.

Роль фінансів у розвитку міжнародних зв\’язків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
489 2761
Скачать документ

Реферат на тему:

Роль фінансів у розвитку міжнародних зв’язків.

Міжнародні відносини можна розглядати у трьох аспектах: економічному,
політичному і культурному. Економічні міжнародні відносини здійснюються
у формі міжнародних фінансових відносин.

З одного боку, ринкова економіка кожної країни є відокремленою системою
з національною специфікою. З іншого боку, вона інтегрована (вбудована) у
світову господарську систему завдяки виробничим і торговельним зв’язкам.
Це означає, що економіка будь-якої країни не може бути ізольованою,
економіки окремих країн об’єднуються у світову економічну систему на
основі міжнародних фінансових відносин.

У межах світової економічної системи виробничий і торговельний обміни
сприяють підвищенню ефективності економіки окремої країни: експорт, що
постійно зростає, потребує зміцнення внутрішнього потенціалу країни.

Міжнародні фінансові відносини — це відносини між суб’єктами різних
країн — урядами, підприємствами та фізичними особами — щодо концентрації
та перерозподілу грошових ресурсів на світовому фінансовому ринку з
метою досягнення безперервності й рентабельності національного
виробництва.

Міжнародні фінансові відносини реалізуються у вигляді міжнародних
грошових потоків і забезпечують переливання з однієї країни в іншу
грошового капіталу у процесі виробництва шляхом переміщення матеріальних
ресурсів під час кругообігу капіталу (товар — гроші — товар), а також
тимчасово вільних капіталів за допомогою світових фінансових (валютних і
кредитних) ринків.

Особливість міжнародних фінансових відносин полягає в організації руху
фінансових ресурсів з обов’язковою участю урядів країн, резиденти яких
беруть участь у фінансових операціях. Така участь

передбачає законодавче забезпечення фінансових відносин юридичних та
фізичних осіб різних країн на міжурядовому рівні на основі норм
міжнародного економічного права (рис. 8.1).

Обсяг і напрям руху міжнародних грошових потоків залежать від стану
світової торгівлі, стабільності економік окремих країн і політичних
чинників. У кризових ситуаціях грошові потоки зменшуються, а в разі
поліпшення кон’юнктури світового ринку розширюються.

Розглянемо фактори, що впливають на міжнародні грошові потоки.

1. Загальний стан світової економіки, який характеризується кон’юнктурою
світового ринку. Загальний спад або піднесення економік промислово
розвинених країн впливає на обсяг світової торгівлі, оскільки на ці
країни припадає основна частка товарообміну і відповідно основна маса
грошей, що переміщуються з однієї країни в іншу.

2. Взаємна лібералізація торгівлі у світі. Торговельні відносини 115
країн, що входять до Світової організації торгівлі – СОТ (до 1995 р. –
ГАТТ), і прийняття до неї нових членів значно спрощують вихід окремих
виробників на світовий ринок і збільшують обсяг торгівлі.

3. Неоднорідність економічного розвитку країн призводить до
нерівномірного руху грошових потоків. З високорозвинених країн надлишок
капіталу переміщується в менш розвинені країни у

вигляді інвестицій і водночас з країн, що розвиваються, у процесі
світової торгівлі фінансові ресурси переміщуються в розвинені країни.

4. Структурна перебудова економік окремих країн змінює структуру та
обсяг світової торгівлі. Так, з 1991 р. внаслідок переорієнтації на нові
ринки значно збільшились обсяги і водночас змінилась товарна структура
торгівлі країн СНД з розвиненими країнами Західної Європи та США.

5. Перенесення виробництв у країни з дешевою робочою силою сприяє
розвитку виробничого потенціалу цих країн і світової торгівлі.

6. Різні рівні інфляції у країнах спричинюють переливання грошового
капіталу у країни, де інфляція вища і відповідно вищі банківські
процентні ставки.

7. Незбалансованість міжнародних розрахунків за торговельними операціями
(заборгованість за поставками) знижує швидкість переливання грошового
капіталу і ефективність світової торгівлі.

8. Експорт капіталів за прибутковістю вигідніший, ніж експорт товарів,
тому приріст обсягу вивезення капіталу випереджає приріст обсягу
світової торгівлі.

Грошові потоки у сфері міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси — це фінанси міжнародних наднаціональних фінансових
організацій та інститутів у вигляді спільних або цільових фондів, метою
створення яких є забезпечення цілісності та стабільності світового
господарства.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси і
кредитують проекти, потрібні світовій спільноті, навіть якщо вони
стосуються проблем однієї країни. Наприклад, закриття Чорнобильської АЕС
кредитується з фонду, який створюється за рахунок фінансів розвинених
країн.

Грошові потоки в міжнародних фінансах рухаються між окремими
міжнародними організаціями та урядами і між окремими підприємствами та
міжнародними інститутами — МВФ, МБРР та ін. (рис. 8.2).

Рух міжнародних фінансових потоків відбувається за сферами міжнародних
розрахунків – каналами міжнародних розрахунків, до яких належать:

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування торгівлі, включаючи
торгівлю золотом;

• зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал підприємств;

• операції з цінними паперами на світовому фондовому ринку;

• валютні операції на світовому валютному ринку;

• перерозподіл частини національного доходу окремих країн у вигляді
членських внесків у капітал міжнародних фінансових організацій;

• надання фінансової допомоги окремим країнам, що передбачено державним
бюджетом країни-донора та ін.

Міжнародні фінансові потоки функціонують на світових ринках
-територіальних утвореннях, де здійснюються міжнародні фінансові
операції.

Існують такі види світових ринків: валютні, фінансові (грошові, фондові,
кредитні), страхові, золота.

Світові фінансові ринки (де здійснюються міжнародні фінансові операції)
виникли на базі тільки розвинених стабільних національних ринків з
вигідним географічним положенням. Виходячи з необхідності одночасно
дотримуватись обох умов не кожний національний фінансовий ринок може
отримати статус світового. На окремих світових фінансових ринках
історично склалися світові фінансові центри.

До Першої світової війни головним світовим фінансовим центром був
Лондон, після її завершення центр перемістився у США на Нью-Йоркську
фондову біржу. З 60-х років виникли нові центри: у Європі (крім Лондона)
— у Цюріху та Люксембурзі, в Японії — у Токіо (фондова біржа).
Периферійні фінансові центри з’явилися на базі зон з низькими податками
(офшорні зони): Сінгапур, Панама, Бахрейн, Багами та ін. Нині
налічується 13 світових фінансових центрів, де розміщено понад 1000
філіалів банків різних країн.

Фінанси міжнародних організацій (ООН, МВФ, Ради Європи та ін.)
утворюються за рахунок внесків окремих країн і використовуються згідно з
бюджетом організації, що складається у формі балансу доходів і видатків.

Фінансові ресурси міжнародної організації використовуються на виконання
затверджених програм цієї організації та на їх утримання. До них
належать централізовані програми на рівні уряду будь-якої країни та
окремі програми розвитку підприємств, затверджені рішенням уряду або
відібрані на конкурсній основі.

Фінанси міжнародних фінансових інститутів (банків) утворені державами
шляхом передплати на їх акції. Статутний капітал міжнародних фінансових
інститутів, що створений шляхом передплати, здебільшого досі не
оплачений в повному обсязі. Проте це не заважає зазначеним інститутам
розвиватись відповідно до проголошених цілей. Наприклад, оплачена
частина статутного фонду МБРР нині не перевищує 7 %.

Інфраструктура міжнародних фінансів складається зі світових і
регіональних фінансових організацій та інститутів.

До світових фінансових інститутів належать: • спеціалізовані міжнародні
фінансові інститути ООН: МВФ, МБРР, СОТ;

• Банк міжнародних розрахунків — БМР (створений у 1930 р. п’ятьма
європейськими країнами та Японією).

Міжнародні фінансові інститути ООН (узагальнена назва) — безпосередньо
організації та міжнародні фінансові інститути окремо або разом —
виконують такі функції:

• регулюють міжнародні фінансово-кредитні відносини за допомогою своїх
величезних фінансових ресурсів (МВФ, МБРР та інші банки);

• організовують міжнародні форуми з метою розробки рекомендацій щодо
міжнародної фінансової політики;

• забезпечують збирання та обробку інформації, науково-дослідну
діяльність з фінансів та економіки загалом.

Міжнародний валютний фонд — це міжнародна організація, заснована в
рамках ООН 27 грудня 1945 р. (практична діяльність розпочалася з 1
березня 1947 р.). До складу МВФ входять чотири постійних фонди з різними
цілями та умовами кредитування. До функцій МВФ входить також створення
тимчасових цільових фондів.

Група МБРР — це міжнародний фінансовий інститут, створений у рамках ООН
27 грудня 1945 р. (практична діяльність розпочалася з 25 червня 1946
p.). Група МБРР щорічно асигнує понад 25 млрд дол. країнам, що
розвиваються, і має три філіали:

• Міжнародну асоціацію розвитку (МАР);

• Міжнародну фінансову корпорацію (МФК);

• Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА), інвестиційний
інститут.

До регіональних фінансових інститутів належать:

• Європейський банк реконструкції і розвитку економік постсоціалістичних
країн, засновниками якого є 40 країн Європи, Америки, Азії, Африки та
Австралії. Створений 29 травня 1990 р. з метою фінансування перебудови;

• фінансові організації ЄС — Європейський центральний банк (створений у
1998 p.), Європейський інвестиційний банк (1958 p.), Європейський фонд
розвитку (1958 p.), Європейський фонд орієнтації й гарантування
сільського господарства (1962р.), Європейський фонд регіонального
розвитку (1975 р.) та ін.;

• Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), до якої
входять 24 країни, яким належать до 75 % обсягу виробництва країн
Заходу. Організація двічі на рік обговорює світові фінансові проблеми, а
також сприяє розвитку молодих країн;

• фінансові інститути країн — колишніх членів РЕВ — Міжнародний банк
економічного співробітництва (створений у 1963 p.), Міжнародний
інвестиційний банк (створений у 1970 p.). Регіональними банками розвитку
є Азіатський, Африканський, Міжамериканський.

Список використаної та рекомендованої літератури

ФедякинаЛ. Н. Мировая внешняя задолженность. — М.: ЮНИТИ, 1998.

Финансы І Под ред. В. М. Родионовой. —М.: Финансы и статистика, 1995.

Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. —М.: Финансы,
1999.

Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и
статистика, 1999.

Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — X.: Консул, 1998.

Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. /1. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська,
М. А. Міненко, Я. П. Квач. —К., 1997.

Фридман М. И. Конспект лекций по науке о финансах. — СПб., 1910.

Чирка Д. М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України.
— 1998. —№ 1. — С 25-31.

Шевчук В. О. Розвиток системи суб’єктів фінансового контролю//Фінанси
України. — 1998. — № 8.— С 30.

Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика,
1999.

Юрій С. І. Дивергенція фінансів при розгортанні ринкових відносин //
Фінанси України. — 1996. — № 9. — С 5-12.

CalrberdM. Public Debt, Taxation and Government Expenditures in a
Growing Economic. — Berlin, 1988.

Domar E. The Burden of Public Debt and the National Income // Amer.
Economic Rev. — 1944. — № 34. — P. 798-827.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020