Реферат на тему:
Склад і особливості складання фінансової звітності AT
Фінансова звітність (її типові форми) не є комерційною таємницею і є
важливим засобом обміну фінансовою інформацією між фірмою та зовнішніми
користувачами: потенційними інвесторами, кредиторами, постачальниками,
конкурентами. Завдяки запровадженню міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку показники фінансових звітів стали своєрідною
міжнародною фінансовою мовою, що забезпечує спілкування між фірмами
різних країн. Інформація, що міститься у фінансовій звітності, необхідна
також для прийняття управлінських рішень у межах фірми, особливо при
прогнозуванні та плануванні майбутньої діяльності.
Особливо ретельно аналізується фінансова звітність ВАТ. Вони
безпосередньо або через фінансових посередників пов’язані з багатьма
інвесторами, залучають капітал через первинний фінансовий ринок, а також
сприяють функціонуванню вторинного фондового ринку. Саме тому фінансове
становище корпорацій відкритого типу цікавить багатьох учасників
фінансового ринку, а також державні регулюючі органи, рейтингові
агентства, фінансових аналітиків та консультантів. Аналізу фінансових
звітів зарубіжних корпорацій обов’язково відведене місце в усіх
підручниках і посібниках з фінансового менеджменту.
У цьому розділі увага в основному звертається на вимоги до складання та
оприлюднення фінансової звітності корпорацій, що діють в Україні, а
також особливостям розрахунку і аналізу фінансових показників.
Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” [1], а також стандартами бухгалтерського обліку № 1
“Загальні вимоги до фінансової звітності”, № 2 “Баланс”, № 3 “Звіт про
фінансові результати”, № 4 “Звіт про рух грошових коштів”, № 5 “Звіт про
власний капітал”, № 20 “Консолідована фінансова звітність” AT
зобов’язані виконувати такі вимоги:
• на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність,
що включає баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форма №
2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал
(форма № 4) і примітки до звітів;
• AT, що мають дочірні підприємства, крім звітів про власні господарські
операції складати консолідовану фінансову звітність;
• ВАТ не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну
фінансову та консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних
виданнях або розповсюдження у вигляді окремих друкованих видань.
Форми фінансової звітності № 1-4 складають усі підприємства, а не тільки
AT, і лише окремі статті в них призначені для заповнення виключно AT.
Так, у пасиві балансу за статтею “Додатковий вкладений капітал” AT
зазначають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх
номінальну вартість, а за статтею “Вилучений капітал” — фактичну
собівартість акцій власної емісії (ця сума наводиться в дужках і
підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу). Розділ
3 Звіту про фінансові результати (форма № 2) заповнюють ВАТ, прості
акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються
на фондових біржах, і AT, що в даний момент випускають такі акції. У
цьому розділі наводяться дані про середньозважену кількість простих
акцій, що перебувають в обігу протягом звітного періоду; показується
середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на кількість
простих акцій, що можуть бути випущені в обіг згідно з укладеними
угодами (опціон, ф’ючерсний контракт тощо); чистий прибуток, що припадає
на одну просту акцію; скоригований чистий прибуток, що припадає на одну
просту акцію; сума дивідендів, що припадає на одну просту акцію (остання
розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих
акцій, за якими сплачуються дивіденди). Чистий прибуток на акцію (ПНА) —
Earnings Per Share (EPS), який використовується для оцінки минулих
результатів діяльності ВАТ,
відбиває, як ефективно підприємство використовує ресурси, надані
власниками простих акцій. У міжнародній практиці, як правило,
застосовуються два показники ПНА — базисний і розбавлений. У вітчизняній
звітності перший дістав назву “чистий прибуток, що припадає на одну
просту акцію”, а другий — “скоригований чистий прибуток, що припадає на
одну просту акцію”. Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію,
обчислюється як відношення чистого прибутку (або збитку) за звітний
період до середньозваженої кількості простих акцій, що перебувають в
обігу протягом цього періоду. Чисельник дорівнює чистому прибутку
(збитку) звітного періоду мінус дивіденди за привілейованими акціями,
знаменник розраховується за формулою середньозваженої.
Розглянемо приклад розрахунку середньозваженої кількості простих акцій в
обігу. Вихідні дані наведено в табл. 3.1.
Розрахуємо середньозважену кількість акцій:
500 5/12 + 1000 6/12 + 800 1/12 = 775 акцій,
де 5, 6, 1 — період від дати операції до дати наступної операції,
місяців; 12 — звітний рік, місяців.
Обчислюючи ПНА, слід ураховувати зміну кількості простих акцій внаслідок
сплати дивідендів простими акціями; випуску документа на право придбання
простих акцій, призначених для існуючих акціонерів, за ціною, нижчою від
справедливої вартості простих
акцій; подрібнення акцій; консолідації акцій. При цьому припускають, що
ці обставини виникли на початку звітного періоду. Скоригований ПНА
передбачає врахування при його обчисленні наявності у ВАТ потенційних
простих акцій.
Потенційні прості акції— це цінні папери або контракти, які надають їх
власникові право на прості акції в майбутньому. До них належать
конвертовані облігації; привілейовані акції, які можуть бути
конвертовані у прості; варанти і опціони на акції; акції, які можуть
бути придбані за спеціальними програмами для працівників; контракти, за
якими учасники матимуть право на отримання простих акцій залежно від
виконання вимог, передбачених цими контрактами.
Нині в Україні більшість ВАТ ще не має зазначених фінансових
інструментів, але світовий досвід свідчить, що з розвитком фондового
ринку вони поширюватимуться. Потенційні прості акції, за якими будуть
реалізовані закладені в них права, можуть викликати розпорошення
прибутку на одну просту акцію, тобто привести до зменшення базисного
ПНА, розрахованого на основі середньозваженої кількості простих акцій.
Потенційні прості акції, що справляють такий вплив ПНА, включаються до
обчислення скоригованого ПНА.
Розглянемо приклад впливу на ПНА конвертованих облігацій.
Приклад. Чистий прибуток за звітний рік — 3000 грн. Кількість простих
акцій в обігу — 1550 шт. ПНА — 1,94 грн. Кількість десяти-процентних
облігацій, які можна конвертувати у прості акції, — 100 шт.
Вартість облігацій, які можна конвертувати — 1000 грн.
Умови конвертації: коефіцієнт конверсії дорівнює 5, тобто 10 облігацій
обмінюються на дві прості акції.
Розв’язання. Заощаджена внаслідок зменшення витрат на сплату відсотків
за облігаціями сума
1000 0,1 = 100 грн.
Додаткові витрати на сплату податку на прибуток, пов’язані з економією
на сплаті відсотків (ставка податку на прибуток — ЗО %),
100 0,3 = 30 грн.
Скоригований чистий прибуток (чистий прибуток збільшується на суму
заощаджених витрат на сплату відсотків на облігації після оподаткування
та зменшується на податок на прибуток)
3000 + 100-ЗО = 3070 грн.
Скоригована кількість простих акцій в обігу (прості акції в обігу плюс
кількість простих акцій, які будуть отримані в результаті конвертування
облігацій з розрахунку 10 облігацій у дві прості акції)
1550 + 100:5= 1550 + 20= 1570.
Скоригований ПНА
3070: 1570= 1,96 грн.
У цьому прикладі конвертовані облігації вважаються “антироз-бавляючими”,
оскільки збільшують ПНА. Відповідно до вимог міжнародних стандартів такі
фінансові інструменти не слід включати в обчислення скоригованого ПНА.
Внесемо деякі зміни у вихідні дані розглянутого прикладу: припустимо, що
10 облігацій можуть конвертуватися в чотири акції, тобто коефіцієнт
конверсії дорівнює 2,5. Тоді відповідно зміниться скоригована кількість
простих акцій в обігу:
1550 + 100 : 2,5 = 1550 + 40 = 1590,
а скоригований ПНА становитиме
3070: 1590= 1,93 грн.
За таких умов конвертовані облігації розглядаються як “розбавляючі”,
оскільки вони зменшують ПНА і обов’язково включаються до обчислення
скоригованого ПНА.
У розділі “Рух коштів у результаті фінансової діяльності” Звіту про рух
грошових коштів (форма № 3) AT відображають за статтею “Сплачені
дивіденди” суму дивідендів, сплачених грошима, а за статтею “Інші
платежі” — використання коштів для викупу раніше випущених акцій.
У Звіті про власний капітал (форма № 4) є статті, за якими наводяться
дані про зменшення власного капіталу AT за рахунок викупу акцій,
анулювання викуплених акцій, зменшення номінальної вартості акцій, а
також про перепродаж викуплених акцій.
Великий обсяг інформації міститься у примітках до фінансових звітів AT.
По-перше, це стосується облікової політики, а також інформації, що
містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення
її зрозумілості та доцільності.
За національними стандартами бухгалтерського обліку України підприємство
повинно висвітлювати вибрану облікову політику, описуючи принципи оцінки
статей звітності. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО 1,
1997 р.) містять докладніші рекомендації щодо розкриття облікової
політики. У них зазначається, що підприємство зобов’язане перерахувати
конкретні аспекти облікової політики, необхідні для правильного
розуміння фінансових звітів, а саме: визнання доходів; принципи
консолідації, включаючи дочірні підприємства та асоційовані компанії;
об’єднання компаній; спільні підприємства; визнання та амортизація
матеріальних і нематеріальних активів; капіталізація витрат на позики та
інших витрат; будівельні контракти; інвестиційна власність; оренда;
витрати на наукові дослідження і розробки; запаси; податки, включаючи
відкладені; резерви; витрати на виплати працівникам; хеджування;
зазначення господарських і географічних сегментів та основи розподілу
витрат між ними; облік інфляції; державні гранти.
Діяльність підприємства висвітлюється з різних боків. Зазначені
міжнародні стандарти вимагають надавати додаткову інформацію не тільки
про підприємство загалом, а й про його складові — сегменти. З цією метою
виокремлюються господарські та географічні сегменти, щодо яких у
примітках зазначаються такі показники: дохід сегмента; витрати;
результати діяльності; активи; зобов’язання; собівартість основних
засобів і нематеріальних активів, придбаних протягом певного періоду;
амортизація; негроїдові витрати (інші, крім амортизаційних відрахувань);
частка підприємства у чистому прибутку або збитках асоційованої
компанії, спільного підприємства або інші інвестиції, облік яких
ведеться за методом участі в капіталі, якщо майже всі операції
асоційованої компанії здійснюються в межах тільки цього сегмента, і сума
пов’язаних з цим інвестицій.
У примітках до фінансових звітів AT повинні подати таку інформацію:
• про загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які
передбачається підписка, а також на які здійснено підписку порівняно з
передбаченою;
• про загальний розмір коштів, отриманих під час підписки, як плата за
акції у грошовій формі (із зазначенням кількості акцій), у вигляді майна
(із зазначенням його вартості та
кількості акцій) і в іноземній валюті (із зазначенням кількості акцій і
курсу валюти);
• про акції у складі статутного капіталу за окремими типами і
категоріями (зазначають кількість випущених акцій разом з несплаченою
частиною статутного капіталу; номінальна вартість акції; зміни протягом
звітного періоду щодо кількості акцій, що перебувають в обігу; права,
привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, у тому числі обмеження щодо
розподілу дивідендів і повернення капіталу; акції, що належать
безпосередньо товариству, його дочірнім та асоційованим підприємствам;
перелік засновників і кількість акцій, що є власністю членів виконавчого
органу; перелік осіб, частка яких у статутному фонді перевищує 5 %;
акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та контрактами із
зазначенням їх термінів і сум);
• про накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими
акціями;
• про суму, що включена (або не включена) до складу зобов’язань, коли
дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.
Крім форм фінансової звітності, обов’язкових для всіх підприємств, ВАТ
зобов’язані регулярно (щорічно) складати і подавати в ДКЦПФР звіт за
формою, затвердженою рішенням цієї комісії, а також публікувати після
прийняття звіту комісією в одному з офіційних друкованих видань
інформацію про фінансово-господарську діяльність та пояснення. Звіт, що
подається в ДКЦПФР, повинен містити такі розділи: “Основні відомості про
емітента”, “Відомості про цінні папери емітента”, “Опис бізнесу”,
“Інформація про майновий стан та фінансово-господарську діяльність
емітента”. Розділ “Опис бізнесу” крім даних, включає текстову частину,
де в довільній формі висвітлюється така інформація:
• стисла історія підприємства, важливі події його розвитку;
• організаційна структура емітента, назва та місцезнаходження дочірніх
підприємств, філій, представництв, їх роль та перспективи розвитку;
• опис вибраної облікової політики (метод нарахування амортизації, метод
оцінки вартості запасів, метод обліку та оцінки вартості фінансових
інвестицій тощо);
основні види продукції (послуг), що виробляє (надає) емітент,
перспективи виробництва окремих товарів, залежність його від сезонних
змін; основні ринки збуту та клієнти; канали збуту і методи продажу;
джерела сировини, їх доступність та динаміка цін; особливості розвитку
галузі виробництва, в якій діє емітент; рівень упровадження нових
технологій; введення нових тарифів; конкуренція в галузі; особливості
продукції емітента порівняно з продукцією конкурентів;
суттєві проблеми, що впливають на діяльність емітента, ступінь
залежності від законодавчих або економічних обмежень; факти сплати
штрафів і компенсацій за порушення чинного законодавства;
вибрана політика щодо фінансування діяльності; достатність робочого
капіталу на поточні потреби; можливі шляхи поліпшення ліквідності за
оцінками фахівців емітента; вартість укладених, але ще не виконаних
договорів на кінець звітного періоду і дані про очікувані прибутки від
їх виконання;
прогнози та плани щонайменше на рік про діяльність емітента (щодо
розширення виробництва, реконструкції, поліпшення фінансового становища,
опис суттєвих факторів, які можуть вплинути на діяльність у майбутньому;
опис політики емітента щодо досліджень та розробки за звітний рік); інша
інформація, що може бути суттєвою для оцінки інвестором фінансового
становища та результатів діяльності підприємства.
Список використаної літератури
Мозговий О. Фондовий ринок нарощує м’язи // Уряд, кур’єр. — 2000. — № 9.
— С 4.
Мозговий О. Фондовий ринок України: сучасний стан // Уряд, кур’єр. —
2000.—№ 140. — С 5.
Муравйов А., Савулькін Л. Корпоративне управління та його вплив на
поведінку приватизованих підприємств // Про приватизацію: Держ.
інформ.бюл. — 1999. — № 1.—С 51-56.
Нарский В., Краев А., Коньков И. Американские депозитарные расписки —
средство привлечения зарубежных инвестиций // Фин. бизнес. — 1999.—№
П.—С. 44-47.
Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. — К.: Вік; Глобус, 1992.
Основы корпоративных финансов: Пер. с англ. / С. Росс и др. — М.:
Лаборатория базовых знаний, 2000.
Павлова Л. П. Финансы предприятий. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
Петруня Ю. Є. Індивідуальні інвестори на ринку акцій України: мотиви
діяльності // Фінанси України. — 1999. — № 5. — С. 11-15.
Пишпек С И. Корпоративные отношения в экономике Украины: концентрация
собственности и эффективное управление // Про приватизацію: Держ.
інформ. бюл. — 1999. —№ 12. — С. 65-66.
Попов В. М., Романишш В. О. Ринок цінних паперів у відтворювально-му
процесі перехідної економіки // Фінанси України. — 1998. — № 8. — С 119.
Ромашко О. Ю., Бурмака М. О. Контроль за дотриманням законодавства про
цінні папери як чинник поліпшення інвестиційного клімату в Україні //
Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 2000. — № 6. — С 51-56.
Савин В. Корпоративные облигации как средство привлечения капитала //
Финансист. — 1999. — № 7. — С. 28-34.
Савчук В. П., Скрипник Р. А. Порівняльний аналіз підходів до оцінки
вартості акціонерного капіталу та можливості їх застосування // Про
приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 2000. — № 2. — С. 54-57.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
