Реферат на тему:
Система видатків бюджету
ЗМІСТ
Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування.
Склад і структура видатків бюджету України.
1. Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування
В основі сучасного розуміння сутності бюджетних видатків має бути
суспільний вибір, мотивації та інтереси людей, які приймають рішення:
від рядових виборців до парламентаріїв і президента. В умовах розвинених
демократичних засад обсяг бюджетних видатків визначається колективними
рішеннями, які, у свою чергу, залежать від індивідуальних преференцій
членів суспільства. Звідси випливає, що держава — лише інструмент у
руках суб’єктів демократичного політичного процесу, яка реалізує волю
більшості у виборі бюджетно-політичних цілей. У випадку орієнтації уряду
на активізацію політики економічного зростання він буде всебічно сприяти
процесам пожвавлення економічного життя суспільства, здійсненню видатків
на освіту, фундаментальні наукові дослідження тощо. Таким чином, видатки
бюджету є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у
розподілі державних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту
для кожного члена суспільства. Матеріальну основу видатків бюджету
становлять грошові кошти, які спрямовуються урядом та іншими
адміністративними органами влади на фінансування економічної діяльності,
соціальної сфери і соціальних потреб населення, на державне управління,
оборону та інші загальнодержавні потреби.
Кожний з видатків бюджету має кількісну й якісну характеристику.
Кількісне визначення пов’язане з величиною виділених бюджетних коштів.
Якісна характеристика дає уявлення про економічну природу і суспільне
призначення кожного виду бюджетних видатків.
У видатках бюджету виявляється фінансова політика держави у сферах
державного регулювання і стимулювання виробництва, фінансового
забезпечення соціального захисту населення, розвитку науково-технічного
прогресу, міжнародної діяльності. Тому перелік витрат, їх склад і
структура постійно змінюються залежно від конкретної економічної
ситуації.
З метою забезпечення управління процесами розподілу і використання
бюджетних коштів видатки бюджету систематизують і групують за певними
економічними ознаками залежно від галузевого й організаційного
спрямування, від рівня державного управління. Наукова класифікація
видатків бюджету здійснюється за такими ознаками:
а) роллю у відтворенні виробництва;
б) суспільним призначенням;
в) галузями економіки 5 соціальної сфери;
г) цільовим призначенням;
д) рівнями бюджетної системи.
За роллю у відтворенні виробництва видатки бюджету поділяються на
поточні і капітальні. Поточні видатки спрямовуються на забезпечення
діяльності підприємств та установ виробничої і соціальної інфраструктури
суспільства, утримання органів управління, армійських підрозділів та ін.
Це видатки державного і місцевих бюджетів на фінансування мережі
підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок
бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального
захисту населення й інших заходів, що не належать до видатків розвитку.
У складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені
зростанням мережі перелічених вище об’єктів із зазначенням усіх
факторів, які вплинули на обсяг видатків.
Капітальні видатки характеризують фінансування розвитку суспільства.
Видатки розвитку — це витрати державного і місцевих бюджетів на
фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема на
фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого
призначення, фінансування структурної перебудови економіки, субсидії та
субвенції на інші потреби, пов’язані з розширеним відтворенням.
Відповідно до такого розподілу видатків можуть формуватися два окремі
бюджети — поточний і бюджет розвитку. В Україні Бюджетним кодексом
передбачено виділення видатків на поточні і капітальні цілі, але окремі
бюджети відповідно до такого розподілу не складаються.
Поділ видатків залежно від суспільного призначення характеризує
фінансове забезпечення економічної, соціальної, оборонної та
управлінської функцій держави. Відповідно до цього видатки бюджету
спрямовуються на економічну діяльність, соціальний захист населення, в
соціальну сферу, оборону, управління, міжнародну діяльність, на
обслуговування державного боргу.
Галузевий розподіл бюджетних коштів характеризує фінансування галузей
економіки (промисловості, сільського господарства, будівництва,
транспорту, зв’язку тощо), соціальної сфери (освіти, культури, охорони
здоров’я) та інших видів діяльності. Змінюючи пропорції в розподілі
бюджетних коштів між галузями, держава впливає на структуру економічної
та соціальної сфер, стимулює розвиток принципово нових галузей економіки
і видів виробництва. У галузевій структурі бюджетних видатків може також
здійснюватись групування видатків відповідно до цільових державних
програм. Воно показує конкретних отримувачів бюджетних коштів, які є
відповідальними за їх ефективне цільове використання. Таке адресне
спрямування бюджетних коштів особливо важливе в умовах дефіциту
фінансових ресурсів.
Цільове призначення бюджетних видатків відображає фінансування
конкретних видів витрат: будівельні та монтажні роботи, обладнання,
заробітна плата та ін. Така класифікація дає можливість здійснювати
фінансовий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.
За рівнем бюджетної системи розрізняють видатки Державного бюджету
України і місцевих бюджетів. Кошти Державного бюджету витрачаються на
цілі, визначені Законом про Державний бюджет України, кошти місцевих
бюджетів — на цілі і в межах, затверджених Верховною Радою Автономної
Республіки Крим і місцевими радами.
В основі розмежування видатків між бюджетами лежить визначення меж
функціональних повноважень між окремими рівнями державної влади й
управління. При цьому функціональні повноваження поділяються на
неделеговані державні повноваження, делеговані та власні повноваження.
Видатки на здійснення неделегованих державних повноважень — це видатки
на забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та
Інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому
самоврядуванню. До них належать видатки на державне управління
(законодавчу і виконавчу владу, утримання адміністрації Президента
України), судову владу, міжнародну діяльність, фундаментальні
дослідження, національну оборону, правоохоронну діяльність, державні
програми підтримки пріоритетних галузей економіки, засобів масової
інформації, розвитку транспорту та зв’язку, загальнодержавні
інвестиційні проекти, державні програми ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи, створення та поповнення державних запасів,
обслуговування державного боргу, проведення загальнодержавних виборів та
референдумів, інші програми загальнодержавного значення. Такі видатки
здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки на здійснення делегованих державних повноважень — це видатки,
які визначаються функціями держави та можуть бути передані місцевому
самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх виконання.
Розмежування видів видатків за делегованими державними повноваженнями
між місцевими бюджетами відбувається на основі принципу субсидіарності з
урахуванням критеріїв повноти надання суспільних послуг і наближення їх
до безпосереднього споживача. Такі видатки здійснюються за рахунок
коштів місцевих бюджетів і бюджетних трансфертів.
Видатки на здійснення власних повноважень — це видатки на реалізацію
прав, обов’язків та функцій місцевого самоврядування, які мають місцевий
характер. Такі видатки фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Розмежування видатків між бюджетами може ґрунтуватися на принципах
відомчої підпорядкованості та територіального розташування. Принцип
відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного фінансування
отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління
цим суб’єктом. Принцип територіального розташування означає, що
фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на
території якої міститься суб’єкт фінансування. Нині основним є принцип
відомчої підпорядкованості.
Фінансування видатків бюджету може здійснюватись у таких формах:
кошторисне фінансування;
фінансування інвестиційних проектів (бюджетні інвестиції);
державні субсидії, субвенції, дотації (державні трансферти);
бюджетні кредити.
Кошторисне фінансування є основною формою, за допомогою якої
здійснюються видатки бюджету. Воно включає забезпечення виробничої та
соціальної інфраструктур, оборони та управління. За цієї форми бюджетні
асигнування виділяються на підставі спеціального документа — кошторису.
У ньому розраховується обсяг бюджетних асигнувань, їх розподіл за
статтями витрат з поквартальною розбивкою. Обсяг бюджетного фінансування
визначається на основі показників, які характеризують масштаби
діяльності підприємства, та встановлених (чи розрахованих) норм витрат.
Норми витрат можуть бути постатейними та узагальненими, обов’язковими і
факультативними. Норми витрат — основний елемент кошторисного
фінансування, бо саме вони визначають обсяги видатків бюджету.
Бюджетне фінансування інвестиційних проектів характеризує виділення
державних асигнувань на капітальні вкладення у виробничу сферу. Суть
цієї форми полягає у тому, що держава виходячи зі своїх фінансових
можливостей здійснює конкурсний відбір найнеобхідніших та
найефективніших проектів. Проекти, що не пройшли конкурсного відбору,
можуть фінансуватись за рахунок банківських кредитів та інших залучених
коштів (наприклад, цільових інвестиційних позик). Обсяг видатків
установлюється на основі спеціальних кошторисів, в яких визначається
вартість спорудження відповідних об’єктів.
Державні субсидії являють собою форму надання державної фінансової
допомоги юридичним та фізичним особам. Вони мають на меті підтримання
певних сфер діяльності, галузей чи підприємств (наприклад, субсидії
фермерам) і окремих верств населення (наприклад, житлові субсидії).
Державні субвенції передбачають пайову участь суб’єктів підприємницької
діяльності у фінансуванні окремих витрат чи проектів. Державні дотації —
це надання коштів з бюджету на покриття збитків підприємств. В основному
вони стосуються державних підприємств. Недержавні підприємства можуть
отримувати дотацію тоді, коли їх збитки виникають унаслідок певної
політики держави, наприклад у сфері ціноутворення.
Бюджетні кредити являють собою форму надання державним підприємствам
тимчасової фінансової допомоги на умовах поворотності. Це нехарактерна
для бюджету форма його видатків, оскільки взаємовідносини держави з
юридичними особами засновуються саме на безповоротній основі.
Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, в яких
функціонує бюджетний фонд держави. Із зміною конкретних умов
господарювання поступово змінюються й самі форми бюджетного
фінансування, а також межі їх застосування. На нинішньому етапі розвитку
економіки у зв’язку з необхідністю вдосконалення всієї системи
управління економічною і соціальними сферами постала потреба у
вдосконаленні форм бюджетного фінансування.
При визначенні шляхів удосконалення діючих форм бюджетного фінансування
має застосовуватись диференційований підхід, а перспективи розвитку
кожної з форм повинні пов’язуватися з тими цілями, досягнення яких вона
повинна забезпечити. Цілі управління поділяються на загальні і
спеціальні. Загальні цілі реалізуються через ті форми фінансування, які
відповідають системі управління економікою в цілому. Такими формами є
фінансування інвестиційних проектів та кошторисне фінансування, за
допомогою яких формуються галузеві й територіальні пропорції,
здійснюються структурні зміни в економіці. Спеціальні цілі пов’язані з
особливими умовами господарювання, що визначаються економічною політикою
держави на певному етапі її розвитку. Звідси виникає необхідність
використання таких форм, як державні субсидії, субвенції і дотації,
бюджетні кредити.
2. Склад і структура видатків бюджету України
Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспільним призначенням,
адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення
бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну
діяльність та науку, соціальну — видатки на соціальний захист населення,
соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону,
управлінську — на утримання управлінських структур (органи державної
влади й управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи
і служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність.
Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов’язані з системою державного
кредиту, — на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного
боргу.
Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні
капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії
й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру —
геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони
спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам
бюджету відводиться допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового
забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і
кредитування.
Видатки бюджету на соціальний захист — це державні субсидії і допомоги
окремим громадянам, які внаслідок об’єктивних, незалежних від них причин
не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе. Видатки на соціальну
сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону
здоров’я, духовне і фізичне виховання. Нині відповідно до прийнятої в
Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі
фінансового забезпечення соціальної сфери. Однак постійно розвивається
сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні і
кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями
переходу до страхової медицини. Видатки на соціальне забезпечення
пов’язані із державним забезпеченням тих громадян, Ідо з об’єктивних
причин не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від
народження, самотні особи похилого віку тощо.
Видатки бюджету на науку відбивають фінансування державних і
міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень. Нині
бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні
джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і
відрахування) не набули належного поширення.
Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупівлю озброєнь і
військової техніки та на утримання військових частин. Крім того, до них
також належать витрати на наукові дослідження у сфері оборони і на
виплату пенсій військовослужбовцям.
Видатки у сфері міжнародної діяльності — це сплата внесків до
міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних
представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів
державної влади.
Видатки на обслуговування державного боргу — це витрати на погашення
заборгованості та виплату процентів за державними позиками.
Структура видатків бюджету України наведена в табл. 3.
З наведених даних видно, що найбільшу питому вагу у зведеному бюджеті
України займають соціальні видатки (на соціальний захист населення,
соціальне забезпечення та соціальну сферу): у 1992 р. — 45,6 %, у 1993
р. — 57,6, у 1994 р. — 39,1, у 1995 р. — 49,6, у 1996 р. — 49,0, у 1997
р. — 49,6, у 1998 р. — 45,0, у 1999р. — 49,6, у 2000р. — 45,7, у 2001 р.
— 49,6, у 2002 р. — 55,7 %.
Лише в 1994 р. видатки на економічну діяльність переважали 40.6 %. У
складі видатків Державного бюджету, навпаки, головну роль до 1999 р.
(крім 1993 р.) відігравали видатки на економічну діяльність. Починаючи з
1999р. переважають соціальні видатки (відповідно 33,3 % проти 23,2 %).
У цілому видатки, пов’язані з економічною (народне господарство і наука)
та соціальною (соціальний захист і соціальна сфера) функціями держави, є
домінуючими. У 1992 р. у зведеному бюджеті вони досягали 87,9 %, а в
Державному — 82,4 %, у 1993 р. відповідно — 85,1 і 80,0 %, у 1994 р. —
80,8 і 74,3 %, у 1995 р. — 70,0 і 47,6 %, у 1996 р. — 72,1 і 51,6 %, у
1997 р. — 68,1 і 47,9 %, у 1998 р. — 71,3 і 49,9 %, у 1999 р. — 73,8 і
58,1 %, у 2000 р. — 67,0 і 53,6 %, у 2001 р. — 67,9 і 51,3 %, у 2002 р.
— 70.7 і 56,6 %. Водночас характерною ознакою динаміки структури
видатків на економічну діяльність є зниження їх питомої ваги як у
зведеному, так і в Державному бюджеті.
Таким чином, як свідчать наведені вище дані, нині бюджету України
притаманна досить чітко виражена соціальна спрямованість. Однак це не
забезпечує достатнього рівня соціальних послуг. Реальна фінансова
забезпеченість соціального захисту і соціально-культурних установ та
закладів в останні роки суттєво знизилась. Причина відома — тривалий
процес зниження обсягу виробництва призвів до такого низького обсягу
ВВП, що його просто не вистачає, і ніякий перерозподіл у бюджеті між
напрямами видатків не в змозі вирішити окремі проблеми.
При фінансуванні соціального захисту важливо встановити правильне
співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі та на економічну
діяльність. Спрямування коштів в економіку створює передумови для
зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у
фінансуванні соціальних заходів, а з іншого — знижує напруження у
розподілі бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому
соціальному захисті. Головну роль у такій політиці відіграють
продуктивні витрати — інвестиції в основний капітал і науку. Проте вони
мають тенденцію до зниження. Так, якщо в 1992 р. видатки зведеного
бюджету на науку становили 2,2 %, то в 2002 р. — 0,8 %. Питома вага
інвестицій в основний капітал теж скорочувалась. Звичайно, не тільки ці
чинники визначали процес спаду виробництва в Україні. Проте такий підхід
у бюджетній політиці досить негативно впливав на стан економіки. Адже
вирішити проблему виходу з кризи без зазначених витрат практично
неможливо.
СТРУКТУРА ВИДАТКІВ
Напрями видатків 1992 1993 1994 1995
Зведений бюджет Державний бюджет Зведений бюджет Державний бюджет
Зведений бюджет Державний бюджет Зведений бюджет Державний бюджет
1. Економічна діяльність 40,1 56,5 26,6 33,3 40,6 55,9 19,2 27,2
2. Соціальний захист населення 19,8 11,6 32,6 38,2 13,5 8,7 17,3 5,7
3. Соціально-культурна сфера 25,8 10,7 25,0 7,0 25,6 7,9 32,3 12,3
4. Наука 2,2 3,6 0,9 1,5 ІД 1,8 1,2 2,4
5. Оборона 6,0 9,9 4,9 8,3 4,6 7,3 6,0 10,7
6. Міжнародна діяльність — — 2,2 3,7 0,8 1,3 0,6 1,3
7. Державне управління, судова влада, правоохоронна діяльність і безпека
держави 3,5 4,5 5,4 6,7 5,7 6,6 7,4 10,6
8. Обслуговування внутрішнього державного боргу 0,1 од 0,1 0,1 1,1 1,7
1,2 2,4
9. Обслуговування зовнішнього державного боргу — — — — 3,9 6,3 11,9 23,8
10. Інші видатки 2,5 3,1 2,3 1,2 3,1 2,5 2,9 3,6
Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством, — стабілізація
економіки і забезпечення її зростання. Однак без виділення відповідних
коштів її неможливо розв’язати. З погляду фінансової політики в цілому
необхідно знайти відповідні джерела фінансування і встановити їх
структурне співвідношення. З погляду бюджетної політики, зокрема,
необхідно визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні
потреб економічного розвитку та основні напрями бюджетного інвестування.
При виборі об’єктів бюджетного інвестування враховується здатність
виробників випускати експортоспроможну та імпорто-замінну продукцію, а
також вироби особливої соціальної значущості (лікувальні препарати,
продукти харчування, інші товари першої необхідності), знаходити і
розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому
ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також
можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення
питань енергозбереження та використання альтернативних джерел
енергопостачання.
БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ за 1992—2002 рр.
Таблиця З
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Зведений бюджет Державний бюджет Зведений бюджет Державний бюджет
Зведений бюджет Державний бюджет Зведений бюджет Державний бюджет
Зведений бюджет Державний бюджет Зведений
бюджет Державний бюджет Зведений бюджет Державний бюджет
21,1 28,1 16,6 23,4 25,2 24,0 23,3 23,2 19,7 18,7 16,9 15,3 14,3 15,8
16,9 6,4 18,0 10,9 14,4 11,7 21,8 23,7 17,1 19,1 18,4 17,9 21,0 20,5
32,1 13,2 31,6 11,6 30,6 12,0 27,8 9,6 28,6 13,4 31,2 15,7 35,2 19,7
2,0 3,9 1,9 2,0 1,1 2,2 0,9 1,6 1,6 2,4 1,4 2,4 0,9 1,5
5,1 10,0 4,9 8,9 4,7 9,9 4,8 8,3 5,0 7,9 5,5 9,2 5,9 10,0
0,7 1,4 0,5 1,0 0,9 1,7 0,6 1,1 1,4 2,3 1,0 1,9 0,8 1,4
9,2 13,4 9,7 14,9 10,2 16,9 9,8 14,3 14,0 18,7 14,6 21,0 16,3 21,6
1,8 3,5 3,0 5,5 5,8
11,?????????????????????????????????????????????????????????????????????
???????
В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості
виділяти бюджетні кошти на підтримку неефективних підприємств, які,
власне, є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання
перепрофілювання, консервації, а в окремих випадках і закриття
неефективних виробничих структур.
У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне
функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається
за рахунок раціональної структури видатків.
Без видатків державних цільових фондів.
Список літератури:
Джога Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. 483 с.
Дудчак В. І., Мартинюк О. В. Митна справа. 310 с.
Драб Н. Л. Техніка і мова презентації. (Нім. мова). 102 с.
Дяченко В.І. Система правоохоронних органів. 320 с.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С.
Ф. Покро-пивного. 468 с.
Економіка підприємства. За ред. С. Ф. Покропивного. Рос. мовою. 608 с.
Економіка: Навч. посіб. для загальноосвіт. навч. закл. / За ред. С. В.
Степаненка. 306 с.
Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с.
Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування. 170 с.
Сжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. 560 с.
Жлуктенко В. І. та ін. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч.
2. Математична статистика. 336 с.
Завіновська Г. О. Економіка праці. 300 с.
Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика. 240 с.
Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика. 266 с.
Керб Л.П. Основи охорони праці. 216 с.
Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України. 636 с.
Ковальчук Г. О. Економіка родини. 120с.
Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. 298 с.
Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. У 2-х ч.
Ч. Психологія суб’єкта діяльності. 243 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
