.

Іпотека як форма фінансування туристичного та рекреаціного бізнесу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
291 1526
Скачать документ

Реферат з туризму

Іпотека як форма фінансування туристичного та рекреаціного бізнесу

Вступ. Туристична та курортно-рекреаційна галузі набувають все більшого
значення в розвитку національної економіки. Відомо, що вдала та
правильно налагоджена робота даних галузей може давати суттєве
поповнення до держбюджету. Багата природа, унікальні історичні пам’ятки,
колоритна культура нашої країни з кожним роком приваблюють велику
кількість іноземних туристів. Особливо актуальним цей інтерес стає саме
зараз, коли Україна відкривається світу як незалежна та свідома країна.
Зі збільшенням об’ємів міжнародного туризму позитивну динаміку має і
розвиток внутрішнього туризму в Україні. В останні роки зростає
кількість туристичних послуг. Однак, якість послуг не відповідає
світовим вимогам.

Дослідженню проблеми розвитку курортно – рекреаційного бізнесу
присвячені праці Гудзя П.В., Мацоли В., Ткаченко К.К., Нудельмана М.С.,
проте аналіз іпотечного кредитування як джерела фінансування
туристичного та рекреаційного бізнесу здійснено недостатньо.

Постановка завдання. Сьогодні в туристичній та курортній галузях
України нараховується біля 8 тис. підприємств (туристичні агентства,
готелі, санаторно-курортні та оздоровчі заклади). Багато з них не в
змозі надавати якісно нові туристичні послуги в силу застарілої
матеріально-технічної бази, відсутності необхідного фінансування. Існує
велика кількість унікальних за своїми науково-медичними здобутками
оздоровчих комплексів, курортних баз, готелів, що розташовані в
найкращих кліматичних зонах, проте мають матеріальне оснащення, будівлі,
споруди на рівні середини минулого століття. Зрозуміло, що переоснащення
таких закладів потребує суттєвих коштів. Навіть відомі підприємства
туристичного бізнесу мають проблеми фінансово-інвестиційного характеру.
Закордонні і вітчизняні інвестори очікують від держави реально діючого
механізму підтримки будівництва та реконструкцій туристичних та
рекреаційних закладів. Іноземних інвесторів зупиняють високий ризик,
недосконалі закони та нестабільність економіки, а вітчизняних – тривалий
час, який пройде, поки вкладені кошти почнуть повертатися разом з
прибутком. Звичайно, простіше та вигідніше вкласти капітал в
будівництво житла, де вони повертаються ще до завершення робіт, в той
час як готель, наприклад, окупиться лише через 6-7 років.

Готельні проекти на сьогодні в Україні є найбільш складними видами
інвестування. Будівництво нових або реконструкція старих готелів
найвищого класу, їх обладнання та експлуатаційні затрати вважаються
досить ризиковим вкладанням грошей, тому що затрати на такі проекти в
кілька разів вищі за затрати на будівництво модних торгівельних
комплексів або офісних центрів. Саме тому відбудованих готелів та інших
туристичних комплексів дуже мало.

Метою дослідження статті є висвітлення суті проблеми іпотечного
кредитування і аналіз іпотеки як форми фінансування туристичного та
рекреаційного бізнесу.

Результати дослідження. Подолання кризи багато в чому залежить від умов
інвестування в галузь за рахунок великомасштабних банківських кредитів.
Однак, в умовах нестабільності економіки значно зростає небезпека
невиконання боржниками своїх зобов’язань. Накопичений досвід та світова
практика показує, що ефективним засобом захисту інтересів кредиторів є
застава майна. Саме іпотечне кредитування може бути ефективно
використано в розбудові туристичної і курортно-рекреаційної галузей
економіки та створенні їх сучасної матеріально-технічної бази.

Головною метою розвитку системи іпотечного кредитування в Україні є
забезпечення економічних, правових та інституціональних умов
позичальникам і кредиторам для реалізації без зайвих перешкод їхніх прав
та можливостей щодо використання нерухомого майна з метою проведення
іпотечних операцій. Під іпотечними операціями розуміють отримання та
надання іпотечних кредитів; випуск заставних на підставі укладених
іпотечних договорів; факторингові операції з іпотечними зобов’язаннями
(переуступка прав вимоги боргів іншим кредиторам); емісія цінних паперів
іпотечними банками та іпотечними установами; примусова реалізація або
управління заставним майном в разі неплатоспроможності боржника тощо.

Історично іпотека була породжена господарськими відносинами як надійна
форма забезпечення зобов’язань боржника. Іпотечне кредитування слід
розглядати як цілісний механізм, що поєднує інтереси позичальників і
кредиторів, включаючи інтереси інвесторів, ріелторів, страхових
компаній, забудовників та інших суб’єктів ринку.

Одним із важливих елементів фінансово-господарського механізму країн із
розвинутою економікою є застава нерухомого майна (іпотека), за допомогою
якої гарантується виконання фінансових та інших зобов’язань суб’єктів
ринкових відносин. Для неї характерні деякі особливості, які відрізняють
її як заставу нерухомого майна від застави іншого (рухомого) майна.
По-перше, при заставі нерухомого майна останнє продовжує залишатись у
володінні і користуванні власника застави. По-друге, з огляду на
специфіку нерухомого майна для нього встановлений особливий
цивільно-правовий режим, який виявляється у юридичних процедурах його
відчуження на користь інших осіб, обов’язковій державній реєстрації прав
на нерухоме майно, його оподаткуванні, страхуванні тощо. Застава може
виступати забезпеченням багатьох зобов’язань, однак, в основному,
застава нерухомості є забезпеченням кредитного договору. Більше того,
окрема риса застави нерухомості в багатьох країнах – чітко обумовлена
ціль кредитування, а саме: практично завжди заставу нерухомості
використовують для придбання або будівництва нерухомості. Необхідно
зазначити: не дивлячись на те, що законодавство багатьох країн дозволяє
заставу іншої нерухомості (не тієї, що кредитується), тенденція
останнього часу – відповідність об’єкту застави та об’єкту кредитування.

Термін „іпотека” застосовується в законодавстві різних країн для
визначення трьох правових категорій :

застава нерухомого майна з ціллю отримання спеціального кредиту –
іпотечного;

заставної (часто існують і інші назви боргового свідоцтва, що
підтверджує права заставоутримувача за забезпеченим іпотекою
зобов’язанням);

іпотечного кредиту, що надається позичальнику кредитною установою під
заставу нерухомості.

Іпотечне кредитування як економічну категорію можна визначити як
економічні відносини з акумулювання тимчасово вивільнених з процесу
відтворення грошових засобів, їх розподілу та спрямування в різні ланки
економіки під заставу нерухомості. Іпотечний кредит – це довгостроковий
кредит із зобов’язаннями його повернення в зазначений строк, з виплатою
процентів за кредитом та забезпеченням сплати даного зобов’язання
заставою нерухомості.

Одним із основних показників іпотечного кредиту є його вартість
(відсоток), величина якого впливає на можливість доступу потенційних
позичальників до кредитних ресурсів, що, в свою чергу, впливає на
ефективність роботи іпотечного механізму. Вартість іпотечного кредиту
повинна бути економічно обґрунтована і включати в себе кредитний ризик
та враховувати вартість кредитних ресурсів. Зниження процентних ставок
можливе шляхом економічного впливу – зниження облікової ставки НБУ,
зниження витрат на обслуговування кредиту, створення здорової
конкуренції по наданні іпотечного кредиту та вдосконалення банківської
роботи взагалі. Крім того, існує інший метод впливу на регулювання
процентної ставки по іпотечному кредиту – адміністративний. Він полягає
в субсидуванні з боку держави окремих позичальників згідно урядових
програм підтримки окремих галузей економіки. Доцільним є створення такої
програми підтримки розвитку туристичної та курортної-рекреаційної
галузей України шляхом іпотечного кредитування.

Найбільш розповсюдженим засобом інвестування в будівництво є залучення
коштів приватних інвесторів. Як правило, інвесторами виступають
зацікавлені в фінансовому результаті суб’єкти. За оцінками спеціалістів,
контингент інвесторів за останні роки змінився. Якщо 2-3 роки назад це
було вузьке коло високодохідної частини підприємців, то зараз до
інвестиційної діяльності поступово підключається середній клас. Однак,
масовому виходу на ринок приватних інвесторів перешкоджає досить високий
рівень ризику схем співробітництва. В процесі будівництва можуть
виникнути зміни, що пов’язані з ціною квадратного метра, зменшенням або
збільшенням площі об’єкта фінансування відносно зазначеного договором, а
також строки виконання зобов’язань. Крім того, в сфері регулювання
взаємовідносин інвестора та забудовника виникають своєрідні правові
неузгодження. Досить часто, коли забудовник підвищує вартість будови,
інвестор стає перед вибором забрати вкладені кошти (причому кошти
вертаються без урахування інфляції) або збільшити об’єм інвестування.
Звернутися до суду він не має можливості, оскільки не має права
власності на об’єкт нерухомості. Все це призводить до низького рівня
інвестиційної активності.

Серед принципів іпотечного кредитування можна виділити загальні,
властиві всім формам кредиту, а також спеціальні, притаманні іпотечному
кредиту. До спеціальних принципів можна віднести: принцип забезпечення
позики заставою нерухомості при збереженні за боржником права володіння
та користування заставленою нерухомістю; принцип обов’язкової іпотеки
для кожного нового власника заставленої нерухомості; принцип офіційної
реєстрації; принцип цільового використання іпотечного кредиту; принцип
визначення суми позики як частки від оціночної вартості заставленого
майна; принцип обов’язкового страхування ризиків іпотечного кредитування
(5(.

Специфіка іпотечного кредитування, його тісна взаємодія з оцінкою
нерухомості, страхуванням та реєстрацією нерухомості визначили
необхідність існування наступних інфраструктурних складових: іпотечних
кредитних інститутів; страхових компаній; професійних оцінювачів;
ріелторських фірм; системи реєстрації обороту нерухомості; організаторів
вторинного ринку іпотечних кредитів; нотаріату, паспортних служб,
органів опіки та піклування, юридичних консультацій. Іпотечні кредитні
інститути, які безпосередньо здійснюють кредитування під заставу
нерухомості, є основними елементами зазначеної системи.

Україна знаходиться на початку складного шляху формування ринку
іпотечного кредитування й побудови системи іпотечного кредитування. У
рамках намічених тенденцій розроблено пропозиції щодо вдосконалення
інституціонального забезпечення цієї системи. В найближчій перспективі
необхідно зосередити увагу на наступних напрямах:

стимулювання створення первинного і вторинного ринків заставних;

впровадження доступної для ознайомлення державної реєстрації прав на
нерухомість;

прийняття нормативних актів, які б визначали специфіку і види діяльності
іпотечних установ в Україні;

розробка банками-учасниками іпотечного ринку загальних підходів до
суб’єктів іпотечної інфраструктури та стандартів іпотечного
кредитування;

удосконалення роботи пенсійних фондів і страхових компаній щодо їх
участі в системі іпотечного кредитування;

широке висвітлення та інформаційна підтримка розвитку системи іпотечного
кредитування.

Вирішення зазначених вище питань дасть можливість принципово змінити
якісні та кількісні характеристики національної системи іпотечного
кредитування, зацікавити потенційних інвесторів, сформувати оптимальну
модель функціонування ринку іпотечного кредитування в Україні.

Становлення розвинутої системи іпотечного кредитування в Україні є
багатоетапним процесом, який містить комплекс різноманітних заходів щодо
формування як первинного, так і вторинного ринку іпотечних кредитів і
багато в чому визначатиметься системними змінами в законодавстві.

Ефективне застосування іпотеки сприяє подальшому розвитку кредитних
відносин та встановлює гарантії захисту прав кредиторів при здійсненні
іпотечного кредитування, що, в свою чергу, впливає на підвищення
ефективності діяльності банківської системи в цілому. Порядок іпотечного
кредитування забезпечує цілісність заставного майна поряд із
стабільністю його ціни та створює банку-кредитору економічну базу для
довгострокового повернення кредитних ресурсів (5(.

Домінуючою проблемою довгострокового іпотечного кредитування є залучення
фінансових ресурсів у цю сферу найбільш ефективними способами. На
ефективність способів залучення коштів для фінансування довгострокових
іпотечних кредитів, перш за все, впливає наявність надійних фінансових
інструментів або механізмів, які б забезпечували кредиторам можливість
отримання ресурсів у необхідних обсягах, за відносно низькою ринковою
вартістю та на узгоджених за строками і процентними ставками кредитних
іпотечних активів. Використання комерційними банками таких способів
мобілізації фінансових ресурсів, як рефінансування з використанням
заставної сприяє залученню ресурсів з ринку цінних паперів на іпотечний
ринок, може суттєво підвищити ліквідність операцій з іпотечного
кредитування, а також сприятиме створенню довгострокової ресурсної бази.

Висновки. Значення іпотеки як інвестиційного інструменту досить велике.
Для позичальника – це додаткова можливість отримання значних коштів на
довгий термін, для кредитного інституту – це стабільна робота зі
стабільними доходами та гарантії повернення кредиту. Для держави – це
постійні інвестиції як в окремі галузі економіки так і становлення та
розвиток саме ринкових відносин в багатьох секторах економіки та
вирішення багатьох соціальних проблем.

Отже, на сьогоднішній день важливим є формування
організаційно-економічних умов взаємодії економічних суб’єктів та
регулювання відносин іпотечного кредитування з метою досягнення
економічного та соціального ефектів від функціонування іпотеки.
Необхідно налагодити схеми інвестування в окремі галузі економіки,
зокрема, в розвиток туристичної та курортній галузей України та
підтримати реалізацію даних програм з боку держави. Застосування
іпотечного кредитування, як нової форми та джерела інвестицій, дасть
можливість спрямувати тимчасово вільні грошові засоби в різні ланки
економіки з максимальною ефективністю.

Список літератури

1. Евтух О.О. Використання нерухомості та проблеми Ії оцінки за
інвестування шляхом банківського кредитування // Проблеми науки. – 2003.
– №6.- С.19-24.

2. Сойер К. Критерии отбора инвестиционных проектов на рынке
недвижимости // Рынок ценных бумаг. – 2001. – №2 . – С.43-45.

3. Архангельская О. Проблемы и перспективы инвестирования в объекты
недвижимости в регионах России // Рынок ценных бумаг. – 2001. – №11. –
С.77-80.

4. Бондаренко Е.С. Іпотечне кредитування: основні напрямки, тенденції,
перспективи // Збірник наукових праць Луганський національний аграрного
університету. – 2004. – №33(45). – С.286-291.

5. Шалімова Л.М. Перспективи становлення іпотечних відносин в умовах
сучасної України // Соціально-економічне дослідження. Збірник наукових
праць. – 2003. – Випуск 1(39).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020