.

Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3475
Скачать документ

Реферат на тему:

Фінансування санації

за рахунок акціонерного (пайового) капіталу

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції
для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників
або анулювання. Указані акції мають бути реалізовані або анульовані у
строк не більше одного року. Те саме стосується і товариства з обмеженою
відповідальністю щодо придбання ним паїв учасників товариства.

За санації через викуп емітентом корпоративних прав у їх держателів, без
огляду на складний фінансовий стан, підприємство повинно мати в своєму
розпорядженні достатньо ліквідних засобів, необхідних для виплати
відшкодування власникам акцій (паїв). Іншою важливою умовою такого
методу санації є те, що для акціонерного товариства, наприклад, викуп
акцій є доцільним лише за курсом, нижчим від номінальної вартості. В
іншому разі санаційний прибуток, який може бути спрямований на покриття
балансових збитків, не створюється, а отже, зменшувати статутний фонд
немає сенсу.

Приклад.

Споруду, яка входить до складу основних фондів невиробничою призначення
акціонерного товариства, реалізовано за 10000 у.о. Виручку від
реалізації цього об’єкта товариство використало для придбання власних
акцій номінальною вартістю 16000 у.о. (курс 31,25 у.о. за одну акцію
номінальною вартістю 50 у.о.). Власні акції підприємства відображаються
в активі балансу за ціною їх придбання. В результаті такої операції
здійснюється перенесения суми з однієї активної статті балансу на іншу.
Безпосередньо після цього придбані акції анулюються (вартість активів
зменшується на 10000 у.о.) з одночасним зменшенням статутного капіталу
на номінальну вартість анульованих акцій (16000 у.о.) Виникає санаційний
прибуток у розмірі різниці між номінальною вартістю анульованих акцій і
курсом їх придбання. Цей прибуток спрямовується безпосередньо на
покриття балансових збитків. Баланс підприємства в процесі проведения
санації буде змінюватися так:

а) Баланс підприємства перед проведенням санації

А

П

Основні засоби

Оборотні засоби 35000

9000 Статутний фонд

Непокриті збитки

Довгострокові пасиви

Короткострокові пасиви 60000

6000

30000

10000

Баланс 94000 Баланс 94000

б) Баланс підприємства після придбання власних акцій

А

П

Основні засоби

Власні акції

Оборотні засоби 25000 10000 59000 Статутний фонд

Непокриті збитки

Довгострокові пасиви

Короткострокові пасиви 60000

6000

30000

10000

Баланс 94000 Баланс 94000

в) Баланс підприємства після анулювання придбаних акцій

А П

1. Основні засоби 2. Оборотні засоби 25000 59000 1. Статутний фонд 2.
Довгострокові пасиви 3. Короткострокові пасиви 44000

30000

10000

Баланс 84000 Баланс 84000

За використання такого методу санації підприємство може покрити
засвідчені в балансі збитки, однак його платоспроможність та ліквідність
дещо погіршуються, оскільки для придбання власних корпоративних прав
витрачаються ліквідні засоби.

Найбільш заінтересованими в санації неспроможного підприємства особами є
його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть
значний тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації
власниками може здійснюватися:

а) збільшенням (зменшенням) статутного фонду;

б) наданням позик;

в) наданням цільових внесків на безповоротній основі. У результаті
санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однак
створює необхідні передумови (урівноважування номінальної вартості акцій
(паїв) з їх ринковою ціною) для залучення зовнішніх фінансових джерел у
майбутньому. На практиці в санаційних цілях досить часто слідом за
зменшенням статутного капіталу здійснюється його збільшення. Ця операція
має назву «двоступінчастої санації».

Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:

• мобілізація фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів
виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей,
переобладнання чи розширення виробництва;

• збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства
відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами, тобто підвищення
кредитоспроможності суб’єкта господарювання та його фінансової
стійкості;

• поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки
збільшення капіталу пов’язане, як правило, із залученням додаткових
грошових ресурсів;

• акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших
підприємств, у тім числі з метою посилення впливу на такі підприємства,
їх поглинання чи придбання їхніх потужностей.

Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні
застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в
статутний фонд підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом
довгострокового періоду. Структурно-логічну схему збільшення статутного
капіталу підприємства зображено на рис. 11.6.

Слід мати на увазі, що акціонерне товариство має право збільшувати
статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за
вартістю не нижчою за номінальну. Рішення про збільшення статутного
капіталу приймається більшістю в 3/4 голосів акціонерів, які беруть
участь у правомочних зборах. Збільшення статутного фонду товариства не
більш як на 1/3 може бути здійснено на рішення правління за умови, що
таке передбачено статутом. Збільшення статутного фонду здійснюється
трьома методами:

1) збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості;

2) збільшенням номінальної вартості акцій.

3) обміном облігацій на акції.

За збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний
фонд збільшується за рахунок таких джерел:

• додаткових внесків учасників та засновників;

• дивідендів (реінвестиції прибутку);

• індексації основних фондів.

Рис. Структурно-логічна схема збільшення статутного фонду AT

У санаційних цілях статутний фонд, як правило, збільшується з метою
мобілізації додаткових внесків інвесторів. Випуск акцій для покриття
збитків, пов’язаних із господарською діяльністю підприємства,
забороняється. За збільшення статутного фонду підприємство, яке
перебуває в кризі, може натрапити на проблему пошуку потенційних
інвесторів, оскільки капіталовкладення в такого роду підприємства
пов’язані з підвищеним рівнем ризику. У такому разі з метою компенсації
ризиковості слід пропонувати різного роду пільгові умови вкладення
капіталу. Ідеться передовсім про надання преференцій (пільг) щодо
розподілу майбутніх прибутків (авансована виплата дивідендів, підвищений
розмір дивідендів), прийняття управлінських рішень, розподілу
ліквідаційної маси тощо. Надання заохочувальних преференцій слід
узгоджувати з чинними нормами законодавства. Окрім зазначених пільг, для
залучення нових власників необхідно створити низку інших передумов. Сюди
слід віднести наявність чіткої, реалістичної санаційної концепції;
можливість порівняно швидкої окупності коштів, укладених у проведення
санації; готовність до (часткової”) відмови від компетенції прийняття
рішень.

Якщо ж готовність надати інвестиційний капітал продемонструють колишні
акціонери, тобто розміщення акцій нової емісії буде здійснюватися між
існуючими акціонерами, то це свідчитиме про високий рівень довіри до
підприємства його власників і може відіграти вирішальну позитивну роль
під час обговорення фінансових проблем з кредиторами.

Законодавством передбачено, що у разі збільшення статутного фонду
акціонери (AT) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на
купівлю додатково випущених акцій (паїв). Оголошення про розмір
додаткової емісії та строки використання переважних прав розміщується в
друкованих засобах масової інформації.

Переважне право на придбання акцій (паїв) дає можливість колишнім
власникам:

1. Зберегти свою частку (у відсотковому співвідношенні) в статутному
капіталі, а отже, у всьому майні підприємства.

2. Запобігти «розмиванню» вартості своєї частки у статутному капіталі
внаслідок емісії акцій за низьким курсом.

3. Зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників.

4. Компенсувати збитки від «розмивання» частки в статутному фонді тим
власникам, які не скористались переважним правом на покупку додаткових
корпоративних прав, а продали його.

Кількість прав на купівлю залежить від кількості наявних «старих» акцій.
Право на придбання нових акцій підкріплюється дивідендним купоном. Права
продають та купують на біржі протягом двох тижнів після початку
передплати на акції нової емісії, але перед проведенням самої емісії.
Старі акції та переважні права на купівлю нових продаються окремо.
Одночасно з початком торгівлі переважними правами ціна старих акцій
автоматично зменшується на вартість переважного права.

Приклад.

Статутний капітал акціонерного товариства становить 1000000 у.о.
(20000 акцій номінальною вартістю 50 у.о.). На загальних зборах
акціонерів прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на 50%,
тобто співвідношення старих акцій до нових становить 2:1. Біржовий курс
акцій (Kg) до збільшення статутного фонду становить 100 у.о. Курс емісії
(Kg) нових акцій — 70 у.о. за акцію:

Номінальна вартість Кількість акцій Курс Загальна курсова вартість

Розмір статугного фонду до збільшення 1000000 20000 100 2000000

Сума збільшення статутного фонду 500000 10000 70 700000

Після збільшення капіталу загальний біржовий курс акцій становив 2700000
у.о. Йому відповідає статутний капітал у розмірі 1500000 у.о. (30000
акцій номінальною вартістю 50 у.о.). Завдяки збільшенню статутного
капіталу формується новий біржовий курс акцій.

Курсовий прибуток на кожну нову акцію становить 20 у.о., курсовий збиток
на кожну стару акцію — 10 у.о. З допомогою купівлі-продажу переважних
прав компенсуються курсові збитки старих акціонерів за рахунок курсового
прибутку держателів нових акцій:

Кількість Старий курс Курс емісії Середній курс Курсова вартість І
(1х2(3)) Курсова вартість 2 (1х4) Курсовий збиток (прибуток)

1 2 3 4 5 6 7

Старі акції 2 100 — 90 200 180 -20

Нові акції 1 — 70 90 70 90 +20

Разом

270 270 0

У разі, якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або
колишні власники купити акцій більше, ніж їх квота в статутному
капіталі), їм слід придбати переважні права в тих акціонерів, які не
мають бажання ними скористатися. Якщо акціонер поступається своїми
правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав
кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій. Грошова оцінка переважного
права на купівлю нових акцій відповідає різниці між біржовим курсом
старих акцій і середнім курсом, який сформувався після збільшення
капіталу. За збільшення капіталу у співвідношенні 2 до 1 покупець нових
акцій повинен придбати два переважні права для купівлі однієї акції за
курсом емісії. У нашому прикладі для придбання однієї нової акції
інвестор має сплатити 90 у.о. (70 + 2х10), що відповідає середньому
курсу після емісії. Фінансово-майновий стан давніх акціонерів в
результаті операції збільшення статутного капіталу залишається
незмінним.

Надходження у вигляді виручки від реалізації переважних прав є для
акціонерів «виручкою від реалізації частини основного капіталу», яка їм
належала, а не (як думають деякі акціонери) «подарунком» товариства.
Таке (фальшиве) враження виникає досить часто, оскільки на практиці
середній курс може наближатися до старого курсу, або навіть перевищувати
його.

Вартість переважного права визначається співвідношенням, з яким робиться
емісія, курсом емісії та біржовим курсом старих акцій. Розрахункова ціна
переважного права визначається за такою формулою:

де П — грошова оцінка переважного права на покупку нових акцій;

Кб — біржовий курс акцій;

Ке — курс емісії нових акцій;

С — співвідношення, з яким робиться емісія.

де Ф1, Ф2 — розмір статутного фонду підприємства до і після його
збільшення.

Підставивши цифрові дані з нашого прикладу, отримаємо:

Фактична біржова ціна переважних прав визначається попитом та
пропозицією на них і тому може відрізнятися від розрахункової. Головним
фактором, який визначає попит на переважні права, є прогноз майбутнього
ринкового курсу акцій та розмір очікуваних дивідендів.

З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їхня
номінальна вартість. З економічного — номінальна вартість плюс витрати
на проведення емісії. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії
їхня максимальна вартість має бути меншою за ринковий курс старих акцій.
Таким чином, верхня межа курсу емісії проходить на рівні біржового курсу
старих акцій. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором
успіху її розміщення. Чим вищий курс додаткової емісії, тобто чим більше
він наближається до біржового курсу старих акцій, тим більший обсяг
ліквідних засобів залучається на підприємство за заданого обсягу
збільшення статутного капіталу, тим більшим буде емісійний дохід.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії
(випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких
акцій (інших корпоративних прав). Іншими словами, емісійний дохід — це
різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є
одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.

Високий курс емісії може спричинити проблеми з розповсюдженням
додаткової емісії. Може скластися ситуація, коли біржовий курс старих
акцій знизиться нижче за рівень емісії нових. У такому разі ліквідність
акцій та підтримка курсу можуть бути забезпечені через масову їх скупку
великими акціонерами (держателями контрольного пакета) або самим
підприємством-емітентом, Однак чим менший курс емісії (чим більше він
наближається до| номінальної вартості) за заданого обсягу потреби в
капіталі, тим| більший потрібний номінальний капітал, а отже, тим
більшим буде рівень «розмивання основного капіталу» і знецінення стари»
акцій, яке потрібно буде покривати за рахунок переважних прав.

Приклад.

Статутний капітал акціонерного товариства станови 300000 у.о.
Його формують 6000 акцій номінальною вартістю 50 у.о. Біржовий курс
акцій — 150 у.о.

Потреба підприємства в додаткових фінансових ресурсах стана вить 60000
у.о. Фінансовий менеджмент підприємства повинен роз’їв рахувати, за
якого курсу емісії загальні збори акціонерів проголосують за залучення
капіталу через збільшення статутного фонду.

Курс емісії Співвід-ношення(С) Сума збі-льшення капіталу Емісійний дохід
Потреба в капіталі Вартість переважного права Курс за мінусом переважних
прав

50 (номінал) 5: 1 60 — 60 16,67 133.33

100 10: 1 30 30 60 4.55 145.45

150 (курсбіржі) 15 : 1 20 40 60 0 150.00

Для малих акціонерів низький курс емісії (а отже, висока ціна
переважного права) є вигіднішим. Якщо придбання нових акцій їх не
інтересує, то в результаті продажу переважних прав вони можуть отримати
додаткові дивіденди. У разі, коли вони вирішать придбати нові акції, за
заданого обсягу капіталовкладень можна отримати більшу їх кількість.

Великі акціонери, які мають фінансові можливості для збільшення свого
пакета акцій та розширення впливу на діяльність підприємства.
схилятимуться до високого курсу емісії. Високий курс ускладнює
використання малими акціонерами своїх переважних прав і стимулює ї\
продати ці права. Це дає змогу великим акціонерам придбати більшість
акцій нової емісії. Водночас, як уже згадувалось, надто високий курс
емісії може ускладнити розміщення всієї емісії.

Коли рішенням загальних зборів акціонерів не передбачено переважних прав
на купівлю нових акцій, то старі акціонери можуть уникнути збитків лише
в тому разі, якщо курс емісії нових акцій буде встановлено на рівні
біржового курсу старих.

У разі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується
за рахунок таких джерел:

• додаткові внески власників корпоративних прав підприємства;

• індексація основних фондів.

За збільшення статутного фонду таким способом кожен з акціонерів може
здійснити доплату до визначеного рівня нової номінальної вартості акцій.
Якщо акціонер відмовився від доплати, емітент зобов’язаний запропонувати
акціонеру викупити його акції.

У разі, коли акціонер не здійснив доплати за акції і не прийняв
пропозиції емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує акції
нової номінальної вартості у кількості, яка визначається діленням
загальної номінальної вартості акцій, що належать акціонеру, на нову
номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій має
бути визначена так, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій
та здійснення обміну акцій, які належать акціонерові, на цілу кількість
акцій нової номінальної вартості.

За збільшення статутного фонду обміном облігацій існуючої номінальної
вартості на акції цього емітента статутний фонд збільшується на загальну
номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції. У даному разі
номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається обмін
на акції, має дорівнювати номінальній вартості акцій.

Метод збільшення статутного фонду обміном облігацій на акції пов’язаний,
передовсім, з облігаціями конверсійного займу. У зарубіжній
науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації
характеризуються як особливо придатний санаційний інструмент. Це є
однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами
підприємства.

Такий метод залучення капіталу пов’язаний із випуском підприємством
іменних облігацій, які згодом можна обміняти на звичайні акції
підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінтересувати
інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризикує придбати
звичайні акції. Вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор
досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у
разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій
задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з іншого —
можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У даному разі
інвестори дають згоду на одержання нижчого відсотка за конверсійними
облігаціями, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в
майбутньому.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються великими підприємствами
на строк від 5 до 10-ти років. Ринкова ціна конверсійних облігацій
визначається їх інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій,
вибраних для конверсії. У повідомленні про емісію конверсійних облігацій
слід указати:

• пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

• строки конверсії;

• необхідність, порядок та розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій та стимулюють
проведення більш ранньої конверсії. Конверсія економічно виправдана
тоді, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижча за
біржовий курс акцій. Емісія конверсійних облігацій не повинна
перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.

Правління акціонерного товариства виносить пропозицію про збільшення
статутного капіталу на загальні збори товариства

Загальні збори більшістю в 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у
зборах, приймають рішення про збільшення статутного фонду

1

Вибір андеррайтера (банківська установа, інші фінансові посередники)

Гарантія розміщення нових акцій

Посередник бере на себе ризик розміщення емісії

2

Емітент встановлює курс емісії

Призначаються строки розміщення нових акцій

Нові акції пропонуються для придбання «старим» акціонерам

3

Протягом 3—4 тижнів акціонери повинні визначитися, чи вони скористаються
своїми переважними правами на покупку нових акцій, чи будуть їх
продавати іншим особам

4

У перший день торгівлі на біржі переважними правами курс акцій
зменшується на вартість переважного права

Переважні права та старі акції продаються окремо

Зміни статуту, пов’язані із збільшенням статутного фонду, вносяться в
державний реєстр після реалізації додаткової емісії

5

а) нові акціонери

б) старі акціонери

2 переважні права по 10 у.о.

1 нова акція за курсом емісії

Витрати на купівлю 1 нової акції

20

70

90

2 акції за курсом 100 у.о.

зменшення курсу в результаті збільшення статутного капіталу (2х10)

+ виручка від реалізації переважних прав (2х10)

Майновий стан після збільшення статутного фонду

200

20

20

200

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019