.

Роль і місце Рахункової палати в системі контролю за виконанням бюджетів (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
602 10024
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

Роль і місце Рахункової палати в системі контролю за виконанням
бюджетів.

Зміст

Вступ.

1. Рахункова палата: її нормативно-правова база та функціональні
обов’язки в сфері виконання бюджетів.

2. Аналіз виконання бюджетів України в сучасних умовах.

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів в умовах ринкової
трансформації

Особливості виконання видаткової частини місцевих бюджетів

3. Проблеми та шляхи вдосконалення виконання місцевих бюджетів України в
умовах побудови демократичного суспільства.

Висновки і пропозиції.

Література

ВСТУП

В даний час проблеми організації виконання формуванням місцевих бюджетів
перебувають в центрі уваги вітчизняних і закордонних учених-економістів,
що істотно розширили варіанти теоретичних і практичних рішень.

Відповідно до їхніх висновків оптимальний і гармонічний механізм в
державному бюджеті (найважливішим з них є податок на додаткову вартість,
у 100% розмірі, що надходить у Державний бюджет України) і відсутність
стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і
зборів не створюють стимулів для більшої мобілізації доходів органами
місцевого самоврядування, оскільки ніякі зрушення в економічному
розвитку адміністративно-територіальних одиниць істотно не впливають на
можливості бюджетного фінансування.

Сьогодні до задач по забезпеченню достатнього рівня дохідної
наповнюваності місцевих бюджетів необхідно додати також задачу посилення
фінансової дисципліни платників податків, що знаходиться поки на
низькому рівні. Про це свідчать розміри податкової заборгованості перед
бюджетом. У такий спосіб проблеми формування місцевих бюджетів вимагають
наукового рішення. Саме необхідність заглибленої наукової розробки
проблем формування місцевих бюджетів і їхнього регулювання, а також
безумовне практичне значення зазначених процесів в умовах перехідної
економіки визначили вибір теми магістерської роботи.

Мета курсової роботи полягає в проведенні комплексного дослідження
теоретичних організаційно правових засад та діючої практики організації
виконання бюджетів України і науковому обґрунтуванні пропозицій і
рекомендацій з його вдосконалення.

Об’єктом дослідження обрано механізм контролю Рахунковою палатою
організації виконання бюджетів України.

Предметом дослідження є організація виконання бюджетів .

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є
законодавчо-нормативна база з обраного напряму досліджень, класичні
положення економічної теорії, що були використані при дослідженні
процесу виконання бюджетів, зокрема, методи логічного методи,
економічного і системного аналізу.

1. Рахункова палата: її нормативно-правова база та функціональні
обов’язки в сфері виконання бюджетів.

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється
Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова
палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких
інших органів держави. Рахункова палата є юридичною особою, має свою
печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України.
Місцезнаходженням Рахункової палати є місто Київ.

Завданнями Рахункової палати є:

організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової
частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому
числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою
та їх цільовим призначенням; здійснення контролю за утворенням і
погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення
ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та
кредитно-фінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного,
науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку,
охорони довкілля;

контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і
економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям,
передбачених у Державному бюджеті України;

контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету
України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку
України та уповноважених банках;

аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України
та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення
бюджетного процесу в цілому;

регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід
виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і
зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних
функцій;

виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним
законодавством України.

Рахункова палата здійснює контроль на засадах законності, плановості,
об’єктивності, незалежності та гласності.

Рахункова палата відповідно до завдань, передбачених статтею 2 Закону:

1) здійснює контроль за виконанням законів України та прийнятих
Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету України,
фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується
використання коштів Державного бюджету України;

2) здійснює за дорученням Верховної Ради України контроль за виконанням
Державного бюджету України за поквартальним розподілом доходів і
видатків відповідно до показників цього бюджету, в тому числі видатків
по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України, витрачанням
коштів цільових фондів;

3) перевіряє за дорученням комітетів Верховної Ради України
використання за призначенням органами виконавчої влади коштів
загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів і подає
за наслідками перевірки Верховній Раді України висновки щодо можливостей
скорочення видатків по кожному фонду окремо та доцільності спрямування
вилучених коштів на фінансування інших видатків Державного бюджету
України;

4) контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України
Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів
Державного бюджету України, в тому числі коштів загальнодержавних
цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках та
кредитних установах України;

5) надає консультації органам і посадовим особам, які обираються,
затверджуються або призначаються Верховною Радою України, з питань
витрачання коштів Державного бюджету України. В ході проведення
перевірок і аналізу стану економіки розробляє заходи щодо вишукування
можливостей і нових джерел залучення додаткових надходжень до Державного
бюджету України і вносить відповідні пропозиції Міністерству фінансів
України;

6) здійснює за дорученням Верховної Ради України, комітетів Верховної
Ради України контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних
програм економічного, науково-технічного, соціального і
національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що
затверджуються Верховною Радою України;

7) контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади, перевіряє
законність та ефективність використання фінансових ресурсів, що
виділяються з Державного бюджету України на виконання загальнодержавних
програм;

8) проводить попередній аналіз до розгляду на засіданнях комітетів та
Верховної Ради України звітів Антимонопольного комітету України щодо
здійснення ним державного контролю за дотриманням антимонопольного
законодавства, а також звітів Фонду державного майна України та
посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються
Верховною Радою України, щодо ефективного управління майном, що є
основним національним багатством, власністю українського народу;

9) здійснює контроль за виконанням рішень Верховної Ради України про
надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам,
міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України, за
касовим виконанням Державного бюджету України Національним банком
України та уповноваженими банками;

10) перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого
статусу кошторис витрат, пов’язаних з діяльністю Верховної Ради України
та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату
Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними
установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за
рахунок Державного бюджету України;

11) готує і дає висновки та відповіді на звернення органів виконавчої
влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її відання;

12) здійснює зв’язки з контрольними органами іноземних держав та
відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про
співробітництво.

Рахункова палата має такі повноваження:

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види
діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів
загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за
цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час
здійснення загальнодержавних програм;

2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради
України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді
державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України
органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм
власності в межах, визначених статтею 16 Закону;

3) перевіряти в органах і на об’єктах, зазначених у пункті 2 цієї
статті, грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси
витрат та іншу документацію щодо фінансово-господарської діяльності, а
також здійснювати перевірку касових операцій з готівкою та цінними
паперами, матеріальних цінностей, їх обліку, зберігання і витрачання;

4) отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються,
всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську
діяльність;

5) отримувати від Національного банку України, уповноважених банків та
інших кредитних установ необхідні відомості про здійснювані ними
операції та стан рахунків установ та організацій, що перевіряються, від
інших підприємств і організацій – довідки, копії документів по операціях
і рахунках цих підприємств та організацій;

6) організовувати і проводити оперативний контроль за використанням
коштів Державного бюджету України за звітний період;

7) проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки по окремих
розділах і статтях Державного бюджету України, у тому числі бюджетів
загальнодержавних цільових фондів;

8) проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також
проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів
України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються
питань державного бюджету і фінансів України;

9) здійснювати аналіз і дослідження порушень і відхилень бюджетного
процесу, підготовку і внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо
їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства в цілому;

10) готувати і подавати висновки до Верховної Ради України та її
комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі
доходів і видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування
загальнодержавних програм за звітний рік;

11) направляти матеріали перевірок, ревізій та обслідувань Кабінету
Міністрів України, відповідним центральним органам виконавчої влади,
Національному банку України, Фонду державного майна України,
підприємствам, установам і організаціям для розгляду і вжиття необхідних
заходів;

12) порушувати перед Верховною Радою України, Президентом України, а
також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного
законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди
державі;

13) залучати до проведення перевірок, ревізій та обслідувань на
договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з
інших установ і організацій, а також працівників інших державних
контрольних, податкових і правоохоронних органів з оплатою їх праці в
необхідних випадках за рахунок власних коштів;

14) у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обслідувань фактів
привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань
передавати матеріали перевірок, ревізій та обслідувань до правоохоронних
органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

Контроль за виконанням Державного бюджету України, у тому числі
бюджетів загальнодержавних цільових фондів, здійсненням фінансування
загальнодержавних програм, збереженням і використанням майна, що є
об’єктами права державної власності, організується і проводиться
Рахунковою палатою на основі річних і поточних планів, які формуються з
урахуванням усіх видів і напрямів діяльності Рахункової палати та
конкретних доручень Верховної Ради України, її комітетів. До плану
роботи Рахункової палати обов’язково включається виконання звернень не
менш як однієї третини конституційного складу Верховної Ради України,
поданих у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України (
129а/94-ВР, 129б/94-ВР ). При формуванні планів роботи Рахункової палати
враховується обов’язковий розгляд звернень та пропозицій Президента
України, Кабінету Міністрів України. Позапланові контрольні заходи
проводяться за рішеннями Колегії Рахункової палати на підставі постанов
або протокольних доручень Верховної Ради України, звернень комітетів
Верховної Ради України та запитів народних депутатів України, по яких
Верховна.

2. Аналіз виконання бюджетів України в сучасних умовах.

2.1. Виконання дохідної частини місцевих бюджетів в умовах ринкової
трансформації

Економічний розвиток більшості держав світу, у тому числі України
залежить від фінансової бази місцевих органів влади, основу якого
складають місцеві бюджети. В даний час в Україні правила організації
виконання місцевих бюджетів визначені Конституцією України, Законами
України «Про систему оподатковування», «Про місцеве самоврядування в
Україні», Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами про
зарахування окремих доходів. Кожен місцевий бюджет має індивідуальні
особливості організації виконання, що виявляються на фоні загальних
бюджетних тенденцій. Тому перед тим як оцінити результати реалізації
існуючих методів організації виконання на прикладі бюджету
адміністративного району доцільно проаналізувати загальне положення по
мобілізації доходів у цілому по місцевих бюджетах України.

Доходи місцевих бюджетів України за 2001р. становили 24863,2 млн.грн.,
що на 6173,4 млн. грн., або на 33% більше за відповідний показник
попереднього року, у тому числі доходи загального фонду становили
19591,4 млн. грн, що на 3338,1 млн. грн., або на 20,5%, перевищили
відповідний показник попереднього року, спеціального — 5271,8 мли. грн.,
що на 2825,3 млн. грн., або в 2,2 рази перевищили відповідний показник
2000 року. Реальні доходи місцевих бюджетів за звітний період
збільшилися на 19,3%. При цьому доходи місцевих бюджетів за заставною
структурою до доходів 2000 року становили 24650,1 млн. грн., що на
5960,4 млн. грн.відповіднийРеальні доходи за зіставною структурою у 2001
році збільшилися на 18,3%.

Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами доходів:

прибутковий податок із громадян — на 2395,9 млн. грн., або на 37,6%;

плата за землю — на 242.5 мли. гри., або на 17,6%;

неподаткові надходження — на 287,2 мли. грн., або на 16.1%.

Питома вага дохідної частини місцевих бюджетів (без міжбюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті за минулий рік становила 32,63% проти
29,14% за 2000 рік.

Рівень виконання доходів місцевих бюджетів за минулий рік становив
121,5% річного розрахункового показника проти 136,6% за попередній рік
(загального фонду — 119,8% проти 128%, спеціального — 128,3% проти
перевиконання у 2,5 рази в 2000 році), у тому числі податкових
надходжень — 121,5% річного розрахункового показника проти 135,5% за
попередній рік, неподаткові надходження перевиконані у 2,5 рази, які
становили 2,1 рази за попередній рік. Надходження до цільових фондів за
2001 рік перевиконані у 4,9 рази до річного розрахункового показника
проти перевиконання у 7,1 рази за 2000 рік.

Найвищий рівень виконання загального фонду дохідної частини місцевих
бюджетні за минулий рік мав місце у Миколаївській області — 141,5%
річного розрахункового показника, в Автономній Республіці Крим — 138,9%,
Рівненській області — 135%, Київській — 129,8%, Харківській області —
128,8%.

Найнижчий рівень виконання загального фонду дохідної частини місцевих
бюджетів за 2001 рік мав місце в Чернівецькій області — 101,6% річного
розрахункового показника, Луганській — 115,2%, Хмельницькій — 117%,
Житомирській — 118%, Чернігівській — 118,7%, Тернопільській області —
118,8%.

Найбільша заборгованість зі сплати податків і зборів підприємств,
організацій станом на 1 січня 2002 року мала місце у м. Києві — 1803.8
мли. грн., Донецькій області — 551,7 млн. грн., Луганській — 540,1 млн.
грн., Харківській — 474,2 млн. грн., Дніпропетровській — 456,4 млн.
грн., Запорізькій області — 423,8 млн. грн.

Найменша заборгованість мала місце у м. Севастополі — 15,9 млн. грн.,
Чернівецькій області — 26,8 млн. грн.. Закарпатській — 36 млн. грн.,
Івано-Франківській — 398 млн. грн., Волинській області — 42,5 млн. грн.
Скорочення зазначеної заборгованості порівняно з початком 2001 року
відбулося в Донецькій області — заборгованість скоротилася на 681,6 млн.
грн., або на 55.3%, Дніпропетровській — на 488,3 млн. грн., або на
51,7%, Луганській області — на 422.5 млн. грн., або на 43,9%, м. Києві —
на 362,6 млн. грн.. або на 16.7%, Полтавській області — на 353,4 млн.
грн.. або на 56,1%, Кіровоградській — на 294,5 млн. грн., або на 8496
млн.грн., Івано-Франківській області — на 222,4 млн. грн., або на 84,8%.

Збільшення заборгованості порівняно з початком 2001 року відбулось у
Рівненській області — заборгованість збільшилася на 104,1 млн. грн., або
на 88,7%, і Хмельницькій області — на 36,8 млн. грн., або на 26,6%.

Питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі
доходів за 2001 рік становила 59,4%, що відповідає запланованому
показнику на рік (у тому числі прибутковий податок із громадян за
звітний період становив 35,3% загальної суми доходів проти 33,9%
запланованого показника на рік, питома вага податку на прибуток
підприємств становила 8,5% доходів проти відповідно 9,9%, плати за землю
— 6,5% проти 6,3%, акцизного збору з вітчизняних товарів —1,1% проти
0,6%). Неподаткові надходження становили 8,3% загальної суми доходів
місцевих бюджетів, що на 4,4 відсоткового пункту перевищили запланований
показник. Доходи від операцій із капіталом за звітний період становили
0,4% загальної суми доходів проти 0,9% запланованого показника на рік.
Питома вага надходжень до цільових фондів становила 2,7% доходів, що на
2,1 відсоткового пункту перевищує запланований показник. Офіційні
трансферти становлять 29,2% доходів, що на 6 відсоткових пунктів менше
від запланованого показника.

Протягом 1997 – 2001 років спостерігається тенденція перевиконання
місцевих бюджетів за доходами у порівнянні з розрахунковими обсягами, що
враховуються Міністерством фінансів України під час формування
державного бюджету на відповідний рік. Динаміка та структура доходів
місцевих бюджетів за 1997 – 2002 роки показана на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка та структура доходів місцевих бюджетів за 1997 – 2002
роки [64, с.13].

Як видно з рисунку, доходи місцевих бюджетів за останні роки значно
зросли. Зокрема на 2002 рік було заплановано найбільший обсяг доходів
(16958 млн. грн.).

Аналіз показників місцевих бюджетів за останні роки свідчить, що
найбільшу частку в доходах місцевих бюджетів становлять податкові
надходження. Вони мають певні особливості у своїй структурі. Так,
надходження від прибуткового податку з громадян до місцевих бюджетів у
2000 році становили 44,9%, у 2001 році – 52,2%, планом на 2002 рік
передбачено 58,6%, причому фактичні надходження відрахувань із цього
податку були перевиконані у 2000 році на 31, 2% порівняно із
запланованими (план – 4,86 млрд. грн.., фактично надійшло 6,38 млрд.
грн..), у 2001 році відповідно на 8% (план – 6,93 млрд. грн., фактично
надійшло понад 7,5 млрд. грн..), у 2002 році надходження з цього податку
були передбачені на рівні майже 9,94 млрд. грн.

Як засвідчує практика, найбільші надходження від прибуткового податку з
громадян формують доходи місцевих бюджетів м. Києва, Донецької та
Дніпропетровської областей, тобто регіонів із розвинутою промисловою
індустрією. Водночас місцеві бюджети Хмельницької та Чернівецької
областей (із менш розвинутою промисловою інфраструктурою) вирізняються
найбільшою часткою місцевих податків і зборів у своїх доходах [1, с.57].

У податкових надходженнях до бюджетів міст районного підпорядкування й
у селищних бюджетах вагоме місце посідають місцеві податки і збори.
При формуванні місцевих бюджетів в період до 2002 року місцеві податки і
збори зараховувалися до доходів місцевих бюджетів та прямо впливали на
визначення обсягу трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам. З
прийняттям Бюджетного кодексу, місцеві податки і збори виведені за межі
розрахунку обсягу трансфертів. Таким чином місцеві органи влади отримали
право на відповідні стимули для нарощування цих надходжень

до відповідних бюджетів.

У 2000 році зростання надходжень місцевих податків та зборів
не

відбулося, тому що місцеві бюджети остерігалися „ефекту витіснення”,
коли збільшення надходжень призводило до скорочення обсягу трансфертів з
державного бюджету. У 2001 році надходження від податку а рекламу
порівняно з 2000 роком зросло вдвічі: з 7,3 млн. грн.. до 15,3 млн.
грн.. Надходження від готельного збору за цей період зросли на 76%:
з28,5 млн. грн. до 50,2 млн. грн.

До неподаткових надходжень місцевих бюджетів належать надходження
коштів від приватизації державного майна, адміністративні штрафи і
фінансові санкції, проценти банків за користування тимчасово вільними
бюджетними коштами тощо. Найбільше фіскальне значення серед них мають
надходження коштів від приватизації майна: у 2000 році – 0,8%, у 2001
році – 8,4% .

За оперативними даними, до місцевих бюджетів у 2003 році надійшло 34
276,3 млн.грн., з них офіційні трансферти становили 11 729,1 млн.грн
(Див.рис.2.2).

Станом на 1 січня 2004 року в цілому до дохідної частини загального та
спеціального фондів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних
трансфертів) надійшло 22547,2 млн.грн , або 124 відсотки розрахункового
показника Міністерства фінансів України на рік з урахуванням внесених
змін.

Порівняно з відповідним періодом 2002 року надходження доходів у
співставних умовах збільшилися на 4305,5 млн.грн., або на 23,6 відсотка.

У тому числі до дохідної частини загального фонду місцевих бюджетів (без
урахування міжбюджетних трансфертів) за 2003 рік надійшло 18425,2 млн.
грн., або 116,8 відсотка розрахункового показника Міністерства фінансів
України на рік, з урахуванням внесених змін.

Рис.2.2. Доходи загального фонду місцевих бюджетів (без урахування
дотації вирівнювання та субвенцій), [21].

Таблиця 2.1

Аналіз виконання дохідної частини місцевих бюджетів Укарїни на 2003 рік,
[21].

млн.грн.

Доходи Факт за200І рік* Факт т 2002 рік* Розрахункові показники МФУ на
2003 рік з урахуванням змін Виконано станом на 1 січня 2004 року %до
факту за січень-грудень 2001 року %до факту за січень-грудень 2002 року
%до виконання до розрахункових показників МФУ

всього 15527,1 18241,8 18179,9 22547,2 145,2 123,6 124,0

в т.ч.

Загальний фонд 12875,1 15145,0 15775,5 18425,2 143,1 121,7 116,8

Спеціальний фонд 2652,0 3096,8 2404,4 4122,0 155,4 133,1 171,4

* для співставності даних, у 2001 та 2002 роках не враховувалися
надходження податку на прибуток з підприємств по місту Києву та АР Крим
і надходження акцизного збору до бюджету АР Крим

Порівняно з надходженням доходів за 2001 та 2002 рік доходи загального
фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) за 2003 рік у
співставних умовах збільшилися відповідно на 5550,2 млн.грн. та 3280,3
млн.грн., або на 43,1 та 21,7 відсотка (Див.рис.2.5.).

З них надходження доходів до загального фонду місцевих бюджетів, що
враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, станом на 1 січня
становили 15768,4 млн.грн., або 117 відсотків розрахункового показника
Міністерства фінансів України на рік (при плані на рік з урахуванням
змін -13480,9млн.грн.).

За видами місцевих бюджетів розрахунковий показник Міністерства фінансів
України на рік виконано:

– бюджетами міст обласного значення – на 116 відсотків;

– бюджетами районів – на 120 відсотків;

обласними бюджетами – на 115 відсотків.

У загальній структурі дохідної частини загального фонду місцевих
бюджетів найбільшу питому вагу мають надходження до бюджетів міст
обласного значення. У загальних надходженнях вони становлять 47,2
відсотка. По 65 місцевих бюджетах (9,5 відсотка загальної кількості)
надходження доходів становлять менше 100 відсотків розрахункового
показника Міністерства фінансів на рік. У тому числі по 4 місцевих
бюджетах надходження становлять 75 відсотків річного розрахункового
обсягу .

Виконання та перевиконання річного розрахункового показника Міністерства
фінансів України досягнуто в цілому по всіх зведених місцевих бюджетах.
Як свідчать наведені дані, основним бюджетоутворюючим джерелом місцевих
бюджетів у 2003 році залишається прибутковий податок з громадян. За 2003
рік місцевими бюджетами отримано 13521,3 млн.грн. цього податку, що
становить 73,4 відсотка загальної суми доходів їх загального фонду.
Порівняно з 2001 та 2002 роками, надходження цього податку збільшилися
відповідно на 4746,4 млн.грн. та 2697,4 млн.грн., або на 54,1 та 24,9
відсотка. Найбільше зростання надходжень податку, порівняно з 2001 та
2002 роками, відзначається у бюджетах Київської області (64,5 та 31,1
відсотка), Чернівецької (65,3 та 28,4 відсотка), Тернопільської (72,2 та
34,0 відсотка) та Рівненської області (75,6 та 21,9
відсотка),(Див.рис.2.8.).

Рис.2.3. Питома вага фактичних надходжень доходів до загального фонду
місцевих бюджетів областей у сукупному надходженні доходів за 2003 рік
(без урахування трансфертів), %, [21].

Надходження до місцевих бюджетів плати за землю В цілому по місцевих
бюджетах цього податку за 2003 рік становить 2032,3 млн.грн., що на 25,6
відсотка, або на 413,7 млн.грн. більше, ніж за 2001 рік та на 12,5
відсотка, або на 226 млн.грн. більше, ніж надходження за 2002 рік .

Найбільше зростання надходжень плати за землю спостерігається в
Миколаївській (відповідно 54 та 29,8 відсотка), Закарпатській (36,2 та
24,4 відсотка) та Волинській областях (41,1 та 23,1 відсотка).

Найнижчі показники зростання – по місцевих бюджетах Луганської області
-11,6 та 2,9 відсотка, Одеської – 13,5 та 4,3 відсотка та Сумської
області, де надходження за 2003 рік менше, ніж надходження за 2001 рік,
на 0,2 відсотка та більше, ніж за 2002 рік – на 2,7 відсотка).

Місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів за минулий рік надійшло
592,4 млн.грн., або на 15,3 відсотка більше, ніж у 2001 році, та на 9,2
відсотка більше, ніж за 2002 рік. Однак за окремими зведеними бюджетами
спостерігається зменшення обсягу цих надходжень порівняно з 2002 роком,
зокрема по бюджету Харківської області цей показник становить 99
відсотків (порівняно з 2001 роком надходження збільшені на 7,7
відсотка), Кіровоградської – 99,1 відсотка (порівняно з 2001 роком –
збільшення на 103 відсотка), Чернігівської – 98,9 відсотка (порівняно з
2001 роком – збільшення на 2’І відсотка).

Станом на 1 січня 2004 року до дохідної частини загального фонду
місцевих бюджетів з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло
29904,2 млн. грн., або 122,2 відсотка розрахункового показника
Міністерства фінансів України на рік. Питома вага міжбюджетних
трансфертів у дохідній частині загального фонду місцевих бюджетів у
середньому становить 38,4 відсотка, проте, їх частка в розрізі бюджетів
адміністративно-територіальних одиниць суттєво відрізняється. Так, на
долю офіційних трансфертів по місту Києву припадає 8,9 відсотка, а
місцеві бюджети Тернопільської області сформовані за їх рахунок на 66,5
відсотка, Волинської – на 62,5 відсотка, Житомирської – на 61,5 відсотка
та Закарпатської – на 63,2 відсотка.

Сума податкового боргу (недоїмки) за податковими зобов’язаннями з
платежів підприємств, об’єднань, організацій і громадян за
січень-грудень 2003 року зменшилася на 41 млн.грн. і станом на 1 січня
2004 року становила 14131,1 млн.грн. У тому числі до місцевих бюджетів
недоїмка становить 998,4 млн.грн., або 7,1 відсотка від загальної суми
боргу, з яких найбільша питома вага належить недоїмці з плати за землю –
519,5 млн грн (52,0 відсотка до суми недоїмки до місцевих бюджетів), з
прибуткового податку з громадян – 122,2 млн.грн. (12,2 відсотка).

2.2. Особливості виконання видаткової частини бюджетів.

Використання бюджетних коштів безпосередньо пов’язане з виконанням
державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань,
найважливішими з яких є регулювання суспільного відтворення, задоволення
потреб населення, управління державою, забезпечення охорони
правопорядку, функціонування національної оборони, здійснення
міжнародного співробітництва, охорона навколишнього природного
середовища тощо. Широке коло державних завдань зумовлює різноманітність
напрямків витрачання коштів, які зосереджуються у найбільших
централізованих фондах грошових коштів — бюджетах.

За допомогою бюджетної системи розподіляються видатки між окремими
ланками та видами бюджетів. Цей розподіл проводиться відповідно до
розмежування повноважень між гілками та рівнями влади. Із державного
бюджету, як основного центру, фінансуються заходи та програми
загальнонаціонального значення, утримуються органи законодавчої,
виконавчої, судової влад, фінансується оборона, зовнішньоекономічна
діяльність, здійснюється обслуговування державного боргу тощо.

Специфіка функціонування та особлива роль місцевих бюджетів
відображається у складі та структурі їхніх видатків. Саме видатки дають
змогу розкрити та дослідити економічну сутність місцевих бюджетів,
існування яких підпорядковане вирішенню завдань місцевого значення,
створенню фінансової основи місцевого самоврядування, забезпеченню
населення державними послугами, сприянню процесам всебічного та
гармонійного розвитку територій. Крім того, на видатковій частині
місцевих бюджетів найбільше позначаються наслідки економічних і
соціальних змін, які відбуваються у суспільстві.

Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на
основі затвердженого бюджетного розпису:

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов’язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів:

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів
Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є
підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим
документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання
доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для
виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей,
визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю
кошторисів розпорядників бюджетних коштів згідно розпису Державного
бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління
бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та
вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять
видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами
Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з
перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом “Про
Державний бюджет України”, не вважаються бюджетними зобов’язаннями.
Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть
здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого
бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про
їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного
казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими
актами.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями
розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у
бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному
асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних
асигнувань.

z

z

F

„@

^„@

z

=?>iiiiicUU???????UUUUUUUUU

&

$a$

??????????

^J

^J

^J

^J

i oco‚ooo:oe?oe?oeJ/uu&ueynnnnnaOOOOCC»»»»»»CC

ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooessoUossOssE
ssEssossAe

??????????? включають бюджетні призначення встановлені рішенням про
місцевий бюджет на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією програм,
перелік яких визначені статтями 88 – 91 цього Кодексу.

До видатків які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного
значення та їх об’єднань, та враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансферів належать видатки на:

органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

освіту:

дошкільну освіту;

загальну середню освіту (школи ( дитячі садки);

первинну медикосанітарну, амбулаторно ( поліклінічну та стаціонарну
допомогу (дільничі лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські
та фельдшерські пункти);

сільські селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

Рівень виконання видатків місцевих бюджетів за 2003 рік до річного
розрахункового показника зменшився порівняно з 2000 роком із 134.6% до
122,5%. Рівень виконання видатків загального фонду місцевих бюджетів
становив 121,2% річного розрахункового показника проти 126,8% за 2000
рік. Рівень виконання видатків спеціального фонду місцевих бюджетів
становив 127,9% річного розрахункового показника проти 236,3% за 2000
рік.

Питома вага видаткової частини місцевих бюджетів (без міжбюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті України збільшилася із 35,29% за 2000
рік до 40,49% за 2001 рік.

Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення за 2001 рік
становили 4224,1 млн. грн. і збільшилися порівняно з відповідним
показником 2000 року на 1937,3 млн. грн., або у 1,8 рази, в тому числі
видатки загального фонду становили 1624,1 млн. грн., що на 621,3 млн.
грн., або на 27,7%, менше за відповідний показник 2000 року. Рівень
виконання цих видатків до річного розрахункового показника становив
92,1% проти 94,1% за 2000 рік. Рівень виконання загального фонду цих
видатків становив 97% річного розрахункового показника проти 93% за 2000
рік.

Видатки на освіту за звітний період становили 5858,2 млн. грн. і
збільшилися порівняно з відповідним показником 2000 року на 1523,7 млн.
грн., або на 35,2%, у тому числі видатки загального фонду становили
5495,8 млн. грн., що на 1440,4 млн. грн., або на 35,5%, більше за
відповідний показник 2000 року. Рівень виконання цих видатків до річного
розрахункового показника становив 116,9% проти 118,3% за 2000 рік.
Рівень виконання загального фонду цих видатків становив 112,2% річного
розрахункового показника проти 114,3% за 2000 рік.

Видатки на охорону здоров’я за 2001 рік становили 5083 млн. грн. і
збільшилися порівняно з відповідним показником 2000 року на 917,1 млн.
грн., або на 22%, у тому числі видатки загального фонду становили 4655,7
млн. грн., що на 820,5 млн. грн., або на 21,4,%, більше за відповідний
показник 2000 року. Рівень виконання цих видатків до річного
розрахункового показника становив 116,1% проти 107,9% за 2000 рік.
Рівень виконання загального фонду цих видатків становив 110,8% річного
розрахункового показника проти 104,1% за 2000 рік.

Видатки на покриття заборгованостей, які виникли у попередні роки із
заробітної плати працівникам бюджетних установ, грошового забезпечення,
стипендій та інших соціальних виплат за 2001 рік становили 248,4 млн.
грн., або 181,3% річного розрахункового показника. За 2000 рік ці
видатки становили 487,6 млн. грн.

Слід зазначити, що у 2001 році мав місце нерівномірний рівень
фінансування видатків місцевих бюджетів, зокрема: рівень виконання
видатків на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави до
річного розрахункового показника по загальному фонду на 2001 рік
становив 293,7% і перевищував загальний рівень виконання видатків
місцевих бюджетів на 172,5 відсоткового пункту; на державне управління —
254,7% і 133,5 відсоткового пункту відповідно. Водночас видатки у
соціальній сфері по загальному фонду здійснені нижче загального рівня
виконання місцевих бюджетів, зокрема:

видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення становили 97%
річного розрахункового показника;

на освіту — 112,2%;

охорону здоров’я — 110,8% річного розрахункового показника.

Заборгованість щодо соціальних виплат із місцевих бюджетів України за
2001 рік зменшилася на 261,2 млн. грн. і на 01.01.2002 року становила
1,5 млн. грн.

Найвищий рівень виконання видаткової частини бюджетів
адміністративно-територіальних одиниць до річного розрахункового
показника за 2001 рік мав місце у м. Києві — 190,6%, Київській області —
158%, Автономній Республіці Крим — 143%, Харківській області — 130,9%,
Дніпропетровській області – 128%.

Найнижчий рівень виконання видаткової частини бюджетів
адміністративно-територіальних одиниць до річного розрахункового
показника за 2000 рік мав місце у Вінницькій області — 98%,
Чернігівській — 101,1, Волинській — 164,9%, Херсонській — 105,9%,
Івано-Франківській області — 106,7% Слід зазначити, що за деякими
функціями відбувалося відхилення структури фактичних видатків від
структури запланованих видатків на 2001 рік.

Зменшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за
2001 рік порівняно з відповідним річним розрахунковим показником
спостерігалося у сферах соціального захисту й соціального забезпечення
(на 5,63 відсоткового пункту), міжбюджетних трансфертів (на 1,21
відсоткового пункту), в освіті (на 1,15 відсоткового пункту), охороні
здоров’я (на 1,14 відсоткового пункту).

Збільшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за
2001 рік порівняно з відповідним річним розрахунковим показником мало
місце у державному управлінні (на 1,73 відсоткового пункту), будівництві
(на 1,37 відсоткового пункту), культурі й мистецтві (на 1,29
відсоткового пункту), житлово-комунальному господарстві (на 1,26
відсоткового пункту).

Зменшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за
2001 рік порівняно з 2000 роком відбувалося у сферах охорони здоров’я —
на 2,11 відсоткового пункту, транспорту, дорожнього господарства,
зв’язку, телекомунікації та інформатики — на 2,01, у сільському,
лісовому господарстві, рибальстві й мисливстві — на 1,79, у сфері
видатків на покриття заборгованостей, то виникли у попередні роки із
заробітної плати працівникам бюджетних установ, грошового забезпечення,
стипендій та інших соціальних виплат, — на 1,65 відсоткового пункту.
Збільшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків за
2001 рік порівняно з 2000 роком відбувалося у сферах соціального захисту
й соціального забезпечення та міжбюджетних трансфертів — на 4,62 і 2.53
відсоткового пункту відповідно. Видаткова частина місцевих бюджетів
(загальний та спеціальний фонди) за січень-грудень 2003 року
профінансована у сумі 33742,0 млн. грн., що на 6010,6 млн. грн., або на
21,7 відсотка більше, за відповідний показник 2002 року.

Рис. 2.4. Відсоток виконання місцевих бюджетів до річних розрахункових
показників Міністерства фінансів на 2003 рік [21].

Відсоток виконання місцевих бюджетів до річних розрахункових показників
Міністерства фінансів на 2003 рік, збільшився, порівняно з відповідним
показником 2002 року, з 121,5 до 124,3 відсотків (Див.рис2.13,2.14).

Видатки загального фонду місцевих( бюджетів за січень-грудень 2003 року
виконано у сумі 28731,2 млн. грн., або на 117,4 відсотка річних
розрахункових показників Міністерства фінансів України на 2003 рік, що
на 4461,2 млн. грн., або на 18,4 відсотка більше, за відповідний
показник 2002 року. При цьому по Дніпропетровській, Донецькій,
Запорізькій, Київській, Миколаївській, Харківській областях, містах
Києву та Севастополю відсоток виконання річних розрахункових показників
Міністерства фінансів вищий, ніж середній по Україні. Рівень виконання
видатків загального фонду місцевих бюджетів до річних, затверджених
місцевими радами показників на 2003 рік, зменшився порівняно з
відповідним показником 2002 року з 117,6 до 117,4 відсотка.

Вищенаведені дані свідчать, що доволі високий середній рівень виконання
розрахункових показників Міністерства фінансів України (117,4%)
зумовлено переважно перевиконанням по бюджету міста Києва. Водночас у 17
регіонах з 27 відсоток виконання річного розрахункового показника
Міністерства фінансів України на 2003 рік нижчий від середнього по
Україні .

3. Проблеми та шляхи вдосконалення виконання місцевих бюджетів України в
умовах побудови демократичного суспільства.

Фінансова політика будь-якої держави повинна бути спрямована на
економічний ріст, що досягається за рахунок розвитку матеріальної сфери
виробництва, у тому числі й агропромислового, скорочення державних
витрат, посилення контролю за фінансово-бюджетною і кредитно-грошовою
діяльністю юридичних і фізичних осіб. При цьому важливо мати зроблений
механізм мобілізації засобів у державний бюджет.

Виконання бюджету є ключовим етапом у бюджетному процесі. При виконанні
бюджету відбувається мобілізація частини внутрішнього валового продукту
у бюджетному фонді з подальшим її використанням на фінансування потреб,
передбачених бюджетом того чи іншого рівня.

Виконання бюджету означає забезпечення повного і своєчасного поступлення
запланованих доходів, податків і платежів по всіх рівнях бюджетної
системи України і безперебійне фінансування заходів, намічених в плані
соціально-економічного розвитку регіону.

Виконавчі органи влади на місцях організовують виконання відповідного
бюджету, забезпечують надходження всіх передбачених бюджетом доходів та
ефективне витрачання бюджетних коштів. Виконання бюджету починається з
моменту його затвердження на черговій сесії місцевої ради.

Для організації виконання бюджету принципово важливе значення має
правильний і економічно обгрунтований розподіл всіх видів платежів та
асигнувань по кварталам.

Поквартальний розподіл коштів будується так, щоб забезпечити рівномірне
поступлення доходів для безперебійного фінансування всіх намічених
заходів. Місцеві бюджети повинні бути збалансовані не тільки в цілому за
рік, але й по кожному кварталу окремо. При цьому видатки повинні
покриватися поточними доходами цього кварталу, а в випадках коли є
недостача власних доходів – плановою дотацією, що передбачена в
вищестоящому бюджеті [ 46,с.11 ].

З метою виявлення відхилень у виконанні бюджетів по доходах та у
витрачанні бюджетних коштів проводиться аналіз виконання бюджетів з
встановленням причин, що призвели до негативних відхилень, та
розробляються заходи і пропозиції щодо усунення недоліків та врахування
їх при уточненні бюджетів і при плануванні бюджетів на наступний рік.

Ефективність наповнення як державного так і місцевих бюджетів залежить
від податкової системи. Саме вона вирішує подвійну задачу – централізує
засобу в бюджеті і сприяє розвитку виробництва. Але сьогодні податкова
система не відповідає цим вимогам. Податковий тиск не зменшується, і
більшість товаровиробників підводить до банкрутства. Тобто сучасна
податкова система України має потребу в реформуванні.

Аналіз нинішньої практики оподатковування показує, що становлення і
розвиток податкової системи в нашій країні здійснюється при відсутності
зробленої теоретичної основи. Тому податкова система України сьогодні
носить винятково фіскальний, конфіскаційний характер з явно завищеними
ставками оподатковування. Вона занадто складна, заплутана,
багатоканальна і нестабільна, а звідси – неефективна. Особливо негативно
впливають на економіку постійні зміни в податковому законодавстві, його
недосконалість. Крім того, сучасна податкова і бюджетна системи України
не мають досить гнучкого характеру і майже зовсім не враховують
специфіку окремих галузей і територій. Усе це послужило причиною
формування особливо критичного положення, як у ‘агропромисловому
комплексі України, так і в районах, де головними платниками податків є
підприємства агропромислового комплексу.

На сьогоднішній день припинений процес проведення взаємозаліків.
Погашення податкової заборгованості здійснюється шляхом операцій з
векселями. Але для того, щоб система вексельного обороту країни діяла
ефективно, необхідно забезпечити своєчасну виплату коштів по
зобов’язаннях. А для цього необхідний твердий контроль і сильна система
спостереження за векселями, у противному випадку в бюджет щорічно буде
недонадходити значна сума доходів.

Такі способи погашення недоїмки як взаємозаліки, операції з векселями,
реструктуризація і списання боргів не тільки не вирішують проблему
своєчасності сплати податків у бюджет, але і підривають яку-небудь
фінансову дисципліну з боку керівників сільськогосподарських
підприємств. Тому необхідно створити умови, при яких не приходилося б
звертатися до методів прощення боргів. При рішенні цього питання не
обійти проблему інвестиційної підтримки аграрного сектора.

Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої
системи фінансування місцевих бюджетів, що значною мірою спиралася на
розщеплення податків, параметри якого змінювалися з року в рік, до
прозорішої системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів та
застосування трансфертів вирівнювання, що направляються з Державного
бюджету для фінансування видаткових потреб.

Введення казначейського обслуговування місцевих бюджетів, є істотним
кроком у розвитку цивілізованої фінансової системи держави. Клієнтами
Держказначейства є місцеві фінансові органи і розпорядники коштів
місцевих бюджетів. Це дає змогу забезпечити багатоетапний контроль за
виконанням бюджетів. Казначейське виконання місцевих бюджетів посилює
контроль за цільовим і ефективним використанням коштів бюджетними
установами та відповідністю наданих до оплати рахунків вимогам
законодавства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В умовах формування в Україні ринкової економіки податково-бюджетна
система є одним з найбільш діючих інструментів керування економікою,
оскільки організація виконання дохідної і видаткової частин бюджету
зв’язано з поступленням та фінансуванням і основними макропоказниками
економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім
того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності
органів виконавчої влади.

У зв’язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні
економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму
підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава
змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через
фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення,
фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і
міжнародних економічних зв’язків. Мобілізація фінансових ресурсів у
бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо
акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів
економічного росту.

Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо
обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих
бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в
Україні існують серйозні недоліки, зв’язані з щорічною зміною видів
податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних
нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів,
відсутністю єдиних правил ув’язування доходів місцевих бюджетів і
регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул
міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу
трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає
пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу
формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли
планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат
приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних
фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним
податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних
наслідків.

Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної
організації виконання бюджетів:

1 етап. Обґрунтовано визначається без трансфертна дохідна база місцевого
бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому,
відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують
регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на
стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні
застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й
економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи
реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають
досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого
періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для
обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.

2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням
джерел фінансування, а саме, яка частина витрат буде фінансуватися
безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка – з бюджетів інших
рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого
на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після
чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не
навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому
правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних
можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що
дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.

3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 – 5 років,
тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би
рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а
також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на
один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у
бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний
прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить
виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А
знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у
сфері податково-бюджетних відносин.

4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до
загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного
бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням
виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про
наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному
сполученні соціально-економічних і фінансових інтересів повинна
сприяти стабілізації фінансової системи держави.

Виходячи з практики виконання Державного бюджету України в 2003 та
попередні роки, Колегія Рахункової палати вважає доцільним в Основних
напрямах бюджетної політики на 2005 рік та наступні роки передбачити
здійснення таких заходів:

Пільги з оподаткування для галузей економіки, окремих суб’єктів
господарювання та інших платників повинні надаватися тільки на
відповідний бюджетний рік під час розгляду і затвердження закону про
державний бюджет.

Розглянути питання про скасування податку на додану вартість як такого,
що не відповідає сучасним економічним реаліям у державі, створює умови
для численних зловживань і фактично втратив значення основного доходного
джерела для державного бюджету. Замість нього доцільно запровадити
інший, зрозумілий та простий в адмініструванні податок, наприклад,
податок з продажу. Здійснення такого заходу дозволить значно розширити
базу оподаткування і навіть за умови зменшення розміру податку, суттєво
збільшить обсяги надходжень до державного бюджету.

У відповідності з вимогами статей 7, 9 та 15 Бюджетного кодексу України,
з метою посилення відповідальності за виконання плану приватизації та
належного контролю за надходженням до державного бюджету коштів від
приватизації державного майна, необхідно передбачати їх надходження в
доходах загального фонду державного бюджету.

Встановити порядок, за яким Кабінет Міністрів України матиме право
проводити підвищення оплати праці в бюджетній сфері тільки відповідно до
затверджених Верховною Радою України Основних напрямів бюджетної
політики та закону про державний бюджет на відповідний рік.

З метою припинення практики використання коштів державного бюджету не за
цільовим призначенням, а також для забезпечення прозорості операцій з
погашення державного боргу, складати та затверджувати державний бюджет з
профіцитом.

Для забезпечення якісного контролю за виконанням державного бюджету
зобов’язати Міністерство фінансів складати та затверджувати помісячний
бюджетний розпис доходів та видатків спеціального фонду.

Список використаної літератури.

Конституція України.–К.: “Вікар”.–1996.

Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради -2001. – №37-38.

Закон України “Про Державний бюджет на 2000 рік”. // Фінанси України
-2000. – №3-ст17

Закон України “Про Державний бюджет на 2001 рік”. // Відомості Верховної
Ради 2001. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2002 рік”. // Відомості Верховної
Ради 2002. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2003рік”. // Відомості Верховної
Ради 2003. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2004рік”. // Відомості Верховної
Ради 2004. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості
Верховної Ради – 1997. – №24 – ст.170.

Закон України ” Про плату за землю ” Відомості Верховної Ради – 1996.
-№1 -ст.210

Закон України ” Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин та механізмів ” Відомості Верховної Ради – 1997. – №20
-ст.116.

Закон України ” Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” Відомості Верховної Ради – 1998. – №6- ст.97.

Закон України ” Про внесення змін та доповеннь до Закону України ” Про
систему оподаткування ” Відомості Верховної Ради – 1997. – №3 – ст.83.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” //
Відомості Верховної Ради України – 1993. – № ЗО – с. 336.

Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення наповнення
Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни” № 187
від 28.02.97.

Указ Президента України “Про основні напрями соціальної політики на
1997-2000 роки” № 1166/97 від 18.10.97.

Указ Президента України ” Про фіксований сільськогосподарський податок ”
. Урядовий курєр – 1998. – №36 – ст.9

Указ Президента України ” Про Державну програму приватизації на 1999 рік
” Урядовий курєр – 1998. – №49 – ст.11.

Наказ Міністерства фінансів У країн й, ФДМУ, ДПАУ “Про затвердження
Порядку перерахування у 1997 році до місцевих бюджетів коштів, одержаних
від приватизації об’єктів комунальної власності” № 54/1339/434 від
27.11.97.

Постанова Кабінету Міністрів України ” Про надання населенню субсидій
для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ” Збірник
постанов Кабінету Міністрів України – 1995 .

Постанова Кабінету Міністрів України ” Про затвердження базових
нормативів плати за користування надрами для видобування корисних
копалин та порядку справляння плати за користування надрами для
видобування корисних копалин ” . Збірник постанов Кабінету Міністрів
України – 1997.Айвазян С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. Прикладная
статистика: основы моделирования и первичная обработка данных:
Справочное пособие. – М.:Финансы и статистика, 1997. – 292 с.

Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2003 році — стан
виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Відкритість,
дієвість, результативність”.Підсумки виконання бюджетів всіх рівнів
2001-2003 рр.

Амоша А.И., Иванов Е.Т. Каноны рынка и законы экономики. – Кн. 2:
Процесс производства. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.- 517с.

Антоньєв І.К. Основні напрямки державної фінансовий підтримки
агропромислового комплексу // Фінанси України. -1999. -№ 6. – С. 3-7.

Бакетт М. Фермерское производство. -М.: Агропромиздат, 1995. – 181 с.

Баланюк И. Некоторые научно-методологические аспекты реформирования
аграрного сектора экономики // Экономика Украины. – 1998. – № 5. – С.
67-73.

Белоконь И. Трудовые ресурсы села (проблемы сезонной занятости). –
К.:Наукова думка, 1995. – 268 с.

Белопольская В. региональный воспроизводственный процесс как объект
управления территорией // Финансы, учет, банки. – 2000.- №3. – С. 27-39.

Большой энциклопедический словарь. Расі. – М.: Советская энциклопедия,
1991. – 863с.

Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України. // Фінанси
України. -1998. -№ 9. – С. 3-11.

Булкина М. Экономика. Независимый институт российского
предпринимательства. -М.: Мысль, 1996. – 181 с.

Василенко Л.І., Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність //
Фінанси України. -1998. -№ 8. – 112-117.

Вишневский В. Налогообложение предприятий в Украине. – Донецк: ИЭП НАН
Украины, 2001.-328с.

Вишневський В. До питання про ідею единого податку // Фінанси України.
-2000.- №7. -С. 11-18.

Власність у сільському господарств/. За ред. Юрчишина В., Саблука П. –
К.:Урожай, 1993.-350с.

Вместо четырех налогов и шести сборов – один фиксированный. (Из
пресс-конференции Председателя ГНА Украины Н. Азарова) // Вестник
налоговой службы Украины. – 2002. – № 5. – С. 5-8.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової економіки. – К.: Наукова
думка, 1997.-З 76с.

Галаган Б.Э., Даниленко В.А., Онищук В.М. Справочник по
бюджетно-финансовой работе сельских и поселковых советов. -К.:
Издательство политической литературы Украины, 1991. – 175с.

Гладій М.В., Іванух Р.А. Фінансова політика держави в аграрному секторі
економіки // Фінанси України. -2001. -№ 4. – С. 3-14.

Глинский В.В., Ионин В.Г. Статистический анализ: Учебное пособие. -М.:
Информационно-издательский дом “Фиминъ”, 2000. – 378 с.

Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: теория и практика: Учебное пособие.
-Санкт-Петербург: Специальная литература, 1996. – 410 с.

Горбулин В., Михалевич М., Сергиенко И. О некоторых проблемах и
результатах финансового и бюджетного прогнозирования в условиях
переходной экономики // Экономика Украины. – 1997. – № 2. – С. 31-39.

Демкив О. Местные бюджеты США // Экономика Украины. -1995. -№ 6. – С.
81-84.

Демьяненко М. Налоговая система АПК в период становления рыночных
отношений // Экономика Украины. -1996. – № 11. – С. 37-46.

Демьяненко С. К концепции национальной аграрной политики // Экономика
Украины. – 1998. – № 1. – С. 22-31.

Дикань Л.В. Налогообложение: Учебное пособие. – К: Фактор, 1996. – 310
с.

Дяконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків
державного й місцевого бюджетів // Фінанси України. -1999. – № 3. – С.
125-129.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова 1.1. Бюджет і фінансова політика
України. -К.: Наукова думка, 1997. – 302 с.

Єременко В. Основи соціальної економіки .-К.: МАУП, 1997.-168с.

Єрохін С., Каніщеноко П. Основи економічної теорії. – К.Юснови, 1996.
Ю.Азарян О. Фіскальна політика як засіб впливу на інвестиційні процеси
// Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999. – №5. – С.
103-107.

Завадський Й. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі
АПК. – К.: Вища школа, 1994. – 367 с.

Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про
плату за землю” від 19.09.96. //ВВРУ. – 1996. – №45. – ст.238.

Закон України “Про внесення змін та доповнень в Закон України “Про
фіксований сільськогосподарський податок” від 03.02.1999. // Урядовий
кур’єр. -1999.-20 лютого.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від
17.12.1998 р. / Урядовий кур’єр. -1999. -6 січня.

Іванух Р.А. Колобова Л.В. Фінансово-економічна політика держави та її
вплив на розвиток аграрної економіки // Фінанси України. -2000. -№ 11. –
С. 49-58.

Кириленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Фінанси
України. -1996. № 9. – С. 35-39.

Конрад Ю., Лунина И. Налоговая политика в Украине: подходы и перспективы
// Экономика Украины. -1996. – № 11. – С. 29-36.

Костіна Н., Алексеев А., Василию О. Фінанси: система моделей і
прогнозів. -К.: Четверта хвиля, 1998. – 304 с.

Кравец В. О стратегии банка “Украина” в условиях осуществления
экономических реформ АПК // Экономика Украины. – 1997. – № 5. – С.
35-40.

Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального
самоврядування // Фінанси України. -1998. -№ 2. – С. 38^8.

Крисоватий А., Мельник В. Місцеві податки у США та особливості їх
справляння // Фінанси України. -1999. -№ 1. – С. 100-106.

Крисоватий А.У. Державна податкова політика і система податків //
Фінанси України, – 1998. – № 1. – С. 64-68.

Курдюкова Н. Планирование экономического и социального развития
регионов. -К.:Либідь, 1997.-446 с.

Кучерявенко Н. Основы налогового права. – Харьков: Эспада, 1996. – 385
с.

Лапіченко М. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних
процесів. -Львів: Світ, 1995.-328с.

Лунина И. Местные бюджеты Украины: поиск новых подходов к проведению
реформ // Экономика Украины. – 2002. – № 3. – С. 31-41.

Магас В. Микроэкономический анализ современных тенденций в аграрной
сфере // Экономика Украины. – 2000. – № 2. – С. 13-19.

Мельник А. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий
досвід і проблеми України). – Тернопіль: Збруч, 1997. – 179 с.

Михасюк I., Побурко О., Яцура В. Основи регулювання економічного і
соціального розвитку регіонів.—К.: Віпол, 1995.—231 с.

Мітюков 1.0. Бюджет і бюджетна політика у 1999 році. // Фінанси України.
-1999. -№3.- С. 3-17.

Москвин А. Проблемы и альтернативы агрореформы // Экономика Украины.
-1998.-№!.-С. 44-52.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – К.: Вік, Глобус, 1992. – 683 с.

Окунева Л.П. Налоги и налогообложение в России: Учебник. – М.:
Финстатинформ, 1996. – 375с.

Онишко С. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи
оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній
економіці: Збірник наукових праць. – К.: Інститут економіки НАНУ.- 1996.
-С.46-52.

Онищенко А., Юрчишин В. Современный этап формирования аграрной политики:
особенности и проблемы // Экономика Украины. – 1997. – № 9. – С. 4-15.

Падалка В.М., Михайлик Ю.О., Крапивка В.І. Економічні моделі як засіб
прогнозування доходів регіональних бюджетів // Фінанси України. -2001.
-№ 6. -С. 8-18.

Панасюк Б. Кризис платежей: пути его преодоления // Экономика Украины.
1997.-№11.-С. 4-15.

Пивоварський О. Економіка перехідного періоду. – К.: Основи, 1998. – 354
с.

Поляк Г. Финансы местных советов. – М.: Высшая школа, 1978. – 214 с.

Постановление Верховной Рады Украины “Об основных положениях налоговой
политики и налоговой реформе в Украине. // Голос Украины. – 1996. – 10
января. – (№ 4).

Проблемные вопросы налогообложения и пути увеличения доходов бюджета.
(Из стенограммы заседания Верховной Рады Украины) // Вестник налоговой
службы Украины. -1998.- № 3. – С. 9-17.

Прокопенко П., Мамутов В., Замойский И.Е. и др. Формирование
организационно экономических отношений в производственном комплексе
региона. – К.: Наукова думка, 1993. – 273 с.

Радіонова І.Ф., Бурлай Т.В. Модель дефіциту бюджету України. // Фінанси
України. -1998. -№ 9. – С. 9-15.

Романів М. Державний фінансовий контроль і аудит. – К.: НІОС, 1998. –
224 с.

Рыбак В. Проблемы формирования доходных источников местных бюджетов //
Экономика Украины. -2000. -№ 10. – С. 29-38.

Слухай С.В. Фінансове вирівнювання на рівні територіальних громад
-досвід ФРН // Фінанси України. -2000. -№ 5. – С. 42-53.

Сорока І.В, Омелянович Л.О. Підвищення фінансової стабілізації економіки
Донецької області // Фінанси України. – 2002. – №8. – С.11-18.

Социальные проблемы: оценка и пути решения / Новикова О., Буздуган Ю.,
Амоша А. и др. – Кн.2: Социальная политика. – К.:Наукова думка, 1995. –
102с.

Строев Е. 0 новых ориентирах экономической политики // Вопросы
экономики. – 1998. – № 5. – С. 4-13.

Терещенко С.І. Досвід корпораційного оподаткування у ФРН. // Фінанси
України.-2001.-№ 11.-С.84-91.

Ткаченко Т. Налог на прибыль предприятий и прямые иностранные инвестиции
// Экономика Украины. – 2002. – № 4. – С. 26-34.

Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. -К.:
Артек, 1995.-117с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник/ Под ред. Л.А.
Дробозиной.-М.: Финансы. ЮНИТИ, 2000. – 479с.

Чумаченко Н., Биренберг Б., Вожик Л. и др. Самоуправление и
самофинансирование регионов: теория и практика. – К.: Наукова думка,
1994. -211с.

Чухно А. Перехід до ринкової економіки. – К.: Наукова думка, 1996. – 278
с.

Шевчук В. Становления та розвиток системи державного фінансового
контролю в Україні // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 61-72.

Шепотько Л., Прокопа I., Максимюк О., Гудзинський С. Село: сучасна
політика і стратегія розвитку. – К.: Україна, 1997. – 330 с.

Энтони Б. Аткинсон, Джозеф Э. Стиглиц. Лекции по экономической теории
государственного сектора / Пер. с английского под ред. Л.Л. Любимова. –
М.:Аспект Пресс, 1995. – 832 с.

Юрко Е. О путях преодоления платежного кризиса // Экономика Украины.
-2000.-№4.-С. 18-23.

Юхновський І.Р. Податкова політика у сільському господарстві. -К.:
Либідь, 1994-216с.

Ярошенко С.П. Поєднання національних і регіональних інтересів у
фінансово-кредитній сфері // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 44-48.

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020