.

Корпоративні облігації в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
571 3310
Скачать документ

Реферат на тему:

Корпоративні облігації в Україні

На протязі майже всього періоду незалежності Україна не мала
повноцінного фондового ринку: то підвили емітенти, будуючи з грошей
акціонерів фінансові піраміди, то гальмувала приватизація, то була
економічна криза. Учасники ринку вже зачекались і готові зробити
будь-які дії, щоб оживити фондовий ринок, і, здається що тепер це
вирішили робити на прикладі корпоративних облігацій.

Наявність в країні розвиненого ринку державних цінних паперів створює
предпосилки для розвитку ринка корпоративних облігацій. При цьому для
розвитку ринку корпоративних облігацій дуже важливий не стільки поточний
рівень розвитку ринка державних бумаг, скільки його рівень у попередні
роки. Сам факт того, що в країні сформований і достатньо розвинений
ринок державних цінних паперів, може означати з’явлення інфраструктури,
досвід роботи, фахівців, що, безумовно, є фактором для розвитку ринка
корпоративних облігацій.

Згідно українському законодавству, облігації підприємств випускаються
підприємствами всіх форм власності, об’єднаннями підприємств, АТ та
іншими товариствами.

Надійність і прибутковість корпоративних облігацій можливо визначити,
якщо враховувати їх рейтинг. Рейтинги корпоративних облігацій служать
надійним орієнтиром не тільки при придбанні, але й при подальшому
володінні цими цінними паперами.

У 2001 році в Україні суб’єктами ринку почав динамічно
використовуватись такий поширений на світових фінансових ринках
інструмент, як корпоративні облігації. У 2001 році корпоративні
облігації зайняли друге місце за обсягами випуску серед цінних паперів.
Протягом 2001 року було зареєстровано 62 випуски облігацій на суму 694,
32 млн. грн., що перевищує загальні обсяги випуску облігацій за усі
попередні роки більше ніж у два рази. Порівняно з попередніми роками у
2001 році значно більше юридичних осіб скористалися можливістю залучення
додаткових коштів шляхом випуску корпоративних облігацій. У 2001 році
відбулося значне підвищення інтересу з боку господарських товариств до
випуску власних облігацій і зменшення частки державних
підприємств-емітентів облігацій.

Треба уточнити, що в українському законодавстві визначено поняття
“облігації підприємств”, в той час як в Росії зазначено поняття
„корпоративні облігації”.

Корпоративна акцій і облігації можуть взаємно обмінюватися, що робить їх
універсальними фінансовими інструментами, зручними для багатьох
організацій.

Існує тісний взаємозв’язок між рівнем розвитку ринка акцій та ринка
корпоративних облігацій. В якості індикатора розвитку ринка акцій є
найбільш показниковим біржовий оборот вторинного ринку.

З розвитком українського ринку цінних паперів і з подальшим
використанням облігацій підприємств поперед всього як інструмент
залучення додаткових засобів механізм їх залучення поступово змінюється.
Якщо перші зареєстровані випуски облігацій були переважливо цільовими,
тобто виплата за забовя’заннями проводилась товарами, то з 2000 року
емітенти почали реєструвати здебільш відсоткові облігації.

Це перш за все пов’язано з економічним станом, який склався в країні, а
саме з відсутністю ринків збиту продукції та недоліком оборотних засобів

Довгий час емісії корпоративних облігацій були не вигідними, тому що
емітент повинен був сплатити 30% податку на прибуток від виручки,
вилученої при розміщені облігацій. З 1999 року, при прийнятті виправок
до закону про оподаткування прибутків підприємств, емітентам дозволяли
не включати залучені засоби до складу валових прибутків. Це торкається
випадку, коли корпоративні облігації розміщуються по номіналу. Відсотки,
сплачені інвесторам включають до складу валових витрат.

Особа, яка придбає облігації, витрати на купівлю облігації не відносить
собі на витрати .

Вторинний ринок податкове законодавство блокує але є деякі “податкові
можливості”. Розглянемо оподаткування продавця. Якщо підприємство
отримало облігації на первинному ринку у емітента, воно не відносить
витрати на купівлю на валові витрати. Якщо ж воно перепродає облігації
на вторинному ринку, то вся сума прибутку включається в його дохід від
торгівлі цінними паперами. Але до витрат купівля не значиться. Таким
чином виникає сверхприбуток на суму, отриману від продажу облігацій.

Придбати на вторинному ринку вигідно. Витрати на купівлю на вторинному
ринку покупець відображає у своїх витратах. При погашені покупець
отримує відсотки та основний борг. При цьому отримана від емітента сума
основного борга не є доходом і не буде відображатися в податковому
обліку. Таким чином, той, хто купує облігації на вторинному ринку,
економить на податках.

Однак існує ряд обмежень. Залишилася норма обмеження у розмірі 25% УК
акціонерного товариства. Наявність такого обмеження на сучасному ринку
корпоративних облігацій породжує ряд парадоксів. Наприклад, товариства з
обмеженою відповідальністю, діяльність яких, як правило, носить більш
рисковий характер, а їх бізнес менш масштабний, ніж АТ, можуть випускати
облігації без обмежень.

На ринку з’явилось багато облігацій абсолютно різної якості, що каже о
бездіяльності обмеження у формі відсотка від уставного фонду компанії. З
тим, що це обмеження шкодить подальшому розвитку ринка, згідні всі
учасники.

Головна перевага випуску корпоративних облігацій – залучення середнє- і
довгострокових засобів за більш низьку відсоткову ставку ніж за
кредитами банків.

Деякі компанії випускають корпоративні облігації для стимулювання
робітників – прибуток від корпоративних облігацій оподатковується меншим
податком. Банкам вигідно випускати корпоративні облігації, т. я.
резервування за ними більш прибуткове у зрівнянні з кредитами та
депозитами.

Підприємству, яке готує випуск облігацій, бажано обпертися на банківську
участь. Бо банк-андеррайтер має клієнтську базу і може рекомендувати
клієнтам вкласти гроші в облігації. Банк сам може бути інвестором, йому
легше ніж інвестору забезпечити обіг корпоративних облігацій на
вторинному ринку.

Емітентами корпоративних облігацій, які вийшли на ринок, є ряд відомих
комбанків і найбільш успішні вітчизняні компанії. Україна має досить
коротку історію обігу емісій корпоративних облігацій – всього 1-2 роки.
Але сьогодні вже існують досить успішні погашення.

Наприклад, акціонерний комерційний банк “Райффайзенбанк України” (Київ)
20 жовтня 2003 року здійснив черговий, 4 по рахунку випуск відсоткових
корпоративних облігацій. Про це повідомила прес-служба банку. Як
говориться в повідомленні, сума випуску складає 36 млн. грн. термін
обігу 2 роки, ставка дисконту 12%. За даними банку, в цьому випуску
передбачена можливість дострокового продажу облігацій інвесторів
емітенту. Залучені засоби від продажу цих цінних паперів будуть
використані для кредитування довгострокових проектів.

Найбільш активну позицію зайняли банки в особі великих банків і
Асоціації Українських Банків. Їм потрібні ліквідні інструменти для
розміщення активів. Усякий банк буде більш впевнено вести себе на ринку,
якщо активи будуть більш ліквідними, а пасиви – більш терміновими. Саме
такі можливості перед банками і відкриває ринок корпоративних облігацій.
З однієї сторони, банки хочуть випускати довгострокові облігації, займая
гроші в корпоративному секторові, з другої – одержують можливість
розміщувати зібрані ресурси в облігації ділових підприємств.

Як завжди у фінансовому секторові населення грає одну з ведучих ролей, у
даному випадку виступає джерелом для банків. Банкіри не тільки
добиваються можливості доступу до ринку ліквідних позикових
інструментів, але й прагнуть проводити арбітраж, – залучаючи депозити
від населення й розміщуючи ресурси на ринку корпоративних облігацій.
Робити це їм допомагає податкова система, яка закриває вихід населенню
до ринку корпоративних облігацій, оподатковуючи 20% отриманий від них
прибуток. Так штучно створюється різниця між ставками по банківським
депозитам населенню та прибутковістю від корпоративних облігацій. Така
дискримінація населення – ненормальне явище, яке належить негайному
усунення.

Слід позначити, що з початку 2000 року об’єм угод з облігаціями почав
перевищувати номінальну вартість, що свідчить про наявність розвитку
вторинного ринку.

Для емітентів дуже важливе питання дійсної вартості займу з урахуванням
збитків, пов’язаних з емісією. Деякі статті витрат при випуску
корпоративних облігацій мають фіксовану вартість, інші залежать від
об’єму емісії.

Для українського корпоративного ринку цінних паперів з ціллю
перемноження кризового тану найбільшу перевагу має використання
підприємствами облігаційних займів. Воно дає емітентам можливість
залучення інвестицій для фінансування обігових засобів і на цій базі
подальшого розширення основного капіталу в черзі випадків на більш
пільгових умовах по зрівнянню як з залученням банківських кредитів, так
й випуском акцій. Слід акціонерам емітувати корпоративні облігації зі
строком обігу менш 1 року, що в умовах збереження нестабільності
економіки, підвисить зацікавленість інвесторів що до залучення цих
цінних паперів, а також буде стимулювати їх випуск.

Ще у 1999 році про ринок корпоративних облігацій можливо було говорити
лише гіпотетично, але за два роки, з кінця 2000 по кінець 2002 років,
ринок корпоративних облігацій виріс на Україні у 7 разів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020