.

Місцеві бюджети в складі бюджетної системи (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
8 12623
Скачать документ

Курсова робота

Місцеві бюджети в складі бюджетної системи

План

Вступ

1. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи.

1.1.Сутність і призначення бюджету.

1.2.Бюджетна система та місцеві бюджети.

2. Порядок складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів.

2.1. Порядок складання місцевих бюджетів.

2.2. Розгляд місцевих бюджетів.

2.3. Затвердження місцевих бюджетів.

Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного
життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті
будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні
проблеми життя суспільства і людини.

Бюджет – складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет
являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в
процесі формування, розподілу, та використання централізованого
грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб.
Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та
національного доходу.

Найважливіше призначення бюджету – це створення матеріальної основи для
реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної
та оборонної.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку
бюджетна система є найважливішим економічним результатом. Від того,
наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне
функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну,
соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови
ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему,
зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу,
що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових
коштів для забезпечення суспільних потреб та повного використання
державою своїх функцій.

Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та
методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання
бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Щодо вирішення цих проблем
існують різні підходи:

– зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної
кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою
подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямків
виробництва, стабілізації національної валюти;

– при збереженні централізованої бюджетної системи надати право
місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять
від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети
за рахунок загальнодержавних заходів та доходів;

– надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті
України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем
місцевих бюджетів та напрямки вирішення цих проблем.

Об’єктом дослідження є місцеві бюджети. Предметом дослідження –
економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання
централізованого фонду коштів на місцевому рівні.

Робота містить три розділи, кожен з яких є нібито окремою темою, але всі
об’єднані загальним питанням теми. У першому висвітлено сутність
місцевих бюджетів та їх місце в бюджетній системі. У другому особливості
складання, розгляду та затвердження бюджетів на місцевому рівні. В
третьому проведено аналіз виконання місцевого бюджету на прикладі
районного бюджету.

1. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи.

Сутність і призначення бюджету.

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його
розглядають з трьох сторін :

за економічним змістом ;

за формою прояву ;

за матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет є сукупністю грошових відносин між
державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами з іншого
боку, з приводу формування і використання централізованого фонду
грошових коштів, призначеного для виконання державою її функції.

Основними джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його
розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По – перше, на виконанні нею
зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по
суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По – друге,
держава може брати участь в у розподілі ВВП, як один із суб’єктів його
створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі,
тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаб участі
держави у розподілі ВВП залежать від моделі фінансових відносин у
суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП
визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв’язку. Важливим
чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови
стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи від суб’єктів
розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання
ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби
на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно
стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних
і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й
виробничі потреби.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний,
всеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів
юридичних і фізичних осіб. Такий перерозподіл, з одного боку, є
необхідним, оскільки завжди є особи, які в певний час потребують певний
обсяг фінансової допомоги і підтримки. Однак з іншого боку, такий
перерозподіл має бути досить обмеженим, щоб не підривати стимулів до
продуктивної діяльності у тих суб’єктів, у кого вилучаються доходи, і не
створювати утриманських тенденцій у тих, хто отримує асигнування,
субсидії і дотації з бюджету. Бюджетний перерозподіл здійснюється між
галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між
соціальними верствами населення. При цьому саме бюджет завдяки
розгалуженій бюджетній системі, що охоплює усі регіональні формування та
населені пункти, є основним інструментом перерозподілу і реалізації на
основі економічної і фінансової та соціальної політики.

Всеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони
охоплюють абсолютно всіх – кожного громадянина, кожне підприємство,
кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини
мають двосторонній характер – платежі по бюджету та асигнування з нього.
Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то
взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового
регулювання діяльності суспільства у цілому і кожної юридичної і
фізичної особи зокрема. Саме тому, процеси складання, розгляду і
затвердження та виконання бюджету перебувають у центрі уваги
громадськості та політичних партій.

Оскільки бюджетні відносини мають перерозподільний і всеохоплюючий
характер і відображаються на формування доходів юридичних і фізичних
осіб та держави, вони регламентуються у законодавчій формі.
Регламентування здійснюється на трьох рівнях :

По-перше, відповідними законами про побудову бюджету і бюджетної

системи, в яких визначається склад доходів і видатків бюджету, склад
бюджетної системи і принципи її побудови, розмежування доходів та
видатків між бюджетами, загальні засади бюджетного процесу, тобто
порядку складання і виконання бюджету;

По-друге, законами, що регламентують формування доходів і фінансування
видатків ( податкове законодавство, законодавство про окремі напрями
діяльності держави, наприклад про освіту, і засади їх бюджетного
фінансування );

По-третє, на основі прийняття щорічних законів ( чи відповідних рішень
місцевої влади ) про бюджет на поточний рік, в якому затверджується
обсяг доходів і видатків бюджету поточного року, джерела їх формування і
напрями фінансування, стан бюджету.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому
відображається діяльність держави та місцевих органів влади й
управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і
видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави – це
віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а
головне фінансової ( в усіх її напрямах ) політики. Це форма прояву
розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин в суспільстві.

Бюджет, як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності
держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми
реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує
фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово
забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд
держави. Обсяг бюджету – це річна сума коштів, що проходять через цей
фонд. Він перебуває у постійному русі : практично щоденно до нього
надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим
необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою
забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального
й ефективного використання його коштів.

Склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером

її фінансової діяльності :

А). функції видатки

1. управлінська – державне управління;

– судова влада і прокуратура;

– правоохоронні органи і служба
безпеки;

– фінансові і митні органи;

– міжнародні відносини;

2. оборонна – національна оборона;

3. соціальна – соціальний захист;

– соціальне забезпечення;

– соціальна сфера;

4. економічна – економічна діяльність держави;

– фундаментальні дослідження;

Б). фінансова діяльність – обслуговування державного боргу.

У зазначеному співвідношенні видатків бюджету і функцій держави треба
враховувати певну умовність віднесення видатків на фундаментальні
дослідження до економічної функції, адже ці дослідження здійснюються і в
оборонній, і в соціальній сферах. У системі видатків бюджету це окрема
група. Але основним напрямом фундаментальних досліджень є забезпечення
розвитку економіки, і тому вони відображають насамперед економічну
функцію держави.

З позиції використання централізованих у бюджеті коштів його видатки
можна умовно поділити на дві групи – державне споживання і бюджетне
фінансування юридичних і фізичних осіб.

Державне споживання являє собою видатки на утримання державного апарату
– управлінського, правоохоронного, судового тощо, армії. Формування
доходів бюджету у цій частині є платою з боку суспільства державі за
послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її
обороноздатності й правопорядку. Бюджетне фінансування відображає процес
перерозподілу доходів у суспільстві. Якщо видатки бюджету в частині
державного споживання відшкодовуються суспільству у вигляді відповідних
послуг з боку держави, то бюджетне фінансування є, по суті, або
поверненням суспільству, або суспільним споживанням, частини
централізованого у бюджеті ВВП.

Бюджетне фінансування може здійснюватися в таких формах :

бюджетні інвестиції;

міжнародні трансферти;

бюджетні кредити;

кошторисне фінансування.

Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах. Основною
формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може
здійснюватися окремим підприємствам, міністерствам і відомствам під
певні об’єкти, а може мати форму проектного фінансування конкретного
інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також
на придбання певної частки акцій акціонерних товариств.

Міжнародні трансферти являють собою цільове, безповоротне та безоплатне
( нееквівалентне ) виділення коштів з бюджету конкретним суб’єктам у
вигляді субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидії можуть виділятись
юридичним і фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи
відшкодування втрат доходів. Субвенції і дотації надаються юридичним
особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають
спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат.
Державні дотації видаються на покриття збитків підприємств, але у тому
разі, коли вони викликані незалежними від підприємств причинами.

Бюджетні кредити – це надання коштів з бюджету суб’єктам підприємницької
діяльності на поворотній основі, що загалом не властиве бюджетним
відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш
пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на

основі спеціального планового документа – кошторису. Воно охоплює такі
напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпечення.
фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних
установ воно є формою цільового, безповоротного, безоплатного
фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої
первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній
сфері, це так звані, безплатні послуги, що характеризують вторинні
доходи.

Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і
зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів.
Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне
багатство. Зовнішні джерела – це надходження доходів до бюджету на
основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

У процесі формування доходів бюджету держава може використовувати як
загальні методи, притаманні всім суб’єктам фінансових відносин ( від
продуктивної діяльності, від майна та державних угідь, запозичення ),
так і специфічні, властиві тільки їй, методи ( податковий, емісійний ).

Основою формування доходів бюджету держави є податковий метод, а
головним джерелом – ВВП. Частка податків у доходах бюджету має становити
90 – 95 %.

Це пояснюється, по-перше, їх характером – обов’язковість,
безповоротність, нееквівалентність, регулярність платежів. Саме вони
найбільш відповідають схемі фінансової діяльності держави і ставлять її
на стабільну основу. По – друге, інші методи формування бюджету мають
суттєві обмеження. Так, емісійний фонд використовується в крайньому
разі. Позикові доходи обмежені реальними джерелами їх погашення. Доходи
від підприємницької діяльності держави в умовах ринкової економіки
досить обмежені, оскільки державний сектор функціонує, як правило, у
непривабливих, тобто малоприбуткових чи взагалі збиткових сферах і
секторах економіки. А доходи від державних послуг, державного майна й
угідь у переважній більшості країн вкрай обмежені та нестабільні.

Фінансова політика держави має ґрунтуватися тільки на реальному бюджеті.
Оптимізація складу та структури доходів і видатків бюджету відображає
збалансованість фінансової політики.

Оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільних відносин, то
його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної
юридичної та фізичної особи та суспільства загалом. Формування бюджету
передбачає вирішення триєдиного завдання. По-перше, визначення реальних
обсягів доходів. По-друге, оптимізацію структури видатків на основі
критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні
мінімуму соціальних потреб. По-третє, збалансування бюджету.

Збалансування бюджету можливе за рахунок :

збільшення доходів – введення нових податків, підвищення ставок чи
розширення об’єкта оподаткування з діючих податків, розширення
використання неподаткових доходів;

б) скорочення видатків – пропорційного чи селективного;

с) на основі прийняття бюджетного дефіциту з установленням джерел його
покриття ( державні позики або грошова емісія ).

Стан бюджету, як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан
держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни
загалом і тому цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру.

Він характеризується трьома показниками :

рівновага доходів і видатків;

перевищення доходів над видатками;

перевищення видатків над доходами.

Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним і доцільним
станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави :

доходи видатки. При цьому фінансовий результат діяльності
держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати
стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету,
а з іншого – вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає
доходів. Відтак, будь – яке відхилення від цієї врівноваженості є
порушенням засад фінансової діяльності держави і недоцільне.

Перевищення доходів над видатками загалом відображає стабільну фінансову
ситуацію. Воно може проявлятися в різних формах. По – перше, це можуть
бути свого роду бюджетні резерви : заплановане перевищення
використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному
році , а фактично отримане за підсумками бюджетного року – переходить у
доходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збільшені
видатки, або скорочені доходи. По – друге, перевищення доходів над
видатками може виникати внаслідок надмірної дохідної бази окремих
бюджетів. В Україні таке перевищення має форму “ бюджетного надлишку “ і
підлягає вилученню до бюджету вищого рівня. По – третє, таке перевищення
може мати форму бюджетного профіциту, за умов збалансування бюджету в
межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановленого періоду
формуються бюджетні профіцити, а в окремі – дефіцити. Обсяги бюджетних
дефіцитів і профіцитів при цьому збалансовані.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш
складним явищем.

Бюджетний дефіцит розглядається за формою прояву, за причинами
виникнення та за напрямом дефіцитного фінансування. За формою прояву
виділяють відкритий – офіційно зафіксований, та прихований дефіцити
Прихованість дефіциту є ознакою нереальності фінансової політики
держави. За причинами виникнення розрізняють свідомий і вимушений
дефіцит. Свідомий виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та
досить високому рівні доходів юридичних та фізичних осіб. Він пов’язаний
з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази
підприємницьких структур. Вимушений дефіцит пов’язаний з низьким рівнем
виробленого ВВП, коли навіть високий рівень оподаткування може
забезпечити бюджет держави достатніми доходами. За напрямами дефіцитного
фінансування дефіцит може мати пасивний характер – спрямування залучених
під його покриття коштів на поточні потреби, та активний – фінансування
бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні
інвестиційні проекти.

Теоретично вирішити проблему дефіциту досить просто – збільшити податки
чи інші доходи або скоротити видатки. Однак насправді все набагато
складніше : збільшувати податки або недоцільно або неможливо, а
скорочувати видатки теж неможливо, бо вони досягли критичного мінімуму.
Тому система дефіцитного фінансування державних потреб є досить звичною
практикою у країн з різними фінансовими можливостями.

Структура бюджету, як фінансового плану, відображає склад і питому вагу
доходів і видатків. Загалом вона є досить стабільною, хоча щороку можуть
відбуватися певні зміни.

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних
відносин, структура яких така :

між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації
доходів, накопичень і фінансування з бюджету ;

між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу ВНП ;

між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Дослідження і аналіз структури зазначених відносин дає можливість
зрозуміти економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у
розподільчих процесах і економіці держави в цілому. На цих засадах
формуються і запроваджується цілеспрямована бюджетна політика. Посилення
ролі бюджету в формуванні та використанні фінансових ресурсів завжди
пов’язано з удосконаленням системи економічних відносин. Вони є основою
дослідження призначення і ролі бюджету.

Бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин,
пов’язаних з відокремленням частини національного доходу в руках держави
та її використання для суспільних потреб. За допомогою бюджету
здійснюється перерозподіл національного доходу ( національного багатства
) між найважливішими сферами суспільного виробництва ( промисловістю,
сільським господарством, транспортом, будівництвом і т.д. ), в межах
галузей народного господарства, між сферами суспільної діяльності
(виробничою і невиробничою сферами економіки), між регіонами країни та
територіями. Область бюджетного розподілу займає центральне місце в
складі державних органів, що визначило ключовим положення бюджету у
порівнянні з іншими ланками фінансової системи. Як економічна категорія,
бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих
грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб.

1.2.Бюджетна система та місцеві бюджети.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих
бюджетів.

Згідно Бюджетного кодексу бюджетна система України включає державний
бюджет та місцеві бюджети. До місцевих бюджетів належать обласні,
міські, районні, міст, селищ, сіл, районів у містах. Склад та структурна
побудова бюджетної системи України відображена на схемі 1.

Схема 1.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи
України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і
визначення засад державного регулювання економічним і соціальним
розвитком України.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України,
зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів
областей та міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету
Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів
міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених
бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів
міст районного значення , селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського
бюджету та бюджетів районів , що входять до його складу. У разі, коли
місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста ,
селища чи села , зведений бюджет міста або району в місті включає
показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах :

Принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи
України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою,
єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією,
єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і
звітності;

Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету
повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний
бюджетний період;

Принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві

бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе
відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади
автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами
відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання
одне одного , а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність
бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів,
правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення
напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно
і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні
бюджети;

Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі
надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно
до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних
макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та
розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються
відповідно до затверджених методик та правил;

Принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники
бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при
залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення
максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу
коштів;

Принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом
та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен
ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних
послуг до їх безпосереднього

споживача;

Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти
використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України
будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу
суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

Принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві
бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання
приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник
бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність
на кожній стадії бюджетного процесу.

Місцеві бюджети – основна складова місцевих фінансів.
Об’єктивна необхідність у них виникла в общині, котра з’явилася
раніше, ніж держава і відігравала важливу роль в організації
суспільного життя.

Окремі, властиві общині функції, викликані особливими місцевими
інтересами, зберігаються і нині. Забезпечення цих інтересів – головна
мета діяльності місцевої влади, що насамперед і визначає її функції , а
отже, й об’єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих
фінансів.

Місцеві бюджети – це важлива фінансова категорія, основу якої
становить система фінансових відносин , а саме відносини:

між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на
певній території;

між місцевими бюджетами і населенням певної території, що

складаються при мобілізації і витрачанні їхніх коштів;

між місцевими бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових
ресурсів;

між державним та бюджетами місцевого рівня.

Надзвичайно велику роль відіграють місцеві бюджети в економічному та
соціальному розвитку певного регіону. Саме через державний і місцевий
бюджети та інші ланки бюджетної системи держава здійснює свою соціальну
політику, впливає на соціально-економічні відносини, забезпечує
фінансування таких сфер, як культура, охорона здоров’я, соціальний
захист населення, а також житлово-комунального господарства.

Органи місцевого самоврядування найтісніше пов’язані з розв’язанням
проблем економічного і соціального розвитку регіону. Вони найгостріше
відчувають недоліки фінансової структури, зумовлені кризою в економіці
та складностями функціонування фінансової системи країни.

Фінансовою базою органів місцевого та регіонального самоврядування та
органів виконавчої влади для розв’язання проблем економічного і
соціального розвитку відповідного регіону є місцеві бюджети, які у
перехідний період до ринкової економіки залишаються без стабільних
власних надходжень.

Встановлення в Україні на початку 90-х років інституту місцевого
самоврядування, як носія місцевих інтересів, поява функцій і завдань,
котрі виконуються місцевими органами влади, стали об’єктивними чинниками
процесу відродження місцевих фінансів у нашій державі.

Після набуття Україною суверенітету почався процес становлення
національної фінансової системи та її складової – місцевих фінансів, як
об’єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх
сучасних цивілізованих держав, що пов’язано з радикальною зміною
концепції державної влади.

У системі місцевих фінансів з’явилися і розвиваються такі інститути, як
самостійний місцевий бюджет, позабюджетні валютні та цільові фонди,
комунальна власність, місцеві податки і збори, фінансові ресурси
комунальних підприємств, тощо.

Правовий статус територіальної громади й органів місцевого
самоврядування як головного суб’єкта фінансових відносин у сфері
місцевих фінансів визначено Конституцією України.

Одним із головних фінансових фондів місцевих органів влади, за допомогою
якого в основному реалізуються покладені на них функції та завдання в
межах власної компетенції, зокрема такі, як соціальне обслуговування,
початкова і середня освіта, дороги місцевого значення, охорона здоров’я,
благоустрій, житлово – комунальне господарство, житлове будівництво, а
також делеговані повноваження, визначені центральною владою, є місцевий
бюджет.

Місцеві бюджети – це система формування розподілу і використання
фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених
на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Водночас місцевий бюджет може розглядатися за трьома аспектами.

По – перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади
отримують легітимне право розпоряджатися певними фондами грошових
ресурсів.

По – друге, це план ( кошторис ) видатків і доходів відповідного
місцевого органу влади чи самоврядування.

По – третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним
економічним елементом будь – якої самостійної територіальної одиниці,
наділеної відповідним правовим статусом.

Оскільки місцевий бюджет серед інститутів місцевих фінансів відіграє
основну роль у забезпеченні виконання функцій і завдань місцевими
органами, то у продовж останніх років було приділено багато уваги
посиленню його впливу на економіку і соціальну сферу, як інструменту
перерозподілу валового внутрішнього продукту, фіскальної діяльності,
забезпечення громадських послуг і економічного зростання.

Розв’язання цих проблем тісно пов’язане з утворенням системи самостійних
бюджетів, удосконаленням між бюджетних відносин та запровадженням нових
способів формування доходів та видатків.

На 1998 – 2001 роки було запроваджено новий порядок передачі до бюджетів
областей дотацій, затвердження у складі видатків Державного бюджету
України. Спочатку дотації пов’язувалися з виконанням бюджетів, а потім
було запроваджено щоденне перерахування їх через Державне казначейство
за затвердженими нормативами відрахувань від загальнодержавних податків
та неподаткових платежів, що надходили на території області.

Однак тимчасові зміни на рік або два, навіть прогресивні, не можуть
сприяти виконанню завдань, що ставляться перед бюджетною системою в
цілому і, зокрема, щодо зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів та
збільшення фінансових ресурсів держави.

По – перше, встановлені нормативи щоденних відрахувань дотації не дають
право області одержати додаткові кошти з державного бюджету навіть якщо
зростатиме мобілізація загальнодержавних податків і податкових платежів
на території області. Це підтверджує ситуація, що склалася минулого
року. За нормативом бюджет області отримав дотацію у затвердженому на
рік обсязі за січень – жовтень, а тепер потрібно обмежити фінансування
невідкладних видатків оскільки власних і закріплених доходів у місцевих
бюджетах катастрофічно не вистачає.

По – друге, запровадження щоденного надходження дотацій за нормативом
створює безпосередню залежність від обсягу внесених у державний бюджет
податків і зборів лише обласного бюджету, тобто впливає на інтереси
тільки влади обласного рівня.

За 2001 рік майже всі бюджети міст і районів дотаційні. У складі їхніх
доходів дотації становлять 70-80 %. А механізм передачі коштів з
обласного бюджету ніяк не пов’язаний із мобілізацією загальнодержавних
податків і зборів на їх території. Хіба, що у тому році, якщо обласний
бюджет недоодержить дотації з державного і нічого буде перераховувати
містам і районам.

По – третє, навіть опосередковано не причетні до надходжень
загальнодержавних податків і зборів бюджети, збалансовані власними і
регульованими доходами.

Тому без сумніву можна стверджувати, що на сьогодні система місцевих
бюджетів України остаточно ще не сформована, що вона перебуває у стадії
еволюції. До того ж процес формування її, як підтверджує досвід 1991 –
2001 років, супроводжується значними труднощами пов’язаними з численними
факторами.

Найскладніше питання – визначення переліку функцій і завдань, котрі
покладаються на місцеві органи влади України, що має стати основою для
вибору моделі самостійних місцевих бюджетів. Вирішення цього питання
ускладнилося кризовим станом економіки держави, який потребує
концентрації зусиль і фінансових ресурсів на державному рівні.

Головну роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів
відіграють їхні доходи та видатки, а також способи, на підставі яких
вони формуються.

Основу самостійного місцевого бюджету становлять власні і закріплені
доходи.

До власних доходів належать місцеві податки і збори – платежі, що
встановлюються місцевими органами влади відповідно до їхньої
компетенції, а також доходи комунальних підприємств і доходи від майна,
що належить місцевій владі та інші.

Перелік закріплених доходів органів місцевого самоврядування, який

також є основою самостійних місцевих бюджетів, неодноразово змінювався в

процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.

Останніми роками скорочено перелік і обсяг регулюючих доходів, частка
яких у місцевих бюджетах становила раніше 75 – 85 %. Їх замінили
дотації, субвенції та трансферти, які використовуються для збалансування

місцевих бюджетів.

При визначенні прогнозних показників для формування місцевих бюджетів на
2001 рік було застосовано коефіцієнт податкоспроможності адміністративно
– територіальної одиниці та розміри видатків на душу населення.

Однак це ще не дало змоги розв’язати проблему самостійності місцевих
бюджетів. Вона поки що багато в чому лише декларована законодавством.
Дохідна частина місцевих бюджетів досі ще значною мірою залежить від
перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет, отже
відповідно обмежуються й видатки. Поки зберігатиметься така ситуація,
місцеві фінанси залишатимуться слабкими, не забезпечуватимуть виконання
покладених на місцеві органи влади функцій.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати
фундаментальне поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин між
центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування
відповідальності за розв’язання економічних і соціальних проблем країни
та окремих адміністративно – територіальних утворень.

Мабуть, доцільно було б виробити такий порядок формування місцевих
бюджетів, який би максимально реалізував можливості їх впливу на
економіку регіону, змушував органи державної влади на місцях та органи
місцевого самоврядування, а головне, давав би їм змогу розширювати
власну дохідну базу.

Досягти цього можна різними шляхами, але не обійтися без запровадження
принципу стабільності, єдиних нормативів та розширення самостійності
бюджетів усіх рівнів.

Поліпшенню роботи з виконання бюджету, посиленню впевненості у
використанні наслідків від докладених власних зусиль, підвищенню
реальності формування програм соціально-економічного регіону на
перспективу сприяло б встановлення розмірів відрахувань від
загальнодержавних податків і неподаткових платежів для збалансування

бюджетів самоврядування на довготривалий період, тобто 3 – 5 років.

Визначення розмірів дотацій місцевим бюджетам для вирівнювання
фінансово-економічних можливостей, що надавалися б із державного бюджету
на довгостроковій основі з урахуванням гарантованого рівня витрат на
соціально-економічний розвиток адміністративно – територіальних
утворень, також дало б змогу досягти справедливого збалансування
бюджетів самоврядування, розширити їхню самостійність.

Однак усе це певною мірою прийнятне лише для перехідного періоду. В
умовах стабілізації економіки і запровадження цивілізованих ринкових
відносин ефективним важелем впливу на зміцнення дохідної бази і
забезпечення фінансовими ресурсами соціальної сфери може бути тільки
випробуване європейськими країнами закріплення за регіонами окремих
видів податків чи неподаткових платежів, які постійно і повністю
надходили б до відповідного місцевого бюджету.

Посилити фінансові можливості й засоби впливу на економіку можна також
за допомогою надання права органам самоврядування встановлювати місцеві
податки і збори крім тих, що передбачені чинним законодавством.

Загалом треба забезпечити ефективніше використання інституту місцевих
податків і зборів. Досвід застосування цих податків підтвердив, що у
нинішній моделі вони не можуть відігравати суттєвого значення для
формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. У
місцевих бюджетах вони становлять від 0,3 до 4 %.

Водночас немає сумніву, що досягти при цьому позитивних результатів
дасть змогу тільки удосконалена податкова система, яка забезпечить
стабільне і оптимальне оподаткування.

Тільки з вирішенням цих питань на законодавчому рівні можна буде
розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи, як на державному так
і на місцевому рівнях у створенні фінансового середовища, що у свою
чергу, сприятиме прискоренню розвитку ринкових відносин, забезпеченню
економічної рівноваги.

2. Порядок складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів.

2.1. Порядок складання місцевих бюджетів.

Формування місцевих бюджетів є процесом, який включає складання ,
розгляд та затвердження місцевих бюджетів. Кожен з цих етапів має певну
послідовність дій, завдань та процедуру :

Прогноз доходів та видатків.

Визначення граничних обсягів видатків.

Розробка та доведення до головних розпорядників бюджетних коштів
інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам.

Аналіз показників бюджетного запиту.

Включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету.

Подання на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією та виконавчим
органам відповідної ради.

Розгляд та затвердження місцевих бюджетів представницьким органом.

Складання місцевих бюджетів.

Важливим для складання бюджету є економічні, демографічні та фінансові
чинники. Пильна увага до економічних тенденцій і вчасне реагування на
них є важливою основою складання бюджету .Побудова процесу складання
бюджету та управління ним не знаходяться у статичному стані. Кожного
року цей процес повинен враховувати вплив економічних чинників на
надходження до бюджету та політичні цілі уряду. Складання бюджету
непросто реагує на зміну економічних умов. Воно може допомогти уряду
сформувати його політичні цілі відповідно до економічного середовища і
перетворити їх на практичні дії.

Прогнози надходжень і видатків є фактичним початком процесу складання
бюджету.

Важливими економічними змінними величинами є :

– валовий внутрішній продукт номінальний;

– темп економічного росту (валовий національний продукт і валовий
внутрішній продукт );

– рівень цін ( індекс споживчих цін, індекс цін виробників );

– обмінний курс гривні до долара США;

– рівень безробіття;

– відсоткові ставки;

– грошові доходи населення;

– індекс реальної зарплати робітників і службовців.

Відповідно Бюджетного Кодексу України до проекту Закону України
“ Про Державний бюджет України на 2002 рік ” вперше додано матеріали,
які визначають пріоритети бюджетної політики уряду на середньострокову
перспективу та основні програмні макропоказники економічного і
соціального розвитку України до 2005 року ( дод.1 ).

Оцінки надходжень здійснюються на кілька років відповідно до структури
середньострокового бюджету.

Прогноз видатків бюджету на макрорівні складається на основі економічних
припущень . Зазвичай він робиться для великих існуючих функцій, таких як
охорона здоров’я, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення.
Часто це робиться з метою прогнозування видатків згідно з діючим
законодавством. Рівень витрат є важливим чинником при розробці оцінок
видатків.

Оцінки видатків на основні програми часто впливають на політичні рішення
уряду, що приймаються на початку бюджетного процесу. Проте, більшість
міністерств роблять оцінки витрат того чи іншого виду, коли здійснюють
розробку своїх бюджетних запитів.

Встановлення урядом конкретних цілей і завдань поліпшує якість
інформації, аналізу та прийняття рішень у бюджетному процесі.

Процес розробки політики повинен починатися раніше процесу складання
бюджету.

Політичні рішення щодо формування головного фінансового плану держави
знаходять своє відображення у формі Послання Президента, постанови
Кабінету Міністрів, Основних напрямів бюджетної політики на наступний
бюджетний період.

Встановлення політичних пріоритетів під час процесу складання бюджету є
головним чинником визначення бюджетного обсягу видатків для програм /
функцій.

Політичний процес має однаково важливе значення для визначення як
скорочення, так і збільшення видатків.

Законодавчою базою для побудови на 2002 рік міжбюджетних відносин є
Конституція України, Бюджетний кодекс України, Послання Президента
України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України від 31
травня 2001 року “ Про основні напрямки бюджетної політики на 2002 рік
”, Указ Президента України “Про Концепцію державної регіональної
політики” від 25 травня 2001 року № 341 / 2001 року, постанова Верховної
Ради України від 21 червня 2001 року № 2543 – ІІІ “Про основні напрямки
бюджетної політики на 2002 рік” та постанова Кабінету Міністрів України
від 28 травня 2001 року № 590 “Про основні засади складання проекту
Державного бюджету України на 2002 рік”, інші нормативно – правові акти,
що не суперечать базовому бюджетному законодавству.

Відповідно до статті 75 ( частина 8 ) Бюджетного кодексу після ухвалення
закону про Державний бюджет України в другому читанні Міністерство
фінансів доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим
державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення
та показники міжбюджетних відносин ( обсяги між бюджетних трансфертів
для відповідних бюджетів та текстові статті, що визначають особливості
міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період ).

Бюджетна політика – це заяви, зроблені політиками для конкретизації
їхньої філософії фінансового управління. У широкому розумінні політика
– це офіційна позиція органів місцевого самоврядування для підтримки
реалізації фінансових цілей. Політика створює рамки для фінансового
управління і спрямовує фінансистів у веденні фінансових справ органів
місцевого самоврядування.

Важливим документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні є
програма економічного та соціального розвитку відповідної
адміністративно – територіальної одиниці.

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показники,
обсяг резервного фонду і розподіл ролей між різноманітними бюджетними
чинниками.

Плануючи бюджет, посадові особи органів влади та місцевого
самоврядування обмежені законами, статусами міст, іншими нормативними
актами, але й за цих умов є чималий простір для формування процесу, який
допоможе у розв’язанні багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення
громадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень
підзвітності та громадського контролю.

Процес складання бюджету може серйозно починатись лише після визначення
впливу макроекономічних показників та прийняття рішень стосовно оцінок
надходжень, прогнозів видатків на основі програми, а також визначення
бюджетної політики.

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також
того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно
необхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід

запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу. Виділяють такі

основні етапи:

– Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури
та пріоритетів у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні
обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх
бюджетних запитів. Ці ліміти встановлюватися для окремих розпорядників
за програмами чи функціями або для їх комбінацій. В деяких випадках не
вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину
коштів залишають для фінансування нових пропорцій. Це пояснюється
необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту
пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах
прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені
перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як
правило, цей етап завершується перед виданням інструкції до бюджету.

– Видання інструкції до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто
вимагає прийняття складних рішень.

– Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило мають
свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням
потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей
етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення
якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету,
прийняття рішень і документування є частинами цього процесу.

– Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних
здійснює бюджетне управління ( відділ ). Пояснення суті програм і
примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом
з фінансовими даними. Бюджетні управління ( відділи ) аналізують
точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних
проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись
під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними
функціональними сферами бюджету. Але бюджетне управління ( відділ ) у
будь – якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з метою
прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету часто

проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояснення
пропозицій. Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і
розподіляються за пріоритетами, як правило протягом одного і того ж
періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і
доходи.

– Визначення і вирішення проблем. Цей стан передбачає документування
основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню завдяки аналізу
бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник
бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення
начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення
і обговорює їх управліннями перед прийняттям рішень.

– Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішення про
включення бюджетного рахунку до пропозицій проекту бюджету.

– Підготовка бюджету та відповідальних документів. Цей етап передбачає
складення бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів,
зазвичай проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету
пропозицій. Розпорядники бюджетних коштів представляють окремі
обґрунтування своїх пропозицій бюджетним комісіям.

– Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною
запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Формування бюджету має розглядатися як технічний процес, а також як
продовження процесу здійснення політики. Це спосіб виконання державних
рішень стосовно ресурсів і пріоритетів. Основним з важливих засобів
успішного формування бюджету є можливість одночасного охоплення
трирічного періоду : формування бюджету потребує аналізу попереднього
року, управління процесом поточного року і підготовки до наступного
року.

Календарний документ, який містить помісячний виклад одночасного
здійснення діяльності з огляду на трирічний термін, допоможе керівникам,
адміністраторам і фахівцям на всіх рівнях уряду завжди мати змогу бачити
своє місце в бюджетному процесі.

Приклад можливого календарного плану заходів формування проектів
місцевого бюджету наведено в додатку 2.

Аналіз і оцінка надходжень та видатків.

Аналіз фінансових даних є основою управління органів місцевого
самоврядування. Ефективне управління фінансами, що включає розуміння
поточної фінансової ситуації і вміння прогнозувати доходи та видатки
бюджету, є найважливішим елементом оцінки фінансового стану. Існує три
основних категорії аналізу :

– Контроль за видатками – витрати на подання послуг та фактори, що
впливають на зростання рівня витрат.

– Забезпечення бюджетних надходжень – можливості мобілізації органом
місцевого самоврядування наявних джерел доходів.

– Фінансовий баланс – планований та поточний баланс між видатками та
доходами нині та тенденції на майбутнє.

На схемі1 показано ключові фактори контролю за видатками, залучення
доходів та забезпечення фінансового балансу.

Відповідно до Бюджетного кодексу, місцевий бюджет містить в собі
надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого
самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс
відповідного бюджету. Частину схеми “Доходи”, представлену у лівій
половині ілюстрації, розподілено на власні джерела та зовнішні.
Основними власними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами
податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні
міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції
та запозичення.

Схема 2.

Доходи Видатки

Збалансування бюджету.

Загальноприйнятим джерелом місцевих надходжень є податкові збори, ставки
яких встановлює та має право стягувати орган місцевого самоврядування.
“Адміністрування збору доходів” – другий основний елемент схеми в
частині “Доходи”. Як правило, адміністрування ніколи не буває
стовідсотково ефективним, оскільки, навіть при найкращій організації
збору податків можлива недоїмка. Рівень недоїмки – основний критерій
ефективності процедур збирання.

Короткострокові кредити для погашення касових розривів свідчать про
певні проблеми у плануванні доходів та видатків, у той час як
довгострокові кредити під інвестиційні проекти, як правило, є ознакою
належного управління фінансами і довіри до керівництва з боку
позичальників. Цільове фінансування капіталовкладень та кредити на
інвестиційні проекти створюють потребу своєчасного планування витрат на
утримання цих об’єктів у майбутньому та інших операційних витрат,
пов’язаних з їх експлуатацією.

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. В першу
чергу необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим
фактором є заборгованість бюджету та її динаміка.

Фінансовий баланс є порівнянням доходів та видатків. Якщо доходи
перевищують видатки, існує профіцит; якщо видатки є більшими за доходи,
то наявний дефіцит. Відповідно до Кодексу бюджет Автономної Республіки
Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині
бюджету розвитку. Джерелом покращення цього дефіциту є запозичення.
Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та
селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування
бюджету.

Прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів.

Фінансове прогнозування – це процес складання органами місцевого
самоврядування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується
на економічних припущеннях та фінансовій політиці.

Прогнози є інструментами фінансового управління, що можуть припускати
майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і
припущень. Застосовані поза річним бюджетом прогнози пов’язують річний
дохід з іншою більш довгостроковою роботою по місцевому плануванню і
розвитку. Фінансові прогнози доходів і видатків пов’язують річний дохід
з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально –
економічним розвитком.

Для прогнозування доходів необхідно :

– визначити джерела доходів, з яких будуть складатися прогнози;

– зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів принаймні за три
останні роки;

– визначити основу для прогнозу ( почистити дані, виключивши

негрошові надходження чи відшкодування та переплати );

– прогнозувати дані і характеристики кожного джерела доходів для
визначення найбільш придатної методики прогнозування;

– виробити та застосувати необхідний метод прогнозування;

– визначити чи прийнятний даний прогноз доходів та відрегулювати його
відповідно до змін, що можуть вплинути на доход.

Аналіз факторів, що впливають на доходи.

1.Аналіз недоїмки по платежах до бюджету;

2.Аналіз зменшення заборгованості по виплаті заробітної плати на
підприємствах та бюджетних установах;

3. Аналіз тенденції переходу на сплату єдиного податку;

4.Аналіз повноти зарахування до бюджету відсотків, що сплачуються
установами банків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних
коштів;

5.Аналіз взаємних розрахунків між бюджетами;

6.Аналіз запозичень на погашення позик;

7.Аналіз повноти зарахування до бюджету плати населення за надані
послуги в бюджетних установах, спеціальних коштів та коштів за
дорученням;

8.Аналіз надходження місцевих податків та зборів в розрізі структур, що
здійснюють їх адміністрування, повноту їх зарахування ( інвентаризація
торгових місць );

9.Аналіз обґрунтованості звільнення від оподаткування підприємств,
установ і організацій.

Розрахунок обсягу міжбюджетних трансфертів.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів ( дотацій вирівнювання та
коштів, що передаються до державного бюджету ) між державним бюджетом та
місцевими бюджетами на 2002 рік здійснено за формулою затвердженою
постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 року № 1195 з
урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22
листопада 2001 року № 1569.

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету
Автономної Республіки Крим, обласному, бюджету м. Києва і Севастополя,
міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного
значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до
державного бюджету ( Ті ) визначається як різниця між розрахунковим
показником обсягу видатків, що враховується при визначенні трансфертів
( відповідно до статей 88 – 90 бюджетного кодексу ) ( Vі ) та прогнозним
показником обсягу доходів, що акумулюються на її території, (
Ді ) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання ( ?і ) та коефіцієнта
уповільнення відносної швидкості динаміки ( ?і) за такою формулою :

( 2. 1. )

де ( Ті ) – обсяг трансферту для окремого бюджету;

( Vі ) – розрахунковий обсяг видатків, що враховуються при
визначенні трансфертів, для окремого бюджету;

Ді – прогнозований обсяг доходів, що враховується при визначенні
трансфертів, для окремого бюджету;

? і – коефіцієнт вирівнювання ( на 2002 рік застосовується лише до
обсягу коштів, що передаються до державного бюджету;

?Д і · ? і – величина зменшення прогнозованого обсягу доходів на 2002
рік ( Д і ) для місцевих бюджетів, щодо яких показник прогнозованого
темпу зростання обсягу доходів на 2002 рік порівняно з фактичними даними
за 2000 рік становить 1,65.

?Ді – різниця між обсягами доходів бюджетів адміністративно –
територіальної одиниці на 2002 рік визначеним із застосуванням індексу
відносної податкоспроможності ( Д і ) та фактичним обсягом доходів її
бюджету за 2000 рік, збільшеним у 1,65 рази.

?Ді обчислюється за формулою:

?Ді = Ді2002 – Ді2000 ? 1,65 ( 2. 2. )

? і – коефіцієнт уповільнення відносної швидкості динаміки, який може
набувати індивідуальних значень від 0 до 1,0 залежно від інтенсивності
зростання обсягу закріплених доходів ( кошика доходів ) бюджету і-ої
адміністративно – територіальної одиниці за 2000 та 2002 роки.

?і обчисляється за формулою :

( 2. 3. )

( 2.4. )

( 2. 5. )

При цьому для місцевих бюджетів, щодо яких показник темпу

зростання прогнозного обсягу доходів на 2002 рік до фактичного обсягу
доходів за 2000 рік становить менше ніж 1,65, ?Д і · ? і = 0.

Розрахунок доходів.

Прогнозний показник обсягу доходів відповідного місцевого бюджету, що
враховується при визначенні дотації вирівнювання ( коштів, що
передаються до державного бюджету ), формується з надходжень
загальнодержавних податків та зборів, закріплених за місцевими
бюджетами. Згідно зі статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України. На
2002 рік прогнозний обсяг таких доходів визначено на основі
прогнозованих макропоказників економічного і соціального розвитку
України на загальну суму 11 308 750 грн. у тому числі :

Прибутковий податок з громадян – 9937000 тис. грн. ;

Плата за землю ( для обласних і районних бюджетів ) – 417500 ;

Плата за ліцензії на впровадження нових видів господарської діяльності
та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад -1000
;

Плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що
справляється виконавчими органами місцевих рад – 20000 ;

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та
тютюновими виробами – 59000 ;

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності ( за
винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу
нафтопродуктів ( автозаправними станціями, заправними пунктами ), що
справляється виконавчими органами місцевих рад – 214800 ;

Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, у частині що
належить відповідним бюджетам – 400000 ;

Державне мито у частині що належить відповідним бюджетам –194250;

Надходження штрафів, що накладаються виконавчими органами місцевих рад
або уповноваженими ними в установленому порядку адміністративними
комісіями – 65200 .

Визначення прогнозного показника обсягу цих доходів по кожному місцевому
бюджету проводиться виходячи з показника індексу відносної
податкоспроможності відповідної адміністративно – територіальної
одиниці, що обраховано на основі звітних даних про фактичні надходження
відповідних податків, зборів до цього бюджету за 1998 – 2000 роки та у
цілому до місцевих бюджетів України ( як співставлення розміру середніх
за ці роки доходів кожного місцевого бюджету у розрахунку на одного
мешканця із відповідним показником по місцевих бюджетах України ).

Розрахунок видатків.

Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначені
окремо для кожної галузі, виходячи із загальних ресурсів зведеного
бюджету України і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних
видатків, на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та
коригувальних коефіцієнтів до них у розрахунку на душу населення (
державне управління, охорона здоров’я, культура і мистецтво, фізична
культура і спорт, соціальні програми стосовно сім’ї, жінок, молоді та
дітей ); на дитину або учня – освіта; отримувача соціальних послуг –
соціальний захист та соціальне забезпечення ( відповідно до норм,
визначених у главі 15 Бюджетного Кодексу ).

Розрахункові обсяги видатків місцевих бюджетів визначаються окремо для
кожної галузі, виходячи із загальних ресурсів зведеного і місцевих
бюджетів та першочерговості соціальних видатків.

Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно
до розмежування видів видатків бюджету між державним та місцевими
бюджетами, визначеного у главі 14 Бюджетного кодексу України.

Розрахунковий обсяг видатків загального фонду бюджету адміністративно –
територіальної одиниці ( Vі ), що враховується при визначенні
трансфертів, береться, як сума розрахункових показників за основними
функціями цих бюджетів :

Vі = Vуі + Vzі + Vоі + Vsі + Vkі + Vхі + Vdі + VKі ( 2.6. )

де Vуі – розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління;

Vzі – розрахунковий обсяг видатків на утримання охорону здоров’я;

Vоі – розрахунковий обсяг видатків на освіту;

Vsі – розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне
забезпечення;

Vk – розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво;

Vхі – розрахунковий обсяг видатків на культуру і спорт;

Vdі – розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;

VKі – розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів
місцевих бюджетів.

Наприклад :

Розрахунок обсягу видатків бюджетів районів на утримання органів
місцевого самоврядування ( Vуиі ) визначаються за формулою :

Vуrі = Vуu · Куr / Nru · Nri · Ку2 + Vуд ( 2. 7. )

де Vуu – розрахунковий обсяг видатків усіх місцевих бюджетів на
утримання органів управління на плановий бюджетний період;

Куr – частка видатків бюджету районів на утримання органів місцевого
самоврядування у загальному обсязі видатків на цю мету за даними
зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на 2002 рік.
Куr = 0,463;

Ку2 – коригуючий коефіцієнт для бюджетів районів, що має 7 значень
залежно від чисельності населення району;

Nrі – чисельність наявного населення району на 1 січня року, що передує
плановому бюджетному періоду;

Nru – чисельність наявного населення усіх районів на 1 січня року, що
передує плановому бюджетному періоду;

Vyg – розрахунковий обсяг видатків усіх місцевих бюджетів районів згідно
з вимогами Закону України “ Про статус гірських населених пунктів в
Україні” визначений за індивідуальним розрахунком.

Розмір коригуючого коефіцієнта для бюджетів районів на 2002 рік.

Чисельність наявного населення району на 1 січня року, що передує
плановому бюджетному періоду, тис. Коригуючий коефіцієнт

Ку2

Понад 150 0,90

101 – 150 0,92

76 – 100 0,94

51 – 75 0,97

36 – 50 1,01

26 – 35 1,09

до 25 1,15

Бюджетні запити.

Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних
коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу
бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний
період ( додаток 3 ).

У бюджетних запитах головних розпорядників коштів місцевих бюджетів
зазначається основна інформація, необхідна для складання пропозицій
стосовно бюджету на відповідний рік, яка подається на розгляд місцевого
фінансового органу. Складання бюджетних запитів загалом починається з
доведення місцевими фінансовими органами до головних розпорядників
бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, розроблених
на основі типової форми визначеної Міністерством фінансів України з
урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів.

Інструкції до бюджету мають на меті управління процесом складання
відповідного місцевого бюджету.

Основні моменти, на які звертають увагу головні розпорядники бюджетних
коштів під час розробки бюджетних запитів :

визначення граничних обсягів для галузевих управлінь і програм;

фінансування нових програм;

перерозподіл коштів між існуючими програмами згідно з пріоритетами;

збільшення чи зменшення фінансування існуючих функцій чи програм;

скорочення чи припинення програм або видів діяльності;

коригування потреб у фінансування залежно від змін нормативних
критеріїв;

оцінка впливу інфляції;

визначення основних питань, на які не виділено фінансування;

визначення засобів вимірювання результатів ( системи складання бюджету з
огляду на результати);

заходи з задоволення вимог щодо економності;

фінансування послуг громадянам;

бюджет розвитку.

Типові форми бюджетних запитів.

У процесі формування місцевих бюджетів на 2002 рік враховується наступні
типові форми бюджетного запиту головного розпорядника коштів :

Форма № 2002 – 1 має містити показники, що характеризують пропозицію
головного розпорядника коштів місцевих бюджетів щодо загального їх
обсягу ( з виділенням коштів загального та спеціального фондів бюджету
), необхідного для забезпечення його діяльності на наступний бюджетний
рік у цілому та за функціями, згідно з тимчасовою класифікацією;

У формі № 2002 – 2 подаються показники прогнозного обсягу бюджетних
ресурсів для забезпечення діяльності головного розпорядника коштів
місцевого бюджету за джерелами надходжень (згідно з тимчасовою
класифікацією );

Форма 2002 – 3 включає виклад бюджетного запиту головного розпорядника
коштів місцевих бюджетів за економічною класифікацією видатків по
функціях (згідно з тимчасовою класифікацією );

Форма № 2002 – 4 містить перелік відповідних показників за мережею,
штатами та контингентами, що мають застосовуватися для визначення обсягу
бюджетних коштів, необхідних для забезпечення діяльності установ,
закладів та заходів, що знаходяться у віданні головного розпорядника
коштів місцевих бюджетів (згідно з тимчасовою класифікацією );

У формі № 2002 – 5 подається структура видатків на оплату праці для
забезпечення діяльності головного розпорядника коштів місцевого бюджету
по функціях (згідно з тимчасовою класифікацією );

Форма 2002 – 6 включає показники, що дають можливість здійснити аналіз
заходів головного розпорядника коштів місцевих бюджетів щодо управління
прийнятими зобов’язаннями у 2000 та 2001 роках та пропорцій приведення
зобов’язань на 2002 рік до меж граничного обсягу бюджетних ресурсів.

Порядок складання проектів місцевих бюджетів :

Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам
відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів
на наступний бюджетний період.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та виконавчі органи відповідних рад зобов’язані надавати
необхідну інформацію : Міністерству фінансів України проведення
розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників;
Верховній Раді України – для перевірки достовірності цих розрахунків.

Згідно з типовою формою бюджетних запитів визначеною Міністерством
фінансів України, та з урахуванням особливостей складання проектів
місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до
головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки
бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення
бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам в терміни та
порядку встановленими цими органами. Головні розпорядники бюджетних
коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст
поданих місцевим фінансовим органом бюджетних запитів, які мають містити
всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого
бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Місцеві фінансові органи на будь – якому етапі складання і розгляду
проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту, поданого
головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності
меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання
бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого
фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до
пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд
відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним
адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських ( міст районного значення
) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі
подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції
щодо показників проектів відповідних

бюджетів.

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний
бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді Міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та
виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів
міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники,
необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції
щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет ( типова форма рішення ).

У двохтижневий термін після ухвалення Закону про Державний бюджет
України в другому читанні Кабінет міністрів України доводить Ради
Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям
та виконавчим органам відповідних рад положення та показники
міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних
бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних
відносин на наступний бюджетний період), які були проголосовані
Верховною Радою України при прийняті проекту закону про Державний бюджет
України в другому читанні.

На підставі отриманої інформації, Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад
готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет та

пояснювальної записки.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється
Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною
адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.

Разом з ним необхідно подавати :

пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити :

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно
– територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний
період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті
поданих відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет,
включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій та програм.
Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний,
наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин ( для
районних, міських з районним поділом, міських, що об’єднують бюджети
села, селища, міста районного значення ) та надання субвенцій на
виконання інвестиційних проектів ( для бюджету Автономної Республіки
Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів) ;

д) інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та
місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;

прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів,
видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом,
міста, що об’єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для
завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація
проекту триває більше одного бюджетного періоду;

перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на
наступні три бюджетні періоди;

інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному
періоді;

пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту
відповідного бюджету ( подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган
відповідної ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначається :

– загальна сума доходів та видатків ( з розподілом на загальний та
спеціальний фонди), а також з розподілом відсотків на поточні і
капітальні;

– граничний обсяг річного дефіциту ( профіциту ) місцевого бюджету в
наступному бюджетному періоді і боргу Автономної Республіки Крим, чи
місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду;
повноваження щодо надання гарантій Автономної Республіки Крим та
місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій;

– бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною
класифікацією;

– доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

– бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

– додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються також головні розпорядники
коштів місцевих бюджетів, а саме :

за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної
Республіки Крим, – уповноважені юридичні особи ( бюджетні установи), що
забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також Міністерства та інші
органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників ;

за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, –
керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх
секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та
інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій, виконавчих органів рад.

Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до
переліку визначеного законом про Державний бюджет. Захищеними статтями
видатків бюджету визначаються статті видатків обсяг яких не може
змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Типова форма рішення про місцевий бюджет наведена в додатку 4.

2.2. Розгляд місцевих бюджетів.

Терміном розгляд бюджету часто описують серію заходів, які здійснює
місцевий фінансовий орган для того, щоб визначити бюджетні питання і
надати загальні рекомендації стосовно бюджету.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджетних
запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес
завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку
остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому
органу відповідної ради стосовно бюджету.

Першим підготовчим кроком бюджетного управління є консолідація даних
бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, і
перевірка їх точності та повноти.

Цифрові дані повинні існувати у формі баз даних, які можна було б з
мінімальними зусиллями змінювати та аналізувати.

Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності
відповідає під час процесу розгляду бюджету.

Розгляд бюджету – це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні
витрати становлять лише один аспект аналізу. Кінцевим результатом
розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику головного бюджетного
управління стосовно фінансування галузевого міністерства. Рекомендації
часто бувають у формі таблиці, стислого огляду рекомендованих обсягів
фінансування та стислого викладу нерозв’язаних завдань. Керівник і
працівники бюджетного управління здійснюють більш широкий аналіз
сукупних даних бюджетних запитів. Цей аналіз зосереджується на
потенційному дефіциті бюджету, актуалізованих оцінках надходжень,
поточних результатах виконання бюджету, середньострокових бюджетних
прогнозах і на важливих фінансових питаннях, таких як фінансування
заборгованості по заробітній платі та вплив інфляції на бюджет.

Розгляд бюджету часто зосереджується на частині бюджету присвяченій

дискреційним витратам. Але повний розгляд також повинен включати сфери

не дискреційних витрат.

Витрати по програмах, затверджених на державному рівні ( освіта, охорона
здоров’я, соціальна допомога ), дотації та субвенції часто становлять
найбільшу частину бюджету і потребують особливої уваги.

Процес розгляду бюджету може проходити з адекватною віддачею лише, якщо
у розкладі складання бюджету для нього відведено належний час.

Розгляд бюджету завжди важче проводити під час важких періодів у
економіці, тому що необхідно приділяти особливу увагу тому, фінансування
яких статей бюджету слід скоротити або припинити.

Розгляд бюджету є важливою частиною процесу складання бюджету, всі
учасники якого розуміють, які види діяльності уряду слід продовжувати,
які нові програми пропонуються, фінансування яких видів діяльності слід
скоротити або припинити.

Розгляд бюджету проходить з найбільшою віддачею, якщо є спілкування

між галузевими управліннями ( відділами ) і працівниками бюджетного
управління ( відділу ).

Громадські слухання.

Відповідно до Закону України “ Про місцеве самоврядування в Україні “:

Територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано по
проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради та
посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени
територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та
вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до
відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

пропозиції, які вносяться за результати громадських слухань, підлягають
обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Порядок організації громадських слухань визначається у відповідності до
статуту територіальної громади.

Громадське слухання – офіційне засідання, яке проводиться органом влади
з метою ознайомлення із міркуваннями, думками та зауваженнями
представників громадськості. Під час слухань державні службовці
ознайомлюються з думками та рекомендаціями мешканців певної громади щодо
можливих варіантів вирішення проблем. Громадські слухання також дають
можливість адміністрації поінформувати громадян про свої міркування, і,
можливо, заручитися підтримкою громадськості.

В України зараз є багато випадків, коли бюджетна інформація
оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, у результаті
чого громадяни краще розуміють і активніше підтримують ініціативи
місцевих органів влади.

Багато міст в Україні також вдосконалили свій бюджетний процес,
створивши дорадчі громадські комісії та робочі групи. Ці групи
зосереджувалися на питаннях економічного розвитку, комунальних послугах,
стратегічного планування, туризму, стосунків з сусідніми містами тощо і
допомагали працівникам органів влади встановлювати цілі, пріоритети,
бажані рівні надання послуг.

2.3. Затвердження місцевих бюджетів.

Процес прийняття рішень.

Ступінь деталізації інформації, яка використовується при ухваленні
бюджетних рішень, має бути відповідним і відрізнятися на кожному вищому
рівні виконавчої влади, що бере участь у даному процесі.

Жодне бюджетне рішення не повинне прийматися без розуміння його
реального впливу на запропоновані види діяльності причетних головних
розпорядників коштів.

У широкому розумінні процес прийняття рішень стосовно бюджету на
відповідний рік має три рівні :

Місцевий фінансовий орган.

Виконавчий орган місцевого самоврядування.

Державна адміністрація.

Начальник бюджетного управління є першим службовцем, який бачить
детальний бюджет у цілому. Це включає зведення актуалізованих
економічних припущень і оцінок надходжень, аналіз бюджетних запитів
головних розпорядників коштів, рекомендації стосовно складання
кошторисів, розподіл надходжень, а також джерела фінансування дефіциту.

Під час цього процесу необхідно координувати дії з іншими службовцями.

Начальник бюджетного управління прагне досягти кількох цілей :

вирішити якомога більше детальних бюджетних питань, що стосуються
окремих управлінь і відділів, особливо по відношенню до постійних
програм;

пристосуватися до будь – яких оцінених змін надходжень включаючи пробне
асигнування будь – яких зарезервованих коштів ( не асигнованих на час
встановлення бюджетних лімітів ) для фінансування найбільш вартих
запитів щодо додаткового фінансування;

забезпечити відповідність загальної суми запланованих

видатків актуалізованій структурі;

зробити підсумок основних нерозв’язаних питань на які керівник місцевого
фінансового органу повинен звернути увагу.

Це може бути складний процес, що включає проведення нарад з
відповідальними експертами з бюджетних питань, обговорення з
економістами галузевих управлінь, проведення додаткових розрахунків та
додаткового обговорення з начальниками відділів, тощо.

Наприкінці цього процесу начальник бюджетного управління подає письмовий
висновок керівнику місцевого органу стосовно своїх розрахунків і
рекомендацій.

На спільному засіданні, що проводиться керівником місцевого фінансового
органу, висвітлюються такі теми:

Загальна бюджетна ситуація.

Фінансові питання, що виникають між різними структурами виконавчої
влади.

Розподіл видатків бюджету за пріоритетами та між галузями.

Пропозиції стосовно витрат бюджету розвитку.

Зведення та проблеми окремих відділів та управлінь.

Пропозиції щодо фінансування депутатських запитів.

Після прийняття керівником фінансового органу рішення стосовно бюджету,
який він рекомендуватиме виконавчому комітету відповідної ради,
бюджетному управлінню доручається коригування бюджетних таблиць і
розробка короткого викладу пропозицій.

Закритий короткий виклад рекомендованого органу місцевого бюджету
подається керівником місцевого фінансового органу міському голові. Це
може здійснюватися шляхом подання пояснювальної записки. Міський голова,
голова місцевої державної адміністрації перш за все буде цікавитися
структурою бюджету, рівновагою між галузями, важливими фінансовими
питаннями.

Представлення бюджету.

Фактичні види діяльності та цілі органу влади повинні мати чіткий
зв’язок з бюджетною пропозицією з метою кращого розуміння реальних
наслідків змін, здійснених під час процесу виділення асигнувань,
полегшення аналізу та визначення підзвітності.

Для участі громадян у демократичному бюджетному процесі необхідно, щоб
громадянам була доступна адекватна фінансова інформація у зрозумілій
формі.

Не існує єдиного або правильного способу представлення бюджетної
пропозиції відповідній раді та громадськості. Існує проте низка
загальних документів, які часто використовуються з цією метою :

бюджет територіальної громади;

економічний і аналітичний додаток до бюджету;

місцеві програми за управліннями та рахунками;

проект рішення про бюджет на відповідний рік;

обґрунтування бюджетів управлінь;

детальний виклад бюджету капіталовкладень;

інформацію з питань бюджету для громадян;

пропозиції та проекти рішень ( про зміни ставок податків, надання пільг
);

інші документи.

Економічний і аналітичний додаток до бюджету.

У деяких країнах використовується додатковий документ, який включає
аналітичні та загальні пояснення з більшим ступенем деталізації ніж сам
бюджет. Цей документ може включати таблиці та інформацію стосовно таких
питань, як борги та запозичення, кредитні операції та гарантії, оцінки
поточних послуг, звіти використання власних надходжень бюджетних установ
і організацій, а також іншу детальну фінансову інформацію у вигляді
таблиці.

Державні програми за управліннями та рахунками.

Цей документ включає детальні таблиці бюджетних оцінок і результатів,
розписаних за управліннями, асигнуваннями, програмами або функціями,
видом видатків і джерелом надходжень. Як правило, такі таблиці
складаються за минулий рік, на поточний рік, на бюджетний рік і принаймі
на три роки, що настануть після бюджетного року.

Обґрунтування бюджетів управлінь.

Кожне велике управління складає детальні пояснення видів діяльності, які
воно здійснює, запропонованих обсягів фінансування і очікуваних
результатів його діяльності у бюджетному році. Включається також інша
інформація . Ці обґрунтування стають основою для обговорень бюджету та
прийняття рішень.

Бюджет капіталовкладень.

В окремому документі часто обговорюються важливі пропозиції стосовно
капіталовкладень, фінансування, запозичення, багаторічні зобов’язання та
подібні теми. Причиною цього є міркування, які виникають у процесі
аналізу та прийняття рішень і які відрізняються від міркувань стосовно
складання кошторисів.

Необхідно видати підсумковий документ для того, щоб громадськість
розуміла бюджетну пропозицію, а також для того, щоб отримати підтримку
своєї пропозиції з боку представницького органу влади. Виконком може
подавати пакет проектів рішень, які необхідно прийняти для запровадження
деяких пропозицій.

Затвердження місцевих бюджетів.

Відповідно до частин 8 та 9 статті 75 Бюджетного Кодексу, Верховна Рада
Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих
бюджетів повинні враховувати обсяги між бюджетних трансфертів та інші
документи, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були
затверджені Верховною Радою України при прийняті проекту закону про
Державний бюджет України в другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські (
міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки
Крим, та міст обласного значення ) бюджети на наступний бюджетний період
затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у
двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний
бюджет України.

Міські ( міст районного значення ) бюджет, районні у містах ( якщо такі
створено ), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період
затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної
або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після
затвердження районного чи міського ( міст Києва та Севастополя, міста
республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення
) бюджету.

Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі
несвоєчасного їх прийняття.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення
про місцевий бюджет Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право
здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначні у
рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період.

При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/ 12 обсягу
видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній
бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною 4 ст.15 та
частиною 4 ст. 23 Бюджетного Кодексу. До прийняття рішення про місцевий
бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки
забороняється.

Додаток 1

Таблиця 2.1. Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального
розвитку України.

Показники 2000 2001 2002 2003 2004 2005

Попередній звіт Очікуване Прогноз Прогноз Прогноз Прогноз

1 ВВП номінальний ( млрд. грн. ) 173,0 210,0 246,7 286,4 327,6
371,5

2 ВВП реальний, темп зростання

( % ) 5,8 7,3 6,0 7,0 7,5 7,5

3 Індекс споживчих

цін (%)

в середньому до попереднього року 128,2 114,3 111,3 109,0 106,3 105,0

4 Обмінний курс гривні до долара США середній за рік 5,44 5,40 5,60 6,12
6,38 6,63

5 Темпи приросту грошової маси до початку року (%) 145,4 123-124 118-120
117-119 115-117 114-116

6 Грошові доходи населення реальні (% до попереднього року) 6,3 5,9 6,5
7,7 8,6 8,7

7 Індекс реальної зарплати робітників і службовців

( без с/г ), рік до року ( % ) 3,0 9,0 7,0 8,0 8,8 8,0

8 Рівень зареєстрованого безробіття на кінець року ( %) 4,22 4,25 4,37
4,6 4,83 5,04

9 Баланс товарів та послуг

( платіжний баланс )

(млн. доларів США) 1132 866 746 618 486 396

Додаток 2.

Таблиця 2.2. План заходів з підготовки проекту місцевого бюджету на
2003 рік.

№ п/п Заходи Відповідальний Термін виконання

1 Розрахунок втрат доходів місцевого самоврядування на виконання
власних повноважень внаслідок надання державою податкових пільг
Начальник відділу доходів 15.07.2002

2 Аналіз доцільності надання пільг місцевими радами на визначення втрат
у результаті їх надання Начальник відділу доходів 15.08.2002

3 Показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для
завершення проектів, що враховані в бюджеті і реалізація яких
передбачена більше даного бюджетного періоду Заступник начальника
фінансового управління 15.08.2002

4 Перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на
наступні бюджетні періоди Начальник управління економіки 15.08.2002

5 Аналіз виконання бюджету поточного року Начальники галузевих відділів
15.08.2002

6 Попередній прогноз доходів та видатків місцевого бюджету на наступний
рік Начальники галузевих відділів 01.09.2002

7 Розгляд та перевірка прогнозних обсягів між бюджетних трансфертів
доведених Міністерством фінансів України Заступник начальника
фінансового управління 01.09.2002

8 Прогноз показників місцевого бюджету за основними видами доходів,
видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди Начальник
відділу доходів Начальник бюджетного відділу 01.09.2002

Додаток 2 ( продовження )

План заходів з підготовки проекту місцевого бюджету на 2003 рік.

№ п/п Заходи Відповідальний Термін виконання

9

а)

б)

Розробка інструкцій з підготовки бюджетних запитів та граничних обсягів
видатків на 2003 рік

по головних розпорядниках коштів місцевого бюджету

по видатках бюджетів в районах у містах Заступник начальника фінансового
управління

Начальники галузевих відділів

Начальники бюджетного відділу

01.10.2002

05.10.2002

10 Доведення інструкцій з підготовки бюджетних запитів та граничних
обсягів видатків на 2003 рік Заступник начальника фінансового управління
10.10.2002

11 Отримання бюджетних запитів на 2003 рік Головні розпорядники коштів
26.10.2002

12 Аналіз бюджетних запитів Фахівці галузевих відділів фінансового
управління 26. 10 – 12. 11. 2002

13 Включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету
Керівник фінансового органу 25.11.2002

14

а)

б) Узгодження пропозицій проекту місцевого бюджету

з розрахунками бюджетних коштів

з головами районних виконавчих комітетів Заступник начальника –
начальник бюджетного відділу

Начальники відділів фінансового управління

Начальник бюджетного відділу (управління)

25.11.-30.11.2002

19.11.-20.11.2002

21.11.-22.11.2002

15 Формування контингентів надходжень місцевого бюджету за бюджетною
класифікацією Начальник відділу доходів бюджету та аналізу 22.11.2002

Додаток 2 ( продовження )

План заходів з підготовки проекту місцевого бюджету на 2003 рік.

№ п/п Заходи Відповідальний Термін виконання

16 Формування бюджетних призначень головним розпорядником коштів
місцевого бюджету за бюджетною класифікацією Начальники галузевих
відділів

подають бюджетному відділу

25.11.2002

17 Формування бюджетних призначень між- бюджетних трансфертів Начальник
бюджетного відділу 10.10.2002

18 Додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету,
пропозиції до проекту розпорядження голови місцевої державної
адміністрації та проекту рішення виконавчого органу Начальники відділів
( Головні розпорядники бюджетних коштів) 25.11.2002

19 Підготовка інформації про хід виконання відповідного бюджету у
поточному бюджетному періоді Начальники галузевих відділів

Начальник бюджетного відділу 25.11.2002

20 Узагальнення всіх поданих матеріалів, формування всіх необхідних
документів та підготовка їх до розгляду місцевою державною
адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради Начальник
бюджетного відділу Начальник відділу комп’ютеризації 01.12..2002

21 Підготовка проекту рішення на відповідні місцеві бюджети Керівник
місцевого фінансового органу 05.12.2002

22 Пояснення до основних положень проекту рішення “ Про проект місцевого
бюджету на 2003 рік “, включаючи аналіз пропонованих обсягів доходів та
видатків щодо функцій та програм. Обґрунтування включають бюджетні
показники за попередній, поточний та наступний бюджетні періоди в
розрізі класифікації видатків бюджету. Обґрунтування особливостей
міжбюджетних взаємо–відносин ( для районних, міських з районним поділом
) Заступник начальника фінансового управління 05.12.2002

Додаток 2 ( продовження )

№ п/п Заходи Відповідальний Термін виконання

23 Підготовка інформації про соціально – економічний стан відповідної
адміністративно – територіальної одиниці і прогноз її розвитку на
наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого
бюджету Начальник управління економіки Начальник фінансового
управління

05.12.2002

24 Підготовка інформації щодо погашення боргу місцевого самоврядування,
обсягів та умов запозичень Начальник бюджетного відділу 05.12.2002

25 Підготовка проекту показників зведеного бюджету району, міста з
районним поділом Начальники відділів

Начальник бюджетного відділу 05.12.2002

26 Перелік неузгоджених питань щодо обсягів відсотків місцевого бюджету
Начальники відділів 05.12.2002

27 Пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту
відповідного бюджету головні розпорядники бюджетних коштів 05.12.2002

28 Громадські слухання “ Бюджет – 2003 “ Заступник начальника
фінансового управління 06.12.2002

29 Розгляд та схвалення проекту рішення про місцевий бюджет місцевою
державною адміністрацією чи виконкомом відповідної ради Начальник
фінансового управління 10.12.2002

30 Підготовка пояснюючої записки до проекту рішення відповідної ради “
Про місцевий бюджет на 2003 рік “ Начальник бюджетного відділу
12.12.2002

31 Подання проекту рішення на розгляд відповідної ради Начальник
фінансового управління 12.12.2002

32 Розгляд в депутатських комісіях місцевої ради Заступник начальника
управління (Начальник бюджетного відділу) 12.12.- 20.12.2002

33 Підготовка доповідної начальника фінансового управління Заступник
начальника управління 20.12.2002

34 Оприлюднення проекту рішення міської ради “ Про бюджет міста на 2002
рік “ Перший заступник начальника управління 25.12.2002

35 Доведення лімітів головним розпорядником бюджетних коштів Начальник
бюджетного відділу 27.12.2002

PAGE

Районні

Міські ( міст обласного підпорядкування з районним поділом)

Бюджети міст (обласного підпорядкування без районного поділу)

Бюджети міст (районного підпорядкування)

Бюджети селищ

Бюджети

сіл

Бюджети районів у містах

Бюджет Автономної

Республіки Крим

Міські

(міст державного

підпорядкування)

Обласні

бюджети

Місцеві

бюджети

Державний

бюджет

Бюджетна система

України

Власні та закріплені доходи

Чинне законо-давство

Відповідаль-ність

за послуги

повноваження

Адміністрування збору доходів

Фактично

надані

послуги

Місцеві

фактори

видатків

Динаміка

фактич-них

надход-жень

Доходи

Видатки

Вартість

місцевих

послуг

Адміні-стратив-ні

видатки

Дотація вирівнювання

Субвенції

Запозичення

Кошти, що передаються до бюджету вищого рівня

Погашення основної суми боргу

Управління місцевим боргом

Дефіцит

бюджету розвитку

Фінансова стабільність

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019