Реферат на тему:
Оцінка фінансового стану підприємства
1. Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність і значення
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого
розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності
значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану
підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової
стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової
стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового
стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки
жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення
прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі
своєчасного й об’єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його
платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й
тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато
в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан
підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та
диференціацію відсоткових ставок.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом
взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства,
визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і
характеризується системою показників, що відображають наявність,
розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,
комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього
впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому
стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і
реалізація високоякісної продукції.
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції,
робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість
підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан
Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі
з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки
підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотний зв’язок, оскільки брак коштів може призвести до
перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому
процесі.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення
систематичного надходження й ефективного використання фінансових
ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення
раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової
стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної
оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у
забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності
кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення
рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи
стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед
бюджетом, банком та іншими установами.
Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з
використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить
критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у
статиці за певний період, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть
змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи
ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального
розміщення.
Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької
платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у
постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану
прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних
санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
– дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
– дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства,
забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
– об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та
фінансової стійкості підприємства;
– оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та
кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
– аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку
цінних паперів;
– визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки
планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб
мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для
необхідного диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість
основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об’єктивну та
точну картину фінансового стану підприємства.
При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі:
аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи
підприємства.
Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської
діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв’язаних
розділів: фінансового та управлінського аналізу.
Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом
системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий
та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв’язані, мають
спільну інформаційну базу (рис. 9.1).
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
– орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
– множинність об’єктів-користувачів;
– різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;
– максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється
партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних
публічної фінансової звітності, є:
– аналіз абсолютних показників прибутку;
– аналіз показників рентабельності;
– аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності
підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
– аналіз ефективності використання залученого капіталу;
– економічна діагностика фінансового стану підприємства.
На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу
більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і
внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і
завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.
Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану
підприємства є:
– аналіз майна (капіталу) підприємства;
– аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
– оцінка ділової активності підприємства;
– аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що
на них впливають;
– аналіз кредитоспроможності підприємства;
– оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
– аналіз власних фінансових ресурсів;
– аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
– аналіз самоокупності підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на
широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала
певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
1) горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності
з попереднім періодом;
2) вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових
показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
3) трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом
попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції
динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей
окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція
найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто
перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між
окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення
взаємозв’язків показників;
5) порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених
показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його
дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників
даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із
середньогалузевими та середніми показниками.
6) факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на
результативний показник детермінованих (розділених у часі) або
стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При
цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли
результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним
(синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний
показник.
O
O
O
JПредметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх
формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу
фінансового стану підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення на
цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й
використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи
аналізу.
Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів
та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів
економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані
методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних
процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках
та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
– експертних оцінок і сценаріїв,
– психологічні,
– морфологічні,
– порівняльні,
– побудови системи показників,
– побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике
значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких
покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
– ланцюгових підстановок,
– арифметичних різниць,
– балансовий,
– виокремлення ізольованого впливу факторів,
– відсоткових чисел,
– диференційний,
– логарифмічний,
– інтегральний,
– простих і складних відсотків,
– дисконтування.
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи
економічної статистики (середніх та відносних величин, групування,
графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а
також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний
аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).
Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей
вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить
методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають
змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними
показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в
процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні,
предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи
звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних
розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система
аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні
моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.
Предикативні моделі – це моделі передбачувального, прогностичного
характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків
підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з
них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних
фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані
факторні та регресивні моделі).
Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних
результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на
підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у
внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні
нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів
виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від
цих нормативів.
Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко
детермінованих факторних моделей.
Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть
використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу,
їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей
аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану
підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення
такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення
роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності,
самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових
HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyGfHDafAK9pzrpy1cdmAt-BNpaDp6
g1MnuXfiGudozxcRm2nIES1wYY5q81*ydvqVpMgaK95R9i4oolDxHXrdAnu-Xnw1ySwphAYH
ICo0Bbz74QNk7n-*fS*bUwOnR-kOVMrjjIuuk8L2zGSg3hOv*StS1O8R9w5xxaGJyh479Odj
dtrru2q*KQFW9s14l94cDICyzMtG8oW0–fNLyV5hDjCrhi-FFJYm-m5v*H-MWgArg80fkdN
JSjF3aUt1nHglLQqm3jiE65kvIB4Ak*0D-kElvsUGA-6T0*6zMKVUTsU3MUBPZHBTMoy7mBP
3dM33E000b3ziH8Gb0RGUVLfy5jwup0m12A2QtoxyudxyFEBDCtoq9JJ-1MxX5NX1-mIT1AW
9l9-pxP29L2gEJk7Op-XIxzIWksI*L0ZeRo4oG8tB7FDBREircaPS1Yy-WW0fVfrIV2UtUnt
0KjajYvvkl51PHPiAWqtDIAwb4t5DMuTMo6IfR518cH7l9hSj0V7rxQPJY” \t “_blank”
ресурс ів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової
стабільності підприємства.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
