КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Основи організації іпотечного ринку житла у трансформаційній економіці
країни Фінансові відносини як елемент організації іпотечного ринку житла
Механізми однорівневої та дворівневої моделей вторинного іпотечного
ринку
План
Основи організації іпотечного ринку житла у трансформаційній економіці
країни
Фінансові відносини як елемент організації іпотечного ринку житла
Механізми однорівневої та дворівневої моделей вторинного іпотечного
ринку
1. Основи організації іпотечного ринку житла у трансформаційній
економіці країни
Іпотечний ринок житла має свою організацію. Є різні моделі іпотечного
ринку, різні схеми іпотечного кредитування. Є первинний і вторинний
іпотечні ринки житла. Кожна з країн сформувала національну модель
іпотечного ринку, якій властива відповідна організація. Не існує
однотипних моделей організації іпотечного ринку, властивих для усіх
країн. Нині здійснюються спроби щодо створення уніфікованої моделі
організації іпотечного ринку в рамках Європейського Союзу.
Теоретично обґрунтованою є постановка питання про віднайдення спільних,
закономірних рис, властивих для усіх моделей організації іпотечного
ринку. Виявлення таких загальних характеристик організації іпотечного
ринку житла має важливе прикладне значення для розвитку цього ринку в
країнах перехідної економіки, зокрема в Україні.
Аналіз зарубіжного досвіду розвитку іпотечних ринків житла дозволяє
виявити характерні риси організації іпотечного ринку житла.
Закономірними складовими організації іпотечного ринку житла є: система
правових норм, що регламентують відносини на цьому ринку, стандарти та
правила іпотечного кредитування, органи державного регулювання, органи
місцевого самоврядування, саморегулівні організації, інститути та
інструменти ринку, а також фінансові відносини, в які вступають учасники
цього ринку.
Розглянемо роль та значення окремих складових організації іпотечного
ринку житла більш детально.
2. Фінансові відносини як елемент організації іпотечного ринку житла
Іпотечний ринок являє собою складну багаторівневу систему відносин.
Важливим сегментом економічних відносин є фінансові відносини, що
виникають на іпотечному ринку житла. Суб’єктами цих відносин є держава,
місцеве самоврядування, кредитори, інвестори, саморегулівні організації,
різноманітні фінансові посередники, суб’єкти ринку, що здійснюють його
інформаційно-аналітичне забезпечення, та суб’єкти, що мінімізують
ризики, пов’язані з діяльністю на цьому ринку, підрядники, інші суб’єкти
підприємницької діяльності.
¬
?
¬
®
N8
N
го спрямування заощаджень населення і заощаджень юридичних осіб та
іпотечного кредитування.
3. Механізми однорівневої та дворівневої моделей вторинного іпотечного
ринку
Основними учасниками іпотечного ринку є:
– позичальник, що отримує кредит;
– кредитор (банк чи небанківська фінансова установа), що надає
позичальнику кредит під заставу нерухомості;
– посередник – спеціалізована установа, що забезпечує залучення
вільного капіталу для його подальшого реінвестування в іпотечні кредити;
– інвестори (в основному інституційні), які купують цінні папери,
випущені на основі іпотечних кредитів.
Первинний іпотечний ринок визначається відносинами позичальника і банку,
а його інструментом є заставна.
Заставна оформлюється при наданні кредитною установою іпотечного
кредиту, якщо її випуск передбачено іпотечним договором. У Фінансовому
словнику А. Г. Загороднього [50] наведено таке визначення: «Заставна –
це юридичний документ, що свідчить про заставу боржником належного йому
нерухомого майна (землі, будівель, споруд). Заставна видається кредитору
(особі, яка дала гроші в борг) і перебуває в нього до завершення
розрахунків з боржником. У разі невчасної сплати боргу кредитор має
право продати заставлене майно чи стати його власником. Заставну
укладають у нотаріальній конторі і реєструють у кадастровій книзі».
Вимоги до форми та змісту заставної визначаються у законодавчих і
нормативних актах, які регулюють питання іпотечного кредитування та
використання цінних паперів. Заставна складається в письмовій формі в
одному примірнику на бланку стандартної форми [10]. Крім назви та
формулювання про зобов’язання боржника перед іпотекодержателем, заставна
містить: реквізити іпотекодавця, елементи іпотечного договору, предмет
іпотеки, реєстраційний номер, дату, місце реєстрації, підписи.
Вид заставної залежить від умов іпотечного кредиту та виду іпотеки, яка
виступає забезпеченням цього кредиту.
Власник заставної має право до закінчення строку виконання іпотекодавцем
зобов’язання за кредитом здійснювати операції зі своїми заставними
шляхом залучення грошових коштів інших осіб, по-перше, через продаж
заставної, по-друге, через передачу заставної у заставу, тобто
використовувати з метою рефінансування, забезпечуючи тим самим виконання
зобов’язань перед іншими кредиторами.
Перехід власності на заставну здійснюється шляхом індосаменту
(передаточного напису). Особа, якій передана заставна, стає новим
власником боргу і гарантуючих його зобов’язань. Така передача повинна
бути зареєстрована. Після повної виплати боргу закладна анулюється,
тобто позичальнику повертаються всі права на нерухомість.
Первинний іпотечний ринок передбачає продаж заставної або передачу її у
заставу. Крім цього, заставні можуть використовуватися іпотечним
кредитором як забезпечення емісії іпотечних облігацій або продажу пулу
заставних при рефінансуванні [10]. При цьому виникають інструменти
фондового ринку, тобто створюється вторинний іпотечний ринок.
Інструментами цього ринку є цінні папери, забезпечені іпотечними
кредитами.
Зміст вторинного іпотечного ринку становить ланцюжок: позичальник –
банк-інвестор, це – однорівнева модель вторинного іпотечного ринку, або:
позичальник – банк – посередник – інвестор – дворівнева модель
вторинного іпотечного ринку.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
