Методи регулювання доходів бюджетів (реферат)

§ 3. Методи регулювання доходів бюджетів

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою

фінансової системи, через яку провадиться перерозподіл

більшої частини національного доходу.

Бюджет об’єктивно необхідний для забезпечення

існування держави, розвитку економіки і культури.

Утворення централізованого державного фонду грошо-

вих коштів необхідне не тільки для задоволення фінан-

сових потреб держави, воно викликане передусім еко-

номічними потребами.

Розвиток економічних відносин в умовах переходу

до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребує підви-

Розділ II. Доходи і видатки бюджетів

щення ролі бюджету як системи економічних відносин

розподілу і перерозподілу національного доходу через

державні фінанси. При цьому не можна забувати, що

бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере

активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки, ре-

гулює через доходи всі бюджети за рахунок передачі їм

загальнодержавних доходів.

Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного

планування змінюються, але бюджет завжди є об’єктив-

ною необхідністю.

Було б великою помилкою сприймати державний

бюджет як своєрідну касу: до неї, з одного боку, дер-

жавні кошти надходять і з неї ж, з іншого боку, витра-

чаються на різні потреби держави. Таке сприйняття не

дозволяє бачити головного — економічних відносин, які

зумовлюють створення й використання централізованого

фонду грошових коштів через бюджет. Необхідно

пам’ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реаль-

не життя. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх

спрямування і використання у процесі розширеного

відтворення визначаються системою економічних відно-

син, характером суспільних відносин, які становлять ма-

теріальну основу фінансів.

Держава через бюджет акумулює велику частину на-

ціонального доходу і фінансує народне господарство та

увесь соціально-культурний розвиток, керує цими про-

цесами, контролює додержання строгої економії коштів

і зростання їх надходжень, а через них домагається ско-

рочення дефіциту бюджету.

Структура доходів і видатків бюджету кожної держа-

ви визначається економічним ладом суспільства, приро-

дою і функціями держави. Наприклад, у державах з ро-

звинутою ринковою економікою доходи бюджету фор-

муються без безпосереднього зв’язку з виробничим про-

цесом, через систему податків. Розмір доходів бюджету в

них на наступний рік утверджується на основі приросту

чи зменшення доходів на наступний рік порівняно з

Глава І. Доходи бюджетів

минулим періодом, що пов’язано із введенням попра-

вочного коефіцієнта, вирахуваного на основі середніх

даних за кілька років. У зв’язку з цим не можна порів-

нювати систему формування бюджетів розвинутих рин-

кових держав з бюджетом нашої держави, яка перебуває

на порозі ринкової економіки, тому що у нас довгий час

була пряма залежність між матеріальним виробництвом,

де створювався національний доход, і ростом державно-

го централізованого фонду фінансових ресурсів. Відмова

від практики фінансового планування доходів і видатків

бюджету держави веде до тяжких наслідків — незбалан-

сованості й різкого дефіциту бюджету.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалан-

сованості економіки, зниження доходів і різкого зро-

стання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова

економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо

не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації еконо-

міки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує

жорсткого режиму економії коштів, який повинні про-

вадити всі владні і управлінські структури.

Форми участі органів влади й управління у процесах

формування фінансів та бюджету різні, але спільним для

них є управління податковою політикою, бюджетним

фінансуванням і регулюванням усіх бюджетів — від дер-

жавного до сільського.

У бюджетній системі України наявні різноманітні

бюджети, а тому їх регулювання в умовах ринкової еко-

номіки — дуже складна справа. При цьому дається в

знаки й те, що в літературі регулювання бюджетів освіт-

лене недостатньо.

Можна виділити чотири форми регулювання бюд-

жетів:

1. Централізована, здійснювана Мінфіном з метою

вирівнювання можливостей одержання доходів і фінан-

сування видатків усіма місцевими органами держави.

2. Децентралізована, основою якої є фінансова са-

мостійність місцевих рад.

Розділ II. Доходи і видатки бюджетів

3. Забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюд-

жетної системи.

4. Забезпечення бюджетним фінансуванням усіх га-

лузей народного господарства.

У Верховній Раді і на місцях йдуть суперечки щодо

централізованої і децентралізованої форм регулювання

доходів місцевих бюджетів.

Розширивши права і водночас підвищивши відпо-

відальність місцевих рад за економічні результати діяль-

ності (особливо у вирішенні соціальних і економічних

питань), держава не підкріпила ради реальними джере-

лами доходів або ж фінансовою базою. Проте добре

відомо, що без фінансів жодна влада не діятиме.

Фінансові кошти, як і раніше, нагромаджуються у

державному бюджеті як загальнодержавні податки і

обов’язкові платежі, господарем яких є Верховна Рада

України, що розподіляє ці кошти між державою і місце-

вими органами влади у вигляді відрахувань.

Не можна забувати, що самостійність місцевих ор-

ганів влади формується в умовах жорстокої фінансової

кризи — дедалі більше зростаючого державного боргу

України, бюджетного дефіциту та інфляції, яка є

найбільш жорстокою формою фінансової кризи.

Таке положення з фінансами не дає змоги встанови-

ти стабільні нормативи відрахувань до місцевих бюд-

жетів від загальнодержавних податків і обов’язкових

платежів.

Для самостійного затвердження бюджетів необхідно,

аби кожна рада народних депутатів мала на перспективу

не тільки свої, закріплені за нею доходи, а й розміри

відрахувань від загальнодержавних доходів і податків. До

чого веде відсутність установлених таких нормативів, ми

добре обізнані на прикладі затвердження бюджетів у

зовсім недалекому минулому. Теоретично самостійні

бюджети місцевих рад народних депутатів цілком і

повністю залежать від загальнодержавних доходів, які

будуть передані їм на черговий рік. Сама ж частка відра-

хувань визначається тільки після того, як Верховна Рада

України схвалить Закон про Державний бюджет.

Глава І. Доходи бюджетів

Відсутність механізму регулювання грошових над-

ходжень населення і гіпертрофія частини економіки,

зайнятої виробництвом товарів і послуг для населення.

призвели до зменшення їх випуску, що збільшило неза-

доволений попит населення на товари і веде до ще

більшого зростання цін.

Необхідно забезпечити регулювання витрат і форму-

вання прибутку залежно від галузі виробництва. При

цьому не можна забувати про економічний розвиток

районів, а саме про те, що в них домінує — промислова

чи сільськогосподарська галузь, бо дохідні бази їхні дуже

різні.

Сільськогосподарські області потребують додаткових

вкладень фінансів на розвиток сільського господарства і

соціально-культурної галузі.

В умовах сьогодення при формуванні місцевих бюд-

жетів не може бути й мови про однаковий підхід до всіх

областей, необхідно враховувати наявний економічний

розвиток областей, міст, районів.

Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані,

відображаючи економічне і соціальне становище су-

спільства. Деформовано структуру народного госпо-

дарства, падають якісні показники виробництва, зни-

жується виробництво продукції, зростає матеріальна і

вартісна незбалансованість, а збільшення доходів насе-

лення значною мірою перевищує зростання вироб-

ництва товарів, посилюється утриманство, невміння жи-

ти на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видат-

ки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних про-

блем та інших невідкладних завдань при зниженні ви-

робництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефі-

циту доходів рад усіх рівнів.

Це ще раз підкреслює необхідність централізації

бюджету в одному органі — Міністерстві фінансів

України, централізованого регулювання усіх бюджетів за

рахунок загальнодержавних доходів і рівного фінансу-

вання усіх галузей.

Розділ П. Доходи і видатки бюджетів

Планування доходів бюджету всіх рівнів (загаль-

нодержавного, обласного, міського, районного, селищ-

ного, сільського) відбувається при складанні проекту

бюджету. Планування бюджету покликане визначити

суму коштів, яка повинна бути залучена до бюджету для

фінансування розвитку народного господарства, со-

ціально-культурної сфери, утримання армії, органів вла-

ди і управління.

У процесі планування доходів усіх рівнів повинно

бути забезпечено повне виявлення доходів по всіх дже-

релах їх створення.

При плануванні бюджету необхідно виходити з

реалій сьогодення:

— підвищення цін;

— економічної кризи й інфляції;

— кризи неплатежів.

Виявлення джерел доходів та видатків бюджету, їх

розподіл по галузях характеризують завершення першого

етапу планування проекту бюджету, який потім вино-

ситься на розгляд відповідних рад, при його прийнятті

він набуває сили Закону.

Необхідно мати на увазі, що такі області, як Во-

линська, Сумська, Чернігівська та ін., — сільськогоспо-

дарські, належать до нечорнозем’я, мають недостатньо

розвинуту промисловість, у зв’язку з чим цим областям

десятки років щорічно в порядку перерозподілу з респу-

бліканського бюджету встановлювали підвищені відраху-

вання від загальнодержавних дохідних джерел, вони от-

римували як дотацію, так і субвенцію.

Бюджетне регулювання застосовується при форму-

ванні бюджетів шляхом виділення коштів по нормативах

загальнодержавних податків нижче стоячим бюджетам

для збалансування видатків, в яких відображається ре-

альна потреба в коштах господарств і соціально-

культурної сфери областей, міст, районів, селищ і сіл.

Якщо закріплені доходи від загальнодержавних по-

датків, обчислені по нормативах, не покривають видат-

ки, при затвердженні державного бюджету передбачаєть-

Глава І. Доходи бюджетів

ся для областей дотація, субвенція чи субсидія. Причому

нормативи передбачаються у відсотках, а дотації, суб-

венції — в грошових одиницях.

формування і регулювання бюджетів потребують

збалансованості, а отже, мають опиратися на балансовий

метод регулювання бюджетів. Поряд з даним методом ре-

гулювання бюджетів є ще такі методи: податковий, пере-

розподілу, дотації, субвенції, коефіцієнтів, нормативний.

Застосування того чи іншого методу бюджетного

регулювання залежить від підстав складання бюджетів,

тобто від того, які є кошти по доходах.

У час, що передував переходу до ринкової еконо’

міки, процес складання, як правило, починався з видат-

кової бази, а потім порівнювали видатки і доходи, не

допускаючи перевищення доходів над видатками. Нині

бюджет складають на основі прогнозних розрахунків до-

ходів, і це правильно, але тут потрібні чіткі нормативи

відрахувань від загальнодержавних джерел доходів у до-

ходи бюджетів місцевих рад, що в умовах економічної

кризи неможливо. Тому при регулюванні доходів не-

обхідно поєднувати такі методи: податковий метод дає

змогу мати платежі по встановлених нормативах і став-

ках; метод перерозподілу дає змогу через нормативи

відрахувань регулювати бюджети і при незбалансованості

дохідної і видаткової частин бюджету провести збалан-

сування через метод дотацій та субвенцій.

Нормативний метод застосовується в усіх випадках,

коли доходи в бюджет від податків та інших платежів

встановлюються по нормативах.

Метод коефіцієнтів використовується широко. Зро-

стання цін (причому неодноразове) на товари першої

необхідності та іншу продукцію, а також ріст заробітної

плати в бюджетних установах регулюються через

коефіцієнти, а тому й розрахунки бюджету провадяться

із застосуванням коефіцієнтів.

Завершальним етапом бюджетного регулювання є

збалансованість бюджетів по доходах і видатках, тобто

застосовується балансовий метод.

Розоїл II. Доходи і видатки бюджетів

Таким чином, при плануванні місцевих бюджетів не-

обхідно виходити з економічного розвитку областей,

особливо при регулюванні їхніх бюджетів.

За економічним розвитком можна виділити чотири

категорії областей.

До першої повинні бути зараховані ті, у яких

найбільш розвинутий промисловий потенціал, тому вони

мають більші суми надходжень податків у бюджет, відтак

відсотки відрахувань від загальнодержавних податків, які

залишаються у їхньому розпорядженні, будуть менші.

У другій категорії областей економічний розвиток дещо

менший, що потребує більшого відсотка відрахувань.

Третя категорія — це області, які мають доходи, що

не забезпечують видатків, тому потребують дотацій, суб-

венцій.

Четверта категорія — це міста, які потребують особ-

ливої уваги.

Розподіл областей за економічним розвитком дає

змогу:

— спростити систему державного регулювання їхніх

бюджетів;

— визначитися з розвитком їхнього промислово-

виробничого потенціалу, особливо щодо виробництва

товарів;

— запровадити рівнонапружене планування роботи

галузей промисловості і сільського господарства й ро-

звиток соціальної інфраструктури.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter