Реферат на тему: .
Характеристика та обгрунтування реальних інвестицій
1.Класифікація реальних інвестицій.
2. Поняття інвестиційного проекту. Життєвий цикл проекту.
3. Склад техніко-економічного обгрунтування інвестицій.
4. Бізнес-план інвестиційного проекту.
5. Маркетингове планування.
Ключеві слова
Реальні інвестиції, інвестиції в нематеріальні активи, сутність
інвестицій, інвестиції в НДР, капітальні вкладення, накопичення, обсяг
інвестицій, норма інвестицій, життєвий цикл проекту, інвестиційна фаза,
фаза експлуатації, ідентифікація, експертиза інвестиційного проекту,
техніко-економічне обгрунтування, обгрунтування інвестицій, бізнес-план
інвестиційного проекту, капітальні витрати, податковий план
інвестиційного проекту, баланс грошових потоків, маркетингове
планування, диверсифікація.
Класифікація реальних інвестицій.
До реальних інвестицій (інвестицій в виробничі фонди) відносяться
вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції,
спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів.
Види реальних інвестицій:
– інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду
відновлення підприємства;
– інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок
частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого
накопичення;
валовими інвестиціями називаються як інвестиції оновлення, так і
інвестиції розширення.
Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного
проекту. До них відносяться інвестиції в основні (матеріальні та
нематеріальні активи) та обороні засоби.
Інвестиції в основні засоби включають:
– придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати
на його доставку, установку та пуск;
– модернізація діючого обладнання;
– будівництво та реконструкція будівель та споруд;
– технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;
– нову технологічну оснастку та модернізацію наявного обладнання.
Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:
– нових та додаткових запасів основних до допоміжних матеріалів;
– нових та додаткових запасів готової продукції;
– збільшення рахунків дебіторів.
Інвестиції в нематеріальні активи частіше всього пов’язані з придбанням
торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.
Супутніми інвестиціями являються:
– вкладення в об’єкти, пов’язані територіально та функціонально з прямим
об’єктом:
– вкладення в об’єкти. безпосередньо технологічно не пов’язані з
забезпеченням нормальної експлуатації (під’їздні шляхи, лінії
електропередач, каналізація і т.п.);
– вкладення невиробничого характеру, наприклад інвестиції в охорону
навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.
Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все:
– матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп’ютери та різноманітні
прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень;
– оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної
діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення
підприємства;
– Ліцензії та технології;
– Навчання персоналу.
Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене
відтворення основних фондів (ОФ). Звичайно на капітальні вкладення
направляється біля 20 % НД. Капітальні вкладення відіграють важливу роль
в соціально-економічному розвитку країни.
Поняття інвестиційного проекту. Життєвий цикл інвестиційного проекту.
Поняття “інвестиційний проект” має два значення.
це діяльність, яка передбачає здійснення комплексу заходів для
досягнення визначеної мети.
це система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів,
що необхідні для здійснення визначених заходів, які містять опис цих
заходів.
Щоб виявити кращий варіант проекту, треба розглянути широке коло
можливих його варіантів. Надто часто вибір якогось одного способу чи
варіанта проекту робиться передчасно. Дуже корисно внести всі можливі
варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом
використання логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які очевидно
гірші. Початковий список альтернативних підходів може звузитися до
кількох або одного варіанту. В міру відсіву альтернативних варіантів
деталі й розрахунок кожного аспекту уточняються. Тим самим вдається
уникнути надміру детальної підготовчої роботи над варіантами, які
врешті-решт відкидаються. Відмінність між стадіями ідентифікації та
розробки частіше буває кількісною, ніж якісною.
Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідеї, які
згодом буде прийнято і піддано детальному аналізові на стадіях розробки
та експертизи проекту.
Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:
недостатній попит на запропонований продукт проекту або відсутність
порівняних переваг перед наявними продуктами;
надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами;
відсутність політичної підтримки влади;
непридатна для здійснення цілей проекту технологія;
завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та
управлінським можливостям;
надмірний ризик;
зависокі витрати на експлуатацію проекту порівняно з наявними
фінансовими ресурсами або порівняно з альтернативними рішеннями.
Склад техніко-економічного обгрунтування інвестицій
. Розробка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) проекту
здійснюється, як правило проектними установами, потім узгоджується з
замовником та іншими зацікавленими особами, звичайно техніко-економічне
обгрунтування складається з таких розділів:
початкові дані – посилання на постанови, рішення та інші документи, що є
підгрунтям для розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО)
проекту, дані про технічний стан підприємства, що підлягає реконструкції
або розширенню, оцінка його діяльності, техніко-економічні показники
його роботи за останні три роки;
місце розташування об’єкту:
– обгрунтування вибору району, пункту, місця реалізації проекту;
– основні будівельні рішення, організація будівництва:
основні параметри конструкторських рішень по будівлям та спорудам;
карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних
автошляхів, залізниць, та водних шляхів, місця розташування будівель та
споруд, енергетичного господарства, резервних площ для можливого
розширення виробництва;
схеми земельних ділянок, питання власності на них, характеристика та
обсяг стічних вод та шкідливих викидів, заходи по водокористуванню,
охороні навколишнього середовища;
розташування ринків збуту та шляхи доступу до них;
вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати;
одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки;
обсяги, особливості організації та строки будівельних робіт, потреба в
будівельних матеріалах;
можливості використання потужностей підприємств будівельної індустрії,
розташованих в районі будівництва;
розрахункова вартість будівництва;
масштаб проекту (обсяг виробництва продукції), номенклатура продукції,
спеціалізація та коопераційні зв’язки підприємства, основні технічні
дані та економічні показники продукції в порівнянні з показниками
аналогічних видів продукції передових вітчизняних та закордонних
підприємств:
обгрунтування конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, її
вплив на розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного
запасу;
визначення спеціалізації та кооперації підприємства;
забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами,
енергією, паливом, водою та трудовими ресурсами;
ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва;
екологічні, санітарні та інші обмеження на масштаби виробництва;
можливості розширення виробництва в майбутньому;
технологія:
основні технологічні рішення, склад підприємства, організація
виробництва;
обгрунтування вибору технології виробництва та основного технологічного
обладнання;
вимоги технології до інфраструктури;
екологічні аспекти технології;
можливості використання місцевих технологій та обладнання;
можливості використання уживаного технологічного обладнання із західних
країн;
обладнання:
конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників,
обгрунтування вибору постачальника;
можливості ремонту обладнання та забезпечення запасними частинами;
забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідного рівня
кваліфікації робочої сили;
перелік та характеристика об’єктів інфраструктури:
виробничих, адміністративних, складських, допоміжних,
соціально-побутових будинків й споруд;
торговельної мережі;
наявного транспорту;
електропостачання;
водопостачання й каналізації;
соціальної інфраструктури;
у разі відсутності необхідних об’єктів інфраструктури необхідно
передбачити хто, в які строки, за рахунок яких коштів їх створюватиме;
7) на закінчення наводяться дані про загальні вимоги до розробки,
складання та затвердження ТЕО, перелік конструкторських та дослідницьких
робіт, графік виконання проекту.
Усі експертні оцінки відбуваються з урахуванням аналізу всіх
альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір
варіантів відбувається на основі юридичних, фінансових, екологічних
обмежень та соціальної доцільності.
Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за
проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає можливість при
співставленні з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо
можливості реалізації проекту у да
Структура бізнес-плану.
1. Резюме (коротка характеристика інвестиційного проекту).
Із цього розділу інвестор повинен зробити висновок про відповідність
проекту:
– його інвестиційній діяльності та інвестиційній стратегії,
– потенціалу наявних інвестиційних ресурсів;
– чи влаштовує його проект по періоду реалізації та термінам повернення
вкладеного капіталу.
Резюме повинно включати:
– викладення концепції інвестиційного проекту, в яку включається
обгрунтування мети підприємницької ідеї на основі вивчення ринку та
можливостей розширення діяльності;
– ступінь розробки інвестиційного проекту – наявність проекту намірів з
основними фінансово-економічними показниками, наявність типової
документації та кошторису по проекту, наявність індивідуальної проектної
документації та кошторису затрат з експертною оцінкою незалежного
аудитора;
– необхідну сума інвестиційних ресурсів в національній валюті на момент
розробки бізнес-плану ( при залучення іноземного інвестора, а також при
високих темпах інфляції в доларах США); період здійснення інвестицій до
початку ефективної експлуатації об’єкту; проектуємий період окупності
об’єкту;
– для іноземних інвесторів повинно бути викладено основні положення
державного та правового регулювання даного бізнесу в Україні.
2. Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний проект.
– відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту завданням
структурної перебудови економіки України;
– тенденції розвитку попиту на продукцію галузі;
– рівень розвитку ринкових відносин в галузі;
– середній рівень прибутковості капіталу в галузі;
3. Характеристика продукту (послуг);
– особливості та привабливість для споживачів (клієнтів);
-достоїнства та переваги в порівняння з іншими продуктами (послугами);
– оцінка конкурентоспроможності по основним якісним ознакам, рівню цін,
гарантіями та послугами після продажу;
– прогнозований загальний період життєвого циклу продукту та можливість
його подальшого удосконалення;
– по окремим, принципово новим продуктам, необхідно обумовити необхідну
форму правового захисту (патент, авторське право, торговий знак).
4. Розміщення об’єкту.
– дозволить оцінити інвестиційну привабливість регіону;
– розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з
позицій наближення до факторів виробництва або ринків збуту;
– ринкова оцінка земельного наділу, на якій знаходиться об’єкт, та
територій, що до нього прилягають.
5. Аналіз ринку (найбільш складний розділ при розробці бізнес-плану).
Цей аналіз охоплює не тільки поточний, але і прогнозований стан даного
ринку.
– характеристика потенційних покупців (клієнтів) даного продукту
(послуги), їх особливості та можлива чисельність в рамках даного
регіону.
– Оцінка нинішнього обсягу попиту (продажу) на продукт чи послугу на
цьому ринку. Така оцінка, по можливості, повинна проводитися за останні
три роки та включати як вітчизняні так і імпортні товари. ( Табл. № ).
– З врахуванням чисельності оптових та роздрібних покупців та
характеристики сучасного стану попиту прогнозується можливий обсяг
продаж в межах інвестиційного проекту, що розглядається (Табл. № ).
– Оцінка рівня та динаміки цін на продукцію. Така оцінка проводиться по
внутрішньому ринку України в співвідношенні до світових цін на
аналогічну продукцію. Згідно з результатами оцінки та виявлених
тенденцій складається прогноз динаміки рівня цін на продукт на
інвестиційний період (Табл. .№ )
– Оцінка сучасного та прогнозного рівня конкуренції на внутрішньому
ринку. В процесі такої оцінки розглядається кількість підприємств, які
виробляють аналогічну продукцію чи здійснюють аналогічну послугу, питому
вагу основних підприємств в обсягу продаж в регіоні, появлення на ринку
підприємств –конкурентів.
Запланований обсяг та структура виробництва продукту (здійснення
послуг).
– Обгрунтовується загальний обсяг випуску продукцій (надання послуг) в
середньому за рік при виході об’єкту інвестування на проекту
потужність;
– Проводяться розрахунки по окремим асортиментним групам продукту (
послуги);
– Запланований обсяг та структура виробництва продукції (послуг)
розраховується в: кількості одиниць, або інших одиницях виміру, в
національній валюті, корегованій з врахуванням індексу цін без фактора
інфляції, в доларах США. (Табл. № ).
Забезпечення випуску продукції (послуг) основними факторами виробництва.
– забезпечення випуску продукції (послуг) основними видами сировини,
матеріалів, енергетичних ресурсів (Табл. № ).
– забезпечення випуску продукції (послуг) сучасною технологією
(наявність у ініціатора інвестиційного проекту технології, що
відповідає сучасним стандартам, необхідність придбання вітчизняних чи
зарубіжних патентів, ліцензій, ноу-хау).
– Забезпечення випуску продукції (послуг) сучасним обладнанням.
Вказується, чи є у наявності у ініціатора інвестиційного проекту
необхідне обладнання, чи його треба придбати в Україні чи за кордоном.
– Забезпечення випуску продукції (послуг) відповідними виробничими
приміщеннями та об’єктами виробничої інфраструктури. В наявності
необхідні виробничі приміщення, чи необхідне їх розширення, придбання чи
нове будівництво.
– Аналіз забезпечення випуску продукції (послуг) кадрами відповідної
кваліфікації (Табл. № ).
Стратегія маркетингу
Розробляється як самостійний розділ бізнес-плану в наступних випадках:
а) при виході на ринок з принципово новим видом продукції (послуг);
б) при впровадженні на інших регіональних ринках;
в) при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку
послуг) даного регіону.
При відсутності найближчим часом проблем зі збутом та з конкуренцією,
маркетингова стратегія може не розроблятися.
Якщо подібна необхідність є, то в даному розділі бізнес-плану повинно
бути відображено:
– прогнозні цільові показники стратегії маркетингу (перш за все, обсяг
свого сегменту на товарному ринку або ринку послуг свого регіону, інших
регіонів України);
– основні заходи, що передбачуються цією стратегією.
Планування маркетингу – це логічна послідовність дій, яка призводить до
формулювання цілей маркетингу та складання планів для їх досягнення. Для
ефективного планування маркетингу необхідно забезпечити безперервний
процес отримання інформації про зовнішнє оточення підприємства та
діяльніть окремих підрозділів підприємства.
Метою маркетингу є визначення, створення та підтримка конкурентних
переваг підприємства.
При розробці планів маркетингу необхідно дотримуватися наступних
основних принципів:
Спочатку спланувати стратегічний план маркетингу. Стратегічний план
маркетингу повинен охоплювати період в 3-5 років, і тільки після його
розробки і затвердження повинен розроблятися річний план маркетингу. Не
рекомендується спочатку писати річний план, а потім займатися його
екстраполяцією.
Для досягнення мети планування маркетингу необхідно розташувати його
якомога ближче ло споживача. Необхідно організувати дії компанії більше
біля груп замовників, ніж коло функціональних напрямків діяльності
компанії і забезпечити планування маркетингу для кожної групи.
Для ефективного планування маркетингу необхідно забезпечити безперервний
процес отримання інформації про зовнішнє середовище та про стратегічні
одиниці бізнесу компанії, який повинен стати основою маркетингової
інформаційної системи компанії.
Інформація повинна сумуватися в SWOT- аналіз (strength- сила,
weakness-слабість, opportunity-можливість, threat – загроза). Інформація
є основою для аудиту маркетингу, на базі якого будується план
маркетингу. Інформація повинна бути відповідним чином опрацьована та
оцінена для використання в плануванні при прийнятті рішень.
Менеджери повинні стимулюватися за використання в своїх звітах основних
інструментів маркетингу, таких як матричні моделі, PVC – аналіз (Product
Life Circle – цикл життя товару), CVP-аналіз (Cost Value Profit –
затрати, обсяг, прибуток).
Маркетинговий план передбачає розробку планів діяльності кожного
підрозділу підприємства по реалізації проекту. Цей план повинен
відповідати на питання: хто? коли? де? що? за рахунок яких ресурсів та
яким чином повинен виконувати технічні, виробничі та організаційні
заходи щодо виконання проекту. Обсяг робіт на кожному етапі і в кожному
підрозділі визначає бюджет маркетингу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
