.

Стан, проблеми та перспективи розвитку Державного фінансового контролю в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 6209
Скачать документ

Реферат

з дисципліни „ фінанси”

на тему : „

Стан, проблеми та перспективи розвитку Державного фінансового контролю
в Україні”

Зміст

Вступ

Проблеми та перспективи розвитку Державного фінансового контролю в
Україні (огляд літературних джерел)

Мій майбутній фах

Висновки та пропозиції

Вступ

Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації,
роздержавлення і приватизації економіки. Монополізація засобів
виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в
управлінні економікою. Держава одноосібне вирішувала питання структури
народного господарства, інвестиційної, фінансової та податкової
політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї
праці трудівника. Заробітна плата нараховувалася не за кінцевими
результатами виконаної роботи, а “виводилася” за суб’єктивною оцінкою
керівника — на свій розсуд. Внаслідок цього втрачалася мотивація до
праці робітників на підприємстві, яке їм не належало.

Державний фінансовий контроль в умовах адміністративно-командної системи
управління народним господарством був засобом закріплення влади панівної
верхівки та обслуговування її інтересів. Контроль використовувався як
знаряддя утвердження однопартійної влади над безправним трудівником. У
процесі контрольних процедур, ревізій діяльності підприємств функції
контролю зводилися до перевірки того, як адміністрація виконує вказівки
вищого керівництва, незалежно від відповідності їх чинному
законодавству.

Плани виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствам
встановлювалися вищим органом у ланці управління. Значна частина
підприємств випускала продукцію невисокої якості за застарілою
технологією, проте за плановим розподілом ця продукція реалізовувалась
через торговельну мережу або у порядку кооперації використовувалась
іншими підприємствами для комплектації низької якості машин,
устаткування, виробництва продукції народного споживання. Збитки
підприємств від безгосподарності, низького науково-технічного рівня
виробництва покривались із державного бюджету. Функція фінансового
контролю обмежувалася перевіркою використання підприємствами наділених
державою коштів статутного фонду (основного і оборотного капіталу).
Звідси підприємства не завжди прагнули до розвитку науково-технічного
рівня технології виробництва продукції (робіт, послуг), пошуку ринку
збуту неконкурентоспроможної продукції. Економічну категорію “прибуток”
вважали атрибутикою загниваючої капіталістичної економіки.

Виникнення незалежного фінансового контролю в умовах роздержавлення
власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено
економічними потребами формування ринкових відносин в Україні.

Існують проблеми нормативно – правового характеру у сфері державного
фінансового контролю. В цілому ці проблеми умовно можна розділити на дві
групи. Перша стосується недоліків у законодавстві, друга – нормативно –
правових актів, якими керуються у своїй діяльності суб’єкти
господарювання, підконтрольні органам ДКРС.

Незаперечним є факт, що основна проблема – нагальна об”єктивна
необхідність приведення Закону України „Про державну контрольно –
ревізійну службу в Україні” у відповідність до правовідносин, що
склалися на сучасному етапі розвитку держави.

Не зупиняючись на перевагах запропонованого урядом Верховній Раді
законопроекту в порівнянні з чинним законом, що крім тих положень, які
знайшли своє відображення щодо проведення ревізій та перевірок
фінансової діяльності, стану збереження активів, достовірності обліку і
звітності в господарських товариствах, у статутних фондах яких є частка
держави.

Потребують законодавчого закріплення за органами служби повноваження
щодо здійснення контролю за повнотою і своєчасністю внесення орендної
плати та у випадках відсутності договорів оренди – донарахування сум
недоотриманої орендної плати і подальшого стягнення таких сум, у тому
числі до бюджетів усіх рівнів.

На мою думку, органи Служби без достатньої аргументації позбавлені права
контролювати надходження до бюджету, оскільки під час ревізій має
здійснюватися комплексний контроль за фінансово – господарською
діяльністю суб’єктів господарювання, що й робилося до квітня 2001 року.

Що стосується другої групи нормо творчих пропозицій, то, по – перше,
вони стосуються Бюджетного кодексу.

Є потреба у доповненні Бюджетного кодексу визначенням самого терміну
„бюджетні кошти”, яке на сьогодні міститься лише в Кримінальному
кодексі. Так, пропонується записати, що „бюджетні кошти – це кошти, що
включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерел їх формування,
в тому числі і кошти, які залишаються в розпорядженні суб’єктів
господарювання у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів”.

Слід також доповнити частину другу статті 26 Бюджетного кодексу
положенням, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за
стан внутрішнього фінансового контролю не тільки у своїх закладах і
підвідомчих бюджетних установах, а й в одержувачів бюджетних коштів, що
належать до сфери управління таких розпорядників та одержують бюджетні
кошти через них. Адже на сьогодні з формальної точки зору міністерство
чи інший центральний орган виконавчої влади не відповідає за стан
внутрішнього фінансового контролю стосовно усіх підприємств, установ та
організацій, які належать до сфери його управління, а тим більше –
суб’єктів господарювання, які отримують бюджетні кошти через зазначені
органи, але не належать до сфери їх управління.

Контрольними заходами, здійсненими органами Служби, встановлюються
численні факти, коли бюджетні кошти використано за цільовим призначення,
але незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства або завищених
розмірах. Однак Бюджетний кодекс не містить такого поняття як „незаконне
використання бюджетних ресурсів”, отже – відсутній механізм
відшкодування виявлених контрольними заходами збитків. Тому пропонується
назву статті 119 викласти у такій редакції: „Нецільове та незаконне
використання бюджетних ресурсів” та замінити у цій статті слово „коштів”
на слово „ресурсів”. І взагалі цих проблем дуже багато. Тому за
результатами контрольних заходів, проведених в окремих галузях народного
господарства, подано низку пропозицій, а саме щодо:

прискорення Міністерством оборони роботи з оцінки військового майна і
взяття його на облік у вартісному виразі

встановлення порядку відчуження військового майна на виключно через
уповноваження урядом підприємства, на конкретних засадах та за цінами,
визначеними експертним шляхом

розробки та затвердження єдиних тарифів, які надаються санітарно –
епідеміологічними станціями у зв’язку з виконанням повноважень наданих
законодавством

розроблення методики оцінки музейних цінностей, які мають художню
цінність та встановлення обов’язку обліковувати музейні цінності у
складі необоротних активів підприємств, установ та організацій усіх форм
власності, і т.і.

Незаперечно, що чим досконаліше законодавство, чим довше діють його
норми без змін, чим грунтовніше обізнані відповідні особи з
нормативно-правовими актами, тим міцніше фінансова дисципліна.

З одного боку, недосконалість законодавчих актів, які регламентують
запровадження нових форм господарювання в Україні, а з другого –
порушення цих актів і слабкий контроль змушують мене стати справжнім
фахівцем з фінансів. Щоб стати справжнім фахівцем я хочу вивчити в
університеті спеціалізації: „державний фінансовий контроль”, „державні
фінанси”, „управління державними фінансовими ресурсами”. Зараз державі
під час її розвитку потрібний сильний фінансовий контроль. Я хочу у
своїй майбутній професії аналізувати результати ревізій, здійснювати
управління фінансовими ресурсами, подання пропозицій щодо усунення
виявлених недоліків і порушень нормативних актів та запобігання їм у
подальшій діяльності. Мета професії – встановлення її відповідності
чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу
діяльності підприємства. Перевірка виконання показників балансу доходів
і витрат здійснюється по окремих статтях доходів і витрат.

Важливою задачею контролю за виконанням балансу доходів і витрат є
своєчасні розрахунки з бюджетом по податках, повернення позик банкам.

В процесі контролю за виконанням балансу доходів і витрат необхідно
визначити, чи достатня сума власних оборотних засобів для нормального
фінансування текучої господарської діяльності організаціїю. Цей контроль
здійснюється по даних бухгалтерського балансу на певну дату, шляхом
зрівняння фактичної суми власних оборотних засобів з затвердженим
нормативам.

Платоспроможність виражається в своєчасному погашенні організаціїй своїх
обов(язків перед постачальниками, банками, фінансовими організаціями і
іншими кредиторами. В ній проявляється якість своєї
господарсьтко-фінансової організації.

Задача фінансового контролю в тому, щоб на протязі здійснення текучої
господарської діяльності забезпечити правильне використання оборотних
засобів і інше. В бухгалтерії необхідно вести текучий оперативний облік
за своєчасністю поступлення платежів від покупців.

В Україні розпочато процес становлення ефективної системи державного
управління, вдосконалення організаційної структури та функціональної
діяльності управлінських органів. В послані Президента України до
Верховної Ради „Україна: поступ у 21 століття ”наголошується, що
„політика економічного зростання може стати результативною за умови
істотного посилення дієздатності держави, ефективного виконання нею
своїх функцій”.

На жаль, недосконале державне управління стало причиною багатьох
негативних явищ: впровадження небезпечних для людей технологій, умисного
приховування прибутків, „прихватизація” державного і комунального майна,
варварського ставлення до природи.

Зрозуміло, що обравши курс на побудову соціально орієнтованої ринкової
економіки з різними формами власності, держава має надати важливого
значення управлінню і контролю. Однак на практиці в Україні має місце
певна недооцінка ролі контролю у фінансово – господарському бутті
суспільства, внаслідок чого воно не має належної самокерованості та
здатності оперативно впливати на процеси в світогосподарському
середовищі. Така недооцінка контролю негативно позначається на
економіці, яка є вирішальним чинником подолання кризових явищ у
суспільстві. В той же час внаслідок відсутності законодавчо визначених
повноважень ДКРС значно послабився контроль за збереженням і
використання державної власності. Водночас досвід світової економіки
показує, що в розвинутих країнах держава займає активну позицію в
здійсненні контролю за роботою господарюючих структур. Найбільш жорстоко
контролюється ефективність використання майна і коштів на державних
підприємствах і в бюджетних установах. Разом з тим держава повинна
регулювати роздержавлення та приватизацію з метою забезпечення
максимальної ефективності цих процесів. Крім того, новими важливими
завданнями державного регулювання, яке постає у після приватизаційний
період, є підприємствами з часткою державної власності (змішані
підприємства).

Список літературних джерел:

журнал „Фінансовий конроль”№1, 2004 року

журнал „Фінансовий конроль”№4, 2002 року

Василик ОД. Державні фінанси України. Навчальний посібник. – К., 1997.

Опарін В.Н. Фінанси.

Білик М.Д. Управління фінансами

.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020