.

Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності та інші позареалізаційні доходи, формування валового і чистого доходу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
518 3466
Скачать документ

ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ВІД ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ІНШІ
ПОЗАРЕАЛІЗАЦІЙНІ ДОХОДИ

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової
діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у
напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із
цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають
важливого значення для фінансових служб підприємств.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

— придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— цільові грошові вклади;

— валютні операції;

— пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

— надання позик;

—лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової
економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів,
пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть
підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових
коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того,
що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в
підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних
обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських
рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях,
казначейських зобов’язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно
всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові
результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються
підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у
рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише
неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери
котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не
публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно
порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій
(облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на
порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність
і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного
фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що
відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними
паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну
міру ризику операцій із цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на
депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі,
споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або
здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права
користування майном іншому суб’єкту підприємницької діяльності на
платній основі і на визначений угодою строк. Об’єктом лізингу є
матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У
лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник,
лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав
нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг
передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання,
яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового
лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації.
Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з
повною виплатою. Це означає, що лізинго-давець протягом чинності
договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від
лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може
викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його
лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг
укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна.
Після закінчення договору об’єкт лізингу повертається лізингодавцеві або
знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова
плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов
договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими
частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої
інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення
лізингового відсотка.

Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на
валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

У процесі фінансово-господарської діяльності окремі підприємства
порушують фінансові обов’язки, умови господарських договорів, за що до
них застосовуються економічні санкції. Коли ці умови порушує контрагент,
то він зобов’язаний сплатити штрафи, пені, неустойки та інші види
санкцій, а також відшкодувати збитки, завдані підприємству. Як уже було
сказано, у звітному році в підприємства може з’явитися прибуток минулих
років тощо. Усе це включають у позареалізаційні доходи.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної
діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових
доходів і балансового прибутку підприємств.

ФОРМУВАННЯ ВАЛОВОГО І ЧИСТОГО ДОХОДУ

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі
матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового
кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від
реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних
витрат на виробництво — використаної сировини, напівфабрикатів,
матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина
вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу.
Залишок виручки становить валовий дохід.

«Валовий дохід є та частина вартості… і виміряна частина валового
продукту…, котра залишається після відрахування частини вартості і
виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у
виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід
дорівнює, таким чином, заробітній платі…+ прибуток + рента».

Це визначення підкреслює, що валовий дохід є тією частиною валового
продукту, яка залишається після відрахування частини цьогопродукту, що
використовується на відтворення виробництва. Водночас, вартість цієї
частини продукту — валового доходу, — утворена у вигляді заробітної
плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і є
фінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливий
показник не обраховується і не планується (крім колективних
сільськогосподарських підприємств).

Валовий дохід — це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він
визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й
амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої
продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і
характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення
продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення
матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного
узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний
економічний ефект, котрий отримує народне господарство від діяльності
кожного підприємства. Переваги показника валового доходу полягають у
тім, що в ньому найбільш реально відбито таку важливу сторону
діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, показуючи
ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості —
основного джерела національного доходу. Валовий дохід — основне джерело
утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного
бюджету, позабюджетних фондів.

З народногосподарського погляду валовий дохід є складовим елементом
національного доходу країни. «Якщо розглядати дохід всього суспільства,
— писав К. Маркс, — то національний дохід складається із заробітної
плати плюс прибуток, плюс рента, тобто із валового доходу».

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на
чистий дохід. Оплата праці — це витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість
необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві
частини — необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди
призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт — це
продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як
чистий дохід (грошова форма додаткового прибутку).

«Чистий дохід, — писав К. Маркс, — є додаткова вартість, що й відрізняє
чистий дохід від валового доходу, тому що останній включає в себе
заробітну плату, перший же не включає її».

В економічній літературі країн СНД поняття чистого доходу і грошових
нагромаджень іноді ототожнюються. «За умов товарно-грошових відносин
вартість додаткового продукту (чистий дохід), — пише Д. Моляков, —
реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну категорію —
грошові нагромадження. Без огляду на те, що основою виникнення чистого
доходу і грошових нагромаджень є додатковий продукт…, за своєю суттю
вони — самостійні категорії. Перша (чистий дохід) є категорією будь-якої
форми суспільного виробництва, друга (грошові нагромадження) є
категорією розподільчою. Тільки за умов товарно-грошових відносин чистий
дохід реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну
фінансову категорію — грошові нагромадження». На нашу думку, поняття
«грошові нагромадження» є надуманою фінансовою категорією, тому що
чистий дохід є грошовим виразом додаткового продукту, створеного працею
людей на підприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій
формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення
виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат,
амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між
валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість,
відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні
цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі
прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових
ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв’язку ніяк не
можна погодитись з думками авторів підручника «Фінанси, грошовий обіг,
кредит» стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою
чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття «прибуток» і
«чистий дохід» є однозначними.

Водночас за економічним змістом прибуток — це грошовий вираз частини
вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого
підприємством.

Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — К, 1963—1983. — Т. 25, ч. II. — С. 410.

Там само. — С. 409—410.

Моляков Д. С. Финансы предприятий, отраслей народного хозяйства. —
М.:Финансы и статистика, 1994. — С. 68.

Финансы, денежное обращение, кредит / Под ред. Л. А. Дробозиной. —
М.:Финансы, 1997.—С.141

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020