.

Фінансування зовнішньої торгівлі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
361 5820
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Фінансування зовнішньої торгівлі”

ПЛАН

1. Загальне розуміння фінансування зовнішньої торгівлі. Традиційні
методи фінансування зовнішньої торгівлі

2. Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі.

3. Функції банку імпортера та банку експортера у процесі фінансування з
використанням акредитиву

4. Імпортний та експортний акредитиви

5. Нетрадиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі

6. Факторинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі

7. Форфейтинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі

8. Міжнародний лізинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі

9. Зустрічна торгівля та консигнація як методи фінансування зовнішньої
торгівлі

10. Інституціональна структура фінансування зовнішньої торгівлі

1. Загальне розуміння фінансування зовнішньої торгівлі. Традиційні
методи фінансування зовнішньої торгівлі

Для фінансування своїх зовнішньоторгових операцій експортери та
імпортери можуть, у першу чергу, скористатися звичайними кредитними
послугами обслуговуючого їх банку, а саме, контокорентними кредитами.
Але специфічні умови зовнішньої торгівлі спричинили виникнення особливих
кредитних форм і/або особливих форм забезпечення. Банки дуже часто
підтримують зовнішню торгівлю своїх клієнтів гарантіями.

Гарантія повернення платежів (авансових сум). За такої гаранти банк, як
правило, гарантує повернення авансових сум, отриманих його клієнтом для
здійснення тієї чи іншої операції з поставки. Але гарантія повернення
платежів (авансових сум) зустрічається також при авансуванні певних
операцій щодо надання послуг, коли повернення авансів стає необхідним у
випадку нездійсненої операції. Зазвичай розмір гарантій складає 15-30 %
вартості замовлення.

Гарантія пропозиції. При тендерах банк учасника тендерних торгів
гарантує певною сумою виконання контрактів поставки і договорів
виробництва. Але це також розповсюджується на виплату сум, які зазвичай
блокуються для можливо необхідного усунення браку. Звичайний розмір цієї
гарантії 5-10 % від вартості поставки або послуг.

Гарантія коносаментів (letter ofidemnity). Банк бере на себе перед
пароплавством зобов’язання відшкодування збитків, які можуть бути
юридичне заявлені у випадку відпуску товарів без коносаментів (коли
товар прибув у порт, а відправлені поштою коносаменти ще знаходяться в
дорозі). Одночасно він бере на себе зобов’язання дослати затримані
оригінали коносаментів. Доказом того, що вони були відправлені, як
правило, є отримання копій, які завжди пересилають поштою окремо.
Звичайний розмір такої гарантії 10-15 % вартості товару.

Форфейтинг є формою середньострокового експортного фінансування. Це
поняття походить від французького “a forfait” – повністю, гуртом, разом.
Під ним розуміють купівлю, як правило, кредитною установою платіжної
вимоги експортера (в жиро- або вексельному обігу), яка супроводжується
угодою про відмову від регресу при несплаті такої вимоги.

Перехід вимоги відбувається через поступку вимоги продавця (форфетисту)
банку (форфейтеру), часто – на основі соло-векселя, виставленого
імпортером на користь експортера й індосованого ним без забезпечення, з
приміткою “without recourse” (“без регресу”).

При жировимогах як додаткове забезпечення вимагають гарантію солідного
банку в країні імпортера, а при соло-векселях – поручительство за ними.

Продажем експортної вимоги форфетист покращує свою ліквідність.

Ризик виконання вимоги несе форфейтер.

Лізинг- це фінансування, пов’язане з інвестиціями; в цілому, цей термін
слід розуміти як надання права користування товарами на певний строк за
плату.

Лізинг може діяти лише всередині однієї країни, коли сторона, яка дає в
лізинг, і сторона, яка бере в лізинг, знаходяться в одній країні
(Domestic leasing), або лізинг може “перетинати кордони” (Crossborder
leasing), при якому партнери за договором мають свої офіційні адреси в
різних країнах. Оскільки сторона, яка дає в лізинг, залишається
власником наданих у лізинг виробів, і в цьому відношенні вони служать
гарантією, то однією з умов транскордонного лізингу є юридична
надійність у плані гарантій від зазіхань на об’єкт лізингу для власника
(при затримці платежів).

З метою сприяння експортним операціям своїх клієнтів банки в країні
експортера часто надають так звані кредити замовникам, тобто кредити
закордонним споживачам (замовникам), причому ці кредити пов’язані із
замовленням відповідного товару (цільовий кредит); виплата відбувається,
як правило, за пред’явленням визначених договором купівлі-продажу
документів, часто – безпосередньо експортеру.

Ризики країни імпортера в багатьох випадках покриваються страхуванням
експортних кредитів у країні експортера, так що можливе відносно вигідне
фінансування.

Купівля експортних товарів все більше залежить від імпорту виробів з
країни споживача, щоб таким чином компенсувати валюту, яка витрачається,
виручкою від експорту власної, прив’язаної до імпортної операції
продукції.

Спочатку використовувані тільки в торгівлі між Сходом і Заходом, відомі
тепер під назвою зустрічних угод, зустрічної торгівлі (Counter trade),
бартерних операцій, компенсаційних угод, торговельні операції
розповсюдилися також на торгівлю “порогових” і промислове розвинутих
країн з країнами, що розвиваються. При цьому мова йде про зв’язок
закупівель із зобов’язаннями щодо зустрічних закупкок або поставок. При
цьому часто оплата замінюється повністю або частково переказом товарів і
послуг.

Однак такі угоди лише в крайніх випадках можуть проводитися без
балансування шляхом грошових платежів. При зустрічних угодах, які
укладаються на практиці, існують два окремих договори, хоча вони і
взаємно обумовлюються, тому що імпортер купить, тільки якщо експортер
купить у нього. Але виконуються вони незалежно один від одного, тобто
часто кожен із партнерів платить своєму контрагенту за зустрічну угоду.

Проектне фінансування дає можливість пропонувати точно адаптоване до
конкретних потреб фінансування великих міжнародних проектів у таких
галузях, як видобуток сировини (наприклад, нафта, газ, вугілля, золото,
мідь), розвиток інфраструктур або комунікацій тощо.

При проектному фінансуванні банки застосовують методи, аналогічні тим,
які використовуються підприємствами при прийнятті інвестиційних рішень.
У той час, як у класичних кредитних операціях виходять із балансових
показників боржника або з наявності забезпечення, проектне фінансування,
в першу чергу, базується на прибутковості проекту, який буде
фінансуватися. Таким чином, умовою є те, що проект повинен самостійно
дати прибуток, тобто позитивне сальдо ліквідності для обслуговування
власного і залученого капіталу.

Промислова кооперація і спільні підприємства (joint ventures). Для
фінансування великих проектів або при довгострокових ділових відносинах
часто доцільно створити спільне підприємство.

У випадку промислової кооперації відбувається об’єднання економічно та
юридичне самостійних підприємств (або частин підприємств) з метою:

– спільного виконання великих і довгострокових замовлень за кордоном і

– спільного виконання зовнішньоторгових функцій (для використання
переваг великих лотів в імпорті та експорті) або

– створення колективного підприємства в одній із двох країн чи в третій
країні.

Спільне підприємство. Вітчизняне підприємство разом із закордонним
засновує дочірнє підприємство за кордоном, офіційне місцезнаходження
якого, як правило, розміщується в країні одного з партнерів і
керівництво яким здійснюється двома партнерами спільно.

Для того, щоб мінімізувати або запобігти ризикам, міжнар.торгові
компанії використовують метод, який називається акредитив.

Головна його функція дає впевненність експортеру та імпортер, а саме
експортеру – що банк сплатить перевезену продукцію, імпортеру – що
оплата експортеру не буде виконана поки не буде встановлено, що вся
документація, надана експортером відповідає термінам та умовам
акредитиву.

Акредитив вирішує фінансові проблеми, а також забезпечує провелення
контролю за документами банку, який приймає участь в операціях.

Види акредитивів:

підтверджений безвідзивний акредитив;

непідтвердженний безвідзивний акрадитив;

відзивний, автоматично оновлюємий акредитив;

передаваємий, резервний, імпортний, експортний та ін.

Для того, щоб мінімізувати або запобігти ризикам, міжнар.торгові
компанії використовують метод, який називається акредитив.

Головна його функція дає впевненність експортеру та імпортер, а саме
експортеру – що банк сплатить перевезену продукцію, імпортеру – що
оплата експортеру не буде виконана поки не буде встановлено, що вся
документація, надана експортером відповідає термінам та умовам
акредитиву.

Акредитив вирішує фінансові проблеми, а також забезпечує провелення
контролю за документами банку, який приймає участь в операціях.

2. Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі.

Крок 1. Імпортер та експортер повинні підписати контракт в якому
затверджують умови (вид товару, ціна, кількістьть, якість).

Крок 2. Імпортер звертається до вибранного комерційного банку який
відкрив за його дорученням акредитив в іншому банку , на користь
експортера.

Крок 3. Після отримання аккредитиву від банку експортера, експортер може
бути впевнений в тому, що всі платежі будуть здійсненні у відповідності
з акредитивами основаному на контракті, який підписаний імпортером.

Експортер повинен привезти товар і надавати всі необхідні по умовам
акредитива документи.

Крок 4. Якщо всі документи правільні, то банк імпортера надає кредит
банку експортера.

Крок 5. Банк імпортера направляє усе необхідні документи у
відповідності з умовами обумовл.в акр. (та дебітове авізо) тобто знімає
з банку всю необхідну сумму + комісійні.

Крок 6. Імпортер надає коносамент компанії яка перевозить , забирає та
проводить товар через всі митні формальності.

3. Функції банку імпортера та банку експортера у процесі фінансування з
використанням акредитиву

Укладається контракт між експортером та імпортером в якому визначають
платежі за поставку.

Після отримання повідомлення від експортера, про підготовку , що товар
готовий до відвантаження, імпортер спрямовує своєму банку доручення до
відкриття акредитиву.

Банк–імітент, відправляє акредитиі беніфіціару через банк, який його
обслуговує.

Отримавши від імітента акредитив, авізуючий банк перевіряючий його за
зовнішніми ознаками передає його беніфіціару.

Якщо беніфіціар здний з умовами відкритого на свою користь акредитиву,
то товар відвантажуть в установлений термін.

Отримавши транспортні документи беніфіціара від перевезника експортер,
подає його акредитив разом з іншими документами, які вимагають
акредитиву (страхування, сертифікати) та інші у свій банк.

Після первірки документів банк експортера надсилає їх банку імітенту для
оплати, акцепту, або негоціації вказуючі у своєму супроводжувальному
листі, як повинні бути зараховані ці кошти.

Отримавши документи – імітент перевіряє їх, після чого переказує суму
платежу банку експортера, дебітуючий рахунок імпортера.

Банк експортера зараховує виручку беніфіціару (експортеру), а імпортер
виступає в володіння товаром.

4. Імпортний та експортний акредитиви

Імпортний акредетив

При імпорті товарів користується популярністю безвідзивний акредитив.
Процедури відкриття акредитиву по імпорту:

1. заява на відкриття акредитиву;

2. перевірка кредитної лінії та кредитного статусу компанії, що подає
заяву;

3. при відповідності до всіх вимог державного та міжнародного
законодавства та вигоді обох сторін імпортер і банк підписують угоду про
відкриття акредитиву.

Зміст акредитиву: назви сторін; місце та дата відкриття; термін векселя;
назва повідомляючого банку та його адреса; опис товару; список
документів; макс.сума винагороди бенефіціара; остання дата перевезення;
закінчення строку кредиту; вид кредиту; розмір комісійних).

При перевезенні товарів експортер пред”являє всі документи з векселем в
сповіщаючий банк. При правильності цих документів відкриваючий банк
виплачує суму повідомляючому банку на рахунок експортера. Всі витрати
відносяться на рахунок імпортера, потім йому пересилаються всі документи
згідно якиї він отримує всі товари.

Експортний акредитив

Зарубіжні банки відкривають акредитиви по експорту на користь
експортера, який знаходиться на теріторії цієї же країни, на рахунок
імпортера, який знаходиться в іншій країні. Банк експортера (продавця)
здійснює функції сповіщення, підтвердження та ведення переговорів по
акредитиву та бере на себе відповідальність по виплатам експортера.

5. Нетрадиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі

Авансова оплата. Імпортер самостійно або через свій банк чи банк –
експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру
(Використовується тільки у випадку незадовільного кредитного стану
імпортера чи при наявності складнощів у отриманні експортером грошових
коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів.

Але в любому випадку кінцеві розрахунки будуть залежати від перевірки
всіх документів банком – імпортера.)

Відкритий рахунок. Продаж на кредитних умовах, узгоджених між
експортером і імпортером. (Форма не вигідна для експортера, але дуже
вигідна для імпортера. Імпортер отримує можливість не тільки одержати
товар, але й здійснити його продаж до надання оплати).

Консигнація. Згідно угоди про консигнацію. Експортер транспортує свої
товари імпортеру, але при цьому зберігає право власності на ці товари до
тих пір поки імпортер не продасть їх та не розрахується з експортером
(консигнатором).

Документарний переводний вексель для інкасування. Експортер після
здійснення перевезення товарів імпоретеру, пред”являє вексель і
документи у свій банк. Банк передає їх банку – імпортера для інкасації.

Експортер отримує гарантії, що він отримає оплату до того, як документи
будуть передані імпортеру. А імпортер отримує гарантії, що всі документи
будуть у належному стані.

Факторинг. Факторингові компанії скуповують рахунки у експортерів зі
знижкою (останні отримують до 85% номінальної вартості рахунків
готівкою). Остання сума а вирахуванням комісії сплачується у той момент,
коли імпортер оплатить рахунки. (Вигода експортера – можливість
запобігти кредитному та валютному ризикам. Вигода імпортера – можливість
не мати справу з переводним векселем та акредитивом.)

Форфейтинг. Купівля торгових зобов”язавнь назначається на певну дату,
але без права обороту (регресу) до попереднього власника. Форфейтер
надає фінансове забезпечення для покупців, що знаходяться за кордоном і
негайно розраховується з експортером без права обороту. Імпортер повинен
надати простий вексель з гарантією банку. Експортер продає його
форфейтинговому банку зі знижкою, частіше всього основаній на
превалюючій на даний момент процентній ставці. Форфейтер приймає на себе
усі політичні та комерційні ризики.

Лізингова операція – довгострокова аренда матеріальних цінностей ,
придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого
використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на
весь строк угоди.специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди
при посередництві спеціалізованої ( лізингової ) кампанії, яка купує
майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову аренду.

6. Факторинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі

Факторингові компанії скуповують рахунки у експортерів зі знижкою
(останні отримують до 85% номінальної вартості рахунків готівкою).
Остання сума а вирахуванням комісії сплачується у той момент, коли
імпортер оплатить рахунки. (Вигода експортера – можливість запобігти
кредитному та валютному ризикам. Вигода імпортера – можливість не мати
справу з переводним векселем та акредитивом).

Факторингова операція – комісійно–посередницька операція по передачі
клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до
клієнта).

Суб’єкти факторингових операцій: Банк, факторингова
кампанія;спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх
клієнтів.Клієнти – кредитори; постачальники товару, виконавці робіт,
промислові та торгові фірми , що заключили угоди з банком чи
факторинговою кампанією. Позичальники: покупці товарів та послуг.

Механізм здійснення факторингової операції:

1 ЕТАП – Підготовчий;

2 ЕТАП – Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом;

3 ЕТАП – Відсилка усіх рахунків – фактур, виставлених на покупця;

4 ЕТАП – Аналітичний;

5 ЕТАП – Оплата рахунків;

6 ЕТАП – Оплата вимог.

ВИДИ ФАКТОРИНГУ:

Прямий факторинг – в операції бере участь лише один фактор, фактор по
експорту в країні експортера, з яким експортер уклав факторингову
угоду.

Опосередкований факторинг – в операції бере участь два фактори : фактор
по експорту в країні експортера та фактор по імпорту в країні
імпортера.

Розкритий факторинг – операція, в якій покупець повідомляється про
факторингову угоду.

Нерозкритий факторинг – операція, в якій факторингова угода є
конфіденційною і зарубіжний покупець не повідомляється про неї.

Конвенційний факторинг – універсальна система фінансового
обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з
постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та
інше.

Конфіденційний факторинг – обмежується виконанням тільки деяких операцій
: сплата боргів, передача права на отримання грошей та інші.

7. Форфейтинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі

Купівля торгових зобов’язань назначається на певну дату, але без права
обороту (регресу) до попереднього власника.

Форфейтер надає фінансове забезпечення для покупців, що знаходяться за
кордоном і негайно розраховується з експортером без права обороту.
Імпортер повинен надати простий вексель з гарантією банку. Експортер
продає його форфейтинговому банку зі знижкою, частіше всього основаній
на превалюючій на даний момент процентній ставці.

Форфейтер приймає на себе усі політичні та комерційні ризики.

ФОРФЕЙТИНГОВА ОПЕРАЦІЯ – купівля експортних вимог форфейтиром (банком
або спеціалізованою фінансовою кампанією ) з виключенням права регресу
на експортера (форфейтиста ) у випадку несплати.

ФОРФЕЙТИНГОВІ ІНСТРУМЕНТИ – Вексель; Інші цінні папери. Форфейтинг
застосовується у фінансових операціях – з метою швидкої реалізації
довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях для
сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному
покупцю.

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ФОРФЕЙТИНГОВОЇ ОПЕРАЦІЇ:

ПЕРШИЙ – підготовка операції. Експортер визначає: вимоги форфейтера до
гарантії можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером.

Форфейтер розглядає заявку експортера; збирає інформацію про можливу
операцію; проводить кредитний аналіз; визначає тверду ціну.

ДРУГИЙ – документальне оформлення операції. Досягнення попередньої
домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди.

ТРЕТІЙ – підписання угоди. Експортер: готує серію переводних векселів
або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця; отримує
гарантію або аваль на свої векселі.

8. Міжнародний лізинг,

як метод фінансування зовнішньої торгівлі

Міжнародний лізинг: Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі
операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної
особи з двох різних країн. Привабливість його полягає в тому, що:
-лізингодавець має можливість одержати експортний кредит в своїй країні
і тим самим розширити ринок збуту своїхтоварів і послуг; -орендатор
забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування
і прискорене технічне переоснащення виробництва.

Експортна лізингова операція – міжнародна операція, в якій лізингодавець
купує предмет оренди в національної фірми і надає внайми іноземному
лізингоодержувачу. Імпортна лізингова операція – лізингова операція, в
якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його
вітчизняному лізингоодержувачу.

Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг – лізингова операція, в якій
лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування
в іншій країні і постачає його орендатору, котрий знаходиться в третій
країні.

За фомою організаційної угоди:

Прямий лізинг – має місце, коли постачальник сам без посередників здає
об’єкт в лізинг, що дозволяє самому виробнику одержувати всі економічні
переваги від лізингу своєї продукції і звертати їх на розширення та
технічну реконструкцію виробництва. Непрямий лізинг передбачає участь
посередників: лізингодавець спочатку фінансує покупку засобів
виробництва виробника і постачає їх орендарю, а потім одержує лізингові
платежі від орендаря.

Зворотній лізинг – полягає в тому, що власник майна спочатку продає його
майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця,
тобто одна і та ж особа ( початковий власник) виступає і в якості
постачальника, і в якості лізингоодержувача.

Лізинг постачальнику – відрізняється від зворотнього тим, що
постачальник хоча і виступає в ролі продавця і орендаря одночасно, але
він не є користувачем майна, яке він зобов’язується передати в
сублізинг третій особі.

За тривалістю угоди:

Фінансовий лізинг – це договір лізингу, в результаті укладання якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який
амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання
договору.

Після закінчення сроку договору об’єкт лізингу переходить у власність
лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті укладання якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на срок, менший сроку, за який амортизується
90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
Після закінчення сроку договору оперативного лізингу він може бути
продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може
бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором
лізингу.

Пайовий (leveraged) – суть якого полягає у об’єднанні декількох
фінансових закладів для фінансування крупної операції з лізингу. При
цьому сума інвестованих кредиторами коштів згідно Закону України «Про
лізинг» не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу
майна. Груповий лізинг – в якості орендодавця виступає група
учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію і
призначають довірену особу, яка здійснює в подальшому всі операції із
лізингових відносин.

За об”ємом обслуг:

Чистий лізинг – угоду, при якій за всіх інших умов технічне
обслуговування устаткування, переданого у користування, лягає на
лізингоодержувача. «Мокрий» лізинг звільняє лізингоодержувача від цього
зобов’язання, оскільки лізингова фірма пропонує йому цілий набір
послуг із експлуатації вказаного майна.

За об”єктом:

Лізинг нерухомості – лізингодавець будує або купує нерухомість за
дорученням орендаря і передає йому для користування у виробничих та
комерційних цілях з правом викупу або без нього, по закінченні строку
договору.

Лізинг рухомого майна поділяється на лізинг виробничого і будівельного
обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів і т.д.

За відношенням до податкових пільг:

Фіктивний лізинг має спекулятивний характер і розрахований на одержання
прибутку за рахунок діючих в країні податкових та інших пільг. Ця
угода здійснюється для прикриття операцій купівлі-продажу в розстрочку,
яку б хотіли здійснити сторони насправді.

Дійсний лізинг – в правовому відношенні повинен відповідати діючому
законодавству і економічному змісту лізингу.

9. Зустрічна торгівля та консигнація як методи

фінансування зовнішньої торгівлі

Розрізнять наступні види зустрічної торгівлі:

Бартерна торгівля її прикладом може слугувати у 1984 р. Саудівська
Аравія оплатила свою покупку десяти реактивних двигунів для боїнгів
нафтою в кількості =1 млрд. дол.

Контркупівля. В теперешній час контркупівля представляє собою найбільш
широкорозповюджуваний вид зустрічної торгівлі, її популярність
пояснюється тим, що цей метод сприяє продажу розвинутими країнами своїх
коштовних товарів, або засобів виробницва.

Країни, що розвиваються, прагнуть збереження валюти і розвитку
виробничої інфраструктури повністю сприймають контркупівлю, як метод
фін-ня торгівлі. Прикладом можна привести угоду укладену у 1989 р.
Тунісом і групою виробників автомобілей (Пежо та Фольксваген), які
погодились придбати електронні та механічні виготовлені вТунісі.

Країна не тільки зекономила валютні засоби, але і отримав вигідні
зобов”язання від постачальників машин про купівлю ними техн.продуктів.

Угода про зворотню купівлю. Класичним прикладом, може слугувати угода
укладена між компаніями Зах.Європи і Росії на поч. 80 рр. Зарубіжні
компанії постачали Росії заводи, обладнання, технології і надавали
технічну допмогу у зв”язку з будівництвом газопроводом. Росія в свою
чергу, після завершення проекту повинна була надати газ цим країнам по
обумовленим цінам.

Торгівля “світч”. Практика торгівлі світч передбачає перевод надлишку,
що створився у двох країнах, третій стороні. Н-д Колумбія закупила нафту
у Лівії і оплатити її.

В свою чергу Колумбія може використати своє активне сальдо торгового
балансу з операцій з Угорщиною, яка бажає придбати колумбійську каву, і
таким чином надати необхідні засоби для розрахунків з Лівією.

Зустрічна торгівля звичайно використовується європейськими,
азіатськими, латино-амераканськими фірмами, але це стало причиною
виникнення деяких питань пов’язаних з міжнародного регулюваням та
забов’язаннями.

ГАТТ повністю відхилила цей вид операції. Для того щоб обійти
постановлення генеральної угоди, особливо ті з них, які пов’язані з
практикою торгівлі на недискримінаційній основі, а також пов’язані з
тарифами і квотами.

Згідно угоди про консигнацію, експортер транспортує свої товари
імпортеру, але при цьому зберігає право власності на ці товари до тих
пір поки імпортер не продасть їх та не розрахується з експортером (
консигнатором).

Експотер проводить фінансування своїх власних товрів і приймає на себе
значний ризик. Ця угода частіше всього укладається у випадку, якщо екс-р
повністю довіряє імпортеру, або якщо положення товару на ринку
неможливо передбачити (наприклад у випадку з новим товаром). Банки часто
не йдуть на проведення фінансування консигнації, тому що закони інших
країн перешкоджають отриманню належних засобів у випадку невиконання
забов”язань імпортера.

10. Інституціональна структура

фінансування зовнішньої торгівлі

Фінансування наднаціональними фінансовими установами. Особливо значні
для народного господарства інвестиції можуть фінансуватися і
наднаціональними фінансовими установами, прикладами яких є:

а) група Світового банку:

– Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

– Міжнародна організація розвитку;

– Міжнародна фінансова корпорація;

б) Європейський інвестиційний банк;

в) Банк для Східної Європи (Європейський банк реконструкції та
розвитку).

Вони або фінансують такі інвестиції, або супроводжують їх так званим
співфінансуванням (тобто спільним фінансуванням наднаціональної установи
з одним або декількома комерційними банками).

Приватні організації

Ділові корпорації, торгові асоціації ( зайняті у виробництві або у
торгівлі)

Комерційні банки

Міжнародна торгова палата

Державні органи країн

Світові організації

Взагалі інститути, що сприяють зовн.торгівлі і здійснюють її
фінансування можна поділити на чотири групи: приватні орг-ї, державні
органи, державні органи іноз.країн та міжнародні організації. Корпорації
надають своїм клієнтам інформацію про те, як можна замовити та
здійснити фінансування їх продукції по експортним каналам. Також ці
корпорації, як правило мають свої власні підприємства, яким вони
сприяють щожо міжнародної торгівлі та її фінансуванню.

Комерційні банки представляють собою головну основу фінансування
зовн.торгівлі, як правило вони здійснюють всі види фін-ня починаючи з
акредитивів і закінчуючи зустрічною торгівлею. Міжнародна торгова палата
(була організована в 1919р). Її головними функціями було забезпечення
більшої свободи світової торгівлі, узгодження та розробка практики
ділових та торгових відносин. Головною задачею работі МТП є розробка
правил управління міжнар. Торговими кредитами. Прикладом держ.органу
розглянемо товарно-кредитну корпорацію США.

Вона здійснює чотири програми: доларове фінансування. В основному до 12
місяців, а іноді до 36; продаж с/г товрів, розрахунки по якому можуть
здійснюватися з зарубіжними імпортерами в валюті своєї країни; Продаж
надлишків товарі вможуть проходити на довгостроковій кредитній основі;
можуть використ.

Міжнародні організації – МВФ, надані кредитів країнам учасницям у
випадку, якщо вони знаходяться в умовах “тимчасової нерівноваги
платежів”;

МБРР – фінансування потреб що виникають у зв’язку з економічним
зростанням країн учасниць, які розвивають, експорне фінансуня, у
випадку коли товариімпортуються згідно з проектами розвитку
інфраструктури.

Міжнародна фінансова корпорація – здійснює прямі інвестиції та надає
кредити вир-чим приватним під-вам в країнах що розв.

Список використаної літератури

1. Гаєвський Б.А. Основи науки управління. – К.: МАУП, 1997.

2. Гроші та кредит / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002.

3. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю. Г. Козака, В. В.
Ковалевського, K. I. Ржепішевського. – К.: ЦУЛ, 2003.

4. Завадський Й.С. Менеджмент: Мanagment:— Т. 1.— Вид. 2-е.— К.:
Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998.

5. Козик В.В., Пайкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні
відносини. — К.: Знання-Прес, 2001.

6. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади
менеджменту. — Львів: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект-Захід”,
2002.

7. Смирнов Л.. Красавина Л. Международный кредит: формы и условия. – М.
1998.

8. Туленков И.В. Введение в теорию и практику менеджмента: учебное
пособие. – К.: МАУП, 1998.

9. Удовенко С. Україна на міжнародній арені. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

10. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / Під ред. А. І.
Кредисова / Пер. З рос. Н. Кіт, К. Серажим. – К., 1997.

11. Черкес М.Ю. Міжнародне право. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

12. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. Том 1:
Современные теоретические проблемы. – М.: НИМП, 1999.

13. Шегда А.В. Менеджмент. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002.

14. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. – М,
1999.

PAGE

PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020