Ревізії та перевірки, які проводяться контрольно-ревізійною службою України за поданням правоохоронних органів (курсова робота)

Курсова робота

Ревізії та перевірки, які проводяться контрольно-ревізійною службою
України за поданням правоохоронних органів.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Функціональне призначення та повноваження державної контрольно –
ревізійної служби України.

2. Діюча практика проведення фінансового контролю ДКРС України.

3. Перспективи розвитку державної контрольно – ревізійної

служби України

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Робота контролюючих органів в Україні зосереджується на посиленні
контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів та їх
збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними посадовими
особами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що були
приховані в обліку та звітності.

Виконання цих завдань залишається актуальним в умовах переходу до
ринкової економіки, що стало підставою для вибору теми даної
магістерської роботи.

Питання фінансового контролю та ревізії бюджетних установ розглянуті у
монографічній літературі Василика О.Д., Юрія С.І., Білухи М.Т., Романіва
М.В., Крисюка В.І. і в працях Каленського М.М., Стефанюка І.Б., Бутинця
Ф.Ф. та багатьох інших авторів. Вченими зроблений значний вклад у теорію
і практику організації державного фінансового контролю в Україні. Разом
з тим розвиток ринкових відносин зумовлює потребу удосконалення в сфері
методології, інформаційного забезпечення здійснення фінансового
контролю.

Мета і завдання дослідження.

Мета курсової роботи випливає з її актуальності і полягає в комплексному
узагальненні і практичному аналізі організації фінансового контролю за
формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ і
організацій та розробці рекомендацій по вдосконаленню
контрольно-ревізійного процесу у бюджетній сфері.

На основі мети сформовані основні завдання.

Обґрунтувати необхідність державного фінансового контролю за формуванням
і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ.

Дати критичну оцінку методології здійснення попереднього, поточного та
наступного контролю.

Вивчити питання контролю за ефективністю використання фінансових
ресурсів бюджетних установ, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Узагальнити прийоми і методи ревізії бюджетних установ та намітити
основні напрями підвищення її ефективності.

Предмет і об’єкт дослідження.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти
організації державного фінансового контролю ДКРС України.

Об’єктом дослідження є фінансові ресурси бюджетних установ та контроль
за їх формуванням і використанням.

Методологія та методика дослідження.

Методологічну основу роботи складають теоретичні дослідження вітчизняних
економістів – теоретиків і практиків у сфері фінансового контролю,
законодавчі та відомчі нормативні акти, що регулюють порядок здійснення
фінансово-господарської діяльності бюджетних установ і організацій в
Україні та контролю за її здійсненням, статистична інформація суб’єктів
контролю.

1. Функціональне призначення та повноваження державної контрольно –
ревізійної служби України.

Державна контрольно – ревізійна служба має централізовану організаційну
структуру. Головне контрольно – ревізійне управління України очолює
заступник Міністра фінансів України, який призначається Кабінетом
Міністрів України. Керівників регіональних контрольно – ревізійних
управлінь, підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкованістю.
Структурні підрозділи контрольно – ревізійної служби є юридичними
особами, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки в
банках.

Функції контрольно – ревізійної служби полягають у проведенні ревізій
та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і
матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності у
міністерствах, відомствах, підприємствах і організаціях, які утримуються
за рахунок державного бюджету. До її функцій також належать проведення
ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на
утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і
організацій, що діють за кордоном і фінансуються з державного бюджету,
контролюють повноту оприбуткування, використання і збереження валютних
коштів, перевіряють виконання рішень за результатами проведених ревізій.

Державна контрольно – ревізійна служба у своїй діяльності керується
Конституцією України, Законом України “Про державну контрольно –
ревізійну службу”, який був прийнятий 26 січня 1993 року, іншими
законодавчими актами : Указами Президента та Постановами Кабінету
Міністрів України.

Головним завданням державної контрольно – ревізійної служби є
здійснення контролю за використанням коштів бюджетів усіх рівнів, та
коштів державних цільових фондів; виконанням державних контрактів, про
авансованих за рахунок бюджетних коштів; використання матеріальних
цінностей та нематеріальних активів, що перебувають у державній чи
комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та
кредитів, гарантованих коштами бюджетів; веденням бухгалтерського обліку
і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що
отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, в
тому числі валютних.

Ревізія – це метод документального контролю за фінансово –
господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання
законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності,
спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок
коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За
наслідками ревізій складається акт.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово –
господарської діяльності підприємства, установи, організації, або їх
підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною
запискою.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний
з етапів має свій зміст, функціональне призначення і відокремлений за
часом. У теорії і практиці контрольно – ревізійної діяльності є такі
етапи ( рисунок 1) :

планування ревізії;

підготовка до ревізії;

складання завдання ( програми ) проведення ревізії;

організація роботи на місці ( об’єкті ) ревізії;

документальна й фактична перевірка;

систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і
пропозицій;

узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві;

затвердження матеріалів ревізії;

контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Перспективні плани проведення ревізій і перевірок складають переважно
на п’ять років, поточні – на наступний календарний рік. Слід врахувати,
що Указом Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності
контрольно – ревізійної роботи” № 1031/2000 передбачено періодичність
проведення державною контрольно – ревізійною службою планових ревізій і
перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше
одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який
починається з дня закінчення попередньої ревізії і завершується датою
складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

Рис. 1. Схема планування і проведення ревізійного процесу

Відповідно до Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок
державною контрольно – ревізійною службою в Україні, затвердженої
наказом Головного контрольно – ревізійного управління України від
03.10.1997 р. № 121, ревізії та перевірки проводять на основі піврічних
планів :

Головного контрольно – ревізійного управління, затверджених його
колегією;

контрольно – ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києва і Севастополя, затверджених Головним контрольно –
ревізійним управлінням України;

Контрольно – ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах,
затверджених контрольно – ревізійними управліннями в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя.

Відповідно до Положення “Про державну контрольно – ревізійну службу в
Україні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
05.07.1993 р. № 515, планування контрольно – ревізійної роботи, згідно з
доведеними управлінням завданнями, проводиться керівником ревізійного
органу з урахуванням встановленої періодичності ревізій.

Плани ревізій у системі міністерств і відомств складаються контрольно –
ревізійними управліннями (відділами) й затверджуються керівниками
вищестоящих організацій. План проведення ревізій і перевірок
зберігається у керівника контрольно – ревізійного органу й не підлягає
розголошенню з метою забезпечення раптовості кожної ревізії чи
перевірки. У планах вказується : на яку дату ревізовані підприємства,
вид ревізії, затрати часу в днях, за який період має проводитися
ревізія, час її проведення і робиться відмітка про виконання. Термін
особливостей підприємств, що ревізується. Обсяг ревізії може
вимірюватись оборотом продукції, кількістю підприємств і справ, що
підлягають ревізії. Продовження встановленого терміну, як виняток,
допускається з дозволу органу, який призначив ревізію [ ]

Основними завданнями ревізій (перевірок) є:

При проведенні ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи
фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст обласного
підпорядкування, районів і районів у містах.

Перевірка дотримання вимог Бюджетного кодексу України (2542 – 14) та
інших нормативно – правових актів щодо виконання бюджетів усіх рівнів,
стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства
України.

Ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, використання коштів
загального і спеціального фондів, валютних коштів органів виконавчої
влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених
чинним законодавством.

Ревізія правильності витрачання коштів на утримання фінансових органів і
органів Державного казначейства, апарату відповідних державних
адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Головному контрольно – ревізійному управлінню України, контрольно –
ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і
Севастополі, контрольно – ревізійним підрозділам (відділам, групам) у
районах, містах і районах у містах надається право:

1. Ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших
органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах,
в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти,
кошториси й інші документи, що підтверджують надходження та витрачання
коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності
цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової
продукції, устаткування тощо);

2. Безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші
приміщення для їх обстеження та з’ясування питань, пов’язаних з ревізією
або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках в банках та
інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли
керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію чи перевірку,
перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати
свої обов’язки;

3. Залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних
міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої
влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для
проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та
інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво,
контрольних аналізів сировини, матеріалів, готової продукції, інших
перевірок з оплатою з спеціально передбачених на цю мету коштів;

4. Вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються чи перевіряються,
проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках
опечатувати каси і касові приміщення, склади, архіви, а при виявленні
підроблень, інших зловживань вилучати на строк до закінчення ревізії або
перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри
вилучених документів;

5. Одержувати від Національного банку України та його установ,
комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії
документів, довідки про банківські операції й залишки на рахунках
об’єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і
організацій, в тому числі недержавних форм власності довідки і копії
документів про операції та розрахунки з установами, організаціями,
підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

6. Одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об’єктів,
що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які
виникають у ході ревізій і перевірок;

7. Пред’являти керівникам та іншим службовим особам об’єктів, що
ревізуються чи перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень
законодавства з питань збереження і використання державної власності і
фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками
приховані і занижені валютні і інші платежі, ставити перед відповідними
органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування,
якщо отримані підприємствами, установами і організаціями кошти і позички
використовуються з порушенням чинного законодавства;

8. Стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами,
відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами,
установами і організаціями за незаконними угодами без встановлених
законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

9. Накладати, у випадках передбачених законодавчими актами, на
керівників й інших службових осіб підприємств, установ і організацій
адміністративні стягнення;

10. Застосовувати до підприємств і суб’єктів підприємницької діяльності
фінансові санкції, передбачені законодавством з оподаткування[2,с.5].

Ревізії, контрольні перевірки проводяться на підставі; розпорядчого
документа, підписаного начальником служби, управління, керівником
підрозділу служби в районі, місті. За ініціативою державної
контрольно-ревізійної служби ревізія підприємства, установи, організації
проводиться не частіше від одно разу на рік. За дорученням
правоохоронних органів ревізію проводять у будь-який час.

Органи державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії і
перевірки суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм
власності за постановою правоохоронних органів. Ці самі органи подають
допомогу ревізорам у виконанні ними службових обов’язків.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками
органів державної виконавчої влади. Законні вимоги ревізорів є
обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, які ревізують.
Ці особи при виконанні своїх службових обов’язків перебувають під
захистом закону.

Викладені функції державної контрольно-ревізійної служби в Україні,
права і обов’язки посадових осіб цієї служби не поширюються на контроль
місцевих Рад народних депутатів (муніципальний контроль), аудиторський і
відомчий контроль.

2. Діюча практика проведення фінансового контролю ДКРС України.

Контрольно-ревізійний відділ у Івано-Франківському районі провів за
останні три роки 206 ревізій і перевірок підприємств, організацій і
установ, з них 64 – у 2000 році, в тому числі бюджетних установ – 31;
63 – у 2001 з них 30 бюджетних та 79 – у 2002 році, з яких 32 бюджетних
установи. (див. табл. 1)

Таблиця 1

Робота контрольно-ревізійного відділу у Івано-Франківському районі у
2000-2002 рр.

Показники 2000 2001 2002

Перевірено підприємств, установ і організацій (кількість)

всього

в тому числі бюджетних установ

Ревізіями і перевірками було виявлено незаконних і не за цільовим
призначенням проведених витрат, недостач і розкрадань грошових коштів і
матеріальних цінностей у 2000 році – 30 порушень на загальну суму 863,74
тис. грн.; в 2001 – 19 порушень на суму 2425,73 тис. грн.; в 2002 році –
54 факти порушень на загальну суму 182,47 тис. грн. (див. табл. 2)

Також виявлено інших порушень фінансової дисципліни (завищення бюджетних
асигнувань; лишків; зайво нарахованих, але не сплачених сум заробітної
плати, за виконані роботи, послуги; занижена вартість майна та орендної
плати тощо) у 2000 році на загальну суму 669,37 тис. грн., в т.ч. по
бюджетним установам – 60,2 тис. грн., у 2001 – відповідно – 531,28 тис.
грн. та 425,95 тис. грн.; і в 2002 р.– відповідно 2342,72 тис. грн. та
1310,54 тис. грн. (див. табл. 3)

Таблиця 2.

Порушення фінансово-бюджетної дисципліни у Івано-Франківському районі за
2000-2002 рр.

Показники 2000 2001 2002

Ревізіями і перевірками виявлено незаконних і не за цільовим
призначенням проведених витрат, недостач і розкрадань грошових коштів і
матеріальних цінностей

кількість підприємств, установ і організацій;

сума в тис.грн.

а) незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат грошових
коштів і матеріальних цінностей:

кількість підприємств, установ і організацій;

сума в тис.грн.

в тому числі в бюджетних установах:

кількість установ;

сума в тис.грн.

б) недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей;

кількість підприємств, установ і організацій;

сума в тис.грн.

в тому числі в бюджетних установах

кількість установ;

сума в тис.грн.

863.74

844.70

28.55

19.04

1.54

2425,73

2403,03

2205,87

22,70

0,00

182,47

72,08

31,39

2,24

0,04

Таблиця 3

Інші порушення фінансової дисципліни у Івано-Франківському районі за
2000-2002 рр. (тис.
грн.)

Показники 2000 2001 2002

Виявлено інших порушень фінансової дисципліни (завишення бюджетних
асигнувань, лишків, зайво нарахованих, але не сплачених сум заробітної
плати, за виконані роботи, послуги; занижена вартість майна та орендної
плати тощо) – сума

В тому числі в бюджетних установах

669.37

60.2

531,28

425,95

2342,72

1310,54

Наочно роботу контрольно-ревізійного відділу у Івано-Франківському
районі можна відобразити за допомогою рисунків.

На рисунку 2. відображена загальна кількість перевірених підприємств,
установ і організацій, у тому числі бюджетних установ.

Як бачимо, щороку кількість перевірених об’єктів контролю змінюється, що
пов’язано з плануванням контрольно-ревізійної роботи на півріччя та з
додержанням термінів проведення комплексних ревізій а також зверненнями
місцевих органів влади, правоохоронних органів та органів прокуратури
щодо проведення ревізій і перевірок у плановому чи позаплановому
порядку.

Змінюється також і питома вага ревізій та перевірок бюджетних установ та
організацій у загальній кількості об’єктів контролю: якщо у 2000 році
вона становила 48,4 % (31/64*100%), то у 2001 році – 47,6 %
(30/63*100%), а у 2002 р. – 40,5 % (32/79*100%). (Розрахунки здійснені
автором на основі звітності форми №1-КР контрольно-ревізійного відділу в
Івано-Франківському районі).

Кількість перевірених установ і організацій не характеризує ефективність
контрольно-ревізійної роботи, а є лише її кількісним показником.

Рисунок 2.2 демонструє роботу контрольно-ревізійного відділу по
виявленню незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат,
недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей.

Як видно з таблиць 2 та 3 суми зазначених виявлених ревізіями і
перевірками порушень щороку змінюються.

Порівняємо середні показники – сума порушень, що припадає на один об’єкт
контролю:

2000 р. – 28,79 тис.грн. (863,74/30)

2001 р. – 127,67 тис.грн. (2425,73/19)

2002 р. – 3,38 тис.грн. (182,47/54)

Як бачимо немає тенденції щодо постійних зловживань з боку об’єктів
контролю, а залежить це від суб’єктивних факторів: правової свідомості
керівництва та матеріально-відповідальних осіб об’єктів контролю.

Зауважимо, що найбільшу питому вагу у даній групі фінансових порушень
займають незаконні і не за цільовим призначенням проведені витрати: за
три роки (2000-2002) їх питома вага у загальній кількості порушень
складає 95,6% ((844,70+2403,03+72,08)/(863,74+2425,73+182,47))*100%.
(Розрахунки здійснені автором на основі звітності форми № 1-КР
контрольно-ревізійного відділу в Івано-Франківському районі).

На рисунку 2.3 видно, що питома вага порушень в бюджетних установах і
організаціях (незаконні і не за цільовим призначенням проведені витрати,
недостачі і розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей) досить
значна і за останні три роки (2000-2002) складає 65,3%
((28,55+1,54+2205,87+31,39+0,04)/(863,74+2425,73+182,47)*100%).
(Розрахунки здійснені автором на основі звітності форми №1-КР
контрольно-ревізійного відділу в Івано-Франківському районі).

Така питома вага порушень в бюджетних установах не є постійною
величиною, а постійно змінюється. Так у 2000 році вона становила 3,5%
((28,55+1,54)/863,74)*100%, у 2001 – 90,9%, а в 2002 – 17,2%.

Це зумовлено тим, що багато бюджетних установ і організацій перебувають
на фінансуванні з Державного бюджету, облік касового виконання якого
здійснюють органи Державного казначейства України. Воно ж здійснює
поточний контроль за цільовим використанням коштів бюджетних установ та
організацій, що отримують асигнування з державного бюджету. Виняток
становили бюджетні установи і організації, що фінансуються з районного
бюджету і контроль за діяльністю яких носив наступний (ретроспективний
характер). З переходом на казначейську систему виконання місцевих
бюджетів за видатками будемо сподіватись, що ситуація якісно зміниться.

Контрольно-ревізійним відділом у Івано-Франківському районі
донараховано до бюджету платежів й інших сум (штрафи, пеня,
адміністративні стягнення), відрахувань до державних цільових фондів у
2000 році – 132,9 тис.грн.; у 2001 – 1404,4 тис.грн. та в 2002 році –
54,7 тис.грн. (див. табл. 4)

Вжиті заходи за наслідками ревізій та перевірок:

відшкодовано і поновлено незаконних витрат, нестач і розкрадань грошових
коштів і матеріальних цінностей у 2000 р. – 65,37 тис.грн.

у
2001 р. – 2224,76 тис.грн.

у
2002 р. – 34,19 тис.грн.

внесено до бюджету платежів і інших сум, відрахувань до державних фондів
у 2000 р. – 37,22 тис.грн.

у 2001 р. – 2,41 тис.грн.

у 2002 р. – 2,02 тис.грн

– усунуто інших порушень фінансової дисципліни у 2000 р. – 665,09
тис.грн.

у 2001 р. – 531,25 тис.грн.

у 2002 р. –2342,65тис.грн.

передано правоохоронним органам за 2000 р. 23 справи на суму збитків
634,33 тис.грн.; за 2001 р. – 14 справ на суму збитків 2535,78 тис.грн.
та у 2002 році – 27 справ (показник суми збитків вилучено з нової форми
звітності) (див. табл. 5)

Таблиця 4

Донараховані та внесені до бюджету і державних цільових фондів платежі
та відрахування КРВ у Івано-Франківському районі за 2000-2002 рр.

(тис. грн.)

Показники 2000 2001 2002

Донараховано до бюджету платежів та інших сум, відрахувань до державних
фондів

54.7 127,92 47,23

Внесено до бюджету платежів і інших сум, відрахувань до державних фондів

37.22 2,41 2,02

Таблиця 5

Вжиті заходи КРВ у Івано-Франківському районі за наслідками ревізій та
перевірок у 2000-2002 рр.

тис.грн.

Показники 2000 2001 2002

Вжиті заходи за наслідками ревізій та перевірок:

а) відшкодовано і поновлено незаконних витрат, недостач і розкрадань
грошових коштів і матеріальних цінностей

всього

в тому числі недостач і розкрадань

б) внесено до бюджету платежів і інших сум, відрахувань до державних
фондів

в) усунуто інших порушень фінансової дисципліни

сума

г) передано правоохоронним органам

кількість справ

на суму збитків

65,37

2,44

37,22

665,09

634,33

2224,76

0,00

2,41

531,25

2535,78

34,19

0,04

2,02

2342,65

–

Якісними показниками ефективності роботи КРВ у Івано-Франківському
районі є показник донарахованих до бюджету платежів та інших сум
(штрафів, пені, адміністративних стягнень) та відрахувань до державних
цільових фондів; показник внесених до бюджету платежів та інших сум,
відрахувань до державних цільових фондів та показник “% відшкодування”.

За останні роки (2000-2002) контрольно-ревізійним відділом у
Івано-Франківському районі донараховано до бюджету та державних фондів
платежів, відрахувань та інших сум (штрафів, пені, адмінстягнень) на
загальну суму 229,85 тис.грн. (54,7+127,92+47,23)

Найбільше донарахованих платежів відбулося у 2001 році (55%), дещо менше
платежів до бюджетів і відрахувань до державних фондів нараховано у 2000
році (24% від загальної суми за три роки) та 21% у 2002 році.

Щороку погіршується стан внесення до бюджету та державних цільових
фондів платежів, відрахувань та інших сум. Якщо у 2000 році за вжитими
заходами контрольно-ревізійного відділу у Івано-Франківському районі
було внесено до бюджету та державних фондів платежів та відрахувань на
загальну суму 37,22 тис.грн., то у 2001 році ця сума вже складала 2,41
тис.грн., а у 2002 році – знизилась до 2,02 тис.грн.

Прослідкуємо тенденцію зміни такого якісного показника як “відсоток
відшкодування”, який визначається відношенням сум внесених до бюджету та
державних цільових фондів платежів та відрахувань до донарахованих сум.

% відшкодування:

2000 р. – 68% (37,22/54,7*100%)

2001 р. – 1,9% (2,41/127,92*100%)

2002 р. – 4,3% (2,02/47,23*100%) (розрахунки здійснені автором.)

Причинами низького % відшкодування є недосконалість нормативної бази, що
не дозволяє виступати органу ДКРС позивачем у арбітражному суді від
імені держави, катастрофічний фінансово-майновий стан об’єктів контролю,
низький рівень правової свідомості громадян та низька фінансово-бюджетна
дисципліна; обмеження повноважень органів ДКРС щодо стягнення на
користь бюджету донарахованих сум податків та відрахувань у державні
цільові фонди.

3. Перспективи розвитку державної контрольно – ревізійної

служби України

Діяльність державної контрольно – ревізійної служби протягом
2002-2003 рр. здійснювалась відповідно до положень Указу Президента
України від 27.08.2000 № 1031 “Про заходи щодо підвищення ефективності
контрольно – ревізійної роботи”, “Основних завдань державної контрольно
– ревізійної служби в Україні на 2000 – 2004 роки ( Стратегії діяльності
державної контрольно – ревізійної служби )” і спрямовувалась на
виконання вимог Бюджетного кодексу України, Закону України “Про
Державний бюджет України на 2002 рік” та нормативно – правових актів
Президента і Уряду України щодо цільового й ефективного витрачання
бюджетних коштів, інших державних фінансових ресурсів і майна.
Відпрацювались нові форми і методи контрольно – ревізійної роботи
стосовно планування та організації контрольно – ревізійних дій,
координації роботи з Рахунковою Палатою України, органами податкової
служби, правоохоронними органами, контрольно – ревізійними підрозділами
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інформування
органів виконавчої влади та самоврядування.

Повноту, якість і своєчасність виконання передбачених Стратегією
завдань має забезпечити постійний внутрішній контроль у розрізі
функціональних напрямів діяльності підрозділів ГоловКРУ з охопленням
всієї структури ДКРС.

Здійснюючи за власними планами роботи ревізії та перевірки
витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, стану і
достовірності бухгалтерського обліку й звітності в міністерствах,
державних комітетах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в
організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних
валютних фондів, а за дорученнями Кабінету Міністрів і правоохоронних
органів – із цих та інших питань і в решти суб’єктів господарювання,
розробляючи пропозиції щодо усунення виявлених порушень та запобігання
їх у подальшому, державна контрольно – ревізійна служба сприяє
скороченню потреби у бюджетних коштах, наповненню дохідної частини
бюджетів і держфондів та попереджає фінансові порушення і злочини.

Проте недосконалість закону “Про державну контрольно – ревізійну
службу в Україні” у частині відсутності у неї прав щодо запобігання
фінансово – бюджетним і податковим порушенням та їх усунення, а також
суттєві зміни у законодавстві держави після прийняття Конституції
України значно ускладнюють, а іноді й унеможливлюють належне виконання
службою низки своїх прямих функцій та окремих доручень Кабінету
Міністрів України.

До недоліків чинного закону слід віднести, в першу чергу, таке :

Право органів ДКРС проводити ревізії та перевірки суб’єктів
підприємницької діяльності за дорученнями правоохоронних органів
передбачено в статті 14 “Взаємовідносини державної контрольно –
ревізійної служби з правоохоронними органами” розділу IV “Правовий
захист службових осіб державної контрольно – ревізійної служби” чинного
Закону України, але при цьому не визначено сферу дії, функції і права
органів служби в процесі проведення таких ревізій або перевірок.

Закон обмежує сферу дії ДКРС в частині здійснення контролю за виконанням
цільових державних програм і контрактів, про авансованих за рахунок
бюджетних коштів, за використанням державного майна, валютних кредитів,
сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних
цільових фондів тощо.

Органи ДКРС не мають належних важелів для забезпечення відшкодування чи
поновлення завданих державі збитків, стягнення в дохід держави
донарахованих платежів.

Ефективність державного контролю за використанням бюджетних коштів
залишається низькою частково з причини відсутності у ДКРС права
застосовувати до порушників фінансові санкції за нецільове використання
цих коштів.

Пройшло десять років з моменту прийняття і введення в дію Закону
України “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні”. З плином
часу помітнішими стають його недоліки. Це, в свою чергу, безпосередньо
впливає на ефективність та результативність діяльності ДКРС щодо
виконання її завдань та здійснення функцій.

Визначальною умовою ефективної контрольної роботи є
об’єктивність. Без об’єктивності втрачається суть контролю як функції
управління, як основної форми зворотного зв’язку. Об’єктивність
висновків та інших документів, що приймають органи ДКРС, повинна
забезпечуватися встановленням у законі відповідних кваліфікаційних вимог
до осіб, які призначаються на відповідні посади, оскільки правильний
підбір кадрів для органів ДКРС, їх відповідальність за доручену справу,
їх професіоналізм є важливою передумовою прийняття об’єктивних рішень,
висновків за результатами перевірок. Ревізорам повинні бути притаманні
високі моральні й професійні якості.

Оскільки від професіоналізму працівників ДКРС залежить
об’єктивність прийнятих рішень, то до Закону України “Про державну
контрольно – ревізійну службу в Україні” необхідно внести нову статтю
“Посадові особи органів державної контрольно – ревізійної служби”, яку
викласти у такій редакції “Посадовою особою органу державної контрольно
– ревізійної служби може бути особа, яка має освіту за фахом, необхідні
ділові та моральні якості”.

До принципів діяльності ДКРС також необхідно віднести гласність.
Остання позитивно впливатиме на ефективність роботи державної контрольно
– ревізійної служби. Дотримання цього принципу має важливе виховне
значення. Оприлюднення фактів зволікань, бюрократизму, незаконного чи
неефективного використання фінансових ресурсів, з одного боку, сприяє
вихованню правопорушників шляхом впливу на них громадської думки, а з
іншого боку, гласність відіграє важливу превентивну роль, тобто
попереджає про те, що в майбутньому до винних осіб будуть застосовані
відповідні санкції.

Недоліки чинного закону породжують проблематичність забезпечення
органами ДКРС належного виконання завдань, визначених у Програмі
діяльності Кабінету Міністрів України, зокрема :

посилити роль ДКРС у здійсненні контролю за цільовим і ефективним
використанням бюджетних коштів, дотриманням фінансової дисципліни на
державних підприємствах і в організаціях, станом контрольно – ревізійної
роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади;

здійснювати періодичний контроль за погашенням підприємствами
заборгованості за іноземними кредитами, залученими під гарантії Кабінету
Міністрів України;

забезпечити належний контроль за рухом векселів;

проводити перевірки результатів діяльності підприємств і організацій, що
здійснюють бартерні операції в значних обсягах;

посилити контроль за дотриманням суб’єктами зовнішньо – економічної
діяльності законодавства стосовно експорту – імпорту товарів та
сировини;

посилити контроль у частині надходження дивідендів на акції, що належать
державі;

посилити контроль і підвищити відповідальність за неповне або
недостовірне відображення в бухгалтерській звітності операцій з обігом
готівки;

посилити додаткову дисципліну, забезпечити обов’язкову сплату податків
та внесення інших платежів до бюджету.

Основоположною передумовою подальшого розвитку ДКРС є
забезпечення в її діях верховенства права.

Однак усунути притаманні чинному законодавству недоліки щодо
функцій, прав і обов’язків органів державної контрольно – ревізійної
служби лише прийняттям чергових правових норм неможливо. Треба врахувати
тенденції, що помінялися в системі управління фінансами держави у
зв’язку з прийняттям “Першочергових заходів щодо проведення в Україні
адміністративної реформи”, затверджених Указом Президента України від
20.11.98р. № 1284.

Згідно з цим документом створюється цілісна система державного
фінансового контролю, до якої входитиме парламентський фінансовий
контроль на чолі з Рахунковою палатою, фінансовий контроль у системі
виконавчої влади на чолі з Міністерством фінансів і ГоловКРУ України, а
також комунальний фінансовий контроль.

За концепційно–адміністративної реформи в Україні Головне
контрольно –ревізійне управління має відповідати таким ознакам :

– це орган при Міністерстві фінансів, для якого контроль є
основною функцією;

– контроль, який здійснюється органами ДКРС, має спеціальний
характер;

– як спеціальний контрольний орган, ГоловКРУ має бути органом
виконавчої влади з спеціальним статусом;

– маючи значні повноваження не лише у здійсненні контрольних
повноважень, а й у застосуванні відповідних санкцій, органи ДКРС повинні
бути відкритими для громадськості з точки зору захисту прав і свобод.

З урахуванням таких вимог і проблем вкрай необхідно внести
відповідні зміни й доповнення до Закону України “Про державну контрольно
– ревізійну службу в Україні”.

Внесенням змін і доповнень до закону передбачається вирішити такі
питання :

1. Окреслити загальну сферу діяльності органів державної
контрольно – ревізійної служби з огляду на те, що доручення контрольно –
ревізійні підрозділи одержують ( і будуть одержувати ) від центральних
органів влади та правоохоронних органів.

2. Визначити порядок проведення органами ДКРС ревізій і
перевірок із власної ініціативи, за дорученнями Міністерства фінансів
України, Кабінету міністрів України, правоохоронних органів тощо.

3. Закріпити статус ГоловКРУ України як найвищого органу ДКРС з
врахуванням того, що за тенденцію адміністративної реформи ГоловКРУ
підпорядковується Міністерству фінансів України.

4. Уточнити функції, права і відповідальність органів ДКРС,
особливо в частині перевірки використання фінансових ресурсів
підприємницьких структур, які використовують державні кошти, дотримання
податкового законодавства, реалізація ревізійних матеріалів.

5. Передбачити відповідальність підприємств, установ і
організацій за нецільове використання бюджетних коштів. [ 24, с.5 ]

Таким чином, закон “Про державну контрольно – ревізійну службу в
Україні” в новій редакції має бути спрямований на зміцнення державного
фінансового контролю, підвищення плановості, результативності і
ефективності роботи органів державної контрольно – ревізійної служби і в
цілому на підвищення ролі Міністерства фінансів в управлінні фінансовими
ресурсами держави.

Водночас із внесенням на розгляд уряду та Верховної Ради України
проект нової редакції закону необхідно зайнятися розробкою інструктивних
матеріалів. Цей процес умовно можна поділити на два етапи :

– розкриття механізму реалізації чинного закону “Про державну
контрольно – ревізійну службу в Україні”;

– підготовка проектів інструкцій у відповідності з змістом
проекту нової редакції закону.

Одним із кроків щодо зміцнення авторитету ДКРС має стати суттєве
посилення аналітичної роботи її органів із питань фінансової дисципліни
у державі. Твердження це базується на таких положеннях :

1. Перебравши від Міністерства фінансів України напрямок
діяльності –контрольно – ревізійної роботи, Головку України, як орган
виконавчої влади з особливим статусом взяло на себе певну
відповідальність і за інші аспекти діяльності міністерства (
прогнозування у фінансовій сфері, одержання цільових кредитів,
визначення особливостей приватизації, розробка фінансово – економічних
та інших нормативів, здійснення у межах повноважень, визначених
законодавством, функцій управління державним майном ).

2. Як найвищий орган у ДКРС, ГоловКРУ України на рівні з
іншими органами системи Міністерства фінансів має доповнювати аналітично
– консультативне обґрунтування й підтримку політики Міністра.

3. Виходячи з потреби здійснення інформаційно – аналітичного
контролю за управлінням економікою, фінансами та соціально – культурною
сферою, ГоловКРУ України повинно в міру можливості й потреби
забезпечувати центральні органи виконавчої влади такими матеріалами.

В цілому аналітична робота необхідна для виявлення чинників, що
призводять до порушень фінансової та бюджетної дисципліни, злочинів у
сфері економіки і внесення пропозицій щодо змін у чинному законодавстві
з метою усунення цих негативних явищ. Таким чином належна організація
цієї роботи дозволить суттєво зменшити втрати державних коштів та майна
і буде істотним резервом для поліпшення економічної та соціальної
ситуації в державі.

Науково – дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві
фінансів України разом з Головним контрольно – ревізійним управлінням
України розроблено і передано до Кабінету Міністрів України Проект
Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”, що визначає єдині
підходи до здійснення ревізій і перевірок на підприємствах, в установах
і організаціях.

Сьогодні ж спеціалізовані контролюючі органи, що підпорядковані
різним центральним формам влади, діють переважно на підставі лише своїх
статутних нормативно – правових актів, координуючи роботу з іншими
контролюючими органами в рамках Указу Президента України “Про деякі
заходи з перегулюванням підприємницької діяльності”.

uuuuuuuuuuuuuuouiaessOeEE

–

-c-¤-¦-?-?-¬-®-°-?-?-¶-?-?-xzJ# (O*a/TH2?4\6occccccccccccccUcccccccc

dh`„Aa$

9?9?>?>?>?>1/4>3/4>A>A>Ae>AE>E>E>I>I>?>O>iiiiiiiiiaaTHTHTHTHTHTHTHTHTHTH
THTHTHTH

?????????? ??????????????????

$If

????l?????‚?„?†???’?”?–???c?¤?¦?oeoeoeoeoeoeoeoecW

? ???????? ???????

$If

~A?A‚A2Ae(AEECiE?I?IbVJJJJJJ

???????$?????$? Слід зазначити, що Закони України “Про Рахункову
палату” від 11.07.96р. № 315/96 – ВР, “Про державну контрольно –
ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні”
від 04.12.1990 р. №509-XII, містять статті про взаємодію з іншими
державними контролюючими органами. Але виконання цих законодавчих
положень потребує розробки конкретного механізму здійснення координації
їх дій, а також закріплення цього механізму у відповідних положеннях і
інструкціях.

Певні організаційні заходи слід здійснити також у напрямку
досягнення прозорості контрольно – ревізійної роботи, зміцнення
матеріально – технічної бази і кадрового забезпечення державної
контрольно – ревізійної служби.

Критерієм прозорості контрольно – ревізійної роботи є досягнення
ДКРС таких параметрів :

зрозумілість цілей, які переслідує державна контрольно – ревізійна
служба, як для посадових осіб центральних органів влади, підприємств,
установ і організацій, так і пересічних громадян держави;

забезпечення в ході контролю прав і свобод громадян та інших суб’єктів
адміністративного права;

відкритість процесу планування основних напрямків контрольно –
ревізійної роботи, проведення ревізійних матеріалів;

доступ спеціалістів, наукових працівників до ревізійних матеріалів
попередніх років, по яких завершився 10 – річний термін зберігання в
архівах органів ДКРС.

Важливим в цьому напрямку є створення прес – служби ГоловКРУ
України. Однією з дієвих складових цієї системи є вихід у світ
інформаційно – аналітичного, науково – практичного журналу державної
контрольно – ревізійної служби “Фінансовий контроль”.

На жаль, в Україні відсутні науково – прикладні дослідження з
питань визначення напрямів і об’єктів державного фінансового контролю в
умовах перехідної економіки нашої держави. У зв’язку з цим є небезпека,
що в результаті підготовлених самими контролюючими органами рішень буде
удосконалюватись тільки один напрям державного фінансового контролю –
контроль за публічними фінансами та майном. Водночас недостатньо уваги
буде приділено контролю виявлення діяльності, яка провокує платіжну
кризу, дестабілізує економічну ситуацію, несе загрозу національній
безпеці. Така занепокоєність викликана тим, що в умовах адміністративної
реформи і дерегулювання підприємницької діяльності удосконалення
державного фінансового контролю ускладнюється. Пов’язано це з тим, що :

1. на початковому етапі ринкових перетворень багато питань,
пов’язаних з державним регулюванням і фінансовим контролем, не одержали
необхідного наукового обґрунтування;

2. з причин закритості протягом тривалого часу діяльності
суб’єктів державного фінансового контролю нині немає належного розуміння
громадськістю його ролі і місця в житті суспільства;

3. в ринкових умовах відбувається не спрощення, а ускладнення
фінансових аспектів діяльності держави – у зв’язку із активним
залученням до задоволення суспільних потреб комерційних структур різної
форми власності, використанням для обслуговування державних коштів
банківської інфраструктури і інфраструктури інших фінансово – кредитних
установ, закупівлею необхідних товарів, робіт і послуг через ринкові
механізми;

4. головною ціллю державного фінансового контролю нині є інтереси
держави не тільки як власника і виробника товарів, але і як організатора
створення умов для реалізації інтересів суб’єктів господарювання
недержавної форми власності і громадян;

5. змінилися вимоги до державного фінансового контролю, який нині
має бути не тільки об’єктивним, але й законним і ефективним;

6. ускладнилась можливість правового посилення повноважень
органів державного фінансового контролю, оскільки значну частину складу
парламенту складають підприємці, які не підтримують встановлення
жорстких нормативів і обмежуючих правил;

7. відсутній єдиний центр координації розвитку системи державного
фінансового контролю, суб’єкти якої підпорядковані різним органам
законодавчої і виконавчої влади;

8. рух нашої країни до членства в економічних і фінансових
організаціях світового співтовариства зобов’язує враховувати досвід
організації державного фінансового контролю у економічно розвинутих
державах, який, однак, не завжди є оптимальним для перехідної економіки
України;

9. ускладнилась можливість виявлення і документування порушень в
зв’язку з транс націоналізацією економічних відносин і комп’ютеризацією
обліку фінансових ресурсів;

10. не вирішено проблем матеріально – технічного і кадрового
забезпечення органів державного фінансового контролю.

В Україні мало уваги приділяється функціям ДКРС профілактичного і
запобіжного характеру. Досвід світової економіки показує, що саме
реалізація запобіжних функцій ДКРС може давати найбільш високі
результати у вирішенні питань, пов’язаних зі зберіганням державної
власності, цільовим використанням бюджетних коштів та підвищенням
ефективності роботи виробничо – господарських структур. Реалізація
функцій КРУ профілактичного та запобіжного характеру потребує
поглиблення робіт по узагальненню та оцінці результатів перевірок і
ревізій, виявленню причин, що призвели до порушень чинного законодавства
з боку виробничо – господарських об’єктів, установ і відомств різного
підпорядкування. Аналіз статистичної звітності, яка характеризує стан
злочинності в державі, показав не тільки зростання кількості злочинів
економічного характеру та їхні основні види, але і дозволив
прослідкувати взаємозв’язок між зростанням економічної злочинності в
окремих галузях народного господарства, фінансовим станом виробничо –
господарських об’єктів та соціальною напругою на підприємствах, у
галузях і суспільстві в цілому. Загально відомі факти складного
становища виробничо – господарських об’єктів Міністерства вугільної
промисловості, бюджетної сфери, включаючи освіту, медицину тощо. Аналіз
ревізій і перевірок, здійснених органами ДКРС України, показав, що за
останні роки значно підвищився рівень порушень фінансової дисципліни
саме в цих галузях. Прослідковується взаємозв’язок між показниками, що
характеризують фінансовий стан підприємств, рівень фінансової дисципліни
та рівень соціальної напруги у виробничих колективах. При цьому, чим
вищий рівень порушень чинного законодавства з боку господарських
структур, тим нижчий рівень задоволення соціальних потреб працівників і
споживачів в цілому.

Підвищення профілактичних функцій контрольно – ревізійної системи
передбачає необхідність визначення типових видів відхилень у роботі
виробничо – господарських об’єктів, підприємств, установ і відомств та
розробки механізмів їх усунення. Перш за все, необхідно налагодити чітку
та взаємо злагоджену діяльність служби контрольно – ревізійного апарату
з органами виконавчої та законодавчої влади на всіх рівнях управління
економікою. В результаті такої взаємодії мають бути вироблені чіткі
критерії та вимоги до роботи виробничо – господарських структур, установ
і відомств різного підпорядкування і форм власності. Такі вимоги можуть
фіксуватись в інструкціях і меті контролю, ревізії або перевірки в
кожному конкретному випадку.

У залежності від отриманих результатів по узагальненню даних
ревізій і перевірок оцінюється ситуація, що сформувалась в економіці
стосовно збереження державної власності на підприємствах, відомствах,
установах, використання ними бюджетних фондів та розробляється стратегія
усунення основних причин, які сприяють порушенню прийнятого державою
законодавства.

Основними критеріями відбору стратегічних напрямків діяльності
ДКРС повинні стати показники ефективності усунення причин, що призводять
до порушень чинного законодавства з питань збереження державної
власності, бюджетних коштів та їх використання. Це передбачає
необхідність розрахунків економічної ефективності від усунення основних
недоліків у роботі контрольованих об’єктів . Такі розрахунки доцільно
здійснювати з позиції держави, ДКРС та виробничо – господарських
об’єктів . Зіставлення результатів, які можуть бути отримані від
усунення виявлених недоліків в роботі підприємств, відомств, причин, що
призводять до їх існування, до витрат на здійснення ревізій і перевірок
та удосконалення чинного законодавства або інших заходів, спрямованих на
ліквідацію недоліків, дає можливість оцінити ефективність роботи ДКРС
або її підрозділів, визначити можливості підвищення ефективності роботи
контрольованих об’єктів і функціонування економіки в цілому.

Ефективність ДКРС значною мірою визначається повнотою
використання результатів ревізій і перевірок в удосконаленні нормативної
бази, чинного законодавства з питань збереження державної власності та
коштів. З цих позицій важливою функцією ДКРС є формування інформації за
результатами ревізій і перевірок та доведення її до відповідних
інстанцій.

Основним джерелом підвищення ефективності діяльності ДКРС є більш
повне використання її інформаційної бази даних про результати ревізій і
перевірок, доведення її до органів виконавчої і законодавчої влади,
безпосередніх об’єктів, на яких здійснені ревізії та перевірки.

Формування стратегії заниження витрат на здійснення ревізій і
перевірок структурними КРУ в умовах перехідної економіки України має ряд
особливостей, на які потрібно звернути увагу, а саме :

1) Розвиток ринкових відносин в умовах недосконалої
законодавчої системи викликає зростання злочинності економічного
характеру. Зростають і витрати, які несе держава в результаті
нераціонального використання бюджетних коштів, розкрадання державного
майна. В таких умовах скорочення витрат на здійснення ревізій і
перевірок структурами ДКРС може нанести непоправну шкоду державі, а
отже, на перший погляд може вважатись нераціональним. Вирішення такого
завдання в сучасних умовах повинно здійснюватись в напрямах впровадження
прогресивних методів і технології ревізій і перевірок. При цьому затрати
на використання сучасної технології контролю за діяльністю виробничо –
господарських структур та інших об’єктів повинні компенсуватися
результатами, тобто ефектом, який отримує держава від наслідків їхньої
діяльності. Таким чином, основу для вибору стратегічних напрямів
розвитку структури ДКРС мають становити економічні критерії, які
характеризують ефективність зіставлення можливих результатів та затрат
на їх досягнення. Основними джерелами підвищення ефективності роботи
структур ДКРС слід вважати результати, що характеризують зниження витрат
держави на рівні національної економіки, економіки регіонів та на
окремих виробничо – господарських об’єктах. Затрати на здійснення
заходів щодо зниження втрат держави за рахунок удосконалення роботи ДКРС
повинні розраховуватися на відповідних досягнутим результатам рівнях.

2) Ліквідація причин, що призвели до відхилень чинного
законодавства з питань збереження державної власності та бюджетних
коштів, потребує додаткового дослідження в напрямках оцінки їх
розповсюдженості та значимості для національної економіки. Найбільш
масові причини порушень чинного законодавства з досліджуваних питань, як
показує досвід, пов’язані з недосконалістю законодавчої бази.

3) Посилення економічних функцій і діяльності ДКРС, які носять
профілактичний, запобіжний характер та сприяють підвищенню ефективності
функціонування самої структури і національної економіки в цілому,
пов’язане не тільки з високим ризиком, але й потребує
висококваліфікованих кадрів, здатних передбачати та прогнозувати можливі
втрати в результаті певних змін у системі оподаткування, інших аспектах
чинного законодавства, яке береться за основу ревізій і перевірок. Тому
важливим чинником підвищення ефективності роботи ДКРС є підбір
висококваліфікованих фахівців та їх стимулювання на вагомі результати у
роботі, удосконалення технології здійснення ревізій та перевірок. Отже,
потрібно розробити таку систему стимулювання працівників ДКРС, яка б
відповідала реальній економічній ситуації в країні та її можливостям
задовольняти потреби працівників і спонукала їх до ефективної і творчої
роботи. Слід відзначити, що в Законі України “Про державну контрольно –
ревізійну службу в Україні” питання, пов’язані з оплатою праці фахівців,
їх стимулюванням на підвищення результативності роботи, сумлінне і
творче ставлення до праці взагалі не розглянуто і не зафіксовано. Отже,
вирішення таких питань набуває особливої актуальності в сучасних умовах.

4) враховуючи, що об’єкти ревізій і перевірок ДКРС мають
суттєві галузеві, технологічні, правові та інші відмінності,
забезпечення ефективності контрольних операцій потребує розгалуженої
системи контролю та наявності фахівців різного профілю. Тому в окремих
випадках структурам і підрозділам ДКРС доцільно залучати спеціалістів
інших організацій, здатних якісно здійснювати перевірку або контроль
конкретного господарського об’єкту або установи. При цьому основні
завдання та інструкції щодо здійснення таких робіт повинна надавати
ДКРС. У законі, що визначає основні повноваження, функції ДКРС України,
такі питання висвітлено не досить повно. На наш погляд, доцільно більш
конкретно визначити права органів ДКРС стосовно залучення консалтингових
фірм для здійснення перевірок і ревізій в організаціях з найбільш
масовими порушеннями чинного законодавства з питань збереження державної
власності, правильності ведення бухгалтерського обліку, звітності. В
умовах, коли спостерігаються процеси зростання кількості порушень
економічного характеру з боку господарських об’єктів і, в першу чергу,
недержавного сектору економіки, вирішення таких питань можна вважати
одним із чинників підвищення ефективності роботи ДКРС.

Болючим питанням є нині рівень матеріально – технічного
забезпечення ДКРС, який суттєво відстає від сучасних потреб. Так, у 12
обласних управліннях служба не має локальної комп’ютерної мережі.
Загальна забезпеченість районних міських підрозділів державної
контрольно – ревізійної служби комп’ютерами складає 36 відсотків, при
цьому жодного комп’ютера немає в районних і міських контрольно –
ревізійних відділах Волинської, Житомирської, Івано – Франківської,
Миколаївської, Полтавської областей. До того ж половина із наявних
комп’ютерів не відповідає сучасним вимогам, що унеможливлює їх
застосування в інформаційно – аналітичній системі ДКРС. [ 23, с.74].

Існують також проблеми по розташуванню обласних, районних і
міських підрозділів служби, оскільки власними приміщеннями ДКРС
забезпечено всього на 10 відсотків, а решта приміщень орендується, що не
сприяє раціональному використанню позабюджетних коштів.

Ефективне здійснення функцій ДКРС вимагає її належного кадрового
забезпечення. Важливість цієї проблеми підсилюється об’єктивними
причинами, які слід врахувати при підготовці спеціалістів служби :

контрольно – ревізійна робота пов’язана з упередженим ставленням
розпорядників кредитів, працівників бухгалтерських служб і матеріально
– відповідальних осіб до працівників ДКРС;

робота контролера – ревізора межує із спокусою одержання заохочення від
представників об’єкта контролю при умові неналежного виконання ним своїх
службових обов’язків.

Таким чином, поряд із навчанням працівників ДКРС методиці
проведення ревізій та перевірок, потрібно здійснити ряд заходів з питань
соціально – психологічних аспектів контрольно – ревізійної роботи та
попередження порушень з ознаками корупційних діянь.

Отже, основними умовами і напрямками підвищення ефективності
діяльності державної контрольно – ревізійної служби в Україні є :

Стратегічна лінія діяльності державної контрольно – ревізійної служби.
Це означає, що основні зусилля апарату служби повинні бути спрямовані на
вирішення головних завдань національної економіки. Залежно від реальної
ситуації, що сформувалась в країні щодо збереження державної власності,
використання бюджетних коштів, соціальних нормативів та генеральних
напрямів розвитку національної економіки, повинні визначатись стратегія
і технологія контрольно – ревізійних дій на конкретні рік – два.

Організація на результати. Це означає що інформація про результати
перевірок і ревізій повинні доводитись до тих осіб і

структур, які можуть безпосередньо вплинути на стан справ і
зміцнення їх на краще. Стосовно державної контрольно – ревізійної служби
це повинно виявлятись у злагодженій діяльності її з Кабінетом Міністрів
України, Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Державною
податковою адміністрацією, Генеральною прокуратурою, Міністерством
внутрішніх справ, Службою безпеки України.

Своєчасність ревізій та перевірок . Ревізії господарюючих суб’єктів і
установ, згідно з чинним законодавством мають в Україні плановий,
регламентований характер. Однак, у реальній практиці можуть відбуватися
процеси, які не відповідають запланованим заходам і потребують більш
швидкого реагування. В цих випадках керівництво структурних підрозділів
ДКРС повинно приймати гнучкі рішення щодо здійснення ревізій та
перевірок на закріплених за ними об’єктах. Крім того, основою для
здійснення контрольно – ревізійних дій є постанови прокурорів, слідчих,
рішень органів виконавчої влади тощо. Таким чином, документи, що
регулюють кількість таких ревізій та перевірок, в умовах перехідної
економіки мають набирати індикативного характеру, а фактична кількість
ревізійних дій визначається реальною ситуацією на контрольованих
об’єктах і в економіці в цілому.

Основним інформаційним документом, на базі якого органами ДКРС
здійснюються ревізії та перевірки, є бухгалтерський облік та звітність
контрольованих об’єктів. В умовах перехідної економіки на підприємствах,
в установах і організаціях дедалі ширше використовуються комп’ютерні
форми бухгалтерського обліку основних і обігових коштів. Однак, не
завжди розроблені програми стикуються з методами контролю, що
застосовуються органами ДКРС з метою визначення питань пов’язаних із
збереженням державної власності, використання бюджетних коштів,
додержанням інших норм чинного законодавства. Тому, важливим напрямом,
спроможним підвищити ефективність діяльності служби слід вважати
розробку типових програм ревізій і перевірок, розрахованих на
використання комп’ютерної техніки. Вирішення таких питань потребує більш
глибоких досліджень специфічних особливостей здійснення ревізій та
перевірок на типових об’єктах та типових видів правопорушень чинного
законодавства на кожному з них. [34,c.37].

Роботу ДКРС неможливо проаналізувати в цілому, не торкнувшись при
цьому структурних підрозділів. Зокрема, розглянемо основні недоліки
роботи КРВ у Сокальському районі.

По – перше для ефективної роботи немає достатніх умов у зв’язку з
недостатньою матеріально – технічною базою, а також, на мою думку
повинно приділятись більше уваги на попередження фінансових порушень. На
сьогодні, при нестабільному законодавстві, дуже важливим є підвищення
аналітично – інформаційного аспекту в роботі, зокрема, надання
консультацій органами ДКРС щодо попередження фінансових порушень в
пресі, а також проведення семінарів, економічних навчань з
представниками об’єктів ревізій і перевірок. Також, болючим питанням
залишається підвищення кваліфікації самих ревізорів, а особливо молодих
спеціалістів. Тому, для покращення роботи ДКРС в цілому потрібно
приділити більше уваги низовим підрозділам служби.

В результаті втілення вищенаведених заходів передбачається
поступове створення нового механізму державного контролю, який
здійснюється у формі ревізій, підвищення ефективності роботи й
авторитету служби, стабілізації нормативно – правових актів та
громадської думки щодо функціонування державної контрольно – ревізійної
служби.

Висновки

Висновки та пропозиції щодо вдосконалення практики функціонування
органів Державної контрольно–ревізійної служби:

1. Значним кроком до становлення нових контролюючих структур,
характерних для ринку, стало прийняття Закону України “ Про державну
контрольно – ревізійну службу в Україні “ в 1993 році. Даним законом
були визначені основи державної системи контролю в Україні, права і
обов’язки органів державної влади і управління, органів місцевого
самоврядування, підприємств, організацій, установ, посадових осіб і
громадян, а також структуру і організацію системи контролю, інші норми,
які стосуються державної системи контролю.

2. Необхідно відмітити, що соціально-економічні, та політико-правові
перетворення у нашій державі з часу прийняття даного закону (пройшло
десять років з моменту його введення в дію) привели до його часткової
невідповідності наявним умовам. До недоліків чинного закону слід
віднести, в першу чергу, такі:

– право органів ДКРС проводити ревізії та перевірки суб’єктів
підприємницької діяльності за дорученнями правоохоронних органів
передбачено в статті 14 “Взаємовідносини державної контрольно –
ревізійної служби з правоохоронними органами” розділу IV “Правовий
захист службових осіб державної контрольно – ревізійної служби” чинного
Закону України, але при цьому не визначено сферу дії, функції і права
органів служби в процесі проведення таких ревізій або перевірок.

– закон обмежує сферу дії ДКРС в частині здійснення контролю за
виконанням цільових державних програм і контрактів, про авансованих за
рахунок бюджетних коштів, за використанням державного майна, валютних
кредитів, сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів і
державних цільових фондів тощо.

– органи ДКРС не мають належних важелів для забезпечення відшкодування
чи поновлення завданих державі збитків, стягнення в дохід держави
донарахованих платежів.

– ефективність державного контролю за використанням бюджетних коштів
залишається низькою частково з причини відсутності у ДКРС права
застосовувати до порушників фінансові санкції за нецільове використання
цих коштів.

3. З урахуванням таких проблем вкрай необхідно внести відповідні зміни
й доповнення до Закону України “Про державну контрольно – ревізійну
службу в Україні”.

Внесенням змін і доповнень до закону передбачається вирішити такі
питання :

а). Окреслити загальну сферу діяльності органів державної контрольно –
ревізійної служби з огляду на те, що доручення контрольно – ревізійні
підрозділи одержують ( і будуть одержувати ) від центральних органів
влади та правоохоронних органів.

б). Визначити порядок проведення органами ДКРС ревізій і перевірок із
власної ініціативи, за дорученнями Міністерства фінансів України,
Кабінету міністрів України, правоохоронних органів тощо.

в). Закріпити статус ГоловКРУ України як найвищого органу ДКРС з
врахуванням того, що за тенденцію адміністративної реформи ГоловКРУ
підпорядковується Міністерству фінансів України.

г). Уточнити функції, права і відповідальність органів ДКРС, особливо в
частині перевірки використання фінансових ресурсів підприємницьких
структур, які використовують державні кошти, дотримання податкового
законодавства, реалізація ревізійних матеріалів.

д). Передбачити відповідальність підприємств, установ і організацій за
нецільове використання бюджетних коштів. [ 24, с.5 ]

4. Потрібно констатувати, що подальше покращення і вдосконалення
контрольно – ревізійної діяльності затримується внаслідок відсутності її
законодавчо – нормативної бази. Останнє прямо перешкоджає успішному
виконанню ревізійним апаратом фінансових органів завдань в боротьбі з
організованою злочинністю. Для подолання проблеми недосконалості чинних
на даний час нормативно – правових актів необхідно:

забезпечити постійний моніторинг та аналіз законодавства з питань
фінансового контролю, за результатами якого запровадити своєчасну
підготовку та подання в установленому порядку пропозицій для розв’язання
проблемних питань;

домогтися прийняття Верховною Радою України закону “Про внесення змін і
доповнень до Закону України “Про державну контрольно – ревізійну службу
в Україні”;

забезпечити вдосконалення механізму планування контрольної роботи;

забезпечити розробку та затвердження стандартів державного фінансового
контролю за використанням бюджетних коштів, державного

і комунального майна у сфері взаємодії органів державного фінансового
контролю з правоохоронними органами, з інших питань контрольно –
ревізійної роботи, які мають бути врегульовані;

забезпечити розробку порядків ( механізмів ) взаємодії ( координації ) з
іншими фінансовими і контролюючими органами та підрозділами за тими
напрямами контрольно – ревізійної роботи, за якими така взаємодія не
врегульована або потребує змін і доповнень, та ініціювати їх погодження
і затвердження в установленому порядку.

5. Загалом, шляхами до підвищення ефективності фінансового контролю
бачимо:

– чітку координацію в часі діяльності КРУ роботою Кабінету Міністрів
України, спрямованою на аналіз і переоцінку окремих сфер і питань
соціальної та економічної діяльності в системі державного управління.

– дієву взаємодію органів ДКРС з органами виконавчої влади, місцевого
самоврядування та правоохоронними органами.

– впровадження у практичну роботу, нарівні з ревізіями та перевірками,
аудиту фінансово – господарської діяльності бюджетних установ та аудиту
ефективності виконання державних програм з метою оцінки повноти
досягнення поставлених цілей.

– широке застосування профілактичних заходів для попередження грубих
фінансових порушень.

– регулярне інформування Кабінету Міністрів України, органів виконавчої
влади та місцевого самоврядування про стан досліджених фінансово –
економічних процесів, характеристику чинників, які призводять до
порушень фінансової дисципліни та неефективного управління фінансовими
та матеріальними ресурсами держави, а також пропозиції щодо подолання
цих негативних явищ.

– проведення постійного моніторингу стану прийняття дієвих управлінських
рішень за результатами контрольних заходів.

– належне регулювання внутрішнього фінансового контролю в системі
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади через
координацію роботи їх контрольно – ревізійних підрозділів, моніторинг
результатів цієї роботи та контроль за функціонуванням зазначених
підрозділів.

6. Одним із важливих принципів діяльності ДКРС є гласність. Остання
позитивно впливатиме на ефективність роботи державної контрольно –
ревізійної служби. Дотримання цього принципу має важливе виховне
значення. Оприлюднення фактів зволікань, бюрократизму, незаконного чи
неефективного використання фінансових ресурсів, з одного боку, сприяє
вихованню правопорушників шляхом впливу на них громадської думки, а з
іншого боку, гласність відіграє важливу превентивну роль, тобто
попереджає про те, що в майбутньому до винних осіб будуть застосовані
відповідні санкції.

Критерієм прозорості контрольно – ревізійної роботи є досягнення ДКРС
таких параметрів:

забезпечення в ході контролю прав і свобод громадян та інших суб’єктів
адміністративного права;

Важливим в цьому напрямку є створення прес – служби ГоловКРУ України.
Однією з дієвих складових цієї системи є вихід у світ інформаційно –
аналітичного, науково – практичного журналу державної контрольно –
ревізійної служби “Фінансовий контроль”.

7. З метою вдосконалення інформаційних, організаційних та інших
передумов для належної реалізації покладених на органи ДКРС завдань
необхідно забезпечити:

– створення і впровадження єдиної автоматизованої інформаційно –
аналітичної системи органів ДКРС, яка б забезпечила ефективне
використання всіх інформаційних ресурсів служби та інтеграцію з
інформаційними ресурсами інших органів державної влади.

– подальшу активізацію роботи з вивчення та впровадження у практику
позитивного зарубіжного досвіду з питань державного фінансового
контролю.

– вичерпність і якісність бази внутрішніх методологічних документів з
питань діяльності ДКРС за всіма її напрямами та постійний моніторинг
ефективності їх впровадження у практику.

– оптимізувати структуру і чисельність ДКРС та вдосконалення системи
кадрового забезпечення діяльності служби.

– існують також проблеми по розташуванню обласних, районних і міських
підрозділів служби, оскільки власними приміщеннями ДКРС забезпечено
всього на 10 відсотків, а решта приміщень орендується, що не сприяє
раціональному використанню позабюджетних коштів.

8. Ефективне здійснення функцій ДКРС вимагає її належного кадрового
забезпечення. Важливість цієї проблеми підсилюється об’єктивними
причинами, які слід врахувати при підготовці спеціалістів служби. Поряд
із навчанням працівників ДКРС методиці проведення ревізій та перевірок,
потрібно здійснити ряд заходів з питань соціально – психологічних
аспектів контрольно – ревізійної роботи та попередження порушень з
ознаками корупційних діянь.

Оскільки від професіоналізму працівників ДКРС залежить об’єктивність
прийнятих рішень, то до Закону України “Про державну контрольно –
ревізійну службу в Україні” необхідно внести нову статтю “Посадові особи
органів державної контрольно – ревізійної служби”, яку викласти у такій
редакції “Посадовою особою органу державної контрольно – ревізійної
служби може бути особа, яка має освіту за фахом, необхідні ділові та
моральні якості”.

Список використаних джерел і літератури.

Конституція України. – К.: Преса України, 1997 р.

Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від
26.01.1993р. – № 2939- ХІІ // Голос України від 2 березня 1993 року №39

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 24.12.1993р.,
із змінами станом на 21.09.2000р. – № 3813- ХІІ.

Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України // Відомості
ВРУ. -1996. – № 43

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України
від 16.07.1999. – № 436/95.

Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних
службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів:
Указ Президента України // Праця і зарплата. – 2000. – № 8

Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи:
Указ Президента України від 27.08.2000. – № 1031/2000 //Фінансовий
контроль. – 2001. – № 1. – С. 6-7

Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні: Постанова
Кабінету Міністрів України від 5.07.1993. – № 515

Положення “Про Головне контрольно-ревізійне управління України” від
28.11.2000р. – № 1265/2000.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до
виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою КМУ
28.02.2002 № 228.

Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.:
Экономика, 1987. — 334с.

Базась М.Ф. Кому потрібен такий фінансовий контроль? // Закон і бізнес.
– 2000. – 20-26 травня.

Базась М.Ф. Методологічні засади побудови системи державного контролю
// Світ бухгалтерського обліку. – 1998. – № 10. – С.70-74

Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. –
М.: Финансы и статистика. – 1989.

Белобжецкий И.А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении
экономикой. — М.: Финансы. 1979. — 160с.

Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. —
М.: Статистика, 1980. — 183с.

Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. — М.: Экономика, 1988. —
255с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю та аудиту:
підручник. К.: Вища школа. – 1994.

Білуха М.Т. Форми фінансово-господарського контролю // Бухгалтерський
облік і аудит. – 1995. – №7. – С.12-14

Бобир С.И. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности промышленных
предприятий. — М.: Высшая школа, 1975. — 392с.

Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю // Право
України. – 1998. – №3. – С. 69-71

Бурцев В. Координация деятельности и взаимодействие органов
государственого финансового контроля: Контролинг // Аудитор. – 2000. –
№ 6. – С.45- 49

Бурцев В. О проблемах реформирования государственого финансового
контроля.// Аудитор. – 2000. – № 3. – С.26-32

Бутинець Ф.Ф. Фінансовий контроль і ревізія. – Житомир: ЖІТІ. – 2000.

Бутинець Ф.Ф., Бардаш С. В., Малюга Н.В., Петренко Н.І. Контроль і
ревізія. Вид. 2-е, доп. і перероб. Підручник для студентів вузів
спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. — Житомир: ЖГП, 2000. — 512 с.

Бутынец Ф.Ф. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. —
Киев: “Вища школа”., 1979. — 272с.

Бутынец Ф.Ф. Предмет и обьекты контроля в сельскохозяйственных
предприятиях. — К.: УСХА, 1976. — 108с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України.: Підручник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2003. – 608 с.

Вознесенский Е.А. Внутрихозяйственный контроль на предприятиях. — Л.:
Знание, 1967. — 33с.

Вознесенский Е.А. Финансовый контроль в СССР. — М.: Юрид. лит., 1973. —
134с.

Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи
вдосконалення // Фінанси України. – 1998. – №1. – С.49

Економічна енциклопедія у 3-х томах під ред. Мочерного С.В. Т.1. – К.:
Видавничий центр “Академія”. – 2000.

Єпіфанов І.Б. КРС як складова системи фінансової безпеки держави //
Фінанси України. – 1998. – № 11. – С.42-47

Журко В.Ф., Ястребов В.Б. Внутриведомственный контроль и
социалистическая собственность, — М.: Финансы, 1980. – 192 с.

Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами
державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями
правоохоронних органів від 26.11.99 № 107.

Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами
державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 3.11.1997 №121 зі
змінами та доповненнями від 4.10.99 № 88. – К. – 1999.

Каленський М.М. Більше порядку – менше контролерів // Урядовий кур’єр.
– 23 березня 2001. – № 52. – С.5

Каленський М.М. Реформування ДКРС: самоціль чи необхідність? //
Фінансовий контроль. – 1999. – №1. – С.4-7

Каленський М.М., Стефанюк І.Б. До питання розвитку державної
контрольно-ревізійної служби //Фінанси України. – 1999. – № 2. –
С.71-77

Калькутин В.А., Митрофанов В.М. Ревизия и контроль хозяйственной
деятельности промьішленньіх предприятий. — М.: Госфиниздат, 1952. — 255
с.

Кириленко О.П. Фінанси.: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб, і
доп. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998. – 163 с.

Комаха А. Ревізія і контроль // Все про бухгалтерський облік. – 1996. –
3 квітня. – С.10

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К.
2000

Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. — М: Финансы, 1976. — 208с.

Криницкий Р.Й. Контроль и ревизия в условиях автоматизации
бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1990. – 120 с.

Крисюк В.І., Каленський М.М., Юрченко О.В. Ревізія і контроль в
установах і організаціях бюджетної сфери: навчальний посібник. К. –
1999.

Кужельний Н.В. Бухгалтерский учет и его контрольные функции:
Практическое руководство. — М.: Финансы и статистика, 1985. —143с.

Матеріали відділення Державного казначейства в Тисменицькому районі.

Матеріали контрольно-ревізійного відділу в Тисменицькому районі.

Методичні рекомендації з питань підготовки аналітичних довідок за
результатами ревізій та перевірок, проведених органами державної
контрольно-ревізійної служби від 28.04.1999 № 39 // Довідник працівника
ДКРС. – К.: Дія. – 2001.

Мех. Я.В. Шляхи вдосконалення методики фінансового контролю //
Фінансовий контроль. – 2001. – №1. – С. 32-35

Митрофанов В.М. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности
промышленных предприятий. — М.: Финансы, 1965. – 259с.

Мурашко В.М. Хозяйственный контроль и комплексная ревизия в торговле. —
Вища школа, 1979. — 207 с.

Омелянович Л.О. Перспективи розвитку фінансів, обліку й контролю в
Україні // Фінанси України. – 1999. – №12. – С.126-127

Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): навч. посібник. – К.: КНЕУ. –
1999.

Основні завдання державної контрольно-ревізійної служби в Україні на
2000-2004 рр. (Стратегія діяльності ДКРС) від 31.05.2000.№ 118 //
Довідник працівника ДКРС. – К.: Дія. – 2001.

Панкевич Л.В. Державне казначейство: від контролю до оптимізації
розподілу фінансових ресурсів.// Регіональна економіка. – 1999. – №1. –
С.210-215

Полторадня В.А. Ревизия и контроль хозяйственной деятельности
сельскохозяйственных предприятий. — Киев: Изд-во ун-та, 1967. — 267 с.

Попруга М.П. Фінансовий контроль як складова бюджетного процесу //
Фінанси України. – 1998. – №9. – С.131-133

Приходько Н.Е. Контроль сохранности социалистической собственности на
предприятиях. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 97с.

Романів Є. Напрями підвищення ефективності роботи ДКРС в умовах
переходу до ринкової економіки // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – №
11. – С. 6-8

Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит: Навчально-
методичний посібник. – К.: НІОС. – 1998.

Романів М.В. Роль Міністерства фінансів у забезпеченні контролю за
рухом фінансових ресурсів держави // Фінанси України. – 1998. – №9. –
С.46-49

Романів М.В. Роль фінансового контролю за використанням бюджетних
коштів // Фінанси України. – 1999. – № 2. – С. 67-71

Стефанюк І.Б. Державне управління і фінансовий контроль // Фінанси
України. – 1999. – № 8. – С. 76-89

Стефанюк І.Б. Контрольно-ревізійна служба як складова фінансової безпеки
держави // Фінанси України. – 1998. – №11. – С.44

Стефанюк І.Б. Формування системи фінансового контролю // Економіка.
Фінанси. Право. – 1999. – № 12. – С.13-16

Сухарева А.О. Еволюція функції контролю // Фінанси України. – 2000. –
№8. – С.19-26

Черный М.П. Ревизия и контроль в бюджетных и научных учреждениях.:
Учебн. пособие / М.П.Черный, В.Г.Демьянишин, О.В.Дышкант и др.: Под ред.
М.П. Черного. – К.: УМК ВО. – 1989.

Шевчук В.О. Створення та розвиток системи державного фінансового
контролю в Україні // Фінанси України. – 1997. – №11. – С.19-30

Шевчук В.О. Розвиток системи суб’єктів фінансового контролю // Фінанси
України. – 1998. – №8. – С.30-34

Шевчук С. Становлення та розвиток системи державного фінансового
контролю // Фінанси України. – 1997. – № 11. – С. 45-48

Шпиг А.А. Ревизия и контроль в торговле. — М.: Экономика, 1982. — 232 с.

Систематизація матеріалів ревізії та складання акта, висновків і
пропозицій

Процедури документальної та фактичної перевірок операцій відповідно до
робочого плану

Ознайомлення з об’єктами ревізії, їх обстеження й розробка оперативних
заходів щодо усунення виявлених недоліків

Організація інвентаризацій грошових коштів, товарно-матеріальних
цінностей і розрахунків

Організація роботи на місці (об’єкт) ревізії

Складання завдання (програми) проведення ревізії

Планування ревізії

Підготовка до ревізії

Узгодження й обговорення результатів ревізії на підприємстві

Затвердження матеріалів ревізій на підприємстві

Контроль за виконанням прийнятих рішень

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter