.

Методи перевірки фінансової звітності (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
291 2022
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З КУРСУ “ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ”

1. Методи перевірки фінансової звітності

Однією з найважливіших перевіряючих процедур є оцінювання фінансової
звітності підприємства. При цьому перевіряючий керується Законом України
“Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня
1999 р. №996-ХIV та такими нормативними документами:

• П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

• П(С)БО 2 “Баланс”;

• П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;

• П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”;

• П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”;

• П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Контролер,
керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей
балансу та фінансової звітності.

Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокрема основних
засобів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з
метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і
послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері
виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також
капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшення земель
(іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі,
споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних
паперів, облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними
витратами. Величину таких витрат і їх фінансування контролер перевіряє
за даними рахунків 102 “Капітальні витрати на поліпшення землі”, 50
“Довгострокові позики”, 501 “Довгострокові кредити банків”, 53
“Довгострокові зобов’язання з оренди” тощо. Контролер перевіряє
правильність відображення їх у балансі, інших формах фінансової
звітності.

Використання нематеріальних активів контролюється за даними рахунка 12
“Нематеріальні активи”. Перевіряючий з’ясовує, як використовуються
підприємством права користування природними ресурсами, авторські та
суміжні з ними права.

Запаси, зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини
відображають в обліку за фактичною собівартістю. Якщо на підприємствах
для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та
опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік
ведеться на рахунку 203 “Паливо”.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками і покупцями у
балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо
звірених і відображених відповідними актами звірок. Перевіряючий
перевіряє їх достовірність за даними рахунка 36 “Розрахунки з покупцями
та замовниками”, 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, 63 “Розрахунки з
постачальниками та підрядниками”, 374 “Розрахунки за претензіями” та ін.

Чистий прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг),
товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах
продажу без податку на додану вартість, акцизного збору, інших
вирахувань з доходу, собівартості реалізованої продукції,
адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат,
фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку на прибуток від
звичайної діяльності, надзвичайних витрат та податку з надзвичайного
прибутку.

Контролер перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у
балансі й звіті про фінансові результати.

Отже, усі статті балансу мають бути підтверджені матеріалами
інвентаризації, що проводиться щороку станом на 1 жовтня. Перевіряючий
перевіряє правильність оформлення матеріалів інвентаризації та
відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у звітності.

За результатами такої перевірки перевіряючий може зробити висновки про
достовірність балансу, реальність статей інших форм фінансової
звітності.

Оцінка фінансової звітності та своєчасності її подання у керівні
інстанції і відповідним державним органам (податковій адміністрації,
статистичним органам, установам банку) здійснюється на підставі чинного
законодавства. Перевіряючи звітність, перевіряючий визначає повноту і
взаємозв’язок (ув’язку) між даними балансу, фінансової звітності. Якщо є
відхилення між даними звітних форм фінансової звітності, керівництво
підприємства вносить відповідні корективи.

Переконавшись у правильності й достовірності фінансової звітності,
перевіряючий підтверджує правильність її складання.

Фінансові звіти вміщують статті, склад і зміст яких визначаються
відповідними положеннями (стандартами). До річного бухгалтерського звіту
обов’язково додається пояснювальна записка (примітки), в якій
викладаються основні фактори, що вплинули у звітному році на підсумки
діяльності підприємства, де крім фінансового стану висвітлюється
перспектива розвитку підприємства. Звіт про фінансові результати показує
результати фінансово-господарської діяльності за період з початку
звітного року. Відмінною особливістю нової звітності є відсутність у ній
планових показників або нормативів.

Бухгалтерська фінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств і
організацій усіх галузей господарювання складаються за єдиними
критеріями, фінансові відносини — універсальні. Галузеві особливості
відображають у статистичній звітності. Підприємства, що перебувають на
госпрозрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, у тому
числі й спільні підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів показує, наскільки ефективно
використовуються активи з погляду обсягу реалізації, тому що показує,
скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи
підприємства; іншими словами, скільки разів за звітний період активи
обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим
ефективніше використовуються активи.

Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до
середньорічної вартості активів.

Розраховуючи рентабельність, слід визначити відношення прибутку до таких
показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. Для розрахунку
цих показників використовують:

• чистий прибуток, який визначається як балансовий прибуток за
вирахуванням платежів до бюджету (ряд. 220 ф. № 2);

• чисту реалізацію, яка визначається як виручка від реалізації без
урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (ряд. 035
ф. № 2).

Показники рентабельності такі.

1. Рентабельність продажу (або коефіцієнт “прибуток / продаж” (англ.
Profit margin) — норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з
однієї гривні продажу отримало підприємство.

Приклад. Рентабельність у 200__р. для підприємства становила:

91700:350000 = 0,15(15%).

Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх
витрат залишається 15 копійок прибутку від кожної гривні продажу.

2. Рентабельність активів (інша назва — коефіцієнт “прибуток/актив”)
характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи
для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна
гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення
чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

Приклад. Рентабельність активів підприємства становила: 69 700 : 240 000
= 0,29 (29 %).

Отже, кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 29 копійок.

3. Рентабельність капіталу (Інша назва цього показника — коефіцієнт
“прибуток / капітал”) характеризує ефективність використання
підприємством власного капіталу. Цей показник визначається як
співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного
капіталу.

Приклад. Рентабельність капіталу для підприємства дорівнювала:

Наведені показники показують зниження коефіцієнта “прибуток/ актив”,
тобто зниження рівня рентабельності у звітному році порівняно з минулим
на 11 %.

4. Фондовіддача. Цей показник показує, наскільки ефективно підприємство
використовує основні фонди. Збільшення цього відносного показника
свідчить про підвищення рівня використання основних фондів.

2. Аналіз показників

ліквідності підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані
бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2),
статистична та оперативна звітність.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану
підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту
(таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній
звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми,
нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової
діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й
«ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має
право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник
підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані один з
одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану
підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить
про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме
здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого
капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської
звітності.

Вона повинна уможливлювати:

— оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

— оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх
використання;

— прийнятгя обгрунтованих управлінських рішень для здійснення
інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового
стину підприємства ни підставі його бухгалтерської звітності.

Звіт про прибутки та збитки відображає ефективність (неефек-іивність)
діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає
фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та
доходи дає картину фінансових результатів за відповідний тривалий період
(квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про прибутки та збитки наводяться дані про одержані доходи від
виробництва продукції та інших видів діяльності. Різниця між доходами та
витратами є прибутком або збитком підприємства за вказаний період.

У названому звіті відображено чотири види показників прибутку: валовий
прибуток, операційний прибуток, прибуток за вирахуванням податків та
чистий прибуток.

Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після виплати із
чистого прибутку дивідендів на привілейовані та звичайні акції, а також
після формування резервного капіталу (фонду) є нерозподіленим прибутком
підприємства.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану
фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються
основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів
підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони
підприємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й
одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його
високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери,
дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми
ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що
потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його
зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження
коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після
погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також
виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури
кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є
вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують
довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення
якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних
зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як
коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової
звітності.

Як практичний приклад спробуємо, використовуючи основні показники
оцінити ліквідність певного умовного підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

ОЦІНКА ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ

№ п/п Показники На початок поточного року На кінець поточного року
Відхилення

1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0.08 0.16 +O.OS

2 Проміжний коефіцієнт покриття 0,61 1,38 +0,77

3 Загальний коефіцієнт покриття

3.1. Фактичний 1,2 2,5 +1.3

3.2. Нормативний 1,61 2,13 +0,52

4 Коефіцієнт поточної ліквідності 2.8 3,0 +0,2

5 Коефіцієнт критичної оцінки 1.5 1 2 -0,3

6 Період інкасації дебіторської заборгованості (днів) 65 59 -6

7 Обертання матеріальних запасів (днів) 4,0 3,4 -0,6

8 Тривалість кредиторської заборгованості (днів) 62 58 -4

9 Співвідношення довгострокових зобов’язань перед кредиторами та
довгострокових джерел фінансування підприємства (коефіцієнт
довгострокових зобов’язань) 0,035 0.8 +0,45

10 Коефіцієнт поточної заборгованості 0.45 0,52 +0.0~

11 Співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості кредиторам
0,13 0,17 +0,04

12 Співвідношення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов’язань
перед кредиторами 0,25 0.23 -0.02

13 Обертання постійних активів 3.0 3,1 +0,1

14 Обертання всіх активів 1.11 1.18 +0,07

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися
істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку
становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізувалось. Однак
фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,16 усе ще
залишається нижчим за норму (0,2—0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними підприємства,
діяльність якого аналізується, суттєво збільшився за рахунок збільшення
дебіторської заборгованості та матеріальних запасів у межах необхідної
потреби.

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття подано у табл.2

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВНОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОКРИТТЯ, тис. гри.

№ п/п Показники Значення показників Відхилення

на початок поточного року на кінець поточного року

1 Матеріальні запаси в межах необхідної потреби 314,2 443,2 +129.0

2 Іісзнадійна (довгострокова) дебіторська заборгованість 33,5 42,7 +9.2

3 Короткострокова крслиторска заборгованість 570,0 430,0 -140,0

4 Нормативний коефіцієнт покриття

1.61 2,13 +0,52

Таким чином, за зростання за рік суми матеріальних запасів у межах
необхідної потреби та безнадійної (довгострокової) заборгованості на
138,2 тис. грн. та за зниження короткострокової кредиторської
заборгованості на 140 тис. грн. нормативний коефіцієнт покриття
збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний коефіцієнт покриття
збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі.

Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок минулого
періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсоткового пункта. За
період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний
коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити
позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік порівняно з минулим зріс
на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально допустиме значення
(0,7—0,8). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до
3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення
(2).

Як негативну можна оцінити ситуацію з періодом інкасації дебіторської
заборгованості, що є досить тривалим (65 днів). Слід відзначити як
позитивний фактор те, що за рік сталося певне (хоч і незначне) зменшення
його тривалості.

Показник обертання матеріальних запасів за аналізований період також
знизився на 0,6 дня, що слід оцінити позитивно.

Проте в нашого підприємства співвідношення довгострокових зобов’язань
перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування нижче за
середньогалузеве (1,0). До того ж це співвідношення є порівняно високим
і має тенденцію до збільшення (на 0,45 відсоткового пункта).

Коефіцієнт поточної заборгованості поступово зростає, що слід оцінити
позитивно.

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості
збільшився, що сприятиме підвищенню ліквідності підприємства.

Такого самого висновку можна дійти, аналізуючи співвідношення вхідних
грошових потоків та довгострокових зобов’язань перед кредиторами.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка
характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати
свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших
операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Кожне підприємство, виходячи з конк)ч : [ііх умов господарювання та
власних показників, визначає свій нормативний коефіціент покриття.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020