.

Поняття і класифікація фінансового посередництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4449
Скачать документ

Реферат на тему

Поняття і класифікація фінансового посередництва

План

1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг. Сутність поняття
«послуги»

2. Фінансові послуги в системі ринкових відносин

3 Фінансовий ринок як сфера надання фінансових послуг

4. Загальне поняття фінансового посередництва

5. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг. Роль
банківської системи в господарській структурі країни

Література

1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг

Сутність поняття «послуги»

У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж
виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг,
яка пов’язана із задоволенням потреб суспільного виробництва:
фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і
бухгалтерське обслуговування.

За дослідженнями англійських економістів У. Очела і М. Вегнера зроблено
висновок – інтернаціоналізація економіки на мікро-, мезо- і макрорівні є
причиною та наслідком переходу до нового послуго-інтенсивного типу
економіки.

«Послуга» – багата гамма різних видів діяльності. Поняття «послуга»
включає в себе комплекс різноманітних видів економічної діяльності
людини. У західній науковій літературі існує багато його визначень,
іноді взаємозаперечуючих, що відображає його складність і
маловивченість.

Деякі спеціалісти вважають, що до послуг можна віднести все, що не
пов’язане з видобуванням корисних копалин, промисловим і
сільськогосподарським виробництвом. Саме так визначають послуги в
західній статистиці національних рахунків. У ній послуги поділяються на
споживчі (ресторани, готелі), соціальні (освіта, медична допомога),
виробничі (інжиніринг, консультації, фінансові та кредитні послуги),
розподільчі (торгівля, транспортні) .

Такий підхід звужує роль фінансових послуг у розвитку ринку. У 1997 році
в Україні введено нову статистичну класифікацію видів економічної
діяльності . У цій класифікації виділена фінансова діяльність (код 65),
що включає фінансове посередництво, грошове посередництво, фінансовий
лізинг, страхування (код 66), допоміжна діяльність у сфері фінансів та
страхування (код 67), яка представлена значною кількістю фінансових
послуг.

У різних джерелах на сучасному етапі по-різному трактується поняття
послуги, наприклад:

«Послуги – підприємницька діяльність, направлена на задоволення потреб
інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових
правовідносин» .

«Послуга – такий вид корисної праці, при якій виробництво корисного
ефекту співпадає з часом її споживання» .

Вивчення функціональних особливостей послуги дозволило Т. Хіллу
сформулювати наступне: «Послуга може бути визначена як зміна стану
людини або предмета, що належить будь-якому учаснику економічних
відносин, який досягається в результаті свідомих дій іншого учасника
даних відносин. При цьому вплив відбувається на основі їх попередньої
домовленості» .

В економічному розумінні під послугами розуміють функції або операції,
на які є попит і, відповідно, ціна, що встановлюється на відповідному
ринку . Іноді послуги визначають як нематеріальні блага, однією із
характерних рис яких є споживання на місці її надання.

Вважається, що виробництво послуг і їх споживання співпадають у часі та
просторі, і в момент надання послуги її виробник і споживач вступає у
безпосередній контакт . Керівник підприємства укладає угоду з
банківською установою на банківське і фінансове обслуговування. Тому
послуги, як правило, не можуть передаватись іншим особам, тобто система
перепродажу є достатньо складною і вимагає певних витрат на юридичне та
інше обслуговування.

У ринковій економіці послуги купуються на основі вільного вибору, вони
стають об’єктом купівлі-продажу і є товаром, хоча і досить специфічним:

– їх виробництво і споживання частіше співпадають за місцем і часом;

– як частина сфери нематеріального виробництва беруть участь паралельно
з продукцією матеріальної сфери в сукупному процесі суспільного
виробництва.

З іншого боку, деякі автори вважають, що факт створення послуги можна
відділити у часі від факту її продажу і факту використання, це дозволить
продавати послуги ринковими методами.

2. Фінансові послуги в системі ринкових відносин

Аналізуючи наведені підходи до визначення сутності поняття послуг, можна
погодитись із твердженням О. Ланге , що послуги – це будь-які функції,
пов’язані безпосередньо або опосередковано із задоволенням людських
потреб, але безпосередньо не направлені на виробництво яких-небудь
предметів.

Використовуючи останнє визначення щодо фінансових послуг, можна сказати,
що вони виконують фінансові функції, пов’язані із задоволенням потреб
суб’єктів ринку у виробництві та реалізації предмета їх діяльності.

Платність фінансових послуг обумовлена самим характером послуги, що є
вільною і ніби прихованою в товарі. Українські вчені, досліджуючи сферу
послуг США, крім галузей немайнового накопичення (освіта та охорона
здоров’я), вказують, що до неї відносяться і послуги у сфері суспільного
виробництва і обігу (фінанси страхування, операції з нерухомістю, ділові
послуги).

У світовому експорті послуг експерти ООН виділяють три їх основні групи:

– найбільш «видимі» (перевезення, іноземний туризм та ін.);

– надходження від «роялті»;

– інші послуги (брокерські, фінансові, управлінські, бухгалтерські,
архітектурні, лізинг, професійні та ін.).

Фінансові послуги мають комплексний характер, тому вони включені до
третьої групи.

Вивчення особливостей розвитку сфери послуг і ролі різних економічних
суб’єктів у цьому процесі набуло в останні роки важливого теоретичного і
практичного значення.

Розвиток країни призводить до зміни в структурі продукції. Наступним
етапом цієї еволюції, як правило, стає ріст питомої ваги сектора послуг
.

За розрахунками , протягом останніх 30 років середньорічні темпи росту
зайнятості у сфері послуг складали біля 3 % у США і Японії, 2 % – у
Франції, понад 1 % – у Німеччині. При цьому на частку сфери послуг
припадає більше 50 % зайнятості США і Японії, біля 40 % – Німеччини і
Франції.

На частку послуг припадає від 15 до 20 % сукупного об’єму операцій з
товарами і послугами на світовому ринку . 

Найбільш загальні відомості про роль послуг у національній економіці дає
вивчення двох основних показників: частки цього сектора в загальному
об’ємі зайнятих і частки об’єму наданих послуг у ВВП . Такий показник,
як зайнятість населення свідчить про збільшення частки послуг на ринку.
Для досягнення найбільшого ефекту в загальному русі економіки шляхом
ринкових перетворень необхідно суттєве інвестування коштів у розвиток
інститутів інфраструктури сфери послуг. Про це свідчить і зростання
міжнародного обміну послугами, який відображає поступовий перехід
індустріально розвинених країн до нового стану, пов’язаного з
формуванням інформаційної економіки. Міжнародна торгівля послугами
розвивається випереджаючими темпами порівняно з товарною торгівлею.
Очікується випереджаючий ріст зарубіжного інвестування у сферу саме
фінансових послуг порівняно з іншими секторами економіки.

У міжнародному обміні послугами виділяють три групи послуг, організація
яких відбувається переважно шляхом прямих іноземних інвестицій, а не
контрактних взаємовідносин партнерів. Фінансові послуги входять у першу,
найбільш вагому групу.

За десять останніх років корпорації сфери послуг збільшили в галузі
страхування кількість філій майже в три рази, вторинного страхування
(перестрахування) – в 2,5 раза, в галузі фінансових послуг з цінними
паперами створили філіальну мережу майже з 500 філіалами. 

Україна також включилась у міжнародний обмін послугами. У табл.4.1
представлено експортно-імпортний обмін фінансовими та діловими послугами
інфраструктури.

Основними партнерами України у торгівлі послугами є Росія, Молдова,
Казахстан, Узбекистан, а також Швейцарія, Німеччина, США, Італія,
Великобританія.

Таблиця 1

Експорт та імпорт послуг в Україні за 1995 рік, млн. дол.

Послуги Загальний об’єм ЗЕП У тому числі: Баланс Структура ЗОП, %

експорт імпорт

Страхові 13,33 2,48 10,85 -8,37 0,6

Фінансові 39,73 22,66 17,07 5,59 1,99

Юридичні, бухгалтерські, технічні 64,99 42,63 22,36 20,2 3,1

Інші ділові послуги 119,91 41,48 78,73 -36,95 5,8

ЗОП – Загальний оборот послуг

Для сфери послуг характерні різноманітні та нетрадиційні форми
організації компаній і спільної діяльності різних господарчих одиниць. У
сфері послуг активно взаємодіють промислові, торгові, фінансові,
страхові та інші сервісні компанії, банки тощо. 

Важливим стимулюючим фактором все більш широкого впровадження виробничих
компаній у сферу фінансових послуг є створення вертикально інтегрованої
структури компаній, що дозволяє знизити витрати і посилити орієнтацію на
споживача. Також підвищується значення некапітолоємних видів послуг,
пов’язаних із використанням висококваліфікованої праці, до яких належать
фінансові послуги.

3. Фінансовий ринок як сфера надання фінансових послуг

Розглядають фінансові установи на сучасному етапі у світлі двох ключових
концепцій: сфера надання фінансових послуг і фірма, що надає фінансові
послуги — це бізнес, що постачає фінансову продукцію і послуги. Загальні
категорії цієї продукції та послуг включають операційні рахунки
(наприклад, поточні рахунки), портфельні послуги (наприклад, позики і
депозити), страхування, банківська діяльність інвестиції (наприклад,
підписання цінних паперів і угоди брокера, дилера), послуги довіреної
особи, фінансове планування, обробка інформації, даних.

Сфера надання фінансових послуг може розглядатися як сукупність усіх
фірм, що надають фінансові послуги. Або сфера надання фінансових послуг
– об’єднання таких традиційних і сегментованих галузей промисловості, як
банківська діяльність, цінні папери, страхування, нерухомість, кредит,
фінанси. Крім того, у США сфера надання фінансових послуг включає
нефінансові корпорації типу «Дженерал Моторс», «Ford Motor Company»,
«Sears», «AT and T», «J.C. Penney», які зайняті у виробництві та наданні
фінансових послуг.

Для фінансового ринку, щоб бути повністю досконалим, треба, по-перше,
всім учасникам мати доступ на ринок і будь-кому з учасників не мати
контролю над цінами; по-друге, інформація відносно фінансових активів
повинна бути легко доступною для всіх учасників; по-третє, не повинно
бути перешкод щодо вільної торгівлі фінансовими активами; і,
по-четверте, не повинно бути спотворення, перекручування у стягненні
податків, зборів. Якщо ці умови існують, то ціни на фінансові активи
точно і швидко відображають інформацію про фінансові активи, фінансові
ринки можна вважати ефективними.

Так як фінансові ринки у США добре розвинені, то вони ближчі до
досконалості, ніж до недосконалості. Але все ж деякі відхилення існують.
Наприклад, існування фінансових посередників вказує, що фінансові ринки
недосконалі.

У конкурентоспроможному світі банки – просто звичайні посередники, які
відповідають потребам і можливостям позичальників кредиторів. Роль
конкурентоспроможності банківської системи в загальній структурі
рівноваги пасивна. У 1984 році Мартін Мейер написав про революцію у
сфері банківської діяльності: «Банк мертвий… жити установі фінансових
послуг». Сфера надання послуг, у якій працюють комерційні банки,
знаходиться у стані змін. Зміни в цій сфері пов’язані з такими ключовими
факторами: технологія, перерегулювання (включаючи реформу щодо
страхування депозитів), ризик, змагання за клієнтів і адекватність
капіталу.

Згідно з Вебером, одне з визначень технології – це «технічний метод
досягнення практичної цілі». Взагалі технологія – це будь-який засіб
перетворення вихідних матеріалів (люди, інформація чи фізичні матеріали)
для отримання бажаної продукції чи послуг.

Слово «перерегулювання» далеке від регулювання, взагалі, воно передбачає
відсутність регулювання. Так як повністю нерегульована сфера надання
послуг навряд чи виникне, пропонується «перерегулювання» як термін, що
описує усунення чи послаблення бар’єрів у змаганні в банківській
діяльності.

Існує п’ять первинних бар’єрів у змаганні у банківській діяльності –
ціна чи засіб управління в межах інтересу; обмеження виробництва;
організаційні обмеження; географічні обмеження і податки.

– ^

`

j

l

|

?

 

°

E

E

?

oe

J

`

A

oe

///////o//??????//aeaeaeaeaeaeaeae

& ( , . : < ‚ „ † ? ¬ ? 3/4 A AE Oe O a 024fht’”caeaeuueQ непередбачених змін. Так як фактичні зміни рівні очікуваним змінам плюс непередбачені зміни, то очікувані зміни повинні бути включені в раціональні портфельні рішення. Відповідно, лише непередбачені зміни впливають на вартість. Управління ризику – одне з головних завдань фінансового управління банків (чи фірм, що надають фінансові послуги).У сучасній сфері надання фінансових послуг змагання за клієнтів стало жорстким. Коли банки мали монополістичну владу, то не було потреби в розвитку маркетингової діяльності, але в умовах конкурентної боротьби виробничий розвиток і маркетинг – критичні фактори успіху для фірм, що надають фінансові послуги. Так як стандартна економічна модель ринкової структури припускає виживання продукції з найбільш низькою вартістю, то клієнти повинні мати вигоду з більш низьких цін і більш широкого вибору фінансової продукції і послуг як росту змагання.Адекватність капіталу – це здатність компенсувати неочікувані збитки, що виникають через різноманітні ризики банківської діяльності. Кредитний ризик, процентний ризик і ризик ліквідності – три основні ризики внутрішньої діяльності банків. Кредитний ризик – це ризик непогашення позички чи невиконання зобов’язань. Процентний ризик – це вірогідна втрата доходу банку в результаті зміни рівня процентної ставки. Ризик ліквідності – це здатність (нездатність) банку відповідати за зобов’язаннями.Усі п’ять компонентів – технологія, перерегулювання, ризик, клієнти і адекватність капіталу – не повинні розглядатись ізольовано, адже вони взаємопов’язані один з одним. Наприклад, технологічні і регулюючі зміни впливають на змагання за клієнтів; змагання діє на технологічні досягнення, перерегулювання і адекватність капіталу; перерегулювання і ризик торкаються адекватності капіталу і т. д.4. Загальне поняття фінансового посередництваФінансові посередники, як правило, – це великі структури. До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства), тобто «не складати всі яйця до одного кошика». Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.Переміщення капіталу трьома різними засобами від тих, хто має заощадження до тих, хто їх потребує, зображено на схемах.Схема 1. Пряме (безпосереднє) переміщення (трансферт).1. Безпосереднє переміщення грошей та цінних паперів, як показано у верхній частині діаграми, відбувається, коли компанія передає свої акції або облігації безпосередньо власникам грошових коштів без посередництва будь-яких фінансових інститутів.Схема 2. Непряме переміщення через інвестиційні банкиКомпанія продає свої акції та облігації інвестиційному банку, який, у свою чергу, продає ці ж цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження. Банк бере на себе ризик, тому що може бути неспроможним перепродати їх тим, хто має заощадження, за ту суму, за яку цінні папери були придбані. Тому що нові цінні папери розміщені, і компанія одержує свій дохід від їх продажу, це є операцією на первинному ринку. Хоча цінні папери продаються два рази, реально цей процес є однією операцією на первинному ринку цінних паперів з інвестиційним банкіром у ролі брокера, який допомагає руху (трансферу) капіталу від тих, хто має заощадження до підприємств. Інвестиційний банкірський дім: об’єднання, яке гарантує розміщення цінних паперів і розподіляє нові цінні папери, що рекомендуються для інвестицій, а також сприяє фінансуванню компаній (підприємств).Схема 3. Непряме переміщення (трансфер) з використанням фінансового посередникаПереміщення (трансфер) капіталу також може здійснюватись за допомогою «фінансового посередника». Спочатку посередник купує грошові кошти у тих, хто має заощадження, в обмін на свої власні цінні папери, а потім використовує ці грошові кошти для придбання і збереження цінних паперів компанії. Наприклад, той, хто має заощадження, може дати банку певну суму в доларах, одержуючи замість того від нього депозитний сертифікат, а потім банк зміг би позичити гроші якій-небудь малій компанії у вигляді позики під нерухомість. Отже, фінансові посередники засновують нові форми капіталу – в даному випадку – депозитні сертифікати, які й надійніші, й ліквідніші за заставні (іпотеки). Тому вони і є більш якісними цінними паперами, що зберігаються більшістю осіб із заощадженнями. Наявність фінансових посередників значно збільшує ефективність ринків короткотермінового і довготермінового позикового капіталу.5. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг. Роль банківської системи в господарській структурі країниРозвиток ринкових відносин, процес товарообміну зумовлюють використання грошей як загального еквіваленту. Виникає потреба в реалізації всіх функцій грошей, необхідність десь їх зберігати, розмінювати, обмінювати гроші однієї країни на гроші іншої, пересилати, а надалі – десь позичити, щоб вчасно здійснити певні розрахунки чи розширити свою справу. Даний процес об’єктивно зумовив зародження і розвиток банківської справи.Банківська система відіграє дуже важливу роль у господарській структурі країн з розвиненими ринковими відносинами. Через неї проходить великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, заощадження та доходи різних класів і верств населення, виконує різноманітні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції. Банківська система організовує й обслуговує рух головного атрибуту ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перелив у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.У західних країнах комерційні банки – це одна з найстаріших та найпоширеніших груп кредитних установ, що виконують більшість фінансових операцій та послуг, відомих у підприємницькій практиці. Через спеціальну роль, яку виконують комерційні банки в економіці, вони важко регулюються. Основними функціями, які виконують комерційні банки, є функція збереження і функція укладання угод.Банки як інформаційні процесори. У процесі забезпечення збереження і функцій укладання угод банки збирають, обробляють, модернізують і контролюють інформацію про своїх клієнтів, особливо позичальників. Комерційні банки мають значну репутацію як інформаційні процесори. Фактично, можна пояснити існування комерційних банків їх здатністю здобувати визначену позичальником інформацію ефективно. Якість цих інформаційних потоків, у термінах своєчасності та точності є критичним фактором, що визначає ефективність і якість діяльності банку.Обробка інформації, звичайно, є важливою частиною банківської діяльності. Важлива проблема обробки інформації: чи повинні банки використовувати зовнішні джерела для досягнення інтеграції та управління центрами обробки даних. Ця проблема виникла через велику кількість злиття серед банків.Банки як фірми, що надають фінансові послуги. Комерційні банки є постачальниками трьох основних послуг: послуги укладання угод; портфельні послуги; послуги обробки інформації та даних. До появи нової сфери, що надає фінансові послуги, комерційні банки не боролися за ці основні послуги, які вони роблять зараз. У результаті, банки намагаються розширити коло своїх послуг. Крім того, вони поділяють їх на три області: банківська діяльність інвестицій (наприклад, підписання цінних паперів), страхування і нерухомість. Розвиток інвестиційних банків у межах комерційних банківських організацій – відносно нове явище.Типовий комерційний банк у США має лише приблизно 2 % від активів, вкладених у основні фонди (споруди, обладнання, меблі). Таким чином, комерційні банки мають дуже низький рівень витрат (наприклад, знецінення, податки на власність) у їх вартісному вираженні. Присутність фіксованих виробничих витрат у структурі вартості фірми згадується як операційний левередж. Нецінові фірми типу виробників автомобілів, сталі чи алюмінію мають високий рівень операційного левереджу; фінансові фірми типу комерційних банків, компаній страхування мають дуже низький рівень операційного левереджу. Таким чином, одна з важливих характеристик балансового листа – відсутність істотної кількості фіксованих активів і відповідно низький рівень операційного левереджу.Ризик фінансового левереджу – це ризик, що виникає в процесі залучення коштів банком за допомогою емісії боргових зобов’язань для використання цих коштів іншими учасниками банківської структури (філіали, дочірні банки) чи вкладу в статутний капітал цих структур.Банки виступають одночасно у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів – це пасивні операції банків, а продаж та інвестування – це активні. Оскільки в ринковій економіці існують декілька джерел позичкових коштів – комерційний кредит, позички на основі емісії облігацій та інших цінних паперів, банки, крім прямого, здійснюють і опосередковане кредитування. Вони не тільки кредитують позичальників, а й надають посередницькі послуги для одержання позичок у третіх осіб. До таких послуг належать, зокрема, надання гарантій й консорціальні операції (кредитні операції, що здійснюються для одного клієнта двома або кількома банками).Висока кваліфікація банківських працівників, спорідненість процедур обслуговування, спеціальна оснащеність банківських приміщень та ряд інших умов сприяють розвитку додаткових сфер банківських послуг. Додаткові послуги мають за мету забезпечити максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів і, таким чином, стимулювання вкладень у комерційний банк. Такими послугами є:- консультування в галузі бухгалтерського обліку та фінансового контролю;- аналіз кредитоспроможності;- посередництво в операціях з цінними паперами;- трастові операції (управління майном за дорученням клієнта).Серед нових у сфері традиційних банківських послуг необхідно назвати:– факторинг;– чековий споживчий кредит;– кредитні картки;– лізинг.Література:Конституція України.Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97.Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96.Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року.Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ.Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998.Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР.Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР.Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п.Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49.Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019