Реферат на тему:
Оптимізація податкових платежів за допомогою офшорів
Київ 2016
Іноземні офшори. Офшор – це один з найбільш відомих і ефективних методів
податкового планування. Основою цього методу є законодавства багатьох
країн, частково або повністю звільняють від оподаткування компанії, що
належать іноземним особам. Офшорна компанія – це компанія, яка не веде
господарської діяльності в країні своєї реєстрації, а власники цих
компаній є нерезидентами цих країн.
Офшорні зони можна умовно розділити на три типи:
1) зони, в яких зареєстровані компанії платять податки за вкрай низькими
ставками. За діяльністю цих компаній встановлено контроль з боку
наглядових органів, і вони зобов’язані вести бухгалтерський облік, а
також представляти щорічне аудиторський висновок про достовірність
балансу;
2) зони, в яких зареєстровані компанії не платять податки, а сплачують
внесок за реєстрацію. При цьому підприємства повинні вести
бухгалтерський облік і складати звітність. Контроль за діяльністю цих
компаній з боку наглядових органів практично відсутня;
3) зони, в яких зареєстровані компанії платять встановлену щорічне мито,
при цьому вони не зобов’язані вести облік, і за їх діяльністю немає
ніякого контролю.
Існують також чинники, що впливають на вибір юрисдикції:
комерційні цілі;
конфіденційність інформації при реєстрації компанії;
умови, при яких компанія буде визнаватися резидентом країни або мати
постійне місцеперебування;
політична стабільність держави, де зареєстрована компанія;
можливості перенесення бізнесу з однієї юрисдикції в іншу;
валютний контроль;
репутація офшорної зони в світі і заходи, що вживаються різними
державами та міжнародними організаціями щодо обмеження офшорного
бізнесу;
інші чинники: витрати на реєстрацію і супровід юридичної особи в
офшорній зоні; управління банківським рахунком (за допомогою факсу,
модемного зв’язку, чеками, письмовими платіжними дорученнями); терміни
проходження платежів через офшорний рахунок (кілька днів, тиждень,
місяць); підготовка звітності для компетентних органів офшорної
території, атакож податкових та банківських органів та інші чинники.
Нормативна база. Серед нормативно-правових актів, які зачіпають
діяльність іноземних офшорних фірм з російськими партнерами, необхідно
виділити: Конституцію РФ, міжнародні договори та угоди, Федеральний
закон від 09.07.99 N 160-ФЗ “Про іноземні інвестиції в Російській
Федерації”, Податковий кодекс РФ (1 і 2 частини), Закон РФ від 27.12.91
N 2116-1 (ред. від 09.05.01) “Про податок на прибуток підприємств і
організацій” та інструкцію з егопрімененію (з 01.01.02 – глава 25
Податкового кодексу РФ “Податок на прибуток організацій”), посібник ЦБ
РФ від 12.10.2000 N 93-І “Про порядок відкриття уповноваженими банками
банківських рахунків нерезидентів у валюті Російської Федерації”,
вказівку ЦБ РФ від 12.02.99 N 500-У (ред. від 17.09 .01) “Про посилення
валютного контролю з боку уповноважених банків за правомірністю
здійснення їх клієнтами валютних операцій по порядку застосування
заходів впливу до уповноважених банків за порушення валютного
законодавства”, інструкцію ЦБ РФ від 28.06.99 N 83-І “Про порядок
здійснення уповноваженими банками обліку валютних операцій і надання
інформації з метою виконання вимог Вказівки Банку Росії “Про посилення
валютного контролю з боку уповноважених банків за правомірністю
здійснення їх клієнтами валютних операцій та про порядок застосування
заходів впливу до уповноважених банків за порушення валютного
законодавства” N 500-У від 12 лютого 1999 року “і ряд інших законів і
постанов в митній і податковій сферах.
Оподаткування прибутку. Всі компанії, зареєстровані за межами Росії, є
іноземними юридичними особами, оподаткування яких регулюється законами і
положеннями про оподаткування прибутку і доходів іноземних юридичних
осіб.
Мета укладаються між країнами угод про уникнення подвійного
оподаткування полягає в наступному: не стягувати певні податки двічі з
одного і того ж особи і вберегти його бізнес від одночасного
оподаткування в країнах, де він отримує свій прибуток. Використання цих
угод дає можливість легально планувати податки іноземної компанії, що
діє в іншій країні (в тому числі і Росії). Необхідно знати, що угоди
закріплюють за кожною країною-учасницею право оподаткування тільки
певних видів доходів, одержуваних юридичними і фізичними особами з
однієї країни в іншу, а також стягування податків з майна цих осіб,
розташованого на території іншої держави.
Для розуміння логіки оподаткування іноземних компаній в Росії необхідно
усвідомити, що податкова відповідальність, як в частині оподаткування,
так і в частині бухгалтерської звітності, в першу чергу залежить від
форми присутності цих компаній на території Російської Федерації.
Прибуток іноземних юридичних осіб, отримана від зовнішньоторговельних
операцій, пов’язаних із закупівлею, а також товарообміном та експортом в
Російську Федерацію продукції і послуг, податками в Росії не
обкладається (ст.3 Закону РФ від 27.12.91 N 2116-1 (ред. від 09.05 .01)
“Про податок на прибуток підприємств і організацій”, з 01.01.02 – п.2
ст.309 НК РФ). Операції після перетину кордону є вже діяльністю на
території Росії. Якщо іноземна фірма зареєстрована в податковій
інспекції, то податки платить вона сама, якщо ж ні – то податки повинна
утримувати російська фірма, яка їй платить гроші за товар або послуги,
дивіденди або частина прибутку від спільної діяльності. Особи, які
виплачують доходи іноземним юридичним особам (джерела виплат), несуть
відповідальність за повноту і своєчасність утримання податку з доходів з
джерел в Російській Федерації.
Доходи іноземних юридичних осіб у Російській Федерації поділяються на
дві основні групи.
У першу групу входять доходи, пов’язані з діяльністю у Російській
Федерації іноземних юридичних осіб через постійні представництва,
прибутки яких у повному обсязі підлягають російському оподаткуванню. Під
постійним представництвом розуміється філія, представництво, відділення,
будь-яке інше відокремлений підрозділ або інше місце діяльності
іноземної організації, через що регулярно здійснюється підприємницька
діяльність у певних сферах.
При цьому постійне представництво вважається створеним з початку
регулярного здійснення підприємницької діяльності через її відділення.
Відповідно з моменту припинення регулярної підприємницької діяльності
постійне представництво припиняє своє існування. У випадку, якщо
іноземна організація володіє акціями або частками в капіталі російських
організацій, то цей факт сам по собі не призводить до створення
представництва цієї іноземної організації на території Російської
Федерації. Те ж саме стосується випадків укладення іноземною
організацією договору про спільну діяльність з російською організацією.
У тому випадку, коли іноземна організація веде діяльність, що відповідає
всім ознакам регулярної підприємницької діяльності у відповідних сферах,
через особу, яка на підставі договірних відносин з цією іноземною
організацією представляє її інтереси в Російській Федерації і діє на
території Росії від імені цієї іноземної організації, даний факт веде до
утворення постійного представництва. Постійне представництво не
утворюється при здійсненні іноземною організацією підприємницької
діяльності на території Російської Федерації через брокера, комісіонера,
професійного учасника російського ринку цінних паперів або будь-яка
особа, що діє в рамках своєї основної (звичайної) діяльності.
У другу групу входять так звані “пасивні” доходи іноземних юридичних
осіб, що не мають безпосереднього зв’язку з постійним представництвом:
від інвестицій, фінансових вкладень, володіння нерухомістю та іншою
власністю. Вони виплачуються у вигляді відсотків на позики та депозити,
дивідендів, орендної плати, платежів типу роялті і т.д. Ці доходи можуть
бути перераховані іноземній юридичній особі після того, як з них
утримано податок у джерела виплати. Якщо одержувані доходи відповідно до
угод про усунення подвійного оподаткування не підлягають оподаткуванню в
Російській Федерації, то слід направити до місцевого податкового органу
заяву про неутримання податку. При цьому не має значення, в якому
вигляді буде проведена виплата доходу: у вигляді готівкового або
безготівкового платежу іноземному учаснику, шляхом зарахування вимог або
в якій-небудь іншій формі.
Розглянемо основні кроки і принципи побудови схеми роботи офшорів.
Основні кроки:
визначення цілей створення компанії;
вибір країни реєстрації компанії (аналізуються та зіставляються
податкові умови країн, де планується створення зарубіжних фірм);
визначення юридичної структури компанії, включаючи необхідність
використання номінальних осіб;
визначення методики управління компанією;
розподіл функцій;
оцінка умов ввезення і вивезення капіталу та репатріірованія доходів і
визначення пов’язаних з цим податків;
аналіз можливостей перекладу капіталів у формі прямих і портфельних
інвестицій, внутрішньофірмового кредитування, дивідендів та платежів
типу роялті;
попередні розрахунки ефективності роботи офшорів;
вибір банку для розрахунків за поточними операціями;
вибір банку чи інвестиційної компанії для збереження, накопичення і
примноження капіталу при інвестиційних операціях;
визначення режиму управління банківським рахунком.
Основні принципи:
збереження конфіденційності та безпеки;
простота при управлінні;
попереднє опрацювання основних питань і другорядних елементів;
економічна доцільність і ефективність;
надійність і контрольованість;
законність;
необхідна ступінь гнучкості.
uuuuuuuuuuuuuuiiuuuuuuuuuuu
u?
итрати. Аналізуються також правила погашення збитків, амортизації різних
видів активів, а також системи податкових пільг і режимів.
Принципи міжнародного податкового планування з допомогою офшорів за
своєю суттю аналогічні тим, що застосовуються на національному рівні. Це
максимальне зменшення податкової бази для підприємства, що виплачує
великі податки, і максимальне збільшення податкової бази для
підприємства, що виплачує мінімальні податки, тобто так зване
переміщення максимуму прибутку на мінімально оподатковуваний суб’єкт.
Основний принцип схем виводу діяльності підприємств з-під жорсткого
внутрішнього оподаткування полягає в тому, що російські компанії і
підприємства формально оформляють свою діяльність через офшорну
компанію. При цьому офшорна компанія приймає на себе основні податкові
платежі російських компаній.
Приклад 1. Російська фірма поставила на експорт іноземної компанії товар
вартістю 1100000 доларів США. Прибуток російської фірми становить 100000
дол США. З цієї суми російська фірма повинна сплатити податок на
прибуток у сумі 35000 доларів США (з 01.01.02 – 24000 дол США). Однак з
метою економії фінансових коштів дана операція була проведена за участю
офшорної компанії, що належить російській фірмі. Постачання товару в
цьому випадку відбулася через офшорну компанію, якій російська фірма
поставила той самий товар у тій же кількості, але за ціною 1020000
доларів США.
Офшорна компанія продає товар, що є її власністю, кінцевому покупцеві –
іноземній компанії за ціною 1100000 доларів США. Основна частина
прибутку – 80000 дол США залишається на рахунках своєї офшорної компанії
й обкладається мінімальними податками. Прибуток же російської фірми
становить 20000 дол США, податок на прибуток – 7000 дол США (з 01.01.02
– 4800 дол США).
Приклад 2. Реінвойсингом – заниження вартості товару з метою економії на
митних платежах.
Російська оптово-торгівельна фірма ввозить в Росію продукцію з
європейської країни на суму 1000000 доларів США. Якщо поставка йде
безпосередньо, без участі офшору, то розмір мита складе 20%, чи 200000
доларів США. Однак поставка здійснюється через свою власну закордонну
офшорну компанію, яка виходячи з поставленого завдання заниження митної
мита виставляє рахунок-фактуру (інвойс) на меншу суму – 200000 доларів
США. Розмір мита в цьому випадку складе 40000 дол США. Потім продукція
продається на внутрішньому ринку за 1500000 доларів США.
У тих випадках, коли розмір мита не залежить від вартості певного товару
(наприклад, автомобілі), застосовується спосіб штучного завищення
вартості товару для того, щоб основна дельта прибутку виявилася на
рахунку офшорної компанії.
Такого роду схему в принципі можна використовувати в різних галузях.
Наприклад, у промисловості офшорна компанія може працювати за
давальницькою схемою, виступаючи в якості замовника. Російська
фірма-виконавець у цьому випадку діє практично безоплатно, виробляючи
продукцію для замовника, який і отримує основний прибуток від її
реалізації. Російська фірма може діяти в Росії як агент офшорної
компанії за договорами комісії та агентування. У цьому випадку в її
діяльності практично нічого не змінюється, за винятком того, що
документально вона отримує символічну винагороду, а основна частина
прибутку залишається на рахунках офшорної компанії. У цьому випадку
необхідно, щоб офшорна компанія була зареєстрована в країні, має з
Росією угоду про уникнення подвійного оподаткування.
Розглянемо деякі практичні схеми, які застосовуються в різних видах
діяльності.
Лізингова діяльність. Лізингова діяльність є одним з видів інвестиційної
діяльності. Офшорна компанія може передати в лізинг необхідне
обладнання, закуплене за кордоном. Лізингові платежі можна здійснювати
протягом тривалого часу без спеціальної ліцензії ЦБ РФ, так як вони не
розглядаються як операції, пов’язані з рухом капіталу.
Сплата митних податків і тарифів проводиться:
на момент ввезення – на суму оплаченої частини митної вартості майна;
надалі сплата митних податків і тарифів проводиться одночасно з
лізинговими платежами.
Предмет лізингу може бути закуплений іноземною компанією (лізингодавцем)
у Росії, а також і в російського підприємства (лізингоодержувача) –
зворотний лізинг. При цьому лізинговий договір може включати в себе
умови з надання додаткових послуг, а також здійснення інших витрат, які
російська організація (лізингоодержувач) має право віднести на
собівартість і зменшити податок на прибуток. Предмет лізингу може
враховуватися на балансі лізингодавця; якщо таким є офшорна компанія, то
вона може бути звільнена від сплати до Росії податку на майно.
Інтелектуальна власність, як, наприклад, авторські права, торгові марки
або програмне забезпечення, може бути продана офшорної компанії для
подальшого перепродажу, лізингу або франчайзингу в рідній країні за
вищою ціною. Таким чином, більша частина прибутку, що є результатом
використання інтелектуальної власності, буде збиратися в офшорній зоні з
мінімальними податковими виплатами.
Самофінансування. Офшорна компанія може видати кредит компаніям, які не
перебувають в офшорній зоні. Кредит повертається офшорної компанії з
узгодженими відсотком, який знизить податок на прибуток у російської
компанії (з 01.01.02).
Страхова діяльність. Російська компанія укладає страховий договір з
російською страховою фірмою, яка, у свою чергу, перестраховує ризики в
офшорній страхової компанії, заздалегідь зареєстрованої першою
російською компанією в одній з офшорних юрисдикцій. У результаті кошти,
що надходять у вигляді страхових премій, через російського посередника
зараховуються на рахунок офшорної фірми. Необхідно відзначити, що для
проведення перестрахувальних операцій офшорна страхова фірма повинна
відповідати деяким міжнародно визнаним вимогам. Зокрема, в юрисдикції,
де вона зареєстрована, повинен існувати страховий нагляд, а сама фірма
повинна мати ліцензію.
Інвестиційна діяльність. У більшості офшорних юрисдикцій немає податок
на дивіденди, податок на прибуток і податок на приріст капіталу. Кошти,
накопичені за допомогою офшорної компанії, можуть бути вкладені або
депоновані по всьому світу.
Судновласницька діяльність. Ряд офшорних країн надають суднам, які
плавають під їхнім прапором, дуже пільгові податкові умови. Замість
повноцінних податків із судновласників стягують невелику плату за тоннаж
або просто мито за продовження реєстрації. Не сплачуються податки на
прибуток від транспортної і фрахтової діяльності. Таким чином,
мінімізуються або взагалі усуваються податки на обслуговування суден,
податку на власність, а податок на прибуток, отриманий від цього виду
бізнесу, може бути мінімізований до ставки 2,5%.
Спільна діяльність офшорних компаній. У даній схемі російська і офшорна
компанії укладають договір про спільну діяльність, оформляючи часткові
внески таким чином, що офшорна компанія має значну частину вкладу
(90-95%). Це дозволяє розмістити більшу частину отриманої від спільної
діяльності прибутку на пайовий внесок офшорної компанії, так як розподіл
отриманої в результаті спільної діяльності прибутку здійснюється
пропорційно пайовою вкладами учасників.
Оподаткування прибутку у кожного учасника спільної діяльності
провадиться роздільно. Згідно з угодою загальне управління спільною
діяльністю може здійснюватися російською компанією. Правда, необхідно
враховувати, що такого роду відносини з офшорними компаніями викликають
пильний інтерес податкових органів.
Інвестиційна діяльність. Якщо офшорна фірма заснує в Росії підприємство
сама або спільно з російським підприємством і внесе до статутного
капіталу необхідні основні засоби, то при їх ввезенні до Росії вона буде
врятована як від сплати ПДВ, так і від сплати митних зборів.
Діяльність суміщених офшорів. Вельми цікава схема, при якій
використовується в угодах не тільки зарубіжний офшор, але і російський,
тобто російське юридична особа, зареєстрована в Росії в зоні з пільговим
оподаткуванням. Наприклад, іноземний офшор зареєстрований в країні, з
якою Росія має угоду про уникнення подвійного оподаткування, акредитує в
Росії (у зоні пільгового оподаткування) своє представництво. Таким
чином, вся діяльність ведеться в “подвійному” м’якому податковому
режимі, що представляє великий інтерес для практичної роботи.
Траст створюється для захисту інтересів окремих категорій спадкоємців і
мінімізації податкових зобов’язань, що виникають внаслідок переходу
права власності до одержувача спадщини. Часто при цьому поєднуються такі
цілі, як мінімізація поточних податкових зобов’язань з податків на
доходи і майно із захистом активів від звернення стягнення за
зобов’язаннями засновника. Трасти забезпечують конфіденційність імені
реального власника компанії і дозволяють вирішувати безліч інших завдань
і проблем.
* * *
Таким чином, загальні рекомендації щодо побудови роботи за допомогою
офшорів наступні. При побудові роботи офшорну компанію бажано
розміщувати не на першому етапі, а залучати в якості сторони, відкрито
не бере участь в операції. На першому ж етапі повинна брати участь
компанія з місцем реєстрації і має хорошу репутацію в діловому світі.
Власником же такої компанії може виступати офшор, зареєстрований в
юрисдикції з пільговим оподаткуванням. Бажано також використовувати у
своїх схемах групу офшорних компаній, що діють в ланцюжку зі звичайними
компаніями. Це дозволяє на 100% забезпечити себе від усіх ризиків. У
певних випадках такі ланцюжки можуть навіть принести ще більшу економію
податкових платежів. До того ж подібні схеми призводять до освіти не
менш цікавих способів ведення бізнесу за рахунок грамотного розподілу
фінансових коштів між учасниками схеми та їх подальшого оформлення у
вигляді грошових та товарних кредитів, внесків до статутного капіталу та
спільну діяльність.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
