Реферат на тему:
Небанківські кредитні інститути
У країнах з розвиненими ринковими відносинами небанківські
фінансово-кредитні інститути представлені лізинговими, факторинговими
компаніями, кредитними спілками, касами взаємної допомоги. Росту ролі
спеціалізованих небанківських інститутів на ринку фінансових послуг
сприяють, як правило, три причини: ріст доходів населення; активний
розвиток ринку цінних паперів; надання цими установами спеціальних
послуг, яких не можуть надавати банки.
Основні форми діяльності цих установ на ринку фінансових послуг
зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через
облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації капіталу через усі
види акцій, наданню іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної
взаємодопомоги.
Лізингові компанії – фінансово-кредитні формування, що досить поширені в
західних країнах. Вони займаються купівлею устаткування, машин,
транспортних засобів, споруд виробничого призначення, які дорого
коштують, та наданням їх в оренду з правом наступного викупу. У нашій
країні лізингові операції здійснюють комерційні банки.
Для придбання машин і устаткування лізингові компанії використовують
власні та позичкові кошти. Держава, як правило, створює їм пільгові
умови одержання банківських позичок, оскільки лізингові операції
приносять істотну вигоду підприємницькій діяльності. Лізинг забезпечує
підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних
разових витрат грошових коштів, що є неминучими при звичайній купівлі.
Оренда машин, устаткування, ЕОМ дозволяє уникнути витрат, пов’язаних з
моральним старінням засобів виробництва.
Каса взаємної допомоги – це громадська кредитна установа, яка об’єднує
на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної
допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників
і службовців – членів профспілки, в колгоспах – для колгоспників, у
відділах соціального забезпечення місцевих рад – для пенсіонерів.
Управління касою взаємної допомоги здійснюється загальними зборами її
членів і обраним на ньому управлінням. Члени каси сплачують вступні і
щомісячні членські внески у встановлених розмірах. Кошти каси взаємної
допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені, за
несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотацій профспілкових
органів та інших грошових надходжень. За рахунок цих коштів надаються
довгострокові (до шести, в окремих випадках – до 10 місяців) та
короткострокові (до чергового одержання заробітної плати) позички. За
рішенням правління каси її членам може бути надана відстрочка повернення
довгострокових позичок до трьох місяців. Граничні розміри позичок
встановлюються правлінням каси, причому довгострокових позичок – залежно
від суми внесків, нагромаджених членом каси. Позички надаються без
стягнення процентів. При їх несвоєчасному поверненні стягується пеня в
розмірі 1 % від суми залишку боргу за кожний прострочений місяць. Коли
один з членів каси вибуває, повертаються йому членські внески, за
винятком його заборгованості за позичками.
В Україні необхідність у спеціалізованих фінансових установах досить
велика, тому необхідно докладніше розглянути даний сектор на прикладі
кредитних спілок (союзів).
В умовах повільного збільшення доходів населення постійно збільшується
попит на предмети довгострокового користування – будинки, автомобілі,
меблі, дорогі товари домашнього вжитку. У навколишньому світі такі
покупки практично ніколи не виконуються за рахунок збережень, а існуючі
механізми нагадують забуту (але ефективну) систему купівлі «у кредит» та
видачі позичок, яка існувала в соціалістичному господарстві. Симбіоз
кредитних союзів і торгівлі дає двоякий результат як для громадян –
негайне надання права користування товаром, так і для торгівлі –
збільшення обороту. Подвійний позитивний ефект підсилюється і тим, що
кредитні союзи носять суспільно-позитивний характер, тобто участь у них
самих споживачів. Основна мета такої форми – взаємне кредитування, а
мета діяльності спілки – підвищення добробуту учасників шляхом взаємного
кредитування їх фінансових потреб на умовах повернення й платності.
a
ArG®IiI8JXJ?J////////eeeeeeeeeeeeaaaa
&
.
0
8
D
F
H
„
†
’
i
?
UUeTHoouue
”
$
(
*
,
:
Література Конституція України. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року. Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998. Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР. Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463. Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
