Реферат з фінансів
Міжнародний фінансовий менеджмент
План
1. Суть і складові міжнародного фінансового середовища та закономірності
його функціонування.
2. Механізм управління валютними ризиками.
3. Управління короткостроковими активами і зобов’язаннями міжнародних
корпорацій.
4. Інструменти управління довгостроковими активами і зобов’язаннями
міжнародних корпорацій.
5. Сучасні методи трансферного ціноутворення у міжнародних корпораціях.
6. Міжнародна банківська діяльність.
7. Особливості фінансового менеджменту відділень міжнародних корпорацій
в Україні.
У своїй роботі фінансовий менеджер повинен опиратись на теорії, що
дозволяють йому будувати сценарій розвитку подій і прогнозувати наслідки
рішень, що приймаються. До них належать теорії, які описують основні
умови паритетів фінансового ринку:
1) теорія паритету купівельної спроможності валюти;
2) теорія паритету відсоткових ставок;
3) «ефект Фішера»;
4) «міжнародний ефект Фішера»;
5) теорія незміщеного форвардного курсу.
Рис. 10.1. Діяльність транснаціональних корпорацій
на міжнародних фінансових ринках
Знаходження умов паритету здійснюється за допомогою
економіко-математичного апарату і є необхідним для виявлення
взаємозв’язку між основними індикаторами валютного ринку. Він і є
основою для пошуку найоптимальніших шляхів інвестування капіталу. Усі
теорії паритетів є похідними від закону єдиної ціни, згідно з яким ціни
(доходи) фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний
перерахунок, вирівнюються на всіх світових ринках з урахуванням
операційних витрат. Механізмом вирівнювання виступає валютний арбітраж.
Арбітраж — операція, пов’язана з купівлею активів на дешевому ринку і
продажем його на більш дорогому.
Глибшому розумінню взаємозв’язку між зазначеними теоріями в процесі
самостійного вивчення курсу сприятиме рис. 10.2.
Рис. 10.2. Взаємодія факторів у процесі руху валютного курсу
(Джерело: Madura J., p. 151)
Зі схеми очевидно, що на існуючий курс «спот» головним чином впливає
арбітраж. Тому для проведення касових валютних операцій «спот» учасники
міжнародного бізнесу ретельно вивчають обмінні курси на різних ринках.
Однак для прогнозування валютних курсів ключову роль відіграють
форвардні обмінні курси, на які впливають не лише курси «спот», а й інші
валютні співвідношення. Цей вплив здійснюється через існуючу
диференціацію відсоткових ставок, на яку, в свою чергу, впливають рівні
інфляції валют (через ефект Фішера) та майбутні зміни обмінних курсів
(через міжнародний ефект Фішера).
Центральне місце в самостійному вивченні другого питання теми посідає
усвідомлення системи управління валютними ризиками. Основні ланки цієї
системи представлені на рис. 10.3.
Як видно з цієї схеми, вихідними ланками управління валютними ризиками
є, з одного боку, інформаційне забезпечення руху курсів валют, що
цікавлять компанію, а з іншого, — очікувані грошові потоки в кожній
валюті. Рух грошових курсів відповідно до рис. 10.2 дає змогу
прогнозувати валютні обміни. Розрахунок розміру і напрямів грошових
потоків дозволяє оцінити потенційні збитки від коливань валютних курсів.
Виходячи з цього, розробляються заходи щодо управління валютними
ризиками.
Рис. 10.3. Менеджмент валютних ризиків
Далі слід звернути увагу студента на те, що валютні ризики поділяються
на три групи, кожна з яких потребує використання спеціальних міжнародних
фінансових інструментів.
Валютні операційні ризики являють собою ризики, пов’язані зі змінами
обмінних курсів у період між поставками продукції та здійсненням
платежів.
Якщо курс валюти експортера порівняно з валютою імпортера зростає, то
експортер може потерпати від несприятливого обмінного курсу, оскільки
отримує від імператора встановлену кількість валюти його країни, якщо це
було передбачено в контракті. Після обміну експортер матиме національної
валюти менше, ніж планував. Звичайно, експортер може укласти контракт у
валюті своєї країни. Але і в цьому разі він не позбавляється валютних
ризиків, оскільки валюта експортера може знецінюватись, а імпортеру
менше доведеться витрачати своєї валюти, щоб розрахуватись по контракту.
Тому учасники міжнародного бізнесу вимушені вдаватись до страхування
валютних ризиків, що потребує певних витрат, проте в цілому вони значно
менші за можливі збитки. Але головна перевага страхування оперативних
валютних ризиків полягає в тому, що бізнес стає передбачуваним.
Головними інструментами управління операційними валютними ризиками є:
1. Уникнення ризиків:
а) передача ризиків шляхом укладання контрактів у валюті експортера;
б) попередня оплата;
в) сальдування операційних валютних ризиків шляхом укладання контрактів
на продаж одних товарів і купівлю інших з партнерами однієї і тієї самої
країни;
г) проведення розрахунків протягом тривалого часу;
д) «кошикове» хеджування — використання платежів і надходжень у великій
кількості валют.
2. Короткострокове управління операційними валютними ризиками:
а) форвардні валютні контракти;
б) ф’ючерсні валютні контракти;
в) хеджування короткостроковим кредитом;
г) валютні опціони;
д) перехресне хеджування шляхом укладання контракту на іншу валюту, курс
якої прив’язаний до партнерської.
3. Довгострокове управління операційними валютними ризиками:
а) паралельні (компенсаційні) позики;
б) валютні свопи;
в) кредитні свопи.
Далі треба звернути увагу студента на другий тип валютних ризиків —
перерахункові (бухгалтерські). Вони пов’язані з веденням бухгалтерських
записів і перерахунком вартості активів і пасивів з однієї валюти в
іншу. У разі непередбачуваних змін валютних курсів виникають несподівані
зміни в заявленому фінансовому стані компанії, штучному перебільшенні чи
зменшенні певних статей балансу, насамперед прибутку. Перебільшення
прибутку провокуватиме акціонерів вимагати більше дивідендів на шкоду
інтересам розвитку компанії. Заниження прибутків буде псувати рівень
рентабельності, а отже, інтерес в інвесторів. До цього слід додати й
відмінності в системі ведення бухгалтерського обліку в різних країнах,
що ускладнює складання об’єктивного консолідованого балансу корпорації.
У процесі ведення бухгалтерського обліку застосовуються три основні
методи перерахунків:
1. Метод чистого обігового капіталу, згідно з яким поточні активи і
пасиви перераховуються за поточним обмінним курсом, а довгострокові
активи і пасиви — за початковим обмінним курсом.
2. Монетаристсько-немонетаристський метод, відповідно до якого грошові
активи перераховуються за поточним обмінним курсом, а негрошові активи —
за початковим обмінним курсом. Грошові зобов’язання перераховуються за
поточним курсом.
3. Метод повного розрахунку, тобто перерахунок усіх статей фінансової
звітності за поточним обмінним курсом. Це найпростіший метод, тому він
рекомендований до використання Інститутом привілейованих аудиторів
Англії та Шотландії.
Кожен із зазначених методів спричиняє певні ризики, для хеджування яких
використовуються два підходи:
1. Зіставлення активів та зобов’язань залежно від того, яка валюта
стосовно компаній є функціональною — материнська чи іноземна.
2. Застосування інструментів управління операційними валютними ризиками,
зокрема перехресного хеджування.
Вивчення цього питання з урахуванням знань студентів з бухгалтерського
обліку, а також міжнародних фінансів повинно привести їх до висновку про
ненадійність хеджування перерахункових валютних ризиків. Тому чимало
фінансових аналітиків рекомендують міжнародним корпораціям ігнорувати
бухгалтерські валютні ризики і зосередити свою увагу на управлінні
економічними ризиками.
Економічний валютний ризик пов’язаний зі зміною вартості компанії
внаслідок несприятливих змін обмінних курсів у тому разі, коли їх дія
поширюється на очікувані надходження грошових коштів. Найбільш
популярними інструментами управління економічними валютними ризиками є:
1) вирівнювання грошових потоків, які надходять до компанії і залишають
її при зміні вартості валют;
2) глобальна диверсифікація;
3) вирівнювання активів та пасивів стосовно використовуваних валют,
термінів виконання зобов’язань і партнерів по бізнесу.
Після опанування зазначених питань студент може самостійно вивчати
механізм управління короткостроковими активами і зобов’язаннями.
Глибшому усвідомленню цього питання допоможе рис. 10.4.
Рис. 10.4. Управління короткостроковими
активами і зобов’язаннями
Ключовими елементами наведеної схеми управління готівкою є використання
ринків євровалют і міжнародного ринку цінних паперів. До системи
управління короткостроковими активами і зобов’язаннями входять такі
інструменти, як фінансування міжнародної торгівлі (головним чином шляхом
використання акредитивної форми розрахунків), державні гарантії,
страхування, управління матеріально-технічними запасами, форфетинг,
факторинг та ін.
Опрацьовуючи наступне питання теми, пов’язане з управлінням
довгостроковими активами і зобов’язаннями, варто скористатись рис. 10.5.
Схема показує, що управління довгостроковими активами і зобов’язаннями
врешті-решт зводиться до прийняття рішень щодо міжнародного бюджетування
капіталу. При цьому в певній послідовності враховується чимало факторів,
представлених на рис. 10.5.
Рис. 10.5. Управління довгостроковими
активами і зобов’язаннями
Важливим у самостійному вивченні п’ятого питання теми є усвідомлення
суті і функцій трансферного ціноутворення. Ключовою особливістю таких
цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на
продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної
корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних
грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і
впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал
Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад
2 тис. корпорацій.
Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподаткування
міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної
частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку
на прибуток або ж інших податків і платежів. Серед інших функцій
трансферних цін слід відзначити такі:
забезпечення зв’язків між відділеннями;
оцінка результатів господарської діяльності відділень;
стимулювання поліпшення роботи відділень;
узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.
Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних
складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін:
витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен з
видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування. Детальний
розгляд трансферних цін і приклади їх розрахунку наведено в
довідниковому виданні В. В. Гончарова [2], з яким ми радимо попрацювати
дуже ретельно.
У процесі самостійного вивчення теми необхідно ознайомитись з питанням
міжнародної банківської діяльності. Адже прийняття і реалізація
фінансових рішень у міжнародних корпораціях неможлива без
співробітництва з провідними транснаціональними банками, що мають свої
відділення у багатьох країнах.
При виборі банків, в яких корпорації і навіть фізичні особи здійснюють
обмін валюти, не слід орієнтуватись лише на найнижчі ціни (комісійні).
Більшість корпорацій, які часто потребують іноземних валют, встановлюють
конфіденційні відносини принаймні з одним головним банком, якому
віддається перевага у здійсненні операції обміну. При цьому враховуються
спеціальні критерії:
конкурентна квота — граничний розмір кількості валюти, яку можна
обміняти в даному банку. У даному разі при обміні 1 млн дол. США
економія 1 цента на 100 дол. США (0,01 %) дасть заощадження у сумі 10
тис. дол.;
особливості відносин з банком — надання спеціальних послуг і додаткових
зручностей при здійсненні операції обміну;
швидкість виконання замовлення;
оцінка міжнародного фінансового середовища;
прогнозні розробки (ситуація в зарубіжних країнах, валютні курси і
т. ін.).
Для кращого розуміння міжнародної банківської діяльності радимо
студентам уважно розглянути рис. 10.6.
Як видно зі схеми, ключові операції міжнародних банків пов’язані з
валютними обмінами, наданням міжнародних кредитів та операціями на
міжнародних ринках цінних паперів.
Наприкінці вивчення теми важливо знати особливості фінансового
менеджменту в міжнародних корпораціях, що діють в Україні. Насамперед
слід звернути увагу на подальше розширення взаємовідносин міжнародних
корпорацій, що діють в Україні, і вітчизняних банківських і
небанківських фінансових установ
(в Україні на сьогодні діють 8 іноземних банків). Це пояснюється
передусім підвищенням якості банківських послуг українських банків та
збільшенням прозорості їх діяльності. Варто підкреслити і стабільність
української валюти, що дозволяє зарубіжним компаніям запобігати валютним
ризикам. Слід також відзначити пом’якшення позицій Групи з розробки
фінансових заходів у боротьбі з «відмиванням» грошей, отриманих
злочинним шляхом (FATF), яка запропонувала в січні 2003 р. своїм країнам
— членам запровадити санкції проти України, що входила до переліку
десятки найбільш корумпованих країн. За підрахунками експертів, в
Україні щорічно «відмивається» близько 5 млрд дол. США, що становить 3 %
всього світового обсягу легалізованих грошей. Прийняті законодавчі
рішення сприяли відміні деякими країнами у квітні 2003 р. санкцій,
зокрема Швейцарією, вжитих щодо України у зв’язку з «відмиванням»
грошей.
Рис. 10.6. Міжнародна банківська діяльність
Однак фінансові умови діяльності міжнародних корпорацій в Україні є менш
сприятливими, ніж у країнах Центральної Європи. Недостатній також рівень
кваліфікації вітчизняних фінансових менеджерів як для ефективної
діяльності в українських відділеннях міжнародних корпорацій, так і для
обслуговування цих відділень у банківських установах. Доцільно звернути
увагу і на відсутність можливостей для зарубіжних корпорацій стосовно
виведення своїх акцій на український фондовий ринок.
Однак, незважаючи на зазначене, загальний висновок зводиться до того, що
фінансові умови діяльності зарубіжних корпорацій у нашій країні
поліпшуються, хоча й не так швидко, як це потрібно.
Приклади з господарської практики
Закрите акціонерне товариство «Укртатнафта»*
У 1995 р. Президенти України і Татарстану підписали міждержавну угоду
про створення на базі Кременчуцького нафтопереробного заводу (НПЗ)
закритого акціонерного товариства «Укртатнафта». Перспективи розвитку
міжнародного бізнесу на підприємстві здавались незаперечними —за умов
нестачі української нафти завантаження одного з провідних
нафтопереробних заводів імпортною сировиною створювало умови надійного
забезпечення українських споживачів нафтопродуктами вітчизняного
виробництва. При цьому враховувалось, що Кременчуцький НПЗ було
побудовано свого часу саме для переробки важкої високосіркової
татарської нафти. Тому в угоді були передбачені щомісячні поставки нафти
обсягом 500 тис. т. Інтереси татарської сторони також були зрозумілі.
Вони полягали в розширенні співробітництва в галузі літакобудування,
двигунобудування, нафтохімії, нафтопереробки й інших галузях, в яких
українські підприємства посідають чільні позиції. З урахуванням
розташування «Укрататнафти» в центрі України ідея спільного підприємства
виглядала надзвичайно перспективною.
Однак формування статутного фонду підприємства затяглось на п’ять років.
Врешті-решт на початок 2000 р. пакет акцій виглядав таким чином: Фонд
державного майна України — 43,05 %, «Татнафта» — 37,5, МТ-банк
(Кременчук) — 1,15, офшорні компанії «Сігруп Інтернешнл» (США) і «Ам Руц
Трейдинг» (Швейцарія) — 18,3 %. Працюючий на той час голова Правління
Володимир Матицин користувався підтримкою уряду України, керівництва
МТ-банку і офшорних компаній. Фактично завод став повністю
підконтрольним вищому менеджменту. І хоча 40 % переробленої нафти в
1995—2000 рр. надійшло з Татарстану, «Татнафта» практично була усунута
від керівництва спільним підприємством, у тому числі вирішення кадрових
і фінансових питань. «Татнафта» навіть не змогла повернути борг у сумі
19 млн дол. США. Звичайно, інтерес російського партнера до розвитку
заводу поволі згасав, і це призвело до зупинки НПЗ у 2000 р. через
припинення поставки нафти. Спроби керівництва заводу скористатись
держрезервом нафти виявились невдалими. Втручання вищого державного
керівництва країни в 2000 р. стало неминучим. Однак усунення від
керівництва заводом В. Матицина, який фактично приватизував державний
пакет акцій, тривала цілий рік, протягом якого двічі не вдавалося
скликати збори акціонерів.
Коли головні акціонери в серпні 2001 р. досягли контролю над заводом,
підприємства фактично не існувало. Всупереч законодавству і рішенням
спостережної ради значна частина активів була продана чи передана в
оренду на 30 років певним юридичним особам, а весь майновий комплекс
перебував у податковій заставі за борги перед бюджетом. Загальна
заборгованість заводу досягла астрономічної суми — 114,8 млн дол. при
власних обігових коштах у 63,8 млн дол. Головним акціонерам довелося
вжити радикальних заходів щодо кадрової та фінансової реструктуризації
підприємства.
J
L
?
?
?
¬
A
A
O
O
Oe
O
a
ae
‚†a
ae
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
’
Ue
??$????$??
??????
?????????$??$????????
??
?????y??????????
????
??
????
? ??????
????????????
??
?????$????$??
????????????
????????????
????????????
? ??
??
?E??
??
?E??
?????y??????????
??????????????
?? ????????????
? ?E????
? ??????
????????????
??
??
?????y???????-????????????
??
?????y??????????
??????????????
??
?&???
??
??
??6????????????
??
??
?E??
??
?????????????
??
??
???????????
h7g
CJ
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
h7g
E і фінансових позицій засновників відбувались за відомим принципом «хто
постачає ресурси, той і отримує контроль». Цілком зрозуміло, що
фінансові потоки «Укртатнафти» в 2002 р. докорінно змінились.
Підприємство освоїло 14,4 млн грн на будівельно-монтажні роботи,
39,8 млн грн — на закупівлю обладнання. Згідно з планами «Укртатнафти»
на 2003 р. на капітальне будівництво і реконструкцію буде спрямовано
190 млн дол. Одночасно поставки нафти нарощуються до 1 млн т на місяць.
Однак це прискорить знос устаткування, про що свідчить зниження рівня
глибини переробки нафти в минулому році на 8 %. У планах компанії —
розробка та реалізація спільно з відомою інжиніринговою компанією
«Фостер Уіллер» проекту переобладнання виробництва вартістю понад
600 млн дол. Проте таких ресурсів «Татнафта» не має, тому реальнішими є
наміри вкласти протягом 2003—2004 рр. у термінову модернізацію
виробництва 120 млн дол. США. Ще 100 млн дол. США буде потрібно для
поглиблення переробки нафти, хоча джерела і структура фінансування
невідомі. Адже «Татнафта» продовжує будівництво власного заводу в
Нижнєкамську, що включає комплекс глибокої переробки нафти вартістю
1,1 млрд дол. США. Це зумовлює певний конфлікт фінансових інтересів і
спонукає засновників шукати нові джерела фінансування розвитку
«Укртатнафти».
Задача [4]
Компанія Collyer Products має у своєму складі відділення з виробництва
стандартних інтегральних схем (ІС). Основні техніко-економічні показники
цього відділення наведені нижче:
виробнича потужність — 120 тис. шт.;
ціна за одну ІС на ринку — 50 дол.;
затрати (матеріали + зарплата) в розрахунку на одну СІС — 26 дол.
До складу компанії входить також відділення з виробництва побутової
радіотехніки, яке купує щорічно на ринку 2 тис. штук СІС за ціною 46
дол.
Відділення ІС повністю завантажено виконанням зовнішніх замовлень. За
таких умов відділення з виробництва радіоапаратури має намір замовити
відділенню СІС 30 тис. спеціальних інтегральних схем, затрати в
розрахунку на кожну з яких становлять 50 дол. Для того щоб виконати це
замовлення, відділення ІС має зменшити обсяги продажів стандартної
продукції на зовнішньому ринку на 60 тис. шт. Якою має бути в такому
разі внутрішньофірмова ціна однієї спеціальної інтегральної схеми, якщо
буде організовано таке виробництво?
Розв’язання:
Основна формула: ВЦ = З + УП,
де ВЦ — внутрішньофірмова ціна; З — затрати; УП — упущений прибуток у
результаті відмови від продажу продукції зовнішнім покупцям.
1. Затрати на одну спеціальну ІС становлять 50 дол.
2. Упущений прибуток за рахунок зменшення обсягу випуску стандартних ІС
на 60 тис. шт. становить 60 000 ( (50 дол. – 26 дол.) = 1 440 000 дол. У
розрахунку на одну спеціальну ІС упущений прибуток становить: УП = 1 440
000 дол. : 30 000 шт. = = 48 дол.
3. ВЦ = 50 дол. + 48 дол. = 98 дол.
Висновок: для збереження існуючого рівня прибутковості відділення ІС
внутрішньофірмова ціна на спеціальні ІС для відділення радіоапаратури
повинна становити не менше 98 дол.
Контрольні запитання
1. Що таке фінансове середовище міжнародних корпорацій?
2. Які основні типи міжнародних фінансових організацій?
3. У чому полягають принципові відмінності фінансового менеджменту
національних компаній від міжнародного фінансового менеджменту?
4. Що таке міжнародний ефект Фішера?
5. Які існують типи валютних курсів?
6. Чому виникає потреба у страхуванні валютних ризиків?
7. Які існують методи трансферного ціноутворення?
8. Які особливості притаманні міжнародним банкам?
9. Як здійснюється фінансування зовнішньої торгівлі?
10. Які існують типи іноземних інвестицій?
Навчальні завдання для самостійної роботи
1. Порівняйте функції трьох міжнародних фінансових організацій:
Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку
реконструкції та розвитку.
2. Запропонуйте п’ять методів хеджування операційних валютних ризиків.
3. Наведіть приклад трансферного ціноутворення в міжнародному бізнесі.
4. Назвіть основні фінансові операції, що використовуються в процесі
здійснення українським підприємством зовнішньоекономічної діяльності.
5. Систематизуйте об’єктивні і суб’єктивні фактори, що гальмують
надходження в Україну іноземних інвестицій.
6. У чому проявляється «агентська проблема» в «Укртатнафті»?
7. Обґрунтуйте проблеми короткострокового фінансування «Укртатнафти».
8. Які проблеми довгострокового фінансування існують у наведеному
прикладі?
9. Якою виглядає позиція Уряду України щодо розвитку подій «Укртатнафті»
в 1995—2000 рр. та 2001—2003 рр.?
10. Обґрунтуйте перспективи розвитку ЗАТ «Укртатнафта» за умов
діяльності в Україні російських корпорацій «Лукойл» та «Тюменська
нафтова компанія».
Тести
Одиничний вибір (правильно — помилково)
1. Міжнародні компанії використовують єврооблігації для
короткострокового фінансування своїх зарубіжних відділень.
2. Локальний арбітраж базується на врахуванні крос-курсів.
3. Суб’єкт господарювання, що має відкриту валютну позицію, підданий
валютному ризику.
4. Чимало фінансових аналітиків через складність хеджування
перерахункових валютних ризиків рекомендують ігнорувати їх та зосередити
свою увагу на управлінні економічними ризиками.
5. Договірні трансферні ціни є найбільш досконалими, оскільки дозволяють
врахувати інтереси виробників і споживачів певної продукції.
Множинний вибір
1. Фінансова діяльність транснаціональних корпорацій передбачає
залучення зарубіжних валютних ринків для обслуговування таких напрямів
діяльності:
а) експорт (імпорт);
б) грошові перекази між штаб-квартирою і зарубіжними дочірніми фірмами;
в) інвестування (фінансування) на міжнародних фінансових ринках;
г) усе наведене;
д) усе наведене та виплати дивідендів зарубіжним власникам цінних
паперів корпорації.
2. «Agency problem» означає конфлікт, який виникає між…
а) вищим і середнім менеджментом;
б) менеджментом корпорації та місцевим урядом країни-господаря;
в) менеджментом корпорації та урядом країни походження (розташування)
штаб-квартири;
г) цілями акціонерів і менеджерів;
д) різними географічними підрозділами однієї міжнародної корпорації.
3. Низькі витрати на працю в Україні є одним з факторів фінансової
мотивації до міжнародного бізнесу, що належать до теорії…
а) недосконалих ринків;
б) міжнародного життєвого циклу товарів;
в) порівняльних переваг;
г) усіх перелічених теорій;
д) не мають відношення до перелічених теорій.
4. MNCS використовують ринок єврооблігацій для таких видів фінансування:
а) короткострокове;
б) короткострокове і середньострокове;
в) середньострокове;
г) середньострокове і довгострокове;
д) довгострокове.
5. Опціони на ф’ючерсні валютні контракти як новий фінансовий інструмент
були започатковані в січні 1984 р. на…
а) Нью-Йоркській фондовій біржі;
б) Лондонській фондовій біржі;
в) Токійській фондовій біржі;
г) Чиказькій біржі «Mercantile Exchange»;
д) Чиказькій опціонній біржі.
6. Трансферні ціни вперше почали використовуватись міжнародними
компаніями:
а) «Дженерал Моторз» у 20-ті роки;
б) «Брітіш Петролеум» у минулому столітті;
в) «Дженерал Моторз» і «Дженерал Електрик» на початку 30-х років;
г) «Даймлер Бенц» у 50-ті роки;
д) «Кока-Кола» і «Пепсі-Кола» у 30-ті роки.
7. Що з наведеного не входить до функцій трансферних цін?
а) забезпечення зв’язку між відділеннями міжнародної корпорації;
б) оцінка господарської діяльності шляхом визначення розрахункового
прибутку;
в) забезпечення об’єктивної оцінки діяльності менеджерів;
г) уникнення надмірного оподаткування;
д) узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними інтересами.
8. Що з наведеного не входить до системи критеріїв вибору банків для
здійснення валютних операцій?
а) швидкість виконання замовлення;
б) надання спеціальних послуг і додаткових зручностей;
в) співвідношення між ціною та якістю банківських послуг;
г) конкурентна квота;
д) оцінка банком міжнародного фінансового середовища.
9. Найбільш вузький «спред» існує на…
а) товарних біржах;
б) фондових біржах;
в) міжбанківському ринку;
г) у міжнародних готелях та аеропортах;
д) міжбанківських валютних біржах.
10. Що з наведеного не характеризує ф’ючерсні валютні контракти?
а) високий рівень стандартизації;
б) точна визначеність сум;
в) обмежений день поставки;
г) використання для всіх валют;
д) висока ліквідність.
Збіг
1. Відкрита валютна позиція. А. Комбінація спот-угод і форвардних угод.
2. Довга валютна позиція. Б. Різниця між вимогами і зобов’язаннями
учасника міжнародного бізнесу в певній валюті.
3. Спот-операції. В. Перевершення вимог над зобов’язаннями в даній
валюті на певну дату.
4. Багатосторонній неттинг. Г. Операції купівлі (продажу) валюти за умов
її поставки протилежній стороні протягом двох робочих днів.
5. Своп-операції. Д. Взаємне погашення платежів в одній валюті платежами
в іншій валюті між зарубіжними відділеннями міжнародної корпорації.
Завершення
1. Якщо компанія «Еппл Комп’ютер» купує на валютному ринку … … , щоб
розрахуватись зараз з японськими постачальниками моніторів, і одночасно
продає на … ринку … , яку отримує через 90 днів від японських
покупців готових комп’ютерів, то в даному разі має місце операція …
… .
2. Якщо міжнародна корпорація здійснює переказ коштів від базової
компанії до … … через міжнародний банк, то вона вдається
до … … .
3. У зв’язку з … масштабами валютних обмінів та … валютними ризиками
… … встановлюють найнижчий спред у своїх угодах.
4. Перевага ринкових трансферних цін полягає в … , а їх недолік
пов’язаний зі складністю пошуку належного … в умовах унікальності
продукції.
5. У той час як система … управління активами і зобов’язаннями
спрямована на досягнення … грошових потоків, система … управління
активами і зобов’язаннями має завершуватись рішенням щодо міжнародного
… … .
Термінологічний словник ключових понять
Валютна позиція — співвідношення вимог і зобов’язань суб’єкта
господарювання в певній валюті.
Валютний арбітраж — продаж певної валюти на одному ринку іноземної
валюти з одночасною купівлею цієї ж валюти на іншому ринку іноземної
валюти, який ґрунтується на використанні багатосторонніх взаємозв’язаних
обмінних курсів.
Валютний курс — кількість грошових одиниць даної валюти, яка може бути
куплена за одну грошову одиницю іншої валюти.
Валютний опціон — один з видів контрактів, власник якого має право, але
не зобов’язання купити (колл-опціон) чи продати (пул-опціон) певний
валютний актив у майбутньому за ціною, зафіксованою в даний момент.
Валютний ризик — імовірність збитків учасників міжнародного бізнесу
внаслідок несприятливої зміни обмінних курсів.
Валютний своп — одночасні купівля і продаж певної суми іноземної валюти
за курсом різних дат, наприклад купівля за курсом «спот» і продаж за
форвардним курсом через певний час.
Валютні контракти — різновид угод купівлі-продажу, предметом яких є
валюта або певні права щодо здійснення валютних обмінів.
Глобальний ефект Фішера — взаємозв’язок між реальними відсотковими
ставками та очікуваними відносними темпами інфляції, умова економічної
рівноваги реальних відсоткових ставок різних країн.
Депозитарні розписки — похідні цінні папери, які випускаються в обіг на
міжнародних фондових ринках уповноваженими банками-депозитаріями під
гарантію вилучених банком-зберігачем відповідної кількості акцій
компанії-емітента на суму емісії депозитарних розписок.
Закон єдиної ціни — продаж ідентичних продуктів у різних країнах за
однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій самій валюті.
Ефект Фішера — взаємозв’язок номінальної відсоткової ставки, з одного
боку, та реальної відсоткової ставки і очікуваних темпів інфляції в
одній країні — з іншого.
Євроакції — акції міжнародних корпорацій, що перебувають у лістингу і в
обігу на зарубіжних щодо материнської країни біржах і фондових ринках.
Євробонди — зобов’язання, деноміновані у валютах країн, що відрізняються
від валюти тієї країни, в якій вони продаються.
Євровалюта — валюта, вкладена в банк за межами країни-емітента.
Єврокредит — кредит, наданий в євровалюті.
Єврооблігація — облігація, продана в іншій державі, але не в державі, у
валюті якої вона деномінована.
Міжнародне фінансове середовище — сукупність факторів, що впливають на
рух грошових коштів у всіх валютах світу, та обмінні курси між ними.
Міжнародний банк — банк, що здійснює ділові операції у двох або більше
країнах.
Міжнародний валютний ринок (ринок іноземних валют) — частина
міжнародного фінансового ринку, учасники якого здійснюють конвертацію
однієї валюти в іншу відповідно до обмінного курсу.
Міжнародний ефект Фішера (відкрита умова Фішера) — взаємозв’язок між
очікуваними змінами обмінного курсу та відмінностями відсоткових ставок
обмінюваних валют.
Незміщений форвардний курс — майбутній обмінний курс, що збігається з
очікуваним майбутнім обмінним курсом «спот».
Неттинг — спеціальна фінансова процедура сальдування вхідних і вихідних
потоків валюти даної компанії, до якої вдаються міжнародні корпорації з
метою зменшення витрат на хеджування операційних ризиків.
Паритет відсоткових ставок (закрита умова Фішера) — взаємозв’язок
форвардного курсу двох валют, з одного боку, та курсами «спот» і
відсотковими ставками цих валют у двох країнах — з іншого.
Паритет купівельної спроможності валют — умова рівноваги, за якої, з
одного боку, зміни обмінних курсів відображають відсоткові зміни
обмінюваних валют, а з іншого — зміна вартостей, зумовлена різними
темпами інфляції цих валют.
Реінвойсинговий центр — окрема філія міжнародної корпорації, яка
централізовано керує всіма валютними ризиками, що виникають у
міжнародній торгівлі.
Рівність купівельної спроможності — рівність цін «споживчих кошиків» у
різних країнах з урахуванням обмінних валютних курсів цих країн.
Світова валютна система — взаємозв’язана сукупність національних і
регіональних валютних систем та їх зв’язки із зовнішніми валютними
ринками.
Страхування валютних ризиків — дії учасників міжнародного бізнесу,
спрямовані на усунення можливих збитків від несприятливих змін обмінних
курсів.
Трансферні витратні ціни — різновид трансферних цін, що визначаються
шляхом урахування лише затрат зарубіжного відділення на створення
продукції (послуги).
Трансферні договірні ціни — різновид трансферних цін, які встановлюються
в процесі переговорів представників відділення виробника і відділення
споживача міжнародної корпорації.
Трансферні кінцеві ціни — різновид трансферних цін, що визначаються
шляхом сумування витрат відділення виробника продукції та частини
кінцевого прибутку, що розподіляється між учасниками виробничого процесу
пропорційно встановленого показника (витрат, заробітної плати і т. ін.).
Трансферні ринкові ціни — різновид трансферних цін, в основі яких — ціни
міжнародних ринків на ту чи іншу продукцію.
Трансферні ціни — умовні розрахункові ціни, які встановлюються
міжнародними корпораціями на продукцію внутрішнього споживання, що
поставляється одним відділенням іншому, однак грошові платежі за цими
поставками не здійснюються.
Факторинг — метод фінансування діяльності компанії шляхом продажу її
боргів.
Форвардний контракт — термінова угода двох сторін на обмін певної
кількості валюти в майбутньому у встановлений час і зазаздалегідь
визначеною ціною.
Форфетинг — метод фінансування придбаних товарів виробничого призначення
країнами Центральної і Східної Європи, який ґрунтується на координації
форфетером (створеним банками кількох країн підрозділом) діяльності
експортерів, імпортерів і фінансових інститутів без права регресу до
експортера.
Фронтингова позика — переказ коштів від материнської компанії до
закордонного підрозділу через третю сторону (міжнародний банк) з метою
обійти урядові обмеження і досягнути переваг в оподаткуванні.
Функціональна валюта — валюта, в якій здійснюється більшість операцій
дочірньою компанією.
Ф’ючерсний контракт — стандартизований за цінами, кількістю валюти і
терміном виконання форвардний контракт на купівлю іноземної валюти, який
може бути багаторазово перепроданий на ф’ючерсному ринку для здійснення
дії протилежного характеру до завершення терміну виконання або гарантією
виконання збоку біржі по закінченні цього терміну.
Централізований депозитарій — спеціальний орган міжнародних корпорацій,
через який здійснюються операції з готівкою за досконали ми технологіями
і з відносно невеликими витратами.
Використана література
1. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — К.: Молодь,
1997. — С. 915—952.
2. Гончаров В. В. Руководство для высшего управленческого персонала: В
2-х т. — Т. 1. — М.: МНИИПУ, 1997. — С. 521—534.
3. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред.
С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. —
СПб.: Питер, 2000. — С. 306—391.
4. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. —
200 с.
5. Сорос Дж. Открытое общество: Реформируя глобальный капитализм: Пер. с
англ. — М.: Некоммерческий фонд «Поддержки Культуры, Образования и Новых
Информационных технологий», 2001. — С. 101—140, 343—387.
6. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія /
За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. —
С. 195—214.
7. Транснаціональні корпорації: Навч. посібник / В. Рокоча,
О. Плотніков, В. Новицький та ін. — К.: Таксон, 2001. — С. 131—146.
8. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч.
дисц. / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. М. Радзієвська,
Б. С. Стеценко. — К.: КНЕУ, 2002. — 88 с.
9. Хорошковський В. І. Співробітництво України з міжнародними
фінансовими організаціями: Еволюція, теорія, практика: Монографія. — К.:
Інф.-вид. центр «Інтелект», 2002. — 428 с.
10. Хэррис Дж. Мэнвилл. Международные финансы: Пер. с англ. — М.: Инф.
дом «Филинъ», 1996. — 296 с.
11. Энг М. В., Лис Ф. А., Мауор Л. Дж. Мировые финансы: Пер. с англ. —
М.: Издат.-консалтин. компания «ДеКА», 1998. — 768 с.
* Джерело: Дзеркало тижня. — 25.01.2003. — С. 10; 5.04.2003. — С. 10.
PAGE
PAGE 1
Існуючий
валютний
курс «спот»
Існуючий на інших ринках валютний
курс «спот»
Існуючий рівень
інфляції
Існуючий
форвардний обмінний курс
Майбутні зміни обмінних курсів
Існуюча
диференціація
відсоткових ставок
Паритет купівельної спроможності валюти
Міжнародний
ефект Фішера
Існуючий
«крос-курс»
Ефект
Фішера
Локальний арбітраж
Трикутний арбітраж
Прогнозування
валютних курсів
Вимірювання потенційних
збитків від коливань
валютного курсу
Управління потенційними збитками
від коливань валютного курсу:
як потенційні збитки вплинуть на грошові потоки, що ґрунтуються на
прогнозованих валютних курсах;
чи можна хеджувати будь-які потенційні збитки і яку хеджувальну техніку
слід використовувати
Інформація про існуючі та очікувані
грошові потоки в кожній валюті
і кожному переказі
Інформація про існуючі та очікувані
економічні умови, які впливають
на географічні й історичні фактори
руху валютного курсу
Позички під
короткострокові
цінні папери
Короткострокові
позички
Короткострокові
депозити
Купівля короткострокових
цінних паперів
Короткострокові
позички і перекази
Короткострокові
фонди і перекази
Багатонаціональні корпорації
(материнська
країна)
Відділення
з дефіцитом коштів
Євробанки
на ринках євровалют
Міжнародний ринок цінних паперів
Відділення
з надлишковими
фондами
Короткострокові
позички
Рішення щодо міжнародного бюджетування
капіталу
Встановлений прибуток міжнародного
проекту
Міжнародні
відсоткові ставки
для довгострокових
фондів
Активи корпорацій
для закордонного фінансування
Ризик
унікальності
міжнародного
проекту
Затрати
капіталу
Оцінка
грошових потоків
міжнародного проекту
Аналіз
політичних
ризиків
Обмінні валютні
курси проектів
Існуюче податкове законодавство
в приймаючих
країнах
Потенціальна ревізія податкового законо-
давства та інших умов
у приймаючих країнах
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
