Соціально-економічна роль державного бюджету України

З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються
радикальні економічні та політичні трансформації, зокрема перетворення
моделі управління державними фінансами з авторитарної на демократичну.
Конституція України проголосила народ єдиним джерелом влади і значно
розширила повноваження представницького органу у сфері бюджетних прав.
Творення бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет
— результатом взаємодії індивідуальних, групових, регіональних
інтересів. Вплив суспільних інтересів під час прийняття закону про
державний бюджет разом з позитивними спричинив ряд негативних ефектів:
надмірну політизованість, конфліктність, недостатню стабільність,
єдність і раціональність.

Недостатня вивченість впливу бюджету на макроекономічні параметри, а
також чинників його формування та виконання в умовах ринкової
трансформації економіки України впливає на ефективність використання
бюджету як регуляторного інструмента мак-роекономічної політики.
Врахування взаємозв’язків між окремими елементами економічної системи є
необхідною умовою прийняття рішень, адекватних уявленням про їх
наслідки, тому для дослідження суперечностей сучасної бюджетної системи
важливо з’ясувати сутність державного бюджету країни, визначити його
соціально-економічну роль у державі, оцінити реальний взаємозв’язок між
окремими складовими бюджетної системи та основними макропараметрами
економічного розвитку України. Саме рівень та щільність такого зв’язку
дають змогу виявити придатність певних важелів політики державного
регулювання для вирішення поставлених функціональних завдань перед
економічною системою в цілому.

Теоретичні проблеми впливу державного бюджету на економічні процеси, а
також питання реформування бюджетно-податкової системи України набули
розвитку у працях В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, Т.
Вахненко, В. Гейця, В. Глущенка, A. Гриценка, І. Дьяконової, А.
Ілларіонової, Б. Кваснюка, С. Лондар, І. Луніної, І. Мітюкова, А.
Покритана, В. Протасова, І. Радіонової, І. Сало, В. Сумарокова, В.
Суторміної, B. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та ін.

Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему
економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі
формування, розподілу та використання централізованого фонду країни,
призначеного для задоволення суспільних потреб [3, с. 19].

Бюджет розглядають, по-перше, як інструмент розподілу та перерозподілу
валового внутрішнього продукту країни; подруге, як фінансовий план
держави; по-третє, як правову категорію.

Державний бюджет — основний метод державного фінансового регулювання.
Він передбачає забезпечення поділу й перерозподілу ВВП між регіонами
держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного
розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на
те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі
необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за
допомогою цього методу визначають розміри платежів до бюджету, обсяги
бюджетного фінансування; обчислюють фінансові ресурси, що
перерозподіляються між окремими видами бюджетів.

Бюджет як правова категорія дістав законодавче закріплення в Законі
України «Про бюджетну систему України» та в Бюджетному кодексі України,
де передбачено перерозподіл валового внутрішнього продукту через
державний і місцеві бюджети за територіями та галузями, а також між
окремими групами населення.

Державний бюджет — це річний план державних видатків і джерел їх
фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік
затверджує Верховна Рада України у формі бюджетної резолюції, де
закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний
розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу
фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності.
Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу
займають бюджетні форми й нормативи, бюджетні стимули та санкції,
бюджетне планування й прогнозування.

Сутність бюджету виявляється в таких його функціях:

а) створення фонду грошових коштів (державного чи місцевого). У ході
реалізації цієї функції відбуваються мобілізація грошових коштів, розпис
запланованих доходів і видатків з дотриманням положень бюджетної
класифікації;

б) розподілу, яка зумовлена тим, що в бюджетних відносинах, які завжди
виступають у вигляді правовідносин, беруть участь майже всі учасники
суспільного виробництва. Слід зазначити, що жодна з ланок фінансової
системи не здійснює такого багатовидового перерозподілу коштів, як
бюджет, адже саме через бюджет акумулюються кошти, отримані в процесі
виробничої та невиробничої діяльності;

в) використання зібраних коштів на визначені завдання й мету, тобто
відповідно до цільового призначення;

г) контролю за рухом бюджетних ресурсів, яка реалізується безпосередньо
на всіх стадіях бюджетного процесу [2, с. 157].

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України відображає
грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і
підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і
фізичними особами — з іншого, з приводу утворення централізованого фонду
грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення,
підвищення рівня життя й задоволення інших суспільних потреб. Завдяки
бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати
можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках
економічного та соціального розвитку [5, с. 167].

Централізація коштів має важливе економічне й політичне значення,
оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у
життя державних заходів. Це дає можливість маневрувати коштами,
зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального
розвитку, здійснювати єдину економічну й фінансову політику на території
України.

У розвинутих країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання
коштів, необхідних для фінансування держави, та використовується не лише
для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого
соціального становища у державі, а й для впливу на економічні,
соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження
вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку,
спрямованої на зміцнення державної безпеки [5, а 168].

Роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має
зростати, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення
державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу завдяки
бюджету перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового
внутрішнього продукту [4, а 17], тому необхідно вирізнити виважені форми
й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших
завдань.

За сучасних умов ринкових відносин кошти державного бюджету України
повинні бути спрямовані, насамперед, на фінансування структурної
перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм,
соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне
призначення, бюджет України, як і бюджети розвинутих країн, є
економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України ,
центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом
держави.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямами грошових
відносин [1, с. 17]:

— між державою та підприємствами, організаціями та установами державної
форми власності;

— між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми
власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

— між державою та підприємствами, організаціями й установами, що
перебувають у приватній власності;

— між державою та громадськими організаціями;

— між державою й населенням;

— між іншими державами та міждержавними організаціями.

u

??!?та невиробничою сферами, окремими категоріями населення. Іншої
ланки, яка могла б забезпечити в такому обсязі розподільні та
перерозподільні процеси у державі, немає.

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає
центральне місце. Це зумовлено тим, що бюджет, будучи центральною ланкою
фінансової системи, має забезпечувати всі розподільні процеси в країні.
Тобто бюджет як основний фінансовий план має забезпечувати мобілізацію
грошових коштів держави, здійснювати їх розподіл за основними напрямами
та на відповідні цілі згідно із соціально-економічною політикою держави.

Ринкова економіка має певні характерні особливості, що відрізняють її
від інших господарських систем. Кожна країна формує свою економіку, і
країни, що цю форму господарювання вибрали пріоритетною, вносять певні
національні ознаки. Це відносно самостійне господарювання підприємств,
організацій без суттєвого втручання держави у виробничий процес,
конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо. Але ринковий
механізм повною мірою не може вирішити такі важливі для держави питання
економічного характеру, як розвиток наукоємних технологій,
фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суспільно важливих
виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм
(океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди
підлягають прогнозуванню, а інколи призводять до суттєвих втрат
фінансових і матеріальних ресурсів.

Ринковий механізм господарювання в основному спрямований на економічну
сторону людської діяльності й суттєво не зачіпає соціальну. Але ж
суспільство є єдиним організмом, і його існування пов’язано з
оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і
соціальних. Ось чому ті з них, які не повною мірою може вирішити
ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що
дістали назву державного регулювання.

Державне регулювання може здійснюватись прямими та непрямими методами
[1, с. 19].

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти,
які безпосередньо регулюють «правила гри» всіх учасників економічних
відносин — держави, господарюючих суб’єктів, населення. Саме ці системи
визначають ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення,
відповідальність за порушення цих норм.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу
бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні
напрями їх використання.

Велике значення має бюджет і для соціального напряму. Це досягається
згідно із законодавчо закріпленим механізмом у кожній конкретній
державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних
традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за
рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери — науку, культуру,
спорт, охорону здоров’я, освіту; надають соціальну допомогу вразливим
версвтам населення тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним
напрямами -означає задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення.
Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу.
Можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та
організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків,
бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці
суб’єкти економічних відносин.

Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як
основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до
соціально орієнтованої економіки. Тобто держава має здійснити ефективний
розподіл доходів і видатків між своїми рівнями — центральним та
місцевим.

Головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає
бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових
ресурсів. Сконцентровані в бюджеті кошти призначені для здійснення
державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони й безпеки
держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з
розвитку й успішного функціонування галузей економіки, з проведення
конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення
науково-технічного потенціалу та культури, покращення матеріального
становища населення й окремих його груп, підтримки
соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція в бюджетній системі значних грошових фондів створює
можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки й культури
на всій території країни. Бюджет є потужним інструментом державного
управління.

Значення державного бюджету зумовлено не лише обсягом коштів, які
зосереджено в ньому. У безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом і під
його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність
бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на
потреби суспільства з урахуванням їх пріоритетності протягом певного
проміжку часу.

IV. Висновки

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, зазначимо, що бюджет — це один із
центральних документів державотворення, довкола якого завжди точаться
приховані й неприховані «війни» за володіння матеріальними та
фінансовими ресурсами. Ця боротьба ведеться і на рівні олігархічних
кланів, і на рівні суб’єктів бюджетного процесу, і на рівні підприємців,
які хочуть отримати державні кошти для реалізації приватних програм.
Тому завдання держави, а відповідно, і державних чиновників, які
безпосередньо беруть участь у підготовці бюджетів, — зробити бюджетний
процес науково обґрунтованим, прозорим, а головне зрозумілим тим, чиє
життя він має покращити.

Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має
ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів
централізації та децентралізації державного управління, на відповідному
розподілі повноважень і функцій органів державного управління і
місцевого самоврядування. Саме розмежування їх функцій має стати основою
для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади. При цьому
розподіл повноважень між ними та система їх видатків мають бути
закріплені законодавчо.

Підвищення ефективності бюджетного регулювання багато в чому залежить
від рівня розуміння економічної суті системи регулювання, її складників
та основних факторів, що визначають її розвиток. У бюджетній політиці
Уряд має привести зобов’язання держави у відповідність з її ресурсами,
забезпечити на цій основі реальну збалансованість та бездефіцитність
державного бюджету; здійснити заходи, які забезпечили б прозорість
бюджетного процесу та дієвий контроль за використанням бюджетних коштів
на всіх рівнях.

Література

1. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету
України / Й.М. Бескид // Фінанси України. — 2004. — № 1. — С. 16.

2. Дець В.Ф. Бюджетна безпека та критерії її оцінки / В.Ф. Дець //
Стратегічна панорама. — 2007. — № 3. — С. 156.

3. Кириченко О. Державний бюджет як дзеркало соціально-економічних та
політичних проблем України / О. Кириченко // Економічний Часопис-ХХІ. -№
9-10. — С. 18.

4. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету / К.В. Павлюк //
Фінанси України. — 2006. — № 3. — С. 14.

5. Чугунов І.Я. Особливості бюджетної політики на сучасному етапі / І.Я.
Чугунов // Науковий вісник Буковинського державного
фінансово-економічного інституту : зб. наук. пр. — Чернівці, 2008. -Вип.
2. — С. 163.

6. Федосов В.М. Інституційна фінансова інфраструктура України: сучасний
стан та проблеми розвитку / В.М. Федосов, В.М. Опарін, С.В. Льовочкін //
Фінанси України. — 2009. — № 1. — С. 7.

7. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України / І.О.
Луніна, В.В. Ба-ліцька, О.В. Короткевич, Н.Б. Фролова // Фінанси
України. — 2008. — № 12 — С. 32.

8. Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 6,
с. 210-214

Похожие записи