.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
94 1005
Скачать документ

Реферат на тему:

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах
майбутніх періодів

Незавершене виробництво — один з найважливіших напрямків авансування
оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 %
загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають
незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з
моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його
обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу,
розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного
виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку
виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з
формули:

Н = З ( Д ( К,

де З — одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д — тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається
множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової
продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на
90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних
карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу,
витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування
деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції
на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими
операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених
деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а
тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво
різниться, слід об’єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі
визначити середньозважений показник. Його величину розраховують,
виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі
продукції, що випускається, за плановою собівартістю (табл. 6.4).

Приклад.

Таблиця 6.4

РОЗРАХУНОК СЕРЕДНЬОЇ ТРИВАЛОСТІ ВИРОБНИЧОГО ЦИКЛУ

Найменування виробів або груп виробів Виробничий цикл, днів Виробнича
собівартість товарної продукції в IV кварталі планового року, тис. грн.
Добуток

(гр. 2 ( гр. 3)

1 2 3 4

А 25 500 12 500

Б 18 870 15 650

В 37 480 17 760

Г 14 1300 18 200

Усього

3150 64 110

Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110 :
3150).

Цей розрахунок слід зробити для виробів, які становлять 70–80 %
собівартості всього випуску продукції.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у
незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному
виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і
темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від
особливостей продукції, що виробляється, технології та організації
виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є
коефіцієнт зростання витрат і більшим — норматив оборотних коштів.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат
протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт
зростання витрат (К) визначається з формули:

де А — витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого
циклу;

Б — наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які
надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати — заробітну плату,
амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Приклад .

Виробнича собівартість виробу дорівнює 250 грн. Витрати в перший день
виробничого циклу становлять 150 гривень. Протягом решти днів витрати
розподіляються рівномірно. Відтак коефіцієнт зростання витрат
дорівнюватиме

Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого
циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К)
визначається як середньозважений показник.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в
даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість
продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать
витрати, зв’язані з підготовкою нових виробництв і нових видів
продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва,
витрати, пов’язані з проведенням гірничих розробок, гірничо-підготовчих,
розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається за
формулою:

Н = С0 + Рп – Рв,

де Н — норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів; С0 —
сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду,
за відрахуванням отриманих банківських кредитів; Рп — витрати, що
проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами; Рв —
витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та
передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в
розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на
основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який
підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з
розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів
здійснюється на кожний рік.

Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті
технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті
замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо
тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її
оплати.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як
добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної
продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

Н = З ( Р,

де З — одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за
виробничою собівартістю (грн.); Р — норма запасу оборотних коштів для
готової продукції (днів).

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислюється в днях
і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки,
упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у
банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.

За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних
коштів для готової продукції на складі може бути визначена як
середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не менше
70–80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими
даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову
продукцію на складі.

Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів для готової продукції
на складі може бути зроблений за формою табл. 6.5.

Приклад .

Середня норма для всіх груп готової продукції на складі становила 5,8
дня (580 : 100).

Час на оформлення платіжних документів залежить від форми розрахунків,
умов відвантаження продукції. У розрахунках беремо цей показник за 2,5
дня. Отже, загальна норма оборотних коштів для готової продукції
становитиме 8,3 дня (5,8 +2,5). Якщо одноденні витрати на випуск
продукції становлять 82,0 тис. грн., то норматив оборотних коштів для
готової продукції становитиме 680,6 тис. грн. (82 ( 8,3).

Таблиця 6.5

РОЗРАХУНОК СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ НОРМИ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ДЛЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
НА СКЛАДІ

Група виробів Питома вага в загальному обсязі випуску, % Затрати часу за
окремими операціями, днів Відсоткове число

(гр. 2 ( гр. 7)

нагрома-дження партій підбірка, пісортування за замовленнями упаковка і
маркування транспортування і вантаження Разом

1 2 3 4 5 6 7 8

А 30 2 1 1 2 6 180

Б 40 3 2 1 2 8 320

В 10 1 – – 1 2 20

Г 20 2 – – 1 3 60

Усього : 100

580

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік
визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих
оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних
коштах, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в
запланованому періоді. Ці дані використовуються під час складання
фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу
оборотних коштів мають бути забезпечені відповідні джерела.

Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає
виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони
здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент
продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції.
Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується
підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості
обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний
метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом
полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на
поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять
нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від
обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні
напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та
готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті
статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від
зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування,
малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів
(невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий
норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми
в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від
зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що
вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення
обертання оборотних коштів.

Приклад .

Норматив оборотних коштів підприємства на початок планового року
становив 1000 тис. грн., у тім числі виробничий — 800 тис. грн.,
невиробничий — 200 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий
рік передбачене в розмірі 10 % проти минулого року. У плановому році в
результаті реалізації заходів для поліпшення використання оборотних
коштів передбачається прискорення їх обертання на 2 %.

Виходячи з наведених даних виконаємо такі розрахунки.

1. Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

тис. грн.

2. Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

тис. грн.

3. Загальний норматив на плановий рік становитиме 1090 тис. грн. (880 +
210).

4. У зв’язку з прискоренням обертання оборотних коштів у плановому році
на 2 % визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів:

5. Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням
прискорення обороту коштів становитиме 1068,2 тис. грн. (1090 — 21,8).
Приріст нормативу становитиме 68,2 тис. грн. (1068,2 — 1000).

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким,
економічний метод не потребує виконання складних розрахунків.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також
тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою
виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів;
резервів скорочення тривалості виробничого циклу; причин нагромадження
готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу
оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний
метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств,
відомств, виробничих об’єднань у процесі перспективного планування або
прогнозування.

Література

Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.

Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.

Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга,
1999.

Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.:
Финансы, 1997.

Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк.,
1997.

Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и
статистика, 1996.

Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.

Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020