Реферат на тему:
Інституційне забезпечення проведення державного фінансового аудиту
У період бурхливих політичних баталій та руйнівних диспропорцій у
системі управління державою, важко очікувати появу «інструмента»,
призначення якого — мінімізувати руйнівну силу протиріч та анархії в
соціально-економічних процесах, що відбуваються в нашій державі. Проте
резерви в підвищенні продуктивності господарських процесів є, і вони
пов’язані з можливістю реформувати систему органів державного
фінансового контролю які виконують функцію одного з найефективніших
інструментів державного управління.
Відсутність у державних ешелонах влади всіх рівнів чіткого уявлення про
необхідну систему державного фінансового контролю, як правило, стає
основною причиною стратегічних невдач у системі управління державою.
Наявні підходи та містечкове розуміння наукових положень щодо системи
державного управління призвели до створення внутрішніх органів
державного фінансового контролю без єдиного задуму, які демонструють
низьку ефективність своєї діяльності. Це пояснюється передусім тим, що в
теорії та практиці державного управління відсутня будь-яка цілісна
система побудови державного фінансового контролю.
Досі не розроблена Концепція становлення і розвитку єдиної системи
державного фінансового контролю. Для вирішення зазначених проблем та
ефективного управління фінансовими потоками, забезпечення координації
діяльності контрольних органів передусім необхідно методологічно
обґрунтувати і на цій основі законодавчо закріпити розподіл контрольних
повноважень та функцій зовнішнього та внутрішнього державного
фінансового контролю. Ці два види контролю зобов’язані створити у своїй
сукупності єдину систему, яка функціонує за затвердженими правилами,
принципами, процедурами здійснення контрольно-ревізійної та
експертно-аналітичної діяльності.
На даний момент, базуючись на конституційних засадах державного устрою,
управління й контролю, з-поміж контролюючих та наглядових органів в
окрему групу виділяють суб’єктів державного фінансового контролю
спеціальної компетенції, до яких віднесено Рахункову палату, органи
державної контрольно-ревізійної служби та підрозділи внутрішнього
контролю й аудиту органів державного управління, а також Рахункову
палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Спробуємо проаналізувати стан та перспективи розвитку системи державного
фінансового аудиту, як складової системи державного фінансового
контролю. Аналіз охопив дві його ланки – парламентський та урядовий.
Необхідність існування двох незалежних одна від одної стуктур державного
фінансового контролю випливає із самої сутності демократичного устрою,
який базується на розподілі повноважень між різними гілками влади і їх
відносною самостійністю. Окрім спеціальних органів, у різних обсягах та
формах державний фінансовий контроль здійснюється практично всіма
органами державного управління. Лише в цій сукупності складається
цілісна система державного фінансового контролю.
Виходячи з короткого екскурсу сучасного стану системи державного
фінансового контролю пропонуємо модель державного фінансового аудиту яка
б виключала дублювання контрольних функцій в органах виконавчої влади.
Наша модель державного фінансового контролю в державному управлінні,
повинна складатись із трьох рівнів: вищий (конституційний), перший
(урядовий) та другий (відомчий).
Оскільки урядовий фінансовий контроль при будь-якому статусі
контрольного органу все одно залишається внутрішнім, немає необхідності
виділяти цю службу в окремий орган виконавчої влади. Для створення
цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю у
системі виконавчої влади доцільно закріплення за Міністерством фінансів
України статусу головного органу фінансового контролю у системі
виконавчої влади. Це дасть змогу спрямовувати і координувати діяльність
щодо здійснення дієвого і ефективного фінансового контролю у системі
виконавчої влади.
gdK X
ому) рівні пропонується передбачити відповідні механізми внутрішнього
аудиту та внутрішнього контролю як у системі органів управління
державного сектора, так і в системі органів місцевого самоврядування та
підпорядкованих їм підприємствах і організаціях.
Виходячи з нових завдань, доцільно умовно розділити і рівні
відповідальності кожної ланки сиситеми державного фінансового контролю в
державному управлінні, які групуються за видами аудиту: оцінювання
господарської діяльності, фінансової звітності та бюджетних програм
здійснюються через фінансовий аудит, а оцінювання державних програм,
державного управління та державної політики реалізуються шляхом аудиту
адміністративної діяльності (таб. 1).
Орган Аудиту
Рахункова палата та регіональні РП
Органи внутрішнього аудиту
Система внутрішнього контролю
Таб.1 Рівні відповідальності кожної ланки системи державного фінансового
контролю.
Для упорядкування меж компетенції органів державного аудиту необхідно
окреслити діяльність кожної ланки системи відповідним рівнем
відповідальності: 1) органи внутрішнього контролю здійснюють оцінювання
фінансової звітності та правомірності проведених операцій; 2) підрозділи
внутрішнього аудиту здійснюють оцінювання господарської діяльності,
фінансової звітності та системи внутрішнього контролю 3) органи
незалежного державного аудиту виконують оцінювання господарської
діяльності, фінансової звітності, бюджетних та державних програм,
державного управління й державної політики. Тобто в системі пріоритетів
Рахункової палати є проведення експертно-аналітичних функції, а в
органах виконавчої влади контрольно-ревізійних.
Особливе місце системі державного фінансового аудиту виділено ролі
Рахунковій Палаті. Головне в діяльності державного контролю — визначення
критичних меж стійкості системоутворюючих інститутів суспільства:
бюджету, безпеки, інформаційних ресурсів, екології, здійснення
моніторингу поточного стану основоположних інститутів відносно виявлених
критичних меж стійкості. Саме у цьому полягає різниця між державним
контролем і контролем, здійснюваним такими органами, як, наприклад,
контрольно-ревізійне управління міністерств і відомств, фіскальні,
наглядові структури вбудовані в систему управління конкретних відомств і
завжди будуть керуватися відомчими принципами. Отже, можна зазначити
основну перевагу Рахункової палати: вона — позавідомчий орган. У своїй
діяльності, на відміну від відомчих структур, палата повинна керуватися
іншою логікою. Державний контроль може визнаватися таким тільки в тому
разі, якщо він організує свою діяльність, спираючись на національні
інтереси як на принципові критерії.
Враховуючи вимоги базових положень Лімської декларації керівних
принципів аудиту в правовому полі організації державного фінансового
контролю в Україні, у зв’язку з чим необхідно внесення змін до
Конституції України щодо визначення засад заснування вищого органу
державного аудиту, необхідного ступеня його незалежності й основних
повноважень з питань державного аудиту, у новому законі про Рахункову
палату України повинен міститися припис, який чітко визначає мету її
діяльності, на верховенство Рахункової палати в системі державних
органів, які здійснюють фінансовий контроль, розроблення та прийняття
Закону України “Про державний аудит” щодо основ організації трирівневої
контрольно-ревізійної системи. Зробити це можливо за умови співставлення
окремих нормативних приписів українського і міжнародного законодавств з
результатами сучасних наукових досліджень по тематиці, що розглядається.
Вивчення вітчизняного, а також зарубіжного досвіду організації
фінансового контролю дає можливість зробити висновок, що одним з
перспективних напрямків реформування державного фінансового контролю є:
створення системи органів незалежного зовнішнього державного аудиту
шляхом розвитку регіональних рахункових палат на основі наявної
розгалуженої мережі регіональних контрольно-ревізійних органів.
Необхідне також прийняття та коригування урядових рішень з питань
організації урядового внутрішньосистемного державного аудиту, посилення
механізмів внутрішнього (внутрішньосистемного, внутрішньовідомчого)
контролю та аудиту в системі органів державного управління й місцевого
самоврядування, а також суб’єктів права в державному секторі.
Таким чином, у рамках удосконалення законодавства необхідна розробка
адекватних правових механізмів взаємодії всіх елементів системи
державного фінансового контролю України. Все це створить серйозний
стимул до її удосконалення, що є і нагальною потребою держави, і
важливим фактором зміцнення економічної безпеки.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
