Реферат на тему:
Система міжнародних фінансів
Предмет та функції міжнародних фінансів
Предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси» є світові фінансові
ресурси (потоки грошових коштів, активів) та система вартісних відносин,
що виникає в процесі їхнього руху, злиття та диверсифікації. Міжнародні
фінанси є складовою міжнародних економічних відносин, у розрізі тих з
них, які пов’язані з міжнародним рухом фінансових активів.
Низка науковців розглядає фінансові ресурси світу в широкому розумінні
як сукупність фінансових активів усіх країн, міжнародних організацій,
транснаціональних корпорацій, банків і міжнародних фінансових центрів та
у вузькому — як сукупність фінансових активів, що використовуються між
резидентами та нерезидентами. Ці твердження покладено в основу рис. 1,
який об’єднує 5 складових світових фінансів: світове фінансове
середовище, міжнародні фінансові ринки, міжнародний банківський капітал,
фінанси міжнародних корпорацій та міжнародні портфельні інвестиції.
Рис. 1. Світове фінансове середовище
Звичайно, фінансовий капітал ніколи не перебуває в статиці. Він
рухається між суб’єктами міжнародних фінансів, шукаючи високих прибутків
та продуктивності, тобто розподіл та перерозподіл фінансових активів
визначаються об’єктивними закономірностями. Рух грошових потоків дає
можливість аналізувати фінансову діяльність як на мікро-, так і на
макрорівнях. Отже, можна визначити дві основні функції міжнародних
фінансів: розподільчу та контрольну.
Взаємозв’язок міжнародних фінансів і світового економічного середовища
Світове фінансове середовище стрімко змінювалося протягом останніх
десятиліть. Його неможливо характеризувати без розгляду змін у світовому
економічному середовищі та в структурі світової економіки.
Післявоєнні зміни економічного середовища визначили новий етап
формування світового середовища, який продовжується й нині. На рис. 2
запропоновано короткий екскурс в історію для того, щоб можна було
оцінити зміни, які охопили світове економічне середовище за останні
роки.
Серед змін світового фінансового середовища слід відзначити такі:
зростання ринку євровалюти, розвиток загального європейського ринку,
посилення ролі ТНК, міжнародні фінансові кризи, низка нафтових криз,
міжнародна криза заборгованості, розпад комуністичної системи в
Радянському Союзі й країнах Східної Європи та їхній перехід до ринкової
економіки.
Характер та напрями розвитку світового виробництва та
торгівлі суттєво не змінюються з року в рік. Однак, з урахуванням
довгострокової перспективи, зміни цих напрямків змогли вплинути на
величину та структуру світових фінансових потоків.
Основні тенденції структурних змін світової економіки:
зміни у відношеннях між сировинними та промислово розвиненими країнами;
перехід промислово розвинених країн від трудомісткого до наукомісткого
виробництва;
підвищення значення міжнародного руху капіталу
зростання ступеня диверсифікації діяльності багатонаціональних
корпорацій, зокрема міжнародного інвестування в спільні підприємства та
угоди про партнерство.
Рис. 2. Зміни світового економічного середовища (основні події)
Посилення руху міжнародного капіталу пояснюється результатом коливань
темпів економічного росту окремих держав, їхньою торговою політикою,
скороченням обсягів втручання держави у функціонування фінансових ринків
та проведення фінансових операцій, змінами інвестиційних можливостей.
Протягом останніх років міжнародні потоки капіталу постійно
збільшувалися. Це зростання сприяло глобалізації фінансових ринків
провідних міжнародних центрів. Виникла світова фінансова мережа, що
поєднала провідні фінансові центри різних країн (Нью-Йорк, Лондон,
Токіо, Цюрих та ін.). Лондон — провідний центр євровалюти. Токіо — ринок
цінних облігацій (за рахунок великих обсягів збережень та надлишків
капіталу в Японії). Цюрих — провідний ринок іноземних облігацій (за
рахунок анонімності зарубіжних депозитів). Інші міжнародні фінансові
центри (Франкфурт, Амстердам, Париж, Гонконг, Багамські острови,
Кайманові острови) виконували різні функції, пов’язані зі світовими
потоками капіталу. Зміцнення зв’язків між цими центрами здійснило
фінансову революцію.
Ключові аспекти фінансової революції:
глобальна наявність міжнародних фінансових інститутів;
міжнародна фінансова інтеграція;
швидкий розвиток фінансових інновацій.
Ці зміни ставлять перед урядами, підприємствами, фінансовими інститутами
та міжнародними організаціями нові завдання. США продовжує відчувати
великий дефіцит бюджету й торгового балансу. Активне сальдо торгового
балансу Японії має бути спрямоване в продуктивні капіталовкладення в
інших країнах. Країни, що розвиваються, мають знайти можливості для
обслуговування зовнішнього боргу, а також платити за постійне збільшення
вартості імпортних товарів та капіталу. Країни з перехідною економікою в
Східній Європі повинні зайняти відповідне місце у світовій ринковій
системі. Нові індустріальні країни (Східна Азія — Південна Корея,
Гонконг, Сінгапур, Тайвань; Латинська Америка — Бразилія, Аргентина,
Мексика) мають піднятися на передкризові економічні позиції. Фінансові
інститути потребують високоосвічених працівників для прийняття
своєчасних рішень в умовах нестабільної ситуації на фінансових ринках.
Усе це дає змогу визначити такі складові процесу фінансової глобалізації
світу: інтеграція, концентрація й конвергенція міжнародних ринків
капіталу, зростання конкуренції на міжнародних ринках капіталу,
інформатизація фінансових ринків.
Суб’єкти міжнародних фінансів та їхня характеристика
Рис. 3. Суб’єкти міжнародних фінансів
v
OJQJ Література Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 203—240. Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 1996. — С. 297—318. 3. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 2—20. 4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 3—31, 325—327, 425—498. 5. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 190—194, 206—210. — (Серия «Homo faber»). 6. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999. — С. 231—237. 7. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. ред. д-р экон. наук, проф. В. В. Круглов. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 345—431. 8. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — С. 30—56. 9. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово-екон. ун-т, 2000. — С. 11—25. Міжнародні портфельні інвестиції Світове зовнішнє середовище Фінанси міжнародних корпорацій Міжнародна банківська справа Міжнародні фінансові ринки 1957 р. — виникнення ринку євродоларів у Лондоні. 1958 р. — створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Із середини 50-х років — зростання діяльності американських, японських та європейських корпорацій на світовому ринку, а також конкуренції між американськими та іноземними багатонаціональними корпораціями. 60-ті рр. — швидке економічне зростання Японії. 1971 та 1973 роки — світові фінансові кризи, що привели до краху Бреттонвудської системи та переходу до системи плаваючих валютних курсів. 1974 та 1979 роки — нафтові кризи, підвищення цін на нафту. 1982 р. — початок світової боргової кризи у зв’язку з проблемами обслуговування боргу в країнах, що розвиваються. 80-ті роки — перетворення Японії у передову міжнародну фінансову силу та джерело світового капіталу. Лютий 1987 р. — Луврські угоди «великої сімки» в Парижі. Підтримання долара США, штучне підтримання обмінного курсу своїх валют відносно долара у вузьких межах коливань. Наміри проведення узгодженої економічної політики у своїх країнах. 1987 р. — ЄЕС прийнято Єдиний європейський акт про створення уніфікованого європейського ринку в 1992 р. 1989—1992 рр. — зміни політичних систем у східноєвропейських комуністичних країнах. 1992 р. — поява уніфікованого європейського ринку. Листопад 1993 р. — Північноамериканська угода про вільну торгівлю. 1993 р. — конференція про азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво у США. 1995—1998 рр. — кризи в Мексиці, Латинській Америці, Чилі, Японії, Таїланді, Індонезії, Малазії, Філіппінах, Південній Кореї, Росії, Україні, країнах СНД, Бразилії. Вересень 2001 р. — коливання фінансових ринків США та інших країн після терактів. Уведення ЄВРО в безготівковий та готівковий обіги Створення міжнародних організацій: 1944 р. — МВФ; 1945 р. — МБРР; 1945 р. — ГАТТ; 1949 р. — ООН Післявоєнні роки. План Маршала (США) Програми допомоги 30-ті роки ХХ ст. — «велика депресія» Друга світова війна Фізичні особи Біржі та ін. ТНК Комерційні банки Фінансово-кредитні інститути Міждержавні (міжнародні, регіональні) організації Національні та іноземні юридичні особи Центральні банки Національні держави Міжнародного приватного права Міжнародного публічного права Суб’єкти міжнародних фінансів
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
