Реферат на тему:
Роль і місце фінансового контролю в бюджетному процесі
Фінансовий контроль у бюджетному процесі охоплює такі види ревізійної
та аналітичної діяльності:
— контроль за виконанням основного фінансового плану держави —
Державного бюджету і місцевих бюджетів за доходами і видатками;
— контроль за дотриманням вимог податкового законодавства щодо
своєчасного і повного виконання фінансових зобов’язань юридичними
особами перед бюджетом;
— збір та аналіз фінансової інформації, у тому числі результатів
податкового контролю, пошук резервів збільшення обсягу фінансових
ресурсів і вироблення пропозицій з додаткового залучення їх у бюджет;
— забезпечення ефективного, раціонального використання бюджетних коштів
шляхом удосконалення нормування витрат, контролю за дотриманням
установлених лімітів, норм і нормативів, розроблення і впровадження
функціонально розвиненої інформаційної комп’ютеризованої системи
касового виконання державного і місцевих бюджетів;
— виявлення і ліквідація диспропорцій у розподілі фінансових ресурсів за
галузями економіки і територіями, визначення суспільних пріоритетів з
метою диференційованого задоволення потреб у фінансових ресурсах галузей
і регіонів;
— виявлення фактів «розбазарювання» державних коштів, їх нецільового
використання, безгосподарності, розтрат і розкрадання, проведення
профілактичних заходів боротьби з корупцією і хабарництвом.
Отримані в процесі фінансового контролю результати перевірок, їх аналіз
є основою для складання нових прогнозів, планів, перегрупування
фінансових ресурсів, зміни форм фінансових відносин, розроблення
фінансової концепції, у тому числі бюджетної політики.
Фінансовий контроль у бюджетному процесі — це контроль держави на
макрорівні, який здійснюється державними органами влади й управління під
час складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю
за їх виконанням, а також при затвердженні звітів про виконання
бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Він спрямований на
реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетних відносин і за
своєю сутністю являє собою комплекс заходів, що вживаються державою з
метою забезпечення формування і раціонального використання бюджетних
коштів і коштів державних фондів цільового призначення.
У Бюджетному кодексі України визначені повноваження зі здійснення
контролю за дотриманням бюджетного законодавства такими органами, як
Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне
казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада і Рада
міністрів Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами.
У процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній
фінансовий контроль за визначенням обсягу фінансових ресурсів держави та
окремих адміністративно-територіальних одиниць, мобілізованих у бюджет,
їх розподілом між окремими суспільними потребами. Фінансові органи
аналізують прогнозні показники економічного та соціального розвитку, які
є основою для розроблення проектів Державного бюджету України і місцевих
бюджетів. Особливу увагу приділяють показникам, від яких залежить обсяг
бюджетних доходів, а також розмір і структура запланованих видатків.
Насамперед це стосується таких показників, як загальний обсяг валового
внутрішнього продукту, індексів споживчих та гуртових цін,
прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні, прогнозованого рівня
безробіття.
Розглядаються й аналізуються також чинники зростання випуску і
реалізації продукції, що виробляється різними галузями економіки;
чинники зростання рентабельності, скорочення витрат виробництва й обігу;
товарообіг, його відповідність грошовим доходам населення; обсяг
капіталовкладень та їх забезпечення необхідними матеріальними і
фінансовими ресурсами; дані про зміни складу об’єктів, що підлягають
бюджетному фінансуванню; контингенти в закладах освіти, охорони здоров’я
тощо.
На основі такого аналізу Міністерство фінансів України і фінансові
органи на місцях розробляють конкретні пропозиції щодо забезпечення
намічених видатків фінансовими ресурсами, виявляють можливі резерви
зростайня бюджетних надходжень.
Розроблення проекту Державного бюджету здійснюється з урахуванням
Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік, які
визначаються в Бюджетній резолюції. Тому в процесі фінансового контролю
звертається увага на відповідність проекту бюджету тим вимогам, які
викладені в затвердженій Верховною Радою України Бюджетній резолюції.
Основні серед цих вимог такі: посилення соціальної орієнтації бюджету;
створення умов для макроекономічної стабілізації економіки та її
структурної перебудови; послаблення інфляційних процесів; сприяння
стабілізації матеріального виробництва та підвищенню його ефективності;
виявлення додаткових джерел доходів бюджету; забезпечення ефективного
використання бюджетних коштів. Ухвалюючи Основні напрями бюджетної
політики, Верховна РЇЇда затверджує також граничний розмір бюджетного
дефіциту (профіциту), рівень перерозподілу валового внутрішнього
продукту через дохідну частину зведеного бюджету України, граничний
обсяг державного боргу та його структуру, питому вагу обсягу
міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і
коефіцієнти вирівнювання для місцевих бюджетів, питому вагу капітальних
вкладень у видатках Державного бюджету та пріоритетні напрями їх
використання, перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету і
захищених статей видатків бюджету. Ці показники також враховуються при
розробленні проекту Державного бюджету і місцевих бюджетів. Відхилення
від вимог Основних напрямів бюджетної політики на- Наступний
бюджетний’період мають бути обґрунтовані й зазначені окремо.
Вихідною базою для обчислення бюджетних надходжень і видатків на
наступний рік є оцінка виконання бюджету за попередній рік або кілька
років. Очікуване виконання відповідного бюджету оцінюється Міністерством
фінансів України, місцевими державними адміністраціями та виконавчими
органами місцевих рад. Для цього використовуються фактичні дані про
виконання показників бюджету за минулий період року (наприклад за 3, 6 і
9 місяців) і визначається очікуване виконання на ту частину року, яка
залишилась. До уваги беруться також матеріали проведених протягом
поточного року ревізій, перевірок, обстежень.
Визначаючи доходи і видатки на новий бюджетний рік, слід врахувати ті
фактори, які можуть вплинути на їх розмір і структуру. Велике значення
тут має правильна оцінка інфляційних процесів.
Для забезпечення реальності джерел бюджетних надходжень і напрямів
видатків важливим є контроль за відповідними розрахунками та
обґрунтуваннями, які подають до проекту бюджету головні розпорядники
бюджетних коштів. Розрахунки у грошових одиницях мають здійснюватися на
основі натуральних показників та норм чи нормативів витрат на
розрахункову натуральну одиницю.
Значна увага приділяється аналізу бюджетних запитів, поданих головними
розпорядниками бюджетних коштів з погляду їх відповідності меті,
пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На
основі результатів аналізу приймається рішення про включення бюджетного
запиту до проекту відповідного бюджету.
Розгляд і затвердження проекту Закону про Державний бюджет України, а
також звіту про його виконання здійснює Верховна Рада в порядку,
передбаченому Регламентом Верховної Ради України.
Через постійні комітети, депутатські групи та фракції Верхов-Шї Ради
України контролюються законність, правильність, доцільність і повнота
передбачених у Державному бюджеті доходів і видатків згідно з бюджетною
класифікацією. Депутати р’постійних комітетах Верховної Ради здійснюють
глибокий,і всебічний аналіз основних прогнозних, макропоказників
економічного і соціального розвитку, доходівЧ, видатків бюджету,
обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин, обсягів
державного боргу, його структури, в тому числі за типом боргового
зобов’язання, планів доходів і кошторисів видатків бюджетних установ,
аналізують інвестиційні програми, передбачені на наступний бюджетний
період, та ін. На засідання профільних комітетів запрошуіщься керівники
міністерств, відомств та інших органів, які детально інформують
депутатів про роботу відповідних галузей і про ті заходи, які
-вживаються для поліпшення фінансово-господарської діяльності
підвідомчих підприємств і організацій. Це сприяє повнішому виявленню
невикористаних резервів виробництва, зростанню прибутку і додаткових
надходжень у бюджет.
У процесі аналізу показників доходів і видатків бюджету особлива увага
звертається на їх обґрунтування з урахуванням впливу зміни цін,
заробітної плати, норм матеріальних і грошових витрат, змін чинного
законодавства щодо податків, визначення впливу зовнішньоекономічних
факторів, вишукування можливостей, збільшення доходів бюджету і
скорочення його видатків.
Розглянувши проект Державного бюджету, Комітети Верхов-ноТ Ради України
формують свої пропозиції до проектух-іакону про Державний бюджет і
передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Аналізуючи подані пропозиції, Комітет І^ерховної Ради з питань бюджету
забезпечує контроль за дотриманням передбаченого у проекті закону про
Державний бюджет обсягу державного боргу і податкових надходжень.
Пропозиції стосовно, збільшення видатків Державного бюджету України
мають визначати джерела їх покриття; пропозиції щодо зменшення доходів
повинні містити обґрунтування стосовно компенсації втрат або види та
обсяги видатків, що підлягають відповідному скороченню. Показники, що
містяться у підготовлених бюджетним комітетом висновках та пропозиціях
до проекту закону про Державний бюджет, мають бути збалансованими.
Аналогічні висновки з відповідного бюджету готують виконавчі органи
місцевих рад та місцеві державні адміністрації і подають свої пропозиції
місцевим фінансовим органам. У цих висновках містяться: загальна оцінка
виконання бюджету поточного року; зауваження про недоліки в роботі
галузей економіки у процесі виконання бюджету і можливість їх усунення;
загальна оцінка поданого на наступний рік бюджету, його відповідність
прогнозним показникам економічного і соціального розвитку відповідної
адміністративно-територіальної одиниці; пропозиції щодо зростання
доходів бюджету на основі повнішого виявлення внутрішньогосподарських
резервів і можливих скорочень недоцільних бюджетних видатків.
Підготовлені висновки і пропозиції щодо проекту відповідного місцевого
бюджету передаються в комісію з питань бюджету, яка аналізує їх і робить
загальний висновок щодо поданого звіту про виконання бюджету за
попередній бюджетний період і проекту бюджету на наступний бюджетний
рік.
Загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету
здійснює Міністерство фінансів України, яке координує діяльність
учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Державний
бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети
виконуються за розписом відповідно до бюджетних призначень. У процесі
виконання бюджету Міністерство фінансів України і місцеві фінансові
органи здійснюють прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
Контролюється своєчасне та повне надходження податків, зборів
(обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства,
доходи бюджету зараховуються на відповідні казначейські рахунки і не
можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Державне
казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів
розпорядників бюджетних коштів затвердженому розпису бюджету. Платежі за
дорученнями розпорядників бюджетних коштів можуть здійснюватись лише за
наявності відповідного бюджетного зобов’язання і наявності
невикористаних бюджетних асигнувань. Якщо під час виконання Державного
бюджету фактичний рівень його дефіциту перевищує встановлений або значно
знижуються надходження від дохідних джерел, Верховна Рада України за
пропозицією Кабінету Міністрів України приймає рішення про пропорційне
скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за всіма статтями
бюджету (крім захищених статей, перелік яких визначається Верховною
Радою) до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення Державного
бюджету може мати місце також у випадку, якщо в ході його виконання
дефіцит бюджету не зменшується, внаслідок чого стає неможливим
фінансування передбачених бюджетом заходів. За наявності названих вище
обставин Державний бюджет виконується за видатками в тих пропорціях
відносно загальної суми видатків бюджету, які були затверджені Верховною
Радою України. Міністерство фінансів України здійснює помісячний
контроль за дотриманням пропорційного фінансування.
Бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети також виконуються за
видатками в тих пропорціях відносно загальної суми видатків відповідного
бюджету, які були затверджені Верховною Радою АРК та відповідними радами
народних депутатів. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється
щоквартально Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим і
місцевими фінансовими органами.
Міністр фінансів України персонально відповідає перед Верховною Радою
України за дотримання Закону про Державний бюджет України. Він
зобов’язаний інформувати Верховну Раду України про всі випадки порушення
органами державної виконавчої влади і посадовими особами виключного
права Верховної Ради України встановлювати податки, збори, інші
обов’язкові платежі і визначати законність використання бюджетних
коштів. За порушення бюджетного законодавства посадові особи органів
державної виконавчої влади несуть дисциплінарну, адміністративну та
кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Контроль за виконанням бюджету та використанням органами державної
виконавчої влади й виконавчими органами місцевих рад коштів
позабюджетних фондів, створених з участю органів виконавчої влади,
здійснює відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної
Республіки Крим та місцеві ради народних депутатів, які самостійно
визначають організаційні форми такого контролю.
Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві
держадміністрації та виконавчі органи відповідних рад, Рахункова палата
можуть у процесі виконання бюджету вимагати від головних розпорядників
бюджетних коштів, органів управління позабюджетних фондів будь-яку
інформацію, пов’язану д виконанням бюджету, використанням коштів
позабюджетних фондів. Порядок і строки надання такої інформації
визначаються відповідними радами, які можуть також прийняти шяіення про
залучення аудитора для проведення перевірки виконання бюджету, а також
використання коштів позабюджетних фондів виконавчим органом влади чи
.органами управління позабюджетних фондів.
З метою посилення державного контролю за виконанням бюджету з 1 лютого
1997 р. запроваджено касове виконання Державного бюджету через Державне
казначейство. У зв’язку з цим фінансування міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади — головних розпорядників коштів
Державного бюджету забезпечується через Головне управління Державного
казначейства.
Державне казначейство фінансує видатки установ та організацій у межах
асигнувань, передбачених у Державному бюджеті, через свої територіальні
органи. Для цього щорічно, в місячний термін після затвердження
Державного бюджету, головні розпорядники коштів Державного бюджету
повинні подавати Державному казначейству погоджений з Міністерством
фінансів зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підприємств,
установ і організацій.
Указом Президента України від 28 лютого 1997 р. «Про заходи щодо
забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення
фінансово-бюджетної дисципліни» встановлено порядок затвердження
кошторисів доходів і видатків бюджетних організацій. Кошторис є основним
документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрямок і
поквартальний розподіл коштів. За відсутності в органах Державного
казначейства затверджених в установленому порядку кошторисів
фінансування або оплата витрат не здійснюється. Крім того, з метою
посилення фінансово-бюджетної дисципліни і створення умов для своєчасної
виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, інших соціальних виплат
посилюється бюджетний контроль за використанням коштів бюджетними
організаціями. Установлена така черговість здійснення виплат і платежів:
— заробітна плата та прирівняні до неї платежі;
— оплата харчування та медикаментів;
— оплата комунальних послуг;
— інші платежі.
Бюджетним організаціям забороняється витрачати кошти на цілі, не
передбачені затвердженими кошторисами доходів і видатків, та допускати
понадлімітне використання бюджетних асигнувань; розміщувати за рахунок
відповідного бюджету замовлення на продукцію, роботи і послуги,
фінансування яких не передбачене відповідними бюджетами чи затвердженими
в установленому порядку кошторисами доходів і видатків.
Територіальні органи Державного казначейства здійснюють видатки
Державного бюджету в межах коштів, отриманих від вищого органу
Державного казначейства.
На підставі поданих розпорядником бюджетних коштів платіжних доручень,
до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні,
товаротранспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт,
акти виконаних робіт тощо, орган Державного казначейства перераховує
кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб’єктам
господарської діяльності.
Перехід до казначейського виконання Державного бюджету означає створення
єдиного казначейського рахунка, який об’єднав у систему бюджетні
рахунки, відкриті на ім’я органів Державного казначейства, та поточні
рахунки розпорядників державних коштів, які були відкриті в установах
комерційних банків. Це дало змогу запобігти розпорошенню бюджетних
коштів, забезпечити налагоджений попередній фінансовий контроль з боку
держави за їх раціональним використанням, дотриманням фінансової
дисципліни державними органами, тобто контроль за виконанням вимог
законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб’єктів
господарювання з державою.
Реалізація принципу єдиного казначейського рахунка Державного
казначейства в НБУ дає змогу мати точну, вичерпну інформацію про
щоденний стан державних фінансів, керуючись якою можна маневрувати
державними коштами з метою їх най-раціональнішого використання.
Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна
контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови
виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та
сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх
повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:
— несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;
— невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та
внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання
порядку перерахування цих коштів;
— подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;
— порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо взяття ними
бюджетних зобов’язань;
— нецільового використання бюджетних коштів.
У разі виявлення бюджетного правопорушення до винних осіб можуть
застосовуватись адміністративні стягнення та зупинятись операції з
бюджетними коштами.
Бюджетному контролю приділяється значна увага в усіх країнах світу.
Залежно від специфіки форм державного устрою, національних традицій
система фінансового контролю організована по-різному. Як правило, в усіх
країнах є спеціальні інституції парламентського контролю за витрачанням
державних коштів. У США — це Головне контрольне управління Конгресу на
чолі з генеральним контролером, у Великобританії — Національна ревізійна
рада, очолювана головним ревізором, у Канаді — Генеральний контролер, у
Фінляндії — п’ять державних ревізорів, у ФРН, Франції, Угорщині —
Рахункові палати.
Поряд з інститутом парламентського контролю у більшості країн одночасно
і паралельно функціонують урядові контрольно-ревізійні системи. У США —
це Адміністративно-бюджетне управління при президентові, система
інспекторських служб у федеральних відомствах, урядових установах, у
Фінляндії — Ревізійне управління державного господарства, яке входить до
міністерства фінансів. У деяких країнах створено спеціальні органи, які
контролюють не тільки бюджетно-фінансову, а й усю роботу державного
апарату. В Японії таку функцію виконує Управління адміністративного
контролю при Канцелярії прем’єр-міністра, яке має своїм завданням також
підготовку пропозицій щодо удосконалення структури державного
управління, зміцнення службової дисципліни державних чиновників,
боротьбу з корупцією і бюрократизмом.
Контрольно-ревізійні органа, зарубіжних країн здійснюють головним чином
контроль за витрачанням державних коштів і використанням державного
майна міністерствами, відомствами та іншими органами управління,
перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм з виконання
державних замовлень і урядових програм, страхові установи, благодійні
фонди й установи та ін. Державна рахункова палата Угорщини контролює
також діяльність податкового управління, Державної митниці, управління
гербових зборів і навіть фінансову діяльність партій.
Контрольно-ревізійні інститути незалежні у своїй діяльності від органів
управління. Правовою гарантією такої незалежності є діючий порядок
призначення і затвердження керівників контрольно-ревізійних органів.
Строк їх повноважень більш тривалий, ніж визначені строки повноважень
самих парламентаріїв. Так, для керівників контрольно-ревізійних органів
США установлені строки повноважень 15 років, Канади — 10, ФРН, Австрії й
Угорщини — 12 років.
Витратні на утримання контрольно-ревізійної системи затверджуються
парламентом за окремим кошторисом, що також є важливою гарантією її
незалежності.
Створення ефективної контрольно-ревізійної системи в Україні та
координація діяльності всі$ Контрольних органів і служб є одним з
важливих напряму в подальшого вдосконалення фінансового контролю. З цією
метою необхідно передбачити заходи щодо посилення ролі державного
відомчого контролю, розвитку муніципального та аудиторського контролю,
комп’ютеризації контрольних органів і створення єдиної комп’ютерної
мережі, що б дало змогу координувати їх діяльність.
Не менш важливим завданням є розроблення методичної бази контролю з
урахуванням особливостей об’єктів контролю, а також залучення до
ревізійної роботи кваліфікованих спеціалістів.
Створення ефективної цілісної системи фінансового контролю пов’язується
із розробленням Концепції вдосконалення державного фінансового контролю
та прийняттям базового закону «Про фінансовий контроль в Україні».
Передбачено, зокрема, закріплення в Законі структури системи та статусу
і функцій суб’єктів фінансового контролю, основних засад його
методологічного і методичного забезпечення; правових норм взаємодії
органів фінансового контролю з правоохоронними органами та
дерегулю-вання підприємницької діяльності шляхом законодавчого обмеження
створення нових органів фінансового контролю, визначення і розмежування
їх функцій, обмеження застосування деяких форм фінансового контролю та
втручання правоохоронних органів і органів державного фінансового
контролю у діяльність суб’єктів господарювання. За однією із контрольних
служб має бути закріплена роль координатора з правом приймати останнє
рішення у спірних питаннях. В Україні — це Міжвідомча комісія з питань
державного фінансового контролю, створена при Раді національної безпеки
й оборони України. Проте і надалі залишається актуальною необхідність
створення Державної координаційної ради з питань фінансового контролю,
яка взяла б на себе координацію дій усіх структур щодо розроблення і
реалізації заходів, спрямованих на удосконалення державного фінансового
контролю. Удосконаленню контрольно-ревізійної роботи в Україні сприяло б
створення Асоціації зі співробітництва органів державного фінансового
контролю, що уже зроблено в ряді країн, у тому числі й у Російській
Федерації.
Література:
Економіка підприємства. За ред. С. Ф. Покропивного. Рос. мовою. 608 с.
Економіка: Навч. посіб. для загальноосвіт. навч. закл. / За ред. С. В.
Степаненка. 306 с.
Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с.
Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування. 170 с.
Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. 560 с.
Жлуктенко В. І. та ін. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч.
2. Математична статистика. 336 с.
Завіновська Г. О. Економіка праці. 300 с. Кардаш В. Я. Маркетингова
товарна політика. 240 с. Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика. 266
с. КербЛ.П. Основи охорони праці. 216 с.
Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України. 636 с.
Ковальчук Г. О. Економіка родини. 120с.
Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. 298 с. Козаков
В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. У 2-х ч. Ч. 1.
Психологія суб’єкта діяльності. 243 с.
Колечко О. Д., Крилова В. Г. Французька мова. Підруч. для
студентів-еко-номістів. 334 с.
Колечко О. Д., Крилова В. Г., Машкова І. М., Яременко І. А. Збірник
економічних текстів для домашнього читання (фр. мова). 364 с.
Колотило Д. М., Соколовський А. Т., Афтанділянц В. В. Міжнародні системи
вимірювання в економіці. 176 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
