РЕФЕРАТ
на тему:
“Охарактеризувати структуру фінансових ресурсів та напрямки їх
використання”
ПЛАН
1. Поняття фінансових ресурсів
2. Структура фінансових ресурсів та напрямки їх використання
3. Використана література
1. Поняття фінансових ресурсів
Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі
розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту,
що створюється упродовж певного часу в державі.
Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у
розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм
підприємницьких структур і населення У розпорядженні держави перебувають
ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та
децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів
(національного банку, державних страхових органів, державних кредитних
установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі знаходиться в
розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних
форм власності та видів діяльності. Третя частина – у розпорядженні
населення в формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі
та в інших фінансових установах.
З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні
фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес
розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму.
Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів,
їхньої специфіки у відтворювальному процесі.
Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає
змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій,
жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість
характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із
них застосовуються різні форми й методи створення та використання
фінансових ресурсів.
Тому введення в науковий обіг поняття “фінансові ресурси” дає змогу
точніше визначити об’єкт фінансового прогнозування й балансових
розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу
фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку
взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин
знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху
яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових
ресурсів є об’єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків
і наукових досліджень.
Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко
визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як
економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної
думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів
впливу на ефективність господарювання.
На нашу думку, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових
ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно
відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове
призначення.
Отже, фінансові ресурси – це грошові накопичення і доходи, що
створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього
продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення
безперервності розширеного відтворення і та задоволення інших суспільних
потреб.
Рівні Ланки
Бюджетна система Цільові урядові фонди Державний кредит Страхування
Фінанси держпідприємств
Загальнодержавні фінанси Державний бюджет Загальнодержавні фонди
Державні позики Обов’язкове державне страхування Загальнодержавного
сектору
Місцеві фінанси Місцеві бюджети Регіональні фонди Місцеві позики
Недержавні види страхування на місцях Фінанси муніципального
господарства
Рис. 1. Система державних фінансів
2. Структура фінансових ресурсів та напрямки їх використання
Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою
форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення
фінансові ресурси – це, по-перше, накопичення завдяки господарській
діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості.
До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби,
амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й
перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки,
доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових
вкладів населення тощо.
Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси,
відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні
економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою
залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на
собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від
наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових
націнок, які регулюються державою.
Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи
відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто
від наявної системи амортизаційних відрахувань. Якщо відповідно до
чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування
основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання
прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків,
то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в
фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.
На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна
податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини
фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків.
Перерозподіл за допомогою податків об’єктивно необхідний, але слід
зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом
тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на
себе держава й законодавче закріпила в конституції та інших нормативних
актах. Розмір податків у фінансових ресурсах – це похідна від наявної
фінансової системи.
Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній
системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання
фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього
продукту в кожній державі.
Структура фінансових ресурсів в Україні впродовж 1991–2004 років
характеризується даними таблиці 1.
Таблиця 1.
Структура джерел фінансових ресурсів держави в 1991–2004 рр, %
Показники 1991 1992 1994 1998 2001 2004
Прибуток 39,1 57,7 52,5 43,7 26,8 22,4
Прямі й непрямі податки з населення 9,5 14,0 19,4 16,8 19,6 24,5
Відрахування на соціальні цілі 15,3 14,3 13,8 12,1 16,2 18,1
Доходи від
зовнішньоекономічної діяльності – – 9,1 1,0 0,8 1,2
Інші доходи 5,3 3,2 1,0 5,1 13,9 18,8
Амортизаційні відрахування 30,8 16,8 12,4 21,3 22,7 14,9
Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави мав
прибуток – його частка в фінансових ресурсах значно коливається: якщо в
1991 році вона становила 39,1%, то в 2004 році – лише 22,4%. Це
пов’язано насамперед зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.
Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в
джерелах фінансових ресурсів – в 1991 р. їхня частка становила 9,5%, а
починаючи з 1992 року неухильно збільшувалася і в 2004 р. вона становила
24,5%.
Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на
соціальні потреби. Це найменш динамічне джерело фінансових ресурсів. У
1991 р. вони становили 15,3%, а її 2004 р. – 18,1%.
Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань,
тобто ресурсів простого відтворення основних фондів, то в 1991 р. їхня
частка становила 5,3%, а в 2004 р. вона збільшилась до 18,8%. Це
позитивна тенденція, яка впливатиме на технічний рівень виробничого
потенціалу.
Частка інших доходів господарюючих суб’єктів та бюджету значно
коливається. Останніми роками вона дещо стабілізувалася. У 2001 і 2004
рр. вона становила відповідно 21,3% і 14,9%.
Зі структурою джерел фінансових ресурсів тісно пов’язана й структура їх
використання. Без розгляду структури використання фінансових ресурсів не
можна одержати повного уявлення про їхній зміст і склад. Звичайно,
використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб
даного етапу розвитку економіки, фінансової політики держави та з
урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є
загальні закономірності, обов’язкове дотримання яких – вимога системи
управління економікою.
Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку
можна поділити на три групи:
Поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний
ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям
господарства тощо.
Витрати, пов’язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на
соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних
установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо.
Витрати на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні
вкладення, придбання обладнання й інвентаря бюджетними установами,
витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.
Розгляд фінансових ресурсів щодо джерел створення у тісному зв’язку з
напрямами використання має важливе значення для правильного визначення
межі їх функціонування. В економічній літературі зустрічаються різні
визначення межі фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є
фінансовими ресурсами.
Поняття “грошові засоби” значно ширше, але фінансові ресурси виступають
завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами
тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено
порядок створення й використання.
Важливою характерною рисою фінансових ресурсів, є те, що вони, на
відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а
фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про
наявні можливості економічного й соціального розвитку.
Структура використання фінансових ресурсів в Україні упродовж 1991–2004
років характеризується даними, наведеними у таблиці 2.
Таблиця 2.
Структура використання фінансових ресурсів держави у 1991-2004 рр., %
Показники 1991 1992 1994 1998 2001 2004
Витрати на розвиток економіки 27,6 35,9 39,6 29,2 33,6 31,4
Витрати на соціальні цілі 33,8 38,3 43,11 38,5 43,2 45,8
Витрати на оборону 1,7 2.1 2,2 2.7 2,5 2,6
Витрати на зовнішньоекономічну діяльність 0,8 1,1 2,7 3,4 3,9 4,1
Інші витрати 36,1 22,6 12,0 26,2 16,8 16.1
В структурі використання фінансових ресурсів, найвищу питому вагу мають
витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й
господарських структур та на соціальні гарантії населенню). Починаючи з
1991 року їх частка неухильно зростає. Якщо у 1991 р. вона становила
33,8%, то у 2004 р. – вже 45,8%). За розрахунками, при збереженні
наявних напрямків використання коштів на вказані цілі, частка витрат на
соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання.
Такий рівень витрат є для держави обтяжливим і не сприяє зростанню
економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду
напрямків використання ресурсів на ці потреби.
В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на
структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у
сфері технічного прогресу, охорону довкілля.
Рис. 1. Взаємозв’язок фінансових ресурсів
із вартісною структурою внутрішнього валового продукту Використана
література
Балабанов А., Балабанов И. Финансы. –С-Пб, 2000. –192 с.
Бескид Й.М. Державний бюджет України. // Методичні рекомендації. –
Тернопіль, 2001.
Василик О.Д. Теорія фінансів. –К: Ніос, 2000. –416 с.
Кириленко О.П. Фінанси. –Тернопіль, 1998. –с.165 с.
Кульчицький М.І. Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи
України. // Регіональна економіка, №1, 2003.
Опарін В.М. Фінанси. – К, 2002. –164 с.
Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України.
// Економіка України, №3, 2000.
Статистичний щорічник України за 2000-2004 рр. – К., 2004.
Теория финансов: учебное пособие / Под ред. М.Е. Заяц, М.К. Филенко.
–Минск: Вышейшая школа, 1997.
Финансы / Под ред. А.М. Ковалевой. – М.: Финансы и статистика, 1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
