Шпаргалка на екзамен з фінансів
1,2.Сутність та функції фінансів п-в.
Фінанси підприємств — це економічні відносини, що пов’язані з рухом
грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і
грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.
У процесі відтворення фінанси підпр-в як економічна категорія
проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через
такі функції:
формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської
діяльності;
розподіл та використання фін. ресурсів для забезпечення операційної
вир-ої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фін. зобов’язань
перед бюджетом, банками, господарюючими суб’єктами;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі
відтворення.
Формування фін. ресурсів на підпр-вах відбувається під час формування
статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у
результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди,
використання доходів на формування резерв. фонду, фонду спожив. і фонду
накопичення.
Формування та використання фін. ресурсів на підприємствах — це процес
утворення грошових фондів для фін. забезпечення операційної та інвест.
діяльності, виконання фін. зобов’язань перед державою та іншими
суб’єктами господарювання.
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з
притаманної фінансам здатності об’єктивно відображати кількісні й
вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг.
Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов’язані з
виконанням зобов’язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та
суб’єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між
підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів,
наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи
дотримано умови госп. угод.
3. Грошові доходи, фонди підпр. Фінансові ресурси
Pyx кoштiв, йoгo швидкicть тa мacштaби визнaчaють пpaцeздaтнicть
фiнaнcoвoї системи. 3 pyxy кoштiв poзпoчинaєтьcя i ним жe зaвepшyєтьcя
кpyгooбopoт зacoбiв п-вa, oбopoт ycьoгo кaпiтaлy. Caмe тoмy pyx кoштiв,
гpoшoвий oбopoт нa пiдпpиємcтвi є ocнoвнoю лaнкoю в пpoцeci oбopoтy
кaпiтaлy. Гpoшoвi фoндu — цe чacmuнa гpoшoвux кoшmiв, якi мaюmъ цiлъoвe
спрямування. Дo гpoшoвиx фoндiв нaлeжaть: cтaтyтний фoнд, фoнд oплaти
пpaцi, aмopтизaцiйний фoнд (нa дepжaвниx пiдпpиємcтвax), peзepвний фoнд
тa iншi· Cтaтyтний фoнд викopиcтoвyєтьeя пiдпpиємcтвoм для iнвecтyвaння
кoштiв в oбopoтнi тa ocнoвнi фoнди· Фoнд oплaти пpaцi — для виплaти
ocнoвнoї тa дoдaткoвoї зapoбiтнoї плaти пpaцiвникaм. Aмopтизaцiйний фoнд
— для фiнaнcyвaння вiдтвopeння ocнoвниx i пoзaoбopoтниx aктивiв.
Peзepвний фoнд — для пoкpиття збиткiв, пoдoлaння тимчacoвиx фiнaнcoвиx
ycклaднeнь.
Фiнaнcoві pecypcи-гpoшoвi кoшmu, щo є в poзпopяджeннi пiдпpuємcmв. Дo
фмaнcoвux pecypciв нaлeжamь: гpoшoвi фoндu й ma чacmuнa гpoшoвux кoшmiв,
якa вuкopucmoвyєmъcя в нeфoндoвiй фopмi. Ocнoвними джepeлaми фopмyвaння
фiнaнcoвиx pecypciв п-в є влacнi тa зaлyчeнi кoшти. Дo влacниx нaлeжaть:
cтaтyтний фoнд, aмopтизaцiйнi вiдpaxyвaння, вaлoвий дoxiд тa пpибyтoк.
Дo зaлyчeниx — oтpимaнi кpeдити, пaйoвi тa iншi внecки, кoшти
мoбiлiзoвaнi нa фiнaнcoвoмy pинкy. Важливе місце в джepeлax
фiнaнcoвиx pecypciв нaлeжить пaйoвим тa iншим внecкaм фiзичниx тa
юpидичниx ociб, члeнiв тpyдoвoгo кoлeктивy.
4. Основи організації фінансів п-в. Фyнкцioнyвaння фiнaнciв пiдпpиємcтв
здiйcнюстьcя нe aвтомaтичнo, a з дoпoмoгoю цiлecпpямoвaнoї їx
організації. Пiд організацією фiнaнciв пiдпpuємcmв poзyмiюmъ фopмu,
мemoдu, cпocoбu фopмyвaння ma вuкopucmaння pecypciв, кoнmpoлъ зa їx
кpyгooбopomoм для дocягнeння eкoнoмiчнux цiлeй згiднo з чuннuмu
зaкoнoдaвчиu aкmaми. B ocнoвy opгaнiзaцiї фiнaнciв п-в пoклaдeнo
кoмepцiйний poзpaxyнoк. Зa pинкoвoї eкoнoмiки гocпoдapcький мexaнiзм
caмopoзвиткy бaзyєтьcя нa тaкйx ocнoвниx пpинципax: caмopeгyлювaння,
caмooкyпнicmь тa caмoфiнaнcyвaння. Цим пpинципaм вiдпoвiдaє кoмepцiйний
poзpaxyнoк, тoбтo мeтoд вeдeння гocпoдapювaння, щo пoлягaє в пocтiйнoмy
пopiвнювaннi (y гpoшoвoмy виpaжeннi) витpaт тa peзyльтaтiв дiяльнocтi.
Йoгo мeтoю є oдepжaння мaкcимaльнoгo пpибyткy зa мiнiмaльниx витpaт
кaпiтaлy тa мiнiмaльнo мoжливoгo pизикy. Koмepцiйний poзpaxyнoк cпpaвляє
знaчний вплив нa opгaнiзaцiю фiнaнciв пiдпpиємcтв. Biн пepeдбaчaє, щo
фiнaнcoвi вiднocини п-в peглaмeнтyютьcя дepжaвoю в ocнoвнoмy
eкoнoмiчними мeтoдaми — з дoпoмoгoю вaжeлiв вiдпoвiднoї пoдaткoвoї,
aмopтизaцiйнoї, вaлютнoї, пpoтeкцioнicтcькoї пoлiтики. Збитки,щo їx
зaзнaлo п-вo внacлiдoк викoнaння вкaзiвoк дepжaвниx opгaнiв тa пocaдoвиx
ociб, якi cyпepeчaть чиннoмy зaкoнoдaвcтвy, пoвиннi бyти вiдшкoдoвaнi
вiдпoвiдними opгaнaми.
5. Фінансова діяльність Зміст фінансової роботи
B opгaнiзaцiйнiй тa yпpaвлiнcькiй poбoтi п-в фiнaнcoвa дiяльнicть зaймaє
ocoбливe мicцe. Biд нeї бaгaтo в чoмy зaлeжить cвoєчacнicть тa пoвнoтa
фiнaнcoвoгo зaбeзпeчeння виpoбничoгocпoдapcькoї дiяльнocтi тa poзвиткy
п-вa, викoнaння фiнaнcoвиx зoбoв’язaнь пepeд дepжaвoю тa iншими
cyб’єктaми господарювання.Фiнaнcoвa дiяльнicmь — цe cucmeмa вuкopucmaння
piзнux фopм i мemoдiв для фiнaнcoвoгo зaбeзпeчeння фyнкцioнyвaння
пiдпpuємcmв ma дocягнeння нuмu пocmaвлeнux цiлeй, тoбтo цe тa пpaктичнa
фiнaнcoвa poбoтa, щo зaбeзпeчyє життєдiяльнicть п-вa, пoлiпшeння її
peзyльтaтiв. Фiнaнcoвa poбoтa п-вa здiйcнюєтьcя зa тaкими ocнoвними
нaпpямкaми:1)фiнaнcoвe пpoгнoзyвaння тa плaнyвaння; 2)aнaлiз тa кoнтpoль
виpoбничo-гocпoдapcькoї дiяльнocтi;3)oпepaтивнa, пoтoчнa
фiнaнcoвo-eкoнoмiчнa poбoтa.
Визнач.заг.потреба у грошових коштах. Складається план витрат,
прибутків. Meтoю cклaдaння фiнaнcoвoгo плaнy є визнaчeння фiнaнcoвиx
pecypciв, кaпiтaлy тa peзepвiв нa пiдcтaвi пpoгнoзyвaння вeличини
фiнaнcoвиx пoкaзникiв: влacниx oбopoтниx кoштiв, aмopтизaцiйниx
вiдpaxyвaнь, пpибyткy, cyми пoдaткiв.(2) Aнaлiз тa кoнтpoль фiнaнcoвoї
дiяльнocтi п-вa — цe дiaгнoз йoгo фiнaнcoвoгo cтaнy, щo yмoжливлює
визнaчeння нeдoлiкiв тa пpopaxyнкiв, виявлeння тa мoбiлiзaцiю
внyтpiшньoгocпoдapcькиx peзepвiв, збiльшeння дoxoдiв тa пpибyткiв,
змeншeння витpaт в-вa, пiдвищeння peнтaбeльнocтi, пoлiпшeння
фiнaнcoвoгocпoдapcькoї дiяльнocтi пiдпpиємcтвa в цiлoмy.(3) Пoтoчнa тa
oпepaтивнa фiнaнcoвa poбoтa нa пiдпpиємcтвi cпpямoвyєтьcя нa пpaктичнe
втiлeння фiнaнcoвoгo зaбeзпeчeння пiдпpиємницькoї дiяльнocтi, пocтiйнe
пiдтpимyвaння плaтocпpoмoжнocтi нa нaлeжнoмy piвнi.
6. Фін механізм та хар-ка його основних елементів.
Фін-вий механізм п-ва – це система управління фінансами, призначена для
організації взаємодії фін-вих відносин і грошових фондів з метою
оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його д-сті. Оптимальна
взаємодія фін-вих відносин досягається викор-ням усіх фін-вих категорій
(виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет,
податки),нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших
фінансових важелів. Складові фін механізму:1)фін важелі – це набір
показників, за допомогою яких менеджмент підпр-ва впливає на
виробничо-господ діяльн підпр (прибуток, доходи, фін санкції, дивіденди,
з/п, амортиз відрахув, податки, % ставки, …);2) фін методи –це спосіб
впливу фін відносин на господ процес; 3) норматив-правове забезпеч – це
прийняття законів, норматив актів, які регул діяльн підпр; 4)інформац
забезпечен – це інформац дані підпр, статистичні дані і ін.
7. Сутність та значення грошових розрахунків в діяльності п-ва.
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання
різного роду зобов’язань у грошовій формі відбуваються різноманітні
розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й
перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий
оборот. Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він
охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового
обороту на підприємстві справляють вплив стадії в-ва та споживання.
Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів,
призводить до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням.
Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з
оплатою праці. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням
здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового
обороту. Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації
продукції. За товарного в-ва продукт окремого виробника, призначений для
споживання іншим суб’єктом господарювання, може дійти до споживача і
дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його
оплати. У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у
економічній літературі розглядався крізь призму планової організації
процесу відтворення і його складових — в-ва, розподілу, споживання.
Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і
ресурсів.
8.Готівкові розрах. Безготівкові розрах
Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення –
виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій,
грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на
купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші
платежі. Особливості: 1) розрах готівкою провод-ся із застосув
прибуткових і видаткових касових ордерів, касових чеків та ін
документів. Касовий ордер – це документ, яким оформлюють касову операцію
з видачі/ прийняття готівки підпр; 2) готівкова виручка, яка надход до
каси підпр має бути здана до установи банку для зарахув на його поточний
рах; 3) підпр має право застосов готів розрах між собою та з фіз.
особами як за рах коштів, одержаних з кас банків так і за рах готової
виручки. Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які
здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші
(кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок
отримувача коштів. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну
систему, яка включає:- класифікацію розрах-ків;- організацію розрах-ків;
– форми відповідних документів;- взаємовідносини платників з банками.У
класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:- розрахунки за
товарними операціями;- розрахунки за нетоварними операціями.Викор-ються
форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового
документа), а саме:- платіжними дорученнями;- платіжними
вимогами-дорученнями;- чеками;- акредитивами;- векселями;- інкасовими
дорученнями (розпорядженнями).
Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню
таких завдань:- удосконалення комерційного розрахунку на п-ві;-
підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі
здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;- зміцнення договірної
дисципліни;- прискорення обороту оборотних коштів.
9. Види банків розрах і порядок їх відкриття.
П-ва та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки:- поточні
рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення
всіх видів банківських операцій;- бюджетні, що відкриваються п-вам, яким
виділяються кошти за рах-к держ-го або місцевого бюджетів для цільового
їх викор-ня;- кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку,
котра має право видавати кредити (ці рах-ки призначено для обліку
кредитів, наданих способом оплати розрахункових док-тів чи переказу
коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної
угоди);- депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою
банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з
поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на
нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний
рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення
розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка
забороняється.Для відкриття поточних рахунків підприємства подають
установам банків такі документи:- заяву на відкриття рахунка, підписану
керівником та головним бухгалтером;- копію свідоцтва (засвідчену
нотаріально)про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади
або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;-
копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації.
Установа банку, яка відкриває поточний рах-к, робить позначку про
відкриття рахунка на тому примірнику статуту(положення), де стоїть
позначка про взяття п-ва на облік у податковому органі, після чого цей
примірник повертається власнику рахунка;- копію документа, що
підтверджує взяття п-ва на податковий облік;- картку зі зразками
підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису
розрахункових документів зі зразком відбитка печатки п-ва;- копію
документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду Укр, засвідчену
нотаріально або органом, що видав відповідний документ
10. Форми безготівкових розрахунківБезготівкові розрахунки здійснюються
в різних формах. Різні форми розрахунків пов’язані з використанням
різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує
постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий
документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.
Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від
форми розрахункового документа), а саме:1)платіжними дорученнями;
2)платіжними вимогами дорученнями; 3)чеками; 4)акредитивами;
5)векселями; 6)інкасові доручення (розпорядження). Платіжні вимоги та
інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в
безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з
податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.
Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському
обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. НБУ
виступає як методичний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у
народному господарстві, правил документообороту, організації
банківського контролю за проведенням розрахунків. За часів переходу до
ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно
сприяти вирішенню таких завдань: 1)зміцнення комерційного розрахунку на
підприємстві; 2)підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в
повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями; 3)зміцнення
договірної дисципліни; 4)прискорення обороту оборотних коштів.
11. Розрахунки платіжними дорученнями.
Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунка перерахувати
відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжні
доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських
поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне
наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення
платежу, прискорюють обертання ОК; запобігають виникненню кредит.
заборгованості в покупців. Розрахунки платіжними дорученнями
здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету,
цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими
позичками. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на
розрах. рах., крім доручень на перерахув. до бюджету сум податків,
зборів, обов’язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.
Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунка в банку або
розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі,
п-во може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через
п-ва зв’язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі
переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють
сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні
банківські установи. Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд
позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:
1)відносно простий і швидкий документооборот; 2)прискор руху коштів;
3)можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних
платежів.
12.Платіжними вимогами-доручен, платіжними вимогами.
Платіжні вимоги-доруч. – це комбінований розрахунковий документ, який
склад-ся з двох частин. Верхня частина – вимога п-ва-постач-ка до
п-ва-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня
частина – доруч. покупця (платника грошових коштів) банку, який його
обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок
постач-ка. Цей розрахунковий док-нт заповнює постач-к (отримувач
грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець
(платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги),
заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк
(банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на
розрахунковий рахунок постач-ка. Розрахунок за доп. платіжної
вимоги-доруч. здійснюється за схемою:1-постачальник відвантажує
продукцію покупцеві;2-разом з документами на відвантажену продукцію
постачальник передає платіжну вимогу-доруч. на оплату;3-покупець передає
платіжну вимогу-доруч. в банк, який його обслуговує, для переказу
коштів;4-банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця
кошти;5-банк покупця сповіщає випискою покупця – власника рахунка про
списання коштів з його розрахункового рахунка;6-банк покупця направляє в
банк постач-ка платіжну вимогу-доруч.;7-банк постач-ка зараховує кошти
на рахунок постачальника (отримувача коштів);8-банк постачальника
сповіщає постач-ка (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок
(випискою з розрахункового рахунка).
13. Розрахунки чеками.
У розрахунках між п-вами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання
готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові
чеки. Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням
чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок
пред’явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне
доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек
передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо
під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у
свій банк для оплати. Існує кілька видів розрахункових чеків:
акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих
книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані
товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними
організаціями (оплата фрахту), з п-вами зв’язку.
14. Розрахунки з використанням акредитивів.
Акредитив — це з розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної
установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів
оплату товаро-транспортних документів за відвантажений товар.
Постачальник пододає банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов
використання задепонованих коштів (власних або залучених). Акредитивів
відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником.
Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками
чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не
перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати
умови акредитива, достроково відкликати невикористані кошти. Після
повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар І
не пізніше трьох робочих дні після цього подає в установу банку реєстри
рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують від
вантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того
самого дня зараховуються на рахунок постачальника. Існує кілька видів
акредитивів. Покритий — це такий акредитив, який передбачає попереднє
депонування коштів. Непокритий — це акредитив, коли платежі
постачальнику гарантує банк. Відзивний — це акредитив, який може бути
змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попер.
погодження з постач.
Безвідзивний — це акредитив, який не можна змінити або анулювати без
згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.
Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між
постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків
за акредитивом, строк його дії, вид акредитиву, спосіб його виконання,
банк постачальника і покупця. Підставою для відкриття акредитива
платником є повідомлення постачальника про готовність до відвантаження
товару. Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється: 1)на
заяву постачальника щодо відмови від дальшого використання акредитива до
закінчення терміну його чинності;2)після закінчення терміну чинності
акредитива;3)на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або
частково.
15. Розрахунки векселями.
Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником
(отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою
платежу, які оформлюються векселем. Вексель — це письмове безумовне
зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її
власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала
вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.
Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують,
суб’єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати,
можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред’явлення
та іншими ознаками. Векселі казначейські — один із видів державних
цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного
бюджету. Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами,
комерційними банками. Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну
природу. в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.
Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування
торговельних операцій.
Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником
(векселедавцем) і є його борговим зобов’язанням оплатити кредитору
вказану суму в установлений час. Переказний вексель — це документ, який
регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора, боржника і
отримувача платежу. Забезпечений вексель — це вексель, гарантований
заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг
не буде сплачено. Векселі на пред’явника — це такі векселі, що
оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що
оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.
Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель
підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом за місцем проживання
платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на
векселі векселедавцем і пред’являється до оплати доміцилянту, який не є
відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної
відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.Вексель може існувати в
паперовій або без паперовій формі — як записи на електронних рахунках.
16. Готівково-грошові розрахунки та сфера їх використання.Організація
готівково-грош. розрахунків п-ва.
Касові операції п-ва пов’язані як з прийняттям, так і з видачею готівки.
Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на
всі п-ва незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на
фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності (крім банків і
підприємств зв’язку). Усі п-ва, які мають поточні рахунки в банку,
зобов’язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного
рахунка, як зазначалось, п-ва можуть не тільки на заробітну плату,
матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати,
а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).
Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням
грошового чека. Розрахунки готівкою п-вами всіх видів діяльності та форм
власності проводяться з оформленням таких документів: податкових
накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або
товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю
товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що
засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті. Форми
податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів
(робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих
операцій визначає Державна податкова адміністрація. Усім п-вам, які
мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з
готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для
кожного п-ва визначається комерційними банками за місцем відкриття
рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи п-ва, відстані його від
установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку
передав. готівки в банк.
П-ва мають право мати в своїх касах готівку в межах лімітів. Нова
редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні
зміни і до регулювання ліміту готівки на підпр.
Якщо п-во має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки
готівкою (крім розрахунків із податків і обов’язкових платежів), сума
тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним
їх порівнянням з встановленим лімітом каси. На порушників цього
положення накладається штраф за перевищення ліміту каси. Приймання
готівки касами підпр. проводиться за відповідно оформленими (підписаними
гол. бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутк. касовими
ордерами. Видача готівки касами підприємств здійсн. за видатковими
касовими ордерами або за належно оформленими платіжними
(розрах.-платіж.) відомостями.
Усі надходж. й видачі готівки в нац. валюті п-ва реєструють у касовій
книзі. Приймання та облік готівки п-вами сфери торгівлі, громадського
харчув. та послуг, тобто здійснення роз-рах. з населенням, проводиться
із застосув. електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових
книг. Порядок застосув. ЕККА визначається Держ. податкового адмін-цією.
Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на
кер-ків підпр., гол. бухгалтерів, кер-ків фін. служб і касирів.
17. Економічна характеристика та класифікація грошових надходжень за
видами діяльності.
У процесі виробничо-господарської діяльності п-в постійно здійснюється
кругообіг коштів. Укладання коштів у в-во з метою виготовлення товарів і
отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів п-в.
Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат
в-ва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою,
банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і
прибутку є найважливішою стороною діяльності п-в. Вхідні грошові потоки
п-в за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли
кошти надходять з будь-яких джерел на самому п-в і, вони належать до
внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на
фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура
вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та
організаційно-правової форми п-ва. У світовій практиці 60-70 %
фінансових ресурсів надходить на п-ва за рахунок внутрішніх джерел.
Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і
звітності включають:1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт
і послуг;2) виручку від іншої реалізації;3) доходи від фінансових
інвестицій;4) доходи від інших позареалізаційних операцій. Виручка від
реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності
п-в. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових
надходжень.
П-ва можуть реалізовувати продукцію допоміжного в-ва, підсобного
сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину,
напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з в-ва,
нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження п-в
відображаються у розділі “Виручка від іншої реалізації”. За ринкової
економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а п-ва
здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в класифікацію грошових
надходжень новий розділ — “Доходи від фінансово-інвестиційної
діяльності”, відокремивши його від розділу “Доходи від позареалізаційних
операцій”. Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної
інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і
функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато п-в поряд з основною
займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем
цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні
рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими
операціями з метою отримання додаткових доходів. Доходи від цієї
діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках п-в і є
мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці
доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий,
безпосередній вплив на формування балансового прибутку.
18. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг.
Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом
відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення
доходів і формування фінансових ресурсів. Від величини виручки залежить
не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування
прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення
банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в
кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності
п-ва. Виручка від реалізації продукції— це сума-коштів, які надійшли на
рахунок п-ва за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових
доходів і фінансових ресурсів п-в. Виручка від реалізації продукції є
фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постач. і
споживачами товару. Процес в-ва завершується доведенням продукції до
споживача. Реалізація продукції (Т — Г’) — це кінцева стадія кругообігу
коштів п-ва (Г — Т … В … Т’ — Г’), яка є його важливим показником.
Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між
постачальниками, посередниками і покупцями. Розмір виручки від
реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:1)
кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;2)
рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.
30. Доходи від інвестиційної діяльності.
Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому
ринку. Купуючи акції, облігації інших п-в, необхідно виходити з того, що
інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в п-ва
мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка
може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у
високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейським
зобов’язаннях). Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого п-ва,
необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові
результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються
п-вом у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних
проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену
інформацію про стан справ того п-ва, цінні папери котрого планується
придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про
свої доходи. П-вам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій
(облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на
порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність
і тривалість їх отриманню. Тимчасово вільні грошові засоби п-ва можуть
вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений
відсоток. депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.
П-ва отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:1)придбання
акцій, облігацій та інших цінних паперів;2)продаж акцій, облігацій та
інших цінних паперів;3)цільові грошові вклади;4)валютні
операції;5)пайові внески, часткова участь у діяльності інших
п-в;6)надання позик;7)лізингові операції.
21. Економічний зміст прибутку.
Прибуток є однією з основних категорій товарного в-ва. Це передусім
виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в
процесі суспільного в-ва. Поява прибутку безпосередньо пов’язана з
появою категорії «витрати в-ва». Прибуток — це та частина додаткової
вартості продукту, що реалізується п-вом, яка залишається після покриття
витрат в-ва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат
виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. Додатковий
продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного
продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним
формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.
Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої,
готової до розподілу. П-во одержує прибуток після того, як втілена у
створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю
первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву
вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об’єктивною
економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні
процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері в-ва й розподілу ВВП.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат
фінансово-господарської діяльності п-в як суб’єктів господарювання. Тому
прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є
особливості у формуванні прибутку п-в залежно від сфери їхньої
діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових
відносин.
22. Прибуток від реалізації продукції. Фактори, що впливають на прибуток
від реалізації продукції.
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання.
Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну
від виручки, надходження якої на поточний рахунок п-ва фіксується
регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний
період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально
формування прибутку на п-ві відбувається в міру реалізації продукції.
Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за
датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг)-за датою
фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів
покупця на банківський рахунок постачальника. Прибуток від реалізації
продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу
реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації
продукції впливає зміна обсягу в-ва, залишків нереалізованої продукції,
частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу в-ва, залишків
нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації
продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні
витрати (за зміни обсягу в-ва продукції); витрати на зберігання
продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від
реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За
умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності
продукції, як правило, уже нема.
24. Рентабельність продукції, п-ва.
Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу
п-ва, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької
діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи п-ва,
отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.
Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами
характеризує таке поняття, як рентабельність. Рентабельність — це
відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у
відсотках. Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні
прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку
рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників
рентабельності: 1) обчислення рент-ті окремих видів продукції (робіт,
послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх реалізації
ділимо на поточні витрати, що можуть братися в таких варіантах:
собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за
виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість
продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків). 2)
Для розрахунку рівня рентабельності п-в можуть використовуватися:
загальний прибуток; прибуток від основної операц. д-ті. При цьому
прибуток зіставляється з авансованою вартістю, поточними витратами
(собів-ть) або обсягом реал-ції за цінами вир-ка. 3) Для розрахунку
рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку,
отримана п-вами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями,
що входять у відповідну галузь економіки, що зіставляється з
авансованою вартістю, поточними витратами або обсягом реал-ції.
25. Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність
п-в.
B
P
+”.?.@1h1f3ue3th3N4P4Ue4TH4i7?7I:?:”
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
