Реферат на тему:
Модель ринку цінних паперів України
Модель, відповідно до якої почав складатися ринок цінних паперів в
Україні, має універсальні та особливі риси. Перше – вона включає ряд
елементів, що підвладні РЦП інших країн (законодавче регулювання РЦП,
законодавче закріплення переліку цінних паперів, державне регулювання
випуску цінних паперів та інформація про ці випуски, публікація
емітентами щорічного звіту, державне ліцензування посередницької
діяльності, державний контроль за РЦП, наявність біржового та
позабіржового сегментів на РЦП, заснування інфраструктурних
інструментів, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, обіг
дематериалізованих цінних паперів); друге – існують відмінності, що
притаманні, головним чином, лише українському ринку (перевага первинного
ринку, невелика питома вага акціонерного ринку, державні та місцеві
боргові цінні папери, забезпечення майбутніх доходів, випуск емітентами
своїх акцій, самокотирування ЦП, інформованість інвесторів, Комісія із
цінних паперів та фондового ринку).
Моделі РЦП різних країн представляють собою значною мірою результат
еволюції вказаних ринків, характер якої у кожному даному випадку
визначається багатьма факторами, в тому числі конкретно-історичними та
національно-культурними. З іншого боку, за своїм змістом ринок ЦП є
сукупністю ринкових відносин із приводу ЦП і є таким незалежно від
конкретно-національних відмінностей.
Українська модель РЦП сприйняла багато універсальних рис, найбільш
важливі з них наступні.
1. Законодавче регулювання РЦП. Практично в усіх країнах, де існує РЦП,
найбільш важливі їх аспекти регулюються законами. В ієрархії
нормативно-правових актів закони займають головне й найвище місце. Вони
мають більшу юридичну силу порівняно, наприклад, з актами державної
виконавчої влади чи актами, прийнятими органами, що підвладні
законодавчій владі, але не є органами виконавчої (наприклад
,Національний банк).
Законодавче регулювання найбільш важливих аспектів РЦП має перевагу з
багатьох причин. Як правило, закони приймаються на основі
соціально-групової згоди інтересів, у процесі їх обслуговування й
прийняття беруть участь представники різних соціальних груп.
Законодавче регулювання є більш стабільним, так як процедура зміни та
відміни законодавчих положень, звичайно, є більш важкою та повільною
порівняно із процедурами відміни чи доповнення актів виконавчої влади. З
метою упорядкування фондового ринку та підвищення дисциплінованості його
учасників, підтримки довіри до фондового ринку та його динамічного
розвитку держава здійснює регулювання РЦП.
Головним принципом регулювання фондового ринку є першочергова реалізація
загальнонаціональних інтересів та забезпечення гарантій і безпеки
інвестиційної діяльності в економіку України.
Система регулювання повинна виконувати наступні функції: визначення
ключових напрямів фондового ринку і ролі учасників цього ринку;
створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого
оточення; створення перепон та встановлення відповідальності за дії, які
можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування,
недоброякісної конкуренції й обману інвесторів, маніпуляцією цінами та
шахрайству з фінансовими ресурсами, в тому числі з довірчих операцій.
Державне регулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття
законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування та контролю за
діяльністю фондового ринку. З метою забезпечення єдиної державної
політики в цій сфері створюється спеціальний державний орган – Комісія з
цінних паперів та фондової біржі чи ринку.
2. Законодавче закріплення списку цінних паперів. Як правило, в законах,
що регулюють РЦП, створюються списки (переліки) цінних паперів, які
визнаються правом даної конкретної країни у вигляді цінних паперів.
Такий перелік може бути вичерпним та відкритим. У першому випадку
цінними паперами вважаються лише ті грошові документи, які прямо вказані
в переліку; в іншому, крім вказаного прямо, також й інші аналогічні їм
документи.
В Україні існує вичерпний список ЦП, до якого входять: акції, облігації
внутрішньої державної та місцевої позики, облігації підприємств,
казначейські зобов’язання, депозитні сертифікати, векселі та
приватизаційні цінні папери.
3. Державне регулювання випуску ЦП й інформація про ці випуски.
Законодавство України, як і законодавства інших країн, покладає на
інституційних емітентів, які випускають акції та облігації у відкритий
обіг, зобов’язання зареєструвати випуск цінних паперів та інформацію про
випуск у певних державних органах.
Державне регулювання випуску цінних паперів виконує функцію захисту
інтересів інвесторів та інших учасників РЦП. Вона, відомо, з однієї
сторони сприяє тому, що на РЦП у вільному обігу не з’являються сумнівні
грошові інструменти, а з другого – сприяє тому, щоб інвестори могли
приймати на РЦП зважені рішення.
Процедури реєстрування вимагають, щоб емітенти давали учасникам РЦП
об’єктивну інформацію про свій господарський та фінансовий стан.
Встановлення режиму державної реєстрації відкритих випусків акцій та
облігацій переслідує мету забезпечення цілісності ринкових
взаємовідносин, підвищення довіри до РЦП зі сторони реальних та
потенційних його учасників.
4. Публікація емітентом річних звітів. Інституційні емітенти, акції яких
знаходяться у відкритому обігу на РЦП, зобов’язані, згідно із
законодавством України, опубліковувати річні звіти про результати своєї
господарської діяльності та фінансового стану. Ця інформація доводиться
до відома акціонерів та потенційних інвесторів для того, щоб вони мали
змогу приймати рішення стосовно покупки чи продажу акцій.
5. Державне ліцензування посередницької діяльності. Посередницька
діяльність на РЦП практично в усіх країнах здійснюється на основі
державних ліцензій. Введення режиму ліцензування в даному випадку є
встановленням режиму монополії на здійснення ряду важливих
посередницьких функцій. Оскільки РЦП займає важливе місце в системі
фінансового ринку, а також більшою мірою залежить від довіри з боку
великої кількості його учасників, держава пред’являє вищі вимоги до тих
суб’єктів підприємницької діяльності (та їх службовців), які здійснюють
на РЦП посередницьку діяльність. Це припускає, перш за все, наявність у
керівників і службовців інститутів-посередників певної кваліфікації,
вмінь та сумлінності поведінки.Посередники на РЦП грають переважно
виключну роль, від їх поведінки в більшості залежить ефективність
ринкового взаємозв’язку, його успіх та динамічність. Посередники в
більшості випадків виконують волю інвестора і емітентів та захищають їх
інтереси.
Як і в інших країнах, в Україні головною категорією посередників є
брокери (торговці цінними паперами, що здійснюють діяльність на
комісійній основі) та дилери (торгівці цінними паперами, що діють на
комерційних принципах). Законодавство України також регулює і такий вид
посередницької діяльності, як розміщення і випуск ЦП шляхом проведення
відкритої підписки (андерайтерські функції
6. Державний контроль на РЦП. Здійснення державного контролю на РЦП
представляє собою один з головних елементів моделі РЦП. Звичайно такий
контроль здійснюють спеціалісти (вповноважені на це) органами виконавчої
влади. Завданнями таких органів є: захист інтересів інвесторів і
публічних інтересів; забезпечення цілісності ринкових взаємовідносин;
забезпечення реалізації законодавчих актів, регулюючих ринок ЦП;
вживання заходів для підтримки порядку на РЦП і ряд інших.
Державний контроль здійснюється щодо всіх найбільш важливих областей
взаємовідносин. Це стосується, наприклад, нагляду за переміщенням
контрольного пакету акцій, допуску та обігу на території даної країни
іноземних ЦП, перевірки інформації про випуск ЦП та річних звітів
емітентів і т.ін.
7. Біржовий та позабіржовий сегмент РЦП. Як правило, РЦП має два
основних сегменти: біржовий та позабіржовий. Це означає, що він існує
одночасно як у вигляді фондових бірж, так і у вигляді відносин із
приводу цінних паперів поза цими біржами. Біржовий РЦП – це організовані
ринки. Торгівля на фондових біржах здійснюється за певними правилами,
стандартами та критеріями. На позабіржовому ринку умови обігу ЦП,
укладання та виконання угод за ними є більш вільним та менш процедурним.
Біржовий сегмент займає важливе положення в системі РЦП.
Взаємодіяльність на фондових біржах вважається більш надійною порівняно
із взаємодіяльністю на позабіржовому ринку. Фондові біржі та торгівля на
них виконують функцію «барометра», стан РЦП на даний момент часу. Багато
економічних рішень приймається в повсякденному житті на основі обліку
стану біржової торгівлі цінними паперами.
Формування максимально справедливої ціни на ЦП повинно сприяти
діяльності фондових бірж, на яких за допомогою лістингу, механізму
біржової торгівлі буде визначатися єдина котировка ЦП, що повинно
підвищувати довіру інвестора до них.
Фондові біржі – спеціальні установи, що створюють умови для постійно
діючої централізованої торгівлі ЦП шляхом поєднання попиту і пропозицій
за ними, представлення місця та системи засобу як для першочергового
розміщення, так і для вторинного обігу ЦП, які повинні працювати за
єдиними правилами і за єдиною технологією електронного обігу ЦП в
Україні, що здійснює Українська фондова біржа.
Членом фондової біржі може стати будь-який посередник на РЦП, який
дотримується та виконує вимоги, встановлені статутом та правилами
фондової біржі. ЦП, допущені до котирування на фондовій біржі, повинні
обслуговуватися системою Національного депозитарію.
Держава за допомогою фондових бірж може здійснювати розміщення державних
цінних паперів.
Українська фондова біржа має 29 регіональних центрів та філіалів, 155
зареєстрованих брокерських контор, Центральний депозитарій, систему
електронного обігу ЦП.
Реалії сьогодення потребують збільшення об’ємів випуску та обігу
державних ЦП, відновлення довіри до них зі сторони юридичних осіб і
населення. Це стосується як всеукраїнських державних паперів – облігацій
внутрішнього і зовнішнього займу, державних казначейських зобов’язань,
так і муніципальних облігацій, як загальних, так і цільових місцевих
позик.
Що стосується виходу на світові ринки ЦП українських компаній, то на їх
шляху виникає проблема законодавчого характеру. Є й інші. Наприклад,
низька конкурентна спроможність наших ЦП. На Заході природно будуть
цікавитися лише акціями високоприбуткових та перспективних компаній,
яких в нас поки що мало.
УФБ багато робить для прискорення процесу інтеграції національного ринку
ЦП в європейський та світовий ринки. Співробітництво з Товариством
французьких бірж і Національним депозитарієм Франції дало можливість у
короткий термін створити при УФБ Центральний депозитарій і ввести в дію
систему електронного обігу ЦП. Продуктивним є і співробітництво з
товариством сприяння розвитку бірж і фінансових ринків Східної та
Центральної Європи (Німеччини), Об’єднанням німецьких ФБ «Німецька біржа
АГ» і Франкфуртською фондовою біржею.
Ділові стосунки створилися між УФБ та керівництвом Федерації
Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чиказької, Торонтської,
Афінської, Будапештської, Празької, Варшавської, Братиславської,
Литовської, російськими фондовими біржами, налагоджені контракти з
Токійською та корейськими біржами. Теперішньому етапу співробітництва
притаманний характер інформаційного обміну, обміну досвідом.
Ведеться робота зі створення системи підготовки кадрів, їх методичного
забезпечення, інформаційної та просвітницької діяльності. УФБ є одним із
засновників Київського інституту інвестиційного менеджменту і Київського
слов’янського університету – навчального закладу нового типу з
підготовки спеціалістів фондового ринку з вищою освітою. За допомогою
бірж створені та працюють курси з підготовки брокерів і аналітиків ЦП,
Українська комерційна школа, на самостійній основі проводиться
підготовка брокерів і дилерів для роботи в системі електронного обігу.
Систематично проводяться семінари із проблем фондового ринку.
Література:
Конституція України.
Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.
Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову
біржу» від 10.09.97.
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»
від 30.10.96.
Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до
приватизаційних процесів» від 1995 року.
Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.
Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.
Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ.
Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.
Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд.
Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.:
Урожай, 1998.
Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від
26.06.97 р. № 400 – ВР.
Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від
26.06.97 р. № 402 – ВР.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої
державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.
Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п.
Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів //
Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49.
Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного
регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
