.

Міністерство фінансів України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
10 12378
Скачать документ

Реферат

НА ТЕМУ:

“МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ”

План

ВСТУП

ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ДАНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ.

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ ЯК КОНТРОЛЕР РУХУ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВИ.

ВИСНОВКИ

Вступ

Організаційну і методичну роботу з управління державними фінансами
здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні
функції визначаються положенням “Про Міністерство фінансів України”, яке
затверджує Кабінет Міністрів України.

Центральний апарат Міністерства забезпечує втілення в життя державної
фінансової політики, розробляючи конкретні методи впливу на.
ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри
мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове
становище в окремих галузях. Це досягається розробкою разом з
Міністерством економіки України зведеного фінансового балансу держави і
використанням його показників для складання бюджетів.

Успішне функціонування державних фінансів можливе за І наявності
правової основи. Для П формування Міністерство фінансів розробляє
проекти Законів України з питань фінансів, бюджету, податків, постанов і
розпоряджень Кабінету Міністрів. На їх основі розробляються інструкції
про порядок їхнього застосування у відповідних економічних умовах.

Найважливішими функціями центрального апарату Міністерства є організація
роботи зі складання і виконання загальнодержавного бюджету; методичне
керівництво роботою в галузі бюджетного, фінансового планування і
фінансування народного господарства; ведення обліку і складання звіту
про виконання загальнодержавного бюджету; підготовка інформаційних
матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання
бюджетів.

У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фінансів організує
роботу державних податкових адміністрацій з контролю за додержанням
податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію
податкової політики, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків
і платежів до бюджету і позабюджетних фондів, вирішує питання про
відстрочення платежів, надання пільг по податках та інших платежах.

У Міністерствах і відомствах, підприємницьких структурах всіх форм
власності Міністерство фінансів здійснює перевірки бухгалтерських
звітів, грошових документів, кошторисів, декларацій та інших документів,
пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших обов’язкових
платежів. Воно також аналізує економічне і фінансове становище галузей
народного господарства, тенденції та динаміку розвитку форм власності,
витрат на виробництво, рівень рентабельності та ефективності
виробництва.

Разом з Іншими економічними відомствами Міністерство фінансів бере
участь у проведенні роздержавлення власності, демонополізації народного
господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення
фінансового становища держави. Воно також проводять роботу зі створення
ринку цінних паперів, веде реєстрацію і облік випуску пінних паперів
акціонерними товариствами, комерційними банками, підприємствами тощо.

Функції та завдання

Міністерства фінансів України

Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом
виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової,
бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених
завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює
координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої
влади.

Мінфін України у своїй діяльності керується Конституцією України,
законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України
та цим Положенням.

Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань,
що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення
законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд
Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів
законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Мінфіну України є:

розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної,
податкової політики;

здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної
економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її
розвитку;

розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і
погашення та обслуговування державного боргу;

розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників
зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку
виконання Державного бюджету України, контроль за дотриманням правил
складання звіту про виконання Державного бюджету України та зведеного
бюджету України;

забезпечення .концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах
соціально-економічного розвитку України;

забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в
межах своєї компетенції державного фінансового контролю;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування,
а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;

розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва,
використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та
напівдорогоцінного каміння;

забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського
обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в
банківських і кредитних установах);

інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави. У,
Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і
соціального розвитку України на поточний період та перспективу;

2) розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники
зведеного бюджету України, визначає порядок і строк подання центральними
органами виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету
України;

3) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення
взаємовідносин міждержавним бюджетом України та республіканським
бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами;

4) у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає
звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету
України;

5) удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного
фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;

6) бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового
оздоровлення і структурної перебудови економіки;

7) бере участь у підготовці загальнодержавних національних програм,
забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;

8) бере участь у розробленні заходів, спрямованих на формування і
реалізацію активної інвестиційної політики, розробленні та фінансуванні
державних інвестиційних програм і програм економічного розвитку України;

9) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів
виконавчої влади, пов’язану із забезпеченням своєчасного і повного
надходження податків, зборів (інших обов’язкових платежів) до Державного
бюджету України та місцевих бюджетів;

10) погоджує в установленому порядку призначення на посаду та звільнення
з посади керівників фінансових управлінь обласних. Київської і
Севастопольської міських державних адміністрацій;

11) розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики,
визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої
влади необхідних матеріалів для проведення аналізу ефективності діючої
податкової системи та пропозицій щодо її удосконалення;

12) проводить аналітичні дослідження впливу податкової політики на
економічне зростання та ефективність дії системи оподаткування;

13) прогнозує і моделює на поточний період і на перспективу податкові
надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу
фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;

14) бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад
грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і
платежів;

15) здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому
порядку випуск державних цінних паперів, визначає обсяги емісії
облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах
загального обсягу емісії, виступає від імені Кабінету Міністрів України
гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються;

16) організовує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних
паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну
документацію з цих питань;

17) співпрацює відповідно до визначених повноважень з міжнародними
фінансовими організаціями та за дорученням Кабінету Міністрів України
проводить з ними переговори і консультації з питань фінансової політики
та укладення кредитних договорів, згоду на обов’язковість яких надано
Верховною Радою України;

18) готує пропозиції щодо удосконалення валютних, фінансових, кредитних,
податкових і митних відносин з іншими державами, бере участь у
підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України,
і забезпеченні економного витрачання іноземної валюти, під час укладання
міжнародних договорів готує висновки щодо фінансових умов і
передбачуваних наслідків їх реалізації, за дорученням Кабінету Міністрів
України проводить переговори з іншими державами щодо укладення угод з
питань оподаткування;

19) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми
державних зовнішніх запозичань, бере участь в організації роботи,
пов’язаної із залученням в економіку України іноземних кредитів,
відповідно до законодавства;

20) бере участь у підготовці пропозицій до засідань Ради глав держав
Співдружності Незалежних Держав, Ради голів урядів Співдружності
Незалежних Держав, Президії Міждержавного економічного комітету, а також
в опрацюванні директив, пропозицій та інших матеріалів, розгляді
проектів багатосторонніх угод, протоколів і рішень про взаємовідносини
України з країнами Співдружності Незалежних Держав;

21) бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи
органів виконавчої влади та їх структури, а також системи оплати праці
працівників бюджетних установ і організацій, готує пропозиції про
граничну чисельність та розміри асигнувань на утримання апарату
зазначених органів;

22) розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва
роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності
підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та
звітності в банківських і кредитних установах);

23) затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми
бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та
порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в
банківських і кредитних установах);

24) здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування
окремих видів підприємницької діяльності;

25) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим
використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у
здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні
державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

26) вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення
фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за
наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі
неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої
встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств,
установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за
цільовим призначенням;

27) надає з Державного бюджету України в установленому порядку позички в
разі виникнення тимчасових касових розривів під час виконання бюджетів
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які
мають бути погашені в установлені строки у межах поточного бюджетного
року;

28) надає відповідно до законодавства відстрочку та розстрочку за
платежами Державного бюджету України;

29) проводить у Міністерствах, інших центральних та місцевих органах
виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в
установах і організаціях, в установах банків та інших
фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки
фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших
документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних
коштів, а також одержує пояснення, довідки і відомості з питань, що
виникають під час перевірки;

30) здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням
суб’єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання
видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо
операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

31) здійснює відповідно до законодавства України управління об’єктами
державної власності, що належать до сфери його управління;

32) забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних
грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що
мають свідоцтво на їх проведення;

33) розробляє разом з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо
державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання і
зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння органогенного
утворення та напівдорогоцінного каміння;

34) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики
стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному
апараті, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до
сфери його управління;

35) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього
завдань.

Права та обов’язки

Міністерства фінансів україни

Мінфін України має право:

1) одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих
органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали,
необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних
розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання
зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу
бюджетної системи України;

2) одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження та
використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів,
їх кошториси та звіти про їх виконання;

3) одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади,
підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні
для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів,
що виділяються з бюджету;

4) одержувати в установленому порядку від установ банків та інших
фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних
бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм
власності, що використовують кошти державного бюджету і державних
позабюджетних фондів;

5) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням підчас
розгляду питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів
України у межах розміру державного боргу, затвердженого законом про
Державний бюджет України на відповідний рік.

Мінфін України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє
з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування,
об’єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.

Мінфін України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів
законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Мінфін України в разі потреби видає разом з іншими центральними і
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування
спільні акти.

Нормативно-правові акти Мінфіну України підлягають державній реєстрації
в порядку, встановленому законодавством.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінфіну України є
обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з
посади Президент України в установленому законодавством порядку.

Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з
посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов’язки між
заступниками Міністра, визначає ступінь їх відповідальності та ступінь
відповідальності керівників структурних підрозділів Міністерства.

Міністр фінансів України:

здійснює керівництво Міністерством, несе персональну відповідальність
перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання
покладених на Міністерство завдань;

визначає право підпису документів від імені Мінфіну України;

погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників
Головного управління Державного казначейства України, Головного
контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати,
Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з
монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових
виробів.

Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до
компетенції Мінфіну України, обговорення напрямів його діяльності у
Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії),
заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників
Міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів
виконавчої влади, а також представники відповідних громадських
організацій (з правом дорадчого голосу).

Членів колегії затверджує та увільняє від виконання обов’язків Кабінет
Міністрів України за поданням Міністра.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів
розвитку сфери фінансів, обговорення найважливіших програм та інших
питань у Мінфіні України можуть утворюватися наукова та методологічна
ради з висококваліфікованих фахівців і вчених.

Склад наукової та методологічної рад і положення про них затверджує
Міністр.

У Мінфіні України з урахуванням специфіки його діяльності можуть
утворюватися інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і
положення про них затверджує Міністр.

Граничну чисельність працівників центрального апарату Мінфіну України
затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Мінфіну України затверджує
Прем’єр-міністр України.

Штатний розпис центрального апарату Міністерства та положення про його
структурні підрозділи затверджує Міністр.

Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів
України діяльність Державного казначейства України, Головного
контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати,
Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з
монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових
виробів.

Мінфіну України підпорядковуються Державне казначейство України, Головне
контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата.

Мінфін України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в
установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та
своїм найменуванням.

Міністерство Фінансів як контролер руху фінансових ресурсів держави

Досвід багатьох країн світу переконує, що неможливо досягти
макроекономічної стабільності без сильної ланки із уряді, якою повинно
бути Міністерство фінансів. Саме це міністерство в умовах ринкової
економіки має відігравати пріоритетну роль у фінансовій сфері й стати
головним інститутом із вироблення та реалізації бюджетної, податкової і
фінансової політики держави.

Насамперед Міністерство фінансів повинно стати центром макроекономічного
планування й прогнозування розвитку економіки держави на період від 1,5
до 2 років, а також здійснювати економічну експертизу можливих наслідків
від рішень, прийнятих Верховною Радою та урядом України. За таких
обставин деякі функції сьогоднішнього Міністерства економіки
поглинаються. [10; с. 47]

Іншою сферою діяльності Міністерства фінансів має стати податкова
політика. Вже на сьогодні надзвичайно актуальне завдання щодо збільшення
частки коштів, які акумулюються у державному бюджеті, причому не за
рахунок запровадження нових податків чи підвищення ставок діючих, а саме
в результат раціоналізації податкової системи, розширення кола платників
податків і бази оподаткування. Для цього необхідно постійно вести роботу
з удосконалення податкового законодавства. Тому створення повноцінного,
структурного підрозділу в Міністерстві фінансів є вимогою часу.
Функціями такого підрозділу мають також стати розробка й реалізація
митної політики.

У разі подолання спаду промислового виробництва, зменшення до мінімуму
інфляції створюються передумови для економічного зростання, однією із
характерних рис якого повинна стати оновлена бюджетна політика.

Враховуючи те, що обсяги фінансування видатків бюджету жорстко обмежені
рамками можливого залучення дохідних джерел і граничного рівня дефіциту
бюджету, бюджетна політика у сфері видатків повністю залежатиме від
того, наскільки ефективно вдасться реалізувати стратегічну лінію на
здійснення фінансової стабілізації. А це можна забезпечити тільки за
жорсткої системи контролю за державними витратами та постатейним їх
обліком.

Для забезпечення чіткого контролю за витрачанням коштів держави слід
насамперед розмежувати, спираючись на Конституцію України, Закони
України “Про місцеве самоврядування та “Про Кабінет Міністрів України”,
функції, які мають загальнодержавний характер і є інструментами
реалізації політики держави у тій чи іншій галузі, й функції чисто
місцевого значення між рівнями управлінських структур у системі органів
влади.

Наступним кроком має стати закріплення прямих податків чи їх окремих
видів та визначення власних доходів бюджетів місцевого самоврядування, а
також законодавче врегулювання питання про приналежність усіх непрямих
податків державного бюджету України. Усі ці завдання повинні
вирішуватися блоками: бюджетним, фінансів соціальної сфери і сфери
матеріального виробництва Міністерства фінансів.

Надалі необхідно прискорити роботу щодо становлення в Україні системи
казначейства, зміцнення її матеріально-технічної бази, включення до
складу Головного управління Державного казначейства місцевих фінансових
органів, переходу не лише на виконання державного бюджету казначейством
та оплату рахунків розпорядників асигнувань, а й виконання місцевих
бюджетів.

Такий крок дасть можливість за умов дефіциту фінансових ресурсів держави
забезпечити попередній та поточний контроль за постатейним використанням
бюджетних коштів розпорядниками асигнувань на місцевому рівні. Це аж
ніяк не суперечить Конституції України та хартії про місцеве
самоврядування, а навпаки — сприяє їх розвитку. Органи місцевого
самоврядування самі формуватимуть свої бюджети, визначатимуть
спрямованість коштів. Перехід на казначейське виконання бюджетів дасть
можливість забезпечити контроль за рухом фінансових ресурсів та
бездефіцитністю місцевих бюджетів.

Розмежування функцій між органами державної виконавчої влади та
місцевого самоврядування значно посилює роль центральних міністерств,
які отримують кошти із бюджету для реалізації політики Президента й
уряду у тій чи іншій галузі, а також підвищує відповідальність за їх
витрачання.

З метою посилення попереднього контролю за дотриманням фінансової
дисципліни Міністерствами й відомствами України (тільки на центральному
рівні) доцільно при Міністерствах увести інститут представників
Міністерства фінансів (фінансових контролерів), які б забезпечували
контроль за цільовим і ефективним використанням коштів бюджету та
об’єктивністю розподілу між підлеглими органами, а також відповідали б
за правильність формування розрахунків за кошторисами витрат до проекту
державного бюджету у певній галузі.

Слід зауважити, що функція методичного й методологічного керівництва
фінансовими потоками у цих галузях є безпосередньою функцією
Міністерства фінансів, особливо щодо розробки для цих галузей фінансових
і економічних норм та нормативів.

Без сумніву, необхідно також сконцентрувати у Міністерстві фінансів
України питання розробки методики й методології нормативних та
законодавчих актів, бухгалтерського обліку як у виробничій, так і в
невиробничій сферах. Розробку і визначення державної політики у галузі
страхування майна й особи теж повинне здійснювати Міністерство фінансів.

Відомо; що Міністерство фінансів виконує таку функцію, як покриття
дефіциту бюджету, управляє державним боргом і розміщує цінні папери. Та
для ефективного здійснення цих функцій слід підпорядкувати (можливо,
увести в штат Міністерства фінансів) економічних радників у посольствах
і представництвах України за кордоном. Крім того, треба покласти на
Міністерство фінансів функцію управління майном держави й часткою
держави в різного роду товариствах і компаніях.

До функцій Міністерства фінансів слід віднести й державне регулювання
цін і тарифів, адже це є складовою бюджетного процесу і відповідним
регулятором фінансової політики держави.

На сучасному етапі Міністерство фінансів повинно мати підрозділ, який
співпрацюватиме з органами місцевого самоврядування, надаватиме їм
підтримку, а також відповідатиме за реформування відносин держави і
місцевого самоврядування у фінансовій сфері.

Щоб усунути дублювання функцій різними органами у системі виконавчої
влади, у Міністерстві фінансів слід сконцентрувати й питання валютне і
кредитної політики.

Становище, яке склалося в економіці, процеси поширення організованої і
економічної злочинності потребують посилення подальшого контролю за
витрачанням бюджетних і позабюджетних коштів як у центральних органах
виконавчої влади, так і в органах місцевого самоврядування, а також у
юридично самостійних центральних фінансових і економічних інститутах
влади. Назріла потреба давати експертну оцінку й аудиторським
перевіркам.

На наш погляд, потребує змін організаційна система контролю за
дотриманням правил ціноутворення. Усі ці функції може виконувати Головне
контрольно-ревізійне управління при відповідній реорганізації Державної
інспекції з контролю за цінами і зміцненні Головного КРУ України.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом
виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової,
бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених
завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює
координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої
влади.

Мінфін України у своїй діяльності керується Конституцією України,
законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України
та цим Положенням.

Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань,
що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення
законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд
Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У Положенні про Міністерство фінансів України № 147 від 27 лютого 1993
року серед основних завдань є таке: “Концентрація фінансових ресурсів на
пріоритетним напрямах розвитку економіки”. У законопроекті про
Національний банк України, що схваленні! у першому читанні Верховною
Радою 22 жовтня 1997 року. основною функцією Нацбанку визначено
“забезпечення стабільності грошової одиниці України та цінової
стабільності”. Зрозуміло, що і розподіл ресурсів, і цінова стабільність
є важливими параметрами загальної економічної рівноваги.

Водночас питання, що стосуються того, за які сторони (елементи)
загальної економічної рівноваги, в яких умовах і хто має нести
відповідальність, чи може змінюватися спрямованість діяльності Мінфіну й
Нацбанку залежно від конкретних умов, та подібні питання потребують
детальнішого аналізу. Про те, що вони справді актуальні, свідчить,
зокрема, думка розробників “Проекту концепції розвитку Міністерства
фінансів України”. Автори документа вважають, що цей орган багато в чому
виконує другорядні функції, тоді як важливі сфери, такі, як розробка
макроекономічної стратегії та макроекономічного прогнозування, лишаються
поза увагою.

До сформульованої проблеми, на нашу думку, можуть бути реалізовані два
підходи: з позицій вітчизняного досвіду регулювання, нагромадженого у
попередньому періоді, та з позицій макроекономічної теорії, яка формулює
деякі загальні закономірності регулювання. Ми зробимо спробу реалізувати
другий підхід.

Макроекономічний підхід до діяльності двох згаданих інститутів —
Міністерства фінансів та Національного банку — ґрунтується на таких
вихідних положеннях:

— усі інструменти, якими володіють Центральний банк і Мінфін, мають у
кінцевому підсумку спрямовуватися на досягнення запільної
(макроекономічної) рівноваги;

— застосування цих інструментів має свою логіку (доцільну послідовий

— у конкретних умовах виявляються більш ефективними одні інструменти і
менш ефективними — інші;

— залежно від того, які інструменти можуть виявитися більш ефективними,
розподіляються функції й відповідальність за певні ланки загал
рівноваги.

Якщо зазначені положення справедливі й це усвідомлено і визнано
офіційно, то наступним кроком мають стати правові й інституційні зміни.

Визначаючи зміст поняття загальної (макроекономічної) рівноваги,
необхідно розрізняти дві її складові: внутрішньою та зовнішньою.
Існування ними залежності в умовах відкритої економіки (а економіка
України фактично стала такою) сумніву не викликає.

Основним параметром внутрішньо, рівноваги є валовий внутрішній продукт
(ВВП). Щодо цього параметр;, економіка може перебувати у трьох пах: а)
неповної зайнято; її ресурсів (недовиробництва), б) надлишкової
(інфляційного) попиту, в) відповідності потенційно можливого і факти
створеного (реального) продукту.

СПИСОК використаної Літератури

Положення про Міністерство фінансів України // Офіційний вісник України.
– 1999. – № 35. – с. 1 – 7.

Василик О. Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 368 с.

Василик О. Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, – 2000. – 416 с.

Завдання Міністерства фінансів України сьогодні // Фінансова
консультація. – 2001. – №3. – с. 13 – 16.

Концепція розвитку Міністерства фінансів України // Фінанси України. –
1997. – № 3. – с. 27 – 42.

Міністерство фінансів // Аудит сегодня. – 2001 – № 5. – с. 32 – 34..

Міністерство фінансів України // Бухгалтерія. Налоли. Бізнес. – 1999. –
№ 34. – с. 11 – 14.

Міністерство фінансів як дзеркало Українських реформ // Україна молода.
– 2003 – 26 квітня.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019