.

Правові та організаційні основи державних фінансів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4193
Скачать документ

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Державні фінанси»

на тему:

Правові та організаційні основи

державних фінансів

Усі дії держави в фінансовій сфері мають ґрунтуватися на правових
актах, які повинні виконувати такі основні функції:

1) визначати коло юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється дія
правових норм;

2) визначати права та обов’язки юридичних та фізичних осіб, щодо
мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів;

3) визначати відповідні дії по виконанню правових норм.

Фінансове право — це система фінансових правових норм та законів, що
регламентують відносини щодо мобілізації, розподілу і використання
коштів, зосереджених у суб’єктів господарювання з метою забезпечення
виконання функцій держави, які визначаються Конституцією України.

Фінансовим правом регулюються:

> організаційно-майнові відносини, що виникають із
владно-організаційної діяльності держави у процесі утворення і
використання нею фондів коштів;

> відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності
держави (регулювання бюджетного процесу, системи державних
доходів тощо);

> відносини, що виникають у процесі контролю щодо забезпеченості
законності та дотримання фінансової дисципліни при мобілізації,
розподілі і використанні коштів.

На основі Конституції приймається низка законів, які регулюють фінансові
відносини:

Бюджетний Кодекс.

Закон «Про систему оподаткування».

Закон «Про місцеве самоврядування».

Закон «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та інші.

Організаційну роботу по використанню чинного законодавства у сфері
фінансів здійснюють фінансові органи, які очолює Міністерство фінансів.

Міністерство фінансів несе відповідальність за розробку і реалізацію
фінансової політики держави.

Оперативне управління фінансами здійснюється через фінансовий апарат,
склад і структура якого визначається відповідно до державного устрою
країни.

Для оперативного керівництва створюється фінансова колегія.

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетнівідносини в
Україні, є:

1) Конституція України;

2) цей Кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини,передбачені
статтею 1 цього Кодексу;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,прийняті на
підставі і на виконання цього Кодексу та інших законівУкраїни,
передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчоївлади,
прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, іншихзаконів
України та нормативно-правових актів Кабінету МіністрівУкраїни,
передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієїстатті;

7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування,прийняті
відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів,передбачених
пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.

При здійсненні бюджетного процесу в Україні
положеннянормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в
якійвони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексута
закону про Державний бюджет України.

Якщо міжнародним договором України, поданим наратифікацію,
встановлено інші положення, ніж у відповідних нормахбюджетного
законодавства України, такі положення приймаютьсяокремими законами
про внесення змін до відповідних законів ірозглядаються Верховною
Радою України одночасно з ратифікацієюміжнародного договору України,
яким такі положення передбачені.

Розгляд законопроектів, які впливають на доходну чивидаткову
частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою,що визначається
статтею 27 Бюджетного Кодексу. Бюджетна система України грунтується на
таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України – єдністьбюджетної
системи України забезпечується єдиною правовою базою,єдиною грошовою
системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,єдиною бюджетною
класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетівта ведення
бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості – повноваження на здійсненнявитрат
бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету навідповідний
бюджетний період;

3) принцип самостійності – Державний бюджет України тамісцеві
бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджетуне несе
відповідальності за бюджетні зобов’язання органів владиАвтономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Органи влади Автономної Республіки Крим та органи
місцевогосамоврядування коштами відповідних бюджетів не
несутьвідповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також
забюджетні зобов’язання держави.

Самостійність бюджетівзабезпечується закріпленням за ними
відповідних джерел доходів,правом відповідних органів державної
влади, органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого
самоврядування навизначення напрямів використання коштів
відповідно дозаконодавства України, правом Верховної Ради Автономної
РеспублікиКрим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від
одногорозглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включеннювсі
надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюютьсявідповідно
до нормативно-правових актів органів державної влади,органів влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування;

5) принцип обгрунтованості – бюджет формується
нареалістичних макропоказниках економічного і соціального
розвиткудержави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету,
щоздійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетівусі
учасники бюджетного процесу мають прагнути досягненнязапланованих
цілей при залученні мінімального обсягу бюджетнихкоштів та
досягнення максимального результату при використаннівизначеного
бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності – розподіл видів видатків міждержавним
бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевимибюджетами повинен
грунтуватися на максимально можливому наближеннінадання суспільних
послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетнікошти
використовуються тільки на цілі, визначені
бюджетнимипризначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості – бюджетнасистема
України будується на засадах справедливого інеупередженого
розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними
громадами;

10) принцип публічності та прозорості – Державний бюджетУкраїни та
місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звітупро їх виконання
приймаються відповідно Верховною Радою України,Верховною Радою
Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -кожен
учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої діїабо
бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

В основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її
внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в
будь-якій країні здійснюють органи державної влади і управління.

До організаційного складу фінансової системи України входять:

а) органи управління:

Міністерство фінансів;

Державна податкова адміністрація;

Контрольно-ревізійна служба;

Казначейство;

Рахункова палата;

Аудиторська палата;

Комітет з нагляду за страховою діяльністю;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Пенсійний фонд;

Фонд соціального страхування.

б) фінансові інститути:

Національний банк;

комерційні банки;

страхові компанії;

небанківські кредитні установи (ломбард тощо);

міжбанківська валютна біржа;

фондові біржі;

фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в чотири
блоки.Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету
держави. Це насамперед Міністерство фінансів України та його
відокремлені підрозділи – державне казначейство і контрольно-ревізійна
служба. До цієї ж групи відноситься державна податкова адміністрація,
яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів.Другий блок
становлять контрольно-регулюючі органи — Рахункова палата Верховної Ради
України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Комітет з
нагляду за страховою діяльністю. Аудиторська палата і аудиторські
фірми.Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на
фінансовому ринку: Національний банк України і комерційні банки,
міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники,
страхові компанії. Дочетвертого блоку входять органи управління
цільовими фондами: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування.

Існує досить складна схема взаємозв’язку органів управління фінансовою
системою з її окремими сферами й ланками. Як видно з наведеного
розподілу повноважень фінансових органів та інститутів, основна увага в
системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно,
оскільки саме в ньому концентруються фінансові потоки та зв’язки.

Окремі сфери і ланки не мають відповідних фінансових органів чи
інститутів управління. Фінанси суб’єктів господарювання керуються
фінансовими службами в складі управлінських структур підприємств та
організацій, господарських товариств і холдингових компаній, міністерств
і відомств.

Як визначалося раніше управління фінансами в Україні здійснює
відповідний фінансовий апарат. Розподіл функцій в управлінні фінансами
між державними органами є таким.

Верховна РадаУкраїнияк найвищий орган законодавчої влади приймає закони,
у т. ч. з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та
здійснює контроль за його виконанням в особі Рахункової палати, визначає
засади внутрішньої і зовнішньої політики в сфері фінансів.

Президент України як глава держави створює у межах коштів, передбачених
Державним бюджетом для здійснення своїх повноважень, консультативні,
дорадчі та інші допоміжні органи і служби, підписує закони, прийняті
Верховною Радою, має право вето щодо цих законів із наступним
поверненням їх Верховній Раді на повторний розгляд.

Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади забезпечує
проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у
сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки,
культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує
його виконання.

Міністерство фінансів Українияк центральний орган виконавчої влади,
підвідомчий Кабінету Міністрів виконує такі функції:

· реалізує державну фінансову політику;

· складає проект Державної о бюджету;

· організовує виконання Державного бюджету;

· контролює виконання Державного бюджету та складав звіт про його
виконання;

· забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює контроль за
дотриманням фінансового законодавства;

· проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного
планування;

· здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

· розробляє пропозиції з удосконалення податкової політики;

· здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів бере участь в
роботі керівних органів фондових бірж;

· вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного;

· економічного співробітництва;

· готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до
міжнародних фінансових організацій та членства в них тощо.

До 1996 року в складі Міністерства фінансів знаходиласяДержавна
податкова служба України. Але пізніше вона була відокремлена від
Міністерства фінансів (що було аргументовано метою посилення контролю за
справлянням податків) і набула статусу окремого міністерства.

Головними завданнями Державної податкової адміністрації є:

· здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і
зборів;

· розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства,
прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань
оподаткування;

· формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників
податків та єдиного банку даних про платників – юридичних осіб;

· проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків з питань
оподаткування;

·попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері
оподаткування.

При Міністерстві фінансів України діють Державна контрольно-ревізійна
служба (ДКРС) та Державне казначейство.

ДКРС була створена в січні 1993 р., про що свідчить Закон України “Про
державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Головними
завданнямиДержавної контрольно-ревізійної служби є:

· здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних
цінностей в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних
фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях,
які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

· здійснення контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і
звітності в цих установах;

· розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та
запобігання їм у подальшому.

Наказом Президента України від 27.04.1995 року було засноване Державне
казначейство України при Міністерстві фінансів на базі відповідно
ліквідованих Управління виконання Державного бюджету та Головного
управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства
фінансів.

Основними завданнями Державного казначейства є:

1) організація виконання Державного та місцевих бюджетів України і
здійснення контролю за ними;

2) управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі,
в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах
видатків, визначених на відповідний період;

3) фінансування видатків Державного бюджету України;

4) облік та касове виконання Державного бюджету України та місцевих
бюджетів;

5) складання звітності про стан виконання Державного бюджету України та
місцевих бюджетів;

6) здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом
відповідно до чинного законодавства;

7) розподіл відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та
обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою
України, між різними рівнями бюджетної системи;

8) здійснення контролю за надходженнями та використанням коштів
державних позабюджетних фондів;

9) розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського
обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є
обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що
використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

У 1997 році було прийнято Закон “Про Рахункову палату Верховної Ради
України”.

Основними завданнями Рахункової палати є:

· контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету, фінансуванням
загальнодержавних програм, укладанням угод про державні позики і
кредити;

· контроль за використанням золотого запасу, дорогоцінних металів та
каменів;

· надання кредитів та здійснення операцій з розміщення золотого резерву
і резерву в іноземній валюті.

Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі
повноваження:

· самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві
бюджети;

· використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі
виконання місцевих бюджетів;

· мають право встановлювати розміри ставок місцевих податків і зборів,
перелік яких затверджується Верховною Радою України;

· мають повноваження в галузі ціноутворення;

· мають право здійснювати місцеві позики, випускати цінні папери та
організовувати грошово-речові лотереї;

· можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і
установам, що належать до комунальної власності тощо.

Згідно із Законом України «Про бюджетну систему України» бюджет — це
план утворення та використання фінансових ресурсів для забезпечення
функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами
влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Бюджетна система складається з Державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів.

Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи
України, є зведеним бюджетом України, який використовується для аналізу
та визначення засад державного регулювання економічного і соціального
розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський та районні
бюджети, а також міст республіканського підпорядкування Автономної
Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в
містах, селищні та сільські бюджети.

Бюджет області об’єднує обласний бюджет, районі та бюджети міст
обласного підпорядкування.

Бюджет району об’єднує районний бюджет, міст районного підпорядкування,
селищні та сільські бюджети.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети
районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у
місті Раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста,
селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищ, сільських
населених пунктів об’єднуються відповідно у бюджеті міста чи району в
місті, Радам народних депутатів, яким зазначені пункти підпорядковані.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах,
затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів
витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених відповідно Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів.
До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені
законами України.

Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до Закону
України «Про бюджетну систему».

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі
підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок
бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального
захисту населення й інших заходів, що не належать до видатків розвитку.
У складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені
зростанням мережі перелічених вище об’єктів із зазначенням усіх
факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та
інноваційної діяльності, зокрема:

• фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого
призначення;

• фінансування структурної перебудови народного господарства;

• субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування
позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок
надходжень від необов’язкових платежів, добровільних внесків фізичних і
юридичних осіб, інших небюджетних джерел.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

• фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та
підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту
населення;

• фінансування здійснюваних установами та організаціями заходів у галузі
освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної
політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;

• фінансування виробничого і невиробничого будівництва,
геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що
здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

• оборону;

• охорону навколишнього природного середовища;

• утримання правоохоронних і митних органів, податкової, захисту прав
споживачів та контрольно-ревізійної служб;

• утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та
прокуратури;

• здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

• дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до
бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

• виплату всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян,
які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомоги по
безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і
незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

• утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

• обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів і їх
повернення;

• інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно
до законів України.

У Державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету
Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків
Державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у
народному господарстві, соціально-культурних, інших заходів, що не
можливо було передбачити під час затвердження Державного бюджету
України.

У Державному бюджеті України понад передбачені видатки утворюється
оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків загального обсягу
видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом
року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у
тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження Державного
бюджету України.

З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів здійснюються видатки на:

• фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони
здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального
забезпечення і соціального захисту населення, що знаходяться у
підпорядкуванні виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя, а також соціально-культурних
заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;

• утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів
державної влади і самоврядування;

• фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до
складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;

• інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства України з
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних,
міських /міст Києва та Севастополя, міст обласного підпорядкування/ і
районних бюджетах утворюються резервні фонди Уряду Автономної Республіки
Крим, виконавчих органів обласних, міських /міст Києва та Севастополя,
міст обласного підпорядкування/, районних Рад народних депутатів у
розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних,
бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути
передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних,
міських, районних, селищних, сільських бюджетах утворюється оборотна
касова готівка. Оборотна касова готівка може бути використана протягом
року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у
тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження відповідного
бюджету.

Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджетів
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,
здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим,
обласними, міськими /міст Києва та Севастополя/ Радами народних
депутатів та районними й міськими /міст з районним поділом/ Радами
народних депутатів.

Збалансованість бюджетів, що входять до складу бюджетної системи
України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики.

Перевищення доходів над видатками становить надлишок бюджету.
Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету. При
визначенні розміру дефіциту бюджету кредити та позики в джерело доходів
не враховуються. Граничний розмір дефіциту та джерела його покриття
визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час
затвердження відповідних бюджетів. Покриття дефіциту бюджету
здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних
держав та інших фінансових інститутів. Рішення щодо залучення позик до
Державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає
Верховна Рада України.

Розмір внутрішніх республіканських позик Автономної Республіки Крим
встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а внутрішніх
місцевих позик — обласними та міськими Радами народних депутатів,
водночас із затвердження відповідних бюджетів і може уточнюватися під
час внесення змін чи доповнень до них.

Регулювання загального обсягу випущених внутрішніх позик здійснюється
Верховною Радою України в межах визначеного законом граничного розміру
внутрішнього державного боргу.

У разі наявності дефіциту бюджету в першу чергу фінансуються поточні
видатки. При затвердженні бюджету граничний розмір дефіциту бюджету не
повинен перевищувати розмір видатків бюджету на розвиток.

Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих Рад під
час складання проектів бюджетів, уточнення бюджетів у ході їх виконання,
Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві
Ради народних депутатів під час розгляду проектів бюджетів, їх
затвердження, уточнення в ході виконання в межах своєї компетенції в
інтересах держави, населення відповідної території, мешканців населеного
пункту, об’єднань громадян відповідно мають право:

• визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів
соціально-культурного розвитку відповідних
адміністративно-територіальних одиниць у межах планових бюджетних
доходів, наданих дотацій, субвенцій, а також з урахуванням залучених
коштів;

• визначати напрями використання бюджетних коштів на інвестиції, власні
цільові програми, а також на спільні програми з органами влади інших
адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну
діяльність, заходи щодо охорони навколишнього природного середовища,
відновлення пам’яток природи та культури, що знаходяться у віданні
відповідних органів влади, на благоустрій міст, селищ і сіл, утримання
та капітальний ремонт житлового фонду й об’єктів комунального
призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та
закладів освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, науки і
культури, фізичної культури та спорту, засобів масової інформації,
утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав
споживачів, інші цілі;

• збільшувати в межах наявних коштів видатки на утримання
житлово-комунального господарства, установ і закладів освіти, охорони
здоров’я та соціального забезпечення, науки та культури, фізичної
культури та спорту, охорону навколишнього природного середовища та на
інші цілі;

• визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом
року коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують
соціального захисту;

• утворювати у складі свого бюджету й межах обсягу його доходів резервні
та цільові фонди, якщо їх створення передбачено законами України;

• визначати розміри дотацій, субвенцій до бюджетів нижчого
територіального рівня та їх цільове використання;

• об’єднувати на договірних засадах кошти своїх бюджетів з коштами інших
бюджетів, а також підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян
та громадян для фінансування будівництва, ремонту й утримання об’єктів
виробничого та невиробничого призначення, крім винятків, встановлених
законами України.

На Кабінет Міністрів України покладаються обов’язки:

• узагальнювати та готувати пропозиції щодо скорочення видатків бюджету;

• розробляти та пропонувати заходи з метою підвищення ефективності
бюджетних витрат;

• готувати висновки стосовно відповідності законопроектів, що вносяться
на розгляд Верховної Ради України, Закону про Державний бюджет України
на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на
наступний бюджетний рік, у тому числі на пленарних засіданнях Верховної
Ради України, якщо прийняття таких законів не відповідає вимогам цього
Закону.

Бюджет є складовою фінансової системи України. Взаємовідносини бюджету з
іншими ланками фінансової системи регулюються Законом України «Про
бюджетну систему» та іншими законодавчими актами України.

Бюджетна система будується на засадах, визначених Конституцією України.
Вона відокремлена від фінансів суб’єктів господарювання щодо сплати їх
боргів і зобов’язань.

Податки, збори та інші обов’язкові платежі зараховуються до бюджетів
повністю, незалежно від їх цільового призначення.

Усі розташовані на території України суб’єкти підприємницької
діяльності, незалежно від форм власності та підпорядкування, які
сплачують податки, збори та інші обов’язкові платежі до бюджету, можуть
фінансуватися з бюджету, одержувати дотації та субсидії, відповідно до
програм економічного і соціального розвитку.

Платежі, утримані з суб’єктів підприємницької діяльності,
перераховуються до бюджету в першочерговому і безспірному порядку.
Вилучення коштів підприємств, інших юридичних осіб і зарахування їх до
бюджетів понад передбачені законами розміри податків, зборів, інших
обов’язкових платежів, допускається лише за рішенням судів, арбітражного
суду.

Всі суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та
підпорядкування, надають фінан-

совим органам на їх вимогу інформацію, необхідну для складання та
виконання бюджету.

Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, які
утворюються за рішеннями Верховної Ради України, Верховної Ради
Автономної Республіки Крим і місцевих Рад, є самостійними фінансовими
інститутами і до бюджетів включаються як складові доходів та видатків.

ЛІТЕРАТУРА

Безгубенко Л.М. До питання про суть фінансів. //Фінанси України
-1998-№1.

Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету
України// Фінанси України.- 2002 .-№1.

Буковинський С.А. Фінансова стабілізація як основа фінансової політики.
//Фінанси України.- 2000.-№4.

Бутко М.ІІ., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової
трансформації. //Фінанси У країни. – 2001. -№10.

Бюджетний Кодекс України. Затв. ВРУ 21.06.2001р. № 2542-III.// Офіційний
вісник України.-К., 2001.- № 29.

Василик О.Д. Державні фінанси України. -К.: Вища школа. 2000.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.

Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси
України.-2000.-№1.

Дишикант О.В. Організаційні засади фінансового контролю в органах
внутрішніх справ. // Фінанси України.- 2002.-№2.

Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи
вдосконалення. // Фінанси України.-1998.-№1.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019