.

Фондова біржа як суб\’єкт фінансового посередництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
500 6621
Скачать документ

Фондова біржа як суб’єкт фінансового посередництва

План

Роль і функції біржової торгівлі в ринковій економіці

Організація біржової інфраструктури

Учасники біржових торгів і загальна характеристика суб’єктів біржового
посередництва

Основи фундаментального і технічного аналізу як запорука успішної
діяльності біржового посередника

У сучасних умовах велика увага приділяється біржам та біржовій
торгівлі. Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної
ринкової економіки. Підвищення ефективності біржової торгівлі динамізує
національні й міжнародні товарні, фондові й валютні ринки; уніфікує,
робить доступними й надійними складні виробничо-фінансові операції
великої кількості підприємств і організацій. Тому дану лекцію буде
присвячено діяльності фондової біржі.

Оскільки студенти вже володіють знаннями щодо сутності поняття «біржі»,
видів бірж і операцій які вони охоплюють (це було предметом вивчення
курсів «Фінанси», «Біржові операції», «Ринок фінансових послуг» тощо),
сьогодні ми зупинимось виключно на розгляді біржових посередників та тих
аспектів діяльності біржі, які цих посередників безпосередньо
стосуються. Великої уваги також приділимо основам методів
фундаментального і технічного аналізу фінансових ринків, грамотне
застосування яких є запорукою ефективної діяльності біржових
посередників – брокерів, дилерів, трейдерів тощо.

1.  Роль і функції бірж в ринковій економіці

Економічна роль біржової торгівлі відбивається в функціях, що
виконуються біржами в сучасних умовах з метою реалізації їх основного
завдання (рис. 5).

Біржа надає засобам масової інформації численні дані про біржові ціни,
компанії, що торгують на біржі, про ринкову кон’юнктуру, прогнози різних
ринків і т. д. Інформації на діяльність сучасної біржі в розвинених
країнах настільки значна, що до 30% своїх прибутків вона отримує від
продажу біржової інформації.

Рис. 16. Функції сучасної біржі

У розповсюдженні біржової інформації дедалі більшу участь беруть різного
роду підприємства (фірми, компанії й т. ін.), для яких передача такої
інформації за допомогою сучасних технічних засобів є одним із основних
або основним видом діяльності. Зокрема, реалізацію біржової інформації
електронною поштою здійснює агентство «Інтерфакс» для підприємств, які є
абонентами мережі. Такими абонентами в областях є, наприклад, відповідні
структури системи матеріально-технічного постачання промисловості й
сільського господарства. Інформація електронною поштою надходить до
абонентів щодня (по телефону, через модемні пристрої), накопичується в
комп’ютерній мережі і включає:

•  дані про товари, що пропонуються до продажу на окремих біржах на
найближчі торги (найменування, ціна, кількість);

•  інформацію про основні контракти, укладені на останніх торгах на
окремих біржах (продані товари, ціни, кількість та ін.);

•  біржову хроніку;

•  аналітичні огляди;

•  рекламу.

Фондовий ринок виконує ряд функцій, які можна умовно розділити на дві
групи: загальноринкові функції, властиві будь-якому ринку, і специфічні
функції, які відрізняють його від інших ринків.

До загальноринкових функцій належать такі:

•  комерційна функція, тобто одержання прибутку від операцій на даному
ринку;

•  цінова функція, тобто формування цін, їхній постійний рух;

•  інформаційна функція, тобто доведення до своїх учасників інформації
про обсяги й об’єкти торгівлі, її учасників;

•  регулююча функція, тобто визначення правил торгівлі й участі в ній,
порядок вирішення спорів між учасниками, установлює пріоритети, органи
контролю і т.п.

До специфічних функцій фондового ринку можна віднести наступні:

•  перерозподільна функція;

•  функція страхування цінових і фінансових ризиків;

•  накопичувальна функція.

Таким чином, основним завданням і функцією біржі є надання її членам, що
торгують, «фізичних» засобів для укладання угод і проведення пов’язаних
з цим операцій.

Основними учасниками фондового ринку України в залежності від їхньої
ролі і функцій є:

1.  Емітенти – юридичні особи, які випускають в обіг на фондовий ринок
цінні папери з метою залучення додаткового фінансового капіталу; держава
в особі своїх органів і муніципальні власті для покриття дефіциту
бюджетів;

2.  Інвестори – фізичні, юридичні особи й інституційні інвестори
(інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, пенсійні фонди,
страхові компанії й ін.), які мають вільні фінансові ресурси, необхідні
для інвестування з метою збільшення ринкової вартості цінних паперів;

3.  Держава, яка на основі прийняття законодавчих актів виконує
регулювання діяльності фондового ринку, а також Державна комісія з
цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР);

4.  Посередники (фінансові торговці цінними паперами) – юридичні особи,
які надають професійні послуги на фондовому ринку емітентам і
інвесторам.

Організації, котрі обслуговують функціонування фондового ринку,
включають:

•  організаторів ринку:

а) біржі – УМВБ, УФБ, КМФБ, ДФБ;

б) саморегулюючі організації: ПФТС, ПАРД, УАІБ.

•  депозитарії (ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз»);

•  реєстраторів (378 – з них 37 комерційні банки);

•  зберігачів (28 – з них 25 комерційні банки).

В Україні фондові біржі є основними організаторами біржового ринку, де
відбувається купівля-продаж цінних паперів, але вони функціонують окремо
одна від одної. На біржовому ринку діють такі зареєстровані біржі:

•  Українська фондова біржа (УФБ);

•  Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

•  Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

•  Донецька фондова біржа (ДФБ);

•  Придніпровська фондова біржа (ПФБ).

З перелічених фондових бірж найбільш могутня і розвинена – це Українська
фондова біржа (УФБ). її філії і фондові центри розташовані в 31 регіоні,
а брокерські контори УФБ поширені по 200 регіонам, що сприяє реалізації
прав юридичних і фізичних осіб на купівлю-продаж цінних паперів на всій
території України.

На фондовій біржі обертаються цінні папери, допущені до обороту. Такі
цінні папери проходять спеціальну експертизу і включаються до біржового
списку (називаний лістингом). Для цього компанії подають на фондову
біржу заяву з доданими до неї необхідними документами про фінансове
положення для проведення експертизи.

Основними посередниками на фондовій біржі є брокери і дилери.

Дилери – це члени фондової біржі, які здійснюють операції з
купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за власний рахунок.

2.  Організація біржової інфраструктури

Для забезпечення нормального функціонування біржової торгівлі необхідна
біржова інфраструктура, тобто певні організації, які виступають
професійними учасниками біржової торгівлі. До них відносяться
депозитарії, реєстратори, клірингові (розрахункові) організації,
інформаційні агентства, біржові склади.

Депозитарії – це юридичні особи, організації, що створюються в формі
акціонерних товариств, які надають послуги зі зберігання цінних паперів,
а також обліку прав, які надаються.

Потреба в таких організаціях виникла з появою в Україні фондового ринку.
Передусім наявність депозитарію, який обслуговує конкретну біржу,
прискорює виконання угод.

Основними функціями депозитарію є:

•  зберігання цінних паперів;

•  облік прав, що випливають з цінних паперів (ведення рахунків на
основі депозитарного договору);

•  виконання ролі посередника між емітентом й інвестором

Реєстратори, або держателі реєстру – юридичні особи, що мають
спеціальну ліцензію й займаються збором, фіксацією, обробкою,
зберіганням і наданням даних, які складають систему ведення реєстру
власників цінних паперів.

Реєстр, який складається на певну дату, дозволяє ідентифікувати
власників цінних паперів і являє собою список зареєстрованих власників з
вказівкою кількості, номінальної вартості, категорії іменних цінних
паперів, що належать їм. Реєстр необхідний, передусім, емітенту для
виконання зобов’язань перед держателями цінних паперів, яким
виплачуються дивіденди, розсилаються запрошення на збори акціонерів і т.
ін..

У зарубіжній практиці роль реєстраторів виконують депозитарії або
трансфер-агенти. В Україні трансфер-агенти розглядаються як помічники
реєстраторів. Вони не мають спеціальної ліцензії на таку діяльність, бо
вона не ліцензується, однак обов’язково повинні мати ліцензію брокера,
депозитарію, реєстроодержувача і т. ін. на здійснення якої-небудь
діяльності на фондовому ринку.

На початок 2000 року в нашій країні функціонувало близько 450
професійних учасників депозитарної системи фондового ринку, з них 2
депозитарії, 72 зберігачі та 376 реєстраторів.

Незалежні реєстратори і депозитарії в Україні об’єднає в Професійну
асоціацію реєстраторів і депозитаріїв, координує їхню діяльність.

Здійснення біржових угод супроводжується не тільки передачею біржового
активу одним власником іншому або переобліком прав власності на них, але
і протилежно направленою передачею грошей за ці активи від їх покупця до
продавця.

Коли кількість угод і учасників торгівлі дуже велика, то розрахунки
звичайним шляхом утруднюються і виникає необхідність у створенні
спеціалізованих на цих розрахунках організаціях. На практиці їх
називають Розрахункова палата, Розрахунковий центр і т.п..

Загалом, Розрахунково-клірингова організація – це спеціалізована
організація банківського типу, що здійснює розрахункове обслуговування
учасників біржового ринку.

Вона може бути створена в формі акціонерного товариства закритого типу й
повинна мати ліцензію Національного банку України на право
обслуговування всіх видів розрахункових операцій на відповідному
біржовому ринку і вести розрахункове обслуговування декількох бірж. Це
комерційна організація, прибутки якої складаються з:

•  плати за реєстрацію угод;

•  прибутків від продажу інформації;

•  прибутків від обігу грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні
організації;

•  надходжень від продажу своїх технологій розрахунків, програмного
забезпечення і т. ін.

Членами розрахунково-клірингової організації звичайно виступають великі
банки й фінансові компанії.

У банківській сфері є поняття комунікаційного бар’єра між фінансистами
(інвестиційними банкірами) і трейдерами. Цей бар’єр зводиться щоб
уникнути витоку внутрішньої інформації, якою можуть володіти банкіри, і
одержав назву “Велика китайська стіна”.

_http://www.k2kapital.com/glossary/c.html

Інформаційні агентства (служби, фірми, компанії й т.д.) займаються
поширенням біржової інформації різним підприємствам за допомогою
сучасних технічних засобів.

На сьогодні функціонують мережі міжрегіонального обміну комерційною
інформацією, які створено з метою оперативної швидкої організації
горизонтальних зв’язків між підприємствами й підприємцями різних галузей
і регіонів, а також міжнародних зв’язків.

Біржові склади необхідні біржі для організації постачання товарів
(зберігання, упаковка товарів, виконання транспортно-експедиційних
операцій).

Склад може належати біржі або вона укладає договір про зберігання
товарів на складі. Покупці не стануть укладати угоди на біржі, якщо не
будуть знати, де вони зможуть отримати товар за контрактом або якщо
місце постачання буде неприйнятне для них. Склади можуть розташовуватися
як близько до біржі (у разі торгівлі реальним товаром), так і в інших
місцях або навіть країнах. Щоб стати біржовим, склад укладає договір з
біржею з вказівкою тривалості його дії, місця знаходження, потужності і
посиланням на документ, який уповноважує склад займатися складським
бізнесом.

Більшість вітчизняних товарних бірж такої інфраструктури не має, що не
сприяє підвищенню їх ролі на ринку реального товару, зводить її до
«чистого» посередництва.

3. Учасники біржових торгів і загальна характеристика суб’єктів
біржового посередництва

З розвитком і ускладненням ринку, його географічні поширенням інститут
посередництва розростається й урізноманітнюється. Між продавцем і
покупцем найчастіше виступає не один, а кілька, а інколи й велика
кількість посередників. На ринку діє безліч торговців (покупців), які
здійснюй операції з товарами та без них. З різним рівнем умовності і
можна класифікувати за різними оцінками. Однією з ознак класифікації
посередників, яка дає змогу зрозуміти особливості механізму біржової і
брокерської торгівлі, є їх поділ за джерелами, способами одержання
прибутків, за рахунок яких покриваються витрати й утворюється прибуток
посередників. За цією ознакою їх можна розподілити на дві групи: на
посередників, які здійснюють операції за рахунок клієнтів, та
посередників, які здійснюють операції за свій рахунок.

До першої групи належать агенти (агенти-посередник комісійні агенти),
брокери, особисті представники.

Агент (від. лат. Agens – діючий) – юридична чи фізична особа, яка
здійснює певні операції за дорученням інше особи (принципала) за його
рахунок і від його імені, а також забезпечує підготовку операцій, але
без права підпису контракту.

Свої дії агент здійснює з відома принципала за агент кою згодою за
винагороду.

Агенти-посередники (комісійні агенти) у здійсненні контрактів можуть
бути тільки комісіонерами. Вони не беруть і себе ніякого фінансового
ризику в операціях (за винятком ризику, що випливає з можливості
банкрутства їх клієнтів), а їх прибуток складається з комісійних,
виплачуваних клієнтами за надані посередницькі послуги.

Агенти, як правило, працюють на підприємстві або в брокерській конторі,
виконують представницькі функції свого підприємства, а оплата їх праці
здійснюється в тому ж порядку, що й інших працівників підприємства.

Брокер (від. англ. Broker – комісіонер, маклер) – це посередник, який
виступає як агент у стосунках між продавцем і покупцем.

Брокер продає або купує товар (цінні папери) за ціною, яку визначив
клієнт. Це може бути тверда ціна або ціна в заданих клієнтом межах, що
зазначається в його дорученні-наказі брокеру на здійснення операції.

За надану послугу брокер одержує від свого клієнта комісійні (брокерська
комісія, або куртаж) у зумовленому розмірі. По суті, брокер сам (від
свого імені) практично нічого не купує і нічого не продає. Він лише
зводить продавця (виробника або господаря товару, власника цінних
паперів) з покупцем, або навпаки, в т.ч. через біржу. Брокер як фізична
особа є службовцем брокерської фірми (контори).

На біржі під час торгу за сферою діяльності брокери поділяються на дві
групи:

•  “брокер біля столу” – це брокер, який здійснює пошук клієнта
(продавця або покупця) на ринку реального товару;

•  “біржовий брокер” (за біржовою термінологією – «брокер на підлозі»,
«брокер в ямі», «брокер у біржовому кільці»).

Брокерською, як і іншою посередницькою діяльністю, може займатись
будь-яка юридична або фізична особа незалежно під членства на біржі.
Важливо розрізняти форми організації цієї діяльності.

З правової точки зору необхідно розрізняти такі форми організації
брокерської діяльності: брокерська фірма (компанія), брокерська контора,
брокерський підрозділ (відокремлений і невідокремлений) підприємства. В
основі їх відмінностей лежать форми й відносини власності.

Друга група посередників (що здійснюють операції за свій рахунок) більш
різноманітна й численна.

Дилер (від англ. Dealer – торговець) – особа (фірма), яка здійснює
торговельне посередництво, у тому числі на біржах, або інші операції від
свого імені, за свій рахунок і на свій ризик.

Тобто це найбільш висока й ризикована, у порівнянні з брокерською, форма
організації посередництва. Прибутки дилер одержує за рахунок різниці в
ціні купівлі та продажу товарів, цінних паперів і валют (дилерських
знижок), а також зміни ціни й курсів (спекулятивні угоди).

Як і брокери, дилери залежно від сфери діяльності такої поділяються на
дві групи: дилери, які функціонують на ринку реального товару, та
біржові дилери.

До першої групи належать підприємства (фірми, компанії і т. ін.), а
також окремі фізичні особи, які здійснюють купівлю-продаж товару, тією
чи іншою мірою реально (прямо або побічно) беруть участь в його русі від
виробників до споживачів. Прямі дилери займаються переважно
посередництвом у купівлі-продажу тих товарів, які не є біржовими (тобто
не є предметом купівлі-продажу на товарних біржах), і спеціалізуються в
умовах ринкової економіки на посередництві головним чином сировинних
товарів, переважно сільськогосподарського походження. Сюди можна
віднести, наприклад, торговий будинок, різного роду оптові торговельні
фірми (за старою термінологією – оптові бази, бази
матеріально-технічного обслуговування і т. ін.).

Джобер (від англ. Jobber) – це фірма (особа), яка скуповує великі
партії товарів для швидкого перепродажу.

Біржовий механізм джобери використовують переважно з метою гри на
підвищенні або зниженні цін, курсів акцій, валют.

Скальпери – це професійні торговці, які торгують для себе. Техніка
торгівлі складається з торгівлі на мінімальних коливаннях, отримання
невеликого прибутку чи збитку на великих обсягах торгівлі.

Готовність «скальперів» купувати за запропонованою ціною та продавати за
ціною замовлення; за пропонованою ціною, створює величезну кількість
загальної спекулятивної ліквідності. Як і одноденні трейдери, скальпери
рідко залишають позиції до наступної торгової сесії.

Залежно від того, на яких видах різниці в цінах грають трейдери, вони
поділяються на професійні групи. Основі з них – арбітражисти (від франц.
Arbitrage – посередник у спорі) і спредери.

Арбітражисти грають на географічній різниці в цінах. Арбітраж – це
одночасна купівля й продаж товару (контракту) на різних ринках (біржах).

Арбітражисти використовують, наприклад, різницю в цінах на
сільськогосподарські продукцію на біржах окремих регіонів і країн. При
цьому вони враховують витрати на транспортування, зберігання, втрати в
дорозі, зниження якості продукції тощо.

Спредери грають на різниці в цінах на товар у часі, вивчаючи
закономірності й взаємозв’язок цін на нього в різні періоди року (в
окремі місяці) і прогнозуючи їх на майбутній період (на живу тварину
ціни нижчі восени, зерно коштує дешевше в період збирання, ніж через
кілька місяців, тому що в ціні відбиваються витрати на зберігання і т.
ін.).

Дрібних спекулянтів, непрофесійних торговців на біржі називають
публікою, інститут (групу) непрофесійних приватних маклерів за біржовою
термінологією – кулісою, а неофіційних біржових посередників, маклерів,
які укладають біржові угоди без участі офіційних маклерів, – кулісьє.

До біржових торгів в операційну залу допускаються лише учасники торгів.
До них відносяться біржові посередники, якими є уповноважені Біржовим
комітетом особи як із числа членів біржі, так і спеціально для цього
наймані, які мають досвід роботи на біржовому ринку. Ними можуть бути
брокери, дилери, трейдери, клерки, маклери.

Кожен дилер або трейдер може наймати клерків-помічників. На Чиказькій
товарній біржі клерки мають жовті піджаки і повинні перебувати поза
“ямою”.

В “ямі” серед брокерів і трейдерів знаходиться лише клерк у блакитному
піджаку – це фіксувальник цін. У нього рація, і за кожної зміни ціни
контракту він зобов’язаний повідомити про це по рації.

В торговій залі знаходяться і клерки в світло-зелених піджаках. Це
контролери, які надають інформацію про угоди раніше укладені, а потім
визнані помилковими. їх задача – знайти учасників таких угод і виправити
помилки. Є в залі також клерки-сищики, які слідкують за дотриманням
правил торгівлі брокерами і грейдерами.

Клерки є фізичними особами, які беруть участь в діяльності біржі на
основі трудового договору у формі контракту.

Серед учасників біржової торгівлі важливе місце займають ф’ючерсні
комісійні купці – ФКМ. Ця категорія посередників уповноважена надати всі
види послуг клієнтам. В США така посередницька біржова система включає
близько 400 ФКМ, що мають більше 50 тисяч торгових представників у
всьому світі. ФКМ забезпечує виконання послуг і діє як клірингові агенти
за угодами своїх клієнтів. Деякі ФКМ займаються лише ф’ючерсною
торгівлею, інші надають повний комплекс брокерських послуг, що включають
операції з акціями, облігаціями і іншими фінансовими інструментами.

Трейдери на фондових біржах прагнуть усіляко принизити своїх
конкурентів, що нерідко приводить до травм. З метою зменшення
виробничого травматизму нещодавно на Чиказькій фондовій біржі прийняли
постанову, що обмежує висоту каблуків трейдерів.

Система біржового посередництва має декілька організаційних форм:
брокерська фірма (компанія); брокерська контора; брокерське бюро
(підрозділ).

&

Lkd

Брокерське бюро – це, як правило, госпрозрахунковий підрозділ
підприємства, який займається брокерським посередництвом, діє на
підставі свого положення з правом відкриття рахунка в банку.

На міжнародних біржових ринках як для індивідуальних клієнтів, так і для
великих компаній існує широкий вибір брокерських фірм. Велика компанія,
яка здійснює торгівлю великими партіями товарів, вибирає не одну, а
кілька брокерських фірм (можливо дві-три), що мають досвід роботи з
великими обсягами замовлень. Компанії менших розмірів надають перевагу
середнім брокерським конторам (фірмам), хоча в них і більш високі ставки
комісійних, але є більше часу на аналіз біржових ринків і на роботу з
кожним клієнтом.

Враховується також спеціалізація брокерів. У біржовій торгівлі нафтою на
біржах Нью-Йорка і Лондона є брокери, що працюють з нафтовими
промисловцями, і брокери, які надають послуги індивідуальним
спекулянтам.

Вибираючи не одного, а кількох брокерів (брокерських фірм) клієнт може
через одного з них розміщувати свої замовлення за угодами, а від інших
отримувати інформацію про ситуацію на ринку і консультації. Крім цього,
деякі фірми мають кількох брокерів з тою метою, щоб жоден із них не мав
повного уявлення про операції клієнта.

Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній
осіб встановлюються її власником або керівником в залежності від рівня
прибутковості фірми. У штат брокерської контори входять її керівник
(старший брокер), брокери і необхідний технічний персонал. Керівник
брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив
брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською
конторою і членом біржі. Брокери, як правило, спеціалізуються на
операціях із певними видами товарів або товарними групами.

Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її
відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів.
Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів,
працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи
оплати праці, (рис. 19).

Рис. 17. Типова організаційна структура брокерської фірми

Організаційна структура брокерської фірми також може включати:

•  Відділ нових рахунків – перевіряють документи і фінансовий стан
клієнта і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

•  Відділ маржі – після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги
щодо маржі для клієнта і дозволяє йому торгівлю. Після початку операцій
службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про
поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми
приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє
знімати кошти з рахунка клієнта.

•  Відділ указів – забезпечує постійний зв’язок з біржею і виконання
всіх вказівок, що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в
операційний зал по телефону або телеграфу, оскільки брокерські фірми
використовують власні телеграфні системи – електронні комунікації, які
з’єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

•  Відділ обробки даних – приймає всі вказівки після їх виконання. Тут
угоди перевіряються і вводяться в комп’ютер, який видає звіти за
угодами.

•  Відділ постачання займається постачанням і одержанням товару за
форвардними і ф’ючерсними контрактами, а також: розрахунками за тими
ф’ючерсними контрактами, де не потрібне реальне постачання товару.

•  Відділ продажу – це відділ, який відповідає за управління місцевими
відділами.

За даними психологів найбільш напружена трудова діяльність у США в
брокерів, що працюють на біржах. Не дивно, адже їх робочий день
ненормований і залежить тільки від режиму роботи бірж. Тому в сленгу
брокерів з’явилася нове слово-абревіатура, що українською перекладається
як “СБУП”. Перші дві букви слова означають “Слава Богу”, а третя й
четверта – “Уже П’ятниця”.

“Общая газета”, N 3, 1997, стр. 10

Організаційна структура брокерської фірми може бути різною, але основні
підрозділи і їхні функції аналогічні.

4. Основи фундаментального і технічного аналізу як запорука успішної
діяльності біржового посередника

В систем методів дослідження кон’юнктури фінансового ринку найбільш
надійним методичним апаратом володіє фундаментальний аналіз, хоча його
складність і відносно висока вартість проведення суттєво стримують сферу
його застосування. Результати фундаментального аналізу є головною умовою
забезпечення високого ступеня ефективності фінансового ринку (у той час
як результати технічного аналізу можуть забезпечити ефективність
фінансового ринку лише в слабкому ступені).

Діапазон досліджень фінансового ринку на основі методів фундаментального
аналізу найбільш широкий. Основними напрямами такого дослідження є:

•  аналіз і прогнозування кон’юнктури фінансового ринку в цілому у
зв’язку із загальноекономічним розвитком країни;

•  аналіз і прогнозування кон’юнктури окремих видів і сегментів
фінансового ринку;

•  аналіз та оцінка перспектив фінансової привабливості окремих галузей
економіки;

•  аналіз і оцінка перспектив фінансової привабливості окремих регіонів
країни;

•  аналіз і прогнозування фінансової позиції підприємств;

•  порівняльний аналіз фінансових якостей окремих реальних проектів
фінансових інструментів та відповідне прогнозування динаміки рівня цін
на них.

Фундаментальний аналіз заснований на дослідженні окремих факторів, що
впливають на динаміку показників, що вивчаються, і визначенні можливої
зміни цих факторів у майбутньому періоді. В процесі прогнозування
кон’юнктури фінансового ринку на основі фундаментального аналізу
використовуються наступні основні методи:

1. Метод прогнозування «згори-донизу» передбачає здійснення прогнозних
розрахунків у напрямку від загального до конкретного. У процесі
здійснення таких прогнозних розрахунків спочатку оцінюється можлива
зміна параметрів загальноекономічного розвитку країни; потім
прогнозуються основні параметри майбутнього розвитку окремих елементів
фінансового ринку в цілому; після цього прогнозується кон’юнктура
окремих видів фінансових ринків; потім здійснюється прогноз кон’юнктури
окремих сегментів фінансового ринку, що цікавлять його учасника; на
завершальній стадії прогнозних розрахунків визначаються вірогідні
параметри обороту на ринку конкретних видів фінансових товарів та
інструментів.

2. Метод прогнозування «знизу-догори» передбачає здійснення прогнозних
розрахунків у зворотній послідовності. Число рівнів прогнозування
визначає при цьому сам аналітик виходячи з поставлених перед ним задач.

3. Імовірнісний метод прогнозування здійснюється в умовах недостатності
вихідної інформації, особливо тієї, яка характеризує майбутню динаміку
макроекономічних факторів. У цьому випадку прогнозування окремих
показників кон’юнктури фінансового ринку на всіх його рівнях носить
багатоваріантний характер у діапазоні від оптимістичної до песимістичної
оцінки можливого розвитку окремих факторних показників.

4. Метод економетричного моделювання прогнозованих показників
кон’юнктури фінансового ринку або окремих фінансових товарів та
інструментів заснований на побудові індивідуальних економетричних
(економіко-математичних) моделей, як правило, багатофакторних.

5. Метод моделювання фінансових і фінансових коефіцієнтів
використовується, в основному, для прогнозування показників розвитку
окремих учасників фінансового ринку. Система таких коефіцієнтів дозволяє
оцінити рентабельність, фінансову стійкість, платоспроможність та інші
сторони майбутньої фінансової діяльності конкретного підприємства.

6. Метод об’єктно-орієнтованого моделювання (або метод побудови
електронних таблиць) ґрунтується на розкладанні окремих прогнозованих
інтегральних показників на низку окремих їх значень при використанні
комп’ютерних електронних таблиць.

Використання у поєднанні методичного апарату фундаментального і
технічного аналізу створює передумови для здійснення надійних прогнозів
кон’юнктури фінансового ринку на різних його рівнях.

Технічний аналіз ґрунтується на простому затвердженні: “Усе у світі
повторюється”, і якщо курси валют найближчим часом зміняться, то цьому
будуть передувати характерна ознака, установити які можна за допомогою
аналізу попередньої історії руху курсів. Досвідчені дилери роками
виробляють свої критерії прогнозу курсів і прийняття рішень про покупку
або продаж валюти (операції обміну однієї валюти на іншу). Досвід
дилерів підсумовано у великій кількості літератури, видаваної за
рубежем, але важкодоступної в Україні.

Кожний з методів технічного аналізу містить деяке число параметрів
(довжина аналізованого історичного періоду, припустиме відхилення курсу
від середньої тенденції, що свідчить про настання змін на ринку…). Ці
параметри, як і ефективність роботи кожного з методів, залежать від
кон’юнктури ринку. Вибір оптимальних значень таких параметрів – типове
завдання комп’ютерної оптимізації. Прикладами використовуваних методів
можуть служити: розбіжність поточних середніх (Moving Average
Convergence-Divergence), індекс коливання цін (Ultimate Oscillator),
альфа-бета метод (Alpha-Beta Trend), метод Боуллінжера (Bollinger
Bands), покажчик зміни тенденцій (Key Reversal) і інші.

Істотним для технічного аналізу є те, що він має справу більшою мірою з
ринком, аніж із самим продуктом. Технічному аналітикові не потрібна
інформація про прибуток компанії. Деякі навіть говорять, що вони не
мають потреби у знанні найменування продукту для застосування своїх
методів.

Діаграми є першою асоціацією, пов’язаною з технічним аналізом. Діаграми
цін стали синонімом технічного аналізу. Це не зовсім вірно. Діаграми –
це спосіб подання даних, який використовується як технічними
аналітиками, так і фундаменталістами. Розходження складається лише в
тім, для чого ці групи використають діаграми. Діаграми для
фундаментального аналітика є способом створення візуальної картини зміни
ціни товару, а технічний аналітик іде далі. Він інтерпретує процес зміни
цін для визначення старих структур і дає прогноз зміни цін у
майбутньому. Він шукає характерні рівні цін, що означає підтримку або
опір.

Існує кілька видів діаграм які використаються для технічного аналізу. У
даному прикладі всі діаграми показують зміни по днях. Вибір інтервалів
діаграм вільний. Всі типи діаграм можуть показувати щоденну, щотижневу,
щогодинну й навіть щохвилинну інформацію.

Діаграми є засобами наочного подання даних і полегшують виконання
порівнянь, виявлення закономірностей і тенденцій даних. Наприклад,
замість аналізу декількох стовпців чисел на аркуші можна, глянувши на
діаграму, довідатися, падають або ростуть обсяги продажів по кварталах
або як дійсні обсяги продажів співвідносяться із планованими.

У Microsoft Excel діаграму можна створити на окремому листі або
помістити як впроваджений об’єкт на лист із даними. Крім того, діаграму
можна опублікувати на веб-сторінці. Щоб створити діаграму, необхідно
спочатку ввести для неї дані на листі. Після цього, виділивши ці дані,
варто скористатися майстром діаграм для покрокового створення діаграми,
при якому вибираються її тип і різні параметри. Або використайте для
створення основної діаграми панель інструментів Діаграма, що згодом
можна буде змінити.

Щоб активізувати меню Діаграма, виберіть діаграму. У меню Діаграма
виберіть команду Тип діаграми. Виконайте одну з наступних дій.

1.  Оберіть стандартний тип діаграми

2.  Відкрийте вкладку Стандартні й виберіть убудований тип діаграми для
використання за замовчуванням.

3.  Виберіть команду Зробити стандартною й натисніть кнопку Так.

4.  Натисніть кнопку OK.

Як ми бачимо, діаграми є основними засобами технічних аналітиків. Вони
використовують діаграми для виявлення відхилень, структури даних, що
повторюється, або для виявлення меж, у яких ціна буде втримуватися з
певною ймовірністю. Вони використовують цю інформацію для прийняття
рішень про час покупки або продажу.

Лінійні діаграми звичайно використаються, якщо доступна й повинна бути
представлена інформація лише про одну ціну. Звичайно діаграми такого
типу використаються для підсумовування щоденної динаміки цін або
фіксованих цін.

Ціни, що спостерігаються протягом дня, з’єднуються, утворюючи лінію:

Рис. 18. Приклад лінійної діаграми

Стовпчикові диаграми (гістограми). Така діаграма складається, як про це
свідчить сама назва, з горизонтальних стовпчиків. Стовпчикові діаграми
включають більше інформації, ніж звичайні лінійні діаграми. Вони
використовуються для подання інформації з більш ніж однієї ціни. Простим
прикладом може бути інформація про розвиток двох цін за одиницю часу.
Наприклад, комбінація відкриття – закриття або висока – низька ціна.
Стовпчикові графіки можуть надавати до чотирьох видів інформації із
ціни.

Даний приклад показує графік висока/низька/закрита.

Рис. 19. Приклад стовпчикової діаграми

Сам стовпчик показує межі високої й низької цін, тобто, найвища ціна
протягом дня з’єднана з найнижчою ціною за день. Оцінка праворуч
стовпчика показує ціну закриття на день проведення торгів. Якщо ціна
відкриття також відома, то вона буде зазначена ліворуч стовпчика.

Примітка: бувають дні, коли ринок відкривається по найвищій або
найнижчій ціні дня. У таких випадках, оцінка ціни закриття ставиться
відповідно вгорі або внизу стовпчика.

Брущаті діаграми. Якщо є інформація із всім чотирьох цінам в одиницю
часу, вони можуть бути представлені або у вигляді стовпчикової діаграми,
або у вигляді брущатої діаграми. Назва “брущата діаграма” походить від
форми стовпчика. Вони виглядають як свічі.

Важливо визнати, що брущаті діаграми включають не більше інформації, ніж
відповідні стовпчикові діаграми. Багато хто з аналітиків як і раніше
віддає перевагу брущатим діаграмам, оскільки вони легше читаються.

Біржова діаграма. Microsoft Excel пропонує чотири види спеціальних
біржових діаграм. Перша, найпростіша, відображає набори даних з трьох
значень (найнижчий курс, найвищий курс, ціна закриття). Друга – з
чотирьох (курс відкриття, найвищий курс, найнижчий курс, курс закриття).
Третя враховує інші чотири параметри (об’єм, найвищий курс, найнижчий
курс, курс закриття). І, нарешті, четверта відображає дані з п’яти
позицій (об’єм, курс відкриття, найвищий курс, найнижчий курс, курс
закриття).

Рис. 20. Приклад брущатої діаграми

Рис. 21. Приклад біржової діаграми (1 тип)

Рис. 22. Приклад біржової діаграми (2 тип)

Рис. 23. Приклад біржової діаграми (3 тип)

Тенденційний графік. Тенденційний графік означає, що ціна розвивається
відповідно до загальної тенденції. Після визначення тенденція розвитку,
нагору – униз, або убік можна приймати відповідне рішення. Якщо лінія
тенденції обривається, тобто, ціна цінного папера перетинає лінію
тенденції внизу (при тенденції до підвищення) або вгорі (при тенденції
до зниження), то говорять, що тенденція зупинилася й не можна очікувати
розвитку ціни цінного папера в первісному напрямку.

Тренд – загальний напрямок зміни ринку.

Тренд залежить від тривалості тимчасового інтервалу на якому він
будується. Розрізняють тренд нагору (bullish), тренд униз (bearish) і
горизонтальний тренди. При побудові тренда, для наочності рекомендуємо
використати свічі (одна свічка за проміжок часу t будується по hi(t) –
максимальна ціна за проміжок часу t, low(t) – мінімальна ціна, XYWX(t) –
перша ціна, close(t) – остання ціна, при цьому open/close утворять
прямокутник білих кольорів або чорного, залежно від того, яка ціна вище
– open або close) чи бари (high(t), low(t), close(t)), як графік курсу.
Уздовж тренда завжди можна провести дві лінії, що обмежують коливання
цін у рамках тренда зверху й знизу. У випадку яскраво вираженого
висхідного або спадного тренда вони, як правило, розташовуються майже
паралельно. Лінія, розташована праворуч зветься лінією тренда, а
розташована ліворуч – лінією каналу. У випадку горизонтального тренда
лінії можуть бути як паралельними, так і розташованими під кутом друг до
друга.

Рис. 24. Приклад біржової діаграми (4 тип)

Лінії тренда дозволяють графічно відображати тенденції даних і
прогнозувати їхні подальші зміни. Подібний аналіз називається також
регресійним аналізом. Використовуючи регресійний аналіз, можна
продовжити лінію тренда в діаграмі за межі реальних даних для
пророкування майбутніх значень.

У рамках Microsoft Excel можливе створення лінійних даних без
використання діаграми. Щоб створити дані, що відповідають лінійним і
експонентним лініям, використайте авто заповнення або одну зі
статистичних функцій, таких як РІСТ() або ТЕНДЕНЦІЯ().

Існує шість різних видів ліній тренда, які можуть бути додані на
діаграму Microsoft Excel. Спосіб варто вибирати залежно від типу даних.

Лінійна апроксимація – це пряма лінія, що щонайкраще описує набір даних.
Вона застосовується в найпростіших випадках, коли крапки даних
розташовані близько до прямої. Говорячи інакше кажучи, лінійна
апроксимація гарна для величини, що збільшується або спадає з постійною
швидкістю.

Логарифмічна апроксимація корисна для опису величини, що спочатку швидко
росте або спадає, а потім поступово стабілізується. Логарифмічна
апроксимація використає як негативні, так і позитивні величини.

Поліноміальна апроксимація використовується для опису величин, що
поперемінно зростають і спадають. Вона корисна, наприклад, для аналізу
великого набору даних про нестабільну величину. Ступінь полінома
визначається кількістю екстремумів (максимумів і мінімумів) кривої.
Поліном другого ступеня може описати тільки один максимум або мінімум.
Поліном третього ступеня має один або два екстремуми. Поліном четвертого
ступеня може мати не більше трьох екстремумів.

Ступенева апроксимація корисна для опису монотонно зростаючої або
монотонно спадаючої величини.

Експонентна апроксимація корисна в тому випадку, якщо швидкість зміни
даних безупинно зростає.

Лінія тренда найбільшою мірою наближається до представленого на діаграмі
залежності, якщо значення R-квадрат (число від 0 до 1, яке відображає
близькість значень лінії тренда до фактичних даних. Воно також
називається квадратом змішаної кореляції) дорівнює або близько до 1. При
апроксимації даних за допомогою лінії тренда значення R-квадрат
розраховується автоматично. Отриманий результат можна вивести на
діаграмі.

В процесі графічного вивчення поточної динаміки показників, що
спостерігаються, методами технічного аналізу ставляться наступні основні
задачі:

1. Визначити характер тенденцій показника, що вивчається.

2. Визначити «точки зламу» тенденції. Під точкою зламу тенденції
розуміють максимальні або мінімальні значення аналізованого показника,
після яких тенденція змінюється на протилежну. Точки зламу ринку «биків»
визначаються по максимальному рівню цін у короткому періоді, у той час
як точки зламу «ведмежого» ринку – відповідно по мінімальному рівню цін
у короткому періоді. У рамках довгострокової тенденції система точок
зламу доповнюється й піковими (максимальними і мінімальними) рівнями
цін.

Скульптура, що зображує бій бика й ведмедя, перебуває в Нью-Йорку перед
будинком біржі

3. Визначити рівні підтримки та опору показника, що спостерігається.
Рівень підтримки представляє собою побудовану на графіку лінію з’єднання
всіх мінімальних значень показника по відповідним точкам зламу, а рівень
опору – аналогічну лінію, побудовану по максимальним його значенням.

4. Визначити частоту і характер розривів показника, що спостерігається.
В теорії технічного аналізу виділяють різні види розривів (прискорюючий,
уповільнюючий, випереджуючий, острівний, кінцевий тощо), кожен з яких
дозволяє визначити напрями й ступінь інтенсивності зміни тенденції
показника.

Висновки технічного аналізу використовуються не тільки для дослідження
поточної кон’юнктури фінансового ринку, але й для її прогнозування.
Прогнозний апарат технічного аналізу базується на окремих теоріях, серед
яких найбільше розповсюдження одержали: теорія Доу, теорія хвиль Еліота,
теорія ковзаючої середньої та деякі інші.

Бланк И.А. Торговый менеджмент. – К.: Украинско-финский институт
менеджмента и бизнеса, 1997

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020