.

Поняття бюджетної системи Структурна побудова бюджетної системи Принципи побудови бюджетної системи України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1968 11935
Скачать документ

Реферат з фінансів

Поняття бюджетної системи Структурна побудова бюджетної системи Принципи
побудови бюджетної системи України

ЗМІСТ

контрольної роботи

TOC \o “1-3” \h \z HYPERLINK \l “_Toc97285582” І. СУТЬ БЮДЖЕТНОЇ
СИСТЕМИ УКРАЇНИ. PAGEREF _Toc97285582 \h 2

HYPERLINK \l “_Toc97285583” 1.1. Поняття бюджетної системи PAGEREF
_Toc97285583 \h 2

HYPERLINK \l “_Toc97285584” 1.2. Структурна побудова бюджетної
системи PAGEREF _Toc97285584 \h 4

HYPERLINK \l “_Toc97285585” 1.3. Принципи побудови бюджетної системи
України PAGEREF _Toc97285585 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc97285586” ІІ. ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ
PAGEREF _Toc97285586 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc97285587” 2.1.Сутність діяльності казначейства
PAGEREF _Toc97285587 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc97285588” 2.2. Функції Державного казначейства
України PAGEREF _Toc97285588 \h 11

HYPERLINK \l “_Toc97285589” Список використаної літератури PAGEREF
_Toc97285589 \h 15

І. СУТЬ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

1.1. Поняття бюджетної системи

У державних утвореннях будь-якого типу обов’язковим елементом є бюджетна
система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної.
Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах —
дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах
із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири
рівні — федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети,
а також бюджети земель.

Бюджетну систему держави визначають як сукупність бюджетів усіх рівнів,
які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під
впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу
країни. Отже, згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України – це
сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з
урахуванням економічних відносин, державного і
адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Правову основу бюджетної системи в Україні становлять:

Конституція України;

Бюджетний кодекс;

Закон про Державний бюджет України на відповідний рік;

інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та центральних
органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного
кодексу;

Рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до
Бюджетного кодексу.

Економічну основу бюджетної системи держави становить її економічний і
науково-технічний потенціал.

Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та
організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається
бюджетним устроєм.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи,
її структура, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Основами бюджетного устрою є:

виділення видів бюджетів;

установлення принципів побудови бюджетної системи;

розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

організація взаємовідносин між бюджетами.

1.2. Структурна побудова бюджетної системи

Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та
адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлено два
основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним
устроєм існують два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та
центральні для членів федерації. Склад місцевих бюджетів відображає
територіальний поділ країни: в Україні — області, райони, поселення.
Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані
(регіональні) — обласні, районні, міські та бюджети базового рівня —
сіл, селищ, міст, районів у містах.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної республіки Крим та місцевих
бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної
системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для
аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і
соціального розвитку України.

Склад та структурна побудова бюджетної системи України відображена на
схемі 1.2.1. Жирним шрифтом виділені централізовані види бюджетів,
курсивом — децентралізовані).

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та
бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної
Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та
сільські бюджети. Бюджет області об’єднує обласний бюджет, бюджети
районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного
підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Останні створюються за рішенням районних, міських Рад. народних
депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські
Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет
міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети
районів, що входять до його складу.

Схема 1.2.1. Структурна побудова бюджетної системи України

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.
З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі
господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання
центральних органів державної влади й державного управління. Через
державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів
між Автономною Республікою Крим, областями й містами республіканського
підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні,
районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування
господарського й культурного будівництва, що здійснюється органами
місцевого самоврядування.

1.3. Принципи побудови бюджетної системи України

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного
устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи
кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип
поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу
враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому
взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на
основі двох альтернативних принципів;

єдності всіх бюджетів;

автономності кожного бюджету.

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять
єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і
затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується
єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне
— керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу
бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою.
Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням
доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить
міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається,
затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і
самостійно.

Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування
бюджетної системи:

принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків
кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою
базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації,
погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою,
соціально-економічною, політикою;

принцип збалансованості – це повноваження на здійснення витрат бюджету,
які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний
бюджетний період;

принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є
самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе
відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади
Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування
коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні
зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави.
Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних
джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади
визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а
також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати
відповідні бюджети;

принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та
витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів
органів державної влади та місцевих органів;

принцип обгрунтованості – формування бюджету на реалістичних
макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі
розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до
затверджених методик та правил;

принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники
бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при
залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний
результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

принцип субсидіарності – розподіл видатків між бюджетами різних рівнів,
повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання
суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

принцип цільового використання бюджетних коштів – кошти використовуються
тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України
будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу
суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві
бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання
приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник
бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність
на кожній стадії бюджетного процесу.

З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання
принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців
у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип
єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на
жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто
декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.

ІІ. ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ

2.1.Сутність діяльності казначейства

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і
керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента
України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів
України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів
України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.

Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного
бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні
органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в
установах банків.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами
законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками
України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими
інституціями. Воно виступає з’єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі
між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей
процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять
від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис
доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань),
та закінчується складанням звітності після проведення процедур
попереднього контролю перед здійсненням платежу.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно
забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень,
податків, зборів та інших обов’язкових платежів та проведення видатків
державного бюджету через оплату рахунків суб’єктів господарської
діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним
розпорядникам коштів.

Головним призначенням Державного казначейства України є сприяння
оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсамии шляхом
забезпечення своєчасного отримання бюджетними установами необхідних
ресурсів для успіщного функціонування державних служб при одночасному
зменшенні видатків на державне фінансування. Крім того казначейство
відповідає за управління державними фінансовими активами і
зобов’язаннями.

Сутність казначейства як і будь-якого іншого поняття чи категорії
проявляється у виконуваних функціях, які характеризують прояв його суті
в дії, а також завдання, права та обов’язки, пов’язані з його
діяльністю.

2.2. Функції Державного казначейства України

Відповідно до Положення про Державне казначейство за від 31 липня 1995
р. №590 на Державне казначейство в Україні покладено виконання таких
функцій:

здійснює касове виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування
за доходами та видатками;

організовує управління наявними коштами державного бюджету, державних
позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків,
визначених на відповідний період;

здійснює контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів на стадії
проведення платежу на підставі підтверджуючих документів, наданих
розпорядниками бюджетних коштів;

проводить облік касового виконання та складання звітності про стан
виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;

здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього і внутрішнього
боргів держави відповідно до чинного законодавства;

здійснює розмежування загальнодержавних податків, зборів та інших
обов’язкових платежів між державним бюджетом та бюджетами Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, проводить
взаєморозрахунки між ними. Розмежування з бюджетами нижчого рівня
здійснюються за умови укладання угод між органами Держказначейства та
відповідними Радами;

відповідно до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки
розпорядників бюджетних коштів в органах Держказначейства;

здійснює оплату рахунків за дорученням розпорядників бюджетних коштів
відповідно до чинних нормативних актів. При цьому Держказначейство не
несе відповідальності за зобов’язаннями, прийнятими розпорядниками
бюджетних коштів;

отримує звіти про виконання кошторисів доходів і видатків від
розпорядників бюджетних коштів, здійснює звірку даних обліку органів
Держказначейства з даними обліку розпорядників;

здійснює у безспірному порядку стягнення належних державному бюджетові
коштів по взаєморозрахунках між бюджетами;

забезпечує роботу інформаційно-обчислювальної системи
Держказначейства та її взаємодію з інформаційними системами
Національного та комерційних банків України, міністерств, відомств та
інших органів виконавчої влади, установ та організацій;

управляє поточними залишками казначейських рахунків з метою отримання
доходів та зарахування їх до загального та спеціального фондів
державного бюджету;

розробляє та затверджує нормативно-правові акти та єдині правила
організації роботи з питань казначейського виконання бюджетів усіх
рівнів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про
виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування, кошторисів
доходів та видатків бюджетних установ, відкриття рахунків в органах
Державного казначейства;

здійснює роботу щодо добору, розстановки кадрів, створення ефективної
системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, забезпечує
проведення єдиної державної політики з питань державної служби в органах
Держказначейства;

організовує та здійснює внутрішньосистемний контроль і аудит;

здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством України.

При цьому Державне казначейство має реалізувати принцип Єдиного
казначейського рахунку державного бюджету у поєднанні з централізованою
системою, яка дасть змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан
державних фінансів, забезпечить можливість маневрування фінансовими
ресурсами держави. За цих умов за банківською системою залишається
здійснення функцій акумуляції коштів Державного бюджету України, їх
зберігання та перерахування за дорученням органів Державного
казначейства, а також прийом, зберігання та видачу готівки. А за
міністерствами та відомствами залишається право розподілу асигнувань за
напрямами видатків коштів, затвердженими державним бюджетом України.

Як свідчить світовий досвід, такий розподіл функцій щодо касового
виконання державного бюджету між фінансовою та банківською системами є
найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі
управління державним бюджетом у руках головного фінансового агента
держави в особі Державного казначейства України.

Для виконання своїх функцій Державне казначейство має право:

бути учасником системи електронних платежів Національного банку України;

відкривати, використовувати та закривати в установах банків
кореспондентські рахунки в національній та іноземній валютах;

отримувати безоплатно від Національного та комерційних банків інформацію
про наявність та рух коштів за поточними, депозитними, бюджетними
та іншими рахунками розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих
органів інформацію про статистичні дані щодо виконання державного
бюджету та бюджетів самоврядування;

вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних і місцевих
органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та банків
дотримання встановленого порядку виконання бюджетів;

призупиняти або обмежувати за рішенням Голови Держказначейства та його
заступників а також керівників територіальних органів Держказначейства
здійснення операцій за рахунками розпорядників бюджетних коштів у разі
порушення ними встановленого порядку використання бюджетних коштів, а
також неподання кошторисів та звітності про їх надходження та
використання;

вживати заходи щодо усунення виявлених порушень при проведенні
розрахунків (взаєморозрахунків) за доходами та видатками державного
бюджету та бюджетів самоврядування за повідомленням контролюючих та
правоохоронних органів, а також вимагати усунення виявлених порушень
від усіх учасників зазначених розрахунків;

укладати з установами, організаціями та підприємствами усіх форм
власності угоди, що забезпечують виконання функцій, покладених на
Держказначейство;

відмовляти розпорядникам бюджетних коштів у відкритті рахунків без
укладання відповідної угоди;

видавати разом з Національним банком України, іншими центральними і
місцевими органами виконавчої влади спільні нормативні акти;

має інші права, передбачені чинним законодавством України.

Свою роботу Державне казначейство організовує відповідно до Положення
“Про Державне казначейство України”, затверджене постановою Кабінету
Міністрів від 31 липня 1995 р. №590. Розмежування повноважень між
регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за
ознаками значення того чи іншого об’єкта фінансування і місця його
розташування.

Список використаної літератури

Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 року
№2542-III.

Положення про Державне казначейство України від 30 липня 1995р. № 590.

Булгакова С.О., Василенко Л.І., Єрмошенко Л.В., Огонь Ц.Г., Масленнікова
Т.О. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Київський національний
торговельно- економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2003. — 287с.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища шк.,
2000р. – 383 с.

В.Д.Базилевич, Л.О.Баластрик. Державні фінанси. Навч.посібник/ За
заг.ред.Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2002 р. – 368 с.

Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. –
Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 590 с.

PAGE

PAGE 16

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020