.

Формування і використання фонду соціального захисту населення (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1100 9996
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА З ФІНАНСІВ

на тему

Формування і використання фонду соціального захисту населення

ПЛАН

Вступ ………………………………………………………………………….3

1. Загальнообов’язковове державне соціальне

страхування громадян в Україні…………………………………………4

2. Фонд загальнообов’язкового державного

соціального страхування України на випадок безробіття, його формування
і використання……………………………………………….9

3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України,

його формування і використання…………………………………………16

4. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його
формування і використання………………………………………….31

Висновки ……………………………………………………………………. .39

Список використаної літератури ………………………………………….43

Вступ.

Актуальність проблеми. Система соціального захисту в Україні перебуває в
кризовому стані оскільки розміри тих виплат, які здійснюються державою
громадянам є досить малими і не дають змоги громадянам задовольнити всі
свої мінімальні потреби виходячи з цільового призначення таких виплат.
Невдоволені пенсіонери та громадяни України, які потребують соціального
захисту з боку держави, на свою пенсію навіть не мають можливості
заплатити за квартиру, не можуть нормально харчуватися, купити обнову,
перемонтувати телевізор. Нещодавно 31 березня 2005 року Верховна Рада
України затвердила зміни до Закону України «Про державний бюджет України
на 2005 рік» як зазначив уряд це соціальний
бюджет. Дійсно багато змін на краще задекларовано в бюджеті, наприклад,
встановлено новий розмір допомоги по народженню дитини, який є досить
великим і надасть змогу забезпечити дитину бодай самим необхідним, але
багато питань все ж таки ще не вирішено. Проте уряд також не
вдоволений, оскільки соціальні виплати зайняли в бюджеті таке місце, що
внаслідок їх обов‘язковості потіснили всі інші витрати, передусім
інвестиції. А як можна говорити про вихід з кризи при зменшенні
інвестицій?

Чому виникла така ситуація? Чи зумовлено це лише тяжкою економічною
кризою, яку переживає Україна, помилками в економічній політиці, чи
позначаються також причини, пов‘язані з невирішеністю питань
трансформації соціального захисту.

Метою даної курсової роботи є дослідження питання формування і
використання фонду соціального захисту населення.

Завданнями курсової роботи, що забезпечують досягнення вищевказаної
мети, є дослідження:

загальнообов’язковового державного соціального страхування громадян в
Україні;

фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття, його формування і використання;

фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, його формування і
використання;

фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його
формування і використання.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, чотирьох
розділів, висновків та списку використаних джерел.

1. Загальнообов’язковове державне соціальне страхування громадян в
Україні.

Соціальний захист населення в Україні забезпечується шляхом
впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування
громадян в Україні.

З 1998 року в Україні діють Основи законодавства про страхування, які є
базовим законодавчим актом в сфері соціального захисту населення. Цей
нормативний документ визначає загальні принципи на яких базується
соціальний захист населення; види соціального захисту населення,
суб’єктів та інші важливі складові соціального захисту населення.

Для того, щоб розкрити питання формування та використання фонду
соціального захисту населення необхідно визначити, що таке
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на яких принципах
воно здійснюється, визначити суб’єктів, загальні засади формування
коштів фонду та роль держави у здійсненні загальнообов’язкового
державного соціального страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування являє собою
систему прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання
соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у
разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них
обставин, а також у старості та т.і.

Соціальний захист населення здійснюється за рахунок грошових фондів,
що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем,
громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Соціальний захист населення України здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення
загальнообов’язкового державного соціального страхування;

обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового
договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством
про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени
творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих
спілок), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності;

надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою,
творчою діяльністю тощо;

обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат,
пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних
послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів
загальнообов’язкового соціального страхування;

солідарності та субсидування;

державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх
прав;

забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум,
встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів
соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

цільового використання коштів загальнообов’язкового державного
соціального страхування;

паритетності представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового
державного соціального страхування в управлінні
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

В Україні право на соціальний захист мають застраховані громадяни
України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які проживають на
території України, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи,
страхувальники і страховики.

Тобто основною умовою для отримання права на соціальний захист є
державне соціальне страхування. Застрахованою є особа, на користь якої
здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

медичного страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням;

страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань;

страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових
внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і
соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального
страхування є страховий випадок, із настанням якого у
застрахованої особи виникає право на отримання матеріального
забезпечення та соціальних послуг.

В залежності від страхового випадку можна виділити такі види
загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття.

Управління в сфері соціального захисту населення здійснюється страховими
фондами. Страхові фонди (фонди соціального захисту населення) – це
органи, які здійснюють керівництво та управління окремими видами
загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять
збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням
коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням. фонди соціального захисту населення
є некомерційними самоврядними організаціями.

Усі застраховані особи є членами відповідних страхових фондів залежно
від виду соціального страхування.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі
державою та представниками суб’єктів соціального страхування.

Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального
страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових
фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального
страхування.

Правління страхового фонду:

затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в
тому числі виконавчої дирекції;

подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів
загальнообов’язкових внесків для забезпечення відповідного
виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання);

затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання,
порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;

створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних
послуг застрахованим особам;

розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника виконавчої
дирекції фонду та його заступників;

спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції страхового
фонду та її робочих органів;

визначає кадрову політику;

здійснює інші функції, передбачені статутом страхового фонду.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління
фонду, який забезпечує виконання рішень правління і є підзвітним
правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду
в межах та порядку, що визначаються статутом фонду та положенням про
виконавчу дирекцію, затвердженим правлінням страхового фонду.

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного
соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих
осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення
соціального захисту населення, передбачаються відповідними законами з
окремих видів загальнообов’язкового державного соціального
страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони
повинні забезпечувати, а саме:

надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг,
передбачених законодавством;

фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових
випадків;

створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання
соціальних послуг застрахованим особам;

покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням
загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для визначення розміру внесків додаткові джерела коштів можуть
враховуватися у разі їх систематичного надходження до фонду.

Кошти, що акумулюються за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням використовуються на такі види соціальних послуг
та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування;

2) медичне страхування;

3) страхування від безробіття

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання;

5) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням.

На сьогоднішній день держава все ще перебуває у пошуку стосовного того,
як найбільш всебічно і взагалі вдало захистити громадян України та інших
осіб, що проживають на території України в соціальному плані. Ми
постійно чуємо про пенсійну реформу, бо як на мій погляд система
пенсійного забезпечення в Україні досить не досконала, оскільки
диференційований підхід навіть «на папері» не відображено з урахуванням
всіх особливостей. Розміри пенсій, які отримують громадяни України,
досить далекі від необхідних для нормального повноцінного проживання.
Тому оскільки пенсійна реформа в стадії розробки більш уважно
зосередимося на таких видах соціального забезпечення, забезпечення на
випадок безробіття, забезпечення у разі нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, забезпечення у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням.

2. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття, його формування і використання.

У відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» за
рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) передбачається
матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від
застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття створюється для управління
страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та
акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів,
виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших
функцій згідно із законодавством України і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною
самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення
застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг
Фондом.

Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України
“Про зайнятість населення” та статутом Фонду, який затверджується
правлінням Фонду.

Суб’єктами страхування на випадок безробіття – застраховані особи:
наймані працівники та інші особи (громадяни України, іноземці, особи
без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість
якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється
страхування на випадок безробіття. Усі застраховані особи є членами
Фонду.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання
чи інші уповноважені найманими працівниками органи.

Страховиком виступає Фонд загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття, а страхувальники
– роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхові внески.

Об’єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок –
подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату або інші
передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з
незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку
як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і
дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового
безробіття, із настанням якої у застрахованої особи виникає право на
отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання
соціальних послуг.

Важливо визначити за якими принципами здійснюється страхування на
випадок безробіття. Такими принципами є:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх
прав;

обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих
на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах,
передбачених законодавством про працю, а також добровільності
такого страхування особами, які забезпечують себе

роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є
членами творчих спілок), а також громадянами – суб’єктами
підприємницької діяльності;

цільового використання коштів страхування на випадок
безробіття;

солідарності та субсидування;

обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття витрат,
пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку
безробіття та соціальних послуг;

паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави,
представників застрахованих осіб та роботодавців;

диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від
страхового стажу та тривалості безробіття;

надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум,
встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної
допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації;

законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на
випадок безробіття.

Законодавець визначив таке коло осіб, які підлягають страхуванню на
випадок безробіття:

1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють
на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять
альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний
робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах,
передбачених законодавством про працю.

2. Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового
договору, з цього дня починається сплата страхових внесків.
Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового
договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття з дня його реєстрації.

Також законодавець чітко визначив коло осіб, які не підлягають
страхуванню на випадок безробіття. Такими особами є:

працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до
законодавства України виникло право на пенсію;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в
Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

За загальним правилом право на матеріальне забезпечення на випадок
безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Однак, право на забезпечення та соціальні послуги мають також
незастраховані особи – військовослужбовці Збройних Сил України,
Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ
цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно
до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ
України, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням
чисельності або штату без права на пенсію, та особи, які вперше
шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в
установленому порядку як безробітних.

Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані
в системі соціального страхування на випадок безробіття країни,
в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за умови
сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок),
фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які
виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, мають
право на забезпечення за умови сплати страховику страхових внесків.

Видами соціального забезпечення на випадок безробіття є:

допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для
організації безробітним підприємницької діяльності;

допомога по частковому безробіттю;

матеріальна допомога у період професійної підготовки,
перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка
перебувала на його утриманні.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття здійснює таки види соціальних
послуг:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації та профорієнтація;

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому
числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових
робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування
організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з
працевлаштуванням.

Джерелами формування коштів Фонду є:

страхові внески страхувальників – роботодавців, застрахованих осіб, що
сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та
іншими законодавчими актами;

асигнування державного бюджету;

суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та
Закону України «Про зайнятість населення», інших законів до
підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення
встановленого порядку сплати страхових внесків та використання
коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення,
а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до
закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних
осіб;

інші надходження відповідно до законодавства України.

Кошти Фонду використовуються на:

виплату забезпечення та надання соціальних послуг;

відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із
достроковим виходом на пенсію осіб;

фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої
дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток
його матеріальної та інформаційної бази;

створення резерву коштів Фонду.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю
є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому
порядку.

З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду
утворюється резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму,
необхідну для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку на
місяць. Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в
уповноваженому банку України та використовується за цільовим
призначенням за рішенням правління Фонду.

Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.
Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву
коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом
Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих
коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією
Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку,
використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Розмір та порядок сплати страхових внесків

1. Розміри страхових внесків визначаються виходячи з того, що вони
повинні забезпечувати:

1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних
послуг;

2) створення резерву коштів Фонду;

3) покриття витрат Фонду у зв’язку із:

відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із
достроковим виходом на пенсію осіб;

фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої
дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток
його матеріальної та інформаційної бази.

2) Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів
України встановлюється Верховною Радою України відповідно для
роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням
Державного бюджету України на поточний рік. Розміри внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття, у відповідності до закону України «Про розмір
внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального
страхування» із змінами та доповненнями, складає:

для роботодавців – 1,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату
праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються
згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до
Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком
з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників – 0,5 відсотка суми оплати праці, що
включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші
заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній
формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

на підприємствах та в організаціях громадських організацій
інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків
загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких
інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату
праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині
витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і
УТОС звільняються від сплати внесків;

для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванні на добровільних засадах,
забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі
працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб –
суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи
(послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян
України, які працюють за межами України та не застраховані в
системі обов’язкового державного соціального страхування країни, в якій
вони перебувають, – 5,5 відсотка суми оподатковуваного доходу
(прибутку), у тому числі 2,1 відсотка на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття.

3. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески
один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах
банків коштів на оплату праці.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають
перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним
курсом Національного банку України на день сплати страхових
внесків.

У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та
сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну
плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у
пропорційних сумах.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових
внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати
ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до
Фонду суму несплачених страхових внесків.

Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові
внески, до них застосовуються санкції.

У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов’язаний провести
повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день
ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем його реєстрації як
платника страхових внесків для зняття з обліку.

Фонд у своїй діяльності співпрацює з іншими страховими фондами, що
здійснюють загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у
виконанні функцій збору страхових внесків і контролю за їх
сплатою, щодо формування та ведення інформаційної системи платників
страхових внесків, у проведенні заходів, пов’язаних з виплатою
забезпечення та наданням соціальних послуг, і має право в кожному
конкретному випадку приймати спільні рішення щодо фінансування цих
заходів.

3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, його формування і
використання.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом
загальнообов’язкового державного соціального страхування, за
допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та
здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Страховиком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України. Усі застраховані є членами Фонду
соціального страхування від нещасних випадків.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих
і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на
виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози
здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на
виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх
сімей.

Cтрахування від нещасного випадку здійснюється у відповідності з
принципами:

паритетності держави, представників застрахованих осіб та
роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасного та повного відшкодування шкоди страховиком;

обов’язковості страхування від нещасного випадку осіб, які працюють
на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах,
передбачених законодавством про працю, а також добровільність
такого страхування для осіб, які забезпечують себе

роботою самостійно, та громадян – суб’єктів підприємницької
діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх
прав;

обов’язковості сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки
праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності
на кожному підприємстві;

економічної заінтересованості суб’єктів страхування в поліпшенні умов і
безпеки праці;

цільового використання коштів страхування від нещасного випадку.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни,
а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники
та страховик.

Застрахованим є працівник, на користь якого здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці – власники підприємства або
уповноважені ними органи та фізичні особи, які використовують найману
працю, а в окремих випадках – застраховані особи.

Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров’я та працездатність.

Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або
після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок;
у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт
на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
договорами.

Особливим є те, що для страхування від нещасного випадку на
виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування
здійснюється в безособовій формі. Всі особи, які підлягають
обов’язковому страхуванню, вважаються застрахованими незалежно від
фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати
страхових внесків.

Законодавством України передбачена добровільне страхування. Добровільно,
за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:
священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у
релігійних організаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують
себе роботою самостійно; громадяни – суб’єкти підприємницької
діяльності.

Для осіб, які вирішили застрахуватися добровільно, строк страхування
розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови
сплати страхового внеску.

Страховий ризик – обставини, внаслідок яких може статися страховий
випадок – нещасний випадок на виробництві або професійне
захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену
фізичну чи психічну травму за певних обставин, з настанням яких
виникає право застрахованої особи на отримання матеріального
забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його
встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у
трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Також є страховим випадком нещасний випадок або професійне
захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів
про охорону праці застрахованим. Порушення правил охорони праці
застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне
захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед
потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом
Міністрів України, відповідно до Закону України “Про охорону
праці”.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення
медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових
виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування
професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального
страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її
правлінням.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування
від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на
це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми
складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його
частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної
працездатності (далі – щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги
потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні
померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок
травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під
час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому
провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Законодавством України, з метою найбільш повного соціального захисту
населення та чіткого і диференційованого підходу до виплат, передбачена
можливість перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на
медичну та соціальну допомогу, яке проводиться у разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім’ї померлого;

3) підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку,
визначеному законодавством.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у
разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної
плати у галузях національної економіки за даними центрального
органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування
провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше
сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Для вирішення питання про розмір страхової виплати важливим є визначення
ступеню втрати працездатності потерпілого. Ступінь втрати
працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду
соціального страхування від нещасних випадків і визначається у
відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до
ушкодження здоров’я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності
потерпілого, визначає професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я,
причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням
здоров’я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної
допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний
випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за
встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу
(науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про
професійний характер захворювання, направлення
лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового
органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне
захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Позачергова
експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, інших
заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно
до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного
заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я і не повинна
перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до
ушкодження здоров’я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою
призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим
нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати
середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження
здоров’я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та
пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

У випадку стійкої втрати професійної працездатності, встановленої
МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить
одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із
розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний
відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище
чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої
справляються внески до Фонду.

Коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено
інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з
урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного
з виконанням трудових обов’язків, йому провадиться одноразова
виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного
заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня
втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження
МСЕК.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що
ушкодження здоров’я настало не тільки з вини роботодавця, а й
внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону
праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі
висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не
спричинила втрати потерпілим професійної працездатності,
відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних
випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної
моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку
медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової
страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума
страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в
судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може
перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших
страхових виплат.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує
витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове
харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний
сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування,
санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів
пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного
захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на
його лікування.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі
100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При
цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються
власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів
підприємства, установи, організації.

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за
раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує
МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у
лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі
підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора)
цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на додаткове
харчування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних
випадків на підставі інформації органів державної статистики про
середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в
якому їх придбали.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних
металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду
за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів,
санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру
цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць)
від:

1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, –
на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половини розміру мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати, – на постійний сторонній догляд;

3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день
виплати, – на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни
тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом
соціального страхування від нещасних випадків незалежно від того, ким
вони здійснюються.

Інваліди I групи подають висновок МСЕК тільки для
встановлення спеціального медичного догляду.

Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги,
оплата провадиться за кожним її видом.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу
на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним
висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у
разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд
соціального страхування від нещасних випадків у розмірі,
встановленому правлінням Фонду.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд
до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого,
Фонд соціального страхування від нещасних випадків компенсує витрати
на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну відпустку
до одержання путівки у санаторно-курортний заклад, роботодавець
надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із
збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав
до ушкодження здоров’я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за
вибором потерпілого).

Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу
провадяться на загальних підставах.

За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних
показань для одержання автомобіля Фонд соціального страхування
від нещасних випадків компенсує вартість придбання автомобіля з
ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також
ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем у
розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з висновком МСЕК Фонд соціального страхування від нещасних
випадків може відшкодовувати й інші витрати.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного
захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не
меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не
меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка
перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася
протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного
випадку або професійного захворювання несе Фонд соціального
страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним
Кабінетом Міністрів України.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на
це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за
вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб,
що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У
випадку смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не
працював, розмір відшкодування шкоди визначається виходячи із суми
щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день
його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат.
Причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних
медичних закладів.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право,
визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що
припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували
на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в
такому порядку:

1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові
виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума
страхової виплати встановлюється Фондом соціального страхування
від нещасних випадків.

Коли право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні
особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні
особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума
страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.

Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із
заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат
особам, які перебували на утриманні померлого.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника,
провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у
разі втрати годувальника та інших доходів.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат
потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної
його частини) визначається згідно з порядком обчислення
середньої заробітної плати для виплат за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і
додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні
виплати (у тому числі в натуральній формі), які включаються до фонду
оплати праці і підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.

У разі повторного ушкодження здоров’я середньомісячний заробіток, за
бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що
передували першому або повторному ушкодженню здоров’я. Сума страхової
виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у
відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК
за сукупністю випадків ушкодження здоров’я. Якщо повторне ушкодження
здоров’я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова
виплата провадиться на загальних підставах.

Якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток
потерпілого до ушкодження здоров’я не збереглися, сума страхової
виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою
(окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на
якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом)
подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної
плати, встановленого на день виплати.

Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою
роботодавця або відповідного архіву.

У разі ушкодження здоров’я в період виробничого навчання (практики)
сума страхової виплати визначається за діючою на підприємстві
ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався
потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної сітки
відповідної професії.

Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток,
сума страхової виплати визначається, за його згодою, із
середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого сума
страхової виплати може бути визначена із середньомісячного заробітку
до початку виробничого навчання (практики).

Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому
відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

Неповнолітній особі, яка народилася інвалідом внаслідок травмування
на виробництві або професійного захворювання матері під час її
вагітності, або особам, які стали інвалідами під час відповідних
занять або робіт, Фонд соціального страхування від нещасних випадків
провадить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після
досягнення ними 16 років – у розмірі середньомісячного заробітку, що
склався на території області (міста) проживання цих осіб, але не менше
середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

Індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до
законодавства.

Якщо застрахований одночасно має право на безоплатне або пільгове
отримання одних і тих же видів допомоги, забезпечення чи догляду згідно
з законодавством України йому надається право вибору відповідного
виду допомоги, забезпечення чи догляду за однією з підстав.

Строки проведення страхових виплат

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом
соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі
постанови цього Фонду або рішення суду:

потерпілому – з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку
або з дати встановлення професійного захворювання;

особам, які мають право на виплати у зв’язку із смертю
годувальника, – з дня смерті потерпілого, але не раніше дня
виникнення права на виплати.

Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня
визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі
смерті потерпілого – у місячний строк з дня смерті застрахованого
особам, які мають на це право.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні
трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок
нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати
провадяться з дня звернення.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою,
яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час,
але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який
встановлено втрату працездатності у зв’язку із страховим випадком, а
фінансування додаткових витрат – протягом строку, на який визначено
потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або
ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх
припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або
ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих
осіб до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. При
цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови
підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв’язку між
настанням непрацездатності та ушкодженням здоров’я.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової
виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних
випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової
виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого
строку та підлягає коригуванню у зв’язку із зростанням цін на споживчі
товари та послуги.

Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з
дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що
виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду
соціального страхування від нещасних випадків. За бажанням одержувачів
ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою,
яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом соціального
страхування від нещасних випадків, якщо рішення про їх виплату прийнято
на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві
відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму
страхових виплат.

Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального
страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені
особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб
виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності –
включаються до складу спадщини.

Система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та
акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої
іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків
здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств – з віднесенням на валові
витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій – з
асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації
страхувальників;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних
рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і
пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у
порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить
законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного
випадку.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не
включаються до складу Державного бюджету України, використовуються
виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний
централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних
випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів
України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або
спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального
страхування.

Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду
соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором
між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом
Міністрів України.

Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління
Фонду. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається
Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та
збереження цих коштів визначаються договором між банком і
виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду. Прибуток,
одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву
коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в
порядку, визначеному правлінням Фонду.

Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах
робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва,
встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального
страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:

фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань соціального
забезпечення Фондом соціального страхування від нещасних випадків;

створення резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного
функціонування;

покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням соціального
страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату
праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються
відповідно до Закону України “Про оплату праці”, які підлягають
обкладенню прибутковим податком з громадян;

для добровільно застрахованих осіб – у відсотках до
мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної
плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є
розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику
виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за
низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан
охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму,
професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків
страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду
робіт).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства
провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств,
установ та організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального
страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які
визначаються страховиком.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за
підсумками фінансового року використовуються для коригування
(зменшення) суми внесків страхувальників.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за
порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку
страхового тарифу.

Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються
страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку
відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та
організацій – із коштів на утримання страхувальника.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці,
внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних
захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного
робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта,
який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого,
більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може
мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають
право проводити в порядку, визначеному законодавством України,
планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності щодо сплати та
цільового використання ними збору на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасних випадків.

Щорічні та позапланові аудиторські перевірки щодо сплати та цільового
використання збору загальнообов’язкового державного соціального
страхування від нещасних випадків, що проводяться за рішенням
наглядової ради, здійснюють незалежні аудиторські організації.
До перевірки можуть бути залучені державні податкові адміністрації.

Юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з коштами
загальнообов’язкового державного соціального страхування, зобов’язані
представляти контролюючим органам необхідні документи та відомості, що
належать до сфери їх діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків з
додержанням вимог законодавства за погодженням з спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади та Національним
банком України розробляє інструкцію про порядок перерахування,
обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів,
ведення бухгалтерського обліку і звітності та іншої документації, що
стосується його діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків у
встановленому порядку складає звіт про свою страхову діяльність, стан
охорони праці в народному господарстві, соціальний захист потерпілих
на виробництві, використання страхових коштів і щорічно до 1 березня
подає його відповідним спеціально уповноваженим центральним органам
виконавчої влади та публікує у пресі.

Установи банків відкривають поточні рахунки платникам страхових
зборів за умови пред’явлення документа, що підтверджує реєстрацію
платника соціальних страхових внесків, а вкладні (депозитні)
рахунки, при пред’явленні ними документа про повідомлення
органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо
намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки.

Платники страхових внесків одночасно із запитом коштів на оплату
праці надають установі банку платіжні доручення на перерахування
страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних
випадків, без яких кошти на оплату праці не видаються.

У разі несвоєчасного зарахування або перерахування на рахунки Фонду з
вини установ банків страхових зборів, пені, штрафів та інших
фінансових санкцій ними сплачується пеня за кожний день прострочення
платежу у розмірі подвійної річної облікової ставки Національного
банку України.

4. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його
формування і використання.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, здійснюється на підставі Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням» передбачає матеріальне
забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу)
внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за
хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності
та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію
витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи
або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок
бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків
власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за
рахунок інших джерел.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту)
на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм
власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в
іноземних дипломатичних та консульських установах, інших
представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в
органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших
органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших
виробничих кооперативів.

Громадяни України, які працюють за межами території України і
не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій
вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та
соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати
страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо
інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які
займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою
та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо
від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі
працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне
забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за
умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого
законодавства.

Особам, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному
страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається
свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке
є єдиним для всіх видів страхування.

Страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа
підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються
страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності в порядку, встановленому законодавством. До
страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати
працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та
пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також
періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового
державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності (далі – Фонд) є органом, який здійснює керівництво та
управління загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і
акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для
фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та
забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих
коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду.

Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Особливим є те, що
держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних
послуг застрахованим особам Фондом та стабільної діяльності Фонду.

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного
Герба України та своїм найменуванням, а також символіку, що
затверджується правлінням Фонду. Фонд набуває прав юридичної особи з
дня реєстрації статуту в спеціально

уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Законодавство України забороняє фонду провадити будь-яку іншу
діяльність, крім визначеної законодавством, та використовувати
страхові кошти не за цільовим призначенням.

Джерела формування коштів загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням.

Джерелами формування коштів загальнообов’язкового державного
соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і
застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку,
передбачених законодавством;

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових
санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб
відповідно до законодавства;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних
осіб;

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому
числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

6) інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного
бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються
тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в
поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Кошти загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, зараховуються на
єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків,
визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів
Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який
обслуговує фонди з окремих видів страхування.

Для забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв
страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів
матеріального забезпечення, в розрахунку на місяць.

Рішення стосовно перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.

Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву
коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом
Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих
коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією
Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку,
використовується в порядку, визначеному.

Використання коштів загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням

Кошти загальнообов’язкового державного соціального
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:

1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій
непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на
поховання;

2) фінансування санаторно-курортного лікування та
оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для
фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду,
розвиток його матеріально-технічної бази.

Визначення розміру страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням

Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно
за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною
Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у
відсотках:

1) для роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників – до сум оплати праці, які включають
основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають
обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

3) для застрахованих осіб: громадян України, які працюють за
межами території України і не застраховані в системі соціального
страхування країни, в якій вони перебувають, та осіб, які
забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються
підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники,
які не є членами творчих спілок), – до сум оподатковуваного доходу
(прибутку).

Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної
суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів
України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по
тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною),
вагітності та пологах.

Платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими народженням та похованням, є
страхувальники (роботодавці, громадяни України, які працюють за
межами території України і не застраховані в системі соціального
страхування країни, в якій вони перебувають, та особи, які
забезпечують себе роботою самостійно) та застраховані особи (наймані
працівники на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням).

У відповідності до закону України «Про розмір внесків на деякі види
загальнообов’язкового державного соціального страхування» із змінами та
доповненнями встановлено такі розміри внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для роботодавців – 2,9 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України «Про оплату праці» та підлягають
обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців – на підприємствах та в організаціях
громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів
становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за
умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше
25 відсотків суми витрат на оплату праці, – окремо 0,7
відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників-інвалідів та 2,9 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України «Про оплату праці», та

підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців – на підприємствах та в організаціях
товариств УТОГ і УТОС – 0,5 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають
обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників – від суми оплати праці, що включає
основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

0,25 відсотка – для найманих працівників – інвалідів, які
працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 відсотка – для найманих працівників, заробітна плата яких нижча
прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

1,0 відсотка – для найманих працівників, заробітна плата яких вища
прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному
соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе
роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є
членами творчих спілок), фізичних осіб – суб’єктів підприємницької
діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з
цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за
межами України та не застраховані в системі обов’язкового
державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, –
5,5 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі
3,4 відсотка – на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням.

Порядок і строки сплати страхових внесків.

Страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими
для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та
витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та
соціальних послуг застрахованим особам.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків
здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць – у день,
встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату
праці за відповідний період.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають
перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним
курсом Національного банку України на день сплати страхових
внесків.

У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати
заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі
нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до
Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

У випадку незабезпечення банківськими установами перерахування
страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату
заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних
коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують
страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції.

У разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи
страхувальник зобов’язаний провести повний розрахунок щодо сплати
страхових внесків до Фонду по день ліквідації (реорганізації) та
звернутися за місцем його реєстрації як платника страхових внесків для
зняття з обліку.

Громадяни України, які працюють за межами території України і
не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій
вони перебувають, та особи, які забезпечують себе роботою
самостійно, які є платниками страхових внесків сплачують страхові внески
до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Днем сплати страхових внесків вважається:

у разі перерахування за безготівковими розрахунками – день подання
до установи банку розрахункових документів на перерахування
страхових внесків на рахунок Фонду;

у разі сплати готівкою – день внесення коштів до банківської установи
чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду.

Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, та персоніфікований облік відомостей про
застрахованих осіб, порядок персоніфікованого обліку сплати
внесків і відомостей про застрахованих осіб визначається Кабінетом
Міністрів України.

Бюджет Фонду є основним фінансовим документом, який визначає
доходи та витрати страхових коштів на матеріальне забезпечення
застрахованих осіб і надання їм соціальних послуг.

Порядок надходження, обліку та витрачання страхових коштів Фонду,
складання та виконання бюджету, здійснення платежів, ведення
бухгалтерського обліку і звітності щодо коштів Фонду визначається
правлінням Фонду відповідно до законодавства.

Порядок розгляду і затвердження бюджету Фонду та його відділень
визначається статутом Фонду.

Фонд щорічно подає Кабінету Міністрів України звіт про виконання
бюджету Фонду за минулий рік і оприлюднює його в засобах масової
інформації.

Висновки

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування являє собою систему
прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального
захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі
хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,
втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також
у старості та т.і.

Соціальний захист населення здійснюється за рахунок грошових фондів,
що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем,
громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

В Україні право на соціальний захист мають застраховані громадяни
України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які проживають на
території України, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи,
страхувальники і страховики, умовою для отримання права на соціальний
захист є державне соціальне страхування. Страхувальниками за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці
та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

медичного страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням;

страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань;

страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових
внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і
соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального
страхування є страховий випадок, із настанням якого у
застрахованої особи виникає право на отримання матеріального
забезпечення та соціальних послуг.

В залежності від страхового випадку можна виділити такі види
загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття.

Управління в сфері соціального захисту населення здійснюється страховими
фондами. Страхові фонди (фонди соціального захисту населення) – це
органи, які здійснюють керівництво та управління окремими видами
загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять
збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням
коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням. фонди соціального захисту населення
є некомерційними самоврядними організаціями.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі
державою та представниками суб’єктів соціального страхування.

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного
соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих
осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення
соціального захисту населення, передбачаються відповідними законами з
окремих видів загальнообов’язкового державного соціального
страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони
повинні забезпечувати, а саме:

надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг,
передбачених законодавством;

фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових
випадків;

створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання
соціальних послуг застрахованим особам;

покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням
загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для визначення розміру внесків додаткові джерела коштів можуть
враховуватися у разі їх систематичного надходження до фонду.

Кошти, що акумулюються за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням використовуються на такі види соціальних послуг
та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування;

2) медичне страхування;

3) страхування від безробіття

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання;

5) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням.

Хочу додати, що формування соціально орієнтованої ринкової економіки на
Заході відбулося успішно лише завдяки підтримці держави, яка створила
механізми конструктивної взаємодії різних соціальних груп, що займали
прямо протилежні позиції.

Економічною основою соціально орієнтованої держави є багатоукладність
форм власності. Їх взаємодія та конкуренція забезпечують гнучкість
економіки, пристосування виробництва до потреб споживання, що
досягається відповідністю процесів усуспільнення ефективному поєднанню
різних рівнів господарського маневру – народногосподарського,
міжгалузевого, галузевого, внутрішньогалузевого, з господарським
маневром на рівні малих підприємств тощо. Організація соціального життя
ґрунтується на взаємодії держави, працедавців та профспілок. Держава
повинна мати міцну податкову систему, активно впливати на інвестиційну
та торгівельну діяльність, організовувати розгалужену й водночас
диференційовану та адресну систему соціальних виплат, беручи у ній
участь.

Зростання рівня споживання населення, що досягається завдяки підвищенню
рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволить значно
інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і
головне ефективно освоювати нову техніку, і одержувати значно більші
доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників
значно розширить місткість внутрішнього ринку, дозволить нарощувати
обсяги виробництва.

Відіграючи активну роль у проведенні соціальної політики, держава у
ринковій економіці не перетворюється у відділ соціального забезпечення.
Організація системи соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між
рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого
працівника, загальними економічними результатами виробництва та
комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання про захист,
страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава не
гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема
вирішується між працівником та працедавцем, або відповідно між їх
представниками – об’єднаннями профспілок та об’єднаннями працедавців.

За роки незалежності розроблено і впроваджено в дію політику соціального
захисту, страхування та забезпечення населення. Створено необхідні умови
для нормального її функціонування, для постійного доповнення і
вдосконалення. Але разом з цим в соціальній сфері виявляються риси її
недосконалості та невідповідності сучасним потребам людей ( це
стосується співвідношення між мінімальною заробітною платою, розміром
пенсій, стипендій та прожитковим мінімумом ). Тому перед державою стоять
першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій до адресної
грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньої
заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі
недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення
зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї
сфери соціального забезпечення.

Список використаної літератури :

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1998 р. // ВВРУ. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Основи законодавства про страхування. 14 січня 1998 року N 16/98-ВР//
Відомості Верховної Ради, 1998, N 23, ст.121.

Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття. Закон України із змінами та доповненнями від 2 березня 2000
року N 1533-III// Відомості Верховної Ради , 2000, N 22, ст.171

Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного
соціального страхування. Закон України від11 січня 2001 року N 2213-III
із змінами та доповненнями// Відомості Верховної Ради , 2001, N 11,
ст.47 ).

Про оплату праці. Закон України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV із
змінами та доповненнями// Відомості Верховної Ради , 1999, N 46-47,
ст.403 ).

Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності. Закон України від 23 вересня 1999 року N
1105-XIV// Відомості Верховної Ради, 1999, N 46-47, ст.403 ).

Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням. Закон України від 18 січня 2001 року N 2240-III //
Відомості Верховної Ради, 2001, N 14, ст.71 )

Про державний бюджет України на 2005 рік. Закон України із змінами та
доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1.03.91 року № 803-ХІІ //
Відомості Верховної Ради, 1991.- №14.

Про пенсійне забезпечення. Закон України від 5.11.91 року № 1788-ХІІ //
Відомості Верховної Ради, 1992.- №2.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне
забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної
політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45с.

Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.:
Знання-Прес, 2002. – 214с.

Спікер П. Соціальна політика : теорії та підходи. – К.: Фелікс,
2000.-400с.

Іванова О.Л. Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія,
2003. – 107с.

Мельник А.Ф. державне регулювання економіки. – К.: Знання, 1994.-358с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020