Реферат на тему:
Санаційний аудит
План санації
Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило,
фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у
фінансовій кризі, представниками потенційного санато-ра, незалежними
аудиторськими та консалтинговими фірмами.
Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси
підприємства, процеси господарської діяльності тощо.
На підставі зарубіжного досвіду та синтезу його з вітчизняною практикою
нами розроблено методичні рекомендації щодо складання плану санації. У
загальному вигляді структурно-логічну схему плану показано на рис. 11.3.
Згідно із запропонованою методикою, план фінансового оздоровлення
підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів.
У вступі відображається загальна характеристика об’єкта планування,
подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму
власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка
історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього, формулюється
мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які
використовуються в процесі його розробки.
У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.
Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:
* Оцінка зовнішніх умов.
* Аналіз фінансово-господарського стану.
* Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.
* Наявний потенціал.
Оцінка зовнішніх умов, що в них функціонує підприємство, є основою
стратегічного планування і включає вивчення загальних
по-літико-економічних тенденцій, які впливають на діяльність
підприємства, аналіз галузі та ринкового сегменту. Під час вивчення
загальної політико-економічної ситуації розглядається розвиток економіки
в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного
середовища. Головною метою оцінки навколишнього середовища є оцінка
можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у
суспільно-політичному житті країни.
Аналіз фінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками:
* аналіз виробничо-господарської діяльності;
* аналіз фінансового стану.
У ході аналізу з’ясовується фактичний фінансовий та майновий стан
підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків),
рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності,
фінансового лівериджу тощо).
Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації
та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на
фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової
кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення
симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на
підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в
таких сферах:
– залучення капіталу (наприклад утрата довіри кредиторів);
– ринок (бар’єри на шляху входження чи виходу з ринку);
– персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні
фактори);
– законодавство (податки, заборона звільнення працівників).
У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал
підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства
лабшають.
Наявний потенціал. Тут вивчаються сильні сторони підприємства, можливі
шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній,
маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку
визначається такими основними факторами:
* фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;
* наявність кваліфікованого персоналу;
* наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та
матеріалів;
* наявність ринків збуту продукції;
* виробничий потенціал;
* ефективна організаційна структура;
* висока якість менеджменту.
Ефективність проведення санації можна забезпечити планомірним розвитком
та використанням наявного в підприємства потенціалу, а також через
послаблення чинників, що обмежують проведення санації.
На підставі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність
санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.
У другому розділі плану змальовуються стратегічні цілі санації, цільові
орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.
Окрім цього, розділ має запропонувати оперативну (Crash-) програму із
відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків,
відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови
успішного виконання цієї програми підприємство може отримати можливість
реалізувати план санації, тобто здійснити заходи для відновлення
прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У
каталозі санаційних заходів у рамках Crash-програми можуть бути
запропоновані такі, наприклад, заходи:
* рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyE08b2QD6BmwbV92shpDdDOOZmMqK
c6PXSYcS6gWMqfCU7VQYw9pbTVyryj2pfg3iDJtlGo4YpQyuPkLXPuPESUK2HUut*BpEQBC*
HfZ5-QXnf-eEQZPTNbTBDQDLKrtLklgNt1CINg-RG7-mdctBpaPWmbaEWQ5r13Y79uXFdrUY
TZzZDByMCLhFc5L*BeyYAqPTfQX5bsJV*TCpncD7yq2EqRJZRSFU3x36eEd0z-F4*ZTQG1uO
FIL*CVTUw4-O*7loIABOd5U6kiczaS*ZfZVwv8gThzHcFwKLstxiXQhxpwYto6LPGHbJojTQ
wuIVCWvvpvlNAPTr89YLMeDrZ0uMDrC82KUpDcYe07FaPNFwAs03XUdjQQw2DMTcS5ITWaw7
spgjJwGSmH43LNpTXR6A3Hdiql7mLSrvjglVOFwkuLnAmAHk3MsPiEZ6rft97vLYVKeGOE2i
rFbWuLocZPhlZ9AJAaAQZBnJiO4hS0q-TemXQ” \t “_blank” факторинг ,
звернення до арбітражного суду);
* мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;
* зменшення та збільшення статутного капіталу;
* реструктуризація кредиторської заборгованості;
* заморожування інвестиційних вкладень;
* зворотний лізинг;
* розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються низьким
попитом.
Розділ 3 є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів
для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в
довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є:
* Плай маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі
визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість
ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на
суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить
підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з
посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення.
Крім того, дається перелік можливих конкурентів, їхніх переваг та
недоліків, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання
реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної
ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення
ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду
ан-тимонопольного законодавства.
* План виробництва та капіталовкладень: містить дані про використання
обладнання, його знос, витрати, пов’язані з відновленням (придбанням
нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи
лізингу. Також характеризується виробничий процес, його “вузькі” місця,
комерційні зв’язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються
конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її
якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг. Слід указати, яке саме
обладнання, технічну документацію, технологію, “ноу-хау”, у кого, на
яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на
придбання. Виходячи з цих даних, оцінюють потреби в інвестиціях. План
виробництва та капіталовкладень складається у формі бюджету.
* Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру
підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та
перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну
кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи
для посилення мотивації працівників та поліпшення ррганізації
менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття,
приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного
законодавства.
* Фінансовий план включає:
а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;
б) баланс грошових надходжень та витрат;
в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі
періоди під час санації та після її проведення);
г) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;
д) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо
їх було залучено на поворотній основі).
L
N
o
o
N
o
;обку плану санації та проведення санаційного аудиту (за необхідності).
На підставі фінансового плану розраховується загальна потреба
підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг
зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою
підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні
засоби) та прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих
об’єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Одержана
величина коригується на позитивний чи негативний Cash-Flow, який
очікується в період проведення санації.
Розділ 4 містить розрахунок ефективності санації, а також перелік
організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом
реалізації. У цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання
проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.
Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:
– ліквідність та платоспроможність;
– прибутковість;
– додаткова вартість, створена в результаті санації;
– конкурентні переваги.
Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (Е)
можна визначити за такою формулою:
Е = Прогнозований обсяг додаткового прибутку / Розмір вкладень на
проведення санаціїї,
Результати санації (крім подолання неплатоспроможності та відновлення
конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток
підприємства (різницю між сумою прибутків після санації і розміром
прибутків (чи збитків) до її проведення). Для більш об’єктивної оцінки
ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої
вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції
санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою
одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).
Додаткова вартість, створена в результаті санації показує абсолютний
приріст вартості активів підприємства, що очікується від реалізації
плану санації. Додаткову вартість розраховують як різницю між
потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його
вартістю до санації. Потенційна вартість визначається на підставі
приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків. Цей метод
оцінки ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього
Cash-Flow. Проблема тут полягає в точності прогнозування майбутнього
грошового потоку.
Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю
підприємства після санації (за виключенням суми знову залученого
капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних
величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо
акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість
підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть фінансувати
санацію на умовах часткової участі тощо.
Як уже зазначалося, у процесі реалізації плану санації важливу роль
відіграє оперативний санаційний контролінг, який з допомогою свого
методичного та функціонального інструментарію координує діяльність
різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих
заходів, проводить аналіз відхилень, ідентифікує та нейтралізує ризики,
а також виявляє додаткові шанси та можливості.
Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх
фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних
удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу
діяльність та уникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та
конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
