Реферат
Грошова система: суть, форми, реформи. Сучасна грошова система України
План
1.Суть грошової системи та її елементи.
2.Типи грошової системи та їх еволюція.
3.Сучасна грошова система України.
4.Грошові реформи: поняття, цілі та види.
5.Список використаної літератури.
Суть грошової системи та її еволюція.
Гроші виникають у ІV-ІІІ тис. до н.е., а грошові системи лише із
зародженням капіталістичного способу виробництва.
Сформувалась грошова система в ХVI-XVII ст., хоч окремі її елементи
(наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. З
виникненням капіталістичного способу виробництва (який супроводжується
перетворенням натурального господарства на грошове, набуттям товарним
виробництвом всезагального характеру та інше) з’являється об’єктивна
необхідність в уніфікації форм грошового обігу і централізації емісії
грошей тощо. Це було потрібне для подолання свавілля феодалів у
визначенні цінності монет, ліквідації децентралізації у монетній справі
та інше.
У розвитку грошових систем виділяють два етапи:
коли загальний еквівалент безпосередньо знаходився в обігу і виконував
функції грошей;
коли роль золота як загального еквівалента падає, а згодом воно перестає
виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.
Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової
економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні
відносини людей з приводу купівлі-продажу результатів їхньої діяльності.
Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері
обігу.
Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи.
Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового
обороту в країні.
Грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи
відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни.
Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється
законами, встановленими державою.
встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Вона служить для
вимірювання цін товарів та послуг. Грошова одиниця встановлюється
законодавством країни з урахуванням соціально-економічних та історичних
закономірностей її розвитку.
законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи
срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Коли
вперше розпочалося карбування монет, масштаб цін збігався з їх ваговим
вмістом. З повним припиненням конвертації паперових грошей у монетарний
товар – золото, із завершенням його демонетизації, необхідність фіксації
державою масштабу цін відпала.
Паперова грошова одиниця уособлює представнику вартість загальної маси
товарів і послуг, що знаходять в обігу.
установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають
порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з
урахуванням економічного і валютного стану.
матеріалізована в певному типі загального еквівалента мінова вартість,
яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним
засобом у готівковому обігу. Форми грошей визначаються відповідними
юридичними актами. До них відносяться: банківські білети, казначейські
білети та розмінні монети. Суттєва відмінність видів грошових знаків у
механізмі їх емісії. Випуск банкнот зумовлює кредитна емісія
центрального банку. Банківські білети надходять у сферу обігу в зв’язку
з видачею кредиту, його погашення зумовлює вилучення грошових знаків з
обігу. Казначейські білети випускаються в обіг під час бюджетної емісії,
яка проводиться міністерством фінансів (казначейством). Монета – злиток
металу, що має встановлені законодавчо форму, вагу, склад металу, певні
зображення й написи, включаючи номінал вартості.
співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке
використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших
економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у
валюті іншої країни.
включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму
використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів
тощо. Центральний банк повинен суворо контролювати грошовий обіг,
сприяти забезпеченню стабільності грошової одиниці, регламентувати
правила здійснення безготівкових платежів, форм розрахунків способів і
порядку платежів.
2. Типи грошових систем та їх еволюція.
Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодію,
які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування
грошової системи.
У грошовій системі ринкового зразка регулювання грошового обороту
проводиться через використання економічних методів впливу на обсяг,
динаміку і структуру грошової маси.
Неринкова грошова система характеризується наявністю обмежень
функціонування грошей (талони, картки). Регулювання грошового обороту
здійснюється адміністративними методами (розмежування сфер готівкового і
безготівкового грошового обороту, заборона певних грошових операцій,
проведення контролю за грошовими операціями суб’єктами економічних
відносин, лімітування кредитів та інше).
У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних
операцій юридичними та фізичними особами. Національна економіка
органічно включена у світову.
Грошова система закритого типу передбачає використання валютних
обмежень. Національна грошова система ізольована від світової.
Для саморегульованої грошової системи характерна дія механізму
стихійного регулювання грошового обороту. Само регульованими були
системи металевого обігу. Якщо через зміну виробництва і реалізації
товарів потреба в грошових знаках скорочувалася, то відповідна кількість
грошей вилучалася з обігу, перетворюючись у скарб. У разі розширення
виробництва і товарного обігу грошові знаки, що становили грошовий
скарб, надходили в обіг.
У регульованій грошовій системі порядок регулювання грошового обороту є
окремим елементом грошової системи.
Еволюція грошових систем
обіг металічних грошових знаків (монет)
характерна бюджетна емісія, яка може виступати у двох формах:
1) випуск казначейських білетів;
2) покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії. Регулювання
грошового обігу проводиться здійсненням заходів, спрямованих на
оздоровлення фінансів та збалансування бюджету.
це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту,
органом регулювання грошового обігу є банківська система.
У другій половині ХІХ століття утвердилася система золотого
монометалізму, при якій лише золото служить загальним еквівалентом.
Цей вид грошей було введено у 1816 році в Англії, у 1871-1873 роках – в
Німеччині, у 1873 році – в Данії, у 1895-1897 роках – в Росії та Японії,
в 1900 році – у США. Якщо на початку ХІХ століття цінове співвідношення
між золотом і сріблом становило 1:16, то наприкінці століття – 1:33.
Сучасна грошова система ґрунтується на кредитно-паперових грошах. У ній
має місце поєднання паперових грошей з кредитними.
3. Сучасна грошова система України.
Сучасна грошова система є результатом безготівкового процесу розвитку
товарного виробництва.
Сучасна грошова система України – це грошова система ринкового зразка.
Необхідність створення грошової системи України:
розпад СРСР наприкінці 1991 року;
вихід України з “рубльової зони”;
запровадження власної грошової одинці.
Етапи процесу запровадження національної валюти в Україні.
10 січня 1992 р. введено в готівковий обіг тимчасову валюту –
український карбованець (купон)4
у листопаді 1991 р. було завершено впровадження українського карбованця
у безготівковий обіг;
у вересні 1996 р. в результаті проведення грошової реформи в Україні
було запроваджено національну валюту – гривню.
У статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України
є гривня. Основною функцією Національного банку України є забезпечення
стабільності гривні.
Одне з найважливіших сьогоднішніх і перспективних завдань розбудови
грошової системи України – зростання довіри до національної валюти –
гривні.
Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу в Україні.
У сучасних умовах у сфері грошового обігу України використовуються
банківські білети (банкноти-гривні) і розмінна монета (копійка).
Банкноти випускають в обіг Національним банком України. Для зручності
обслуговування роздрібного товаро-обороту в обіг випускаються розмінні
монети, які є незамінними в торгівельних операціях, коли необхідно
розплачуватися за товар дрібними частинами грошової одиниці.
Офіційний валютний курс гривні, використовуваний суб’єктами
господарських операцій, встановлюється Національним банком України на
підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській
валютній біржі (УМВБ) за валютами, за якими здійснюються торги, за
іншими – на підставі кра-курсів.
Порядок готівкового та безготівкового обігу, їх регламентацію, в тому
числі організацію міжнародних розрахунків в Україні здійснює
Національний банк України. НБУ суворо контролює грошовий обіг, сприяє
забезпеченню стабільності національної валюти, регламентує емісію
готівки, розробляє правила здійснення форм безготівкових розрахунків,
способів і порядку платежів, контролює касові операції.
НБУ є установою, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання. НБУ
– незалежний фінансово-економічний орган, який проводить самостійну
грошово-кредитну політику. Правління НБУ приймає і затверджує постанови,
положення та інші нормативні акти, що регулюють грошовий обіг. НБУ
координує діяльність комерційних банків України.
Грошові реформи: поняття, цілі та види.
Грошові реформи – це повна або часткова структурна перебудова державою
наявної в країні грошової системи.
Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.
Грошові реформи у вузькому розумінні.
Грошові реформи формального типу зводяться до впровадження нового зразка
купюри з одночасним або поступовим вилученням функціональної.
Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Головною метою є заміна
через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.
Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або
без нього). Під час її проведення використовують диференційовану шкалу
обліку старих грошей на нові.
Грошові реформи в широкому розумінні.
Вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а
й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних
відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих
країнах переходу від біметалізму до монометалізму і далі до
паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у
широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей
адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.
Грошові реформи в широкому розумінні у зв’язку з масштабністю й
різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень є
тривалими у часовому вимірі. вони проводяться, як правило, декілька
років.
Особливості проведення грошової реформи в Україні.
З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу з
домінацією грошової одиниці. В результаті проведення грошової реформи
наша держава отримала нову грошову одиницю – гривню. Внаслідок обміну
українських карбованців (купонів) на гривні замінено діючий масштаб цін.
У ході проведення реформи діяв єдиний порядок обміну грошових купюр.
Упродовж двох тижнів старі грошові знаки було вилучено з обігу та
обміняно без будь-яких обмежень у пропорції 1 000 000 : 1. Відповідно до
цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів,
заробітної плати, пенсій, платних зобов’язань тощо. Всі операції з
перерахування у гривню залишків коштів, які знаходилися у безготівковому
обігу було проведено в перший же день реформи.
Грошова реформа в Україні базувалася на принципах повної прозорості і
неконфіскаційності.
У майбутньому внаслідок зростання рівня інфляції і збільшення обсягів
грошової емісії важливо не допустити падіння купівельної спроможності та
дестабілізації гривні. У кризовій економіці виконання цього складного
завдання невіддільне від одночасного здійснення дійових стабілізаційних
заходів: збалансування державного бюджету, приватизація, ліберизація
цін, перехід до повноцінної дворівневої банківської системи тощо.
4.Грошові реформи
Грошова реформа – це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких
здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення
економіки, фінансів, грошового обігу тощо. Актуальність нинішньої
грошової реформи для України посилена ще й тим, що в процесі
державотворення необхідно створити ефективну й надійну грошову систему.
Та й оздоровлення економіки і вихід із кризи, як свідчить досвід вже
кількох років, без грошової реформи й проведення власної грошової
політики виявилися практично неможливими.
Історія, увібравши в себе досвід багатьох народів і часів, знає два
основних методи проведення грошових реформ: метод блокування банківських
рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений час.
Це дає змогу уряду мати свободу дій і відповідні кошти, які повертаються
власникам лише тоді, коли виробництво пройде стадію нормалізації і
розпочне зростати. Можна їх також конвертувати на цінні папери, які
будуть не знецінюватися, а приносити їхнім власникам відповідний доход;
метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках та
одночасної заміни їх на нову грошову одиницю за єдиним або ж
диференційованим співвідношенням.
Для визначення конкретних методів проведення грошової реформи і вибору
тієї чи іншої політики важливим є діагноз поточної економічної ситуації.
Для України це вкрай важко було зробити через глибоку кризу її
економіки, скорочення виробництва та інфляційне зростання цін. До того ж
в умовах адміністративно-командної системи активна й гнучка грошова
політика не проводилася. Гроші відігравали лише пасивну роль, виступали
як технічні інструменти обліку й контролю. Тому в Україні так і не було
напрацьовано досвіду проведення грошової політики як найдійовішого
важеля регулювання економічних процесів.
Безперечно, простий обмін карбованця на національну валюту товарів в
Україні не додав, сільське господарство не стало від цього
продуктивнішим, а економіка не вилікувалася від безгосподарності та
інфляції.
Водночас захист інтересів населення в ході грошової реформи сприяв
підвищенню продуктивності праці, збільшенню виробництва товарів, а в
результаті – поліпшенню життєвого рівня трудящих. Чи були такими
реформи, проведені в радянські часи, і які перспективи використання
їхнього досвіду в сучасній грошовій реформі?
Переважаючим напрямом у численних реформах радянської економіки було
пограбування не лише споживача, а й самого виробника. Цю ж мету
переслідувала й напівреформа 1960 р., якою було проведено конфіскаційний
обмін грошей. Це проявилося у конфіскації доходів народу (до 50%),
девальвації карбованця, що приховувалося зміною масштабу цін і
зменшенням золотого вмісту карбованця. Звичайно, така велика ін’єкція в
економіку дещо пожвавила її темпи зростання. Але ненадовго, тому й
постала потреба у відході від деяких ідеологічних догматів і
реабілітації окремих ринкових елементів, прибутку й рентабельності як
найважливіших оціночних показників ефективності економіки.
Водночас половинчатість реформи 1965 р. дала змогу деяким господарникам
формувати фіктивну рентабельність, через яку вдавалося отримувати кошти
на утворення часто незароблених фондів матеріального заохочення, що в
кінцевому рахунку не тільки не дало можливості досягти бажаної мети
реформи, а й поклало початок руйнуванню економіки та зародженню
загальної кризи тогочасної системи. Це проявилося в падінні темпів
зростання продуктивності праці, порушенні закону відтворення робочої
сили, витісненні з ринку і виробництва дешевих товарів, маніпулюванні з
собівартістю заради високого прибутку і гальмуванні науково-технічного
прогресу на виробництві. Як наслідок у обігу швидко зростала надлишкова
маса грошей, а нестача товарів на кінець 80-х років перетворила дефіцит
товарів у один з провідних чинників зростаючої інфляції.
Отже, тогочасний обмін 10 старих карбованців на 1 новий не підвищив його
купівельну силу, а просто перетворив у звичайний карбованець з його
обмеженою купівельною здатністю. Саме це й привело до втрати ним поваги
і довіри, а далі й до справжнього краху.
Грошова реформа 1947 р.
“Сталінська” реформа 1947 р. включала чотири компоненти:
деноміналізацію старих грошей, їх обмін у пропорції 10 : 1 на нові;
відповідне коригування граничного рівня роздрібних цін; пільговий обмін
вкладів в ощадкасах; скасування карткової системи та ліквідацію
подвійної системи торгівлі, суть якої полягала в діяльності звичайних
магазинів та “комісійних”, де товари продавалися без обмежень, але за
підвищеними цінами.
’
’
??
Головне завдання реформи – вилучити значну масу грошей з обігу. Частина
їх навіть не були фальшивими, бо були захоплені фашистами в підвалах
банків, де зберігалися до початку війни і не були вивезені. Цих грошей
було так багато, що порівняно з ними особисті збереження населення
становили невелику суму. Так, у 1940 р. вони дорівнювали лише 17,3 млн.
крб., тобто в середньому по 42 крб. на вклад, або лише 27%
середньомісячної зарплати.
При таких збереженнях держава вигравала двояко з одного боку, можна було
просто нехтувати офіційними особистими збереженнями і надати їм
пільговий режим, а з іншого – населення мало зрозуміти, що ощадкаса –
надійне сховище збереження готівкових грошей. Пільговий обмін заощаджень
сприяв швидкому зростанню вкладів населення. Вже в 1960 р. вони зросли в
3 рази, а середній вклад став у 3 рази більшим за середньомісячну
зарплату.
Успішною “сталінська” реформа стала ще й тому що в той час роздрібний
товарооборот суворо контролювався Центром Уряд міг здійснювати широкі
адміністративні маневри, проводити політику надто низького рівня доходів
за значної інтенсифікації праці. Нагромадивши достатню масу
продовольства й інших товарів народного споживання, він зміг без
катаклізмів, плавно перейти до вільної роздрібної торгівлі без карток.
Більше того, розпочалося періодичне зниження цін, І це благодійно
впливало на настрої населення та зміцнення грошової й фінансової
стабільності.
Якщо ж глибше глянути на реформу 1947 р., то дії Сталіна були зумовлені
суворою необхідністю. Адже з розширенням виробництва внаслідок відбудови
народного господарства нагромаджувалася надлишкова кількість товарів,
які не могло придбати населення, тому що не мало відповідної кількості
готівкових грошей. Щоб цього в майбутньому не трапилося, економісти
пропонували здійснити обмін грошей на нові купюри у відношенні 5:1.
Сталін же в поданому проекті закреслив цифру “5” і написав “10”.
Внаслідок цього склалася невідповідність між товарною масою, яка з
відбудовою народного господарства швидко зростала, та грошима, маса яких
кожного разу ставала недостатньою; тому щорічно потрібно було усувати
цей розрив черговим зниженням цін.
Не був також об’єктивним чи зваженим валютний курс по відношенню до
долара. При деномінації карбованця в нинішніх умовах особисті
нагромадження готівкою постраждали б насамперед.
Однак слід враховувати, що головна маса грошей готівкою прихована не
широким загалом населення, а тіньовою економікою. Існують вони не в
паперогрошовій формі, а матеріалізовані в золоті, нерухомості, товарах
мистецтва, антикваріату та іноземній валюті, тому жодної надії шляхом
проведення грошової реформи вилучити ці гроші на користь суспільства не
було.
Отже, досвід “сталінської” реформи не прийнятний в сучасних умовах.
Грошова реформа 1922-1924 рр.
Грошова реформа 1922-1924 рр. викликана двома причинами: по-перше,
величезними втратами у першій світовій і громадянській війнах; по-друге,
потребою подолати руйнівні наслідки безгрошового обігу часів “воєнного
комунізму” та експериментів впровадження прямого продуктообміну.
За період 1917-1921 рр. стало очевидно, що економічно не обґрунтований
“соціалістичний” і “комуністичний” експеримент у тодішній радянській
Росії зазнав краху. Навпаки, він остаточно зруйнував економіку, фінанси
й грошовий обіг країни. Приміром, темпи знецінення тогочасних
“совзнаків” значно випереджали темпи їх емісії. Торгівля була замінена
прямим розподілом і безплатним трудовим пайком. Втілення в життя інших
заходів, пов’язаних з реалізацією ідеї відміни грошей, привела до того,
що в 1920 р. за непотрібністю навіть було закрито Народний банк.
Напередодні реформи 1922-1924 рр. у колишньому СРСР видатки бюджету
більш як на 90% покривалися паперовою емісією, а інфляційне зростання
цін перевищувало 500% на місяць. Це означало, що консервативні методи та
заходи оздоровлення економіки вже цілковито вичерпані й не діють. Єдино
можливою і перспективною була політика радикального “хірургічного
втручання”. Для відновлення контролю над економікою і збереження влади
більшовиків потрібно було відмовитися від диктатури військового
комунізму й перейти до нової економічної політики, впровадити сувору
економію у витратах коштів, скасувати безплатні постачання ресурсів
державним підприємствам і закладам, відновити діяльність Держбанку, а
безплатне фінансування замінити комерційним кредитом. Нова економічна
політика супроводжувалася також введенням жорсткої податкової системи,
що дало змогу Наркомфіну звести до мінімуму бюджетний дефіцит і
розпочати проведення грошової реформи.
Одним з перших позитивних моментів запровадження в обіг червінця став
випуск облігацій хлібної позики. Перебуваючи у вільному обігу, вони
виконували функцію досить стійкої й авторитетної грошової одиниці, яка
була забезпечена державними фондами хліба. На такій же основі оберталися
золоті й срібні сертифікати, які були різновидом паперових грошей,
забезпечених відповідним запасом благородних металів, їх ще називали
товарними грошима.
Серед найважливіших передумов цієї реформи були: швидкий розвиток
вільної торгівлі (приватної, державної, кооперативної); досягнення
активного зовнішньоекономічного балансу (позитивне сальдо досягло 300
млн. золотих карбованців); здійснення реформи цін, що допомогло
нагромадити певні запаси товарів, а на ринку встановити рівновагу попиту
й пропонування.
При цьому червінець вводився в обіг не декретом, а в процесі витіснення
знецінених “радзнаків”. На відміну від них червінець на 25%
забезпечувався золотом, короткостроковими зобов’язаннями й одержав
міжнародну підтримку. Тому емісія червінців не могла проводитися
довільно; йому доводилося боротися із золотими монетами царської
чеканки. Водночас на характер паралельного обігу впливала економічна
розруха, надто низький життєвий рівень народу й високий рівень інфляції,
який катастрофічно знецінював “радзнаки”.
Отже, реформа ставила за мету зробити гроші точним вимірювачем затрат і
результатів суспільного виробництва, з тим щоб вони забезпечували
постійне стимулювання економічних інтересів товаровиробників,
користувалися довірою, виконували всі свої функції і були захищені від
знецінення. Слід наголосити і той факт, що економічна реформа 1922-1924
рр. була класичною грошовою реформою, головним завданням якої була
санація економіки. Тому надії нинішніх реформаторів обмежитися лише
обміном діючих грошей на нові і досягти стабілізації фінансової системи
дуже швидко збанкрутують.
Інтерес до грошової реформи 1922-1924 рр. зумовлений також тим, що
економічний розвиток у ті роки спирався на економіку здорового глузду і
дав порівняно кращі результати, ніж наступні 60 років. Тоді на ділі
стимулювалися самостійність, самоокупність і самофінансування державних
підприємств. Особливо значним був вклад цієї реформи в теорію та
практику фінансів, грошового обігу та кредиту.
Щоб зупинити знецінення грошової одиниці, уряд наприкінці 1922 р.
розпочав паралельне впровадження в грошовий обіг банкнот, які за золотим
паритетом відповідали курсу: 1 крб. = 1 фунту стерлінгів. Червінець
справді був конвертованою валютою, безпосередньо обмінювався на золото
та інші валюти. Однак як стабільна грошова одиниця він проіснував лише
до 1925 р. Волюнтаристські дії керівництва країною щодо проведення
індустріалізації, орієнтованої на важку та оборонну промисловість,
підірвали ринкову рівновагу і вже на кінець 1927 р. фінансово-кредитну
систему довели до розвалу.
Зараз також розширюється самостійність та самофінансування державних
підприємств, стрімко розвивається приватний сектор та кооперація,
законодавчо допущена вільна діяльність іноземного капіталу. Водночас
наявні й принципові відмінності: а) реформи 20-х років мали справу з
галопуючим знеціненням рубля, нині ж подібна ситуація лише
започатковується; б) індекс інфляційного процесу в 20-50% абсолютно не
зрівняний з неконтрольованим піднесенням цін у 1921-1923 рр.; в) у той
час не існувало ні значних трудових збережень, які потрібно було
захистити, ні колосальних нагромаджень тіньової економіки, які слід було
вилучити.
Отже, за певної подібності становища спосіб та методи проведення
“ленінської” реформи не можуть бути прийнятними сьогодні.
Теорії паралельних валют
Висока ефективність паралельного обігу валют у роки непу давно цікавить
економістів. Дискусія точилася навколо проблеми введення в обіг
паралельно діючому карбованцю нової конвертованої грошової одиниці,
котра б як локомотив витягла його в ранг стабільної валюти.
Пропонується, щоб паралельна національна валюта (“червінець”) вільно
оберталася на будь-яку іноземну валюту, мала тверде забезпечення золотом
та запасами вільноконвертованої валюти. Відомо, що і в Китаї було
введено “золотий” юань для забезпечення зовнішньоекономічних операцій.
Діючий до цього юань паралельно обслуговував внутрішній ринок і постійно
знецінювався, а новий ефективно стимулював розвиток ринкової економіки і
мав добрі наслідки.
Використавши досвід реформи періоду непу та Китаю, червінець також
пропонувалося ввести для розширення обслуговування експорту та імпорту,
збільшення виробництва експортного сектора економіки, стимулювати
інвесторів, власників “надійних” цінних паперів тощо. Водночас
підкріплений золотом червінець повинен продаватися за достатньо гнучким
курсом усім бажаючим, у будь-який час і в будь-якому місці. Тоді він,
поступово розширюючи сфери свого обігу, здатний витіснити знецінені
грошові знаки.
Але якщо червінець у період непу вводився відразу на всій території
країни, ним користувалися всі підприємства й громадяни, то пропонувалося
ввести паралельну валюту спочатку для вільних економічних зон, або для
спільних підприємств, чи для створення спеціалізованих магазинів. Така
валюта була б доступною лише привілейованим особам. Погоня за нею здатна
була викликати негативне ставлення до звичайних грошей, що лише
спричинило б остаточну дезорганізацію внутрішніх зв’язків між
товаровиробниками або ж призвело до загального переходу на нову грошову
одиницю. Тобто закономірно відбулося б витіснення слабкої валюти сильною
згідно із законом грошового обігу, ігнорувати який не можна.
Водночас золотий червінець 20-х років задумувався й реалізовувався не
паралельною валютою, а засобом боротьби із знеціненими грошима тих
років. Тобто червінець з’явився не для доповнення, а для заміни діючих
грошей і цілком справився з такою роллю.
Зарубіжний досвід реформи
Вирішуючи питання про оздоровчу для нашої економіки грошову реформу,
корисно ознайомитися із зарубіжним досвідом. Наприклад, відомо, що
Ізраїль ще не так давно, як і Україна, не мав ні держави, ні грошової
системи. Тепер же ізраїльська грошова одиниця – шекель – є стабільною
валютою.
Звичайно, в різних країнах по-різному здійснювалася стабілізація валют.
Наприклад, ні в США, ні в Великобританії грошова реформа у післявоєнний
час не проводилася. І не тому, що там не було галопуючої інфляції.
Скоріше це пояснюється тим, що там давно панує цивілізований дух і
толерантне ставлення до національних вартостей. Дорожили там також і
довір’ям народів інших країн, які використовували долар і фунт
стерлінгів як міжнародні валютні резерви. Це не лише престижно, а й
приносить значні доходи. Наприклад, Великобританія щорічно лише від
Друкування фунтів стерлінгів для країн стерлінгової зони отримує більший
доход, ніж від зовнішньої торгівлі.
Прихильники грошової реформи в Україні посилаються на високу
ефективність реформи 1947 р. в ФРН. Як нещодавно в Україні, так і тоді в
Німеччині магазини були порожні, дефіцитні товари видавалися за
картками, панували спекуляція, чорний ринок і примітивний натуральний
бартер. Це був період, коли після 12-річного тоталітаризму розпочався
перехід від централізованих методів управління до ринкових важелів. І
вже через короткий період було здійснено перехід від пошуків товарів до
їхнього виробництва, ліквідовано окупаційні грошові знаки, які
безсистемне випускалися в обіг командуючими трьох окупаційних зон.
Унаслідок цього тогочасна незабезпечена маса грошей, що сягала 400% від
необхідної кількості, була вилучена з обігу й обміняна за курсом 100
рейхсмарок = 6,5 нових марок. Отже, це була грошова реформа
конфіскаційного типу. Вона була виправдана станом грошового обігу та
значними руйнаціями післявоєнного часу в Німеччині. Водночас вона
започаткувала нову валюту, яка допомогла здійснити економічні реформи й
вивести країну в найрозвинутіші держави світу з стабільною й
авторитетною валютою. Дбаючи про збільшення довіри до нинішньої марки,
уряд завжди проводив і проводить сувору фінансову політику.
Навіть у період впровадження в обіг марки ніякого зниження життєвого
рівня населення не сталося. Навпаки, лише за 1948-1955 рр. виробництво
товарів широкого вжитку зросло вдвічі. Було створено такі суспільні
умови, що спонукали людей вкладати гроші не в предмети споживання, а в
інвестиції. Було відмінено заборону для підприємців брати кредити з
поточних банківських рахунків, завдяки чому всі бажаючі почали брати
кредити і вкладати їх у бізнес. Заохочувалися надурочні роботи, тому що
доход із них не оподатковувався. Вже з 1950 р. стали понижувати податки.
Як наслідок цього почалося зниження цін.
Отже, провідні гасла Л. Ерхарда – свобода і стабільність – швидко
створили західнонімецьке “економічне чудо”, в основі якого був
ефективний і рішучий перехід до ринкових відносин без допущення зниження
рівня життя народу.
Роль економічної санації виконала не лише економічна реформа Л. Ерхарда.
У Західній Європі в повоєнний час економічне відродження почали з
радикальних грошових реформ і інші країни. Лише за період 1945-1950 рр.
тут було проведено 24 реформи. Їх досвід переконує, що назрілі реформи
потрібно проводити ефективно і своєчасно. А досвід України, навпаки,
показав, що затягування з проведенням необхідних реформ обертається
величезними збитками для економіки і населення.
Дуже відповідально до здійснення грошової реформи поставилися в 1958 р.
у Франції, замінивши старий франк на “важчий” новий. Однак ця акція мала
скоріше психологічний, ніж економічний характер. Італія та Японія,
дбаючи про довір’я й авторитет своїх національних валют, після
військової поразки реформи не проводили. Навіть після бурхливої
галопуючої інфляції тут знайшли дійові фінансово-економічні важелі,
перебороли негативні тенденції й забезпечили вільну конвертованість
своїх валют.
Грошова реформа не обов’язкова і не є єдиним способом стабілізації
валюти. Не обов’язково також вона повинна мати конфіскаційний характер.
Що стосується України, то інфляція вже в першій половині 1991 р. понад
30 млн. чоловік поставила за межу бідності, а в 1993 р. в такому
становищі опинилося понад 90% населення. Тому грошову реформу було
проведено з позицій захисту інтересів та нагромаджень населення, вона
супроводжувалася диверсифікацією народного господарства, введенням в
обіг української грошової одиниці, митниці та розширенням взаємовигідних
стосунків з усіма країнами світу.
Література:
Мартос Б., Зозуля Я. Гроші української держави.- Мюнхен: , 1972.-
Гроші та кредит..- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.- 512с.
Лагутін Василь Дмитрович Гроші та грошовий обіг.- К.: Знання, 1999.-
181с.
Гриценко Олена Гроші та грошово-кредитна політика.- К.: Основа, 1997.-
180с.
Лагутін Василь Дмитрович Гроші та грошовий обіг.- К.: Знання, 2003.-
128с.
Алексійчук Володимир Миколайович Гроші та кредит в системі відтворення
АПК.- К.: ІАУ, 1999.- 383с.
Швайка Михайло Андрійович Гроші України: труднощі з їх запровадженням і
функціонуванням.- К.: КМУ, 2005.- 128с.
Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.- 225с.
Александрова Марина Михайлівна,Маслова Світлана Олексіївна
Гроші.Фінанси.Кредит.- К.: ЦУЛ, 2002.- 336с.
Загородній Анатолій, Вознюк Геннадій Гроші. Валюта. Валютні цінності.-
Львів: БаК, 2000.- 184с.
Склярова Олена Вікторівна Методичні вказівки до виконання контрольної
роботи з дисципліни “Гроші та кредит”.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 24с.
Кочетков Володимир Миколайович, Сироцинський Денис Георгійович, Андрушко
Наталія Бріївна Гроші та кредит.- К.: Вид-во Європейського університету,
2002.- 84с.
Александрова, Марина Михайлівна Гроші.Фінанси.Кредит:
Навч.-метод.посіб./ М.М.Александрова, С.О.Маслова.- 2-е вид.,перероб. і
доп.- К.: ЦУЛ, 2002.- 336с.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
