Реферат на тему:
Розвиток фондового ринку в Україні
Київ 2016
В Україні, як і в інших країнах СНД за часів Радянського Союзу ринок
цінних паперів тлумачився, як система інфраструктурних елементів, який
ізолює фінансові ресурси від виробництва з метою привласнення
спекулятивного прибутку. Зараз же ні в кого не викликає сумніву той
факт, що інвестиційний ринок є потужним важелем розвитку економіки
країни, дієвим засобом мобілізації нагромаджень і спрямування фінансових
ресурсів в ті галузі виробництва, які принесуть найбільший прибуток.
Дослідження ринку цінних паперів у складі інвестиційного ринку є
необхідним через його функціонування як засобу залучення фінансових
ресурсів для інвестиційного процесу.
Україна вступила на шлях реформування суспільства наприкінці XX
століття, коли у світі відбувається глобалізація всіх процесів, в тому
числі й економічних.
Досвід розвинених країн породжує потребу перейняти їхній досвід для
підвищення життєвого рівня населення і збільшення можливостей держави.
Для формування ринку цінних паперів України використовувала світову
практику і почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку.
Вона починається з моменту прийняття в 1991 році Закону України “Про
цінні папери і фондову біржу”.
1992-1993 рр.. – Період появи перших українських акцій і перших
торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ)
(1991 р.). До травня 1995 УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею
цінних паперів в Україні, проте розвиток інфраструктури фондового ринку
тривало за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії,
1994 р. – 27 філій, 2 регіональних центру). Учасниками торгівлі цінними
паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України
представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та
компаніями, а також комерційними банками. Станом на початок 1995 р. в
Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і
500 інвестиційних компаній і фондів.
На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були не
значні. У 1992 р. обсяг продажів акцій склав усього 33,6 млн. крб, в
1993 р. – 3,4 млрд. крб. і в 1994 р. – 43 млрд. крб. Більш ніж тисячі
кратне зростання вартості угод пояснюється не стільки збільшення
масштабів, скільки п’ятисот кратним ростам цін за 1993-1994 рр.. Можна
вважати до 1995 р. фондовий ринок України перебував на початковому етапі
свого формування. Проте вже на цьому етапі мали місце якісні зрушення у
структурі обігу цінних паперів.
Зміна обсягів і структур ринкових угод було відображенням відповідних
змін у випуску цінних паперів. Сумарна емісія цінних паперів збільшилася
з 1096,5 млрд. крб. в 1993 р. до 28572,5 млрд. крб. в 1994 р. Зміна
структури емісії цінних паперів за цей період представлена ??в табл. 1.1
Таблиця 1.1 Динаміка розподілу емісії цінних паперів у 1993-1994 р.
Види цінних паперів 1993 1994
млрд.крб. % млрд.крб. %
Акції 357,9 34,3 5690 20
Векселі 2,5 0,2 4280,5 15
Ощадні сертифікати 219,2 20 16167,6 56,6
Інші цінні папери 489,9 45,5 2434,4 8,5
Всього 1096,5 100 28572,5 100
Виконавчою владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного
розширення структури і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них
відносяться розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового
ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні», а також рішення про випуск державних цінних паперів,
емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування
дефіциту державного бюджету.
Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи
організаційної і законодавчої діяльності фондового ринку України.
Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова
приватизація 1994-1996 рр.. Виходить Декрет Кабінету Міністрів “Про
довірчі товариства” та Положення “Про інвестиційні фонди та інвестиційні
компанії”. Відповідно, для акумулювання приватизаційних сертифікатів
створюється цілий ряд інвестиційних фондів і довірчих товариств. На
кінець 1995 р. в Україні діяло 680 інвестиційних компаній і фондів з
яких 252 отримали дозволу Фонду державного майна України (ФДМУ) на
комерційну діяльність; 900 довірчих товариств (з них 366 мали дозволу у
ФДМУ на представницьку діяльність з приватизаційними паперами) і 203
комерційних банків. З’являються фондові біржі: Київська міжнародна
фондова біржа, Донецька фондова біржа . Однак, внаслідок організаційного
становлення нових бірж операції проводилися практично тільки на УФБ.
Обсяг угод. скоєних на УФБ (без філій) у 1995 р. склав 539,2 млрд. крб.
що в 3,1 рази перевищило показники 1994
Також з’являються асоціації, які об’єднують учасників ринку: Перша
фондова торговельна система (ПФТС), яка являє собою «електронну» біржу
цінних паперів України й охоплює всі найбільші регіони України та
підтримує роботу національної електронної системи торгівлі цінними
паперами в режимі «online», Українська асоціація інвестиційного бізнесу,
Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для
депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку створюється
Міжрегіональний фондовий союз. Важливим кроком на шляху розвитку ринку
цінних паперів в Україні стало створення в 1995 році Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка виконує функції
координуючого органу, почала здійснення єдиної державної політики щодо
регулювання складових національного ринку цінних паперів. І поява у 1996
р. Закону”Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”,
покликаний забезпечити проведення єдиної державної політики щодо
розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних
стандартів, координації діяльності центральних органів влади у сфері
державного регулювання ринку цінних паперів . Державне регулювання
дозволило певною мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.
У структурі національного фінансового ринку найбільш динамічно
розвивався фондовий ринок. В основному це було пов’язано з приватизацією
державних підприємств, більш активним проведенням корпоратизації з
наступною емісією цінних паперів ново створеними товариствами, про це
свідчать дані табл.1.2
Таблиця 1.2. Розподілу цінних паперів у 1994-1995 р.
Види цінних паперів 1994 1995
трлн.крб. % трлн.крб. %
Акції 32,8 575,4 38,5 51,4
Векселі -1 -23,3 3,3 4,4
Ощадні сертифікати 4,7 29 20,9 27,9
Інші цінні папери 9,8 408,3 12,2 16,3
Всього 46,3 161,9 74,9 100
З наведених даних випливає, що найбільше зростання емісії припадає на
акції, які є найефективнішим засобом залучення додаткових ресурсів в
економіку.
Аналіз причин структурних змін .. відбулися у розподілі цінних паперів в
1995 р. в порівнянні з 1994 р; показує, що головним імпульсом зростання
питомої ваги акцій у загальному обсязі емісії цінних паперів стало
дворазове прискорення темпів приватизації і перетворення колишніх
державних підприємств в акціонерні товариства (корпоратизації).
Характерною рисою розвитку ринку цінних паперів в Україні в 1995 р. був
стрімке зростання обсягів емісії державних цінних паперів. Цей процес
відбувався навіть динамічніше, ніж рух цінних паперів на фондовому
ринку. Зокрема, в 1995 р. отримала початок практика випуску державних
цінних для покриття дефіциту державного бюджету України. Було здійснено
три випуски облігацій державної внутрішньої позики (ОВДП) 1995р.
загальним обсягом емісії 31 трлн. крб. Були продані всі облігації на
загальну суму 32031,9 млрд. крб. і виручені кошти надійшли в державний
бюджет України.
У 1996р. розвиток ринку цінних паперів порівняно з 1995р. істотно
прискорився. Основним чинником зростання ринку було зростання темпу
приватизації та кількості перетворених в акціонерні товариства колишніх
державних підприємств. На початок 1997р. емітентами Україні було
випущено акцій на суму 3439,9 млн. грн; тобто в 4,4 рази більше, ніж
1995р. В таких же розмірах збільшився випуск векселів, і хоча ощадних
сертифікатів було випущено на 36,6% менше, але випуск інших цінних
паперів виріс на 2,1 рази. У цілому емісія цінних паперів зросла у 2,7
рази. Відповідно змінилася структура емісії, дані, якої представлені в
таблиці 1.3.
Таблиця 1.2. Розподілу цінних паперів у 1995-1996 р.
Види цінних паперів 1995 1996
трлн.крб. % трлн.крб. %
Акції 2663,5 343,1 3439,9 74,5
Векселі 174,7 326,5 228,2 4,9
Ощадні сертифікати -227,7 -36,6 395 8,6
Інші цінні папери 293 111,5 555,8 12
Всього 2903,5 169,3 4618,9 100
У 1996р. в Україну акції стали найбільш поширеним і популярним видом
цінних паперів, оскільки обсяги їх випуску росли швидше, ніж інших
вводів цінних паперів. Відповідно, частка акцій у загальному випуску
зросла. Як видно з даних таблиці 4.2 питома вага акцій у загальній
вартості емітованих 1996р. цінних паперів склав 74,5% проти 45,3% у
1995р.
Протягом 1996р. була розширена і доопрацьована законодавча база ринку
цінних паперів в Україні. Основною подією в цій сфері стало прийняття
09.07.1996г. Закону України «Про внесення змін до Закону України« Про
цінні папери і фондову біржу ».
Підводячи підсумок роботи ринку цінних паперів в 1995 – 1996 рр..
необхідно відзначити, що в цей період продовжує вдосконалюватися
законодавча база, збільшується кількість фондових бірж, фінансових
посередників. У цей час обсяг емісії цінних паперів промислових
підприємств перевищив обсяг емісії банківських установ майже в 5 разів.
Вперше з’явилися облігації підприємств, стрімкими темпами розвивається
позабіржова торгівля.
Єтап фактичного становлення ринку цінних паперів розпочався з 1997 року.
Надходження іноземних інвестицій забезпечило розвиток вторинного ринку
пінних паперів, що призвело до високих темпів зростання акцій
українських емітентів та їх ліквідності.
Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках склав 15,81%
до рівня 1996р.
Загальний обсяг емісії акцій зареєстрованих у 1997р., Склав 9970 млн.
грн., Тобто близько 74% всіх випущених цінних паперів. Якщо 1996р. було
зареєстровано випуску акцій на суму 34 млн. грн., то в 1997р. акцій було
випущено в 2,9 рази більше. 75,3% емісії акцій припадає на закриті
акціонерні товариства і лише 18,1% випущено ВАТ. Решта 6,6% були
випущені комерційними банками, страховими та інвестиційними компаніями.
Практично новим явищем для фондового ринку України стало розширення
емісій облігацій підприємств. Обсяг зареєстрованих емісій цих облігацій
1997р. склав 116,4 млн. грн., або в 151,2 рази більше, ніж за попередній
рік. Але при настільки значному збільшенні розмірів емісії облігацій їх
частка в загальній масі цінних паперів на ринку надзвичайно мала. У
1997р. емісії облігацій склала менше 0,9% від всієї емісії цінних
паперів навіть без урахування ОВДП.
Фінансова криза 1997 року привела до різкого зменшення іноземних
інвестицій в українські цінні папери, внаслідок чого відбулося падіння
курсу акцій.
Продовжує розвиток інфраструктури ринку цінних паперів. Через
інтенсивність приватизаційних процесів і поява великої кількості
акціонерних товариств збільшилась кількість договорів купівлі-продажу
акцій. Це призвело до активізації реєстраторської діяльності. У 1997
році ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. Починають
з’являтися інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28
зберігачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових
біржах, однак на них проходять торги акціями тільки за участю Фонду
державного майна і не здійснюються угоди вторинного ринку.
Тривала робота з нормативно-правового забезпечення функціонування
фондового ринку. Основна частина цієї роботи проводилася в Державній
комісії з цінних паперів та фондового ринку, Положення про яку було
затверджено Указом Президента України № 142/97 від 14.02.97г. Розроблені
та затверджені Комісією в межах її компетенції нормативно-правові та
директивні документи стали підставою для регулювання наступних областей
діяльності ринку цінних паперів:
§ регулювання і контроль роботи емітентів;
§ організація і контроль діяльності торговців;
§ регулювання і контроль торгівлі;
§ реєстраторська, депозитарна і розрахунково-клірингова діяльність;
§ надійний захист прав інвесторів;
§ контроль і нагляд за дотриманням законодавства на ринку;
§ підготовка фахівців для роботи на ринку цінних паперів.
У 1997 році з’являються перші українські фондові індекси, їх
розраховують, як правило, компанії – торговці цінними паперами.
Ринок цінних паперів України за своїми параметрами в 1997 році, можна
віднести до тих, що розвиваються.
По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних
паперів, які обертаються на ринку.
По-друге, капіталізація українського фондового ринку перебуває на дуже
низькому рівні. Це можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їх
великою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних
капіталах більшості акціонерних товариств.
Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояснюється як
нестабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю
інфраструктури ринку.
У 1998р. обсяги випуску цінних паперів в Україні зростали з
прискоренням. За рік зареєстрований обсяг емісій цінних паперів досяг
12257 млн. грн., Тобто було випущено майже стільки ж, скільки за всі
попередні роки. Загальний обсяг зареєстрованих емісій на початок 1999р.
склав 24508 млн. грн. (Без ОВДП).
Одним з чинників динамічного зростання стало прискорення процесів
масової приватизації та корпоратизації в Україні і, зокрема, завершення
сертифікатної приватизації. За 1998р. кількість АТ в Україні досягла
35,58 тис., тобто збільшилася в порівнянні з 1997р. на 2,08 тис.
Загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих 1998р. склав 12240 млн.
грн., що перевищило аналогічний показник 1997р. на 22,8%.
uuuuuuuuuuuuuuuuuuuiiuuuuuu
¶-uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuiuuua
”y°
”y°
”y°
”y°
”y°
”y°
gd #T
”y°
iy,
9 U`g@
gL
iy,
iy,
Ug@
iy,
Ug@
iy,
UG@
iy,
Ug@
gd #T
iy,
Ug@
????Tn??
iy,
l^
???????X????міна співвідношення між обсягами емісії, здійснених
відкритими та закритими АТ. Якщо 1997р. Більше 75% акцій емітувалися
закритими АТ, то в 1998р. більше 53% загального обсягу емісій припадало
на відкриті АТ.
Випуск облігацій підприємств у 1998р. в порівнянні з 1997р. скоротився
більш ніж у 14 разів – з 116,4 млн. грн. до 8,2 млн. грн. Характерним є
повна відсутність цих облігацій на вторинному ринку цінних паперів.
Таким чином, у використанні цього перспективного фінансового інструменту
спостерігався явний регрес у порівнянні з 1997р.
Помітним явищем на ринку стали торги по векселях, обсяг яких склав 16,61
млн. грн. на вторинному ринку (8,1% ринку без урахування ОВДП).
На кінець 1998р. в Україні діяв 881 торговець цінними паперами. За рік
їх чисельність практично не змінилася, однак протягом року було видано
167 дозволів на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів.
Одночасно 160 дозволів було анульовано у наслідок невідповідності
діяльності торговців існуючим вимогам. Протягом 1998р. Державна комісія
з цінних паперів та фондового ринку продовжувало роботу з розвитку
правового поля ринку цінних паперів в Україні. Комісією були розроблені
і затверджені нормативні акти, пов’язані з таких сфер діяльності
професійних учасників фондового ринку, як емісійна діяльність на ринку
цінних паперів, торгівля цінними паперами, організація інфраструктури
ринку цінних паперів, інститутів спільного інвестування, координація
роботи територіальних управлінь та підготовка спеціалістів на фондовому
ринку .
Характеризуючи діяльність фондового ринку 1997-1998рр., Потрібно
відзначити, що за ці роки проводився найбільший обсяг торгів. Це
пов’язано багато в чому з зростанням числа відкритих акціонерних
товариств, випуском облігацій і векселів. Фінансова криза 1996р.
позначився на торгівлі ОВДП, що в свою чергу відбилося на діяльності
УМВБ. Позабіржовий ринок обсяг торгів практично не знизив, а угоди з
цінними паперами підприємств значно збільшилися.
У 1999 році випуск акцій зменшився порівняно з попередніми роками. Це
пояснюється завершальними етапами приватизації та корпоратизації. Обсяги
торгів на вторинному ринку цінних паперів були незначними, що можна
пояснити відсутністю пропозиції грошових коштів і млявістю кон’юнктури
ринку. Частина реально залучених коштів склала лише 18,6% обсягу емісій.
Велика кількість акціонерних товариств не завершила приватизацію, що не
дозволило їм проводити додаткові емісії. Крім того, нові власники
побоювалися втратити контроль над підприємством і не йшли на додаткові
емісії.
Ринок корпоративних цінних паперів усі ці роки розвивався майже виключно
на основі приватизації, а вторинні емісії не нарощувалися. Потрібно
вказати, що поки приріст капіталізації не забезпечуватиметься вторинними
емісіями й підвищенням курсів акцій, до тих пір фондовий ринок не буде
джерелом інвестицій. А повноцінний розвиток ринку цінних паперів
залежить від реального сектору економіки.
В Україні склалася унікальна ситуація, коли в країні практично відсутній
ринок державних і корпоративних боргових цінних паперів. Експеримент з
випуску ОВДП з копіюванням російської моделі державного боргу закінчився
крахом цієї системи. Наслідки краху для української економіки не були
такими болісними порівняно з російською, однак Україні є однією з
невеликої кількості країн світу, які здійснюють фінансування дефіциту
бюджету за рахунок зовнішньої допомоги. Така ситуація є ненормальною.
Переломом в динаміці характеристик ринку цінних паперів можна вважати
другу половину І999 року. Це зумовлено такими факторами, як: пожвавлення
промисловості під впливом передвиборчого наповнення економіки грошима;
поліпшення зовнішньоторговельної кон’юнктури; активізація
протекціоністських заходів. Крім того, на українську економіку позитивно
вплинуло пожвавлення в російській економіці після девальвації.
У 1999 р. на первинному ринку кількість емісійних контрактів досягла
1608 одиниць на суму 432 700 000 грн. Продаж акцій приватизованих
підприємств займала більшу частину в насиченні первинного ринку –
близько 85%.
Наступний етап розвитку фондового ринку України починається з моменту
прийняття Президентом України Леонідом Кучмою Указу «Про додаткові
заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26.03.2001, яким було
схвалено “Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005
роки”. Зокрема, основними напрямками розвитку фондового ринку в наступні
п’ять років, є: –
Посилення конкурентоспроможності фондового ринку України;
Удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні;
Розвиток корпоративного управління;
Розвиток інститутів спільного інвестування;
Розвиток інфраструктури фондового ринку;
Розвиток Національної депозитарної системи;
Підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного
управління.
За даними Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України
у 2001 році:
– Загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій Центральним апаратом
ДКЦПФР склав 3,523 млрд. грн.;
– Загальний обсяг зареєстрованих випусків корпоративних облігацій склав
650 млн. грн.
На думку фахівців, одним з найуспішніших для вітчизняного фондового
ринку став 2003 рік. Ринок виріс, став більш прозорим, у його учасників
підвищилася корпоративна культура. Головною особливістю стало різке
скорочення ринку державних цінних паперів і повернення на фондовий ринок
муніципальних облігацій. З точки зору структури інвестиційних
пріоритетів і динаміки ринку в цілому, 2003 рік незначно відрізнявся від
попередніх. Облігації корпоративних інвесторів як і раніше займають
найбільшу питому вагу в структурі попиту суб’єктів ринку цінних паперів,
другі за значимістю акції, далі – державні цінні папери, ринок опціонів
як і раніше недостатньо розвинений. Сформована система інвестиційних
пріоритетів є незмінною другий рік поспіль і об’єктивно відображає
існуючу реальність. За даними Державної Комісії з цінних паперів та
фондового ринку України у 2003 році:
– Загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій Центральним апаратом
ДКЦПФР склав 4,723 млрд. грн. (138% рівня аналогічного періоду 2002
року), з них 2,335 млрд. грн. – З метою залучення коштів (233% рівня
аналогічного періоду 2002 року);
– Загальний обсяг 90 зареєстрованих випусків корпоративних облігацій
склав 2,159 млрд. грн. (727% рівня аналогічного періоду 2002 року);
– Загальний обсяг операцій на фондовому ринку України (станом на
01.04.03 р.) склав 36,308 млрд. грн. (Векселі – 14494,58 млн. грн.,
Акції – 10432,52 млн. грн., Ощадні сертифікати – 7769,59 млн. грн.,
Державні облігації – 2456,34 млн. грн., Корпоративні облігації –
1063150000 . грн., деривативи – 52,95 млн. грн., інвестиційні
сертифікати – 38,57 млн. грн., облігації місцевих позик – 0,01 млн.
грн.).
Основною причиною зростання фондового ринку в 2003 рік став триваючий
ріст макроекономічних показників у країні. Найголовнішою подією для
фондового ринку стало прийняття нового Торгового кодексу ПФТС. Це
призвело до поліпшення показників ліквідності цінних паперів. У 2002
році були підвищені вимоги до рівня розкриття інформації емітентами
облігацій при проходженні лістингу ПФТС, встановлені вимоги до рівня
ліквідності, необхідного для перебування емітента в Списку ПФТС,
затверджено положення про інститут маркет-мейкерів ринку корпоративних
облігацій. У минулому році фондовий ринок України став більш прозорим.
На інтернет-порталі IStock, розробленому ПФТС, вперше була розміщена
інформація про фінансово-господарської діяльності українських емітентів
за 2002-2003 роки. Всього на порталі розміщено 2250 звітів більш, ніж
14000 емітентів за 1998-2003 рр.., Понад 10000 інформаційних повідомлень
про події, що відбулися в діяльності емітентів, і близько 4000
корпоративних новин емітентів. Підвищилася у фондовиків і корпоративна
культура. З цією метою в минулому році на Україну був проведений II
Всеукраїнський конкурс річних звітів акціонерних товариств, VI
міжнародний форум учасників ринку капіталу України, підписані угоди про
співпрацю з Національною іпотечною асоціацією Україна і Афінської
фондової біржею. Внаслідок підвищення рівня прозорості ринку ПФТС
поповнилася новими членами. У 2003 році новими членами асоціації ПФТС
стали 11 підприємств, учасниками – 13 підприємств.
. Серед негативних факторів, що вплинули на стан фондового ринку України
у 2003 році, – зменшення обсягу цінних паперів інвестиційно привабливих
акціонерних товариств, що знаходяться у вільному обігу на ринку (free
float). Зменшилася також пропозиція самих інвестиційно привабливих
підприємств. У 2003 році на ПФТС було запропоновано 369 таких пакетів
акцій (у 2002 році – 490). Не виправдалися надії фондовиків на
удосконалення чинного законодавства. Очікувані законопроекти “Про
акціонерні товариства”, “Про внесення змін до Закону” Про цінні папери
та фондовий ринок “, Держпрограма приватизації так і не були прийняті.
ВИСНОВКИ
Формування ринку цінних паперів в Україні відбувається під впливом ряду
різноманітних і нерівнозначних факторів. Головними з них є: темпи
приватизації, розміри емісії і погашення цінних паперів, рівень інфляції
та значення облікової ставки Національного банку, ступінь прибутковості
різних фінансових інструментів, можливості інвесторів і рівень
державного контролю за їх діяльністю на фондовому ринку, а також
надійність системи захисту прав інвесторів , легкість і надійність
оформлення переходу прав власності на цінні папери і якість системи
розрахунків на фондовому ринку, наявність необхідної інфраструктури та
рівень професійної підготовки учасників ринку.
Особливості фондового ринку України зумовлені тим, що він виник і
розвивається в умовах переходу від планової економіки до змішаної
економіки ринкової орієнтації. Ці умови характеризуються революційним
характером перетворень, нестійкістю стану економіки і суспільства,
різноманіттям можливих шляхів переходу, наявністю особливих економічних
форм, що функціонують з використанням принципів як планового, так і
ринкового способів господарювання.
У таких умовах визначають на розвиток ринку цінних паперів надають такі
специфічні для України:
1. Наслідки панування непродуманих спроб революційного переходу до
ринкових методів управління, планової системи господарювання –
неефективність та неконкурентоспроможність виробництва, розлад
споживчого ринку, стагнація кредитно-фінансової сфери.
2. Надмірно висока ступінь участі держави в сфері виробництва, що
виражається, з одного боку, в високу частку державної власності навіть
на приватизованих підприємствах (контрольні або блокуючі пакети акцій,
що належать державі), а з іншого боку, наявність державних підприємств –
монополістів, що зосередили основну частину фінансових коштів,
матеріальних і людських ресурсів і перешкоджають своїм існуванням появи
самостійних конкуруючих виробників.
3. Нерозвинене і нестабільне правове забезпечення перетворення економіки
– зміна форм власності та організаційно-правових форм підприємницької
діяльності, формування ринкової інфраструктури (банківської сфери,
товарних, валютних і фондових бірж та ін.)
Для подальшого розвитку фондового ринку України та його становлення в
якості ефективної системи акумулювання і перерозподілу ресурсів з метою
подолання інвестиційної кризи, відродження зростання національного
виробництва, є необхідними наступні організаційно-економічні заходи:
Подальше нарощування обсягів операцій з цінними паперами на первинному і
вторинному секторах фондового ринку. Зростання масштабів ринку повинен
супроводжуватися вдосконаленням структури цінних паперів, що перебувають
в обігу, спрямованої на прискорення залучення інвестиційних ресурсів в
економіку.
Істотне розширення кола емітентів фондового ринку, перш за все, за
рахунок великих підприємств, найбільш привабливих для інвесторів, у тому
числі й іноземних. Залучення іноземного капіталу в процеси акціонування
може бути посилено шляхом створення умов та надання стимулів закритим
акціонерним товариствам з метою перетворення їх у відкриті.
Розвиток дієвого контролю з боку державних органів за діяльністю
фінансових посередників з метою забезпечення ними належної інвестиційної
якості цінних паперів. В даний час в роботі фінансових посередників
(інвестиційних фондів, компаній і т. п.) спостерігається негативні
тенденції, що ведуть до практичної незахищеності інвесторів. Однією з
Найважливішим проблем є висока питома вага у статутних фондах
інвестиційних структур неліквідних або низьколіквідних цінних паперів
засновників у результаті ці структури не здатні виконувати свої
зобов’язання перед населенням по закінченню терміну дії договорів та
нести матеріальну відповідальність у випадку банкрутства.
Фінансові посередники повинні діяти в якості брокерів, тобто вести
комісійні операції, а не тільки використовуватися як інституційні
інвестори. Брокерська діяльність, підтримувана органами державного
регулювання фондового ринку, дозволить істотно підвищити рівень захисту
інтересів дрібних інвесторів.
Повинна бути вирішена проблема обліку прав на акції приватизаційних
підприємств. Форма випуску цих акцій в Україні формально вважається
паперової, тобто теоретично акції повинні представляти собою цінні
папери, виготовлені з дотриманням всіх вимог до технології друку, однак,
на практиці, внаслідок дорожнечі цього процесу, акції в паперовій формі
не випускаються. Відсутність у власників справжніх сертифікатів акцій,
що не піддаються підробці, а також спеціалізованих депозитарних центрів,
створених для обліку прав акціонерів у процесі приватизації, створює
серйозні перешкоди на шляху разв
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
