.

Організація касового виконання видатків державного бюджету України. (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1 8067
Скачать документ

Курсова робота

Організація касового виконання видатків державного бюджету України.

ВСТУП

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання
бюджетного фонду. На практиці цю програмно-стратегічну мету кожна країна
реалізує по-своєму. Від уряду перш за все залежить створення такої
системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати
контроль за відповідністю державних доходів і видатків прийнятому Закону
про бюджет на поточний рік , а також рівномірне розподілення надходжень
і витрат у часі, підтримання пропорційності їх упродовж бюджетного року.

Останнє десятиліття характиризується стрімким упровадженням комп’ютерних
технологій у повсякденне життя, що удосконалило процес одержання та
обробки інформації і, відповідно, зробило можливим майже негайне
реагування з боку одержувачів даних. Так, раніше не йшлося про
одержанняч картини руху державних коштів упродовж одного дня вже на
наступний день, не кажучи про негайне проведення розрахунків. Дуже
важливим є здійснення повного поточного контролю за необхідністю та
цільовим використанням бюджетних видатків.

У світі найпоширенішим є метод касового виконання бюджету. У внутрішніх
документах Державного казначейства наводиться таке його визначення:
організація збору бюджетних коштів на території країни, їх зберігання
та видача, а також ведення обліку та звітності. Цей метод усуває
недоліки попереднього, оскільки краще забезпечує прозорість і легкість
контролю за використанням коштів у будь-який момент часу.

Більшість країн має банківську систему касового виконання бюджету, за
якої банки на чолі з центральним, національним, загальнодержавним тощо є
головним касиром держави. В основі цієї системи лежить принцип єдиної
каси, тобто всі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства
фінансів або казначейства у центральний банк, з якого здійснюються всі
витрати держави.

Для оперативного контролю та фінансування невідкладних видатків
фінансовими органами, крім розпису доходів та видатків, можуть
складатися касові плани виконання бюджету – на місяць із розподілом на
п’яти – і десятиденки; з термінами надходження платежів і термінами
фінансування першочергових витрат. Одночасно із затвердженням бюджету на
черговий фінансовий рік встановлюється розмір обігової касової готівки
на початок наступного бюджетного року – це резерв, що має фінансувати
тимчасові касові розриви. У даному разі касовий розрив – це перевищення
поточних видатків бюджету над поточними доходами у межах бюджетного
року. В Україні банки на договірних засадах можуть надавати кредити
органам Державного казначейства у межах бюджетного року на покриття
тимчасових касових розривів.

Державне казначейство України було засноване у 1995 році Указом
Президента України, відповідно до якого у тому ж році Постановою
Кабінету Міністрів № 590 були закріплені його основні функції –
виконання державного бюджету та управління бюджетними коштами.
Казначейство підпорядковане та підзвітне Міністерству фінансів України,
Президентові, Кабінету Міністрів України, НБУ; здійснює касове виконання
бюджету, яке грунтується на територіальному принципі розподілу коштів;
співпрацює з іншими державними органами з питань виконання бюджету;
аналізує та надає пропозиції щодо вдосконалення чинної системи виконання
бюджету і, звичайно ж, здійснює контроль за надходженням і використанням
державних коштів.

Структура казначейства типова для державної служби: Державне
казначейство України, управління проміжної ланки (обласні) та відділення
казначейства на місцях. Внутрішня типова структура управлінь і відділень
відображає особливості роботи кожної одиниці і не завжди така сама, як у
інших відділів та управлінь, але можна виділити відділи: виконання
бюджету за доходами; виконання бюджету за видатками; встановлення
лімітів; обліку й звітності та ряд інших, необхідних для роботи самого
казначейства. Вища й середня ланки служби мають режимно-секретні
відділи, відділи контролю та організації роботи підвідомчих органів,
відділи комп’ютеризації. Очевидно, останні після повного інформаційного
забезпечення казначейства з часом перетворяться на штатну обслуговуючу
одиницю, нині ж їх діяльність охоплює розробку та перевірку програмного
забезпечення, а також встановлення й обслуговування комп’ютерних мереж.

Незвичність нових методів роботи, занадто універсальна структура
ново-створеного Державного казначейства, робота вручну з масою паперів,
недоробки форм обліку та звітності дали наприкінці 1997 року такі
наслідки: накопичення залишків коштів на рахунках територіальних органів
казначейства та бюджетних організацій, зволікання з перерахуванням
коштів за призначенням, плутанина з формами звітності. Було вирішено
застосовувати щомісячні розписи руху коштів, робити щомісячні оцінки
очікуваних надходжень за доходами і джерелами покриття дефіциту
держбюджету. Тоді ж у 1997 році був розроблений єдиний бухгалтерський
план рахунків та форми документів і звітності. Була проведена робота
щодо боротьби з небажаним втручанням місцевих органів влади у роботу
відділів казначейства на місцях. Стала очевидною необхідність
якнайшвидшого створення цілісної інформаційної системи, яка б
забезпечувала прозорість, оперативність отримання інформації та
можливість негайного реагування на неї. У 2000 році державний бюджет
зазнав поділу на загальний і спеціальний фонди, відповідні повноваження
отримало і казначейство. План рахунків зразка 1997 року наказами
Головного управління Державного казначейства у грудні 1999 року та
упродовж весни 2000 року був розширений з урахуванням змін: кошти
спеціального бюджетного фонду поділяються на спеціальні кошти, інші
власні надходження; інші доходи. Поділу на спеціальні та загальні
зазнали і кошти бюджетних підприємств, установ та організацій. За
методикою касового виконання бюджету банки здійснюють акумуляцію коштів,
забезпечують їх рух та зберігання, а також перерахування за дорученням
казначейства. Останнє ж видає розпорядження на перерахування сум коштів,
у тому числі і в іноземній валюті, веде облік та аналіз руху грошової
маси, встановлює ліміти видачі й звітує про виконання бюджету. За
законодавством казначейство здійснює і управління внутрішнім державним
боргом за дорученням Міністерства фінансів, але одним із завдань
подальшого розвитку казначейство ставить чітке розмежування сфер
діяльності казначейства та Мінфіну, а також удосконалення шляхів
співпраці з органами контролю за виконанням бюджету.

Фактично повністю перейти на казначейську систему виконання державного
бюджету Україні вдалося у 2000 році, хоча за поданням Міністерства
фінансів окремі установи можуть фінансуватися за відомчою структурою. В
2001 року в Україні була введена в дію Трансакційна автоматизована
система казначейства (ТАСК). Ця система забезпечується створенням
електронної мережі, яка має зв’язок із банківською системою й
пристосована до програми “клієнт банку – банк”, і є революційним кроком
у вдосконаленні казначейської роботи. Схожі системи вже функціонують у
розвинутих країнах, в Україні ж виконується вперше .

Отже, запровадження казначейської системи касового виконання державного
бюджету має низку проблем і недоліків, які потрібно оперативно
вирішувати. Тому дослідження казначейської системи виконання Державного
бюджету за видатками є актуальним і важливим. Метою роботи є вивчення
діючого механізму та методів касового виконання державного бюджету за
видатками, а також визначення основих напрямків та видів контролю за
цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів.

Відповідно до поставленої мети потрібно вирішити наступні завданя:

дати характеристику державному бюджету України, зокрема видаткам;

визначити роль і значення казначейства в реалізації функції розпорядника
бюджетних коштів, як важливого органу касового виконання державного
бюджету;

дослідити особливості і функціональні обов’язки відділення Державного
казначейства у Коломийському районі Івано-Франківської області;

проаналізувати організацію касового виконання видатків державного
бюджету на основі практичного матеріалу;

дослідити організацію контролю за цільовим і ефективним використанням
бюджетних ресурсів розпорядниками державних коштів.

Звідси виводиться важливе значення державного бюджету, а також
вказується на необхідність переходу в Україні від банківської системи
касового виконання державного бюджету до казначейської, роль
казначейства в реалізації функції розпорядника бюджетних коштів,
структура казначейства, функції та обов’язки.

Організації касового виконання видатків державного бюджету України.
Розгляд цього питання починається з характеристики територіального
відділення Державного казначейства у Коломийському районі, його
особливості та функціональні обов’язки. Нормативні положення про касове
виконання дежавного бюджету за видатками доповнюються аналізом
практичних даних на прикладі ВДК у Коломийському районі, проблемами та
напрямками удосконалення внутрішнього казначейського контролю та
контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів
розпорядниками державних коштів.

РОЗДІЛ I Теоретичні основи взаємодії розпорядників бюджетних коштів з
казначейством

Процес фінансування розпорядників бюджетних коштів, їх види, функції та
повноваження.

Касове виконання Державного бюджету за видатками здійснюється органами
Державного казначейства в межах асигнувань, передбачених в Державному
бюджеті відповідним розпорядникам коштів. Фінансування здійснюється
шляхом проведення платежів безпосередньо на користь суб’єктів
господарської діяльності, які виконали роботи та надали послуги
розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким
надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на
відповідні заходи. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи
в особі керівників, які уповноважені і на їх отримання бюджетних
асигнувань (повноважень наданих розпоряднику бюджетних коштів відповідно
до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та
здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету),
взяття бюджетних зобов’язань (будь-які здійснені відповідно до
бюджетного асигнування розміщення замовлень, укладення договору,
придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій
протягом бюджетного періоду) та здійснення видатків з бюджету ( кошти,
що спрямовуються на здійснення програм та доходів, які передбачені
відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми
боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум) В залежності від
ступеня підпорядкованості і від обсягу наданих прав вони підрозділяються
на головних і нижчестоящих розпорядників коштів. [див. рис.1.1]

Головний розпорядник бюджетних коштів – це розпорядник, якому
затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та має право
витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, який він очолює,
і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією
установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками
коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани
асигнувань. Тобто це міністерства, інші центральні органи виконавчої
влади, установи в особі їх керівників, які отримують бюджетні
повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень і надання
бюджетних асигнувань і які визначені в Законі про Державний бюджет
України на відповідний рік. []

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй
діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику вищого
рівня або діяльність якого координується через нього. Розпорядники
нижчого рівня поділяються на розпорядників другого та третього ступеня.

Схема 2.2

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про
місцеві бюджети.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій,
визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності
досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні
запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому
фінансовому органу;

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про
Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет, доводить у
встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня,
одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асигнувань, забезпечує
управління бюджетними асигнуваннями;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо
інше не передбачене законодавством;

здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих
розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних
коштів, і витрачання ними бюджетних коштів;

одержує звіти про використання коштів нижчого рівня та одержувачів
бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних
коштів.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між
розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачання їх на
централізовані та інші доходи, на утримання апарату управління. При
розподілі коштів і перерахуванні їх підвідомчим установам. Розпорядники
коштів є головними, а при витрачанні на утримання апарату управління або
на централізовані доходи вони є розпорядниками коштів третього ступеня./
2 /

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників
коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками бюджетних коштів другого ступеня є бюджетні установи, які
уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та
здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи і на
розподіл коштів розпорядникам третього ступеня та безпосередньо
підпорядкованим їм одержувачам.

Головним чином, це – обласні установи і організації, в яких є підвідомчі
підрозділи. Вони при розподілі коштів також є розпорядниками коштів
другого ступеня, а при витрачанні коштів на утримання свого апарату або
витрачання коштів на централізовані заходи є розпорядниками коштів
третього ступеня.

На обласному рівні розпорядниками коштів другого ступеня є:

управління освіти;

фінансове управління;

управління казначейства;

обласна податкова адміністрація;

контрольно-ревізійне управління;

облдержадміністрація;

управління агропромислового комплексу тощо.

Розпорядники коштів третього ступеня є бюджетні установи в осіб їх
керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття
зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої
установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо
підпорядкованим їм одержувачам.

Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов’язковим
здійснення операцій по видатках через органи Державного казначейства.
При казначейській формі виконання Державного бюджету розпорядникам
коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного
казначейства.

Бюджетні кошти, які знаходяться на реєстраційних рахунках
використовуються розпорядниками коштів відповідно до затверджених
асигнувань у кошторисах доходів та видатків, та лімітів видатків.

Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства і госпрозрахункові
організації, громадські та інші організації, що не мають статусу
бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку
або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних
програм, подання послуг, безпосередньо через розпорядників.

Бюджетні установи не мають права здійснювати запозичення у будь-якій
формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та
фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний
бюджет України.

Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати
лише за наявності відповідно до бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України
чи рішеннями про місцевий бюджет у порядку, який визначений Бюджетним
кодексом України.

Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших
асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністерство
фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення
про приведення у відповідності бюджетного призначення Державного бюджету
України (місцевого бюджету).

Кабінет міністрів України (Рада міністрів Автономної республіки Крим,
місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у
двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку
пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень
Державного бюджету України (рішення про місцевий бюджет).

1.2 Порядок розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних
коштів в органах Державного казначейства

Порядок казначейського обслуговування регламентує організаційні
взаємовідносини між органами Державного казначейства України, місцевими
фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов’язкових
платежів), розпорядниками бюджетних коштів у процесі казначейського
обслуговування бюджетів органами Державного казначейства України.

При казначейському обслуговуванні бюджетів застосовуються поняття та
категорії, які визначені Бюджетним кодексом України, Порядком обліку
зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного
казначейства, затвердженим наказом Державного казначейства України від
19.10.2000 №103 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
30.10.2000 за №759/4980, зі змінами та доповненнями, іншими
нормативно-правовими актами України, що регламентують бюджетний процес.

Дія Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету поширюється
на бюджети, які перебувають на повно функціональному казначейському
обслуговуванні. При казначейському обслуговуванні бюджетів лише в
частині доходів та між бюджетних трансфертів застосовуються норми
Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та
перерахуванням між бюджетних трансфертів, затвердженого наказом
Державного казначейства України від 31.01.2002 №17, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 25.02.2002 за №181/6469, зі змінами та
доповненнями.

Казначейське обслуговування бюджетів здійснюється органами Державного
казначейства України відповідно до чинного законодавства. У процесі
казначейського обслуговування бюджетів органи Державного казначейства
України здійснюють такі функції:

обслуговують бюджети за доходами, видатками та фінансуванням;

установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях
Державного казначейства України для зарахування податків, зборів
(обов’язкових платежів) у розрізі видів платежів, що зараховуються до
бюджетів усіх рівнів (бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети
районів у містах та бюджети місцевого самоврядування);

установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах
Державного казначейства України розпорядникам коштів бюджетів у розрізі
бюджетів та кодів бюджетної класифікації видатків;

здійснюють розподіл платежів між рівнями бюджетів, розподіл інших
платежів, що зараховуються до бюджетів згідно з вимогами Бюджетного
кодексу України, закону України про Державний бюджет України на
відповідний рік та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах,
визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти за
належністю;

Рахунки для обліку операцій щодо виконання бюджетів відкриваються на
балансі управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі. Зазначені рахунки відкриваються
за балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання
державного та місцевих бюджетів (далі – План рахунків) відповідно до
Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по
виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених
наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119, зі змінами
та доповненнями.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні
розпорядники та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня подають на
паперових і електронних носіях до органу Державного казначейства України
за місцезнаходженням дані про розташування мережі установ та
організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом. Про зміни в
територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в
процесі виконання бюджетів, головні розпорядники коштів повідомляють
відповідні органи Державного казначейства України, а розпорядники коштів
нижчого рівня – відповідні органи Державного казначейства України за
місцем обслуговування.

Головні розпорядники коштів державного бюджету визначають мережу
розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів по територіях.
Розпорядники коштів ІІІ ступеня та одержувачі повинні включатися до
мережі головних розпорядників або розпорядників ІІ ступеня бюджетних
коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього.

Якщо установа не є одержувачем коштів бюджету, а відповідно до укладених
угод виконала для бюджетної установи відповідні роботи, то такі
підприємства не включаються в мережу розпорядників бюджетних коштів і
рахунки їм в органах Державного казначейства не відкриваються.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні
розпорядники бюджетних коштів подають Державному казначейству України
на паперових та електронних носіях підготовлену мережу.

Держказначейство узагальнює отриману інформацію та доводить її на
електронних носіях.

Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які
виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів
повідомляють Державне казначейство України, а розпорядники коштів ІІ та
ІІІ ступенів – відповідні органи Державного казначейства. Реєстр зміни у
мережі з відповідним обґрунтуванням подається на паперових та
електронних носіях.. Державне казначейство України на електронних
носіях доводить зміни до відповідних управлінь, а управління Державного
казначейства аналогічно доводять зміни до відповідних відділень.

Розпорядники коштів ІІ ступеня подають управлінням на паперових та
електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів ІІІ ступеня та
одержувачів у територіальному розрізі. Управління узагальнюють отримані
дані, групують за територіями та доводять на електронних носіях до
відповідних відділень Державного казначейства.

Територіальні управління Державного казначейства звіряють отримані від
Державного казначейства України дані із базою даних щодо фактично
зареєстрованих установ та організацій.

Державне казначейство України веде довідник відкритих реєстраційних або
спеціальних реєстраційних рахунків, форма яких визначається окремим
внутрішнім документом Державного казначейства.

Міністерство фінансів України у визначений термін направляє на паперових
та електронних носіях затверджений річний розпис призначень державного
бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету
Державному казначейству України, яке реєструє їх, про що на оригіналі
розпису ставиться відбиток штампа.

Державне казначейство України протягом 3 календарних днів доводить
витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного
розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних
розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому
порядку кошториси доходів і видатків та плани асигнувань.

Здійснення видатків розпорядників та одержувачів коштів відповідно до
кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання
бюджетних коштів проводиться органами Державного казначейства України з
реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників коштів
шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах
Державного казначейства України.

Відповідно до покладених завдань Державне казначейство контролює цільове
направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі
підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів.
Відповідальність за цільове використання бюджетних коштів несуть
розпорядники та одержувачі коштів.

Підставою для здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів є
платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та підтвердні
документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки,
накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, акти виконаних
робіт), порядок оформлення і подання яких органам Державного
казначейства регламентується вимогами щодо обліку зобов’язань, згідно з
якими розпорядник коштів бюджету, як споживач повинен сплатити належну
суму виконавцю за умови реалізації цих зобов’язань.

Документи приймаються органами Державного казначейства від розпорядників
бюджетних коштів:

за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду – відповідно
до зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов’язань, згідно
з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань, у межах
залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації
видатків;

за спеціальним фондом ( крім інших доходів спеціального фонду) –
відповідно до кошторисних призначень та у межах загального залишку
коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами
економічної класифікації видатків.

Здійснення видатків інших клієнтів органами Державного казначейства
проводиться на підставі платіжних доручень, підготовлених власниками
рахунків, що приймаються в межах загального залишку коштів на їх
рахунку, без додання підтвердних документів, за винятком деяких
напрямків видатків, що визначаються Державним казначейством України та
головними розпорядниками бюджетних коштів.

Окремі видатки Міністерства оборони України та інших органів виконавчої
влади (за окремими видами функціональної та економічної класифікації
видатків, перелік яких узгоджується з Державним казначейством України і
відповідним органом виконавчої влади), незалежно від суми разового
платежу, здійснюються тільки на підставі платіжних доручень. Тобто,
здійснення видатків, якщо вони містять відомості, що становлять державну
таємницю, проводиться без подання підтвердних документів.
Відповідальність та контроль за проведення таких операцій покладаються
на розпорядників бюджетних коштів.

Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства в двох
примірниках або в кількості примірників, потрібних для всіх учасників
безготівкових розрахунків, за встановленою Національним банком України
формою. В окремих випадках, за погодженням з Державним казначейством
України, платіжне доручення подається у довільній формі, за умови
обов’язкового забезпечення наявності та схематичного розташування усіх
елементів згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів платіжних
доручень. (Додаток ___)

Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного
подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після
операційного часу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного
доручення розпорядник бюджетних коштів у правому верхньому куті на всіх
примірниках обов’язково проставляє дату фактичного подання за підписом
головного бухгалтера.

Подані розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами та іншими клієнтами
платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів
та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Відмітка про
дозвіл на проведення оплати ставиться н першому примірнику платіжних
доручень у вигляді відбитку штампа казначея “Підлягає оплаті”.

Після проведення платежу на платіжних дорученнях та підтвердних
документах, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді
відбитку штампа казначея “оплачено”.

Платіжне доручення не прийняте до виконання в день його отримання у
зв’язку з неправильним заповненням реквізитів, якщо не заповнено хоча б
один із реквізитів, відсутні підтвердні документи, надання яких
передбачено разом із платіжним дорученням, органами Державного
казначейства повертається без виконання. На зворотному боці платіжного
доручення робиться напис про причину повернення без виконання та
зазначається дата його повернення за підписами головного бухгалтера та
виконавця з прославленням штампу органу Державного казначейства.

Платіжне доручення та всі підтвердні документи, що отримані разом з ним
і не прийняті до виконання, не пізніше наступного робочого дня
повертаються розпорядникам бюджетних коштів, від яких вони надійшли.

Платіжні доручення та інші розрахункові документи містять такі
реквізити:

– назву документа;

– номер документа;

– назва та коди установи платника та отримувача коштів, номери рахунків
за дебетом та кредитом;

– назву установи банку, органу Державного казначейства України і номер
коду;

Суму платежу( цифрами та літерами);

А у призначенні зазначаються:

назва, вид товарів(робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і
дата документа, на підставі якого здійснюється платіж, номера і дати,
коди бюджетної класифікації;

коди бюджетної класифікації доходів та видатків при здійсненні видатків
із бюджету, перерахуванні коштів до бюджету або перерозподіл бюджетних
коштів;

додаткові реквізити, визначені Державним казначейством України.

На першому примірнику ставиться відбиток печатки та підписи
відповідальних осіб платника або отримувача коштів.

Вимоги щодо заповнення розрахункових документів на паперових носіях, що
подаються органам Державного казначейства, аналогічні вимогам,
установленим для установ банків, визначеним Правилами заповнення
розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви на
відкриття акредитива.

Розпорядники бюджетних коштів, одержувачі та інші клієнти відповідають
за правильність заповнення розрахункового документа, у тому числі
номерів рахунків і кодів банків, суми податків на додану вартість і
кодів бюджетної класифікації та достовірність даних у підтвердних
документах, які стануть підставою для здійснення платежу органами
Державного казначейства.

Усі операції органів Державного казначейства повинні оформлятися
відповідними документами і вміщувати інформацію про характер операції та
бути підставою для відображення операцій в обліку Державного
казначейства.

Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів,
одержувачів та інших клієнтів установлений у межах 10 календарних днів з
дня його виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого
примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в
органі Державного казначейства, а по розрахункових документах у
електронному вигляді – на підставі розрахункового документа з доданням
примірника на паперових носіях.

Органи Державного казначейства визначають порядок та строки зберігання
розрахункових документів згідно з чинним законодавством, забезпечують їх
зберігання.

Розрахункові документи повинні надаватися як у паперовій формі, так і у
електронному вигляді. Розрахунковий документ у електронному вигляді
повинен включати відповідні реквізити документа у паперовій формі. Під
час підписування розрахункового документа не дозволяється використання
факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в
кілька прийомів. Органами Державного казначейства до виконання такі
розрахункові документи не приймаються.

Органи Державного казначейства не несуть відповідальність за
достовірність змісту документів, на підставі яких були складені
розрахункові документи, оформлених розпорядниками коштів, одержувачами
чи іншим клієнтом , а також за повноту і своєчасність сплати ними
податків, зборів та обов’язкових платежів.

Орган Державного казначейства при здійсненні видатків шляхом проведення
надає розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів та іншому клієнту
виписки за здійснені операції за результатами попереднього операційного
дня.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії,
допомоги, видатків на службове відрядження та інших клієнтів, що
видаються на видатки, які не можуть бути поведені безготівковою оплатою,
розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та
інші клієнти подають до органів Державного казначейства повинні подавати
платіжні доручення з призначенням платежу та доручення на одночасне
перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та
нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до
державних цільових фондів, або документально підтверджувати їх сплату
раніше.

У реквізиті платіжного доручення “призначення платежу” в разі сплати
платежів, утримання з із заробітної плати працівників та нарахованих на
фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до цільових фондів,
зазначається дата виплати заробітної плати і період, за який здійснено
виплату.

Крім того, у цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та
збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та
нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі
недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум
повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої заробітної
плати. Відповідальність за дані, зазначені в реквізиті платіжного
доручення “призначення платежу”, несе платник.

Розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та
інші клієнти відповідають за правильність нарахування заробітної плати
та прирівняних до неї платежів, а також за повноту перерахування
платежів, утриманих із заробітної плати і нарахованих на фонд оплати
праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, при
отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів.

Уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів
державного бюджету та інших клієнтів, на підставі належно оформлених
грошових чеків, отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в
установах банків на ім’я органів Державного казначейства України за
балансовими рахунками групи 257 “Кошти до виплати” Плану рахунків
комерційних банків України. Рахунки групи 257 є рахунками , на які
зараховуються кошти до виплати , без перерахувань.

Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників
бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бюджету та інших
клієнтів безпосередньо на цей рахунок за відповідними документами, при
заповненні яких обов’язково вказується номер реєстраційного рахунку, на
який повинні бути зараховані кошти. Видатки за рахунок власних
надходжень розпорядників здійснюються в межах тимчасових індивідуальних
кошторисів та наявних коштів на спеціальних реєстраційних рахунках
розпорядників на підставі платіжних доручень та підтвердних документів
на здійснення платежу. У разі прийняття рішень розпорядниками бюджетних
коштів про придбання продуктів харчування, господарських товарів та
медикаментів за готівку ці розпорядники письмово повідомляють про
зазначене органи Державного казначейства України.

Здійснення видатків готівкою на придбання продуктів харчування,
господарських товарів та медикаментів проводиться за наявності на це
дозволу головного розпорядника бюджетних коштів.

Після отримання готівки на продукти харчування, господарські товари та
медикаменти до органів Державного казначейства України подаються
документи, які підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (при
потребі) матеріальних цінностей (акт придбання матеріальних цінностей,
прибуткова накладна, роздавальна відомість з підписами осіб, що отримали
матеріальні цінності тощо).

Підтвердні документи подаються протягом трьох робочих днів після
придбання. При неподанні розпорядниками бюджетних коштів в установлені
терміни цих документів органи Державного казначейства України припиняють
видачу чеків на отримання готівки для придбання продуктів харчування,
господарських товарів та медикаментів.

На підставі перевіреної заявки та за умови наявності залишку на рахунках
розпорядників бюджетних коштів у повному обсязі на суми готівки та суми
податків і зборів, що підлягають перерахуванню, органи Державного
казначейства України виписують на осіб, указаних у заявці, грошові чеки
на отримання готівки.

Чекові книжки на отримання готівки в установах банків органами
Державного казначейства України можуть передаватися розпорядникам
бюджетних коштів за умови попередньої їх реєстрації в журналі реєстрації
виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та підпису особи.

Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні
надходження, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати
перерахування коштів вищим та підвідомчим установам і організаціям
відповідно до чинних нормативно-правових актів України.

Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень,
наданих власниками рахунків.

Видатки, здійснені у зазначений період, в обов’язковому порядку повинні
бути враховані в затвердженому кошторисі та плані асигнувань
розпорядником бюджетних коштів. У разі невідповідності показників
кошторису здійсненим видаткам кошторис повертається на доопрацювання.
Надалі видатки здійснюються тільки після отримання затвердженого
кошторису та плану асигнувань.

Органи Державного казначейства України відповідно до Порядку обліку
зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного
казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від
19.10.2000 №103, зі змінами та доповненнями, приймають від розпорядників
коштів бюджету, які в них обслуговуються, реєстри зобов’язань та
фінансових зобов’язань разом з первинними документами (або їх копіями) у
межах залишків на відповідних рахунках, відкритих за рахунками
позабалансового обліку.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів
органи Державного казначейства України в частині виконання бюджетів за
видатками здійснюють:

попередній контроль – на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників
бюджетних коштів, у тому числі фінансових;

поточний контроль – у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних
коштів.

При цьому перевіряється підстава (наявність підтвердних документів тощо)
для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і
контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення
розрахункових документів.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть
надаватися:

при відсутності затверджених кошторисів та помісячних планів асигнувань;

при відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних призначень;

за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках;

при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати рахунків
(рахунків, рахунків-фактур, накладних, товарно-транспортних накладних,
трудових угод, договорів на виконання робіт, актів виконаних робіт,
звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і
послуг за державні кошти тощо);

при недотриманні або порушенні встановленого порядку використання коштів
загального та/або спеціального фондів бюджету;

за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів
прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань;

якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно або не
підтверджують цільове направлення коштів;

у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності.

При невиконанні однієї з цих вимог органи Державного казначейства
України відмовляють в оплаті та повертають документи для усунення
причин, через які було відмовлено в оплаті.

У разі відмови здійснення платежу органи Державного казначейства України
протягом одного дня повідомляють розпорядників бюджетних коштів про
відмову в оплаті в письмовій формі. Відмови в оплаті обов’язково
реєструються органами Державного казначейства України в журналі
реєстрації відмов в оплаті рахунків.

Поняття та економічні категорії, що використовуються і у уживаються у
значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України та інших
нормативно-правових актах України, що регламентують бюджетні відносини.

Бюджетне фінансове зобов’язання – зобов’язання розпорядника або
одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене
відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення
договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних
операцій протягом бюджетного періоду, тобто – кредиторська
заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством;

Небюджетне зобов’язання – будь-яке зобов’язання за коштами державного та
місцевих бюджетів, узяте юридичними та фізичними особами без відповідних
бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, установлених
Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України
та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.

Цей Порядок поширюється на розпорядників і одержувачів бюджетних коштів
державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському
обслуговуванні (далі – розпорядники бюджетних коштів).

Розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання
за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених
кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом
бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та
бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно
до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених
кошторисом (планом використання бюджетних коштів), виходячи з потреби в
забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та
з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних
зобов’язань минулих періодів.

Обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен
забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями
минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними
зобов’язаннями в поточному році.

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття бюджетного зобов’язання
протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного
органу Державного казначейства України Реєстр бюджетних зобов’язань
розпорядників бюджетних коштів (далі – Реєстр Додаток ) (у двох
примірниках на паперових та електронних носіях) та оригінали документів
або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт
узяття бюджетного зобов’язання.

За умови взяття бюджетного зобов’язання, що виникло на виконання
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), розпорядник бюджетних
коштів проставляє суму в Реєстрі розрахунково, на підставі договору
(контракту) за курсом Національного банку України на день подання
Реєстру.

За бюджетними зобов’язаннями, у яких не зазначаються суми (договори про
надання послуг зв’язку тощо), а також за заробітною платою, нарахуванням
на заробітну плату, у Реєстрі суми проставляються розпорядниками
бюджетних коштів розрахунково, але в межах планових показників.

За довгостроковими зобов’язаннями, термін дії яких перевищує один
бюджетний рік (довгострокові договори, більше одного року), суми в
Реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного
року на підставі даних календарного плану.

У разі, якщо сума та умови бюджетного зобов’язання передбачають
застосування конкурсних процедур, розпорядник бюджетних коштів разом з
Реєстром бюджетних зобов’язань подає органу Державного казначейства
України оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому
порядку, відповідно до статті 17 Закону України “Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти” та пункту 2 постанови Кабінету
Міністрів України від 27.09.2000 №1469 “Про організаційні заходи щодо
функціонування системи державних закупівель”.

Органи Державного казначейства України звіряють поданий розпорядником
Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних,
уключених до Реєстру.

У виняткових випадках, коли такі документи розкривають плани
оперативної діяльності чи специфіку органів державної влади, що
забезпечують оборону або безпеку України, розпорядники бюджетних коштів
подають тільки Реєстр, на одному примірнику якого при поверненні
проставляється відмітка “узято на облік”.

Бюджетні зобов’язання розпорядника бюджетних коштів, які підлягають
реєстрації в органах Державного казначейства України, реєструються
засобами програмного забезпечення у Книзі реєстрації бюджетних
зобов’язань розпорядників бюджетних коштів. Кожному бюджетному
зобов’язанню засобами програмного забезпечення присвоюється
реєстраційний номер. Реєстраційний номер проставляється на документі, що
підтверджує факт узяття на облік бюджетного зобов’язання.

На підставі платіжного доручення на погашення бюджетного фінансового
зобов’язання, яке подається на паперових та електронних носіях, органи
Державного казначейства України реєструють узяте розпорядником бюджетних
коштів бюджетне фінансове зобов’язання.

Розпорядники бюджетних коштів протягом 3 робочих днів з дати виникнення
бюджетного фінансового зобов’язання, але не пізніше останнього робочого
дня місяця, подають до відповідного органу Державного казначейства
України платіжні доручення на погашення бюджетних фінансових зобов’язань
у яких обов’язково зазначається реєстраційний номер бюджетного
зобов’язання, наслідком якого є дане бюджетне фінансове зобов’язання, а
також оригінали документів або їх копії засвідчені в установленому
порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного фінансового
зобов’язання (наприклад, платіжні вимоги, накладні, акти виконаних робіт
тощо).

За бюджетними зобов’язаннями, розрахунки за якими здійснюються у
готівковій формі, підставою для реєстрації бюджетного фінансового
зобов’язання є грошовий чек.

. Дані бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів
і дані бухгалтерського обліку з виконання кошторису на звітну дату мають
бути тотожні.

Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання та
бюджетного фінансового зобов’язання, повертаються розпоряднику з
відміткою “узято на облік”.

Бюджетні фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів
погашаються автоматично в календарній черговості.

У разі внесення змін у черговість погашення бюджетних фінансових
зобов’язань розпорядник бюджетних коштів повідомляє про це відповідний
орган Державного казначейства України листом довільної форми.

Розпорядник бюджетних коштів за бажанням може сам визначати черговість
погашення бюджетних фінансових зобов’язань, для чого подає до
відповідного органу Державного казначейства України графік погашення
бюджетних фінансових зобов’язань довільної форми.

У ході виконання умов одного бюджетного зобов’язання можуть виникати
декілька бюджетних фінансових зобов’язань у різні періоди часу, які
реєструються в органах Державного казначейства України.

У разі змін умов бюджетних зобов’язань (додаткові договори, розірвання
договору) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 3 днів письмово
повідомити про це органи Державного казначейства України та подати
відповідні підтвердні документи.

При зміні курсу валют на дату здійснення операції розпорядником
бюджетних коштів вносяться відповідні зміни до Реєстру.

При знятті з обліку бюджетних зобов’язань сума бюджетного зобов’язання
у Реєстрі проставляється з мінусом.

У разі неналежного оформлення Реєстру, платіжного доручення, відсутності
документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання та
бюджетного фінансового зобов’язання, або недотримання вимог чинного
законодавства щодо їх оформлення органами Державного казначейства
України ці зобов’язання не реєструються, а повертаються на доопрацювання
розпорядникам бюджетних коштів з обов’язковим зазначенням причини
повернення на другому примірнику Реєстру. Розпорядник бюджетних коштів
повинен усунути недоліки та подати Реєстри до відповідного органу
Державного казначейства України.

Відповідальність за правильність заповнення платіжного доручення та
недостовірність інформації, включеної до Реєстру, несуть розпорядники
бюджетних коштів.

Сума зобов’язання або фінансового зобов’язання не повинна перевищувати
загальну суму асигнувань на взяття зобов’язань на відповідну мету.

У разі скорочення асигнувань розпорядники бюджетних коштів повинні
вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних
зобов’язань або бюджетних фінансових зобов’язань, які перевищують
уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального
фонду.

У разі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обмеження
асигнувань загального фонду бюджету розпорядники бюджетних коштів
повинні забезпечити приведення обсягів зобов’язань у відповідність з
тимчасовим обмеженням асигнувань. Бюджетні фінансові зобов’язання щодо
надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, сім’ям з
дітьми тощо, житлових субсидій населенню та відшкодування витрат з
наданням пільг окремим категоріям громадян, які мають на них право
згідно з чинним законодавством (крім пільг, компенсацій, установлених
для окремих категорій працівників бюджетних установ, що обліковуються в
загальновстановленому порядку), обліковуються органами Державного
казначейства України незалежно від установлених на ці цілі бюджетних
призначень і бюджетних асигнувань. Бюджетними зобов’язаннями із
загальнодержавних видатків вважаються планові показники, які
реєструються органами Державного казначейства України відповідно до
розпису видатків державного бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів з метою реєстрації в органах Державного
казначейства України бюджетних зобов’язань та бюджетних фінансових
зобов’язань у розрізі складових спеціального фонду відповідно до
зведення показників спеціального фонду кошторису на паперових (у двох
примірниках) та електронних носіях подають до органів Державного
казначейства України дані про бюджетні зобов’язання та бюджетні
фінансові зобов’язання, які виникли в розпорядника бюджетних коштів на
момент набрання чинності цим Порядком та не зареєстровані в
бухгалтерському обліку виконання бюджетів, за формою Реєстру, які
підтверджуються даними бухгалтерського обліку розпорядників бюджетних
коштів, і платіжні доручення на погашення бюджетних фінансових
зобов’язань. В обов’язковому порядку до зазначеного Реєстру додаються
первинні документи або їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Первинні документи, що надаються до Реєстру, повертаються розпоряднику з
відміткою “узято на облік”.

У виняткових випадках, коли такі документи розкривають плани оперативної
діяльності чи специфіку органів державної влади, що забезпечують оборону
або безпеку України, розпорядники подають тільки Реєстр, на одному
примірнику якого при поверненні проставляється відмітка “узято на
облік”, і платіжне доручення на погашення цього бюджетного фінансового
зобов’язання.

Сума зобов’язання або фінансового зобов’язання не повинна перевищувати
суму фактичного надходження коштів.

Особливості обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів
бюджетів місцевого самоврядування застосовуються при взятті бюджетних
фінансових зобов’язань за такими кодами економічної класифікації
видатків: 1111 “Заробітна плата”, 1120 “Нарахування на заробітну плату”,
1138 “Послуги зв’язку”, 1161 “Оплата теплопостачання”, 1162 “Оплата
водопостачання і водовідведення”, 1163 “Оплата електроенергії”, 1164
“Оплата природного газу”, 1165 “Оплата інших комунальних послуг”. При
взятті бюджетних фінансових зобов’язань за іншими кодами економічної
класифікації видатків облік зобов’язань.

Розпорядники бюджетних коштів бюджетів місцевого самоврядування за умови
взяття бюджетного фінансового зобов’язання подають до відповідного
органу Державного казначейства України Реєстр-розпорядження на виділення
коштів з бюджетів місцевого самоврядування на погашення бюджетних
фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (додаток ___) (у
двох примірниках на паперових та електронних носіях), оригінали
документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що
підтверджують факт взяття бюджетного фінансового зобов’язання, а також
платіжні доручення на погашення бюджетних фінансових зобов’язань.

Реєстрація небюджетних зобов’язань проводиться відповідно до розділів
цього Порядку.

Усі зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних
коштів обліковуються органами Державного казначейства України в
бухгалтерському обліку виконання бюджетів.

Для відображення даних про зобов’язання та фінансові зобов’язання
розпорядників бюджетних коштів, які виникають у процесі виконання
загального та спеціального фондів кошторису розпорядників, органи
Державного казначейства України в автоматизованому режимі заносять дані
з Реєстру та платіжного доручення у картку обліку зобов’язань (додаток
___) за відповідними кодами програмної (тимчасової класифікації видатків
місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків.

На підставі даних бухгалтерського обліку органи Державного казначейства
України за загальним та спеціальним фондами державного та місцевих
бюджетів у терміни, установлені органами Державного казначейства України
вищого рівня та місцевими фінансовими органами, подають інформацію про
наявність фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (додаток
______). Дані бухгалтерського обліку органів Державного казначейства
України звіряються з відповідними даними звітів розпорядників бюджетних
коштів, які подаються до органів Державного казначейства України.

Здійснення платежів органами Державного казначейства України за
бюджетними фінансовими зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів
проводиться лише за наявності в обліку органів Державного казначейства
України їх бюджетних фінансових зобов’язань у межах помісячного плану
асигнувань.

За бюджетними фінансовими зобов’язаннями, за якими відповідно до
нормативно-правових актів може здійснюватися попередня оплата, органи
Державного казначейства України відстежують терміни виконання робіт та
надання послуг (відповідно до умов договорів). За такими бюджетними
зобов’язаннями після настання терміну їх виконання розпорядник коштів
повинен подати до органу Державного казначейства України оригінали
документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що
підтверджують бюджетне фінансове зобов’язання. Порушення розпорядниками
бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань є
підставою для призупинення бюджетних асигнувань.

Розпорядники бюджетних коштів протягом року повинні укладати договори
(брати зобов’язання) та здійснювати видатки за загальним фондом
кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України
про Державний бюджет України та рішенням відповідної ради про місцевий
бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом – у межах бюджетних
асигнувань, установлених Законом України про Державний бюджет України
або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік,
але з урахуванням фактичних надходжень.

Зобов’язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних
бюджетних асигнувань, є небюджетними зобов’язаннями і не підлягають
оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є бюджетним
правопорушенням.

У разі, якщо за даними річного звіту про виконання державного та
місцевих бюджетів у розпорядника бюджетних коштів є наявність
небюджетних зобов’язань (небюджетної кредиторської заборгованості),
Державне казначейство України застосовує до такого розпорядника
бюджетних коштів заходи відповідно до вимог Бюджетного кодексу України
та інших відповідних нормативно-правових актів України.

Органи Державного казначейства України надають інформацію щодо наявності
небюджетних зобов’язань (небюджетної кредиторської заборгованості) та
застосованих заходів у розрізі розпорядників бюджетних коштів до органів
Контрольно-ревізійного управління.

1.3 Чинна нормативно- законодавча база, що формує взаємозв”язок
розпорядників з Державним бюджетом.

Бюджетні відносини в Україні тривалий час регулювалися Законом України”
Про бюджетну систему України”, який потребував вдосконалення відповідно
до вимог часу та потреб країни в умовах реформування
суспільно-економічних відносин. Прийнятий Закон України “Про місцеве
самоврядування в україні” вимагав перегляду принципів побудови бюджетної
системи та організації бюджетної процесу з метою забезпечення прозорого
і збалансованого формування та виконання місцевих бюджетів.
Невідповідність бюджетного законодавства нормам Конституції України, а
також концептуальним засадамрозвитку і вдосконалення регіональної
політики та зміцнення мусцевого самоврядування в процесі управління
фінансовими ресурсами і підвищення відповідальності за їх використання
негативно впливає на фінансову стабільність і економічний розвиток в
державі.

Недосконалість законодавства щорічно вимагає внесення змін і
запровадження нових правил організації бюджетного процесу, регулювання
потоків фінансових ресурсів та розвитку міжбюджетних відносин.

Законом про Державний бюджет України щорічно змінювались засади та умови
формування державного та місцевих бюджетів, їх взаємодія, розподіл
повноваження і закріплення джерел доходів. За відсутності стабільної
законодавчої бази та чітких одндзначних засад розвитку бюджетного
процесу в Україні бюджетні рішення ухвалювалися шляхом здійснення
переговорного процесу між суб”єктами відповідних відносин , а бюджети
були переважно результатом досягнення компромісних рішень.

Прийняті за таких умов рішення (бюджетні) є нестабільними та
непередбачуваними. Вони стають малоефективними і не сприяють
стабільності та розвитку бюджетного процесу.

21 червня 2001р. Верховна Рада України прийняла Бюджетний кодекс
України.

Це перший системний,цілісний правовий акт, який започатковує кардинальні
зміни в бюджетному процесі, проведення в бюджетній сфері реформ,
спрямованих на формування нових прогресивних відносин в управліннні
бюджетними ресурсами на реалізацію бюджетної політики в напрямі
зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування територіальних
громад і держави в цілому. Прийняття Бюджетного кодексу є першим кроком
по реформуванню національного бюджетного законодавства і формуванню
міжбюджетних відносин на новій правовій основі згідно з Конституцією
України та нормами і стандартами відповідного законодавства
Європейського Союзу .

Його прийняття здобуло підтримку і схвалення на восьмій сесії Ради
Європи, яка відбулася 13 листопада 2001р. у м. Страсбурзі.

Основна мета і завдання, які стояли при підготовці і запровадженні
Бюджетного кодексу , полягали у затвердженні дієвих, прогресивних засад
і принципів функціонування бюджетної системи, побудові оптимальної її
структури і введенні прозорого, ефективного, стабільного та єдиного
бюджетного процесу. Формування прямих, прозорих, на основі єдиних
підходів, із застосуванням фрмул та програм міжбюджетних відносин є
важливим досягненням бюджетного законодавства України.

Наявність вибору у прийнятті бюджетних рішень сприяє розвитку місцевого
самоарядування, що призводить до зміцнення їх фінансової основи і
підвищення ефективності та відповідальності за використання коштів.

У практику бюджетного законодавства вводиться поняття бюджетних
правопорушень.

Бюджетне правопорушення- це недотримання учасникам бюджетного процесу,
встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами
порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання
бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноваженьможуть
призупинити бюджетні асигнування у разі несвоєчасного і неповного
подання звітності про виконання бюджету, а також нецільового
використання бюджетних коштів.

У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів
України, Державне казначейство України, місцеві фінансові органи, голови
виконачих органів міських, міст районного значення, селищних і сільських
рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції
можуть вчинити такі дії щодо розпорядників бюджетних коштів та
одержувачів, яким вони довели відповідні асигнування:

-застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних
правопорушеннях відповідно до закону;

-зупинення операцій з бюджетними коштами;

накладання на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не
звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням
матеріальної шкоди в порядку , встановленому законом.

Відповідальність за бюджетні правопорушення вищначені у статті 121.
Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивілну,
дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з
законами України.

Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних
коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно
з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб,
залежно від характеру вчинених ними дій.

А посадові особи органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування , а також
підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне
правопорушення, несуть передбачену законом цивільно- правову
відповідальність згідно ззаконом незалежно від накладання передбачених
Бюджетним кодексом заходів стягнення на розпорядника чи одержувача
бюджетних коштів.

Що стосуеться органів Державного казначейства України, то вони
відповідно до закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо
ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання
бюджетів.

Керівники органів Державного казначейства України несуть персональну
відповідальність у разі вчинення ними бюджетного правопорушення та
невиконання вимог щодо казначейсткого обслуговування бюджетів,
встановлених цим Кодексом.

Рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення може бути
оскаржене у порядку встановленому законом. Рішення може бути оскаржене
в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його
винесення, якщо лиш непередбачене законом.

Кодексом започатковано реформу бюджетного процесу, здійснено
розмежування видатків на виконання повноважень та закріплено на
довготривалій основі джерела надходжень за Державним та місцевими
бюджетами. Із прийняттям Бюджетного кодексу місцеві бюджети набувають
нового змісту і самомтійності, стають стабільними і передбачуваними, а
їх роль і значення зростають.

Розвиток національної бюджетної системи є довготривалим, складним
процесом, вимагає визначення чіткої стратегії та напрямів досягнення
посталеної мети і виконання послідовних, логічних, програмних
перетворень у системі оргнізації бюджетних відносин та здійсненні
бюджетного процесу в Україні.

PAGE

PAGE 1

PAGE

Нижчі

Розпорядники

другого ступеня

Розпорядники

третього ступеня

Керівники, які одержують кошти на видатки установ і здійснюють переказ
коштів безпосередньо підпорядкованим установам

Керівники, які одержують кошти на видатки установ і здійснюють переказ
коштів безпосередньо підпорядкованим установам

Розпорядники

Головні

Міністри і керівники

Інших центральних органів виконавчої влади по Державному бюджету

Керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій по
місцевих бюджетах

Голови сільських і селищних Рад – по сільських і селищних бюджетах

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020