Реферат на тему:
Форми безготівкових розрахунків
План
1. Принципи організації розрахунків
2. Розрахунки платіжними дорученнями
3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
4. Розрахунки чеками
5. Розрахунки акредитивами
6. Вексельна форма розрахунків
Література
1. Принципи організації розрахунків
Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого
підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків.
Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов’язкового
зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в
установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою
для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо
розрахунково-касового обслуговування.
Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору
установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й
додаткового) за згодою банку.
Третій принцип – принцип самостійного (без участі банків) вибору
підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та
угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам
застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку
діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі
розрахунків.
Четвертий принцип – кошти з рахунка підприємства списуються за
розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох
рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як
основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується
безспірно.
П’ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки
підприємствам – суб’єктам підприємницької діяльності відкривають
установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.
Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент
здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження
товарів, виконання робіт, надання послуг.
Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках
платника або в межах наданого банківського кредиту.
Восьмий принцип: розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності
можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник – отримувач коштів
повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути
її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки,
пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної
допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас
банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків,
внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду
оплати праці.
2. Розрахунки платіжними дорученнями
Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунка перерахувати
відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також
міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують
максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей
і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів;
запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців.
Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними
операціями. Це платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі
кредитним установам, за банківськими позичками.
Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою (рис.
2.1).
1 – постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги); 2 –
постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги; 3
– покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення; 4 –
банк покупця списує з його рахунка кошти; 5 – банк покупця повідомляє
покупця – власника рахунка про списання коштів; 6 – банк покупця передає
електронним зв’язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму
до банку постачальника; 7 – банк постачальника (отримувача коштів)
зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 – банк постачальника
повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок
випискою з розрахункового рахунка.
Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому
рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів,
обов’язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.
Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунка в банку або
розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі,
підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним доручення
через підприємства зв’язку. Гарантовані платіжні доручення
застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати
працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених
пунктах, де відсутні банківські установи.
Так само переказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату,
авторський гонорар, витрати, пов’язані з відрядженням, тощо. У таких
випадках підприємство-платник виписує платіжне доручення, де визначено
призначення вказаної суми, на підприємство зв’язку і передає його в
банк. До доручення додаються бланки заповнених грошових переказів на
отримувачів і загальний список отримувачів грошей.
Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у
порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:
– відносно простий і швидкий HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyFbBr73aMcBptIava8OarepXv7rz8
BdWhP-FknEFZpY6lbeCmDty9sKpxyANXgPMc8mWb5E6vrcUfhkW-KGeW3dCIAzWTxiR6fi6A
I8hHwzvZQcm6WkW7GOvwezY93E29ZK77QaZ*wPkn7UkQgz23U1Ugb0B6lENkqx095DcXpGfK
n04L3s5e2mqXoUAyfgQEX3PhhTkXV3*lUBS7z5KpmP-W*0ALF3MGjU*oKhUmnaMqq8aCSQnc
RtCsWwavzihcgYCaNi4xDsO9TLdVj8l-m3OWWS71Ydc68eRtVDqEu*6XQeDLRUQp-pAvRNI2
JATz740JQB*r5hINFTDt1wYNga1q6FZaPkPP6yD4NVe82jeW5CvRrFc0SCUblP84i3rfLzwx
3sbRNEKPbT4Rb85u3sRoujDAVeqqBen8pH-Gn1jcbrTrFSWo5txL6nh1PrIcO8crq0npy29Q
UXTGi5vv173vJDiwftVMaWRvjU” \t “_blank” документооборот ;
– прискорення руху коштів;
– можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних
платежів.
3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
Платіжні вимоги-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який
складається з двох частин. Верхня частина – вимога
підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість
товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця
(платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати
належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей
розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів)
і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли
він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину
цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його
обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок
постачальника.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в
міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності,
виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків
претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних
відносин щодо поставки товарів і надання послуг.
r
i
p
r
e
i
????????H?H???????????????H?H?????доставлено з порушенням строку; коли
вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару.
Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді,
коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли
документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої
частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у
товарно-транспортних документах тощо.
Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів
(угод). Про відмову від акцепту платник зобов’язаний у встановлений
строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови.
Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо
мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку.
Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за
схемою рис. 2.2.
1 – постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 – разом з
документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну
вимогу-доручення на оплату; 3 – покупець передає платіжну
вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 –
банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 – банк
покупця сповіщає випискою покупця – власника рахунка про списання коштів
з його розрахункового рахунка; 6 – банк покупця направляє в банк
постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 – банк постачальника
зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 – банк
постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження
коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).
Розглянута форма розрахунків об’єднує розрахунки платіжними дорученнями
і платіжними вимогами-дорученнями.
Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповідає
фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює
договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових
документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої
перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
