Реферат на тему:
Поняття та зміст фінансових правовідносин
Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні
відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної
влади та місцевого самоврядування коштів із метою забезпечення виконання
покладених на ці органи завдань і функцій.
Фінансове право виникло на межі державного та адміністративного права.
Воно регулює певну сферу державного управління, пов’язану з розподілом і
перерозподілом національного доходу країни. У цих відносинах
проявляється організаційна роль органів державної влади й місцевого
самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими,, Це є
головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відносини від інших
відносин грошового характеру. Наприклад, відносини державних ощадкас і
громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають
цивільно-правовий характер.
Ще однією ознакою, яка відрізняє фінансове право від інших галузей, є
метод правового регулювання. У фінансовому праві використовується
владний метод впливу держави на суб’єктів фінансово-правових відносин.
Причому, на відміну від державно-правових та адміністративно-правових
відносин, суб’єкти яких мають певні рамки для вибору форми поведінки, у
фінансово-правових відносинах вони мають діяти суворо в межах правових
норм.
Фінансово-правові відносини будуються на принципі нерівності сторін.
Предмет регулювання фінансового права складають відносини, що виникають
у процесі становлення: бюджетної системи України, порядку розподілу
доходів і видатків між її ланками; порядку готування, прийняття й
виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення
системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших
обов’язкових платежів до бюджету.
Предмет регулювання фінансового права становлять: бюджетна система
України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок
готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих
бюджетів; система оподаткування, види, розміри і строки сплати податків,
зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету; засади створення
фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок
державного фінансування та кредитування, утворення й погашення
державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти,
а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та
обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Фінансово-правові відносини можуть виникати між: державою в цілому та її
адміністративно-територіальними утвореннями (Автономною Республікою
Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і
селами); центральними та місцевими органами виконавчої влади й місцевого
самоврядування; державними фінансовими органами і підприємствами,
установами та організаціями; державними фінансовими органами та
населенням.
Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної
системи України, затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. Доходи й видатки бюджетів повинні повністю в них
відображатися, їх взаємозалік і компенсація забороняються, крім
винятків, установлених у законах України. Передача бюджетних коштів з
одного бюджету до іншого того самого рівня забороняється.
Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними
та юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів,
надходжень з інших джерел, установлених законодавством України. Доходи
бюджетів України поділяються на доходи Державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих
бюджетів.
Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах,
затверджених Законом України “Про Державний бюджет України”. Кошти
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів
витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених відповідно Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів.
До Державного бюджету України не включаються видатки, не передбачені
законами України.
Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.
Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі
підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок
бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального
захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.
У складі поточних видатків вирізняються видатки бюджету, зумовлені
зростанням мережі перелічених вище об’єктів із зазначенням усіх
чинників, що вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку — це витрати
бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності,
як-от: фінансування капітальних вкладень виробничого й невиробничого
призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства;
субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.
Податкова політика — це діяльність органів державної влади та місцевого
самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів
(обов’язкових платежів; далі — податків), яка реалізується через
визначення платників податків та інших обов’язкових платежів, об’єктів
оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших
обов’язкових платежів, що справляються на території України, місцевих
податків, зборів та інших обов’язкових платежів; основних принципів
надання пільг та звільнення від оподаткування. Податкова політика є
основним напрямком здійснення фінансової політики держави.
Загальні засади податкової політики викладено в “Основних положеннях
податкової політики в Україні”, затверджених постановою Верховної Ради
України від 4 грудня 1996 р. Згідно з “Основними положеннями…” система
оподаткування в Україні має будуватися на засадах:
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу),
спрямованого на розвиток виробництва;
• обов’язковості — впровадження норм щодо сплати податків, визначених
на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний
період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення
податкового законодавства;
• рівнозначності й пропорційності — справляння податків з юридичних осіб
у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних
податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші
доходи; ”
• рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації —
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і
фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обов’язків щодо
сплати податків;
• соціальної справедливості — забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення через запровадження економічно
обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та
застосування диференційованого і « прогресивного оподаткування громадян,
які отримують високі та надвисокі доходи;
• стабільності — забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також
податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічної обгрунтованості — встановлення податків на підставі
показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей,
І- з огляду на необхідність досягнення збалансова-; ності витрат
бюджету з його доходами; рівномірності сплати — встановлення строків
податків із метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету
для фінансування видатків;
• компетенції — встановлення і скасування податків, а також пільг їх
платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про
оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим і місцевими радами;
, г • єдиного підходу до розроблення податкових за-г конів з
обов’язковим визначенням платника податку, об’єкта оподаткування,
джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і
порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступності податкового законодавства для платників податків.
Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики
забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток
ринкових відносин.
Платниками податків є юридичні-та фізичні особи, на яких згідно з
законами України покладено обов’язок сплачувати податки.
Облік платників податків здійснюється державними податковими
адміністраціями та іншими державними органами відповідно до
законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають
рахунки платникам податків лише за умови пред’явлення ними документа, що
потверджує взяття їх на облік, і в триденний термін повідомляють про це
державну податкову адміністрацію.
Платники податків поділяються за стосунком до держави на: національних
платників (резидентів); іноземних платників (нерезидентів). За статусом
вирізняють такі категорії платників: юридичні особи; фізичні особи.
Об’єктами оподаткування є доходи (прибутки), додана вартість продукції
(робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна
або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів,
майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законодавчими
актами про оподаткування.
Ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються
Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавчих актів про
оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року.
На платників податків покладаються такі обов’язки:
• вести бухгалтерський облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в
терміни, встановлені законами;
• подавати до державних податкових органів та інших державних органів
відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші
документи й відомості, пов’язані з обчисленням і “,* сплатою податків;
• сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;
• допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з
утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок із питань
обчислення і сплати податків.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter