.

Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України, Державний інноваційний фонд. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2668
Скачать документ

Реферат на тему:

Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України, Державний
інноваційний фонд.

ЗМІСТ

Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України…………………
3

Джерела формування та призначення Державного інноваційного
фонду………………………………………………………….
………………………………. 8

Збір до Державного інноваційного фонду
України……………………….11

Список використаної
літератури…………………………………………………..14

1.Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України.

На початку 90-х рр.. було встановлено, що порядок складання,
затвердження і виконання місцевих бюджетів визначається місцевими радами
на підставі повноважень, наданих їм у 1990 р. Законом УРСР „Про бюджетну
систему УРСР”. Відповідно до цього Закону місцеві ради отримали право
самостійно розробляти, затверджувати й виконувати свої бюджети. Було
також встановлено: втручання рад вищих рівнів та їхніх виконавчих
органів у зазначені процеси недопустиме. Протягом 1990 – 1998 рр. ці
правила урядом України затверджено не було, що спричинило багато
конфліктів між місцевими виконавчими і представницькими органами влади
на ґрунті поділу повноважень щодо складання складання, затвердження і
виконання місцевих бюджетів.

Стаття 10 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве
і регіональне самоврядування” надає право сільським, селищним, міським
(крім Київської та Севастопольської) радам народних депутатів у межах
їхньої компетенції самостійно, без втручання державних органів
розробляти, затверджувати і виконувати їхні бюджети.

Ухвалений у березні 1992 р. Закон „Про представника Президента України”
(ст..6) визначає, що представник Президента в області, в районі, містах
Києві та Севастополі, в районах міст Києва та Севастополя забезпечує
виконання бюджету і на вимогу не менше як двох третин депутатів і не
рідше одного разу на рік інформує відповідну раду про його виконання.

Деякі уточнення до компетенції місцевої держадміністрації в галузі
бюджету зроблено в новій редакції Положення про місцеву державну
адміністрацію від 24 липня 1992 р. Компетенцію Визначено таким чином:

місцева держадміністрація вносить у процесі виконання бюджету зміни та
уточнення щодо доходів і видатків;

у разі виходу за межі затвердженого бюджету змін та уточнень вони
подаються на затвердження ради народних депутатів.

Свої особливості при визначені компетенції місцевих органів влади в
бюджетній сфері встановив Закон „Про бюджетну систему України” в
редакції 1995 р. Згідно із ст..7 видання органів державної виконавчої
влади та виконавчих органів місцевих рад належить складання проекту
бюджету відповідно до основних напрямків бюджетної політики,
регламентованих Верховною Владою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим та місцевими радами. До видання виконавчих органів влади
на місцях належить також виконання бюджетів і контроль за цільовим,
економічним та ефективним використанням виділених бюджетних коштів.

Закон визначив (ст..9), що правила складання й виконання бюджетів, які
входять до складу бюджетної системи України, затверджуються в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів.

Повноваження місцевого самоврядування в галузі бюджету визначив також
Конституційний договір між Верховною Радою України і Президентом України
„Про основні засади організації та функціонування державної влади і
місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової
Конституції України”, укладений 8 червня 1995 р. За ст. 49 договору до
компетенції органів місцевого самоврядування належать розробка,
затвердження й виконання бюджетів відповідних
адміністративно-територіальних одиниць згідно з чинним законодавством.
Керуючись ст..53, обласні, Київська і Севастопольська міські, районі,
районні в містах Києві і Севастополі ради як представницькі органи
затверджують відповідні бюджети та здійснюють контроль за виконанням їх.
Крім того, ці ради заслуховують щорічні звіти голів місцевих державних
адміністрацій з питань виконання бюджету.

Ухвалена в 1996 р. Конституція України ст.. 143 встановила:
територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через
утворені ними органами місцевого самоврядування затверджують бюджети
відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх
виконання. Право затвердження і контролю виконання обласних і районних
бюджетів надано Конституцією України відповідно обласним і районним
радам.

Згідно з Конституцією України (ст.. 119) на обласні та районні державні
адміністрації як органи, що здійснюють виконавчу владу в областях і
районах, покладено обов’язки забезпечувати підготовку та виконання
відповідних обласних і районних бюджетів, а також звітів про їх
виконання. За Конституцією України (ст.. 142) територіальні громади сіл,
селищ та міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти бюджету для
виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання)
комунальних підприємств, організацій та установ.

Конституція України встановила компетенцію Автономної Республіки Крим у
галузі бюджету. Згідно зі ст.. 138 до відання Автономної Республіки Крим
належить розроблення, затвердження й виконання її бюджету на основі
єдиної податкової та бюджетної політики України.

Проекти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих
бюджетів попередньо розглядаються відповідними постійними комісіями
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та постійними комісіями
місцевих рад.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради розглядають
проекти бюджетів за доповідями уряду автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів місцевих рад,
висновками та співдоповідями їх постійних комісій.

Прийнятий у травні 1997 р. Закон України „Про місцеве самоврядування в
Україні” деталізував конституційні положення про визначення компетенції
місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади у сфері
складання, затвердження й виконання місцевого бюджету. Зокрема, це
стосується положення, що втручання державних органів у процес складання,
затвердження й виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком
випадків, передбачених законом. У той же час закріплено положення про
державний контроль за законним, доцільним, економним, ефективним
витраченням коштів і належним їх обліком. Закріплено положення про
збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, що забезпечується як
органами місцевого самоврядування, так і державою. Встановлено: місцеві
бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами
місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та для
забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних
потреб. Встановлено, що при збалансуванні місцевих бюджетів не
враховуються вільні залишки бюджетних коштів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і
Севастополя та міст обласного підпорядкування), районні ради
затверджують відповідно:

— республіканський бюджет автономної Республіки Крим, обласний,
міський, районний бюджет в загальній сумі доходів – з виокремленням
певних доходних джерел, в загальній сумі видатків – з визначенням усіх
асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства,
соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на
утримання органів державної влади, місцевих органів самоврядування,
місцевих державних адміністрацій, виконкомів міських (міст обласного
підпорядкування) у розрізі поточного бюджету і бюджету розвитку;

— обсяг оборотної касової готівки;

— для бюджетів нижчого рівня – нормативи відрахувань від
загальнодержавних податків і зборів, обсяг дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська рада
затверджують:

— бюджет у загальній сумі доходів з визначенням усіх доходних джерел і
в загальній сумі видатків з наданням асигнувань на фінансування
підвідомчого господарства, благоустрою, освіти, культури, охорони
здоров’я, соціального забезпечення, на утримання відповідної ради
народних депутатів та її виконавчих органів у розрізі поточного бюджету
і бюджету розвитку;

— обсяг оборотної касової готівки бюджету.

У разі, якщо Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради не
затвердять бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено
бюджет, чинності набирають показники бюджету, поданого на затвердження
урядом Автономної Республіки Крим та місцевими органами виконавчої
влади.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих
рад про затвердження бюджету публікуються для загального відома.

2.Джерела формування та призначення Державного інноваційного фонду.

Державний інноваційний фонд (далі – Фонд) створено для фінансування
заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки й
техніки в Україні. Фонд має регіональні відділення в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Формування коштів Фонду провадиться за рахунок бюджетних асигнувань, що
виділяються державою для підтримки науково-технічної діяльності й
відрахувань коштів підприємств, об’єднань та організацій і добровільних
внесків юридичних та фізичних осіб.

Підприємства, об’єднання й організації відраховують до Фонду кошти у
розмірі до 1 % обсягу реалізації продукції (робіт, послуг). Вказані
кошти, які перераховуються до Фонду, відносяться на собівартість
продукції.

Для забезпечення фінансування галузевої науки підприємства, об’єднання і
організації перераховують 70% обсягу зазначених відрахувань до
спеціального фонду позабюджетних фондів, що утворюються в міністерствах,
відомствах, концернах, корпораціях та в інших формуваннях для
фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт, а також
заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів
продукції.

Головними напрямами діяльності Державного інноваційного фонду та його та
його регіональних відділень є організація і цільове фінансування на
основі контрактів (договорів) інноваційних науково-технічних програм і
проектів, спрямованих на створення й впровадження нових
конкурентоспроможних технологій та розробок. Для цього необхідно:

створення ресурсо- та енергозберігаючих виробництв;

виробництво високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції;

використання у сільському господарстві новітніх технологій з метою
істотного підвищення врожайності зернових і плодоовочевих культур,
збільшення м’ясо-молочної продукції та забезпечення її переробки й
збереження.

Реалізація цих напрямів діяльності інноваційного фонду провадиться на
конкурсній основі та висновках експертизи науково-технічних проектів,
розробок й ідей.

Поряд із цим Фондом та його регіональними відділеннями провадиться
дослідження потреб промисловості і сільського господарства в нових
технологіях, техніці й матеріалах та їх раціонального використання.

На основі конкурсного відбору і експертної оцінки проектів, розробок
Фонд координує та на договірній основі прямого або дольового
фінансування, так і шляхом надання позик чи субсидій.

Одним із завдань Фонду є створення інформаційного банку даних про
перспективні розробки, ідеї і винаходи та не впроваджені в життя ті чи
інші перспективні науково-технічні, технологічні, інвестиційні проекти.
На основі сучасної інформаційно-комп’ютерної мережі Фонд створює систему
оперативного інформування міністерств, відомств, наукових та
науково-дослідних установ про наявність передових науково-технічних
розробок, проектів для впровадження їх у виробництво.

Як централізований державний фонд інноваційний Фонд свою діяльність
підпорядковує виконанню Державних програм по відповідних напрямах,
затверджених Президентом України, Верховною Радою або Кабінетом
Міністрів України.

Впродовж десятків років економіка розвивалась за рахунок екстенсивних
факторів, які з плином часу вичерпались. Тому розвиток виробництва та й
економіка в цілому повинні йти шляхом впровадження нових технологій,
техніки і нових методів господарювання. Це викликане й необхідністю
перебудови структури економіки, впровадження енерго- і
ресурсозберігаючих технологій, що, в свою чергу, потребує вишукування та
застосування нових форм інноваційної діяльності, яка на Україні
розвивається ще недостатньо.

Основою для прийняття рішення про виділення фінансових коштів під той чи
інший інноваційний проект є бізнес-план. За своїм змістом бізнес-план
охоплює:

план виробництва нових товарів, послуг;

характеристику нового товару, послуг, їх авторську або патентну
захищеність, показники якості, конкурентоспроможність, ціну та інші
показники;

оцінку ринку збуту та необхідну кількість товарів, послуг на ринку,
тобто обсяг продаж;

розпис ринку збуту товарів, послуг;

заходи або план організації підготовки кваліфікованих кадрів, їх оплату
та структуру виробництва;

плановані фінансові результати діяльності по впровадженню інноваційного
проекту, які включають розпис погашення коштів, одержаних на
впровадження проекту.

На основі сформованих розділів бізнес-плану формується заключна частина,
яка дає чітку характеристику інноваційного проекту в частині виробництва
нового продукту, надання послуг, короткі якісні характеристики та
наскільки вони відміні від продукції, послуг конкурентів по якості й
ціні, а також остаточному фінансовому результатові.

Впровадження того чи іншого інноваційного проекту провадиться через
конкурентний відбір. На етапі створення в Україні відповідних
інноваційних фірм як Державний інноваційний фонд, так і його структурні
підрозділи повинні надавати наукові консультації та провадити попередню
експертизу інноваційних проектів, а їх реалізація повинна йти і за
рахунок коштів Державного інноваційного фонду (при впроваджені
загальнодержавних чи регіональних програм), і через інвесторів – випуск
в обіг акцій.

Широке впровадження в економіку інновацій є гарантом поступального
розвитку економіки.

3. Збір до Державного інноваційного фонду України.

З метою фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання
досягнень науки і техніки створено Державний інноваційний фонд, згідно з
постановою кабінету Міністрів України від 18.12.1992 року „Про
створення Державного інноваційного фонду” і на виконання Закону України
„Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної
діяльності”.

Фонд має відділення в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Кошти Державного інноваційного фонду формуються за рахунок:

1) бюджетних надходжень, у тому числі:

— збору до Державного інноваційного фонду;

— частини коштів, які виділяються державою для підтримки
науково-технічної діяльності;

2) позабюджетних надходжень:

— кошти повернутих Державному інноваційному фонду та його
регіональним відділенням виконавцями інноваційних проектів позик,
фінансових інвестицій, лізингових платежів, надходжень від реалізації
договорів про сумісну діяльність;

— добровільних внесків юридичних і фізичних осіб;

— інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Збір до Державного інноваційного фонду підприємства і організації
справляють в розмірі одного відсотка від обсягу реалізації продукції
(робіт, послуг) за винятком ПДВ та акцизного збору, і відносять його на
валові витрати.

Посередницькі, торговельні, страхові організації та банки визначають
суму збору, виходячи з обсягів валового доходу без урахування зазначених
непрямих податків.

Для забезпечення фінансування галузевої науки платники перераховують 70%
від суми збору до спеціального фонду позабюджетних коштів, який
утворюється у міністерствах, корпораціях та інших формуваннях.

Бюджетні надходження входять до складу доходів та видатків державного
бюджету України.

Зараховуються кошти Державного інноваційного фонду відповідно: на
балансові рахунки Державного казначейства – бюджетні надходження, а
позабюджетні – на рахунки Державного інноваційного фонду та його
регіональних відділень, які відкриті в установах Національного банку та
банків, уповноважених Кабінетом Міністрів України та Національним банком
здійснювати обслуговування коштів державного бюджету і Державного
інноваційного фонду.

Кошти фонду входять до складу доходів і видатків відповідних бюджетів і
обліковуються на окремих рахунках.

Треба зауважити також і про особливості справляння збору до Державного
інноваційного фонду. Так, зокрема:

— платники мають право залишати в своєму розпорядженні кошти збору в
частині, належній галузевому позабюджетному фонду, за умов письмового
погодження з вищестоящим органом, яким створено фонд, та проведення
науково-дослідних робіт;

— платники залишають збір у своєму розпорядженні, якщо їхня
підпорядкованість не визначена, за винятком відрахувань 30% до
Державного інноваційного фонду, і використовують ці кошти лише за
цільовим призначенням;

— збір, який віднесено на валові витрати платника, але не перераховано
до галузевого позабюджетного фонду, вилучається податковими органами до
державного бюджету.

Кошти Державного інноваційного фонду і його регіональних відділень
вилученню не підлягають.

Головним розпорядником коштів є Державний інноваційний фонд.

Перерахування збору до державного інноваційного фонду провадиться не
пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Фінансові санкції за несплату збору не застосовуються, оскільки за цим
збором не встановлено обов’язкове подання розрахунків податковим
органам.

Список використаної літератури.

1. Конституція України Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР //
Відомості ВРУ. – 1996 – № 30.

2. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97 – ВР
від 21.05.97 // Відомості ВРУ – 1997 – № 24.

3. Положення про Державний інноваційний фонд (Постанова КМУ від
02.03.1998 № 243) // Офіційний вісник України. – К., 1998 – № 9.

4. С.І.Юрій, Й.М.Бескид та інші Бюджетна система України – К.: НІОС,
2000.

5. В.І.Кравченко Місцеві фінанси України – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999.

6. А.О.Єпіфанов, І.В.Сало, І.І.Д”яконова Бюджет і фінансова політика
України – К.: Наукова Думка, 1997.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020