Реферат на тему:
Міжнародний кредитний ринок
Міжнародний кредитний ринок та його структура
Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де
здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку
згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі міжнародного
кредитного ринку можна виділити міжнародний ринок боргових цінних
паперів та міжнародний ринок банківських кредитів і його особливий
сегмент — євроринок.
Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових
капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів.
Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих,
неуніфікованих боргових зобов’язань.
Теоретики традиційно розрізняють ринок короткострокових позичкових
капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- і довгострокових капіталів
(ринок капіталів). На наш погляд, така структуризація є досить умовною,
оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу
в інший.
Оператори кредитного ринку:
основний оператор (світовий банк);
корпоративні позичальники;
банки та фінансові інститути;
держави.
Міжнародний кредит: поняття, принципи, функції та форми
Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних
економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів
на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.
Джерела міжнародного кредиту:
грошові накопичення держави;
грошові заощадження особистого сектору;
частина капіталів (грошова форма) підприємств, тимчасово вивільнена в
процесі кругообігу.
Принципи кредитування — це правила поведінки банку та позичальника в
процесі здійснення кредитних операцій:
— повернення;
— терміновість;
— платність;
— матеріальна забезпеченість;
— цільовий характер.
Кожен банк відпрацьовує свій варіант цих принципів. Наприклад,
найпростіший набір відомий в англомовних країнах як «Три с» — character
(репутація), capability (потенційні можливості), capital (капітал).
Принцип повернення — обов’язкове повернення коштів.
Принцип терміновості означає, що позичка повинна бути повернена
позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.
Принцип цільового кредитування — це визначення конкретних об’єктів
кредитування, що допомагає банку приймати більш зважені рішення про
можливість та обґрунтованість надання позик, слугує певною мірою
гарантією забезпечення їхнього повернення.
Принцип забезпеченості — гарантія погашення кредитів — має на меті
захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу
внаслідок неплатоспроможності позичальника.
Принцип платності — означає, що за продаж на визначений термін грошових
коштів потрібно сплатити процент.
Функції міжнародного кредиту:
перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб
розширеного виробництва;
економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;
прискорення концентрації і централізації капіталу.
Базові елементи кредитування:
суб’єкти кредитування;
об’єкти кредитування;
забезпечення кредиту.
Рис. 10. Критерії класифікації та види кредиту
Ризики в міжнародному кредитуванні
У процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з різними
ризиками (рис. 11).
Рис. 11. Види ризиків за кредитних операцій
Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування:
відбір кредитів та структурування;
участь у кредитах;
використання гарантій чи страховок;
кредити з плаваючою ставкою.
Міжнародний лізинг
Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей,
придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого
використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем
на весь строк угоди. Іншими словами, це специфічна форма фінансування
вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової)
компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову
оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт, сторони
лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу.
Суб’єкти лізингової операції бувають прямі: лізингові фірми або
компанії, виробничі, торгові, транспортні підприємства та населення,
постачальники об’єкта угоди (виробничі та торгові компанії) та непрямі:
комерційні банки, інвестиційні банки, страхові і брокерські компанії,
інші посередницькі фірми.
Строк лізингової угоди дорівнює періоду лізингу, тобто строку дії угоди.
До чинників, що впливають на визначення строку лізингової угоди,
належать такі: строк служби устаткування, період амортизації
устаткування, цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди, динаміка
інфляційних процесів, кон’юнктура та тенденції розвитку ринку позичкових
капіталів.
Основними елементами лізингового платежу є амортизація, плата за
ресурси, лізингова маржа, ризикова премія.
Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами
лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо
майно чи платежі перетинають державні кордони (ст. 4 Закону України «Про
лізинг» від 16 грудня 1997 р.). Розрізняють прямий експортний
міжнародний лізинг, прямий імпортний та транзитний (непрямий).
Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються
між українською лізинговою компанією безпосередньо з зарубіжним
орендатором, з іноземним користувачем через дочірню компанію за
кордоном, з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за
комісійну винагороду або участь у прибутках; між українським орендатором
безпосередньо з іноземним постачальником або з зарубіжною лізинговою
компанією через українську лізингову компанію.
Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції
здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з
двох різних країн.
Експортна лізингова операція — міжнародна операція, у якій лізингодавець
купує предмет оренди в національної фірми й надає оренду іноземному
лізингоодержувачу.
Імпортна лізингова операція — лізингова операція, у якій лізингодавець
купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному
лізингоодержувачу.
Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, у якій
лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування
в іншій країні та постачає його орендатору, який знаходиться в третій
країні.
Рис. 12. Класифікація основних видів лізингу
Слід зазначити, що в Україні нині можуть застосовуватись далеко не всі
види лізингу через відсутність необхідної законодавчої бази.
Рис. 13. Види й форми лізингових платежів
Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України «Про лізинг», лізингові платежі
охоплюють:
суму, що відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується
за строк, за який вноситься платіж;
суму, яка сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит
для придбання майна;
платіж як винагорода лізингодавцю за одержане в лізинг майно;
відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт застрахований
лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
За зовнішнього лізингу в розмір лізингових платежів має також включатися
вартість митних платежів (однак іноді є винятки, за яких мито не
включатиметься в лізинговий платіж, оскільки у вартість устаткування вже
входить мито: поставка здійснена ДДР, Інкотермс-1990).
Факторинг
Факторинг (від англ. «factor» — агент, посередник) — одна з
нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці в
50-х роках.
Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі
клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до
клієнта).
Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов’язані з поставкою
товарів чи наданням послуг.
Суб’єкти факторингових операцій — це банк, факторингова компанія —
спеціалізовані установи, які скуповують рахунки-фактури у своїх
клієнтів; клієнти-кредитори, постачальники товару, виконавці робіт,
промислові та торгові фірми, які уклали угоди з банком чи факторинговою
компанією; позичальники-покупці товарів та послуг.
Рис. 14. Факторингова операція
Механізм здійснення факторингової операції:
1-й етап — підготовчий;
2-й етап — оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом;
3-й етап — відсилання всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця;
4-й етап — аналітичний;
5-й етап — оплата рахунків;
6-й етап — оплата вимог.
~
?
¤
oe
&
(
?
o
oe
¤
??
?Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що під час роботи з
експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни-імпортера та
передає їй частину своїх функцій. У свою чергу він виконує роботу,
пов’язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має
назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для
кожного банку, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є
внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення
кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових
вимог тощо.
Види факторингу:
прямий факторинг;
опосередкований факторинг;
розкритий факторинг;
нерозкритий факторинг;
конвенційний факторинг;
конфіденційний факторинг.
Форфейтування
Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком
або спеціалізованою фінансовою компанією) з виключенням права регресу
(зворотної операції) на експортера (форфейтиста) у разі несплати.
Форфейтинг (від франц. «forfait» — відмова від прав) — це купівля боргу,
вираженого у зворотному документі (пе-
реказний або простий вексель) у кредитора на незворотній основі.
Форфейтингові інструменти:
вексель;
інші цінні папери.
Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації
довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях — для
сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному
покупцю.
Рис. 15. Форфейтингової операції
Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер,
виконавши свої зобов’язання за контрактом, прагне інкасувати
розрахункові документи імпортера через їхній продаж для отримання
готівкових коштів.
У практиці вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає
запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення ще
недостатньо врегульовані.
Світовий ринок боргових цінних паперів. Інструменти зовнішнього
фінансування
До інструментів зовнішнього фінансування відносяться неборгові
інструменти: субсидії ОДР (офіційної допомоги розвитку), приватні
інвестиції та боргові інструменти: позики ОДР, боргові цінні папери,
кредитні послуги, кредити (банківські, комерційні та експортні).
Неборгові інструменти не приводять до збільшення заборгованості країни,
боргові сприяють її зростанню. Боргові інструменти припускають прийняття
на себе позичальником договірних зобов’язань по відношенню погашення
основної суми та виплати процентів.
Інструменти світового ринку боргових цінних паперів
Види боргових цінних паперів:
Облігації (довгострокові боргові папери):
— з фіксованою ставкою;
— з плаваючою ставкою.
Короткострокові боргові папери:
— комерційні папери;
— євроноти;
— депозитні сертифікати;
— середньострокові боргові папери.
Довгострокові боргові папери та їхня класифікація
Облігації — багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери з
фіксованим доходом, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються
з різним номіналом низкою інститутів-позичальників — від держави до
приватних інвесторів.
Класифікація облігацій:
За строками погашення:
строкові випуски (мають єдиний для всіх строк погашення);
серійні випуски (випускаються із серією різних строків погашення);
За відкликанням:
відклична;
безвідклична;
За забезпеченням:
старші облігації (забезпечені приорітетним правом вимог на визначене
майно емітенту):
— облігації із заставою майна;
— облігації з фінансовою заставою;
— сертифікати під закупівлю устаткування;
— облігації з комбінованою заставою;
молодші облігації (забезпечені тільки обіцянкою повернення боргу
емітентом):
— незабезпечені облігації;
— другорядні або субординовані облігації;
— прибуткові облігації;
За категоріями позичальників:
казначейські;
федеральних агенцій;
муніципальні:
— генеральні (забезпечені податковими надходженнями відповідного органу
влади);
— прибуткові (забезпечені надходженнями від конкретного комерційного
проекту);
корпоративні;
інституціональні (випускаються некомерційними організаціями: церквами,
школами, лікарнями тощо).
До базових характеристик облігацій відносяться: ставка купона або ставка
оголошеного процента, можливість дострокового погашення, номінальна або
викупна вартість, дата погашення.
Рейтинг облігацій — поточна оцінка кредитоспроможності боржника щодо
кожної конкретної облігації.
Облігації з фіксованою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери з
фіксованими купонними виплатами у вигляді визначеного процента від
номінальної вартості. Такі облігації звичайно погашають за номінальною
вартістю, хоча можливі премії та дисконти.
Рис. 16. Облігації з фіксованою ставкою
Рис. 17. Облігації з фіксованою ставкою
й опціоном дострокового погашення
Облігації з плаваючою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери,
купони за якими встановлюються на рівні визначеної ставки грошового
ринку плюс (мінус) маржа.
Рис. 18. Облігації з плаваючою ставкою
Короткострокові боргові папери
Комерційні папери — це векселі зі скороченим строком погашення, що
знаходяться у вільному обігу. Випускаються, як правило, з дисконтом до
їхньої номінальної вартості. Номінал вищий, ніж у довгострокових
паперів. Випускаються на пред’явника.
Євроноти — це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк
1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи
групою банків, які викупають їх самі або ж продовжують позичальнику
кредитну лінію. Існують певні види євронотних програм [12, с. 322].
Депозитні сертифікати (СД) — сертифікати, що випускаються комерційними
банками чи позико-ощадними асоціаціями під термінові депозити.
Найстаріші боргові інструменти світового ринку виникли в США в 1961 р.
та в Європі з 1966 р. Строки погашення — звичайно до року, іноді — до 5
років.
Типова форма випуску — на пред’явника. У деяких країнах (наприклад, у
Великобританії) проценти за депозитними сертифікатами зі строками до 5
років звільнені від податків.
Середньострокові боргові папери
Є гібридними інструментами з елементами комерційних паперів, євронот,
євробондів. Випускаються невеликими деномінаціями через дилерів або
тендер. Котуються більше на базі процента від номінальної вартості, ніж
прибутковості. Можуть бути як з фіксованими, так і з плаваючими
ставками, зі строками погашення від 1 до 5 років, іноді — до 10 років.
Основними є дві програми випуску МТNs:
COLTS — різновид середньо- та довгострокових облігацій з нульовим
купоном на базі казначейських паперів, що випускаються на регулярній
основі;
MTTN — мультитраншеві середньострокові євроноти, уперше введені
компанією Merrill Lynch.
Ринок короткострокових боргових паперів
Найбільший ринок короткострокових боргових цінних паперів —
американський. Європейські ринки: єврокомерційних паперів (ЕСР),
стерлінгових комерційних паперів, французьких комерційних паперів,
датських комерційних паперів, швейцарських комерційних паперів.
Звичайно тільки великі інститути ведуть операції з цими цінними
паперами, тому що їх продають великими лотами. Більшість індивідуальних
інвесторів купує комерційні папери в банку чи в брокера, які
«подрібнюють» цінний папір та продають інвесторам невеликі його частини,
наприклад у 10 000 доларів, з нижчою прибутковістю, для того, щоб
покрити управлінські витрати.
Література
Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге
вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 171—178.
Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и
деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. —
С. 287—298.
Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред.
и предисл. О. В. Ивановой. — М.: Прогресс, 1992. — С. 443— 461.
Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер
с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 390 — 447.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под
ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и
статистика, 2000. — С. 241—325, 375—391.
Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.:
Юристь, 2000. — С. 197—205. — (Серия «Homo faber»).
Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения:
Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс,
1994. — С. 323—372.
Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. —
С. 79—127.
Роджер Лерой Миллер, Дэвид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское
дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 190—203.
За джерелами погашення
за рахунок
альтернативних
джерел
за рахунок
комерційних
поставок
За способом використання
з багаторазовим
використанням
з однократним
використанням
За джерелами фондування
змішані
зовнішні
внутрішні
За видом ставки процента
комбінація
ставок
фіксована
плаваюча
За валютою кредиту
у «кошику
валют»
у валюті третьої країни
у валюті країни-
боржника
у валюті країни-
кредитора
довгострокові
середньострокові
короткострокові
За терміном кредиту
За характером
поставок, які кредитуються
кредит
для закупівлі готових виробів, сировинних матеріалів
інвестиційні
За формою
забезпечення
бланкові
забезпечені
За способом
погашення
з ануїтетним
погашенням
(% погашення
за основним боргом)
з одночасним
погашенням
з нерівномірним погашенням
з рівномірним
погашенням
За формою виразу
зобов’язань боржника
за договірним зобов’язанням
вексельний
Цілі
кредиту
незв’язаний
зв’язаний
Форми
кредиту
міжнародна
приватна
державна
К
Р
И
Т
Е
Р
І
Ї
К
Л
А
С
И
Ф
І
К
А
Ц
І
Ї
К
Р
Е
Д
И
Т
У
Кредитний ризик
Ризик несплати
постачальником основного боргу та процентів
за кредитом
Валютний ризик
Ризик, що несуть
сторони
за кредитною угодою внаслідок валютного
курсу
Трансфер-ризик
Ризик ліквідності — неочікуване закриття міжбанківських депозитів для
виконання своїх зобов’язань
Ризик виникнення кризи — фінансова криза, боргова криза та страх ефекту
«доміно»
грошовий
компенсаційний
змішаний
фіктивний
дійсний
лізинг рухомого майна
лізинг нерухомого майна
чистий
мокрий
оперативний
фінансовий
пайовий
груповий
прямий
зворотний
лізинг постачальнику
непрямий
6. Тип лізингових платежів
5. Відношення до податкових пільг
4. Об’єкт лізингу
3. Об’єм обслуговування
2. Тривалість угоди
1. Форма організації угоди
Класифікаційні ознаки лізингу
Міжнародний лізинг
Форма лізингових платежів
Змішана
Натуральна
Грошова
Лізингові платежі
Інші варіанти
З авансовим внеском
Періодичні
Одноразові
Сезонні
Регресивні
Прогресивні
Лінійні
У % від вартості об’єкта лізингу
Окупні
Пайові (участь у
прибутках і т. д.)
Фіксовані
За періодичністю
сплати
За способом
сплати
За методами
нарахування
Види лізингових платежів
Сплата
потреб
Сплата
рахунків
Поставка товару (послуг)
Купівля
платіжних вимог
Аналіз (аудит)
платоспроможності
(кредитоспроможності)
Постачальник
Покупець
(дебітор)
Банк чи факторингова компанія
Експортер
Імпортер
Розрахунок
з експортером,
який отримує платіж
без права регресу
Платіж
у встановлений
термін
Виставляє
рахунок
Акцепт
імпортера
Форфейт-банк
Підтвердження банку
Рейтинг Standart & Poor’s
ААА Зниження
АА рейтингу
А
ВВВ
ВВ, В, ССС, СС, С
СІ
D
Початкове
інвестування
Фіксований
купон
Погашення основного боргу
Початкове
інвестування
Фіксований
купон
Погашення
основного боргу
Дострокове погашення
основного боргу
Початкове
інвестування
Погашення основного боргу
Плаваючий
купон
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
