КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни “Фінансовий аналіз”
на тему:
“Основні інструменти фінансового аналізу,
ефективність діяльності аналізу компанії”
ПЛАН
1. Методи та прийоми як інструменти фінансового аналізу
2. Аналіз ефективності діяльності компанії (підприємства)
Список використаної літератури
1. Методи та прийоми як інструменти фінансового аналізу
Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення
господарських процесів у їхньому становленні та розвитку.
До характерних рис методу відносяться і використання системи показників,
виявлення і зміна взаємозв’язку між ними.
Узагальнено класифікацію методів, моделей та прийомів фінансового
аналізу представлено на рисунку.
Зміст і основна цільова настанова фінансового аналізу — оцінка
фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності
функціонування суб’єкта, що хазяює, за допомогою раціональної фінансової
політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній
науці методу. Метод фінансового аналізу— це система
теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і
регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб’єктів
господарювання, тобто тріада:
М = [К,І,Р],
де К — система категорій;
I — науковий інструментарій;
Р – система регулятивних принципів.
Перші два елементи характеризують статистичний компонент методу,
останній елемент — його динаміку.
Категорії фінансового аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття
даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт,
опціон, грошовий потік, ризик, леверідж тощо. Науковий інструментарій
(апарат) фінансового аналізу — це сукупність загальнонаукових і
конкретнонаукових способів дослідження фінансової діяльності суб’єктів,
що хазяюють. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону
його методології і методики. До них відносяться: системність,
комплексність, регулярність, наступність, об’єктивність і ін.
Основним елементом методу будь-якої науки є її науковий апарат. В даний
час практично неможливо відокремити прийоми і методи якої-небудь науки
як властиві винятково їй — спостерігається взаємопроникнення наукових
інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі і керуванні також
можуть застосовуватися різні методи, розроблені споконвічно в рамках
тієї чи іншої економічної науки.
Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень
класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.
Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не
на строгих аналітичних залежностях. До них відносяться методи:
експертних оцінок, сценаріїв, психологічного, морфологічні, порівняння,
побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.п.
Застосування цих методів характеризується визначеним суб’єктивізмом,
оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.
До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі
формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони
складають другий рівень класифікації. Перелічимо деякі з них.
Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу:
ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення
ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний,
логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків,
дисконтування.
Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин,
угруповання, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів
динаміки.
Математико-статистичні методи вивчення зв’язків: кореляційний аналіз,
регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод
головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод объекто-періодів,
кластерний аналіз тощо.
Эконометричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний
аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого
балансу.
Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи
системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування,
нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування
тощо.
Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень:
методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового
обслуговування, методи сіткового планування і керування.
Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє
застосування в рамках фінансового аналізу, оскільки основні результати
ефективного аналізу і керування фінансами досягаються за допомогою
спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже
використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування
машинної імітації, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу,
обробки рядів динаміки тощо.
Практика фінансового аналізу виробила його основні методи. Серед них
можна виділити шість:
– горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції в
інформації з попереднім періодом;
– вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових
фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції в інформації на
результат у цілому;
– трендовый аналіз – порівняння кожної позиції в інформації з рядом
попередніх періодів і визначення тренда, тобто. основної тенденції
динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних
особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі
значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний
прогнозний аналіз;
– аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між
окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв’язків показників;
– порівняльний (просторовий) аналіз – порівняння зведених показників як
всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з
показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;
– факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на
результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних
прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути прямим, коли
результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім,
коли його окремі елементи складаються в загальний результативний
показник.
В ході аналізу для характеристики різних аспекті діяльності підприємств
застосовується як абсолютні показники, так і відносні фінансові
коефіцієнти, що представляють собою відносні показники фінансового
стану. Відносні показники діляться на коефіцієнти розподілу та
коефіцієнти координації.
Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно
визначити, яку частину становить той чи інший абсолютний показник від
підсумку групи абсолютний показників, що його включає.
Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних
по сутності абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних
комбінацій, що мають різний економічний зміст.
Аналіз фінансових коефіцієнтів заключається в порівнянні їх значень з
базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період
та за ряд років. В якості базисних величин використовуються середні за
часовим рядом значення показн6иків даного підприємства, що відносяться
до минулих періодів.
Фінансовий аналіз проводиться за допомогою наступних основних прийомів:
порівняння й угруповання, ланцюгових підстановок, різниц. В окремих
випадках можуть бути використані методи економіко-математичного
моделювання (регресійний аналіз, кореляційний аналіз).
Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного
періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з
показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння
дали правильні висновки аналізу, необхідно забезпечити порівнянність
порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і одноякісність.
Порівнянність аналітичних показників зв’язана з порівнянністю
календарних термінів, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів
тощо.
Прийом зведення й групування полягає в об’єднанні інформаційних
матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні
співставлення і висновки. Аналітичні групування дозволяють у процесі
аналізу виявити взаємозв’язок різних економічних явищ і показників;
визначити вплив найбільш істотних факторів і знайти ті чи інші
закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини
впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень
сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих
випадках, коли зв’язок між показниками можна виразити математично у
формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок
полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожен звітний показник
базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така
заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний
фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості
факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки
починаються з вихідної бази, коли усі фактори дорівнюють базисному
показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше
кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора
встановлюється шляхом послідовного вирахування: з другого розрахунку
віднімається перший, із третього – другої і т.д.
Застосування прийому ланцюгових підстановок вимагає суворої
послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність
полягає в тому, що в першу чергу визначається ступінь впливу кількісних
показників, що характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг
фінансових ресурсів, обсяг доходів і витрат, у другу чергу – якісних
показників, що характеризують рівень доходів і витрат, ступінь
ефективності використання фінансових ресурсів.
Прийом різниць полягає в тому, що попередньо визначається абсолютна чи
відносна різниця (відхилення від базисного показника) по досліджуваних
факторах і сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення
(різниця) по кожному фактору збільшується на абсолютне значення інших
взаємозалежних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох
факторів (кількісного і якісного) прийняте відхилення по кількісному
фактору необхідно множити на базисний якісний фактор, а відхилення по
якісному фактору – на звітний кількісний фактор.
Прийом ланцюгових підстановок і прийом різниць є різновидом прийому, що
одержав назву “елімінування”. Елімінування – логічний прийом,
використовуваний при вивченні функціонального зв’язку, при якому
послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх
інших.
Фінансовий аналіз діяльності підприємства проводиться за допомогою
різних типів моделей, що дозволяють структуризувати таідентифікувати
взаємозалежності між основними показниками. Можна виділити три основних
типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.
Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є
основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться
побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в
різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз
звітності, система оцінних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності
й ін.
Предикативні моделі – це моделі прогнозного характеру, що
використовуються для прогнозування доходів підприємства і його
майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є
розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогнозних
фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного
аналізу.
Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності
підприємств з очікуваними, розрахованими, наприклад, по бюджету. Ці
моделі використовуються в основному у внутрішньому аналізі фінансового
стану. Вони зводяться до встановлення нормативів по кожній статті
витрат, по технологічних процесах, видам продукції, центрам
відповідальності і до аналізу відхилень фактичних даних від цих
нормативів..
Розглянуті моделі відрізняються різною складністю використання
математичного апарата, інформаційного забезпечення й інтерпретації
отриманих результатів.
2. Аналіз ефективності діяльності компанії (підприємства)
Існує кілька підходів до оцінки діяльності підприємства. Один з них — це
аналіз фінансових звітів підприємства. Це можна зробити трьома
способами:
1) вивчити конкретні форми фінансової звітності;
2) порівняти джерела та напрямки використання і розміщення коштів
фірмою на певні періоди;
3) проаналізувати, як пов’язані окремі форми фінансової звітності між
собою за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень.
Мета складання фінансової звітності— надання користувачам для прийняття
рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий
стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
— придбання, продажу та володіння цінними паперами;
— участі в капіталі підприємства;
— оцінки якості управління;
— оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання,
тобто платоспроможності;
— забезпеченості зобов’язань підприємства;
— визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
— регулювання діяльності підприємства;
— оцінки прибутковості підприємства та виявлення резервів її підвищення;
— інших рішень.
Головна мета аналізу фінансових звітів — оцінити результати ефективності
діяльності підприємства за звітний період і його поточний фінансовий
стан; своєчасно виявляти й усувати недоліки фінансовій діяльності та
знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства й підвищення
його платоспроможності.
При цьому необхідно вирішити наступні завдання:
1) на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої,
комерційної і фінансової діяльності оцінити виконання плану з
надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення
фінансового стану підприємства;
2) прогнозування можливих фінансових результатів економічної
рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності й
наявності власних і позичених ресурсів, розроблення моделей фінансового
стану за різних варіантів використання ресурсів;
3) розроблення конкретних заходів, спрямованих на ефективніше
використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану
підприємства.
Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні
(стандарті) бухгалтерського обліку 1 (П(С)БО 1), затвердженому наказом
Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 р. Це положення
встановлює:
– мету фінансових звітів;
– їх склад;
– звітний період;
– якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися
під час складання фінансових звітів;
– вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
Уся фінансова звітність повинна надаватидохідливу, доречну, достовірну
та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності
підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного
капіталу.
Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі
мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію.
Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для
прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові
інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої
інформації зі складу фінансових звітів.
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1
вимагає наявність у ній даних про:
– підприємство;
– дату звітності та звітний період;
– валюту звітності та одиницю її виміру;
– відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;
– облікову політику підприємства та її зміни;
– аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
– консолідацію фінансових звітів;
– припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
– обмеження щодо володіння активами;
– участь у спільних підприємствах;
– виявлені помилки та пов’язані з ними коригування;
– переоцінку статей фінансових звітів;
– іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.
Фінансовий стан підприємства може бути оцінений з різним ступенем
деталізації залежно від цілей аналізу, існуючої інформації, програмного,
технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення
процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану.
Послідовність аналізу фінансового стану підприємства така:
а) експрес-аналіз фінансового стану підприємства;
б) деталізований аналіз фінансового стану підприємства Експрес-аналіз —
це наочна і проста оцінка фінансового добробуту і динаміки розвитку
підприємства. Його виконують у три етапи:
– підготовчий;
– попередній огляд;
– економічне читання й аналіз звітності.
Мета підготовчого етапу — прийняття рішення про доцільність
експрес-аналізу фінансової звітності, визначається через ознайомлення з
аудиторським висновком та установлення на цій основі пріоритетних
напрямків такого аналізу.
Мета попереднього огляду — ознайомлення з пояснювальною запискою до
балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному
періоді, визначити основні тенденції показника діяльності та якісні
зміни в майновому та фінансовому стані, при цьому потрібно брати до
уваги різні фактори, наприклад інфляцію і недоліки балансу.
Мета етапу економічного читання й аналізу звітності — одержання
узагальненої оцінки результатів діяльності підприємства.
Сенс експрес-аналізу — відображення невеликої кількості найважливіших
показників і постійне дослідження їх динаміки. Після проведення
експрес-аналізу потрібно проаналізувати п’ять взаємозв’язаних таблиць:
1) господарські кошти підприємства та їх структура;
2) основні активи підприємства;
3) структура і динаміка оборотних коштів підприємства;
4) основні результати фінансово-господарської діяльності;
5) ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.
Закінчується експрес-аналіз висновками про фінансовий стан підприємства,
а також пропонуються шляхи його поліпшення.
Список використаної літератури
Грачова Р. Аналіз фінансового стану підприємства. // Дебет-Кредит. Нова
бухгалтерія.- С.212-224.
Гринів Б.В. Аналіз бухгалтерської звітності підприємства. – К.: НМЦ
“Укоопосвіта”, 2000.- 131с.
Губіна І.А. Аналіз ліквідності підприємства на основі балансу. // Світ
бухобліку.- 1998.- №2.- С.75-79.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.
посібн. – К.: КОО “Знання”,2000. – 378с.
Мец О.В. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану
підприємств: Навч. посібн.: КНЕУ, 1999. – 53с.
Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності
підприємств. – К.: НМКВО, 1999. – 53с.
Поліщук Н.В. Методи аналізу діяльності підприємства. // Фінанси
України.-2001.- №1.- С.61-66.
Руденко Л.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.:
Навч. посібн.- К.:НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.- 421с.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
