РЕФЕРАТ
на тему:
“Причина та динаміка
міжнародного руху капіталу”
Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку
більш вигідної сфери застосування.
Експорт капіталу—це одностороння міграція капіталу з однієї країни в
інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох
видів:
Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні
інвестиції.
Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних
відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.
Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи
товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої
країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності.
Міжнародна економічна допомога має свої форми:
–фінансова допомога-це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи
безвідшкодного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн
для здійснення певних соціально-економічних та технічних проекиів.
–матеріальна допомога-це безплатна передача суб’єктами одних країн
суб”єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.
За принадлежністю капітал, що експортується ділиться:
1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше
у формі допомоги.
2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної
допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу
тенденцію.
Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких
чотирьох груп:
-прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку.
-отримання підприємницького прибутку.
-отримання процентів за позичковий капітал.
-прегнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних,
політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.
Користь від імпорту капіталу:
1.Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.
2.Порівняно швидкий розвиток виробництва.
3.Підвищення рівня класифікації працівників.
4.Нові робочі місця.
5.Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду
в господарюванні.
6.Поповнення національного бюджету.
Шкідливий бік імпорту:
1.Можливе вивезення сировини.
2.Іноземне втручання у національну банківську справу.
3.Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни.
4.Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.
5.Деякі втрати політичної свободи.
Вивіз капіталу – це переміщення за кордон вартості в грошовій або
товарній формах з метою отримання прибутку, або інших економічних та
політичних вигод.
Вивіз капіталу – це логічне продовження суті капіталу, його
самоствердження, як самозростаючої вартості. Вивчаючи тему “Вивіз
капіталу”, можна зробити висновок, що капітал – це фактор, який треба
витратити або у щось укласти, щоб отримати прибуток.
Передумови вивозу капіталу:
· інтернаціоналізація господарського життя;
· відносне перенакопичення капіталу у національній економіці та
відсутність умов його ефективного використання;
· наявність дешевих ресурсів за рубежем: дешевої сировини, матеріалів,
робочої сили;
· неспівпадання попиту та пропозиції на капітал у національній
економіці;
· прагнення забезпечити чистоту навколишнього середовища в
країнах-експортерах капіталу;
Фактори, які сприяють вивозу капіталу:
O МПП (міжнародний поділ праці) міжнародна спеціалізація та кооперування
виробництва;
O наявність транснаціональних корпорацій (ТНК, які шляхом вивозу
капіталу запроваджують дочірні підприємства та філії);
O наявність СП (спільних підприємств);
O міжнародні фінансові організації (МБРР, ЄБРР, МВФ) які сприяють і
регулюють переливами капіталів і т.д.
O економічна поведінка промислово розвинених країн та країн що
розвиваються: одні прагнуть вивезти капітал за кордон, інші створюють
сприятливий інвестиційний клімат для імпорту капіталу із-за кордону.
Форми вивозу капіталу.
Головною метою вивозу капіталу є:
– отримання прибутку підприємством;
– отримання процентів за надання капіталу в грошовій формі;
– встановлення контролю за діяльністю імпортерів капіталу.
Суб’єктами вивозу капіталу є: підприємці, ТНК, держава.
Найпершими формами вивозу капіталу були – підприємницька та позичкова,
які зародились ще в середині 19 – на поч. 20 ст.
Вивіз приватного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних та
грошових цінностей, які належать приватним особам.
Вивіз державного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних
цінностей та грошей, які належать державі.
Вивіз підприємницького капіталу – це переміщення за кордон
довгострокових інвестицій, з допомогою яких створюються за кордоном
дочірні підприємства, філії, СП. Підприємці, які вивозять капітал,
отримують два види доходів підприємницький доход і процент на вкладений
капітал.
Вивіз позичкового капіталу – експорт капіталу, який дають під проценти.
До сучасних форм вивозу капіталу відносяться: прямі і портфельні
інвестиції та міжнародний кредит.
Прямі інвестиції – капіталовкладення в підприємства за кордоном з метою
отримання підприємницького доходу та контролю над ними з боку інвестора.
Портфельні інвестиції – це вкладання капіталу в іноземні цінні папери
(акції) з метою отримання доходу (дивідендів) і встановлення можливого
контролю за діяльністю підприємства, у яке вкладено капітал.
Міжнародні кредити – це позики в грошовій або товарній формах, які
надаються кредиторами однієї країни позичальнику іншої країни.
Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його
стадіях опосередковуючи перехід його з однієї форми в іншу(грошову у
виробничу, виробничу у товарну, а товарну знову у грошову.
Суть та форми міжнародного кредиту.
Міжнародний кредит – це відносини, які складаються між кредиторами та
позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення
позики разом з процентами. Завдяки міжнародному кредиту відбувається
перерозподіл капіталів між країнами у відповідності з потребами і
можливостями більш прибуткового застосування.
Суб’єктами міжнародного кредиту є: держава, групи держав, банки,
страхові компанії, транснаціональні корпорації, міжнародні фінансові
організації, державні установи і т.д.
Функції міжнародного кредиту:
· перерозподіл фінансових та матеріальних ресурсів між країнами та
використання їх з найбільшою ефективністю;
· сприяє нагромадженню фінансових та матеріальних ресурсів з метою
раціонального використання їх у майбутньому;
· міжнародний кредит прискорює процес реалізації товарів у всесвітньому
масштабі;
· сприяє вирішенню програм структурної перебудови у різних країнах;
· знижує платоспроможність країн і підвищує рівень їх заборгованості
кредиторам і т.д.
Принципи банківського міжнародного кредиту:
O терміновість – кредити надаються на певний термін;
O зворотність – повернення процентів грошей власнику;
O платність – плата за користування кредитом;
O забезпеченість – гарантії одержувача кредиту;
O цільовий характер міжнародного кредиту.
Форми міжнародного кредиту:
1. По цільовому призначенню:
а) зв’язаний міжнародний кредит – це міжнародний кредит, який має строго
цільове призначення, закріплюється у кредитному договорі, контрактах або
угоді.
Цей кредит поділяється на:
· комерційний кредит – надається на закупівлю товарів та послуг;
· інвестиційний кредит – надається на будівництво конкретних
господарських об’єктів.
б) фінансовий міжнародний кредит – капітал, який не має строго цільового
призначення і використовується на любі цілі.
в) емісія цінних паперів – різновид міжнародного кредиту, коли банки
виступають посередниками між кредиторами і зйомниками.
2. За формами надання:
а) товарний – кредит, який надається товарами, машинами та обладнаннями.
б) валютний – кредит, який надається у валюті країни кредитора, або
країни позичальника.
3.За об’єктами надання:
а) приватний міжнародний кредит – кредит, який надається приватними
фірмами і банками;
б) урядовий міжнародний кредит – кредит, який надається урядовими
кредитними установами;
в) змішаний міжнародний кредит – кредит, який складається з приватних і
державних засобів;
г) кредит міжнародних установ – кредит, надається міжнародними
фінансовими організаціями ( МВФ – Міжнародний валютний фонд; МБРР –
міжнародний банк реконструкції і розвитку; ЄБРР – Європейський банк
реконструкції і розвитку МАР – міжнародна асоціація розвитку).
4. За характером забезпечення:
а) забезпечений – капітал, який надається під товарно-матеріальні
цінності і комерційні документи;
б) бланковий – капітал, який надається без гарантій застави і
комерційних документів.
5. За термінами надання:
а) короткостроковий кредит – кредит, який надається терміном до одного
року;
б) середньостроковий кредит – кредит, який надається терміном на 3-5 р.
в) довгостроковий кредит – кредит, який надається терміном на 5-7р.
– Різновидністю міжнародного кредиту є емісія цінних паперів (акцій,
облігацій, сертифікати) та їх реалізація на міжнародних ринках
капіталів.
– Міжнародний ринок капіталів – це сукупність попиту та пропозицій на
позичковий капітал позичальників і кредиторів.
Головна мета МРК – акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів за
допомогою посередників.
Посередниками між кредиторами позичальниками виступають банки, ТНК
(транснаціональні компанії), ТНБ (транснаціональні банки), фондові
біржі, тобто інвестори, які вкладають свій капітал у цінні папери.
Інтернаціоналізація господарської діяльності сприяла формуванню в 70роки
20ст. єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі
світового фінансового ринку.
Світовий ринок позичкових капіталів—система відносин щодо акумуляції і
перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту
і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторамирізних
країн.
Економічна структура світового ринку позичкових капіталів:
Світовий грошовий ринок—надання короткострокових позик переважно для
обслуговування міжнародної торгівлі, і виступає у вигляді грошей
(депозитів).
Інституціональна структура світового ринку позичкових капіталів:
1.Вкладники—населення планети, офіційні інститути, приватні фірми,
банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні
організації.
2.Посередники(акумулятори і постачальники капіталу)—транснаціональні
банки, фінансові компанії, фондові біржі, ценральні та
зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні
фінансово-кредитні установи.
3.Споживачі(позичальники)—ТНК, державні органи, приватні фірми,
міжнародні та регіональні організації.
Географічна структура світового ринку позичкових капіталів—відображає
рух капіталів між країнами, групами країн та регіонами світу переважно
через міжнародні фінансові центри.
Основні передумови формування фінансових центрів:
Високий рівень економічного розвитку країни.
Активна участь у МЕВ.
Розвинений національний ринок капіталів.
Ліберальне валютне і податкове законодавство.
Вигідне географічне розсташування.
Відносна політична стабільність.
Провідними фінансовими центрами є: Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих,
Фракфурт-на-Майні; нові фінансові центри: Бахрейн, Панама, Гонконг,
Сінгапур.
Ядром світового ри нку капіталів є Євроринок—це частина світового ринку
позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові
операції у євровалютах(валюта, яка функціонує як позичковий капітал поза
країною її походження.
Особливості Євроринку:
Не контролюється ні дежавою емітентом, ні державою де розміщений банк.
Не регламентується.
Звільнений від податків.
Більш прибутковий.
Обсяг позичкових капіталів Євроринку складає- 7-8трл $, а загальний
обсяг світового ринку позичкових капіталів складає- 10трл $.
Функції світового ринку позичкових капіталів:
Акумуляція капіталу.
Перерозподіл капіталу.
Стабільність світового господарства.
Забезпечення прибутку від кредитних операцій.
Міжнародний кредит—це позика в грошовій або товарній формі, яку надає
кредитор однієї країни позичальнику іншої країни на умовах строковості,
повернення і платності.
Класифікація кредитів різноманітна:
1.За призначенням:
а)комерційні кредити—це кредити, що надаються для закупівлі певних
товарів або оплати необхідних послуг.
б)фінансові кредити—це кредити, які можуть викорстовуватися
позичальниками на довільні цілі(інвестиції, придбання цінних пеперів,
погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію.)
2.За джерелами кредитування:
а)внутрішні—це кредити, які надаються суб”єктами однієї країни один
одному для здійснення ЗЕД.
б)зовнішні—це кредити іноземних позичальників національним суб”єктам для
здійснення ЗЕД.
3.Суб”єктами кредитування:
а) приватні кредити—це кредити приватних фізичних та юридичних осіб.
б)державні кредити—це міжнародні кредити, що надаються урядовими
установами від імені держави.
в)кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.
г)змішані кредити—це міжнародні кредити, що надаються під одну програму
різними кредитлрами.
4.За формою надання:
а)товарні кредити—це переважно комерційні кредити, для закупівлі певних
видів товарів чи послуг.
б)валютні кредити—це грошові фінансові кредити.
5.За формою забезпечення:
а)забезпечений кредит—це кредит, що забезпечується нерухомістю,
товарами, цінними паперами, як заставою.
б)бланковий кредит—це міжнародний кредит, який надається під
зобов”язання боржника сплатити його і під соло-вексель з одним підписом
позичальника.
6.За терміном дії:
а)короткострокові кредити – до 1 року.
б)середньострокові кредити – від 1-5 років.
в)довгострокові кредити – зверх 5-7 років.
У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу
роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів
торгівлі. У той же час він може приводити і до негативних наслідків,
викликаючи диспропорції в економіці країн кредиторів. Надмірне залучення
міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платіжну
спроможність позичальників за рахунок сплати величезних процентів за
кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною
призупинення їх економічного зростання.
Використана література:
Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. М : 1996.
Мозговий О.М. Фондовий ринок України. //Фінанси України -1996-№6.
Международные экономические отношения./ Под ред. Сужырина С.Ф. Изд.
Санкт-Пет., 1996.
Международные экономические отношения./ Под ред. Рыбалкина. Третье
издание. М.-1999.
Мудрик М.О. Національна система муніципальних позик. //Фінанси України.-
1999-№2.
Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.
Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення.
//Вісник НБУ.-2000-№5.
Овчинников Г.П. Международная экономика. Учебное пособие. Санкт-Пет.
1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
