Реферат на тему:
Контрактні фінансові інститути
Контрактні фінансові інститути, як правило, включають інвестиційні
трасти, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, пенсійні фонди,
страхові компанії, ломбарди, фінансові компанії, позичково-ощадні
асоціації, благодійні фонди.
Інвестиційні компанії – різновид фінансово-кредитних інститутів,
поширених у західних країнах. Їх капітал утворюється на акціонерній
(пайовій) основі шляхом акумуляції грошових коштів приватних інвесторів
за допомогою емісії власних цінних паперів (зобов’язань). Сформований
капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та
за кордоном. Таким чином, інвестиційні компанії виступають посередником
та індивідуальним інвестором. Вони купують, зберігають і продають цінні
папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.
Залежно від методу формування пасивів інвестиційні компанії поділяються
на дві основні групи – закритого та відкритого типу. Перші мають
фіксований акціонерний капітал, їх акції котируються на ринку і не
підлягають погашенню до моменту ліквідації компанії. Другим властивий
капітал, що постійно змінюється, тобто їх акції (паї) вільно продаються
та купуються учасниками компаній за цінами, які відповідають поточній
ринковій вартості активів інвестиційної компанії. У продажну ціну такої
акції (паю) включається додаткова надбавка, як правило, у розмірі 6 – 9
%.
Інвестиційні компанії можуть користуватися в обмежених розмірах
позичковими коштами. Компанії відкритого типу мають право залучати
тільки банківський кредит, а закритого типу – випускати також
облігаційні позики.
З розвитком ринкових відносин інвестиційні компанії виникли і в нашій
країні. Основними операціями інвестиційних компаній є організація емісії
власних цінних паперів і видача гарантій у їх розміщенні, здійснення
інвестицій безпосередньо в цінні папери, купівля-продаж цінних паперів
за свій рахунок і від свого імені і т. д. В Україні поки незначна
частина підприємств є акціонерними товариствами, тому інвестиційні
компанії здійснюють, в основному, реальні інвестиції, що є менш
ефективним, тому що існує складність оперативного управління такими
вкладами. Крім того, діяльність інвестиційних компаній значно
ускладнюється багатьма труднощами, основними з яких є низька ліквідність
ринку цінних паперів України та відсутність досвіду роботи у сфері
інвестиційної діяльності.
Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у вигляді акціонерного
товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування.
Інвестиційний фонд здійснює випуск акцій та вкладає мобілізовані таким
чином засоби дрібних інвесторів у інші цінні папери, що приносять дохід
у вигляді відсотка і підвищенні курсової вартості. Відкриті інвестиційні
фонди (взаємні) мають право на придбання цінних паперів інших емітентів
як будь-яка інша юридична або фізична особа. Закритим інвестиційним
фондам дано право працювати з приватизаційними цінними паперами.
Інвестиційні фонди класифікуються залежно від форми їх організації.
Власне, у світовій практиці склалося дві форми організації інвестиційних
фондів: корпорація і довірче товариство (траст). У першому випадку
засновники фонду є його учасниками, вони утворюють апарат управління та
об’єднують свої засоби в початковому статутному фонді. Корпорація також
може бути організована із зовнішнім апаратом управління, що працює за
наймом (контрактом). Тоді може бути утворено довірче товариство (траст).
Ця форма інвестиційного фонду виникла на початку минулого століття і
заснована на повному юридичному розпорядженні прав володіння і
використання (управління) майном. Наприклад, вдова або неповнолітні
нащадки майна, залишаючись власниками, потрапляли під опіку (управління)
старшого сина. Організовуються трасти наступним чином: засновники фонду
залучають на контрактній основі ще одного або декількох учасників фонду,
які збирають засоби і утворюють траст. Тобто, при інвестиційному фонді
(компанії) може бути утворено декілька трастів, які у будь-який момент
можуть вийти із фонду, розірвавши угоду і сплативши 2 – 3 % штрафу від
суми активів.
У вітчизняній практиці основою діяльності інвестиційних фондів і
компаній є трастові операції. Але, на відміну від фонду, компанія може
працювати також інвестиційним консультантом або фінансовим брокером на
фондовій біржі. Не дивлячись на труднощі, інвестиційні фонди та компанії
повинні зіграти важливу роль у процесі приватизації, так як за їх
допомогою інвестори отримують реальну можливість успішного вкладання
своїх грошових засобів і приватизаційних сертифікатів у акції
підприємств, що приватизуються.
Пенсійні фонди у західних країнах створюються приватними та державними
корпораціями, фірмами та підприємствами для виплати пенсій і допомоги
робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок
внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від
інвестицій самих пенсійних фондів.
У пенсійних фондах західних країн акумулюються значні довгострокові
грошові кошти, які інвестуються переважно в акції приватних компаній як
на національному, так і на міжнародних ринках позичкових капіталів.
Профспілкові фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи. Уряд
заохочує розвиток пенсійних фондів, тому що частина їх резервів
розміщується у короткострокові й довгострокові державні цінні папери.
Створений в Україні позабюджетний пенсійний фонд постійно відчуває
труднощі з ресурсами через інфляційні процеси.
j?kcl mrm////////eeeeeeeeeeeeeeeeeee
–
&
4
6
@
B
D
R
T
V
d
f
†
?
¦
?
?
A
A
?
O
O
o
oe
o
ue
SEOeOUaaeaee$
&
4
6
:
Література: Конституція України. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року. Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998. Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР. Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463. Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
