.

Проблеми забезпечення виконання доходної частини бюджету (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 6669
Скачать документ

фінанси

на тему:

Проблеми забезпечення виконання доходної частини бюджету.

Зміст

Вступ.

Організаційно-правові засади виконання місцевих бюджетів за доходами в
умовах бюджетної реформи

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів в умовах ринкової
трансформації

3. Проблеми та шляхи вдосконалення виконання місцевих бюджетів України
в умовах побудови демократичного суспільства.

Висновки і пропозиції.

Література

ВСТУП

Складне становище в економіці держави негативно відбивається на стані
місцевих бюджетів України. Механізм виконання місцевих бюджетів
малоефективний, підтвердженням тому є нестабільність і недостатність
дохідної частини місцевих бюджетів, відсутність відрегульованих правил
міжрегіонального перерозподілу державних доходів, виникнення конфліктних
ситуацій у регіонах щодо обсягів трансферного забезпечення. А тим часом
роль місцевих бюджетів в управлінні економікою дуже істотна, оскільки
вони є значним інструментом впливу на темпи і пропорції суспільного
розвитку. Рівень виконання місцевих бюджетів є одночасно й умовою і
результатом соціально-економічного розвитку відповідних територій. Тому
створення ефективного механізму організації виконання цих бюджетів являє
собою, одну з актуальних проблем, від швидкості вирішення якої залежать
терміни стабілізації економіки і переходу її до росту.

В даний час проблеми організації виконання формуванням місцевих бюджетів
перебувають в центрі уваги вітчизняних і закордонних учених-економістів,
що істотно розширили варіанти теоретичних і практичних рішень.

Відповідно до їхніх висновків оптимальний і гармонічний механізм в
державному бюджеті (найважливішим з них є податок на додаткову вартість,
у 100% розмірі, що надходить у Державний бюджет України) і відсутність
стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і
зборів не створюють стимулів для більшої мобілізації доходів органами
місцевого самоврядування, оскільки ніякі зрушення в економічному
розвитку адміністративно-територіальних одиниць істотно не впливають на
можливості бюджетного фінансування.

Сьогодні до задач по забезпеченню достатнього рівня дохідної
наповнюваності місцевих бюджетів необхідно додати також задачу посилення
фінансової дисципліни платників податків, що знаходиться поки на
низькому рівні. Про це свідчать розміри податкової заборгованості перед
бюджетом. У такий спосіб проблеми формування місцевих бюджетів вимагають
наукового рішення. Саме необхідність заглибленої наукової розробки
проблем формування місцевих бюджетів і їхнього регулювання, а також
безумовне практичне значення зазначених процесів в умовах перехідної
економіки визначили вибір теми магістерської роботи.

Мета роботи полягає в проведенні комплексного дослідження теоретичних
організаційно правових засад та діючої практики організації виконання
місцевих бюджетів України і науковому обґрунтуванні пропозицій і
рекомендацій з його вдосконалення.

Об’єктом дослідження обрано механізм організації виконання місцевих
бюджетів України.

Предметом дослідження є організація виконання місцевих бюджетів.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є
законодавчо-нормативна база з обраного напряму досліджень, класичні
положення економічної теорії, що були використані при дослідженні
процесу виконання бюджетів, зокрема, методи логічного методи,
економічного і системного аналізу.

Організаційно-правові засади виконання місцевих бюджетів за доходами в
умовах бюджетної реформи

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного
надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також
своєчасного, і безперервного фінансування передбачених бюджетами
заходів.

Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та установи
усіх форм власності, а також громадяни, які пов’язані з доходами і
видатками бюджетів. Оскільки державний бюджет України є законом,
міністерства, відомства, органи місцевого самоврядування, органи
виконавчої влади, суб’єкти господарювання та громадяни повинні в
обов’язковому порядку виконувати зобов’язання перед бюджетом.

Чинним законодавством передбачено, що податки, збори та інші обов’язкові
платежі зараховуються до бюджетів повністю, незалежно від їхнього
цільового призначення.

Усі розташовані на території України суб’єкти підприємницької
діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, які
сплачують податки, збори та інші обов’язкові платежі до бюджету, можуть
фінансуватися з бюджету та одержувати дотації, субсидії відповідно до
програм економічного та соціального розвитку.

Платежі, утримані з суб’єктів підприємницької діяльності,
перераховуються до бюджету в першочерговому і обов’язковому порядку.
Вилучення коштів підприємств та інших юридичних осіб і зарахування їх до
бюджету понад передбачені законами обсяги податків, зборів та інших
обов’язкових платежів допускаються лише за рішенням суду або
арбітражного суду.

Усі платники податків, зборів та інших обов’язкових платежів зобов’язані
самостійно визначати суми податків, своєчасно і в повному обсязі
сплачувати їх до бюджету. У разі порушень чинного податкового
законодавства платники податку притягаються до відповідальності.

Бюджетні установи фінансуються згідно з кошторисами доходів і видатків.
Керівники цих установ зобов’язані використовувати бюджетні кошти
раціонально, економко, ефективно, не допускати перевитрат коштів,
забезпечувати їхнє цільове використання.

Усі суб’єкти господарювання, незалежно від форм власності га
підпорядкування, зобов’язані надавати необхідну інформацію фінансовим
органам та іншим органам оперативного управління фінансами на їх вимогу.

Громадяни України, а також інші офіційні особи, зобов’язані сплачувати
до бюджетів встановлені законами податки і збори та інші обов’язкові
платежі і мають право одержувати за рахунок коштів бюджетів виплати,
передбачені чинним законодавством.

Результати виконання бюджету дуже часто тією чи іншою мірою різняться
від тих цілей і завдань, якими керувалися при його складанні і
затвердженні. В окремих випадках такі розбіжності, хоча вони й не були
заплановані, можна визнати корисними. Однак, як правило, одержання
результатів, відмінних від запланованих, означає, що бюджетна політика,
покладена в основу затвердженого бюджету, не проводилась, не було й
дієвого контролю за її здійсненням.

Якщо розбіжність результатів із запланованими виявиться суттєвою, це
може не тільки завадити досягненню стабілізації в економіці регіону, а й
внести в господарське життя численні викривлення, які треба буде
виправляти протягом наступного фінансового року чи навіть кількох років.

Звідси випливає необхідність дотримання бюджетної політики і суворого її
виконання, відхилення при цьому повинні розглядатись як індикатори збоїв
як у функціонуванні економіки в цілому, так і в самому бюджетному
процесі, зокрема в заключній його стадії – виконанні бюджету.

Виконання бюджету – це здійснення комплексу заходів із забезпечення
повного і своєчасного виконання плану доходів і витрат. При цьому
виконання дохідної частини бюджету означає надходження не тільки
загальної суми передбачених коштів, а й по кожному джерелу. Виконання
плану по видатках означає фінансування усіх запланованих заходів і
установ, економне й ефективне використання бюджетних ресурсів.

Україна вибрала шлях до формування правового економічного суспільства з
розвинутою ринковою економікою з метою захисту і задоволення
національних інтересів кожного свого громадянина. Досягнення зазначеної
мети припускає розробку і реалізацію прогресивної економічної політики,
а також створення ефективного механізму управління економікою. Одним з
напрямків цього механізму є управління формуванням місцевих бюджетів.

Що стосується організації виконання місцевих бюджетів Бюджетним кодексом
України затверджене наступне виконання місцевих бюджетів.

Згідно Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує
виконання Державного бюджету України. Міністерство фінанансів України
здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного
Бюджету Уктраїни, координує діяльність учасників бюджетного процесу з
питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується
Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у
місячнеий термін після набрання чинності Закону про Державниий бюджет
України. До затвердження розпису Міністром фінансів затверджується
тимчасовий розпис на відповідний період.

Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету
Верховної Ради України з питань бюдженту з подальшим інформуванням про
подальші внесені до нього зміни.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує
відповідність розпису Державного Бюджету України вставленим бюджетним
призначенням.

Місцевий бюджет як об’єкт виконання розглядається, по-перше, як
самостійна категорія, що представляє собою централізований план доходів
і витрат адміністративно-територіальних одиниць, що відображає відносини
між державою в особі місцевих органів влади, та відносини між юридичними
і фізичними особами. Та, по-друге, місцевий бюджет розглядається як
структурний елемент, що входить до складу бюджетної системи держави, а
отже, має економічні відносини з бюджетами різних рівнів.

Виконання місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України
здійснюється в наступному порядку.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи
сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені)
забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові
органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням
відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників
бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється
територіальними органами Державного казначейства України за функціями,
визначеними статтею 48 Бюджетного кодексу України.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником
місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником
місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на
відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом
бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету
встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за
доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету
зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в
територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть
акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов’язкові
платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого
бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий
в територіальному органі Державного казначейства України.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою,
визначеною статтею 51 Бюджетного кодексу України.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється
відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового
органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального
фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини
загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних
висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьох кварталів при
перевищенні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у
розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15
відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету
визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу
за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального
фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на
відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути
також ухвалені відповідною радою у разі настання інших випадків,
передбачених цим Кодексом.

Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок
закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду
здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 Бюджетного кодексу
України.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам
державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення,
що призводять до виникнення нових бюджетних зобов’язань місцевих
бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення
джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов’язань.

У разі несвоєчасного прийняття місцевих бюджетів виділяють ряд
особливостей їх затвердження та виконання.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення
про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право
здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у
рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому
щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків,
визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний
період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та
частиною четвертою статті 23 Бюджетного кодексу України. До прийняття
рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити
капітальні видатки забороняється.

Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання
місцевих бюджетів наступна.

Періодичність, структура та терміни Подання звітності про виконання
місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством України
відповідно до вимог, встановлених для подання звітності про виконання
Державного бюджету України в статтях 58 – 61 Бюджетного кодексу України.

Територіальні органи Державного казначейства України складають та
подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про
виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та
формами, встановленими Державним казначейством України за погодженням з
Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники
звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними
органами Державного казначейства України відповідно Міністерству
фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих
державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад на умовах,
передбачених частиною першою цієї статті.

Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам відповідні звіти,
передбачені частиною третьою статті 59 Бюджетного кодексу України.

Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією,
виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським
головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у
двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду.
Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради
Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади
коштів бюджету Автономної Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету
відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про
виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу [2: с.25].

Можна виділити три групи органів, котрі здійснюють виконання місцевих
бюджетів.

До першої групи належать органи законодавчої і виконавчої влади, що
затверджують і виконують бюджет. Другу групу складають органи
оперативного управління місцевими бюджетами: обласні, міські, районні
фінансові управління, державна податкова адміністрація, державне
казначейство. Органи системи Міністерства фінансів здійснюють роботу,
зв’язану зі складанням відповідного бюджету. Державна податкова
адміністрація контролює дотримання платниками податків законодавства,
повноту, правильність і своєчасність розрахунків із усіма ланками
бюджетної системи. Третю групу формують органи, що частково зв’язані з
формуванням місцевих бюджетів. Це органи, що мають право нараховувати і
стягувати визначені платежі (мито, держмито) і штрафні санкції (штрафи
за порушення екологічного законодавства, правил полювання і рибальства,
користування водяними, лісовими й іншими природними ресурсами,
законодавства в сфері ціноутворення). До таких органів належать: органи
Міністерства внутрішніх справ, органи юстиції і нотаріальні контори,
органи державної інспекції по контролю за цінами і т.д.

При організації виконання доходів місцевих бюджетів демократичних держав
перевагу може бути віддано або принципу бюджетної еквівалентності, або
принципу національної солідарності. В основі першого з них лежать ідеї
податкової справедливості, застосовувані в даному випадку по відношенню
не тільки до визначених громадян або підприємствам, але і до жителів
регіону в цілому. Відповідно до цього принципу доходи місцевих бюджетів
повинні відповідати тій податковому навантаженню, що несуть жителі
регіону, а, отже, можливості одержання ними суспільних благ і послуг,
наданих за рахунок місцевих бюджетів, повинні зростати в міру збільшення
обсягу податків, що збираються в даному регіоні.

В основі другого принципу лежать не тільки загальні розуміння цивільної
солідарності, але і ряд економічних аргументів, відповідно до яких,
держава повинна прагнути до вирівнювання, певною мірою, фінансових
можливостей регіонів. По-перше, держава гарантує надання громадянам ряду
соціальних послуг на визначеному рівні. По-друге, у ряді випадків
регіональна диференціація податкових надходжень обумовлена технікою
стягування податків і в силу цього теж може зажадати перерозподілу
доходів.

Використання в регіонах України індивідуальних нормативів відрахувань
від загальнодержавних податків і зборів приводить до того, що в кожнім з
них залишається різна частина зібраних податків, а динаміка доходів у
розрахунку на одиницю податкових надходжень як по місцевих бюджетах у
цілому, так і по окремих регіонах, досить суперечлива і
важкопередбачувана. Збільшення (чи зменшення) питомої ваги регіонів у
загальній сумі державних доходів не спричиняє відповідного збільшення
(чи зменшення) доходів його місцевих бюджетів. Відсутність чіткого
взаємозв’язку між обсягом податків, що збираються, і доходами місцевих
бюджетів позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення державних
доходів, що, у свою чергу, збільшує проблему недостачі засобів не тільки
на місцевому, але і на загальнодержавному рівні.

Процеси міжрегіонального перерозподілу державних доходів не приводять до
достатнього вирівнювання як витрат місцевих бюджетів у розрахунку на
душу населення, так і рівня забезпечення жителів різних регіонів країни
суспільними благами і послугами.

Істотні міжрегіональні відмінності спостерігаються практично по кожному
з показників, що характеризують умови життя громадян, – дошкільне
виховання, охорона здоров’я, освіту або розвиток транспортної
інфраструктури.

Діючий механізм виконання місцевих бюджетів, у якому відсутній чіткий
розподіл відповідальності за видатками, чітке закріплення податків за
різними видами бюджетів на досить тривалий час, а також зрозумілі
правила і формули міжрегіонального перерозподілу доходів, не створює
твердих бюджетних обмежень для місцевих органів влади і не змушує їх
розраховувати тільки на власні засоби. Таким чином, міжбюджетні взаємини
в Україні будуються за принципом бюджетного унітаризму.

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів в умовах ринкової
трансформації

Доходи місцевих бюджетів України за 2001р. становили 24863,2 млн.грн.,
що на 6173,4 млн. грн., або на 33% більше за відповідний показник
попереднього року, у тому числі доходи загального фонду становили
19591,4 млн. грн, що на 3338,1 млн. грн., або на 20,5%, перевищили
відповідний показник попереднього року, спеціального — 5271,8 мли. грн.,
що на 2825,3 млн. грн., або в 2,2 рази перевищили відповідний показник
2000 року. Реальні доходи місцевих бюджетів за звітний період
збільшилися на 19,3%. При цьому доходи місцевих бюджетів за заставною
структурою до доходів 2000 року становили 24650,1 млн. грн., що на
5960,4 млн. грн.відповіднийРеальні доходи за зіставною структурою у 2001
році збільшилися на 18,3%.

Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами доходів:

прибутковий податок із громадян — на 2395,9 млн. грн., або на 37,6%;

плата за землю — на 242.5 мли. гри., або на 17,6%;

неподаткові надходження — на 287,2 мли. грн., або на 16.1%.

Питома вага дохідної частини місцевих бюджетів (без міжбюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті за минулий рік становила 32,63% проти
29,14% за 2000 рік.

Рівень виконання доходів місцевих бюджетів за минулий рік становив
121,5% річного розрахункового показника проти 136,6% за попередній рік
(загального фонду — 119,8% проти 128%, спеціального — 128,3% проти
перевиконання у 2,5 рази в 2000 році), у тому числі податкових
надходжень — 121,5% річного розрахункового показника проти 135,5% за
попередній рік, неподаткові надходження перевиконані у 2,5 рази, які
становили 2,1 рази за попередній рік. Надходження до цільових фондів за
2001 рік перевиконані у 4,9 рази до річного розрахункового показника
проти перевиконання у 7,1 рази за 2000 рік.

Найвищий рівень виконання загального фонду дохідної частини місцевих
бюджетні за минулий рік мав місце у Миколаївській області — 141,5%
річного розрахункового показника, в Автономній Республіці Крим — 138,9%,
Рівненській області — 135%, Київській — 129,8%, Харківській області —
128,8%.

Найнижчий рівень виконання загального фонду дохідної частини місцевих
бюджетів за 2001 рік мав місце в Чернівецькій області — 101,6% річного
розрахункового показника, Луганській — 115,2%, Хмельницькій — 117%,
Житомирській — 118%, Чернігівській — 118,7%, Тернопільській області —
118,8%.

Найбільша заборгованість зі сплати податків і зборів підприємств,
організацій станом на 1 січня 2002 року мала місце у м. Києві — 1803.8
мли. грн., Донецькій області — 551,7 млн. грн., Луганській — 540,1 млн.
грн., Харківській — 474,2 млн. грн., Дніпропетровській — 456,4 млн.
грн., Запорізькій області — 423,8 млн. грн.

Найменша заборгованість мала місце у м. Севастополі — 15,9 млн. грн.,
Чернівецькій області — 26,8 млн. грн.. Закарпатській — 36 млн. грн.,
Івано-Франківській — 398 млн. грн., Волинській області — 42,5 млн. грн.
Скорочення зазначеної заборгованості порівняно з початком 2001 року
відбулося в Донецькій області — заборгованість скоротилася на 681,6 млн.
грн., або на 55.3%, Дніпропетровській — на 488,3 млн. грн., або на
51,7%, Луганській області — на 422.5 млн. грн., або на 43,9%, м. Києві —
на 362,6 млн. грн.. або на 16.7%, Полтавській області — на 353,4 млн.
грн.. або на 56,1%, Кіровоградській — на 294,5 млн. грн., або на 8496
млн.грн., Івано-Франківській області — на 222,4 млн. грн., або на 84,8%.

Збільшення заборгованості порівняно з початком 2001 року відбулось у
Рівненській області — заборгованість збільшилася на 104,1 млн. грн., або
на 88,7%, і Хмельницькій області — на 36,8 млн. грн., або на 26,6%.

Питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі
доходів за 2001 рік становила 59,4%, що відповідає запланованому
показнику на рік (у тому числі прибутковий податок із громадян за
звітний період становив 35,3% загальної суми доходів проти 33,9%
запланованого показника на рік, питома вага податку на прибуток
підприємств становила 8,5% доходів проти відповідно 9,9%, плати за землю
— 6,5% проти 6,3%, акцизного збору з вітчизняних товарів —1,1% проти
0,6%). Неподаткові надходження становили 8,3% загальної суми доходів
місцевих бюджетів, що на 4,4 відсоткового пункту перевищили запланований
показник. Доходи від операцій із капіталом за звітний період становили
0,4% загальної суми доходів проти 0,9% запланованого показника на рік.
Питома вага надходжень до цільових фондів становила 2,7% доходів, що на
2,1 відсоткового пункту перевищує запланований показник. Офіційні
трансферти становлять 29,2% доходів, що на 6 відсоткових пунктів менше
від запланованого показника.

Спостерігається наступна динаміка структури доходів місцевих бюджетів по
Україні в цілому за 2001 рік порівняно з відповідним показником
попереднього року:

1. Питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі
доходів зменшилася на 3,6 відсоткового пункту, у тому числі:

прибуткового податку з громадян збільшилась на 1,2 відсоткового пункту;

податку на прибуток підприємств зменшився на 2,8 відсоткового пункту;

плата за землю зменшилася на 0,9 відсоткового пункту;

акцизного збору з вітчизняних товарів збільшилася на 0,3 відсоткового
пункту).

Питома вага неподаткових надходжень зменшилася на 1,2 відсоткового
пункту порівняно з відповідним показником 2000 року;

Питома вага доходів від операцій із капіталом збільшилася на 0,3
відсоткового пункту;

Питома вага надходжень до цільових фондів зменшилася на 1,3 відсоткового
пункту;

Питома вага офіційних трансфертів збільшилася на 5,8 відсоткового
пункту.

Рис.2.1. Аналіз виконання дохідної частини місцевих бюджетів України за
2001 рік [21].

Середній показник дохідної частини місцевих бюджетів, на душу населення
за 2001 рік становив 505,9 грн. Найбільші доходи місцевих бюджетів на
душу населеннея мали місце у м. Києві — 1882,8 грн., Київській області —
591,5 грн., Автономній Республіці Крим — 562,5 грн., найменші у
Вінницькій області — 352,8 грн., Луганській — 371,6 грн., Житомирській —
372 грн., Хмельницькії області — 376 грн..

Видатки місцевих бюджетів за 2001 рік становили 24788,1 млн. грн., що на
6370,4 млн. грн., або на 34,6%, перевищили відповідний показник 2000
року, у тому числі видатки загального фонду становили 19533,3 млн. грн.,
що на 3422,4 млн. грн., або на 21,2%, більше за відповідний показник
2000 року, видатки спеціального фонду — 5254,8 млн. грн., що на 2948
млн. грн., або у 2,3 рази, більше за відповідний показник 2000 року.

Загальна сума доходів місцевих бюджетів за 2001 рік становила

24543,8 млн.грн., що на 5854 млн.грн., або на 31,3 відсотка перевищує
відповідний показник попереднього року (Див.Рис.2.2., додатки1,2,3.).

Рис.2.2. Структура запланованих та фактично-поступлених доходів до
місцевих бюджетів України за 2001 рік [21]

Рівень виконання доходів місцевих бюджетів за 2001 рік становив

120 відсотків до річного розрахункового показника проти 136,6 відсотка
за попередній рік.

Податкові надходження до місцевих бюджетів за 2001 рік становили 14694,6
млн.грн., що на 2937,6 млн.грн., або на 25 відсотків перевищує
відповідний показник попереднього року, в тому числі:

надходження від прибуткового податку з громадян за звітний період
збільшились порівняно з відповідним показником попереднього року на
2368,4 млн.грн., або на 37,1 відсотка і становили 8746,1 млн.гривень;

надходження від плати за землю за минулий рік становили

1607 млн.грн., що на 230,6 млн.грн., або на 16,8 відсотка перевищує
відповідний показник 2000 року;

надходження від акцизного збору з вітчизняних товарів збільшились на
118,6 млн.грн., або на 78,8 відсотка та становили 269,2 млн.гривень.

Неподаткові надходження до місцевих бюджетів за звітний період становили
1905,6 млн.грн., що на 123,1 млн.грн., або на 6,9 відсотка перевищує
відповідний показник попереднього року. Надходження до цільових фондів
зменшились на 112,7 млн.грн. і становили 636,7 млн. гривень.

Рівень виконання податкових надходжень до місцевих бюджетів за

2001 рік становив 121 відсоток від річного розрахункового показника
проти 135,5 відсотка за попередній рік, в тому числі надходження від:

прибуткового податку з громадян становили 126,2 відсотка проти 129,1
відсотка;

податку на прибуток підприємств – 104,6 відсотка проти перевиконання в
2,1 разу;

плати за землю – 124,9 відсотка проти 113,8 відсотка;

акцизного збору з вітчизняних товарів – перевиконані в 2,2 рази проти

виконання на рівні 169,8 відсотка.

Неподаткові надходження перевиконані в 2,3 рази до річного
розрахункового показника проти перевиконання у 2,1 рази за попередній
рік. Надходження до цільових фондів за звітний період перевиконано в 4,6
разу до річного розрахункового показника при перевиконанні в 7,1 разу
річного плану за 2000 рік.

Питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі
доходів за звітний період становила 59,9 відсотка, що на 0,5
відсоткового пункту перевищує запланований показник на рік (у тому числі
прибутковий податок з громадян становив 35,6 відсотка від загальної суми
доходів проти

33,9 відсотка від запланованого показника на рік, питома вага податку на
прибуток підприємств становила 8,6 відсотка від доходів проти відповідно

9,9 відсотка, плати за землю – 6,6 відсотка проти відповідно 6,3
відсотка, акцизного збору з вітчизняних товарів – 1,1 відсотка проти 0,6
відсотка).

Неподаткові надходження становили 7,8 відсотка від загальної суми
доходів місцевих бюджетів, що на 3,8 відсоткового пункту перевищує
запланований показник. Доходи від операцій з капіталом становили 0,4
відсотка від доходів, що на 0,5 відсоткового пункту менше від
запланованого показника. Питома вага надходжень до цільових фондів
становила 2,6 відсотка від доходів, що на

1,9 відсоткового пункту перевищує запланований показник. Офіційні
трансферти становили 29,4 відсотка від доходів, що на 5,8 відсоткового
пункту менше від запланованого показника .

Спостерігається така динаміка структури доходів за 2001 рік: питома вага
податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі доходів
зменшилась на 3 відсоткових пункти (у тому числі питома вага
прибуткового податку з громадян збільшилась на 1,5 відсоткового пункту,
податку на прибуток підприємств зменшилась на 2,7 відсоткового пункту,
плати за землю зменшилась на 0,8 відсоткового пункту, акцизного збору з
вітчизняних товарів збільшилась на 0,3 відсоткового пункту).

Питома вага неподаткових надходжень зменшилась на 1,8 відсоткового
пункту порівняно з відповідним показником попереднього року, доходів від
операцій з капіталом збільшилась на 0,3 відсоткового пункту, надходжень
до цільових фондів зменшилась на 1,4 відсоткового пункту, офіційних
трансфертів збільшилась на 5,9 відсоткового пункту.

Протягом 1997 – 2001 років спостерігається тенденція перевиконання
місцевих бюджетів за доходами у порівнянні з розрахунковими обсягами, що
враховуються Міністерством фінансів України під час формування
державного бюджету на відповідний рік.

Аналіз показників місцевих бюджетів за останні роки свідчить, що
найбільшу частку в доходах місцевих бюджетів становлять податкові
надходження. Вони мають певні особливості у своїй структурі. Так,
надходження від прибуткового податку з громадян до місцевих бюджетів у
2000 році становили 44,9%, у 2001 році – 52,2%, планом на 2002 рік
передбачено 58,6%, причому фактичні надходження відрахувань із цього
податку були перевиконані у 2000 році на 31, 2% порівняно із
запланованими (план – 4,86 млрд. грн.., фактично надійшло 6,38 млрд.
грн..), у 2001 році відповідно на 8% (план – 6,93 млрд. грн., фактично
надійшло понад 7,5 млрд. грн..), у 2002 році надходження з цього податку
були передбачені на рівні майже 9,94 млрд. грн.

Як засвідчує практика, найбільші надходження від прибуткового податку з
громадян формують доходи місцевих бюджетів м. Києва, Донецької та
Дніпропетровської областей, тобто регіонів із розвинутою промисловою
індустрією. Водночас місцеві бюджети Хмельницької та Чернівецької
областей (із менш розвинутою промисловою інфраструктурою) вирізняються
найбільшою часткою місцевих податків і зборів у своїх доходах [1, с.57].

У податкових надходженнях до бюджетів міст районного підпорядкування й
у селищних бюджетах вагоме місце посідають місцеві податки і збори.
При формуванні місцевих бюджетів в період до 2002 року місцеві податки і
збори зараховувалися до доходів місцевих бюджетів та прямо впливали на
визначення обсягу трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам. З
прийняттям Бюджетного кодексу, місцеві податки і збори виведені за межі
розрахунку обсягу трансфертів. Таким чином місцеві органи влади отримали
право на відповідні стимули для нарощування цих надходжень

до відповідних бюджетів.

У 2000 році зростання надходжень місцевих податків та зборів
не

відбулося, тому що місцеві бюджети остерігалися „ефекту витіснення”,
коли збільшення надходжень призводило до скорочення обсягу трансфертів з
державного бюджету. У 2001 році надходження від податку а рекламу
порівняно з 2000 роком зросло вдвічі: з 7,3 млн. грн.. до 15,3 млн.
грн.. Надходження від готельного збору за цей період зросли на 76%:
з28,5 млн. грн. до 50,2 млн. грн.

До неподаткових надходжень місцевих бюджетів належать надходження
коштів від приватизації державного майна, адміністративні штрафи і
фінансові санкції, проценти банків за користування тимчасово вільними
бюджетними коштами тощо. Найбільше фіскальне значення серед них мають
надходження коштів від приватизації майна: у 2000 році – 0,8%, у 2001
році – 8,4% .

За оперативними даними, до місцевих бюджетів у 2003 році надійшло 34
276,3 млн.грн., з них офіційні трансферти становили 11 729,1 млн.грн
(Див.рис.2.3).

Станом на 1 січня 2004 року в цілому до дохідної частини загального та
спеціального фондів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних
трансфертів) надійшло 22547,2 млн.грн , або 124 відсотки розрахункового
показника Міністерства фінансів України на рік з урахуванням внесених
змін.

Порівняно з відповідним періодом 2002 року надходження доходів у
співставних умовах збільшилися на 4305,5 млн.грн., або на 23,6 відсотка.

У тому числі до дохідної частини загального фонду місцевих бюджетів (без
урахування міжбюджетних трансфертів) за 2003 рік надійшло 18425,2 млн.
грн., або 116,8 відсотка розрахункового показника Міністерства фінансів
України на рік, з урахуванням внесених змін.

Рис.2.3. Доходи загального фонду місцевих бюджетів (без урахування
дотації вирівнювання та субвенцій), [21].

Рис. 2.4. Виконання дохідної частини загального фонду місцевих бюджетів
(без урахування трансфертів) у 2003 році, [21].

Порівняно з надходженням доходів за 2001 та 2002 рік доходи загального
фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) за 2003 рік у
співставних умовах збільшилися відповідно на 5550,2 млн.грн. та 3280,3
млн.грн., або на 43,1 та 21,7 відсотка (Див.рис.2.4.).

З них надходження доходів до загального фонду місцевих бюджетів, що
враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, станом на 1 січня
становили 15768,4 млн.грн., або 117 відсотків розрахункового показника
Міністерства фінансів України на рік (при плані на рік з урахуванням
змін -13480,9млн.грн.).

Рис.2.5. Надходження доходів до загального фонду місцевих бюджетів (без
урахування трансфертів) за 2003 рік (у відсотках розрахункових
показників Мінфіну на 2003 рік), [21].

За видами місцевих бюджетів розрахунковий показник Міністерства фінансів
України на рік виконано:

– бюджетами міст обласного значення – на 116 відсотків;

– бюджетами районів – на 120 відсотків;

обласними бюджетами – на 115 відсотків.

Рис.2.6. Надходження доходів до загального фонду місцевих бюджетів (без
урахування трансфертів) станом на 1 січня 2003 та 2004 років, [21].

У загальній структурі дохідної частини загального фонду місцевих
бюджетів найбільшу питому вагу мають надходження до бюджетів міст
обласного значення. У загальних надходженнях вони становлять 47,2
відсотка (Рис.2.6.). По 65 місцевих бюджетах (9,5 відсотка загальної
кількості) надходження доходів становлять менше 100 відсотків
розрахункового показника Міністерства фінансів на рік. У тому числі по 4
місцевих бюджетах надходження становлять 75 відсотків річного
розрахункового обсягу.

Виконання та перевиконання річного розрахункового показника Міністерства
фінансів України досягнуто в цілому по всіх зведених місцевих бюджетах.
Як свідчать наведені дані, основним бюджетоутворюючим джерелом місцевих
бюджетів у 2003 році залишається прибутковий податок з громадян. За 2003
рік місцевими бюджетами отримано 13521,3 млн.грн. цього податку, що
становить 73,4 відсотка загальної суми доходів їх загального фонду.
Порівняно з 2001 та 2002 роками, надходження цього податку збільшилися
відповідно на 4746,4 млн.грн. та 2697,4 млн.грн., або на 54,1 та 24,9
відсотка. Найбільше зростання надходжень податку, порівняно з 2001 та
2002 роками, відзначається у бюджетах Київської області (64,5 та 31,1
відсотка), Чернівецької (65,3 та 28,4 відсотка), Тернопільської (72,2 та
34,0 відсотка) та Рівненської області (75,6 та 21,9
відсотка),(Див.рис.2.7.).

Рис.2.7. Питома вага фактичних надходжень доходів до загального фонду
місцевих бюджетів областей у сукупному надходженні доходів за 2003 рік
(без урахування трансфертів), %, [21].

Надходження до місцевих бюджетів плати за землю В цілому по місцевих
бюджетах цього податку за 2003 рік становить 2032,3 млн.грн., що на 25,6
відсотка, або на 413,7 млн.грн. більше, ніж за 2001 рік та на 12,5
відсотка, або на 226 млн.грн. більше, ніж надходження за 2002 рік .

Найнижчі показники зростання – по місцевих бюджетах Луганської області
-11,6 та 2,9 відсотка, Одеської – 13,5 та 4,3 відсотка та Сумської
області, де надходження за 2003 рік менше, ніж надходження за 2001 рік,
на 0,2 відсотка та більше, ніж за 2002 рік – на 2,7 відсотка).

Місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів за минулий рік надійшло
592,4 млн.грн., або на 15,3 відсотка більше, ніж у 2001 році, та на 9,2
відсотка більше, ніж за 2002 рік. Однак за окремими зведеними бюджетами
спостерігається зменшення обсягу цих надходжень порівняно з 2002 роком,
зокрема по бюджету Харківської області цей показник становить 99
відсотків (порівняно з 2001 роком надходження збільшені на 7,7
відсотка), Кіровоградської – 99,1 відсотка (порівняно з 2001 роком –
збільшення на 103 відсотка), Чернігівської – 98,9 відсотка (порівняно з
2001 роком – збільшення на 2’І відсотка).

Станом на 1 січня 2004 року до дохідної частини загального фонду
місцевих бюджетів з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло
29904,2 млн. грн., або 122,2 відсотка розрахункового показника
Міністерства фінансів України на рік. Питома вага міжбюджетних
трансфертів у дохідній частині загального фонду місцевих бюджетів у
середньому становить 38,4 відсотка, проте, їх частка в розрізі бюджетів
адміністративно-територіальних одиниць суттєво відрізняється. Так, на
долю офіційних трансфертів по місту Києву припадає 8,9 відсотка, а
місцеві бюджети Тернопільської області сформовані за їх рахунок на 66,5
відсотка, Волинської – на 62,5 відсотка, Житомирської – на 61,5 відсотка
та Закарпатської – на 63,2 відсотка.

Сума податкового боргу (недоїмки) за податковими зобов’язаннями з
платежів підприємств, об’єднань, організацій і громадян за
січень-грудень 2003 року зменшилася на 41 млн.грн. і станом на 1 січня
2004 року становила 14131,1 млн.грн. У тому числі до місцевих бюджетів
недоїмка становить 998,4 млн.грн., або 7,1 відсотка від загальної суми
боргу, з яких найбільша питома вага належить недоїмці з плати за землю –
519,5 млн грн (52,0 відсотка до суми недоїмки до місцевих бюджетів), з
прибуткового податку з громадян – 122,2 млн.грн. (12,2 відсотка).

3. Проблеми та шляхи вдосконалення виконання місцевих бюджетів України в
умовах побудови демократичного суспільства.

Ефективність наповнення як державного так і місцевих бюджетів залежить
від податкової системи. Саме вона вирішує подвійну задачу – централізує
засобу в бюджеті і сприяє розвитку виробництва. Але сьогодні податкова
система не відповідає цим вимогам. Податковий тиск не зменшується, і
більшість товаровиробників підводить до банкрутства. Тобто сучасна
податкова система України має потребу в реформуванні.

Аналіз нинішньої практики оподатковування показує, що становлення і
розвиток податкової системи в нашій країні здійснюється при відсутності
зробленої теоретичної основи. Тому податкова система України сьогодні
носить винятково фіскальний, конфіскаційний характер з явно завищеними
ставками оподатковування. Вона занадто складна, заплутана,
багатоканальна і нестабільна, а звідси – неефективна. Особливо негативно
впливають на економіку постійні зміни в податковому законодавстві, його
недосконалість. Крім того, сучасна податкова і бюджетна системи України
не мають досить гнучкого характеру і майже зовсім не враховують
специфіку окремих галузей і територій. Усе це послужило причиною
формування особливо критичного положення, як у ‘агропромисловому
комплексі України, так і в районах, де головними платниками податків є
підприємства агропромислового комплексу.

На сьогоднішній день припинений процес проведення взаємозаліків.
Погашення податкової заборгованості здійснюється шляхом операцій з
векселями. Але для того, щоб система вексельного обороту країни діяла
ефективно, необхідно забезпечити своєчасну виплату коштів по
зобов’язаннях. А для цього необхідний твердий контроль і сильна система
спостереження за векселями, у противному випадку в бюджет щорічно буде
недонадходити значна сума доходів.

Такі способи погашення недоїмки як взаємозаліки, операції з векселями,
реструктуризація і списання боргів не тільки не вирішують проблему
своєчасності сплати податків у бюджет, але і підривають яку-небудь
фінансову дисципліну з боку керівників сільськогосподарських
підприємств. Тому необхідно створити умови, при яких не приходилося б
звертатися до методів прощення боргів. При рішенні цього питання не
обійти проблему інвестиційної підтримки аграрного сектора.

Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої
системи фінансування місцевих бюджетів, що значною мірою спиралася на
розщеплення податків, параметри якого змінювалися з року в рік, до
прозорішої системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів та
застосування трансфертів вирівнювання, що направляються з Державного
бюджету для фінансування видаткових потреб.

З прийняттям Бюджетного кодексу знайшло своє відображення одне з
концептуальних положень місцевого самоврядування ( закріплення джерел
доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Саме цей крок направлений на посилення інституту місцевого
самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволить залучити
активність територіальних громад до наповнення бюджетів, ефективного їх
виконаня.

Головним завданням міжбюджетного компонента головного законодавчого
регулятора є встановлення справедливого та неупередженого розподілу
фінансових ресурсів та контрольза ефективністю організації його
виконання.

Бюджетний кодекс прагне досягти наступних фіскальних цілей:

запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів з метою
підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів;

встановити суворе обмеження суми боргу і запозичень державного і
місцевого бюджетів;

чіткий розподіл видатків, що здійснюються між державою та місцевими
бюджетами, а з іншого боку ( між трьома видами місцевих бюджетів
(обласним?районим? (міським), сільським) з метою посилення їх
відповідальності за ефективність видатків, що поліпшить стабільність
видаткової політики;

здійснити вирівнювальні заходи, що дозволять забезпечити справедливий
розподіл суспільних послуг між усіма бюджетами країни в такий спосіб,
щоб місцеві органи влади мали приблизно однакові загальні доходні
можливості для надання суспільних послуг, за які вони відповідають.

Стратегічним питанням для державної фінансової системи є пропорція між
власними доходами місцевих бюджетів та офіційними трансфертами, які
передаються з Державного бюджету. Чим більшою у загальних доходах
місцевого бюджету є частка власних доходів, тим активнішою є їх
діяльність по збиранню податків та зборів на рівні регіону. В результаті
можна очікувати поліпшення податкової дисципліни та більш жосткого
контролю за витрачанням державних фінансів. Також підтверджено, що за
таких обставин спостерігається зростання ефективності державних
видатків. Крім цього, важливою функцією вищеназваного механізму є
зростання заінтересованості місцевих органів влади в розвитку
підприємництва. Внаслідок такої заінтересованості органи місцевого
самоврядування активніше приймають участь в процесах формування
сприятливих умов для підприємств малого та середнього бізнесу. Таким
чином, проявляється механізм зворотньої дії: чим більшу кількість фірм
ви маєте, тим більшою є база надходження до бюджетів всіх рівнів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В умовах формування в Україні ринкової економіки податково-бюджетна
система є одним з найбільш діючих інструментів керування економікою,
оскільки організація виконання дохідної і видаткової частин бюджету
зв’язано з поступленням та фінансуванням і основними макропоказниками
економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім
того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності
органів виконавчої влади.

У зв’язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні
економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму
підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава
змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через
фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення,
фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і
міжнародних економічних зв’язків. Мобілізація фінансових ресурсів у
бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо
акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів
економічного росту.

Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо
обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих
бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в
Україні існують серйозні недоліки, зв’язані з щорічною зміною видів
податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних
нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів,
відсутністю єдиних правил ув’язування доходів місцевих бюджетів і
регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул
міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу
трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає
пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу
формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли
планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат
приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних
фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним
податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних
наслідків.

Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної
організації виконання місцевого бюджету:

1 етап. Обґрунтовано визначається безтрансфертна дохідна база місцевого
бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому,
відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують
регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на
стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні
застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й
економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи
реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають
досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого
періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для
обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.

2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням
джерел фінансування, а саме, яка частина витрат буде фінансуватися
безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка – з бюджетів інших
рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого
на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після
чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не
навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому
правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних
можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що
дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.

3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 – 5 років,
тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би
рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а
також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на
один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у
бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний
прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить
виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А
знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у
сфері податково-бюджетних відносин.

4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до
загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного
бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням
виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про
наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному
сполученні соціально-економічних і фінансових інтересів повинна
сприяти стабілізації фінансової системи держави.

Таким чином, система формування місцевих бюджетів вимагає
удосконалювання, основними напрямками якого можуть бути:

1. Установлення фіксованої частини кожного рівня влади в
загальнодержавних податках і її закріплення за відповідним рівнем
бюджету на стабільній основі протягом тривалого періоду.

2. Необхідно чіткий розподіл бюджетних повноважень між рівнями бюджетної
системи для того, щоб поряд з фінансуванням загальнодержавного
соціального захисту місцеві органи влади мали можливість здійснювати
свою соціально-економічну й інвестиційну політику, у відповідності зі
специфічними економічними інтересами відповідних
адміністративно-територіальних утворень.

3. Для посилення дохідної бази місцевих бюджетів доцільно повернути
податок на додаткову вартість до складу регулюючих доходів. Крім того,
для стимулювання випуску продукції, у тому числі, підакцизних товарів, у
розпорядженні місцевих бюджетів необхідно залишити не менш 30% загальних
надходжень від акцизного збору і податку на додаткову вартість.

Список використаної літератури.

Конституція України.–К.: “Вікар”.–1996.

Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради -2001. – №37-38.

Закон України “Про Державний бюджет на 2000 рік”. // Фінанси України
-2000. – №3-ст17

Закон України “Про Державний бюджет на 2001 рік”. // Відомості Верховної
Ради 2001. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2002 рік”. // Відомості Верховної
Ради 2002. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2003рік”. // Відомості Верховної
Ради 2003. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2004рік”. // Відомості Верховної
Ради 2004. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості
Верховної Ради – 1997. – №24 – ст.170.

Закон України ” Про плату за землю ” Відомості Верховної Ради – 1996.
-№1 -ст.210

Закон України ” Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин та механізмів ” Відомості Верховної Ради – 1997. – №20
-ст.116.

Закон України ” Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” Відомості Верховної Ради – 1998. – №6- ст.97.

Закон України ” Про внесення змін та доповеннь до Закону України ” Про
систему оподаткування ” Відомості Верховної Ради – 1997. – №3 – ст.83.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” //
Відомості Верховної Ради України – 1993. – № ЗО – с. 336.

Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення наповнення
Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни” № 187
від 28.02.97.

Указ Президента України “Про основні напрями соціальної політики на
1997-2000 роки” № 1166/97 від 18.10.97.

Указ Президента України ” Про фіксований сільськогосподарський податок ”
. Урядовий курєр – 1998. – №36 – ст.9

Указ Президента України ” Про Державну програму приватизації на 1999 рік
” Урядовий курєр – 1998. – №49 – ст.11.

Наказ Міністерства фінансів У країн й, ФДМУ, ДПАУ “Про затвердження
Порядку перерахування у 1997 році до місцевих бюджетів коштів, одержаних
від приватизації об’єктів комунальної власності” № 54/1339/434 від
27.11.97.

Постанова Кабінету Міністрів України ” Про надання населенню субсидій
для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ” Збірник
постанов Кабінету Міністрів України – 1995 .

Постанова Кабінету Міністрів України ” Про затвердження базових
нормативів плати за користування надрами для видобування корисних
копалин та порядку справляння плати за користування надрами для
видобування корисних копалин ” . Збірник постанов Кабінету Міністрів
України – 1997.Айвазян С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. Прикладная
статистика: основы моделирования и первичная обработка данных:
Справочное пособие. – М.:Финансы и статистика, 1997. – 292 с.

Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2003 році — стан
виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Відкритість,
дієвість, результативність”.Підсумки виконання бюджетів всіх рівнів
2001-2003 рр.

Амоша А.И., Иванов Е.Т. Каноны рынка и законы экономики. – Кн. 2:
Процесс производства. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.- 517с.

Антоньєв І.К. Основні напрямки державної фінансовий підтримки
агропромислового комплексу // Фінанси України. -1999. -№ 6. – С. 3-7.

Бакетт М. Фермерское производство. -М.: Агропромиздат, 1995. – 181 с.

Баланюк И. Некоторые научно-методологические аспекты реформирования
аграрного сектора экономики // Экономика Украины. – 1998. – № 5. – С.
67-73.

Белоконь И. Трудовые ресурсы села (проблемы сезонной занятости). –
К.:Наукова думка, 1995. – 268 с.

Белопольская В. региональный воспроизводственный процесс как объект
управления территорией // Финансы, учет, банки. – 2000.- №3. – С. 27-39.

Большой энциклопедический словарь. Расі. – М.: Советская энциклопедия,
1991. – 863с.

Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України. // Фінанси
України. -1998. -№ 9. – С. 3-11.

Булкина М. Экономика. Независимый институт российского
предпринимательства. -М.: Мысль, 1996. – 181 с.

Василенко Л.І., Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність //
Фінанси України. -1998. -№ 8. – 112-117.

Вишневский В. Налогообложение предприятий в Украине. – Донецк: ИЭП НАН
Украины, 2001.-328с.

Вишневський В. До питання про ідею единого податку // Фінанси України.
-2000.- №7. -С. 11-18.

Власність у сільському господарств/. За ред. Юрчишина В., Саблука П. –
К.:Урожай, 1993.-350с.

Вместо четырех налогов и шести сборов – один фиксированный. (Из
пресс-конференции Председателя ГНА Украины Н. Азарова) // Вестник
налоговой службы Украины. – 2002. – № 5. – С. 5-8.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової економіки. – К.: Наукова
думка, 1997.-З 76с.

Галаган Б.Э., Даниленко В.А., Онищук В.М. Справочник по
бюджетно-финансовой работе сельских и поселковых советов. -К.:
Издательство политической литературы Украины, 1991. – 175с.

Гладій М.В., Іванух Р.А. Фінансова політика держави в аграрному секторі
економіки // Фінанси України. -2001. -№ 4. – С. 3-14.

Глинский В.В., Ионин В.Г. Статистический анализ: Учебное пособие. -М.:
Информационно-издательский дом “Фиминъ”, 2000. – 378 с.

Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: теория и практика: Учебное пособие.
-Санкт-Петербург: Специальная литература, 1996. – 410 с.

Горбулин В., Михалевич М., Сергиенко И. О некоторых проблемах и
результатах финансового и бюджетного прогнозирования в условиях
переходной экономики // Экономика Украины. – 1997. – № 2. – С. 31-39.

Демкив О. Местные бюджеты США // Экономика Украины. -1995. -№ 6. – С.
81-84.

Демьяненко М. Налоговая система АПК в период становления рыночных
отношений // Экономика Украины. -1996. – № 11. – С. 37-46.

Демьяненко С. К концепции национальной аграрной политики // Экономика
Украины. – 1998. – № 1. – С. 22-31.

Дикань Л.В. Налогообложение: Учебное пособие. – К: Фактор, 1996. – 310
с.

Дяконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків
державного й місцевого бюджетів // Фінанси України. -1999. – № 3. – С.
125-129.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова 1.1. Бюджет і фінансова політика
України. -К.: Наукова думка, 1997. – 302 с.

Єременко В. Основи соціальної економіки .-К.: МАУП, 1997.-168с.

Єрохін С., Каніщеноко П. Основи економічної теорії. – К.Юснови, 1996.
Ю.Азарян О. Фіскальна політика як засіб впливу на інвестиційні процеси
// Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999. – №5. – С.
103-107.

Завадський Й. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі
АПК. – К.: Вища школа, 1994. – 367 с.

Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про
плату за землю” від 19.09.96. //ВВРУ. – 1996. – №45. – ст.238.

Закон України “Про внесення змін та доповнень в Закон України “Про
фіксований сільськогосподарський податок” від 03.02.1999. // Урядовий
кур’єр. -1999.-20 лютого.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від
17.12.1998 р. / Урядовий кур’єр. -1999. -6 січня.

Іванух Р.А. Колобова Л.В. Фінансово-економічна політика держави та її
вплив на розвиток аграрної економіки // Фінанси України. -2000. -№ 11. –
С. 49-58.

Кириленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Фінанси
України. -1996. № 9. – С. 35-39.

Конрад Ю., Лунина И. Налоговая политика в Украине: подходы и перспективы
// Экономика Украины. -1996. – № 11. – С. 29-36.

Костіна Н., Алексеев А., Василию О. Фінанси: система моделей і
прогнозів. -К.: Четверта хвиля, 1998. – 304 с.

Кравец В. О стратегии банка “Украина” в условиях осуществления
экономических реформ АПК // Экономика Украины. – 1997. – № 5. – С.
35-40.

Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального
самоврядування // Фінанси України. -1998. -№ 2. – С. 38^8.

Крисоватий А., Мельник В. Місцеві податки у США та особливості їх
справляння // Фінанси України. -1999. -№ 1. – С. 100-106.

Крисоватий А.У. Державна податкова політика і система податків //
Фінанси України, – 1998. – № 1. – С. 64-68.

Курдюкова Н. Планирование экономического и социального развития
регионов. -К.:Либідь, 1997.-446 с.

Кучерявенко Н. Основы налогового права. – Харьков: Эспада, 1996. – 385
с.

Лапіченко М. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних
процесів. -Львів: Світ, 1995.-328с.

Лунина И. Местные бюджеты Украины: поиск новых подходов к проведению
реформ // Экономика Украины. – 2002. – № 3. – С. 31-41.

Магас В. Микроэкономический анализ современных тенденций в аграрной
сфере // Экономика Украины. – 2000. – № 2. – С. 13-19.

Мельник А. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий
досвід і проблеми України). – Тернопіль: Збруч, 1997. – 179 с.

Михасюк I., Побурко О., Яцура В. Основи регулювання економічного і
соціального розвитку регіонів.—К.: Віпол, 1995.—231 с.

Мітюков 1.0. Бюджет і бюджетна політика у 1999 році. // Фінанси України.
-1999. -№3.- С. 3-17.

Москвин А. Проблемы и альтернативы агрореформы // Экономика Украины.
-1998.-№!.-С. 44-52.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – К.: Вік, Глобус, 1992. – 683 с.

Окунева Л.П. Налоги и налогообложение в России: Учебник. – М.:
Финстатинформ, 1996. – 375с.

Онишко С. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи
оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній
економіці: Збірник наукових праць. – К.: Інститут економіки НАНУ.- 1996.
-С.46-52.

Онищенко А., Юрчишин В. Современный этап формирования аграрной политики:
особенности и проблемы // Экономика Украины. – 1997. – № 9. – С. 4-15.

Падалка В.М., Михайлик Ю.О., Крапивка В.І. Економічні моделі як засіб
прогнозування доходів регіональних бюджетів // Фінанси України. -2001.
-№ 6. -С. 8-18.

Панасюк Б. Кризис платежей: пути его преодоления // Экономика Украины.
1997.-№11.-С. 4-15.

Пивоварський О. Економіка перехідного періоду. – К.: Основи, 1998. – 354
с.

Поляк Г. Финансы местных советов. – М.: Высшая школа, 1978. – 214 с.

Постановление Верховной Рады Украины “Об основных положениях налоговой
политики и налоговой реформе в Украине. // Голос Украины. – 1996. – 10
января. – (№ 4).

Проблемные вопросы налогообложения и пути увеличения доходов бюджета.
(Из стенограммы заседания Верховной Рады Украины) // Вестник налоговой
службы Украины. -1998.- № 3. – С. 9-17.

Прокопенко П., Мамутов В., Замойский И.Е. и др. Формирование
организационно экономических отношений в производственном комплексе
региона. – К.: Наукова думка, 1993. – 273 с.

Радіонова І.Ф., Бурлай Т.В. Модель дефіциту бюджету України. // Фінанси
України. -1998. -№ 9. – С. 9-15.

Романів М. Державний фінансовий контроль і аудит. – К.: НІОС, 1998. –
224 с.

Рыбак В. Проблемы формирования доходных источников местных бюджетов //
Экономика Украины. -2000. -№ 10. – С. 29-38.

Слухай С.В. Фінансове вирівнювання на рівні територіальних громад
-досвід ФРН // Фінанси України. -2000. -№ 5. – С. 42-53.

Сорока І.В, Омелянович Л.О. Підвищення фінансової стабілізації економіки
Донецької області // Фінанси України. – 2002. – №8. – С.11-18.

Социальные проблемы: оценка и пути решения / Новикова О., Буздуган Ю.,
Амоша А. и др. – Кн.2: Социальная политика. – К.:Наукова думка, 1995. –
102с.

Строев Е. 0 новых ориентирах экономической политики // Вопросы
экономики. – 1998. – № 5. – С. 4-13.

Терещенко С.І. Досвід корпораційного оподаткування у ФРН. // Фінанси
України.-2001.-№ 11.-С.84-91.

Ткаченко Т. Налог на прибыль предприятий и прямые иностранные инвестиции
// Экономика Украины. – 2002. – № 4. – С. 26-34.

Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. -К.:
Артек, 1995.-117с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник/ Под ред. Л.А.
Дробозиной.-М.: Финансы. ЮНИТИ, 2000. – 479с.

Чумаченко Н., Биренберг Б., Вожик Л. и др. Самоуправление и
самофинансирование регионов: теория и практика. – К.: Наукова думка,
1994. -211с.

Чухно А. Перехід до ринкової економіки. – К.: Наукова думка, 1996. – 278
с.

Шевчук В. Становления та розвиток системи державного фінансового
контролю в Україні // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 61-72.

Шепотько Л., Прокопа I., Максимюк О., Гудзинський С. Село: сучасна
політика і стратегія розвитку. – К.: Україна, 1997. – 330 с.

Энтони Б. Аткинсон, Джозеф Э. Стиглиц. Лекции по экономической теории
государственного сектора / Пер. с английского под ред. Л.Л. Любимова. –
М.:Аспект Пресс, 1995. – 832 с.

Юрко Е. О путях преодоления платежного кризиса // Экономика Украины.
-2000.-№4.-С. 18-23.

Юхновський І.Р. Податкова політика у сільському господарстві. -К.:
Либідь, 1994-216с.

Ярошенко С.П. Поєднання національних і регіональних інтересів у
фінансово-кредитній сфері // Фінанси України. – 200

PAGE 1

PAGE 2

LINK Excel.Sheet.8 “D:\\Мои документы\\WWW_monitor\\dox 01.01.02.xls”
“граф02.01![dox 01.01.02.xls]граф02.01 Диагр. 9” \a \p Ошибка! Ошибка
связи.

LINK Excel.Sheet.8 “D:\\Мои документы\\WWW_monitor\\dox 01.01.02.xls”
“структ02.01![dox 01.01.02.xls]структ02.01 Диагр. 9” \a \p Ошибка!
Ошибка связи.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020