Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на матеріалах Коломийського відділення Державного казначейства) (дипломна робота)

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на
матеріалах Коломийського відділення Державного казначейства)

ЗМІСТ

ВСТУП 4

Розділ 1. Теоретичні аспекти сутності казначейського

обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

1.1. Історичні аспекти та розвиток Державного казначейства України.

1.2. Видатки місцевих бюджетів та їх види 16

1.3. Сутність касового обслуговування розпорядників та одержувачів
коштів з місцевих бюджетів

Розділ 2. Організація казначейського обслуговування місцевих бюджетів за
видатками.

2.1. Характеристика Коломийського відділення Державного казначейства.

2.2. Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів за
видатками.

2.3. Аналіз видатків бюджетів м. Коломиї. 52

Розділ 3. Перспективи розвитку казначейського обслуговування місцевих
бюджетів за видатками.

3.1. Розширення функцій і повноважень Державного казначейства України.

3.2. Міжнародний досвід казначейського обслуговування місцевих бюджетів
за видатками.

3.3. Перспективи розвитку АС ”Казна” обслуговування місцевих бюджетів

ВИСНОВКИ 92

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 98

ДОДАТКИ

АНОТАЦІЯ

дипломної роботи: „Казначейське обслуговування місцевих бюджетів

за видатками” на матеріалах

Коломийського відділення Державного казначейства

Предметом дослідження є процес касового виконання державного
бюджету за видатками.

Об’єктом дослідження є Коломийське відділення Державного
казначейства.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та
списку використаних джерел і літератури.

У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти сутності
казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

У другому розділі здійснюється аналіз касового виконання
державного бюджету України за видатками на прикладі Коломийського
відділення Державного казначейства.

У третьому розділі розглядаються перспективи розвитку
казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

Дипломна робота містить 4 таблиці, 3 рисунка. Загальний обсяг
роботи 98 сторінок.

ВСТУП

Центральною ланкою системи державних фінансів, за допомогою якої
держава здійснює вплив на економічний і соціальний розвиток є бюджет.

Бюджет як фінансовий план державних витрат і джерел їхнього покриття
відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й
пріоритет розвитку, її роль і форми реалізації закріплених функцій за
нею. Це ефективний регулятор економіки, що відображає обсяги необхідних
державі фінансових ресурсів, вимагає конкретні напрями використання
коштів, спрямовує фінансову діяльність державі.

Бюджет як централізований фонд фінансових ресурсів держави характеризує
річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Щоденно до нього
надходять кошти і проводиться фінансування видатків.

Видатки бюджету уособлюють економічні відносини, які виникають у зв’язку
з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його
використання за ціновим призначенням.

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання
бюджетних коштів. Від місцевих органів виконавчої влади залежить
створення такої системи, яка давала змогу контролювати відповідність
державних доходів і видатків закону про бюджет на відповідний бюджетний
період чи рішенню та забезпечувати рівномірний розподіл надходжень і
витрат.

Залежно від своїх історичних і національних особливостей кожна країна
використовує банківську, казначейську або змішану системи касового
виконання бюджетів.

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на
перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних
умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади:
децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі
місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна
децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними
послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з
місцевими потребами і уподобаннями.

Але реалізація законодавчо закріпленого права кожного
адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність
неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права
його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це
означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими
джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною
сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти
відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов’язковими
платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому саме територіальним органам казначейства, як основній фінансовій
ланці органів місцевого самоврядування, належать особливе місце в
бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим
органам Державного казначейства у соціально-економічному розвитку
території, адже саме з місцевих бюджетів через казначейства здійснюється
фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення,
засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні
програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих
бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне
населення.

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення
дійового механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих
бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а
звідси – видатків кожного виду бюджету. При цьому питання бюджетної
політики, оподаткування і між бюджетних відносин повинні розглядатись і
вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один
із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

З огляду на це постало питання про пошук шляхів ефективного управління
коштами місцевих бюджетів. Отже, впровадження казначейської системи
виконання місцевих бюджетів є нині дуже актуальною проблемою.

Питання казначейського обслуговування місцевих бюджетів досліджуються у
працях учених і практиків К. Огданського, П. Петрушка, В. Стоян, Н.
Сушко, О. Чечуліної, С. Юрія, С. Булгакової та інших. Однак потребують
подальшого дослідження переваги казначейського обслуговування місцевих
бюджетів і проблеми, що виникають в процесі роботи.

Джерелами для здійснення видатків є кошти місцевих бюджетів, які
акумулюються на єдиному казначейському рахунку та виділяються
розпорядникам коштів під певні програми та функції. Важливим джерелом
фінансування є властивості надходження бюджетних установ, тобто грошові
кошти отримані ними як плата за послуги, а також перераховані їм для
виконання окремих доручень.

В основі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками
лежить комплекс організаційних процедур щодо забезпечення обліку
видаткових операцій, здійснення контролю за ціновим спрямуванням
бюджетних коштів та формування фінансової звітності про виконання
бюджетів за видатками.

Тому обрана тема дипломної роботи надзвичайно актуальна, адже завжди
казначейському виконанню місцевих бюджетів за видатками щоденно можна
отримати інформацію про виконання місцевих бюджетів за видатками.

Метою написання дипломної роботи є дослідити і узагальнити процес
казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

Предметом дослідження є економічні відносини між органами Державного
казначейства і розпорядниками коштів бюджету.

Об’єктом дослідження є видатки місцевих бюджетів.

При написанні дипломної роботи використано практичні матеріали
Коломийського відділення Державного казначейства.

Завданням дипломної роботи є:

– розкрити сутність казначейського обслуговування місцевих бюджетів за
видатками;

– показати механізм взаємодії органів Державного казначейства з
розпорядниками бюджету;

– провести аналіз виконання місцевих бюджетів за видатками.

Методологічною і науковою основою роботи є Закони України, інструктивні
матеріали, праці українських та зарубіжних вчених-економістів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА ВИДАТКАМИ

1.1. Історичні аспекти та розвиток Державного казначейства України

Держава виконує свої функції за допомогою формування і
використання бюджетних коштів. Від уряду насамперед залежить створення
такої системи виконання бюджетів усіх рівнів, яка б давала змогу
контролювати відповідність державних доходів і видатків прийнятому
закону про бюджет та рішень про місцеві бюджети на поточний бюджетний
період та забезпечувати рівномірний розподіл надходжень і витрат.

Треба зазначити, що перерозподіл бюджетних коштів – досить
поширений спосіб розподілу фінансових ресурсів у країнах із перехідною
економікою.

Залежно від своїх історичних і національних особливостей кожна
країна використовує банківську, казначейську або змішану системи
касового виконання бюджетів.

Більшість країн має банківську систему касового виконання
бюджету, за якої банки на чолі з Центральним (національним) вирішують
широкий спектр питань, пов’язаних із касовим виконанням бюджету. В
основу цієї системи покладено принцип єдності каси, за якого всі
бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів або
казначейства до Центрального банку, з якого здійснюються всі витрати
держави.

Однак використання такої системи за умов здійснення ринкових
реформ спричинило зростання інфляційних процесів у багатьох країнах.
Така практика управління фінансовими ресурсами держави виявилася
неефективною через притаманні їй хиби. Касове виконання бюджетів усіх
рівнів через Центральний і комерційні банки опинилося без належного
контролю з боку держави. У банках було відкрито безліч поточних
рахунків

бюджетних установ, що не давало змоги застосовувати
механізм

попереднього контролю за витрачанням коштів. За умов гострого
дефіциту державного бюджету на поточних рахунках бюджетних установ
зберігалися значні залишки вільних коштів унаслідок несвоєчасного
перерахування міністерствами й відомствами отриманих із бюджету грошових
ресурсів на рахунки підвідомчих установ. Це генерувало ризик їхньої
втрати внаслідок неефективного використання або інфляційних процесів в
економіці. А відсутність жорстких правил гри створювала певні труднощі у
довгостроковому плануванні державного розподілу грошових ресурсів між
учасниками бюджетного процесу.

Наявний перерозподіл бюджетних коштів у різних державах
свідчив про несумісність бюджетної та економічної політики, оскільки
економічна політика держави певною мірою несумісна з економічною
діяльністю суб’єктів господарювання. Зокрема, витрати на оплату кредитів
для фінансування поточної діяльності окремих господарств, установ,
організацій, як правило, значно перевищували проценти, отримані від
розміщення ними вільних залишків коштів на банківських рахунках [20,
с.56].

Зменшити ці негативні прояви можна лише за допомогою
оптимізації грошового обігу шляхом ефективного управління грошовими
потоками. З переходом національних господарств до ринкових методів
ведення економіки та відмови від єдиної державної форми власності перед
багатьма державами постала необхідність захисту своїх фінансових
інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами,
спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби. За таких
умов дуже актуальним стало створення спеціальних органів, здатних
забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління державними
фінансами.

Світовий досвід переконує, що найефективнішим є формування і
використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової
структури з підлагодженим механізмом виконання державного та місцевих
бюджетів у вигляді казначейства. Головним призначенням національних
казначейств є сприяння оптимальному управлінню державними фінансами

шляхом забезпечення своєчасного і повного формування дохідної
частини національних бюджетів усіх рівнів та цільового використання
бюджетних коштів при одночасному зменшенні видатків на державне
фінансування. При цьому роль казначейства у виконанні бюджету може бути
як пасивною (коли казначейство лише виділяє ресурси бюджетним установам
для виконання їх програм), так і активною (коли казначейство має право
встановлювати обмеження на зобов’язання або оплату урядових видатків).

Загалом структура і роль казначейства, принципи його
організації в окремих країнах визначаються історичними і культурними
особливостями, а також економічною ситуацією і розподілом повноважень
між різними органами державної влади. У різних країнах на казначейство
покладені свої характерні функції.

Для аналізу економічних процесів, які відбуваються у
національній економіці, першочергове значення має теорія розширеного
відтворення. Одним із головних елементів цієї теорії є інвестиційний
процес. Саме від обсягу та якості інвестиційного фонду держави залежать
темпи економічною розвитку, стан економічного процесу тощо [21, с.3].

Для розв’язання широкого спектра проблем подолання економічної
скрути в Україні, для забезпечення національного піднесення треба
насамперед забезпечити матеріальну базу економічних реформ як на рівні
окремих підприємств, компаній, так і на рівні країни в цілому. На нашу
думку, саме в цьому полягає глибинний сенс тих процесів, які відбувалися
в господарстві країни протягом 90-х років. Зростання, яке спостерігаємо
останніми роками в Україні засвідчує, що на мікро- і макрорівнях
сформована певна фінансова база, яка дає змогу здійснити просування у
напрямку застосування новітніх технологій, нових підходів до
менеджменту. Така робота дасть можливість українським підприємствам
вийти на досягнутий в інших країнах рівень результатів виробництва та
виробничих відносин. При цьому рух уперед буде тим динамічнішим, чим
ширшим буде фронт перетворень виробничих процесів як в
організаційно-економічному,

так і у техніко-технологічному плані.

Велика частка національного продукту у вартісному вираженні
прибирає форми бюджетних ресурсів, окремі складові яких суттєво
вирізняються з точки зору їхньої інвестиційно-регулювальної ролі у
відтворювальних процесах. Так, обсяги й напрями використання ресурсів
бюджетних цільових фондів апріорі визначені та жорстко регламентуються
державою через Державне казначейство України, яке здійснює фінансування
бюджетних видатків.

„Державні фінанси”, тобто насамперед система бюджетів
держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інструментів впливу на
темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної сфери [30, с.31].

Історія зародження, становлення і розвитку казначейства
надзвичайно багата і тривала.

Термін «казначейство» походить від поняття «казна», яке в
перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави.
Казначейство (the Treasury) в перекладі з англійської означає скарб,
цінність.

Терміни «казна» і «казначейство» мають різні тлумачення в
різних країнах. Це можна пояснити розвитком та еволюцією з роками казни
як суспільного фінансового інституту, який є частиною спадку, традицій і
культури в різних державах.

Проблематику діяльності територіальних органів
Державного казначейства України досліджують такі вітчизняні вчені, як:
П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Г. Александров, С.О. Булгакова, О.I.
Назарчук, Н.I. Сушко, К.М. Огданський, С.І. Юрій, В.І. Стоян та інші.

Розглядаючи сучасні аспекти проблеми функціонування інституту
казначейства, як керуючої системи у сфері фінансів, ми не можемо не
розглянути історичні корені цього явища. Без цього кроку виключається
можливість прийняття ефективних управлінських рішень у сфері бюджетних
правовідносин на сучасному етапі. Неможливо кваліфіковано орієнтуватися
у

певних проблемах, не розуміючи їх історичну сутність і не
володіючи

напрацьованим за минулі часи досвідом.

Наприкінці 18 століття Петро І прийняв рішення заснувати такий
вид управляючої державної установи як колегія. Створюючи колегії, Петро
І перш за все прагнув виділити крупні групи справ та доручити кожну з
них особливій вищій установі. Центральною ідеєю функціонування колегії
було колегіальне прийняття як управлінських рішень, так і рішень за
результатами обговорення будь-якої справи. Серед усіх колегій особлива
увага приділялася камер-колегії, берг-колегії, комерц-колегії,
мануфактур-колегії та штатс-конторі. Коло їх завдань було окреслене
вирішенням найбільш важливих питань того часу, а саме управлінням
фінансами, справами, пов’язаними з розвитком промисловості, торгівлі та
взагалі народного господарства.

Зосередимо свою увагу на камер-колегії. Вона повинна була
збирати доходи, а також шукати додаткові джерела надходження грошових
коштів в казну держави. Витрачанням державних коштів займалась
штатс-контора. Першим президентом камер-колегії був призначений князь
Дмитро Голіцин. Це відбулося 15 грудня 1717 року.

За часів правління Катерини II відбулися деякі зміни в
діяльності камер-колегії. До зобов’язань, які були раніше додалися інші,
а саме :

збір доходів як в повному обсязі, так і у визначений час;

доставка зібраних доходів до необхідних місць;

забезпечення збереженості зібраних доходів;

складання щорічних реєстрів про доходи кожного уєзду губернії, при цьому
наведена інформація повинна бути точною;

доведення усіх відомостей про доходи та витрати губернії до відома
державного казначея.

За часів правління імператора Павла була заснована посада
державного казначея. Таким чином, фінансове управління в країні як і
раніше здійснювалося казенними палатами, але тільки тепер під наглядом
державного казначея.

У 1821 році 2 лютого був виданий імператорський указ про
заснування

департаменту державного казначейства, головним завданням якого були:

– контроль за рухом коштів по надходженням та витратам усіх

казначейства;

здійснення головного рахівництва усіх надходжень та витрат держави.

Можна сказати, що саме з цього періоду і почалося
становлення Державного казначейства, яке протягом часу приймало все
більш розвинені форми та державну значимість.

Казначейство як спеціальний фінансовий орган, що відав касовим
виконанням державного бюджету, в Росії був заснований після 1863 року як
департамент державного казначейства у складі Міністерства фінансів. Усі
зібрані казначейською системою прибутки надходили на єдиний рахунок у
Державному банку. Казначейство організовувало стягування податків,
зборів, мита, вело облік прибутків держави і відпускало кошти на
витрати, передбачені державним бюджетом.

Повний бюджет України був складений при гетьмані Павлові
Скоропадському. Загальну суму його прибутків обраховано на 3.249.730.000
крб., видатків – 5.346.735.000. Дефіцит у 2.097.005.000 крб. мав бути
покритий випуском серії білетів державної скарбниці на суму
1.004.650.000 крб. та іншими кредитними операціями на суму 1.092.355.000
крб. Можна вважати, що з Маніфесту Олександра І «Про затвердження
міністерств» від 8.10.1802р. серед перших міністерств було і
Міністерство фінансів. В його завдання входило управління державним
майном, яке давало необхідні доходи, і фінансування державних потреб.

Україна, як відомо, була провінцією Росії. Між нею та іншими
провінціями щодо бюджету нічого відмінного не було. Спроби побудувати
бюджет України на базі власної державності здійснювалися у 1917-1920
роках. Центральна Рада наприкінці 1917 року намагалася зробити
незалежними фінанси України від фінансів Росії. [12, с.15-1]

За часів Радянського Союзу касове виконання Державного
бюджету

здійснював Державний банк СРСР. Система виконання
Державного бюджету, що функціонувала в колишньому СРСР, була досить
ефективною і в цілому відповідала потребам централізованої планової
економіки, її функціонування забезпечувала органічна взаємодія, з одного
боку, державних банків, з другого – Міністерства фінансів, його місцевих
органів та галузевих міністерств і відомств.

Із здобуттям незалежності в Україні виникла природна
необхідність створення прийнятої в усьому світі фінансової структури для
контролю за виконанням бюджету.

Зміни в 1993 році функцій Національного банку України,
закріплення його незалежності від уряду України ускладнили процес
касового виконання Державного бюджету через банківську систему, призвели
до некерованості бюджетним процесом, розпорошення бюджетних коштів на
рахунках, відкритих в установах комерційних банків. В багатьох випадках
безпідставно затримувалося перерахування коштів через банківську
систему, внаслідок чого до державного бюджету України кошти надходили із
запізненням або зовсім не надходили. Питання видаткової частини
державного бюджету також були не регульовані. Практично контроль зі
сторони держави за виконанням державного бюджету та управління наявними
коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу
самостійності бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання
державного бюджету фінансовими органами. Таким чином, виникли об’єктивні
передумови для створення у державі окремого органу виконавчої влади,
який би забезпечив прозорість бюджетного процесу на стадії його
виконання, створення системи ефективного управління бюджетними коштами,
здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, надання
користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету
України. [14, с.18]

У 1995 році Указом Президента України “Про Державне
казначейство” від 27.04.95р. №335 засноване Державне казначейство
України, постановою

Кабінету Міністрів визначені його структура, основні завдання та
функції.

Сьогодні новостворене Державне казначейство намагається
продовжити те, що започаткували перші українські казначеї.

В своєму розвитку Державне казначейство України пройшло певні
етапи, які супроводжувались заснуванням організаційної структури органів
казначейства, перерозподілом виконання функцій як між банківською і
фінансовою системами, галузевими міністерствами і відомствами, так і між
підрозділами центрального апарату Міністерства фінансів України, його
місцевими фінансовими органами із запровадженням казначейського
виконання бюджетів, шляхом здійснення оплати рахунків розпорядників
коштів за надані їм товари та послуги на підставі поданих
підтверджувальних документів. При цьому запроваджено процедури контролю,
які здійснюються органами Державного казначейства. 1996 рік став роком
завершення створення структури органів Державного казначейства, яка
налічує на сьогодні близько 13 тисяч працівників. [15, с.19]

Була розпочата передача функцій фінансування від галузевих
управлінь Міністерства фінансів України Головному управлінню Державного
казначейства. 2001 роки стали для казначейства роками оптимізації
процесу управління бюджетними ресурсами шляхом удосконалення функцій
по виконанню видаткової частини бюджету. З 1 січня 2004 р. на
казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками були
переведені місцеві бюджети Івано-Франківської області.

Підводячи підсумки пройдених етапів розвитку казначейської
системи необхідно відзначити , що органи Державного казначейства України
реалізували функцію обслуговування місцевих бюджетів, при цьому було
забезпечено:

відповідну прозорість бюджетного процесу;

поточний контроль за цільовим спрямуванням коштів;

достовірність звітних даних про виконання Державного бюджету

за видатками.

1.2. Видатки місцевих бюджетів та їх види

Використання бюджетних коштів безпосередньо пов’язане з
виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на
них завдань, найважливішими з яких є регулювання суспільного
відтворення, задоволення потреб населення, управління державою,
забезпечення охорони правопорядку, функціонування національної оборони,
здійснення міжнародного співробітництва, охорона навколишнього
природного середовища тощо. Широке коло державних завдань зумовлює
різноманітність напрямів витрачання коштів, які зосереджені в
централізованому фонді грошових коштів держави.

Згідно з Бюджетним кодексом України виділяють:

– видатки бюджету –кошти, що спрямовуються на здійснення
програм

і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за
винятком коштів

на погашення основної суми боргу та повернення надміру
сплачених

до бюджету сум;

– витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на
погашення

основної суми боргу.

Класифікація видатків має такі складові:

1) функціональна класифікація видатків, яка охоплює
такі рівні деталізації:

– розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на
здійснення

відповідно загальних функцій держави, Автономної
Республіки

Крим чи місцевого самоврядування;

підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування

бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави,

Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) економічна класифікація видатків, згідно з якою видатки
бюджету поділяють на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування
за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром
фінансів

України;

3) відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік
головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне
казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх
розпорядників бюджетних коштів;

4) програмна класифікація видатків бюджету застосовується при
формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Протягом усього періоду розвитку бюджетної системи України її
стан найчастіше характеризується обмеженістю бюджетних коштів.

Обмеженість бюджетних коштів визначається не лише їх І
номінальною величиною, передусім двома факторами:

обсягом прийнятих рішень щодо потреби у видатках;

ефективністю використання наявних бюджетних ресурсів.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне
виділення коштів з бюджету, що забезпечує процес розширеного і
відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатність та і апарат
управління державою з дотриманням режиму економіки за постійного
здійснення контролю. Суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за
допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які
виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями,
установами всіх форм власності та фізичними особами – з іншого, з точки
зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду
на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних
потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг,
своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня
централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це,
у свою чергу, залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими
платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

Система бюджетного фінансування включає принципи, форми та
методи надання бюджетних асигнувань суб’єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття бюджетне фінансування
здійснюється на основі таких принципів: плановості, цільового
спрямування коштів, безповоротності та безвідплатності, ефективного
використання коштів, оптимального поєднання власних, кредитних і
бюджетних джерел, додержання режиму економії та здійснення постійного
контролю за їхнім використанням. В даний час використовуються такі форми
бюджетного фінансування:

кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими

коштами установ і організацій соціально-культурної сфери,

оборони, органів державного управління та соціального
захисту

населення;

– державне фінансування інвестицій. Відповідно
до бюджетної

класифікації видатків фінансування будівництва
об’єднано в одну

групу разом з архітектурою і включає державні інвестиції
на основні

об’єкти економічного і соціального розвитку України
в ринкових

умовах;

позички з державного бюджету державним підприємствам.

Фінансова підтримка державним та іншим підприємствам, у майні

яких частка державної власності перевищує 50%, здійснюється
з

бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі
під

затверджені проекти використання коштів, що надаються
як

державна підтримка. Фінансову підтримку у вигляді бюджетної

позики надає Міністерство фінансів України на договірній основі;

державні дотації – форма бюджетного фінансування,
яка

застосовується для фінансування планово-збиткових підприємств і

організацій, які надають послуги або виробляють
необхідну

народному господарству продукцію, витрати на виробництво яких

вищі від цін реалізації.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є
основним планом який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та
здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання
нею своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до
бюджетних призначень.

Бюджетне призначення – це повноваження, яке надано головному
розпоряднику коштів бюджету законом України про державний бюджет,
постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої
ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке
дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або місцевому
фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів
на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Кошторис має дві складові:

– загальний фонд, який містить обсяг надходжень із
загального фонду

бюджету та розподіл видатків за
повною економічною

класифікацією на виконання бюджетною установою,
організацією

основних функцій;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального

фонду бюджету та їх розподіл за повною
економічною

класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а

також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням

установою основних функцій.

Основа бюджетного фінансування – бюджетне нормування, зміст
якого полягає у визначенні науково обґрунтованих обсягів витрат на
відповідну розрахункову одиницю. У процесі бюджетного нормування
визначаються норми видатків та фінансові нормативи бюджетної
забезпеченості. Залежно від того, в яких одиницях вимірювання
відображаються норми, розрізняють дві основні групи норм: матеріальні та
фінансові.

За умов формування на ринковій економіці система витрачання
бюджетних коштів та народне господарство зазнає суттєвих змін. Бюджетні
асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і
наймасштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів,
пов’язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення
фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної
інфраструктури. Щоправда, ще деякий час цільові бюджетні дотації
збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають
суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному
господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у
виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних
вкладень, виконання програми приватизації державної власності та
скорочення сфери державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне
господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного
фінансування цих витрат. За умов ринку запишуться такі видатки, які
потребують обов’язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше,
і надалі буде функціонувати державний сектор економіки, який потребує
розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється
бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації
економіки та розвитку підприємництва необхідна фінансова підтримка
держави у вигляді бюджетних коштів.

Формування раціональної державної інвестиційної політики,
вибір оптимальних об’єктів і форм інвестування є важливою передумовою
ефективного використання бюджетних коштів на економіку, виходу з
економічної кризи, економічного зростання, стабілізації фінансової
системи держави.

Метою надання фінансової підтримки підприємствам з бюджетних
асигнувань на поворотній або безповоротній основі є запобігання
банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового
становища підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції,
робіт чи послуг.

Видатки на розвиток промисловості та енергетики є
найбільшими за

обсягом у складі видатків на економіку. Планування видатків на розвиток
промисловості та енергетики здійснюється на основі зведених балансів
доходів і видатків міністерств і відомств, відділів та управлінь
місцевих державних адміністрацій і виконавчих комітетів місцевих рад,
яким підпорядковуються підприємства і організації державної форми
власності. Зведені баланси доходів і видатків складаються на основі
балансів доходів і видатків підпорядкованих підприємств, а також
розрахунків видатків, що фінансуються у централізованому порядку.

Видатки на розвиток промисловості та енергетики відображаються
у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Суми видатків, передбачені
зведеними балансами доходів і видатків, включаються до відповідних
бюджетів і після їх затвердження фінансуються через головних
розпорядників коштів.

Сільське господарство – дуже важлива галузь економіки, яка
забезпечує промисловість сировиною і матеріалами, а населення –
продуктами харчування. В Україні є всі умови для ефективного
функціонування цієї галузі, а саме: родючі землі, сприятливий клімат,
робоча сила.

Особливості фінансування сільського господарства обумовлені
його галузевими відмінностями, до яких належать: сезонність виробництва
та велика тривалість виробничого циклу, родючість ґрунтів, кліматичні
умови і природнокліматичні фактори, організаційно-економічні особливості
тощо.

В Україні комунальний сектор економіки включає різні галузі:
промисловість, сільське господарство, транспорт та зв’язок, будівництво,
торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне
господарство, побутове обслуговування населення та ін.

1.3. Сутність касового обслуговування розпорядників та одержувачів
коштів з місцевих бюджетів

Місцеві бюджети – важливий і складний елемент бюджетної
системи держави. В умовах переходу до ринку зростає значення місцевих
бюджетів у проведенні економічної і регіональної політики, розв’язанні
соціальних проблем, підтримці малозабезпечених і незахищених верств
населення. Шлях ринкових реформ в Україні привів до необхідності
переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів, в тому числі
і за видатками. Відповідно до положень Бюджетного кодексу, повноваження
органів Державного казначейства в частині обслуговування операцій
місцевих бюджетів за видатками зосереджуються на посиленні контролю за
рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному запобіганні їх нецільового
використання та впровадженні нових засад управління бюджетними
зобов’язаннями.

Здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюджетів
при казначейському обслуговуванні має такі особливості:

усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються
в територіальних відділеннях Державного казначейства на ім’я
розпорядників коштів місцевих бюджетів;

розпорядники бюджетних коштів позбавлені можливості отримувати бюджетне
фінансування на банківські рахунки і самостійно вирішувати питання
доцільності та обсягу використання наявних державних коштів;

оплату видатків виконують органи Державного казначейства після одержання
від розпорядників коштів розрахункових документів;

органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю
касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених
бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов’язанням;

органи Державного казначейства здійснюють платіж на користі

суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи або
надали

послуги бюджетним установам.

Основне завдання органів Державного казначейства України при
казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів полягає в сприянні
виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненні
ефективного управління коштами місцевих бюджетів. При цьому основним
завданням цієї діяльності повинно бути створення оптимальної системи
оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних
розрахунків за зобов’язаннями місцевих органів влади та розв’язання
проблеми короткострокової незбалансованості місцевих бюджетів (покриття
касових розривів).

Функціонування казначейської системи за видатками місцевих
бюджетів полягає в забезпеченні того, щоб усі трансакції з бюджетними
коштами були незалежно санкціоновані, задокументовані, зареєстровані в
інформаційній системі і, головне, не перевищували обсягів встановлених
бюджетних призначень та відповідали їм.

Проблема тимчасової нестачі грошових коштів, яка виникає перед
місцевими бюджетами, та покладення на органи Державного казначейства
покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками
місцевих бюджетів є ключовою при ухваленні рішення про переведення
коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі
операції мають здійснюватися шляхом використання тимчасово вільних
коштів місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства замість
залучення кредитів на банківському ринку, як це прийнято в усьому світі.
Саме функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечувати
оптимізацію здійснення платежів з видатків у межах асигнувань,
передбачених місцевими бюджетами. Роль казначейства полягає не у
виконанні окремих видаткових повноважень, а, радше, в комплексному
обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу.

В органах Державного казначейства з 1 січня 2001 р.
запроваджено

облік зобов’язань розпорядників коштів державного бюджету.
Облік

зобов’язань розпорядників коштів та контроль за їх дотриманням
здійснюється органами Державного казначейства згідно з вимогами „Порядку
обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного
казначейства”.

Зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного
асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару,
послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного
періоду, стосовно яких необхідно виконати платежі протягом цього ж
періоду або у майбутньому [3, п.8]. зобов’язання розпорядників
поділяються на:

– договори, угоди, контракти тощо, прийняті
розпорядниками на

межах бюджетних асигнувань, передбачених їм у
відповідному

бюджеті на поточний бюджетний рік;

– фінансові зобов’язання, а саме: рахунки-фактури,
платіжні вимоги,

акти виконаних робіт тощо, тобто документи,
які отримує

розпорядник на виконання зареєстрованих зобов’язань
(договорів,

угод, контрактів тощо).

Головні розпорядники коштів розподіляють бюджетні асигнування
і доводять їх своїм підвідомчим установам, що слугує основою для
складання кошторису. Кошторис – основний плановий документ установи,
який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків,
визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою
своїх функцій та досягнення цілей, тобто взяття зобов’язань на
відповідний бюджетний період. Органи Державного казначейства здійснюють
облік зобов’язань розпорядників коштів державного бюджету на рахунках
позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання
державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного
казначейства України №119. Відповідно до вимог Порядку обліку
зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного
казначейства, розпорядники коштів державного бюджету мають право брати
зобов’язання щодо видатків державного бюджету в межах кошторисних
призначень, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних
заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов’язань
за минулі періоди. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники
повинні вжити заходів щодо ліквідації або скорочення обсягу взятих
зобов’язань, які перевищують уточнені плани асигнувань.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням
бюджетних коштів органи Державного казначейства України в процесі
розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів
здійснюють контроль:

– на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників
бюджетних коштів,

у тому числі фінансових;

– на етапі здійснення оплати рахунків розпорядників
бюджетних

коштів та одержувачів.

Здійснення касових видатків розпорядників та одержувачів
бюджетних коштів відповідно до планів асигнувань або планів використання
бюджетних коштів проводиться органами Державного казначейства України з
реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників
бюджетних коштів (одержувачів) шляхом проведення платежів з цих
рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України
відповідно до покладених завдань, Державне казначейство контролює
цільове направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на
підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних
коштів. Відповідальність за цільове використання бюджетних коштів несуть
розпорядники та одержувачі бюджетних коштів (рис. 1.1.) [25, с.419].

Документи на здійснення видатків приймаються органами
Державного казначейства від:

розпорядників бюджетних коштів:

– за видатками загального фонду та іншими коштами
спеціального

фонду відповідно до зареєстрованих в
органах Державного

казначейства зобов’язань, згідно з помісячними планами
асигнувань,

у межах залишку коштів на рахунку певним кодом
економічної

класифікації видатків;

– за спеціальним фондом (крім інших коштів
спеціального фонду)

відповідно до кошторисних призначень та в межах
загального

залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку.

2) одержувачів бюджетних коштів – відповідно до зареєстрованих
в органах Державного казначейства зобов’язань і згідно з планом
використання бюджетних коштів у межах залишків наявних на рахунку
коштів.

Кошти загального фонду

бюджету до розподілу

Зведені особові рахунки головних

розпорядників коштів

Особові рахунки головних

розпорядників коштів

Особові рахунки

розпорядників

коштів 2 ступеня

Реєстраційні рахунки

розпорядників коштів

2 ступеня

Реєстраційний

рахунок

Реєстраційні

рахунки

розпорядників

коштів

2 ступеня

Реєстраційні рахунки розпорядників коштів 3 ступеня

Рахунки одержувачів коштів

Оплата рахунків

(перерахування коштів за надані послуги, виконані роботи безпосередньо
суб’єктами господарської діяльності

Рис 1.1. Схема здійснення видатків при казначейському
обслуговуванні

місцевих бюджетів

Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків
розпорядників коштів бюджету здійснюється в органах Державного
казначейства за наявності:

– зареєстрованих зобов’язань;

– залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у
розрізі кодів

економічної класифікації видатків за
загальним фондом

відповідного бюджету або залишків коштів за
спеціальним фондом

відповідного бюджету;

– відповідності змісту операцій, представлених
підтвердними

документами, кодам економічної класифікації видатків зазначеним

у призначенні платежу.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність
підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення
платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за
зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових
документів.

Підставою для здійснення платежу розпорядників та одержувачів
бюджетних коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків,
та підтвердні документи, які потверджують цільове направлення коштів
(рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні,
трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти
про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за
державні кошти тощо). Порядок оформлення і подання цих документів до
органів Державного казначейства регламентується вимогами щодо обліку
зобов’язань, згідно з якими розпорядник коштів бюджету як споживач має
сплатити належну суму виконавцю робіт та послуг або постачальнику
товарів за умови виконання договірних умов.

Платіжні доручення подаються до органів Державного
казначейства в двох примірниках або в кількості примірників, потрібній
для всіх учасників безготівкових розрахунків, за встановленою
Національним банком України формою. В окремих випадках, за погодженням
з Державним казначейством

України, платіжне доручення подасться у довільній формі за умови
обов’язкового забезпечення наявності та графічного розташування усіх
елементів (рамки, лінії, текстові елементи) згідно з вимогами щодо
заповнення реквізитів платіжних доручень.

Крім того, подані в органи Держказначейства від розпорядників
та одержувачів бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються
казначеями на правильність заповнення реквізитів та відповідність
зразкам підписів і відбитка печатки.

При невиконанні будь-якої з цих вимог орган Державного
казначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на
доопрацювання.

В оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів може бути
відмовлено:

– за відсутності затверджених та взятих на облік
кошторисів видатків

та планів асигнувань;

– за відсутності або недостатності коштів на
відповідних рахунках

бюджетних установ чи організацій та/або
бюджетних чи

кошторисних призначень, крім установлених випадків;

– у разі обмежень здійснення бюджетних видатків, що
визначаються

чинними нормативно-правовими актами;

– при неподанні необхідних підтвердних документів
для оплати

рахунків;

– при недотриманні або порушенні
встановленого порядку

використання коштів загального та спеціального фондів
бюджету;

– за відсутності в бухгалтерському обліку виконання
бюджетів взятих

розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань;

– якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно
та/або

не підтверджують цільового направлення коштів;

– у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів
фінансової

звітності про виконання кошторисів доходів
і видатків та

використання бюджетних коштів. [6, с.4.8]

Органи Державного казначейства України повідомляють своїх
клієнтів про відмову в оплаті у письмовій формі. Платіжне доручення, не
прийняте до виконання у зв’язку з неправильним заповненням реквізитів
(якщо не заповнено хоча б один із реквізитів, відсутні підтвердні
документи, щодо яких передбачено подання разом із платіжним дорученням),
органи Державного казначейства повертають розпоряднику коштів без
виконання в день його отримання. На зворотному боці платіжного доручення
робиться запис про причину повернення без виконання та зазначається дата
його повернення за підписами головного бухгалтера або його заступника та
виконавця з проставленням штампу органу Державного казначейства.
Платіжні доручення та всі підтвердні документи, подані разом із ним і не
прийняті до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертаються
розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам, іншим клієнтам), від яких
вони надійшли. Вимоги щодо заповнення розрахункових документів, що
подаються органам Державного казначейства, аналогічні вимогам,
установленим для установ банків і визначеним Правилами заповнення
розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви на
відкриття акредитива.

Розпорядники і одержувачі бюджетних коштів відповідають за
правильність заповнення розрахункового документа, у тому числі номерів
рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів
бюджетної класифікації та достовірність даних у підтвердних документах,
які є підставок для здійснення платежу органами Державного казначейства.

Після проведення всіх контрольних операцій на відповідність
платіжного зобов’язання бюджетним призначенням на першому примірнику
прийнятих платіжних доручень ставиться відмітка про дозвіл на проведення
платежу з рахунків бюджету у вигляді відбитка штампа казначея «Підлягає
оплаті». Після здійснення платежу на платіжних дорученнях та підтвердних
документах, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді
відбитка штампа казначея «Оплачено».

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі
першого примірника розрахункового документа, який залишається на
зберіганні в органі Державного казначейства, а з розрахункових
документів у електронному вигляді – на підставі розрахункового документа
з доданням примірника на паперових носіях.

Розрахункові документи повинні подаватися як у паперовій
формі, так і у електронному вигляді. Реквізити розрахункового документа
в електронному вигляді повинні повністю відповідати реквізитам документа
у паперовій формі.

При здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків
розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів орган
Державного казначейства надає розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів
або іншому клієнту виписки за результатами попереднього, операційного
дня.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати,
стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів,
призначених на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою
оплатою, розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів бюджету та
інші клієнти подають до органів Державного казначейства заявку на видачу
готівки.

Заявки подаються органам Державного казначейства в двох
примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпоряднику
бюджетних коштів, одержувачу коштів державного бюджету або іншим
клієнтам з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як
обов’язковий документ і є додатком до бухгалтерських регістрів, що
підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів
разом із заявкою на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів та
одержувачі коштів бюджету повинні подавати платіжні доручення на
одночасне перерахування платежів, утримуваних із заробітної плати
працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і
зборів до державних цільових фондів, або документально підтверджувати їх
попередню сплату.

Крім того, у інформації до цього реквізиту зазначається, що
податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, утримані із
заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються
повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для
перерахування утриманих сум повністю), що вони перераховуються
пропорційно сумі виплаченої заробітної плати. Відповідальність за дані,
зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу», несе
платник.

Після отримання матеріальних цінностей, придбаних за готівку,
до органів Державного казначейства України подаються документи, які
підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (за потреби)
матеріальних цінностей (акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова
накладна, роздавальна відомість з підписами осіб, що одержали
матеріальні цінності тощо). Залишок невикористаних готівкових коштів
повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів
безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при
заповненні яких обов’язково вказується номер реєстраційного
(спеціального реєстраційного) рахунку, на який повинні бути зараховані
кошти. Органи Державного казначейства перераховують зазначені кошти на
рахунки їх власників. При застосуванні системи безготівкової виплати
заробітної плати кошти перераховуються (за згодою працівників установ та
організацій) на вкладні рахунки (рахунки фізичних осіб, відкриті в
установах банків). Обслуговування таких операцій здійснюється за окремим
порядком, визначеним відповідним органом Державного казначейства України
та погодженим з банком (який обслуговує ці операції). При цьому до
органів Державного казначейства подаються платіжні доручення, до яких
додається реєстр з переліком номерів рахунків фізичних осіб.

При перерахуванні коштів на рахунки групи 257 «Кошти до
виплати»

Плану рахунків комерційних банків України або вкладні рахунки кошти,
обов’язкові до перерахування з утримання із заробітної плати і
прирівняних до неї платежів (прибутковий податок з громадян, збір на
обов’язкове пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування
тощо), перераховуються органами Державного казначейства на підставі
платіжних доручень, які подаються розпорядниками бюджетних коштів,
одержувачами коштів державного бюджету та іншими клієнтами.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА ВИДАТКАМИ

2.1. Характеристика Коломийського відділення Державного
казначейства

На сьогоднішній день систему Державного казначейства України
становлять: Державне казначейство України та його територіальні органи –
управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах,
районах у містах.

Державне казначейство та його територіальні органи у своїй
діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами
державної виконавчої влади, Національним банком України, установами
інших банків, Державною податковою службою, місцевими фінансовими
органами, Державною контрольно-ревізійною службою в Україні.

Основними завданнями Державного казначейства України є :

організація виконання державного бюджету України і здійснення контролю
за цим;

управління наявними коштами державного бюджету України, у тому числі
в іноземній валюті, та коштами державних цільових фондів у межах
видатків, встановлених на відповідний період;

фінансування видатків державного бюджету України;

ведення обліку касового виконання державного бюджету України;

складання звітності про стан виконання державного бюджету
України;

здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом
відповідно до чинного законодавства;

розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної
Республіки Крим, областей, містах Києва та Севастополя відрахувань від
загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за
нормативами, затвердженим Верховною Радою України;

здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних
цільових фондів;

розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського
обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є
обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що
використовують бюджетні кошти та кошти державних цільових фондів. [2,
с.4-5]

Основним завданням Державного казначейства також є
удосконалення системи ефективного управління коштами державного бюджету
та процедур попереднього контролю за їх витрачанням, розробка нової
політики бухгалтерського контролю і звітності, чітке визначення і
розподіл функцій між учасниками бюджетного процесу, створення єдиного
комплексу технічних і програмних засобів інформаційної системи
Державного казначейства та інші.

Державне казначейство України відповідно до покладених
завдань:

організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з
принципу Єдиного казначейського рахунку;

здійснює керівництво територіальними органами Державного казначейства;

веде зведені реєстри розпорядників коштів державного бюджету України,
державних цільових фондів та рахунків територіальних органів Державного
казначейства;

здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводить
операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті,
в межах розпису доходів і видатків державного бюджету;

здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з
іншими коштами, що перебувають у розпорядженні

Уряду України;

організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів
державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх
поточного використання у межах затверджених на відповідний період
видатків;

доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів
Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного
бюджету;

організовує розподіл між державним бюджетом та бюджетами Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відрахувань від
загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених
відрахувань;

веде зведений бухгалтерський облік руху коштів державного бюджету на
рахунках Державного казначейства.

Відділення Державного казначейства у районах, містах, районах
у містах:

1) здійснюють виконання відповідних показників Державного
бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних
позабюджетних фондів у частині, що визначається Головним управлінням
Державного казначейства;

2) забезпечують відповідно до встановлених розмірів
асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків Державного
бюджету;

3) ведуть облік розпорядників коштів, яким виділяються
асигнування з Державного бюджету та державних позабюджетних фондів;

4) здійснюють прогнозування та касове планування коштів
Державного бюджету;

5) розподіляють між Державним бюджетом та бюджетами
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя
відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових
платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

6) здійснюють за поданням державних податкових інспекцій
повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених
податків, зборів та обов’язкових платежів;

7) ведуть бухгалтерський облік руху коштів державного
бюджету за рахунками відділень Державного казначейства;

8) здійснюють збирання, контроль, зведення та подання
вищестоящим органам Державного казначейства фінансової звітності про
стан виконання показників державного бюджету відповідним регіоном;

9) проводять роботу, пов’язану із здійсненням
контролю за дотриманням чинного законодавства України з
питань виконання державного бюджету;

10) передають відповідним Державним податковим
інспекціям документи про стягнення у безспірному порядку до державного
бюджету штрафів за порушення установами банків та
підприємствами зв’язку встановленого порядку проходження і виконання
платіжних доручень по доходах і видатках Державного бюджету;

11) готують і подають вищестоящим органам Державного
казначейства у разі потреби пропозиції про скорочення видатків
Державного бюджету;

12) розглядають заяви, пропозиції, скарги громадян,
підприємств, установ та організацій з питань, що належать до їх
компетенції.

На казначейську систему виконання видаткової частини бюджету,
принциповою ознакою якої є здійснення видатків, розпорядників бюджетних
коштів шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства
переведено понад 30 тисяч розпорядників та одержувачів коштів державного
бюджету, яким відкрито понад 114 тисяч рахунків. Завдяки переходу від
відомчого фінансування до оплати рахунків, інформація про виконання
державного бюджету сконцентрована в системі Державного казначейства в
принципово більш широкому та прозорому вигляді, доступ до неї став
незрівнянно простіший. Це, в свою чергу, дало можливість контролювати
бюджетні видатки на всіх стадіях виконання державного бюджету. До
запровадження казначейського виконання державного бюджету, фактично
існував лише один вид фінансового контролю – аудит, який здійснювався
шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в
установах, організаціях органами Контрольно-ревізійної служби та
внутрішнього аудиту 1 раз на два роки.

Учасниками відносин, в процесі виконання бюджетів виступають
органи Державного Казначейства України, фінансові органи, головні
розпорядники бюджетних коштів, розпорядники коштів II та III ступеня.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в
особі їхніх керівників, які відповідно до Бюджетного Кодексу отримують
повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Головний розпорядник коштів :

розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій,
визначених нормативно-правовим актами, виходячи з необхідності
досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні
запити і подає їх Міністру фінансів України чи місцевому фінансовому
органу;

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про
Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет, доводить у
встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня
(одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань,
забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо
інше не передбачено законодавством;

здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих

розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачам

бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

одержує звіти про використання коштів від розпорядників
нижчого рівня і аналізує ефективність використання ними бюджетних
коштів.

Розпорядники коштів II ступеня – бюджетні установи в особі
їхніх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття
зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої
установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу
розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм
одержувачам.

Розпорядники коштів III ступеня – бюджетні установи в особі
їхніх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття
зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої
установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо
підпорядкованим їм одержувачам. [4, с.8-9]

Отже, підсумовуючи все вищесказане, на сьогоднішній день
основними завданнями Державного казначейства України є забезпечення
урядової політики щодо управління бюджетними коштами, яка повинна бути
спрямована на створення такої оптимальної системи оперативного
управління державними фінансами, що забезпечить своєчасні розрахунки за
зобов’язаннями держави і сприятиме вирішенню проблеми незбалансованості
ресурсної і видаткової частини державного бюджету в часі.

Відділення Державного казначейства відповідно до завдань,
покладених на Державне казначейство:

організовує та здійснює виконання Державного бюджету, виходячи з
принципу Єдиного казначейського рахунку;

здійснює керівництво відділами, начальники яких є у прямому
підпорядкуванні начальнику відділення;

веде реєстри розпорядників коштів державного бюджету,

державних цільових фондів;

доводить розпорядникам коштів обсяги асигнувань, що виділяються з
державного бюджету;

організовує розподіл між державним бюджетом та бюджетами міста та
району, відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і
обов’язкових платежів за відповідними нормативами;

веде бухгалтерський облік руху коштів державного бюджету на рахунках
Держказначейства;

організовує роботу відділів по питаннях дотримання чинного законодавства
України по виконанню державного бюджету, надходження та використання
цільових фондів;

забезпечує відповідно до встановлених розмірів асигнувань та касового
плану цільове фінансування видатків державного бюджету;

веде облік розпорядників коштів, яким виділяється асигнування з
державного бюджету та цільових фондів;

здійснює прогнозування та касове планування коштів державного бюджету;

здійснює за поданням податкових інспекцій повернення за рахунок
Держбюджету зайво сплачених податків, платежів;

передає відповідним податковим інспекціям документи про стягнення у
безспірному порядку до Держбюджету штрафів за порушення установами
банків та підприємствами зв’язку встановленому порядку проходження і
виконання платіжних доручень по доходах і видатках Держбюджету.

Розглянемо структуру Коломийського відділення Державного
казначейства

НАЧАЛЬНИК

відділення Державного казначейства

Інспектор

Прибиральниця

Заступник начальника-

відділення Державного відділу доходів до

казначейства бюджету

Операційний Відділ

доходів до видатків відділ обліку

бюджету державного і
звітності

місцевого

бюджету

Рис. 2.1. Структура Коломийського відділення Державного казначейства

Коломийське відділення Державного казначейства забезпечує
касове виконання місцевих бюджетів за доходами та видатками.

2.2. Особливості казначейського обслуговування місцевих
бюджетів за

видатками

Основу нормативно-правової бази, згідно з якою здійснюється
казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками складають
Бюджетний кодекс та Порядок казначейського обслуговування місцевих
бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від
04.11.2002 р. № 205.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів
державного казначейства у частині обслуговування місцевих бюджетів за
видатками зосереджується на посиленні контролю за рухом коштів місцевих
бюджетів, своєчасному попередженні їх нецільового використання та
впровадженні нових засад управління бюджетними зобов’язаннями.

Основним завданням органів казначейства в процесі
обслуговування місцевих бюджетів є сприяння виконанню бюджетної політики
місцевого самоврядування та здійсненню ефективного управління коштами
місцевих бюджетів. Це завдання має бути реалізоване через створення
оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами. Власне
функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечувати
оптимізацію здійснення видатків у межах асигнувань, передбачених
місцевими бюджетами.

Разом з тим здійснення фінансових операцій за видатками
місцевих бюджетів органами Державного казначейства має такі особливості:

1) усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на
рахунках, що відкриваються у територіальних органах державного
казначейства на ім’я відповідних органів місцевого самоврядування;

2) виділення коштів головним розпорядникам коштів
місцевих бюджетів здійснюється на підставі розпоряджень відповідних
органів місцевого самоврядування;

3) перерахування асигнувань розпорядникам коштів
нижчого рівня

проводиться відповідно до розподілів головних розпорядників коштів
місцевих бюджетів;

4) оплата видатків органами казначейства здійснюється після
одержання від розпорядників коштів розрахункових документів відповідно
до взятих зобов’язань;

5) органи казначейства здійснюють контроль за відповідністю
касових

видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних
призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов’язанням;

6) платіж здійснюється на користь суб’єктів господарської
діяльності, які виконали роботи або надали послуги бюджетним установам.

Таким чином, роль органів Державного казначейства полягає не у
виконанні окремих видаткових повноважень, а у комплексному обслуговувані
всіх учасників бюджетного процесу з відображенням усіх операцій в обліку
та фінансовій звітності.

Організаційні взаємовідносини між органами Державного
казначейства, місцевими фінансовими органами, платниками податків,
зборів (обов’язкових платежів), розпорядниками бюджетних коштів у
процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками
регламентуються Порядком казначейського обслуговування місцевих
бюджетів.

Перерахування коштів на здійснення видатків та оплата витрат
розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюється за наявності даних
про територіальне розташування мережі установ, підприємств, організацій.

З метою запровадження єдиної методики складання мережі
розпорядників коштів місцевих бюджетів наказом Міністерства фінансів
України від 13.12.2004 р. № 773 затверджено Методичні рекомендації зі
складання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів усіх рівнів.

Згідно з вимогами Методичних рекомендацій до мережі
розпорядника коштів місцевих бюджетів включаються установи (організації,
підприємства), внесені до Єдиного реєстру розпорядників
(одержувачів)

коштів місцевих бюджетів усіх рівнів.

Головні розпорядники формують мережу в розрізі розпорядників
нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, із обов’язковим
зазначенням їх статусу (розпорядник чи одержувач), з урахуванням
необхідності своєчасного її подання до відповідного органу казначейства.
Розпорядники нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів включаються до
мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони
отримують асигнування безпосередньо від них.

Юридичні особи, які відповідно до укладених договорів виконали
для бюджетної установи або одержувача відповідні роботи (надали послуги,
поставили товари), не включаються до їх мережі, а оплата робіт
здійснюється на підставі договорів та відповідних підтверджуючих
документів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства,
відкритий в установі банку.

Методичними рекомендаціями також встановлено певні обмеження
щодо включення до мережі установ, підприємств, організацій:

юридична особа, що включається до мережі, не може бути одночасно
розпорядником коштів та їх одержувачем;

бюджетна установа (організація) не може бути одночасно головним
розпорядником коштів різних бюджетів;

установа (організація, підприємство) не може бути включена одночасно до
мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за одним
кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих
бюджетів;

головний розпорядник бюджетних коштів не може бути включений одночасно
до мережі іншого головного розпорядника в якості розпорядника коштів
нижчого рівня;

розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не може бути
включений одночасно до мережі декількох головних розпорядників коштів.

При формуванні бази даних про мережу
розпорядників коштів

місцевого бюджету (не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року)
головні розпорядники та розпорядники коштів нижчого рівня подають до
органу Державного казначейства за місцезнаходженням дані щодо мережі
установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом.
Інформація щодо мережі розпорядника подається за формою, наведеною у
додатку 8.

При зміні мережі установ головні розпорядники та розпорядники
коштів нижчого рівня повідомляють відповідні органи Державного
казначейства за місцем обслуговування. Реєстр змін до мережі
розпорядника коштів місцевих бюджетів з їх обґрунтуванням, погоджений з
відповідним фінансовим органом, подається до органу казначейства на
паперових та електронних носіях.

У разі недотримання розпорядником бюджетних коштів
установлених вимог при складанні мережі та внесенні змін до неї,
документ повертається органом казначейства розпоряднику на доопрацювання
з відповідною позначкою.

Обслуговування місцевих бюджетів за видатками здійснюється
відповідно до бюджетних розписів. Формування та затвердження розпису
місцевого бюджету, а також забезпечення його відповідності рішенню про
місцевий бюджет належить до компетенції керівника місцевого фінансового
органу або голови сільської, селищної чи міської ради у разі, якщо
фінансового органу не утворено.

Після затвердження місцевих бюджетів фінансові органи (міські,
сільські, селищні ради або їх виконавчі органи) складають розпис
фінансування місцевих бюджетів та помісячний розпис фінансування
загального фонду місцевих бюджетів, розпис асигнувань місцевих бюджетів
та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів та
направляють їх органам державного казначейства. Органи казначейства
реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групою
рахунків

позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку
виконання державного та місцевих бюджетів.

До розписів місцевих бюджетів можуть вноситися зміни. У таких
випадках фінансові органи подають органам казначейства довідки про
внесення змін у розпис та помісячний розпис загального фонду
відповідного місцевого бюджету. Казначейства здійснюють реєстрацію
довідок та відображають унесені зміни в обліку виконання місцевого
бюджету на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового
обліку.

Міністерство фінансів АР Крим, місцеві фінансові органи у
тижневий термін доводять до головних розпорядників витяги із
затвердженого річного розпису асигнувань та помісячного розпису
асигнувань загального фонду відповідних місцевих бюджетів. Зазначені
документи є підставою для затвердження в установленому порядку
кошторисів і планів асигнувань розпорядниками бюджетних коштів.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після
отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів
відповідно до мережі подають органам Державного казначейства, в яких
вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів, зведення
показників спеціального фонду кошторису, розподіл показників зведених
планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів в розрізі
розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів відповідно до мережі.
Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис та план
асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів.

Кошти місцевих бюджетів, які передбачаються для одержувачів
бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного
кошторису та плані асигнувань відповідного розпорядника коштів бюджету.
Одержувачі коштів місцевого бюджету подають до органу Державного
казначейства план використання бюджетних коштів, на підставі якого їм
виділяються бюджетні асигнування.

Органи Державного казначейства здійснюють
контроль за

відповідністю загальних сум, вказаних у зазначених документах,
сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів. У разі
невідповідності кошторисів та планів асигнувань даним розпису місцевих
бюджетів розпорядники повинні привести зазначені документи у
відповідність до розпису бюджету.

Дані зведених кошторисів і планів асигнувань обліковуються
органами Державного казначейства на рахунках, відкритих за групами
рахунків позабалансового обліку 912 “Кошторисні призначення з місцевих
бюджетів” та 914 “Призначення з місцевого бюджету за планом асигнувань”.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для прийняття
розпорядниками коштів бюджету зобов’язань на здійснення видатків,
передбачених відповідними місцевими бюджетами.

Органи Державного казначейства обліковують зобов’язання та
фінансові зобов’язання розпорядників коштів місцевих бюджетів, які у них
обслуговуються, на рахунках, відкритих за групою рахунків
позабалансового обліку 942 “Зобов’язання розпорядників бюджетних коштів
за коштами місцевого бюджету”.

Якщо місцевий бюджет не затверджено в установлений
законодавством термін, фінансові органи до 30 грудня відповідного
бюджетного року направляють тимчасовий розпис асигнувань з місцевих
бюджетів органам казначейства, які реєструють їх на відповідних
рахунках.

Міністерство фінансів АР Крим, місцеві фінансові органи
доводять до головних розпорядників коштів витяги з тимчасового розпису
асигнувань з місцевих бюджетів.

Видатки за рахунок власних надходжень розпорядників
здійснюються в межах тимчасових індивідуальних кошторисів та наявних
коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників на підставі
платіжних доручень та підтверджуючих документів на здійснення платежу.

Видатки, здійснені у зазначений період в обов’язковому порядку, повинні
бути враховані розпорядником та одержувачем бюджетних
коштів у

затвердженому кошторисі, плані асигнувань та плані
використання

бюджетних коштів. Надалі видатки здійснюються тільки після отримання
від розпорядника та одержувача коштів, затверджених в установленому
порядку вищезазначених документів.

Унесення змін до рішення відповідної ради про місцевий бюджет
здійснюється на підставі рішення сесії відповідної ради. Прийняття
рішення

про внесення змін до місцевих бюджетів можливе у випадках та порядку,
встановлених статтями 23 та 78 Бюджетного кодексу України, а також у
разі внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний
рік.

У випадках унесення змін до закону про державний бюджет у
частині, яка стосується виконання місцевих бюджетів, на відповідний рік
приймаються рішення про внесення змін до місцевих бюджетів. Рішення про
збільшення загального обсягу видаткової частини місцевого бюджету
приймається у випадку перевиконання дохідної частини місцевого бюджету
за підсумками першого півріччя не менше 5 відсотків обсягу доходів,
передбаченого у розписі. Крім того, якщо загальний фонд місцевого
бюджету було прийнято з дефіцитом, то збільшення видаткової частини
загального фонду відбувається виключно на суму вільного залишку
бюджетних коштів. Вільний залишок бюджетних коштів є різницею між
залишком коштів загального фонду бюджету та оборотною касовою готівкою
на кінець бюджетного періоду, який може використовуватись для покриття
тимчасових касових розривів (ст. 14-1 Бюджетного кодексу).

Унесення змін до розпису можливе також шляхом перерозподілу
видатків розпорядників коштів в межах загального обсягу бюджетних
призначень такого розпорядника. Міністерство фінансів України на
підставі обґрунтованого подання головного розпорядника коштів державного
бюджету може здійснювати перерозподіл видатків за бюджетною програмою в
розрізі економічної класифікації видатків в межах загального обсягу
бюджетних призначень такого розпорядника окремо за загальним та
спеціальними фондами. А перерозподіл бюджетних призначень за бюджетними
програмами у межах загального обсягу бюджетних призначень головного
розпорядника окремо за загальним та спеціальним фондами здійснюється
місцевим фінансовим органом за поданням головного розпорядника коштів.

Зміни до рішення відповідної ради про місцевий бюджет
оформляються відповідними довідками, на підставі яких вносяться зміни до
кошторисів та планів асигнувань розпорядників коштів.

Фінансові органи надають органам Державного казначейства
довідки про внесення змін у розпис та помісячний розпис загального фонду
відповідного місцевого бюджету і повідомляють розпорядників бюджетних
коштів про внесені зміни відповідними довідками.

Органи Державного казначейства здійснюють реєстрацію довідок,
про що на оригіналі довідки ставиться відбиток штампа та відображаються
унесені зміни в обліку виконання місцевого бюджету на відповідних
рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Про зміни повідомляються головні розпорядники коштів, які
протягом трьох днів складають та подають органам Державного казначейства
реєстри змін зведених кошторисів і помісячних планів асигнувань
загального фонду місцевих бюджетів у розрізі розпорядників коштів
бюджету нижчого рівня та одержувачів. Якщо зазначені зміни викликані
змінами у підпорядкуванні або розташуванні підвідомчих установ, то
головний розпорядник коштів подає зміни до зведеного кошторису одночасно
зі змінами до мережі, погодженими з відповідним фінансовим органом.

Зміни до кошторисів та помісячних планів асигнувань загального
фонду місцевих бюджетів, планів використання бюджетних коштів вносяться
розпорядниками та одержувачами на підставі довідок про зміни кошторису
та про зміни помісячного плану асигнувань загального фонду місцевих
бюджетів, які затверджуються керівником вищої установи та надаються
відповідним розпорядникам нижчого рівня.

Зміни до планів використання бюджетних коштів
затверджуються

керівником установи та погоджуються відповідним розпорядником коштів
бюджету.

У разі внесення змін до спеціального фонду кошторису (в
частині власних надходжень розпорядників) у зв’язку з потребою
перерозподілу видатків, виникненням нових видів надходжень або
перевиконанням показників, які були передбачені бюджетними
асигнуваннями, проводиться така робота:

розпорядники коштів протягом року вносять зміни до спеціального фонду
кошторису шляхом подання до відповідного органу казначейства довідки без
внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом.
Ця довідка є підставою для подальшого виконання кошторису в частині
спеціального фонду з урахуванням внесених змін;

головні розпорядники узагальнюють показники довідок про внесення змін до
спеціального фонду кошторисів розпорядників нижчого рівня за звітний
період та при поданні квартальної звітності про виконання кошторису
проводять з управліннями Державного казначейства звірку зведених
показників щодо внесених змін до планових показників спеціального фонду.

Органи казначейства ведуть облік таких змін, провадять видатки
спеціального фонду бюджету за власними надходженнями бюджетних установ
на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення
змін до бюджетного розпису.

Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової
звітності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним
фондом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним обліку
органів Державного казначейства про виконання спеціального фонду
місцевих бюджетів.

Порядком казначейського обслуговування місцевих
бюджетів

передбачено проведення операцій з перерахування коштів на
здійснення видатків із загального та спеціального (крім власних
надходжень розпорядників) фондів місцевих бюджетів. Кошти місцевих
бюджетів акумулюються на рахунках 3142 “Кошти загального фонду місцевих
бюджетів” та 3152 “Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів”.

Відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду
місцевих бюджетів фінансові органи проводять розподіл коштів загального
фонду місцевих бюджетів, що зараховані на рахунки, відкриті за
балансовим рахунком 3142 “Кошти загального фонду місцевого бюджету”, з
урахуванням зареєстрованих фінансових зобов’язань, та подають органам
Державного казначейства розпорядження про виділення коштів загального
фонду місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів.

Органи казначейства реєструють розпорядження у журналі
реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального)
фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпорядження зараховують кошти
на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті за балансовим
рахунком 3531 “Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із
загального фонду місцевого бюджету”. Головному розпоряднику коштів
надається виписка з особового рахунку, на підставі якої він готує та
подає органу Державного казначейства розподіл виділених бюджетних
асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам, які будуть
здійснювати видатки зі своїх реєстраційних рахунків.

Отриманий розподіл перевіряється органом казначейства щодо
відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам
невикористаних бюджетних асигнувань за загальним фондом та
зареєстрованих фінансових зобов’язань підвідомчих установ у розрізі
кодів економічної класифікації видатків.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим
направленням, то поданий розподіл в обов’язковому порядку повинен
містити примітку щодо призначення коштів. За наявності всіх необхідних
показників кошти зараховуються на рахунки підвідомчих установ.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на
інший, відкритий на балансі одного органу казначейства без виходу в
систему електронних платежів Національного банку України,
використовуються меморіальні ордери, складені на підставі відповідних
платіжних доручень розпорядників коштів.

Слід зазначити, що по всіх операціях щодо перерахування та
зарахування асигнувань органи Державного казначейства на наступний
операційний день подають усім учасникам розрахунків виписки рахунків.

Кошти спеціального фонду місцевого бюджету, що
зараховані на

рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 “Кошти спеціального фонду
місцевих бюджетів”, органи Державного казначейства на підставі
розпорядження про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів
у розрізі головних розпорядників коштів засобами програмного
забезпечення направляються на рахунки розпорядників, відкриті за
балансовим рахунком 3532 “Особові рахунки розпорядників за коштами,
отриманими із спеціального фонду місцевого бюджету”.

На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників
та рахунки одержувачів коштів місцевих бюджетів, що перебувають на
казначейському обслуговуванні й відкриті в органі казначейства за групою
рахунків балансового обліку 354 “Рахунки розпорядників та одержувачів за
коштами місцевих бюджетів” зараховуються кошти, які надходять як від
вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на
утримання, виконання певних доручень, здійснення видатків, відновлення
касових видатків тощо.

Усі суми коштів, що надходять готівкою у каси установ (у тому
числі суми невикористаної готівки), повинні бути зараховані на
реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та рахунки
одержувачів коштів місцевих бюджетів, відкриті в органах Державного
казначейства за групою рахунків балансового обліку 354 Плану
рахунків. На рахунки одержувачів коштів можуть бути зараховані
тільки суми невикористаної готівки, що відносяться на відновлення
касових видатків.

При внесенні готівки на реєстраційні, спеціальні реєстраційні
рахунки розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів
відправники коштів у платіжних документах (квитанціях тощо) зазначають
номери реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків розпорядників
коштів для зарахування цих коштів на рахунки власників.

Кошти, які надходять на рахунки розпорядників коштів,
вважаються отриманими доходами розпорядників бюджетних коштів або
коштами, що спрямовуються на відновлення касових видатків.

Аналіз видатків бюджетів м. Коломия

Бюджет міста Коломиї на 2004 рік по доходах і видатках
загального фонду в цілому заплановано в сумі 22037893 грн., в тому числі
по доходах без врахування трансфертів 15017000 грн.

Фактичне виконання бюджету по доходах загального фонду в
цілому склало 19739092 грн., що становить 89,6 відсотків до
запланованих, або з недовиконанням на 2298801 грн., в тому числі по
доходах загального фонду без врахування трансфертів надійшло 12986338
грн., що становить 86,5 відсотків до запланованих, або з недовиконанням
на 2030662 грн.

В порівнянні з минулим роком доходи загального фонду без
врахування трансфертів зменшились на 9,3 відсотки, або на 1333762 грн.

У звітному періоді промисловістю міста забезпечено виробництво
промислової продукції в порівняльних цінах на 57,8 млн. грн., що
становить 123,2 відсотки до обсягів виробництва за 2003 рік. Скоротили
випуск продукції 8 підприємств, або 33 відсотки загальної кількості.

Найбільше скорочення обсягів виробництва в порівнянні з
минулим роком, через відсутність замовлень, відмічається на ЗАТ
„Гардинна фабрика”, а саме на 405,1 тис. грн., ВАТ „Лісокомбінат” – на
70,5 тис. грн., ЗАТ „Щетинно-щіткова фабрика” – на 58,4 тис.” грн.; ВАТ
„Сирзавод” через процедуру банкрутства повністю не працював, що зменшило
обсяги виробництва на 253,9 тис. грн., до минулого року.

Протягом 2004 року отримано з Єдиного казначейського
рахунку

4840000 грн. короткотермінових позичок:

22.03.2004р. – 1000000 грн.;

16.06.2004р. – 1300000 грн.;

30.07.2004р. – 725000 грн.;

31.08.2004р. – 1315000 грн.;

01.11.2004р. – 500000 грн.

Короткотермінові позички в повному обсязі були
спрямовані на

виплату заробітної плати та нарахування на неї працівникам бюджетних
установ, та виплату відпускних педагогічним працівникам.

Погашення позичок здійснювалось шляхом щоденного відрахування
із поступлень загального фонду з дня, наступного за днем отримання
позички.

Отримано середньострокову позичку Міністерства фінансів
України в сумі 595500 грн.: 19.11.2004р. – 352900 грн.; 23.12.2004р. –
240600 грн., яка спрямована на виплату заробітної плати працівникам
бюджетних установ міста.

Видатки загального фонду бюджету м. Коломия з врахуванням
транcфертів з Державного бюджету за 2004 рік склали 20384184 грн. , що
складає 92,5 відсотки до річного плану (22037893 грн.)

Протягом року уточнення загального фонду міського бюджету
проведено рішеннями тринадцятої сесії четвертого демократичного
скликання від 28.09.2004 року № 1.089 та тридцять п’ятої сесії від
30.12.2004 року №1322.

Отримано трансфертів з Державного бюджету в сумі 5469254 грн.,
з них:

субвенція на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям,
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам – 2616943 грн.;

субвенція на надання пільг ветеранам війни та праці та субсидій
населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг
тепловодопостачання і водовідведення, квартплати, вивезення побутового
сміття – 2189555 грн.;

субвенція на надання передбачених чинним законодавством пільг ветеранам
війни та праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів
внутрішніх, реабілітованим громадянам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи з послуг зв’язку та інших, передбачених
законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих
категорій громадян – 650929 грн.;

субвенція на надання пільг ветеранам війни та праці ветеранам

військової служби, громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи та житлових субсидій населенню на придбання твердого та
рідкого пічного побутового палива та скрапленого газу – 11827 грн.

Крім того, отримано:

додаткову дотацію з державного бюджету на зменшення фактичних
диспропорцій між місцевими бюджетами через нерівномірність мережі
бюджетних установ – 300000 грн., яку спрямовано на оплату праці
працівникам освіти та культури;

додаткову дотацію з Державного бюджету місцевим бюджетам на
запровадження з 01 вересня 2004 року мінімальної зарплати в розмірі 237
грн. – 763500 грн.;

додаткову дотацію з обласного бюджету в сумі 220000 грн., яку спрямовано
на виплату відпускних працівникам освіти;

середньострокову позичку Міністерства фінансів в сумі 593500грн., яку
спрямовано на виплату зарплати працівникам бюджетних установ міста.

На утримання органів управління (виконкому та його відділів)
використано 1274173 грн., що складає 94,8 відсотка до річного плану
(1344300 грн.).

На оплату праці з нарахуваннями при плані 1188600 грн.
фактичні видатки склали 1181711 грн.

Економія по оплаті праці в сумі 6889 грн. створилась за
рахунок тимчасово вакантних посад в:

– міській раді,

– відділі освіти,

– фінансовому управлінні.

Видатки на оплату за теплоенергоносії при плані – 39400 грн.
склали 28909 грн. з них за теплопостачання – 6279 грн., водопостачання –
785 грн., електроенергія – 10208 грн., газ – 11637 грн.

На капітальні видатки при запланованих 15700 грн., використано
15538 грн., з них на придбання комп’ютерної техніки в міській
раді – 1778 грн. та 2100 грн. – в управління праці та соціального
захисту населення, 6740 грн. – на проведення капітального ремонту
фасаду міської ради, 4930 грн. – капремонту приміщення фінансового
управління.

Видатки на утримання установ освіти склали 10027781 грн. при
запланованих на 2004 рік 1083873 грн., що складає 92,5 відсотки до
річного плану.

На оплату праці з нарахуваннями при запланованих 8617663 грн.
фактичні видатки склали 8608104 грн.

Видатки на утримання дітей в дитячих дошкільних закладах
склали 2620891 грн., при запланованих на 2004 рік – 2856193 грн. Крім
того, надійшло батьківської плати за утримання дітей в дитсадках в сумі
300364 грн. Заборгованість по батьківській платі станом на 01.01.2005
року склала 4438 грн., або зменшилась проти 01.01.2004 року на 5471 грн.

Середня вартість харчування дітей в день склала 3 грн. 32
коп., фактично виконано 202,5 тисяч дітоднів проти запланованих 178
тисяч грн.

Видатки на утримання загальноосвітніх шкіл міста та гімназії
при плані 7181313 грн.. використані в сумі 6663835 грн.

Станом на 01.01.2005 року кількість класів-комплектів в ЗОШ
складає 278 або зменшилась на 4, відповідно кількість учнів зменшилась
на 590.

Середня наповнюваність учнів на один клас складає – 25,74 або
зменшилась проти минулого навчального року на 0,79.

Кількість груп продовженого дня на 01.01.2005 року складає –
20 або зменшилась на 4.

По установах освіти фактично зайняті посади станом на
01.01.2005 року складають 1557 одиниць або збільшено проти 01.01.2004
року на 44 за рахунок:

додатково введених 4-х посад в міському будинку освіти відповідно до
рішення міської ради від 29.01.2004 року № 716;

28 штатних посад (працівники кухні) введено в штати загальноосвітніх
шкіл в зв’язку з ліквідацією ДП „Шкільні їдальні” та 2 штатні посади в
господарське забезпечення, відповідно до рішення міської ради від
08.09.2004 року № 1066;

10 штатних посад в школах-садах.

На оплату комунальних послуг та енергоносіїв по установах
освіти використано 993489 грн. з них за теплопостачання – 641981 грн.,
водопостачання – 69984 грн., електроенергію – 230689 грн., газ – 48035
грн., вивіз сміття – 2200 грн.

На придбання обладнання при плані 16000 грн. використано 2220
грн. (закуплено бойлери в ЗОШ № 4, 5, 6).

На проведення капремонту установ освіти при
запланованих 230000 грн. використано 206500 грн., з них:

111000 грн. по дитячих дошкільних закладах: на ремонт системи опалення в
ДДЗ №7, 9, 21; ремонт м’якої покрівлі в ДДЗ № 16, 3;

95500 грн. на ремонт системи опалення в ЗОШ № 1, № 2, №4, №5, ЗНВК№10.

Видатки по програмі „Діти України” склали 33000грн., з них:

17200 грн. – оздоровлення дітей в пришкільних та міських таборах;

8000 грн. – придбання медикаментів для хворих дітей;

2800 грн. – на розвиток молодіжних організацій;

500 грн. – на розвиток малої академії;

1500 грн. – на слухопротезування;

3000 грн. – на преміювання обдарованих дітей за участь у всеукраїнських
олімпіадах, конкурсах.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення
населення за 2004 рік проводились за рахунок коштів міського бюджету і
субвенції з Державного бюджету. Всього використано 5595947 грн.., при
плані 5964507 грн., що складає 93,8 відсотки. За рахунок міського
бюджету кошти спрямовані на утримання:

територіального центру в сумі 166301 грн., при плані – 170000 грн.;

центру соціальної служби для молоді – 17911 грн., при плані -18000 грн.;

видатки на молодіжні програми та заходи – 9100 грн., при плані – 9100
грн.

Кошти спрямовано на:

відзначення міжнародного дня захисту дітей – 1600 грн.;

виплату допомоги прийомній сім’ї – 2980 грн.;

проведення семінару для батьків, що виховують дітей-інвалідів – 400
грн.;

проведення акції „Всесвітній день не паління” – 380 грн.;

проведення акції „Дебати” – 100 грн.;

проведення свята до дня Миколая, Нового року – 1500 грн.;

проведення свята до Дня молоді – 1000 грн.;

проведення свята до дня інваліда – 600 грн.;

відшкодування витрат шкільним їдальням – 30000 грн., при плані 30000
грн.;

інші видатки – 94016грн., при плані – 95800 грн., з них:

одноразова допомога малозабезпеченим громадянам по розпорядженнях
міського голови – 54498 грн., при плані 54652 грн.;

одноразова допомога на поховання – 19748 грн., при плані – 19748грн.;

доплата до пенсії ветеранам бойових дій ОУН-УПА – 19770 грн., при плані
– 21400 грн.

Видатки на фінансову підтримку громадських організацій
інвалідів і ветеранів за 2004 рік склали поточного року склали 22712
грн. при плані – 25000 грн., а саме:

товариству Червоного Хреста – 17920 грн.;

міськрайонному братству ОУН-УПА – 992 грн.;

раді старійшин – 300 грн.;

міській спілці хворих на цукровий діабет – 1000 грн.;

Коломийському ТПО УТОС – 300 грн.;

міськрайонному об’єднанню інвалідів праці, дитинства, загального
захворювання, армії – 400 грн.;

міськрайонній спілці афганців – 800 грн.;

організації ветеранів війни, збройних сил та праці – 1000 грн.

Видатки на фінансування пільг ветеранам війни та праці
проведені за рахунок субвенції з Державного бюджету в сумі 1401876грн.,
з них на:

пільги ветеранам війни та праці, реабілітованим громадянам на
житлово-комунальні послуги – 839018 грн.;

пільги ветеранам війни і праці на придбання твердого палива та
скрапленого газу – 1506 грн.;

інші пільги ветеранам війни і праці, реабілітованим громадянам, які
стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами – 314991 грн.;

пільги ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ
на житлово-комунальні послуги – 131734 грн.;

пільги іншим ветеранам військової служби та внутрішніх справ на
житлово-комунальні послуги – 20449 грн.;

пільги ветеранам Чорнобильцям на оплату житлово-комунальних послуг –
54685 грн.;

інші пільги ветеранам Чорнобильцям – 39493 грн.;

субвенція Державного бюджету на надання пільг іншим категоріям населення
при плані на рік – 231542 грн. профінансована – 231542 грн.

Видатки на пільги іншим категоріям населення з міського
бюджету при плані за 2004 рік – 140000 грн., профінансовані в сумі –
47438 грн.

Видатки на фінансування субсидій населенню на оплату
житлово-комунальних послуг відшкодовані в сумі 958108 грн., з них:

– відшкодування за поточний рік – 955800 грн. на:

електричну енергію – 125500 грн.;

газ – 541000 грн.;

водопостачання та водовідведення – 199200 грн.;

тверде паливо – 5200 грн.;

скраплений газ – 2800 грн.;

квартплата – 82000 грн.;

– на погашення заборгованості, яка виникла на 01.01.2004
року в

сумі 2304 грн., в тому числі на:

скраплений газ – 804 грн.;

тверде паливо – 1500 грн..

За рахунок субвенції з державного бюджету за 2004 рік
профінансовано видатки на державну допомогу сім’ям з дітьми в сумі
2616943 грн., з них на погашення заборгованості, яка виникла на
01.01.2004 року в сумі 166285 грн., виплата допомоги за поточний рік –
2450714 грн., в тому числі:

допомога у зв’язку з вагітністю і пологами – 129466 грн., з них на
погашення заборгованості – 10952 грн.;

допомога по догляду за дитиною віком до трьох років

незастрахованим матерям – 421029 грн., з них на погашення заборгованості
– 29391 грн.;

одноразова допомога при народженні дитини – 108664 грн., них на
погашення заборгованості – 4600 грн.;

допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням – 9770
грн., з них на погашення заборгованості – 630 грн.;

допомога на дітей одиноким матерям – 175288 грн., з них на погашення
заборгованості – 4946 грн.;

державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям
-1723046 грн., з них на погашення заборгованості – 104332 грн.;

на державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
за 2004 рік спрямовано 49736 грн., з них погашення

заборгованості – 3553 грн.

По житлово-комунальному господарству, при плані за звітний
період 1396000 грн., освоєно 1194840 грн., з них:

на капремонт житлового фонду використано – 328100 грн.,

при плані – 362000 грн. Виконано і оплачено:

ремонт м’яких покрівель – 151622 грн.;

сантехнічні роботи – 88112 грн.;

ремонт між панельних стиків – 18830 грн.;

діагностика ліфтів – 2278 грн.;

ремонт бетонних балконів – 22823 грн.;

ліквідація септиків, заміна водопровідних стиків – 3522 грн.;

утримання технагляду – 8334 грн.;

ремонт фасадів – 15508 грн.;

ліквідація наслідків пожежі – 4000 грн.;

ремонт квартир – 8000 грн.;

ремонт шиферних дахів – 5171 грн.

На благоустрій міста при плані 924000 грн., використано

764240 грн., з них на:

санітарну очистку міста – 395439 грн.;

озеленення – 148332 грн.;

освітлення – 138952 грн.;

ремонт площі скорботи – 9987 грн.;

утримання технагляду – 16596 грн.;

утримання кладовищ – 25246 грн.;

утримання шляхів – 86748 грн.;

реконструкція площі Шевченка – 15572 грн.

На фінансову підтримку КПЕЖ використано 74000 грн. при
запланованих – 80000 грн.

На побутове обслуговування (дотація лазні) – 18500 грн., при
плані 20000 грн.

За рахунок коштів бюджету м. Коломия утримується 14 установ
культури, з них 8 бібліотек, музей історії міста, міський будинок
культури “Народний Дім”, 2 музичні школи, художня школа, централізована
бухгалтерія. На утримання цих установ за 2004 рік використано 993189
грн. або 92,8 відсотки до річного плану (1070200 грн.)

На оплату праці з нарахуваннями при запланованих 873700 грн.
фактичні видатки склали 873700 грн. По школах естетичного виховання за
рахунок поступлень по батьківській платі фактичні видатки на оплату
праці склали 135606 грн.

В 2-х музичних і художній школах станом на 01.01.2005 року
навчаються 800 учнів, кількість збільшилась на 100 проти минулого
навчального року, 140 учнів повністю або частково звільнено від
батьківської плати, з них: 9 учнів -100%, 5 учнів – 50%, 126 учнів –
25%.

Відповідно до кількості учнів кількість педагогічних ставок
збільшилась на 17 одиниць і станом на 01.01.2005р. склала 129.

За звітний період заплановано поступлення батьківської плати в
сумі 136011 грн., фактично нараховано батьківської плати – 139046 грн.,
поступило – 134406 грн.

Станом на 01.01.2005 року заборгованість по батьківській платі
складає 6805 грн. або збільшилась проти 01.01.2004 року на 4469 грн..

На оплату комунальних послуг та енергоносіїв при запланованих
101000 грн., касові видатки склали 70679 грн., з них, за тепло – 45778
грн., електроенергію – 13546 грн., водопостачання – 1425 грн., газ –
8406 грн., вивіз сміття – 1524 грн.

Видатки на проведення культурно-мистецьких заходів в місті за
2004 рік при плані – 50000 грн. склали – 44378 грн., з них:

творчий звіт учасників художньої самодіяльності у місті Києві – 10810
грн.;

урочистості з нагоди Всеукраїнського Дня працівників культури і аматорів
народного мистецтва – 1800 грн.;

проведення свята перемоги – 1400 грн.;

проведення свята матері – 1000 грн.;

проведення молодіжного шоу „Красуня Коломиї” – 800 грн.;

проведення театралізованого дійства „Різдво в Карпатах” – 445 грн.;

проведення літературно-мистецького свята до 190-ї річниці
від дня народження Т.Г.Шевченка – 900 грн.;

вечір присвячений 15-тій річниці виводу військ з Афганістану – 700 грн.;

святкування 30-ти річчя художньої школи – 2000 грн.;

святкування Дня вчителя – 2000 грн.;

святкування Дня молоді – 300 грн.;

святкування Дня бібліотекаря – 1000 грн.;

святкування Дня міста – 14300 грн.;

проведення урочистостей до Дня Конституції – 500 грн.;

святкування Дня незалежності – 1500 грн.;

проведення Дня музею – 400 грн.;

урочистості до Дня соборності – 120 грн.;

театралізоване дійство „Прийди святий Миколаю” – 1000 грн.;

урочистості до міжнародного дня прав жінок і миру – 100 грн.;

послуги духового оркестру – 3203 грн.

За рахунок доходів на виконання власних повноважень проведені
видатки як фінансова допомога кінотеатру “Джерело” в сумі 8500 грн. при
запланованих 10000 грн., редакції газети “Коломийський вісник” – 44200
грн. при плані 45000 грн.

Крім того видатки на висвітлення роботи ради склали – 17232
грн. при плані – 22000 грн.

Видатки на фізичну культуру і спорт за 2004 рік склали 317566
грн. при плані 335727 грн. На проведення навчально-тренувальних зборів і
змагань використано 24994 грн. при плані 25000 грн.

Видатки на утримання двох дитячо-юнацьких спортивних шкіл
міського відділу освіти використані в сумі 292572 грн., при плані 310727
грн.

На проведення земельної реформи при плані 15600 грн., кошти
використані в сумі 15430, з них:

на корегування окремих підрозділів генплану міста – 6000 грн.;

на надання інформаційно методичних послуг – 9430 грн.

На пільговий проїзд окремих категорій громадян міським та
залізничним транспортом при запланованій на рік субвенції з Державного
бюджету в сумі 260786 грн., надійшло – 260786 грн., які спрямовано на
пільговий проїзд міським транспортом – 161586 грн., залізничним
транспортом – 99200 грн.

Видатки по програмі „Стабілізації та соціально-економічного
розвитку території” (КФК 180109) при плані 7600 грн. не фінансувалися.

Видатки на підтримку малого і середнього підприємництва (КФК
180404) профінансовано в сумі 7527 грн., при запланованих 7600грн. Кошти
використані на:

святкування Дня підприємця 1000 грн.;

ведення державного реєстру – 2485 грн.;

утримання реєстраційної палати – 4042 грн.

Видатки на погашення іншої заборгованості, що
виникла у

попередні роки, використані в сумі 312700 грн., з них на погашення
заборгованості по різниці в цінах КП „Водоканал” – 90000 грн.,
„Коломиятеплоенерго” – 130000 грн. На погашення заборгованості по
благоустрою профінансовано 30700 грн., капремонт житла – 4000 грн. На
погашення заборгованості за виконані роботи по капремонту приміщення
управління праці та соціального захисту населення спрямовано 58000 грн.

По КФК 250404 „Інші видатки” касові видатки склали 112033
грн., при запланованих на рік 196400 грн., з них:

41834 грн. – на виконання комплексної програми профілактики злочинності;

10000 грн. на виконання регіональної програми забезпечення пожежної
безпеки;

13800 грн. на виконання регіональної програми „Захисник Вітчизни”;

138000 грн. на виконання програми „Реформування та розвитку
житлово-комунального господарства”, з них:

12900 грн. на придбання вимірювальних приладів-хлораторів на насосній
станції;

19900 грн. придбання лічильників та конвекторів;

3100 грн. ремонт підйомників;

2100 грн. на ремонт інфільтраційних басейнів № 5, №6 на водозабірних
спорудах в місті;

899 грн. на судові витрати в міській раді;

1400 грн. на придбання канцтоварів на забезпечення роботи сесії;

6100 грн. членські внески Асоціації міст;

Видатки, що передаються до Державного бюджету за 2004 рік
склали 211900 грн., при запланованих – 211900 грн.

З резервного фонду бюджету м. Коломиї протягом року
профінансовано 55000 грн., з них:

4000 грн. ВУКМ на проведення ремонту будинку по вулиці

Людкевича № 8а;

41000 грн. – відділу освіти і науки на ремонт покрівель даху дитячих
дошкільних закладів №7, 16,17, 19, ЗНВК №7;

10000 грн. – ВУКМ для КП „Водоканал” для проведення
аварійно-відновлювальних робіт на ліквідацію наслідків інтенсивних
дощів.

Видатки спеціального фонду бюджету з врахуванням трансфертів з
Державного бюджету за 2004 рік склали – 2017040 грн. при плані на рік
2967592 грн.

З Державного бюджету отримано трансфертів на суму 131055 грн.,
які спрямовано:

121617 грн. – інші пільги ветеранам війни та праці, реабілітованим
громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій;

3236 грн. – інші пільги ветеранам військової служби та ветеранам органів
внутрішніх справ;

6202 грн. – інші пільги громадянам, які постраждали від Чорнобильської
катастрофи.

На ремонт міських доріг асфальтовим та графітним покриттям
використано 466700 грн., при плані на рік – 466700 грн.

Видатки на капітальні вкладення при плані на рік 1475000 грн.,
освоєні в сумі 648134 грн., з них:

89000 грн. встановлення шатрових дахів у дитсадках № 3, №19;

29750 грн. – встановлення підлоги в спортзалі ЗОШ №5;

30000 грн. – на придбання набору обладнання та інструментів для
уретерореноскопії;

64700 грн. – будівництво котельні по вул.. Чайковського;

197100 грн. – будівництво котельні по вул. Сахарова;

48900 грн. – будівництво пів запруди на річці Прут;

19600 грн. – реконструкція поліклініки ЦРЛ;

21900 грн. – реконструкція приміщення дитячої поліклініки;

10000 грн. – реконструкція водопроводу по вул. Лисенка;

10900 грн. – реконструкція системи опалення по вул. Коновальця;

6100 грн. – будівництво теплових мереж з попередньо ізольованих труб;

2400 грн. – реконструкція бульвару Л.Українки;

115584 грн. – будівництво котельні по вул. Франка;

2200 грн. – будівництво котельні по вул. Коновальця;

1545 грн. – утримання технагляду.

По фонду охорони навколишнього середовища при запланованих на
2004 рік 18000 грн., використано 17690 грн.

З ціллю енергозбереження, керівниками бюджетних установ у 2004
році розроблено заходи щодо економії бюджетних коштів по тепло
енергоносіях на суму 5,2 тис. грн., фактичне їх виконання склало 46,0
тис. грн., а також проведено заміну приладів обліку, зокрема 2 газових
та 2 електролічильники.

За даними звітності дебіторська заборгованість станом на
01.01.2005 р. по загальному фонду склала 40,7 тис. грн.

Дебіторська заборгованість по придбанню предметів і
матеріалів, оплаті послуг та інших видатках, яку допущено по установах
освіти становить 11,8 тис. грн., з них:

3,1 тис. грн. – заборгованість по попередній оплаті за господарські та
канцелярські товари;

7,6 тис. грн. – заборгованість по нестачах і крадіжках віднесена на
винних осіб;

0,7 тис. грн. – попередня оплата за медикаменти та 0,3 тис. грн.
попередня оплата за вивіз сміття КПЕЖ.

Дебіторська заборгованість по капітальних видатках склала 11,1
тис. грн.:

6,6 тис. грн. – за МП БМФ „Газовик” – оплата на виконання ремонтних
робіт в установах освіти (ДДЗ №3, ЗОШ№5);

4,5 тис. грн. – попередня оплата за конвектори для незахищених верств
населення по ВУКМ.

Загальна сума кредиторської заборгованості на 01.01.2005 р.
склала 1577,2 тис. грн., кредиторська заборгованість без врахування
видатків по поточних трансфертах населення за станом на 01.01.2005 р.
склала 1310,5 тис. грн.

Заборгованість по оплаті праці КЕКВ 1110-1120 станом на 1
січня 2005 року становить 491,4 тис. грн. – зарплата за другу половину
грудня, з них по:

органах управління – 45,8 тис. грн.,

установах освіти – 397,4 тис. грн.,

установах культури – 34,8 тис. грн.,

установах фізичної культури – 13,4 тис. грн.

Заборгованість по утриманню:

1) установ освіти склала 149,5 тис. грн. в тому числі: за
продукти харчування ЗОШ та дитячих дошкільних закладів – 105,7 тис.
грн., за господарські та канцелярські матеріали та інші послуги – 17,2
тис. грн.; 3,1 тис. грн. – по відрядженнях; 4,5 тис. грн. – за
виконані ремонтні роботи;

систем опалення в ЗНВК №10 „Ферум”, 18,7 тис. грн. – за виконані

ремонтні роботи для ДДЗ.

Кредиторська заборгованість по ВУКМ по поточних трансфертах
установам та організаціям на 01.01.2005р. становить 486,4 тис. грн.
(КЕКВ 1310). Заборгованість по благоустрою склала 164,4 тис. грн.
(саночистка міста -31,0 тис. грн., озеленення – 76,4 тис. грн.,
освітлення – 11,1 тис. грн., утримання кладовищ – 14,9 тис. грн.,
утримання доріг – 10,3 тис. грн., ремонт пам’ятника на пл. Відродження –
8,2 тис. грн..), заборгованість по різниці в цінах і тарифах – 100,0
тис. грн., 68,3 тис. грн. – по встановленню приладів обліку, по
капремонту житлового фонду – 153,6 тис. грн.

Кредиторська заборгованість по капітальних видатках ВУКМ
склала 3,2 тис. грн. – „Коломияводоканал” за водяні лічильники по
програмі реформування житлово-комунального господарства.

Значна сума кредиторської заборгованості, без врахування
трансфертів, проти 01.01.2004 р. зумовлена невиконанням бюджету міста
станом на 01.01.2005 p., а саме на суму 2030,7 тис. грн.

Станом на 1 січня 2005 року в місцевому бюджеті має місце
кредиторська та дебіторська заборгованість з відшкодування за рахунок
субвенції з державного бюджету спожитих населенням пільг та субсидій, а
саме:

кредиторська заборгованість по пільгах становить 96209 грн.;

кредиторська заборгованість по субсидіях становить 28702 грн.;

дебіторська заборгованість по пільгах становить 660 грн.;

дебіторська заборгованість по субсидіях становить 266308 грн.

У 2004 році через відсутність фактичних видатків до державного
бюджету було повернено, як невикористану, 266608 грн. субвенції по коду
41030900, передбаченої на надання „інших” пільг, а саме на
санаторно-курортне лікування.

Протягом звітного періоду, працівниками міського фінансового
управління здійснювався контроль за економним і ефективним використанням
бюджетних коштів. Фінансування бюджетних установ проводилось в межах
надходжень платежів до бюджету та кошторисних призначень.

Проведемо аналіз видатків загального фонду бюджету м. Коломия

Таблиця 2.1.

Видатки загального фонду бюджету м. Коломия за 2004-2005 рік

(грн.)

№

п/п

Найменування план факт
Відхилення

факт2004- 2005

2004 2005 2004 2005

1 Державне управління 1344300 1708670 1274073 1766240
+492167

2 Освіта 10838073 1606586 10027781 16051364 +6023583

3 Соціальний захист і соціальне забезпечення

5964507

7404808

5595947

7404808 +180886

4 Житлово-комунальне господарство

1396000

1336000

1327252

1194840 -132412

5 Культура і мистецтво 1070200 1160100 993189 1090900
+97711

6 Фізична культура і спорт 335727 476142 317565
474609 +157044

7 Сільське господарство, рибне господарство

15600

25000

15430

23012

-7582

8 Транспорт, дорожнє господарство 260786 2988700 260786
298700 +37914

9 Інші послуги 20000 7600 19312 7527
-11785

10 Видатки не включені до основних груп 5262001 1353730 424733
1348699 +923966

Разом 21771393 15377335 20256068 29660699 940463

Як видно із таблиці 2.1. плановий загальний обсяг видатків
загального фонду бюджету м. Коломия становив в 2004р. – 21771393 грн., в
2005- 15377335 грн. Фактично в 2004 р. проведено видатків на суму
20256068 грн., в 2005 р. – 29660699 грн. Найбільший обсяг видатків
займають видатки на освіту. В 2005 р. видатки на освіту зросли на
6023583 грн.

Проаналізуємо планові видатки бюджету м. Коломиї (таблиця
2.2.).

Таблиця 2.2.

Планові видатки загального фонду бюджету м. Коломиї за 2004-2005 роки

(грн.)

№

п/п

Найменування Планові показники

Відхилення

2004 2005

1 Державне управління 1344300 1708670 +364370

2 Освіта 10838073 1606586 -9231487

3 Соціальний захист і соціальне забезпечення 5964507 7404808
+1440301

4 Житлово-комунальне господарство 1396000 1336000 -60000

5 Культура і мистецтво 1070200 1160100 +89900

6 Фізична культура і спорт 335727 476142 +140415

7 Сільське господарство, рибне господарство 15600 25000
+9400

8 Транспорт, дорожнє господарство 260786 298700 +37914

9 Інші послуги 20000 7600 -12400

10 Видатки не включені до основних груп 526200 1353730 +827530

Разом 21771393 15377336 – 6394057

Як видно із таблиці 2.2. планові видатки загального фонду бюджету м.
Коломия склали в 2004 р. 21771393 грн., а в 2005 р. – 15377336 грн., що
на 6394057 грн. менше, ніж в 2004 р.

Проаналізуємо видатки спеціального фонду бюджету м.
Коломиї.(таблиця 2.3.)

Таблиця 2.3.

Видатки спеціального фонду бюджету м. Коломиї за 2004-2005 рр.

(грн.)

№ п/п

Найменування Планові показни-ки, 2005р. Планові показни-ки, 2004р.
Фактичні показни- ки, 2005р. Фактичні показни-ки, 2004р. Відхиле-ння
2005-

2004рр

1 Освіта 606246 789753 535237 642901 +107664

2 Соціальний захист

та соціальне

забезпечення

136355

9650

134404

8211

-125593

3 Культура і

мистецтво 235191 434290 199714 330186 +130472

4 Фізична культура і спорт 30100 31650 15161 20886
+5725

5 Будівництво 1475000 955000 648134 744975 +96841

6 Транспорт, дорожнє господарство,зв’язок 466700 590000 466700
590000 +123300

7 Державне управління

17295

2244 –

8 Охорона навколишнього середовища

70000

–

Разом 3019592 2827638 1999350 2339403 +340053

Видатки спеціального фонду бюджету м. Коломия в 2005 р.
становили 2339403 грн., що на 340053 грн. більше ніж у 2004 р.

Проведемо аналіз планових показників по видатках спеціального
фонду бюджету м. Коломиї.(таблиця 2.4.)

Таблиця 2.4.

Планові видатки спеціального фонду бюджету м. Коломиї

(грн.)

№ п/п

Найменування Планові

показники

Відхилення

2004 2005

1 Освіта 606246 789753 +183507

2 Соціальний захист та

соціальне забезпечення 136355 9650 -126705

3 Культура і мистецтво 235191 434290 +199099

4 Фізична культура і спорт 30100 31650 +1550

5 Будівництво 1475000 955000 -520000

6 Транспорт, дорожнє

господарство, зв’язок 466700 590000 +123300

7 Державне управління

17295 –

8 Охорона навколишнього середовища 70000

–

Разом 3019592 2827638 -191954

Аналізуючи планові показники спеціального фонду бюджету м.
Коломиї видно, що в 2004 р. кошторисні призначення видатків складали
3019592 грн., в 2005 р. – 2827638грн., що на 191954 грн. менше, ніж у
2005 р.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО

ОБСЛУГОВУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА ВИДАТКАМИ

3.1. Розширення функцій і повноважень Державного казначейства України

Державне казначейство за роки свого існування, опанувавши суто
казначейські функції з усіх напрямків здійснення видатків та охопивши
цим процесом усіх розпорядників коштів державного бюджету, вийшло на
новий етап свого розвитку.

З огляду на необхідність оптимізації процесу управління
бюджетними коштами, розроблену нову модель функціонування Державного
казначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи.
Таким чином, крім уже існуючих функцій із виконання дохідної та
видаткової частин бюджетів, на Державне казначейство покладаються суто
банківські функції, а саме: робота з клієнтами щодо банківських
операцій, безпосереднє проведення платежів розпорядників коштів через
розрахункові палати органів Державного казначейства, складання щоденного
балансу операційного дня Держказначейства та інших форм банківської
звітності тощо. А це, в свою чергу, зумовлює збільшення навантаження та
зростання вимог до фахівців, які повинні бути обізнані із казначейськими
процедурами виконання бюджетів, так і з банківськими технологіями.

Відповідно до Бюджетного кодексу з 1 січня 2004
року було запроваджено казначейське обслуговування місцевих бюджетів що
є суттєвим кроком у розвитку цивілізованої фінансової системи держави.
Незабаром клієнтами Державного казначейства будуть мати можливість стати
12 тисяч місцевих бюджетів та 130,5 тисячі розпорядників їх коштів, що
зумовить відкриття 207,7 тисячі рахунків у системі органів Державного
казначейства.

Казначейське виконання місцевих бюджетів посилило контроль за
використанням бюджетними організаціями бюджетних коштів, передбачених на
їх утримання і проведення заходів. Адже воно забезпечує щоденний
контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів,
дотриманням штатної, фінансової і касової дисципліни, відповідність
наданих до оплати документів (рахунків, договорів, актів виконаних
робіт, зроблених послуг, поставлених товарно-матеріальних цінностей
тощо) вимогам чинного законодавства.

Прийнято рішення щодо необхідності удосконалення управління
коштами державного бюджету шляхом надання Державному казначейству
статусу учасника Системи електронних платежів Національного банку
України.

Функціонування внутрішньої платіжної системи дозволяє:

щоденно отримувати реальну інформацію про грошові ресурси, що дає
можливість оптимально їх використовувати на принципах наочності та
об’єктивності;

ефективно управляти наявними ресурсами та оперативно
задовольняти першочергові та інші потреби розпорядників бюджетних
коштів згідно із Законом України про Державний бюджет України;

забезпечувати прозорість та контроль за цільовим направленням бюджетних
коштів.

Удосконалення системи ефективного управління коштами
державного бюджету та процедур попереднього контролю за їх витрачанням,
розробка нової політики бухгалтерського контролю та звітності, чітке
визначення та розподіл функцій між учасниками бюджетного процесу,
створення Єдиного комплексу, технічних та програмних засобів
інформаційної системи Державного казначейства є основними напрямками
реалізації поставлених завдань. Крім того поки видатки не будуть
здійснюватися бюджетними установами на підставі прийнятих ними в межах
бюджетних асигнувань зобов’язань до тих пір навіть найефективніші з
програм не в повній мірі будуть діяти.

При виконанні планів по надходженнях до державного
бюджету має місце значний розрив між обсягами виділених коштів та
касовими видатками розпорядників коштів свідчить про відсутність
належного контролю з боку головних розпорядників за своєчасним
використанням виділених коштів та низький рівень їх роботи у цьому
напрямку. Є випадки, коли виділені головному розпоряднику кошти
розподіляються ним між розпорядниками коштів нижчого рівня протягом 5-7
і більше днів. Основною причиною такого стану є те, що процедури
управління бюджетними асигнуваннями до кінця не розмежовані з
процедурами управління грошовим потоком. При цьому не враховується, чи
дійсно бюджетна установа має потребу в коштах саме в зазначений термін,
чи підтверджена ця потреба зареєстрованими зобов’язаннями.

Досвід зарубіжних країн на практиці довів, що ефективне
управління бюджетними коштами, яке має на меті досягнення відповідності
між надходженнями та платежами, можливе лише за умови їх централізації
на рахунках Державного казначейства в Центральному банку.

Тому прийняте Державним казначейством України рішення
консолідувати бюджетні рахунки в установах Національного банку України є
виваженим кроком. Першим етапом Держказначейства по досягненню
поставленої мети, який було реалізовано в 2000 році, стало переведення
рахунків по здійсненню видатків державного бюджету з установ комерційних
банків до Національного банку.

Консолідація всіх коштів державного бюджету на рахунках
Казначейства у Національному банку України дозволила більш ефективно
здійснювати управління загальним залишком грошових ресурсів. Це
забезпечило дію рахунків Державного казначейства в єдиному режимі,
утворюючи систему Єдиного казначейського рахунку як однієї з головних
передумов ефективного управління бюджетними коштами. Реалізація цього
проекту:

сприяла контролю за рухом коштів на казначейських рахунках, що

є одним із основних елементів управління грошовими потоками;

зменшила до мінімуму ризики по забезпеченню ліквідності бюджетних
коштів;

сприяла скороченню строків проходження коштів від платника податку до
отримувача бюджетних коштів (оскільки цей шлях становив від 5 до 14
днів);

дозволила в повній мірі оптимізувати процес виконання державного бюджету
органами Державного казначейства та покращила якість обслуговування
клієнтів;

сприяла підвищенню рівня оперативності і достовірності фінансової та
статистичної звітності.

Однак переведення від установ комерційних банків до
Національного банку рахунків держбюджету не вирішило проблему
накопичення залишків коштів на рахунках Державного казначейства.
Тенденція до їх збільшення зберігається і надалі.

Внаслідок консолідації бюджетних коштів на рахунках Державного
казначейства в Національному банку України були створені передумови для
розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку.

Тільки чіткі, скоординовані дії НБУ, Мінфіну України та
Державного казначейства України створять умови для розміщення на
міжбанківському ринку тимчасово вільних бюджетних коштів, не порушуючи
стабільності грошово-кредитного ринку нашої держави. [14, с.18]

На сьогодні ми можемо сказати, що система Державного
казначейства-це комп’ютеризована система, тобто система, в якій обробка
інформації здійснюється з використанням комп’ютерної техніки та
програмного забезпечення. Але повна, суцільна комп’ютеризація ще не
досягнута і зараз про це слід говорити як про чи не найголовніший
фактор, який стримує рух вперед усієї системи.

Підбиваючи підсумки, слід сказати, що казначейське виконання
бюджету дало позитивний ефект, тому що така форма роботи забезпечує
ощадливе, обов’язково цільове використання коштів державного бюджету.
Це, у свою чергу, дало можливість здійснювати державний контроль і
оперативно розпоряджатися фінансовим ресурсами держави, ефективно їх
перерозподіляти і маневрувати державними коштами, створювати можливість
накопичення ресурсів для реалізації державних програм і зобов’язань.

3.2. Міжнародний досвід казначейського обслуговування
місцевих

бюджетів за видатками

Роль казначейства є тісно пов’язана з виконанням
національного бюджету, але роль казначейства у виконанні бюджету може
бути як пасивною (коли казначейство тільки виділяє ресурси бюджетним
установам для виконання їх програм), так і активною (коли казначейство
має право встановлювати обмеження на зобов’язання або оплату урядових
видатків).

Більшість країн має банківську систему касового виконання
бюджету, за якої банки на чолі з Центральним, Національним,
загальнодержавним тощо є головним касиром держави. В основі цієї системи
лежить принцип єдності каси, тобто всі бюджетні кошти надходять на один
єдиний рахунок міністерства фінансів або казначейства у Центральний
банк, з якого здійснюються всі витрати держави. Така система функціонує
у Швеції, Німеччині, США, Ізраїлі, Росії.

Зазначимо, що керують касовим виконанням бюджету у різних
країнах безпосередньо Міністерство фінансів або ж спеціально створені
державні органи, як, скажімо, казначейство (Великобританія, Росія),
адміністративно-бюджетне управління та мережа федеральних агентств
(США), відділ бюджету при Міністерстві фінансів (Швеція), бюджетне
управління у складі міністерства у справах економіки, фінансів та
приватизації (Франція).

Структура і роль казначейства в окремих країнах визначаються
історичним і культурним факторами, а також економічною обставиною і
розподілом повноважень між різними державними установами. Так, сучасна
практика свідчить, що існують казначейства із широкими функціями, які
несуть відповідальність за розробку і проведення державної економічної і
фінансової політики. До цієї групи відносяться казначейства Австрії,
Великобританії, США та інші.

У багатьох країнах функції казначейства є дещо менші.
Наприклад, у відповідності з останнім законом Аргентини про фінансове
управління і аудит суспільного сектору, в систему казначейства входять
агентства, нормативи і процедури, що пов’язані із збором надходжень,
потоком платежів і зберіганням готівкових активів. Це означає, що
казначейство не здійснює управління державним боргом.

У кожній країні казначейства мають свої характерні функції. До
основних функцій казначейства в різних країнах можуть бути віднесені
наступні:

розробка бюджетної і податкової політики в загальних рамках
макроекономічної політики;

підготовка бюджету, розробка і оцінка бюджетних кошторисів поточних і
капітальних видатків, а також підготовка і подання бюджету парламенту;

використання бюджету (виконання і контроль за операціями центрального
керівництва, а також контроль за операціями позацільових фондів та
місцевих органів державного управління);

фінансові операції, зв’язані з виконанням бюджету;

аудиторська перевірка і оцінка.

В залежності від функцій, які виконує казначейство, і розмірів
країни організаційна структура казначейства може бути побудована
наступним чином:

центральний підрозділ чи відділ;

центральний підрозділ та мережа регіональних відділень, що несуть
відповідальність за казначейські операції у відповідних регіонах.

Розглянемо механізм діяльності казначейства різних країнах.
Одним з перших прикладів буде діяльність Федерального казначейства
Росії.

У грудні 1992 року президентом Російської Федерації було
підписано указ “Про федеральне казначейство”, який був початком
створення системи Федерального казначейства Росії.

Мета створення – підвищення дієвості державної бюджетної
політики, ефективного управління доходами та видатками у процесі
виконання бюджету федерації, підвищення оперативності у фінансуванні
державних програм, посилення контролю за надходженнями, цільовим і
економним використанням державних фінансових ресурсів.

Казначейство підпорядковано міністру фінансів Російської
Федерації.

Основними функціями Федерального казначейства Росії є:

організація бюджетного і фінансового виконання республіканського та
фінансового виконання державних цільових фондів;

здійснення управління доходами та видатками республіканського бюджету як
у рублях, так і в іноземній валюті;

організація здійснення взаєморозрахунків між республіканським бюджетом і
бюджетами республік, що входять до складу Російської Федерації;

організація і здійснення ведення операцій з обліку державної казни.

Федеральна казначейство виконує роль “касира” і “головного
бухгалтера”:

знає коли і які витрати будуть здійснювати бюджетні установи;

оперативно управляє вільними залишками коштів;

може вносити пропозиції із залучення короткострокових джерел погашення
внутрішньокасових розривів, які врешті призведуть до економії бюджетних
коштів, що спрямовуються на обслуговування

державного боргу.

При казначейському виконанні федерального бюджету
реєстрація

надходжень, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних
зобов’язань, здійснення видатків у межах виділених лімітів бюджетних
зобов’язань, здійснення платежів від імені отримувача коштів
федерального бюджету покладені на Федеральне казначейство.

З метою управління коштами федерального бюджету, державним
боргом і здійснення платежів Федеральному казначейству надано право
відкривати і закривати інші рахунки федерального бюджету. Рахунки
Федерального казначейства у Банку Росії і кредитних установах ведуться
на підставі договорів.

Федеральне казначейство здійснює витрачання коштів
федерального бюджету після перевірки відповідності складених платіжних
та інших документів, необхідних для здійснення видатків, до затверджених
кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і доведених лімітів
бюджетних зобов’язань.

Фінансування видатків федерального бюджету містить в собі
розпорядження на здійснення платежу.

На основі наданих отримувачем коштів федерального бюджету
документів, Федеральне казначейство здійснює платіж, списавши кошти з
Єдиного рахунку федерального бюджету і відобразивши виконану операцію на
особовому рахунку. У процесі здійснення платежу відповідна сума грошових
коштів списується на підставі розпорядження Федерального казначейства з
Єдиного рахунку на користь фізичних та юридичних осіб.

Виконання федерального бюджету по видатках здійснюється з
використанням особових рахунків бюджетних коштів, що відкриваються в
єдиному обліковому реєстрі Федерального казначейства.

Процес використання бюджетних коштів поділяється на три
стадії: стадія санкціонування витрат, стадія фінансування витрат, стадія
касових витрат. Прослідкуємо як поетапно проходить процес використання
коштів

бюджету на рис.3.1.

Рис 3.1. Процес використання бюджетних коштів

Інформаційні потоки, що забезпечують контрольні функції
казначейства:

На І стадії здійснюється встановлення і доведення до бюджетних
установ лімітів бюджетних зобов’язань, у межах яких вони можуть приймати
зобов’язання щодо здійснення витрат.

На II стадії бюджетні установи здійснюють витрачання коштів
винятково в межах, визначених вищим розпорядником бюджетних асигнувань
лімітів фінансування, що сформовані, виходячи із затвердженого розпису
доходів і видатків федерального бюджету, а також із реального
забезпечення видатків грошовими коштами у відповідності із затвердженими
урядом Російської Федерації щомісячними лімітами фінансування.

На III стадії здійснюється оплата прийнятих бюджетоотримувачем
в установленому порядку зобов’язань у межах доведеного ліміту
фінансування. Оплата зобов’язань федерального бюджету щодо здійснення
видатків проводиться на підставі документів, що подає отримувач коштів.
Ці документи повинні бути оформлені в установленому порядку і

підтверджувати виконання бюджетних зобов’язань їх контрагентами.

Процедура касового виконання бюджету полягає у списанні
бюджетних коштів із рахунку органу Федерального казначейства з
відображенням цієї операції на особистому рахунку бюджетоотримувача.
Таким чином, бюджетоотримувач втрачає можливість змінити напрямок
фінансування, визначений федеральним бюджетом і вищими розпорядниками
бюджетних асигнувань.

Розглянемо як функціонує Державне казначейство Великобританії,
оскільки це одне з найстаріших відомств держави.

Казначейство — це політико-творчий департамент з декількома
функціями, що поєднують його з громадськістю і промисловістю. Історично
його головною функцією був контроль за видатками громадських фондів, але
зараз одним із найважливіших завдань є управління економікою
Великобританії таким чином, щоб досягти економічних цілей, поставлених
міністрами і узгоджених із Парламентом.

Діяльність казначейства можна розділити на чотири сектори:
громадські видатки, фінанси, економіка (народне господарство), до 1968
року і після 1981 року – державна громадська служба.

Традиційна функція казначейства – контроль за громадським
грошовим фондом, тобто за видатками відомств/служб уряду. Жоден із
департаментів (відомств) не може звернутися за фондами до Парламенту без
попереднього узгодження з казначейством.

Фінансовий бік діяльності казначейства стосується фіскальної
політики (спільно з Департаментом доходів і надходжень) і фінансових
угод, ринків і установ настільки, наскільки це стосується урядової
політики. Діяльність казначейства охоплює управління грошовим
забезпеченням (грошова пропозиція), процентними ставками, обмінними
курсами, урядовим боргом.

Сектор економіки (народного господарства) займається коротко –
і середньостроковим прогнозуванням та аналізом.

Казначейство відповідає за справи у сфері
трудових ресурсів,

заробітної плати та пенсійних виплат.

Державне казначейство є Міністерством фінансів Великобританії
з надзвичайно широким функціями. Основними функціями казначейства є:

розробка, складання і виконання державного бюджету;

розробка та здійснення фіскальної політики держави;

управління податковою системою;

керівництво діяльністю Департаменту внутрішніх податків та Департаменту
мита і акцизів;

розробка податкового законодавства, спрощення та комп’ютеризація
податкового законодавства;

фінансово-економічне прогнозування;

розробка монетарної політики держави, яку реалізовує Банк Англії;

фінансові питання розвитку торгівлі, промисловості, фінансових закладів,
реформування фінансового сектору економіки;

продаж державних зобов’язань громадянам, компаніям та
фінансовим закладам як усередині країни, так і за кордоном.

Державне казначейство Великобританії в рамках
короткотермінового прогнозування тричі на рік проводить огляди провідних
напрямів економіки (попит, виробництво, прибуток, витрати, споживання,
інвестиції, зайнятість, безробіття, зростання грошей та інші),
прогнозуючи ці показники на 18 місяців.

На основі цих прогнозів розробляється (визначається) політика
в галузі валютних операцій, обмінних курсів, процентних ставок,
державних позик, в галузі оподаткування, яка переглядається протягом
перших трьох місяців кожного року й узгоджується з річним бюджетом
навесні.

У рамках середньо термінового прогнозування розробляються
прогнози на 3-4 роки. Ці прогнози забезпечують:

політику добору, підготовки та призначення економістів для уряду;

планування, аналіз та оцінку необхідності, якості та першочерговості
програм державних витрат на основі методу

“вигоди-збитки”;

питання діяльності та розвиток державних підприємств;

аналітичний огляд загальних державних витрат;

питання державних закупівель.

Отже, ми розглянули як здійснюється функціонування такого
важливого органу як казначейство в різних країнах. Використовуючи досвід
зарубіжних країн в даній сфері, ми можемо ефективно впроваджувати нові
ідеї і покращувати діяльність Державного казначейства України.

3.3. Перспективи розвитку АС ”Казна” обслуговування місцевих
бюджетів

2001 року з набуттям Держказначейством статусу учасника
системи електронних платежів Національного банку України постало питання
про повнофункціональне обслуговування державного та місцевих бюджетів
усіх рівнів за видатками, а саме: закриття в НБУ та уповноважених
комерційних банках, що обслуговували місцеві бюджети, рахунків органів
казначейства та відкриття реєстраційних рахунків бюджетним установам в
органах казначейства за територіальною ознакою та рівнем розпорядника
коштів.

На початку 2001 року у виборі базового програмного продукту
для обслуговування видаткової частини бюджетів усіх рівнів,
Держказначейство розглянуло три програмних комплекси – «TACK», «ІСАОД»
та АС «КАЗНА-Видатки». Тестування програм «TACK» та «ІСАОД» у
підрозділах не дало очікуваного позитивного результату. І оскільки
програмний продукт АС «КАЗНА» найбільш повно забезпечував
функціональність системи, було ухвалено рішення про використання єдиного
прикладного програмного забезпечення, розробленого Дніпропетровським
обласним управлінням Державного казначейства України, в усій країні.

До створення АС «Казна-Видатки» облікову інформацію про
виконання бюджетів за видатками було розподілено між робочими станціями
і серверами органів казначейства (управлінь і відділень), а облік
частини документації взагалі проводився тільки в паперовому вигляді
вручну. Водночас практично всі роботи, що проводяться в органах
казначейства, передбачали обмін документами і даними в електронному
вигляді.

Відсутність єдиної бази даних бухгалтерського обліку виконання
видаткової частини призводила до:

втрати часу для пошуку документів або даних;

величезної кількості копій документів;

помилок в опрацюванні документів;

спотворення інформації, втрати або пошкодження документів;

доступу небажаних осіб до документів;

неможливості швидкого відбору й аналізу накопиченої інформації за
різними показниками.

Користувачі незв’язаних робочих станцій не мали можливості
спільно працювати з розрізненою інформацією. Для зберігання, пошуку й
опрацювання інформації використовувалося різнорідне неповнофункціональне
програмне забезпечення або стандартні неефективні навігаційні засоби
операційних систем. Потребувалося залучення великої кількості
кваліфікованого персоналу для супроводження програмного забезпечення й
оновлення версій.

Така організація бюджетного процесу призводила до збільшення
термінів опрацювання документів, затримки коштів, відсутності своєчасної
і достовірної інформації про хід виконання бюджету.

АС «Казна-Видатки» – суто казначейська облікова система,
розроблена з метою:

а) заміни різнорідного неповнофункціонального програмного
забезпечення єдиною комплексною системою контролю над виконанням бюджету
на центральному і регіональному рівнях з використанням нових
інформаційних технологій, швидкісних автоматизованих процедур і
можливістю централізованого супроводу;

б) автоматизованого обліку виконання витратної частини
бюджету в

розрізі діючої бюджетної класифікації в режимі реального часу з
централізованим зберіганням інформації на регіональному (обласному)
рівні;

в) скорочення часу затримки коштів у процесі їх розподілу між
розпорядниками й оплати витрат до одного дня (за наявності підтвердних
документів);

г) передачі врахованих даних, пов’язаних з виконанням
витратної частини бюджету, в усій мережі органів Держказначейства
мінімум упродовж дня;

ґ) отримання упродовж дня детальної, повної і достовірної
інформації керівництвом органів Державного казначейства і фінансових
органів, Міністерством фінансів України, статистичними відомствами,
податковими органами для підготовки й ухвалення ними управлінських та
економічних рішень, планування, оцінки і контролю за використанням
бюджетних коштів, ефективного управління бюджетними ресурсами й оцінки
ризиків, що загрожують фінансовому стану бюджетів;

д) постійного контролю за відповідністю виконання бюджетних
операцій за витратами встановленим правилам і повноваженням виконавців;

е) гарантованого забезпечення цілісності, збереження,
достовірності даних про бюджетні операції за витратами і захисту їх від
несанкціонованого доступу від початкової до кінцевої точки мережі
органів Держказначейства;

є) можливості контролю шляхом дослідження історії проведення
операцій;

ж) скорочення часу складання фінансової звітності про
виконання витратної частини бюджету на будь-який момент упродовж
бюджетного року до календарного дня, у тому числі зведеної звітності про
виконання бюджету в цілому за системою Державного казначейства України з
урахуванням підвідомчих управлінь і відділень.

АС «Казна-Видатки» реалізована за Web-технологією на базі
IIS-, SQL-серверів фірми Microsoft.

Концепція, яка лягла в основу проектування і створення
АС «Казна-

Видатки»:

одна розрахункова палата на область;

максимально можлива інформативність бухгалтерського Плану рахунків у їх
аналітичних параметрах і за доходами, і за витратами;

єдина технічна політика і стандартизація у сфері побудови комп’ютерних
мереж, загальносистемного програмно-апаратного забезпечення, створення,
супроводження, адміністрування і модифікації АС «Казна». Технічні
засоби, архітектура мереж, загальносистемні програмні засоби і
програмний код прикладного програмного забезпечення АС «Казна»
стандартизовані і єдині для всіх регіонів. За дотримання єдиної
технічної політики і стандартизації у кілька разів знижуються витрати на
технічне обслуговування, супроводження, адміністрування і модифікацію;

централізація проектування, розробки (модифікації) і супроводження в
єдиному центрі. (АС «Казна» можна модернізувати впродовж 30-ти хвилин на
всій території України). Повністю відпадає необхідність у
висококваліфікованих фахівцях з інформаційних технологій на районному
рівні і різко скорочується їхня потреба (до 3-5 осіб) на обласному
рівні. Всі роботи проводять фахівці центру супроводження;

централізоване (на регіональному рівні) опрацювання інформації в режимі
реального часу;

максимальне використання Web-технологій у створенні прикладного
програмного забезпечення АС «Казна». Відсутність клієнтського
програмного забезпечення, унеможливлює процеси інсталяції,
супроводження, адміністрування і модифікації клієнтського прикладного
програмного забезпечення АС «Казна». Для роботи використовуються
стандартні програмні засоби – Web-оглядачі (MS Internet Explorer і ін.);

повна незалежність від апаратних і програмних платформ, що

використовуються користувачами;

низька вимогливість до телекомунікаційних каналів зв’язку, починаючи з
агрегатною (без вживання протоколів стиснення інформації) швидкістю
19 200 bit/s і вище;

незалежність від фізичних типів каналів зв’язку;

можливість використання загальнодоступної мережі Internet;

стандартні протоколи обміну інформацією;

відсутність прямого доступу до SQL-баз і серверів;

захист IP-трафіку SSL 128 bit.

Автоматизована система обліку виконання видаткової частини
бюджетів призначена для ведення бухгалтерського обліку виконання
видаткової частини бюджету в органах Державного казначейства і складання
на основі його даних фінансової і управлінської звітності відповідно до
чинних нормативних документів і законодавства України.

Програмний комплекс АС «Казна-В» призначений для автоматизації
операцій з фінансування й оплати рахунків розпорядників коштів
державного і місцевого бюджетів, проведених органами Державного
казначейства всіх рівнів виконує такі основні функції:

ведення мережі бюджетних установ і організацій;

ведення кошторису бюджетних організацій;

фінансування підприємств і розподіл бюджетних коштів;

формування вихідних електронних платіжних документів на перерахування
коштів у державний та місцеві бюджети, а також документів на відновлення
касових видатків;

формування форм звітності, визначених нормативними документами
Державного казначейства України;

формування звітної інформації для підлеглих відділень казначейства;

формування звітності для органів Державної податкової адміністрації і
місцевих фінансових органів (за попередньо

укладеною угодою);

ведення довідкової інформації.

Усі ці функції реалізовують працівники відділів видатків
бюджетів усіх рівнів і відділів комп’ютеризації управлінь та
територіальних відділень казначейства. Всіх користувачів системи можна
поділити на такі групи:

операціоніст-лімітник;

операціоніст-секретник;

бухгалтер;

керівник;

технолог.

Щоб почати роботу з програмою АС «Казна-Видатки», необхідно
запустити WEB-браузер Internet Explorer версії 4.0 або вище (за
встановлення операційної системи його ярлик з’являється на робочому
столі). Система запрошує ім’я користувача та пароль. Головна сторінка,
як і майже всі сторінки системи, складається з двох фреймів. У лівому
фреймі міститься меню системи. Правий фрейм призначений для виведення
інформації. На головній сторінці відображається інформація про те, під
яким іменем користувач зайшов у систему, яка поточна дата операційного
дня, скільки користувачів працює на цей момент у системі.

Особливістю головного меню системи є нестандартне виділення
функціональних підчастин, а саме: в системі виділяються не АРМи
спеціалістів, а функції, які можливо виконати в системі. До функцій
надається відповідний доступ усім спеціалістам, тобто до однієї і тієї ж
функції можуть мати доступ всі користувачі системи, якщо це їм
дозволено.

Система має широкі можливості та оснащена великою кількістю
функцій для повного та своєчасного обліку виконання державного та
місцевих бюджетів. Для швидкої орієнтації в системі та правильного
вибору відповідних функцій для обліку операцій бюджетних установ головна
сторінка системи має:

1) Інструкцію користувача, передбачену для попереднього
ознайомлення користувача перед початком роботи в системі.

2) План проведень, який містить інформацію про:

типи функцій, які використовуються в системі, з описом проведень за
кожною функцією;

опис звітів, що використовуються в системі;

типи субрахунків, які можуть бути відкриті в системі.

3) Пошук типів документів і функцій для виконання
проведень. Інструмент, який перед набором платіжного документа в системі
дозволяє користувачеві дізнатися, чи можна виконати бухгалтерське
проведення згідно з цим документом і які функції для цього передбачено;

4) Конференцію, яка передбачена для спілкування користувачів
системи та розробників в он-лайновому режимі, для обговорення важливих
питань щодо роботи системи;

5) Основні зміни у версіях. Користувач може дізнатися, які
зміни відбулися в новій версії програми.

Комплекс технічних засобів – АС «Казна-Видатки-Центр»
призначений для функціонування АС «Казна-Видатки-Центр» і складається з
таких основних вузлів:

одного 4-процесорного WEB-серверу Intel SRSH4, backup-

контролера домену (BDC), Firewall-серверу, поштового серверу;

одного основного 4-процесорного MS SQL-серверу Intel SPSH4;

одного архівного (звітного) 4-процесорного MS SQL-серверу Intel SPSH4;

загальної системи дискової пам’яті типу Fibre Channel Storage Works
MSA1000;

primary-контролера домену (PDC), серверу віддаленого доступу (RAS),
Firewall-серверу, VPN-серверу, Router;

модема для комутованих телефонних каналів зв’язку;

пристрою доступу до мережі ISDN, виконуючого функції Firewall-серверу,
VPN-серверу, Router.

MS SQL-сервер архівний (звітний) виконує дві функції:

1) Слугує повним backup основного MS SQL-серверу з моменту відкриття
поточного операційного дня АС «Казна-Видатки».

2) Використовується (з моменту відкриття поточного
операційного дня

АС «Казна») для отримання будь-яких видів звітних документів за
видатками з метою зменшення навантаження на основний сервер;

КТЗ – АС «Казна-Видатки-Центр» на сьогодні працює під
управлінням серверної ОС MS Windows 2000.

Весь комплекс технічних засобів АС «Казна-Видатки-Центр»
конструктивно зібрано у промисловій 19-дюймовій шафі.

Хоча впровадження комплексу технічних засобів АС „Казна” дуже
полегшило і прискорило обробку інформації в органах казначейства є
потреба в подальшій модернізації автоматизованої системи. В свою чергу
модернізація і вдосконалення інформаційних технологій та внутрішньої
платіжної системи Державного казначейства України передбачає:

– розроблення Проекту модернізації інформаційних технологій в
системі

Державного казначейства України і плану його впровадження у
відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від
18.12.2001 року №1702 „Про затвердження Порядку формування та виконання
галузевої програми і проекту інформатизації”;

– вдосконалення програмно-технічної реалізації моделі
обслуговування Єдиного казначейського рахунку та управління фінансовими
ресурсами;

– вдосконалення технічної інфраструктури системи
Державного казначейства України на центральному та обласному рівнях та
оптимізація використання інформаційно-обчислювальних ресурсів;

– застосування випробуваних на практиці методів,
автоматизації казначейського обслуговування Автоматизованої системи
обліку виконання бюджетів АС “КАЗНА” та її інтеграція з комерційною
прикладною ERP-системою, здатної в комплексі вирішувати проблеми
бухгалтерського обліку, фінансової звітності, аналітичної обробки
інформації, автоматизації адміністративної та управлінської діяльності;

– проектування та впровадження систем електронних сховищ даних
та запровадження програмних інструментальних засобів накопичення,
систематизації, агрегації та аналізу звітних даних з метою аналітичного
опрацювання масиву облікової інформації у процесі моніторингу виконання
бюджетів;

– розробку та запровадження системи віддаленого обслуговування
клієнтів в пакетному та он-лайновому режимах, включаючи мережу Інтернет,
з використанням електронного документообігу та електронного цифрового
підпису;

– побудову внутрішньої платіжної системи Державного
казначейства України з використанням та розвитком стандартів
інформаційного обміну Системи електронних платежів НБУ;

– модернізацію АС “КАЗНА” в частині програмно-технічної
платформи та створення єдиного прикладного програмного комплексу
автоматизації казначейського обслуговування, придатної для
експлуатації в он-лайновому та пакетному режимах;

– проектування, впровадження та супроводження Єдиного
державного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

– проектування та створення бази даних дохідної та видаткової
частин державного та місцевих бюджетів на рівні центрального апарату
Державного казначейства України.

ВИСНОВКИ

В основі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками
лежить комплекс організаційних процедур щодо доведення розпорядникам
коштів планових показників бюджетних асигнувань відображення в обліку
затверджених кошторисів, планів використання бюджетних коштів, обліку та
консолідації інформацій за зобов’язаними розпорядників та одержувачів
бюджетних коштів. Лише після виконання обов’язкових організаційних
функцій здійснюються видатки розпорядників та одержувачів бюджетних
коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат та
спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів коштів.

Перерахування коштів на здійснення видатків та оплати витрат
розпорядникам коштів бюджету здійснюється відділенням Державного
казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі
установ, організацій на підставі розпису асигнувань місцевих бюджетів.

Розписи складаються відповідно до бюджетних призначень, встановлених
рішенням Ради про місцевий бюджет. Розпис асигнувань місцевих бюджетів
затверджує фінансовий орган та передає його до управління Державного
казначейства. Витяги з розписів доводяться головним розпорядником, що є
підставою до затвердження у встановленому порядку кошторисів платників
асигнувань та планів використаних бюджетних коштів.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття
розпорядниками та одержувачами коштів зобов’язань на здійснення
видатків. Наявність та облік реєстрів зобов’язань з фінансових
зобов’язань, а також залишків коштів на рахунках розпорядників коштів є
обов’язковою умовою проведення видатків.

Бюджет міста Коломиї на 2004 рік по доходах і видатках загального фонду
в цілому заплановано в сумі 22037893 грн., в тому числі по доходах без
врахування трансфертів 15017000 грн.

Фактичне виконання бюджету по доходах загального фонду в цілому склало
19739092 грн., що становить 89,6 відсотків до запланованих, або з
недовиконанням на 2298801 грн., в тому числі по доходах загального фонду
без врахування трансфертів надійшло 12986338 грн., що становить 86,5
відсотків до запланованих, або з недовиконанням на 2030662 грн.

В порівнянні з минулим роком доходи загального фонду без врахування
трансфертів зменшились на 9,3 відсотки, або на 1333762 грн.

Видатки загального фонду бюджету м. Коломия з врахуванням трансфертів з
Державного бюджету за 2004 рік склали 20384184 грн., що складає 92,5
відсотки до річного плану (22037893 грн.)

Протягом року уточнення загального фонду міського бюджету проведено
рішеннями тринадцятої сесії четвертого демократичного скликання від
28.09.2004 року № 1.089 та тридцять п’ятої сесії від 30.12.2004 .року
№1322.

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої держави,
свідчить про те, що централізація в управлінні країною та її економікою
безперспективна. Без децентралізації функцій у розвитку економіки регіон
не може забезпечити налагодження взаємозв’язків територіальних інтересів
із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та
соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами
розв’язанні міжрегіональних проблем. Інакше неможливий міжрегіональний
обмін фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Аналогічне становище складається у межах регіону, коли органи
самоврядування акумулюють виробничі й економічні можливості низки
підприємств для розв’язання загально регіональних проблем, виступаючи
при цьому не лише як адміністративні органи, а й як економічний партнер.
Проте чітко не визначена компетенція кожного
адміністративно-територіального утворення не забезпечує реального
самоврядування на всіх рівнях ієрархічної системи управління
господарством держави.

Однак органи самоврядування не можуть виконувати покладених на них
функцій без необхідної економічної основи (матеріальних і фінансових
ресурсів). Отже, питання про необхідність формування власності органів
самоврядування — це питання про створення відповідної економічної бази
місцевих бюджетів.

Мобілізувати фінансові ресурси для розвитку економічної основи органів
місцевого самоврядування та комунальної власності можна через систему
місцевих бюджетів, а саме через бюджети розвитку. В подальшому
комунальна власність може сприяти та брати участь у формуванні доходної
частини місцевих бюджетів.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на
сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми
фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною
сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

– високими рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті
країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні
життєво важливих для населення задач.

– діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений
поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів
відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі
з принципами бюджетної децентралізації;

– тенденцією встановлення видатків униз по бюджетній системі без
відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до
дотаційності багатьох, раніше збалансованих місцевих бюджетів.

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового
рівня бюджетної системи дає змогу зробити висновки щодо здійснення
заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.

У зв’язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між
центральними і місцевими владами в жорсткій ув’язці з виконуваними ними
функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про
місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести по
майнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за
забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податок
з громадян. У всякому випадку за рахунок власних податкових джерел
місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80 % своїх потреб.

Необхідно вдосконалити механізм між територіального фінансового
вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих
бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня
та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів
відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато
недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих
бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення
своїх доходів.

Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні
фонди фінансового вирівнювання територій. Тому вже сьогодні назріла
необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної
забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного,
соціального, природного й екологічного стану відповідних територій.

Існування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір
фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також
значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Таким чином, вирішення цих та інших проблем Стосовно .формування і
використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення
економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони
політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє–істотний вплив на
формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси
на успіх реформ.

Місцева влада часто постає перед необхідністю робити непростий вибір
місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та
методів управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї
причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з
найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого
дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

Інтеграція України в європейські та міжнародні інститути вимагає
уніфікації та вдосконалення діючого національного законодавства. Наміри
про вступ нашої держави до Європейського Союзу вимагають врахування
принципів та єдиних стандартів розвитку і функціонування ринкового
середовища, з дотриманням пріоритетів і стратегії національних
інтересів, їх захисту і сприяння інтенсивному розвитку національної
економіки, підтримки вітчизняного товаровиробника з метою досягнення і
збереження фінансової стабільності в державі. Захист національних
інтересів шляхом упередження негативних наслідків впливу так чи інших
факторів має бути закладеним у фінансове бюджетне, податкове, валютне
законодавство. В цих умовах і на перспективу залишається розбудова
дієвої системи управління державними фінансовими ресурсами і перш за все
ресурсами місцевих бюджетів через органи Державного казначейства
України.

Управління бюджетними ресурсами має відбуватися на основі визначеної
концепції розвитку бюджетної політики, стратегії реформування бюджетної
системи і вдосконалення бюджетного процесу на перспективу. На мою думку,
управління бюджетними коштами має передбачати перш за все запровадження
дієвих форм і методів здійснення державного регулювання потоками
бюджетних ресурсів та здійснення видатків.

В свою чергу бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений
суспільним способом виробництва, природою та функціями держави. Вони
відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного
розвитку країни. Видатки мають якісну і кількісну характеристики. Якісна
характеристика визначає класифікацію видатків за певними
класифікаційними критеріями, її значення полягає у забезпеченні
проведення планування бюджету та аналізу його виконання. Кількісна
оцінка розкриває величину державних витрат.

Бюджетні витрати мають цілий ряд особливостей, їм властиві імперативний
характер: націлені на відтворення економічних і соціальних відносин,
виступають інструментом додаткової експлуатації населення, оскільки їх
фінансування здійснюється переважно за рахунок податкових платежів.
Відомо, що видатки є інструментом державного регулювання
соціально-економічних процесів в суспільстві і від того, наскільки вдало
побудований механізм управління ними, залежить ефективність їх
функціонування. В перспективі державна стратегія у сфері розподільчих
відносин має бути спрямована на скорочення державних витрат, і зокрема
бюджетних, паралельно із якісними структурними змінами.

Передумовами скорочення державних витрат повинні стати: реформування
оплати праці, лібералізація податкової системи, збільшення витрат на
розвиток стратегічних галузей економіки, підвищення рівня
обґрунтованості витрат, зміцнення недержавних форм власності. Лише за
таких умов соціальна спрямованість місцевих бюджетів буде виправданою і
матиме результати, які в кінцевому варіанті забезпечать збільшення
реальних доходів населення, як основного макроекономічного показника
розвитку суспільства.

Обґрунтованість бюджетного планування в Україні знаходиться на низькому
рівні, про що свідчить виконання видатків Державного та місцевих
бюджетів зокрема. Для його поліпшення необхідно виважено підходити до
майбутніх бюджетних надходжень та проводити реалістичну політику витрат,
якісно здійснювати середньострокове бюджетне планування.

Таким чином, побудова системи управління бюджетними ресурсами в цілому
має відбуватись з урахуванням особливостей стадій національного
відтворення. Україна як рівноправна суверенна держава формує власну
національну свідомість та економічний простір з метою забезпечення
сталого суспільного життя кожного громадянина і країни в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України від 28 червня 1996. Закон України // Офіційне
видання. – К., 1996.

Бюджетний Кодекс від 21 червня 2001 року//Нормативи, акти з фінансів,
податків, страхування та бюджетного обліку, 2001 р. Київ.

Про Державний бюджет України на 2003 рік Закон України №380-IV від
26.12.2002р.

Про Державний бюджет України на 2004рік. Закон України № 1344-IV від
27.11.2003 року.

Про Державний бюджет України на 2005 рік. Закон України №120 від 2005
року.

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” №997-14
від 16.07.1999 року.

Про затвердження Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних
коштів в органах Державного казначейства України. Наказ ДКУ від
09.08.2004 р. №136.

Порядок виконання Державного бюджету за доходами. Затверджено наказом
Державного казначейства України № 131 від 19.12.2001.

Порядок касового виконання Державного бюджету за видатками. Затверджений
наказом Державного казначейства України від 22.01.2001р.

Положення про єдиний казначейський рахунок: затв. наказом ГУДУ №28 від
21 березня 1997 року №28 //Офіційний вісник України №14 с 241.

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навч. посібник / За
заг. ред Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2002. – 368с.

Булгакова CO. Казначейська система виконання бюджету. – К.: КДТЕУ, 2000
– 250 с.

Булгакова C.O., Єрмошенко Л.В., Сушко Н.І. Казначейська система
виконання бюджету – Київ 2005, 417с.

Василик О.Д. Теорія фінансів. К.: НІОС, 2000. с- 411.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави
// Фінанси України. – 1998. – №7. – с 9.

Діденко В.М., Попова В.Д., Прядко В.В. Загальна теорія фінансів.
Чернівці. – “Ратуша”, 2000р. – 637 с.

Дідівська Л.І., Головко Л.С Державне регулювання економіки: Навчальний
посібник.-2-ге видання, перероб. і допов. – К.: Знання-Прес, 2002.-214
с.

Добровольська Л.М. Соціальні видатки бюджету України. // Фінанси України
№2 2002 рік. с 13-19.

Іванов В. М. Бюджетна система. Конспект лекцій. – К.: МАУП, – 1999.

3айчикова В. В. Відносини держави і місцевого самоврядування у
зарубіжних країнах // Наукові праці НДФІ. – 2000. – Вин. 10-11. – с 49.

Кравченко В.І. Роль публічних фінансів у забезпеченні економічного
зростання в Україні // Наукові праці НДФІ. – 2000. – Вип. 10-11. – с
9-11.

Криниця C.O. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального
самоврядування // Фінанси України. – 1998. – №2. – с 40.

Крисоватий А.І., Мельник В.І. Місцеві податки у США та особливості їх
справляння//Фінанси України. – 1999. — № 1. — с 100.

Короленко A.B. Бюджетний процес та бюджетний календар. //Фінанси
України. – 2001 – №5. – с 74-78.

Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період. К.: / 2000р.-
296 с.

Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навч. посібник. –
Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.

Опарін В.М. Бюджетна система. – К.: КНЕУ, 2002. – 336 с.

28,Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія). К.: КНЕУ, 1999. – 230 с.

0парін В. М. Фінанси (загальна теорія). К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.

Опарін В. М., Малько В. І., Кондратюк С. Я. Бюджетна система.
Навчально-методичний посібник. К.: 2000, – 205 с.

Павлюк К.В. Проблеми формування бюджету розвитку. //Фінанси України. –
2000. – №1. – с 59.

Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн.-К.:
Знання-Прес, 2002.- 495с.

Петрашко П.Г. Стабільна тенденція руху в перед. // Казна. №3 (41).
2004р. с 4-6.

Петрашко П.Г., Чечуліна О.О. та ін. Казначейська справа. У 2-х т. – Т.2.
– Київ: НВП „АВТ”, 2004. – 496с.

Полозенко Д.В., Глущенко Ю.А. Міжбюджетні взаємовідносини і регіональні
інтереси. // Фінанси України. – 2000. – № 11. – с 3.

Про основні напрямки бюджетної полятики на 2004 рік. постанова ВРУ
№987-IV від 19.06 2003 року.

Романенков А.И. Федеральное казначейство и бюджетная реформа. Псков.
Псковский пед. институт им. СМ. Кирова. – 2000. – 250с.

Скрипник A.B. Державне регулювання економіки (податки, бюджет, корупція,
вибори). Курс лекцій.-К.: ЦУЛ, 2002.-296 с.

Стельмащук A.M. Державне регулювання економіки: Навч. посібник.-
Тернопіль: Астон, 2001.-362 с.

Суторміна В.М., Федосов В.М. Андрущенко В.Л. Держава – податки – бізнес:
(Із світового досвіду регулювання ринкової економіки). – К.: Либідь,
1992.-328 с.

Стоян В.І. Казначейська система виконання бюджетів // Фінанси
України.-2002.-№9.-с. 56-64.

Тентюк В.П. Державне казначейство: вектор якісних змін // Вісник НБУ
України. – 1997. – №5. – с 3-5.

Тентюк В.П. Українське казначейство: додаткова фінансова інституція чи
державна необхідність? // Фінанси України. – 1996. – №7.- с 5-10.

Хохлов М. П. Державний бюджет США: сучасні тенденції структурних змін //
Фінанси України. – 1999. – № 4. – с 118.

Чечуліна О.О. Булгакова C.O. Платіжна система виконання Державного
бюджету //Банківська справа. – 1999. – №3. – с 29-31.

Чугунов І.Я., Самошкіна O.A. Державні видатки у системі фінансового
регулювання // Фінанси України №12 2003р. с 3-8.

Шевчук В.О. Державні фінанси зарубіжних країн. // Фінанси України №2. –
2002. – с 3-29.

Юрій С І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Навчальний посібник. –
К.: НІОС, – 2000. – 396 с.

PAGE

PAGE 110

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter