План
Вступ
Розділ I. Поняття та особливості фінансово-правового регулювання
валютних відносин.
Поняття валюти.
Поняття валютних правовідносин.
Розділ II. Види операцій з іноземною валютою.
2.1. Поняття валютної операції.
2.2. Операції з рухом капіталу.
2.3. Імпорт іноземного капіталу в Україну.
Розділ III. Валютний контроль який здійснюється в Україні.
3.1. Органи, що здійснюють валютний контроль.
3.2. Види валютного контролю.
3.2.1. перевірка обгрунтованості платежів в іноземній валюті
резидентами і неризедентами.
3.2.2. контроль за відповідністю валютних операцій чинному
законодавству.
3.2.3. перевірка повноти і обєктивності обліку і звітності за
операціями резидентів і неризедентів.
Розділ IV. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
4.1. Поняття валютного право порушення.
4.2. Види відповідальності за валютні правопорушення.
Висновок.
Список використаної літератури.
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1. Особливості правового регулювання валютних відносин.
Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторговельні та інші
економічні зв’язки із зарубіжними країнами через свої органи та
уповноважені нею установи і організації. Режим здійснення валютних
операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання,
повноваження державних органів і функції банків та інших
кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій,
права і обов’язки суб’єктів валютних відносин установлені Декретом
Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і
валютного контролю”, а також іншими актами валютного законодавства.
Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини,
видає Національний банк України.
Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави і
пов’язані з її роллю в розподілі і перерозподілі валового внутрішнього
продукту з метою утворення і використання необхідних суспільству
валютних фондів.
В Україні до таких фондів належать Державний валютний фонд,
республіканський (Автономної Республіки Крим) валютний фонд, місцеві
валютні фонди, що утворюються і використовуються виконавчими органами
місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних і фізичних
осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти
державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які
власне державі не належать.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему
валютного регулювання і контролю” Кабінет Міністрів України забезпечує
формування Державного валютного фонду:
— за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум видатків,
затверджених Верховною Радою України;
— шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку
України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному
валютному ринку.
— шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого
Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
— за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Автономної Республіки
Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад
формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та
місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на
міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних
бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Республіки
Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших
надходжень, передбачених чинним законодавством, і виступають
розпорядниками коштів цих фондів.
Інші суб’єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за
рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному
ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в
їхньому розпорядженні.
Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти
сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв’язку правових
засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні
відносини, пов’язані з утворенням, розподілом і використанням валютних
фондів. Цей механізм має деякі риси, які визначаються предметом та
методом регульованих суспільних відносин.
Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин як
специфічного різновиду фінансових є їх особлива владно-майнова природа,
яка визначається розробленою державою моделлю функціонування
національного валютного ринку України, формами участі резидентів в
іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяється
законодавством України.
З боку держави для регулювання валютних відносин, як і в цілому для
фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних
приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної
владної поведінки учасників цих суспільних зв’язків. Валютні відносини в
цілому регулюються за допомогою усіх трьох засобів правового регулювання
(припису, дозволу і заборони).
Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим
валютних обмежень.
Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній
забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними
цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або
політичними причинами.
Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями
Національному банку, ліцензуванні валютних операцій, можливості
блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов’язкового
продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку.
Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу і використання
іноземних валют як платіжного засобу.
Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення
валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні
здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний
конкретний суб’єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма
повноваженнями, що з цього випливають, — володіння, користування,
розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують
певні обмеження:
1) регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу,
репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;
2) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти, та введення
обов’язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну
валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано), але не
законодавчим органом, а Національним банком;
3) зосередження валютних операцій в центральних або спеціально
уповноважених банках;
4) контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні
(авуари — це кошти, що належать резидентам або нерезидентам і
знаходяться в іноземних банках);
5) контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів —
учасників валютних операцій в країні;
6) контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та
резидентів в економіку інших країн;
7) здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони
в здійсненні окремих видів валютних операцій.
Поняття валюти.
Основою правового регулювання валютних відносин є валютно-правові норми.
Вони допускають певну диспозитивність для суб’єктів валютних
правовідносин. Водночас ці норми мають характерні для всіх
фінансово-правових норм оцінки — державно-владний характер,
імперативність і категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної
політики держави.
Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються
особливим складом суб’єктів, їх правами і обов’язками, а також об’єктом
— валютними цінностями.
Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” до валютних цінностей відносить як валюту України,
так і іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:
— іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів,
монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на
території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або
такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки,
які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і
міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на
рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових
установ за межами України;
— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до
них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські
накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи,
виражені в іноземній валюті або монетарних металах);
— монетарні метали — золото і метали ірідієво-платинової групи в
будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і
побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.
Учасниками валютних правовідносин виступають уповноважені банки,
резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції,
суспільно-територіальні утворення, колективні суб’єкти, індивідуальні
суб’єкти.
Уповноважений банк — це будь-який комерційний банк, офіційно
зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку
України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний
контроль за операціями своїх клієнтів. Ліцензію на здійснення валютних
операцій мають не всі банки, зареєстровані в Республіканській книзі
реєстрації банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, а лише
ті, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушення валютних
правил Національний банк України може позбавити ці банки ліцензії.
В здійсненні валютної роботи бере участь широке коло державних органів
загальної та спеціальної компетенції.
Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, затверджує визначений
Кабінетом Міністрів України ліміт зовнішнього державного боргу. Кабінет
Міністрів України спільно з Національним банком України складає
платіжний баланс України, забезпечує виконання бюджетної і податкової
політики в частині, що стосується руху валютних цінностей. Крім того,
він забезпечує формування і розпоряджається Державним валютним фондом.
В сфері валютного регулювання широкими повноваженнями наділений
Національний банк України. На нього покладено здійснення валютної
політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України.
Національний банк контролює дотримання ліміту зовнішнього державного
боргу і визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній
валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах,
встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в
галузі здійснення операцій на валютному ринку України; його акти є
обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб і вступають в силу в
строк, встановлений Національним банком.
До компетенції Національного банку належить накопичення, зберігання і
використання резервів валютних цінностей для здійснення державної
валютної політики, встановлення способів визначення і використання
валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України,
курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або
розрахункових (клірингових) одиницях. Національний банк контролює
своєчасне надання звітів і документації про валютні операції за
встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про власні операції
уповноважених банків.
Згідно з статтею 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні
цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в банках.
Поняття валютних правовідносин.
Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широкий комплекс
міжнародних валютних відносин, з іншого — різноманітні
внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні
відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці
країн: при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і
технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень,
міжнародних перевезеннях та ін.
Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв’язки, що
організуються державою при розробленні і проведенні національної
валютної політики в зв’язку з утворенням, розподілом і використанням
централізованих і децентралізованих валютних фондів, необхідних для
виконання певними суб’єктами своїх функцій.
Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і мають деякі
специфічні особливості:
1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави,
яка чітко регламентує порядок утворення і використання централізованих і
децентралізованих валютних фондів;
2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана
державою планова діяльність з утворення і використання необхідних
валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною
для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні
цінності;
3) об’єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу
в міжнародних розрахунках, або ті, що можуть бути сурогатом таких
розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується зобов’язань,
пов’язаних з утворенням і використанням валютних фондів;
4) особливість валютних відносин владно-майнового характеру полягає в
еквівалентному, тобто двосторонньому русі грошової та товарної форм між
суб’єктами. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а
перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі
міжнародний обмін та фінансове співробітництво;
5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінансового, але й
інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але
юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового
права, оскільки відзначаються особливим об’єктом, методом та принципами
правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя.
Операції з Іноземною валютою, що дозволяються
законодавством України
Законодавство дозволяє проведення поточних валютних операцій і операцій
з рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт
іноземного капіталу в Україну.
Природно, що держава зацікавлена в тому, щоб якомога краще обслуговувати
торговельні поточні експортні операції.
Наша країна заохочує вкладення іноземних банків, підприємців у нашу
економіку і не заохочує участь наших банків та юридичних і фізичних осіб
у капіталі закордонних фінансово-кредитних установ.
Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринку України
резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Резиденти доручають
цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.
Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажу іноземної валюти
від свого імені та за свій рахунок у відповідності з інструкцією
Національного банку України1. Згідно з інструкцією НБУ право
уповноваженого банку вести відкриту валютну
позицію (тобто позицію валютного ризику) — це право укладати угоди
купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.
Правові засади валютного регулювання
Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як
різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і
сумою проданої ним валюти за цей же період. У випадках, коли
уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти
за гривні, Національний банк установлює для нього ліміт валютної
позиції.
Поточні валютні операції здійснюються резидентами без обмежень, крім
випадків, передбачених законодавством. Безперешкодне ввезення іноземної
валюти в Україну можливе тоді, коли підприємці дотримуються митних
правил. Вивозити іноземну валюту з України понад установленого ліміту
можливо лише при одержанні довідки з уповноваженого банку.
Національний банк установлює порядок проведення валютних операцій, що
зв’язані з рухом капіталу, видає дозвіл на участь у капіталі банків за
кордоном, але, як правило, уповноваженим українським банкам, які мають
генеральну ліцензію.
Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття
українськими резидентами рахунків у закордонних філіалах
українських уповноважених банків.
Згідно з «Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок
особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів» (Додаток № 6
до постанови Правління Національного банку України від 23.09.1996 р. №
245 із змінами і доповненнями від 10.04.1997 р.) громадяни України та
іноземці (крім підприємців1) мають право через українські уповноважені
банки переказувати особисті кошти в іноземній валюті за межі України в
таких випадках:
— при допомозі родичам (чоловікові/дружині, батькам, дітям, рідним
сестрам і братам), які проживають за межами України (тільки з валютного
рахунка — якщо родичі постійно
проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $2000 на рік; якщо
родичі тимчасово проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і
$4000 на рік);
— при платежах за добровільною сплатою аліментів на утримання дітей і
непрацездатних батьків (не більше $200 на місяць, з валютного рахунка —
не більше $500 на місяць);
— при платежах, пов’язаних зі смертю (допомога родичам на поховання —
не більше $500; платежах, пов’язаних зі смертю за кордоном фізичної
особи-резидента (транспортні витрати та витрати на поховання) — до
$2000).
Громадяни України та іноземці можуть здійснювати платежі в іноземній
валюті на ім’я юридичної особи-нерезидента в таких випадках:
— за лікування, навчання, участь у конференціях, на сплату страхових і
членських внесків, придбання науково-методичної літератури та
передплатних видань (без підтверджуючих документів — не більше $200; з
гїідтверджуючими документами —
не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000, а на лікування —
не більше $10 000; на підставі індивідуальної ліцензії НБУ — не більше
$5000);
— платежі з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним,
нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також
витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (без
підтверджуючих документів — до $200; з підтверджуючими документами — не
більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000).
Окрім цього, можуть переказуватися кошти для здійснення таких платежів у
валюті:
— при оплаті фізичною особою товару іноземній фірмі за імпортним
контрактом для власного використання (тільки з валютного рахунка, якщо
більше $200; на місяць — не більше $1000, на рік — не більше $4000);
— платежі за оформлення документів на працевлаштування за кордоном (без
підтверджуючих документів — до $200, з підтверджуючими документами — не
більше $500);
— перерахування власником валютного рахунка коштів в іноземній валюті з
цього рахунка при виїзді за кордон на постійне місце проживання. Це не
стосується підприємців, які мають право здійснювати перекази коштів в
іноземній валюті тільки відповідно до порядку, встановленого для
юридичних осіб.
Згідно з новою редакцією Інструкції № 3 Національного банку України «Про
відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»1 в
установах банків для юридичних і фізичних осіб (резидентів і
нерезидентів) відкриваються поточні, розподільчі, кредитні та депозитні
(вкладні) рахунки.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для
проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в
безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних
операцій, які визначені чинним законодавством України. Поточні рахунки
діляться на торговельні та неторговельні.
Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів в
іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента згідно
з чинним законодавством України. Кошти, які були зараховані на
розподільчий рахунок і
не підлягають продажу у повному обсязі на міжбанківському валютному
ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням
резидента. Грошовий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були
зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством
України підлягають продажу в повному обсязі на міжбанківському валютному
ринку України, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок
резидента — власника коштів.
Підприємцям — фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність
без створення юридичної особи, відкриваються розподільчий та поточний
рахунки за режимом, який визначений для юридичних осіб-резидентів.
Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у
встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі
юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються
підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам —
банківським установам (вони відкриваються незалежно від наявності
поточного рахунку). Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які
надані шляхом оплати розрахункових документів чи шляхом перерахування
кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов
кредитної угоди.
Юридичним та фізичним особам (резидентам і нерезидентам) уповноваженими
банками відкриваються депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті на
підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком
на визначений у договорі строк. Це дозволяє концентрувати кошти, що
можуть бути інвестовані в економіку України, зокрема, згідно з
постановою Правління Національного банку від
23.09.1996 р. № 245, якою затверджений «Порядок купівлі фізичними
особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку
України».
Режимами рахунків фізичних осіб-іноземців передбачено також право, як і
для резидентів, купувати на міжбанківському валютному ринку України
іноземну валюту, яка може бути перерахована за межі України, на суму
коштів на розрахункових
рахунках, включаючи відсотки з них.
Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.
Для нерезидентів знято обмеження на можливість конвертувати гривню в
іноземну валюту з рахунків типу «Лоро» за умови підтвердження, що ці
кошти отримані юридичною особою-нерезидентом внаслідок здійснення
експортно-імпортних
операцій.
Нерезиденти мають також право купувати валюту на суму нарахованих
відсотків за розміщеними депозитами та за залишками коштів на цьому
рахунку.
Представництва нерезидентів, що існують в Україні й мають розрахункові
рахунки в гривнях в уповноважених банках України, куди надходять кошти
від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої
іноземної валюти з власного валютного рахунка для утримання
представництва, сьогодні мають право:
— отримувати відсотки за залишками коштів на цих рахунках;
— купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України
для її подальшого перерахування на рахунок юридичної особи-нерезидента,
яку вони представляють.
Перерахування валюти за межі України громадянами-іноземцями можливе ще й
у випадках, коли це:
— отримані спадкоємні кошти та кошти від реалізації спадщини та майна,
яке належить нерезидентові в Україні;
— прибутки, одержані внаслідок здійснення іноземних інвестицій в
Україну;
Правові засади валютного регулювання
кошти, отримані у вигляді оплати праці, премій, пенсій, гонорарів,
нарахованих відсотків на залишок коштів на рахунку, відкритому в
українському банку;
іноземна валюта, ввезена (переказана) в Україну у встановленому чинним
законодавством порядку.
Валютний контроль
Основними функціями валютного контролю, які випливають з Декрету
Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю», є:
– контроль за відповідністю валютних операцій чинному законодавству,
наявністю необхідних ліцензій;
– перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і
нерезидентами;
– перевірка повноти і об’єктивності обліку і звітності за операціями
резидентів і нерезидентів.
Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України і
Національним банком України, який спирається на уповноважені банки, та
іншими органами.
Головним органом, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання
валютних операцій на території України, є Національний банк України.
Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних
через уповноважені банки, проводять ці банки.
Фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами
і нерезидентами на території України, здійснює податкова інспекція.
Контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання
валютних цінностей через митний кордон України здійснює Міністерство
зв’язку України, а за додержанням правил переміщення валютних цінностей
через митний кордон
— Державний митний комітет України.
Валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і
нерезидентів, а також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей
та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України. Органи, що
здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати і
одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення
ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у
межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.
Лібералізація валютного ринку в Україні, зняття валютних обмежень на
операції, що зв’язані з рухом капіталу, можливістю нерезидентів виходити
на валютний ринок України, вимагає посиленого контролю за дотриманням
приписів, які містяться в Декреті Кабінету Міністрів України «Про
систему валютного регулювання і валютного контролю», в Указах Президента
України «Про вдосконалення валютного регулювання»
від 22.08.1994р. № 457/94 із змінами і доповненнями від 3.08.1995 р.,
«Про припинення здійснення роздрібної торгівлі а надання послуг на
території України за готівкову іноземну валюту» та нормативних актах
Національного банку України.
Виконуючи програму економічних реформ Президента України, Національний
банк України здійснює курс на забезпечення поступової лібералізації і
децентралізації валютного ринку України. В листопаді 1994 року в Україні
резиденти отримали доступ на біржу для закупівлі валюти з метою переказу
за кордон прибутку, отриманого іноземними інвесторами від іноземних
інвестицій в Україну. В першому кварталі 1995 року уповноважені банки
одержали право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України
операції з купівлі-продажу доларів СІЛА, німецької марки, російських та
білоруських рублів.
В 1995 році уповноважені банки одержали дозвіл купувати безготівкову
іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку під реалізацію
готівки в обмінних пунктах.
З 1 серпня 1995 р. Національний банк України заборонив використання
готівкової іноземної валюти як засобу платежу за товари та послуги. В
Україні оплата праці резидентів здійснюється тільки у національній
валюті або безготівковій
формі.
Здійснюючи валютний контроль, Національний банк України проводить
перереєстрацію раніше виданих ліцензій на право торгівлі та надання
послуг за іноземну валюту. Разом з іншими контролюючими органами країни
Національний банк України систематично перевіряє установи торгівлі та
послуги з іноземною готівкою.
Правові засади валютного регулювання
Національний банк поглибив валютний контроль під час проведення грошової
реформи. Перевіряючи роботу пунктів обміну іноземної валюти,
Національний банк розірвав агентські угоди та анулював дозволи на право
здійснення валютно-обмінних операцій у багатьох юридичних осіб,
відкликав ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями у
кількох банківських установ, наклав штрафи на уповноважені банки, які не
виконали функцій агентів валютного контролю на суму понад 200 тисяч
гривень.
Національний банк постійно інформує державні органи для того, щоб вони
посилювали контроль шляхом узагальнення та аналізу стану розрахунків за
зовнішньо економічними операціями резидентів, передбачених Постановою
Кабінету Міністрів
та Національного банку України від 26.12.95 р. «Про заходи щодо
забезпечення валютного контролю».
Національний банк інформує Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і
торгівлі щодо обсягів надходження валютних коштів, одержаних від
здійснення експорту товарів та обсягів перерахованих коштів за
імпортними операціями, повернених з порушенням встановлених
законодавством термінів; обсягів інвестицій у грошовій формі за межі
України, які декларувалися в Національному банку.
Головна Державна Податкова адміністрація інформується щодо порушень
резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків у іноземній
валюті під час здійснення експортних операцій та термінів надходження
продукції за імпортними операціями після здійснення платежів та переліку
підприємств, які отримали дозвіл на відкриття рахунків у іноземних
банках.
Відповідальність за порушення валютного законодавства
Порушення норм валютного законодавства може потягнути за собою
цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність у
відповідності до законодавства України. Однак ряд порушень визначений в
Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю» і за своїм змістом вказані в ньому санкції є
заходами фінансового впливу на порушників правил валютних операцій.
Фінансові правопорушення банків, інших кредитно-фінансових установ,
резидентів і нерезидентів передбачені валютним законодавством. До них,
зокрема, належать:
— пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні
зобов’язань за угодами тощо;
— здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної
ліцензії Національного банку України;
— незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що
належать резидентам;
— невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і
продажу іноземної валюти;
— невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних
коштів, що надійшли на їх рахунки;
— невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю;
— несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про
валютні операції та ін.
За вказані вище порушення передбачені такі санкції:
— штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму
яких відбулось порушення;
— штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України;
— пеня;
— позбавлення ліцензії Національного банку України;
— виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших
кредитно-фінансових установ.
Конкретні види правопорушень та відповідальність за них передбачені в
декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю» (ст. 16), Законі України «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті» та в інших актах. До їх числа, зокрема,
можна віднести:
здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної
ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф в сумі,
еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей,
перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку
України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із
Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;
здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання
ліцензій Національного банку України, без одержання індивідуальної
ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф у сумі,
еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту
України за обмінним курсом Національного банку України на день
здійснення
таких операцій;
— торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими
установами без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з
порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на
міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним
банком України, тягне за собою штраф у сумі, еквівалентній сумі
(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України
за обмінним курсом національного банку України на день здійснення таких
операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації
банків, або без такого виключення;
— невиконання уповноваженими банками обов’язків купівлі іноземної валюти
на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного
банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі,
що встановлюється Національним банком України;
— порушення резидентами встановленого Декретом порядку розрахунків
тягне за собою штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей,
що використовуються при розрахунках, перерахованій у валюту України за
обмінним курсом Національного банку України, на день здійснення таких
розрахунків;
— несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про
валютні операції тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється
Національним банком України;
— невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей
та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється
Національним банком України.
Санкції за зазначені порушення застосовуються Національним банком
України і за його визначенням — підпорядкованими йому установами.
Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей
як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без
відповідного дозволу (ліцензії), якщо це є обов’язковим, тягнуть за
собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним
законодавством України.
Кримінальна відповідальність є найтяжчим видом юридичної
відповідальності суб’єктів валютних відносин. Відповідно до ст. 80
Кримінального кодексу України таку відповідальність тягнуть дії,
пов’язані з незаконним скуповуванням, продажем,
обміном, використанням валютних цінностей як засобу платежу, або як
застави, вчинені протягом року після накладення адміністративного
стягнення за такі порушення, а також вчинення цих дій у значних
розмірах. При цьому незаконною операцією з валютними цінностями
визнається операція, якщо вартість предмета цієї операції перевищує
двадцять мінімальних розмірів заробітної плати.
Крім того, ст. 80і Кримінального кодексу України передбачена кримінальна
відповідальність за відкриття або використання за межами України
валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу
Національного банку України
посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на
території України, чи за їх дорученням іншими особами або особами, які
займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а
так само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно
проживає на її території, або приховування валютної виручки.
Відповідно до ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення України
переслідуються за законом дії з незаконного скуповування, продажу,
обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як
застави, якщо вартість предмета незаконної операції не перевищує
двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
§ 6. Відповідальність за порушення
валютного законодавства
Норми валютного законодавства повинні виконуватись усіма суб’єктами
валютних відносин. Тому, відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів
України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до
резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного
регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності
(фінансові санкції). Фінансові санкції — міри примусового впливу за
порушення встановленого порядку здійснення валютної діяльності.
Розглянемо відповідальність за порушення валютного законодавства.
Порушення валютного законодавства — недотримання правових норм, які
регулюють порядок укладення угод з валютними цінностями всередині
країни, угод між юридичними та
фізичними особами різних країн, а також порядок ввезення, вивезення,
переказу та пересилки з-за кордону та за кордон валюти України та
іноземної валюти, інших валютних цінностей.
Здійснення комерційними банками або іншими кредитно фінансовими
установами операцій з валютними цінностями, що не потребують
індивідуальної ліцензії, без одержання генеральної ліцензії
Національного банку України, тягне за собою накладення штрафу в сумі,
еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей,
перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку
України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Реєстру
банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ або без такого
виключення.
Крім того, здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними
цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку
України, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку
України тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі
зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за
обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких
операцій, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі
України фізичними особами-резидентами іноземної валюти на суму, що
визначається Національним банком України; вивезення, переказування і
пересилання за межі України фізичними особами-резидентами і
нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну
на законних підставах; платежів в іноземній валюті, що здійснюються
резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед
нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної
власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;
платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за
кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі
України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на
території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; відкриття
фізичними особами-резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх
перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків
уповноваженими банками за межами України; відкриття в закордонних банках
рахунків в іноземній валюті
дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними
представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні
привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій
України за кордоном, що
не здійснюють підприємницької діяльності.
Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно фінансовими
установами без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з
порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на
міжбанківському валютному ринку
України, встановлених Національним банком України, тягне за собою
накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених
валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом
Національного банку України на день здійснення таких операцій, з
виключенням банку з Реєстру банків, валютних бірж і фінансово-кредитних
установ або без такого виключення.
Невиконання уповноваженими банками зобов’язань щодо купівлі іноземної
валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за
рахунок резидентів з метою забезпечення виконання тих зобов’язань
резидентів, які випливають з
абзаців третього, четвертого, п’ятого підпункту «а» пункту 4 статті 5
Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю», або нездійснення уповноваженими банками контролю
(функції агента валютного контролю) за валютними операціями, що
проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки, тягне за собою
позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право
здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25 відсотків суми
(вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента,
чи у розмірі 25 відсотків суми (вартості) валютних операцій, здійснених
резидентами і нерезидентами через ці
банки з порушенням чинного законодавства. Штраф сплачується у валюті
України за обмінним курсом Національного банку України на день складання
відповідного протоколу порушення валютного законодавства. Відсутність в
уповноважених банках
протягом термінів, вказаних у Переліку документів Національного банку
України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та
комерційних банків України із зазначенням строків зберігання,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
23.12.96 р. № 327, документів, що підтверджують правомірність проведених
цими банками валютних операцій своїх клієнтів, кваліфікується як
нездійснення уповноваженими банками функції агента валютного контролю.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення
розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного
обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії
Національного банку України тягне за собою накладення штрафу на
резидента у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що
використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за
обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких
операцій (при розрахунках у валюті України — у сумі таких розрахунків).
Невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування
валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
порушення термінів декларування — накладення штрафу у розмірі 1-го
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен день порушення;
порушення порядку декларування — накладення штрафу у розмірі 20-ти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення порядку декларування — подання недостовірної інформації або
перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо
такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та
майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне
подання резидентами України декларації (за відсутності валютних
цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування
фінансових санкцій. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення
встановленої Національним банком України звітності про валютні операції
тягне за собою накладення штрафу у розмірі 20-ти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Штрафні санкції застосовуються в кожнрму
випадку порушення.
Порядок застосування вищезазначених санкцій визначений Національним
банком України. Розглянемо його.
При виявленні порушень валютного законодавства уповноваженими
працівниками Національного банку України складається протокол за формою,
встановленою Національним банком України, який вручається керівникові
(посадовій особі, яка виконує його обов’язки) юридичної особи або
відокремленого структурного підрозділу юридичної особи, де безпосередньо
здійснювалась відповідна перевірка. За кожним випадком порушення, що
виявлені під час однієї перевірки, складається окремий протокол, до
якого обов’язково додаються інші документи, які свідчать про факти
порушень. Якщо під час реалізації одного договору було здійснено
декілька однотипних порушень валютного законодавства, то допускається
складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього
не зміниться. Після складання протоколу уповноважені працівники
Національного банку України зобов’язані запропонувати особі, якій
вручено цей протокол, надати пояснення-за кожним фактом порушення.
Підставою для застосування Національним банком України і його
територіальними управліннями вказаних санкцій можуть бути: матеріали
перевірок, які здійснюють уповноважені працівники центрального апарату
та територіальних управлінь Національного банку України; матеріали
перевірок, які здійснюють уповноважені працівники державних органів
валютного контролю; матеріали перевірок, які здійснюють уповноважені
працівники державних контролюючих і правоохоронних органів, які
не належать до органів валютного контролю.
У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними
контролюючими і правоохоронними органами порушення резидентами і
нерезидентами валютного законодавства складається акт чи довідка про
перевірку, які разом з копіями документів, що підтверджують факт
порушення, надсилаються до територіальних управлінь Національного банку
України за місцем проведення зазначених перевірок. Уповноважені
працівники територіальних управлінь Національного банку України
здійснюють аналіз отриманих матеріалів та у разі наявності складу
правопорушення вдаються до дій, вказаних у Положенні НБУ «Про порядок
застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю», тобто
складається протокол, який вручається керівникові, який повинен надати
пояснення за кожним фактом порушення.
Крім того, у разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до
Національного банку України від державних органів валютного контролю,
документів, які підтверджують факт порушення, Національний банк України
зобов’язаний звернутись до
органу, що здійснив відповідну перевірку, з запитом щодо надання
потрібних документів. За відсутністю протягом двох місяців відповіді на
вказаний запит матеріали повертаються органу, що здійснив відповідну
перевірку, для дооформлення.
У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до НБУ від
державних контролюючих та правоохоронних органів, документів, які
підтверджують факт порушення, уповноважені працівники НБУ зобов’язані
здійснити додаткову перевірку отриманої інформації на місці.
Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу
розглядають та приймають рішення про застосування санкцій:
до 10 тис. доларів США — начальники територіальних управлінь
Національного банку України;
від 10 тис. доларів США до 50 тис. доларів США — директор Департаменту
валютного регулювання Національного банку України;
від 50 тис. доларів США до 100 тис. доларів США — Голова Національного
банку України та його заступники.
Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Реєстру банків,
валютних бірж і фінансово-кредитних установ, застосування штрафу, що
перевищує суму (вартість), еквівалентну 100 тис. доларів США,
перераховану у валюту України за обмінним курсом Національного банку
України на день складання відповідного протоколу порушення валютного
законодавства, застосовуються виключно на підставі постанови Правління
На-
ціонального банку України.
У разі прийняття рішення про застосування санкцій виноситься постанова
про притягнення до відповідальності за порушення валютного
законодавства. Постанова про притягнення до відповідальності за
порушення правил валютного законодавства підписується однією із
посадових осіб та надсилається територіальними управліннями
Національного банку України порушнику, який протягом п’яти днів після її
отримання має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України.
У разі несплати суми штрафу у зазначений строк постанова про притягнення
до відповідальності надсилається територіальними управліннями
Національного банку України до органів Державної податкової
адміністрації України за місцезнаходженням порушника для вирішення
питання про стягнення суми штрафу згідно з чинним законодавством
України. Зменшення розмірів сум штрафних санкцій є неприпустимими.
Постанова про притягнення до відповідальності може бути оскаржена у
судовому порядку. Оскарження постанови не припиняє її виконання.
Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей
як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без
відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до валютного
законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою,
тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно
з чинним законодавством України.
Розглянемо, в яких випадках настає адміністративна відповідальність за
порушення валютного законодавства.
Вона настає за здійснення адміністративного правопорушення. Так,
відповідно до статті 162 Кодексу України про адміністративні
правопорушення («Порушення правил про валютні операції»), незаконні
скуповання, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу
платежу або застави, якщо вартість предмета незаконної операції не
перевищує 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягнуть за
собою накладення штрафу в розмірі від ЗО до 44 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.
Крім того, відповідно до ст. 164/2 Кодексу України про адміністративні
правопорушення («Порушення законодавства з фінансових питань»),
приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і
збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з
порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до
бухгалтерської або статистичної звітності, несвоєчасне або неякісне
проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей,
порушення
правил ведення касових операцій, перешкодження працівникам державної
контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття
заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат,
крадіжок і безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до
15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано
адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у
частині першій цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до
20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність настає за вчинення злочинів, передбачених у
Кримінальному кодексі України. Зокрема, вона настає відповідно до статті
70 Кримінального кодексу України («Контрабанда»).
Контрабанда, тобто переміщення товарів, валютних цінностей та інших
предметів через митний кордон України поза митним контролем або з
приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, або
групою осіб; які організувалися для заняття контрабандою, карається
позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією
майна.
Під великим розміром слід розуміти контрабанду, якщо загальна вартість
її предметів становить двісті і більше офіційно встановлених мінімальних
розмірів заробітної плати.
Відповідно до статті 79 України («Виготовлення або збут підроблених
грошових чи цінних паперів») виготовлення з метою збуту, а також збут
підроблених державних казначейських білетів, білетів Національного банку
України, металевих монет,
державних цінних паперів або іноземної валюти караються позбавленням
волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.
Ті ж дії, вчинені за попереднім зговором групою осіб або особою, раніше
судимою за виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів,
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
”
?
?
?
¬
@
~
6I?
gdi-o
^„Agdz9
gdz9
&
&
h|7
n
Mn
H
операції, тобто незаконні скупку, продаж, обмін, використання валютних
цінностей, як засобу платежу або як застави, здійснені протягом року
після накладання адміністративного стягнення за такі ж порушення, а
також здійснення цих дій у значних розмірах караються позбавленням волі
на строк до п’яти років з конфіскацією валютних цінностей, або
виправними роботами
строком до двох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів
заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей. Ті ж дії, здійснені
організованою групою, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений
цією статтею, або у великих розмірах,
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з
конфіскацією майна і валютних цінностей.
Звертаємо Вашу увагу на те, що незаконна операція з валютними цінностями
визнається здійсненою в значному розмірі, якщо вартість предмета цієї
операції перевищує двадцять мінімальних розмірів заробітної плати.
Незаконна операція з
валютними цінностями визнається здійсненою у великому розмірі, якщо
вартість предмета цієї операції перевищує сто мінімальних розмірів
заробітної плати.
Крім того, стаття 80/1 Кримінального кодексу України («Приховування
валютної виручки»), гласить, що відкриття або використання за межами
України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без
дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств,
установ та організацій, що діють на території України, чи за їх
дорученням іншими особами або особами, які займаються підприємницькою
діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою
особою, яка є fpoмaдянинoм України і постійно проживає на її території,
або приховування валютної виручки, караються позбавленням волі на строк
до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом до
п’ятисот офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати з
конфіскацією вкладу і валютної виручки.
ПІДСУМОК
Ринкові реформи, які проводяться в країні, створюють сприятливі умови
для відродження української економіки та її інтеграції у світове
економічне співтовариство. Демократизація процесів управління економікою
надає рівні права всім учасникам
ринку на участь у зовнішньоекономічній діяльності. Комерційним банкам
належить активна роль у процесі руху валютних коштів як усередині
країни, так і за її межами. Знання юридичної сутності здійснення
валютних операцій є невід’ємною умовою їх успішного проведення.
У цій главі були розглянуті основні положення, що стосуються правового
регулювання валютних операцій. Після вивчення цієї глави Ви довідалися,
що становить собою правовий режим валютних операцій, який порядок
надання ліцензій Національним банком України на здійснення операцій з
валютними цінностями, і, звичайно, яку відповідальність несуть суб’єкти
валютних відносин за порушення валютного законодавства.
§ 3. Правове регулювання валютних операцій
Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їх
види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. У ст.
2 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного
контролю” визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути
власниками валютних цінностей, що перебувають на території України.
Резиденти мають право бути
власниками також валютних цінностей, що перебувають за межами України,
крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і
нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням
обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства
України. .
Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України,
який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань,
якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного
законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання
з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон
резидентами і нерезидентами валюти України визначає Національний банк
України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані
на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані,
переказані назад э Україну.
Уповноважені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів з метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів у разі
платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України
на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати
продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в
іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу
(прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної
інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у
разі припинення інвестиційної діяльності.
Національний банк України зобов’язаний здійснювати політику, спрямовану
на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб’єктом
міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та
генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під
режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про
систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим
кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій,
що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму
валютного регулювання. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові
установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій,
пов’язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на
території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на
підставі агентських угод з іншими юридичними особами резидентами.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення
разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої
операції. Індивідуальної
ліцензії потребують такі операції:
1) вивезення, переказу-і пересилання за межі України валютних цінностей,
за винятком:
—вивезення, переказ і пересилання за межі України фізичними особами
— резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;
вивезення, переказу і пересилання за межі України фізичними особами
— резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена
ними в Україну на законних підставах;
— платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі
України на виконання зобов’язань у цій Валюті перед нерезидентами щодо
оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами
страхування життя;
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за
кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
—вивезення за межі України іноземної інвестиції в Іноземній валюті,
раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної
діяльності;
2) ввезення, переказ, пересилання в Україну валюти України,
за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були
вивезені, переказані, переслані на за-
конних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані,
переказані назад в Україну;
3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо
строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством
межі;
4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
або як застави;
5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами
України, за винятком відкриття:
— фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх
перебування за кордоном;
— кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
рахунків в Іноземній валюті резидентами
— дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними
представництвами України за” кордоном, які користуються імунітетом і
дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами
підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють
підприємницької діяльності;
6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі придбанням цінних
паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами — рези-
дентами як дарунок або у спадщину.
Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції
означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,
яка причетна до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами
індивідуальної ліцензії.
Порядок і строки видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для
одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій
визначаються НБУ. Відмова у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в
судовому порядку.
Відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій,
письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій,
затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 p., комерційні
банки мають право
здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської
ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ. Одночасно
правилами НБУ встановлені спеціальні вимоги щодо здійснення операцій з
валютними цінностями.
Банки повинні бути забезпечені відповідними фахівцям а також належним
спеціальним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним
забезпеченням комуніціиними засобами, що відповідають вимогам чинного
законодавства. Особливістю здійснення валютних операцій є отримання
банками письмового дозволу Національного банку, який є генеральною
ліцензією на здійснення валютних операцій.
Комерційні банки та інші кредитно-фінансові установишожуть одержувати
від Національного банку України ліцензії на здійснення операцій з
валютними цінностями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і
можуть надавати; своїм клієнтам послуги і консультації на високому
професійному рівні; Важливою валютною операцією є торгівля
іноземноюлютою. Декретом Кабінету Міністрів України “При систему
-валютного регулювання і валютного контролю” визначається порядок
організації торгівлі іноземною валютою та правим здійснення розрахунків
в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України
резидентами і нерезидентами — юридичними особами здійснюється через
уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали
ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському
валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а
також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському
валютному ринку визначаються НБУ.
Відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному
ринку України (18.03.99) безпосереднє здійснення операцій гіа
міжбанківському валютному
ринку дозволяється лише суб’єктам цього ринку: Нацюйальному банку
України; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію
НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим
кредитно фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення
операцій з валютними цінностями; валютним біржам. Суб’єкти цього ринку
мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням
клієнтів (у разі виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами
та віших випадках, передбачених законодавством України..
Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що
підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).
Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали
ліцензію НБУ, мають право:
— від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів і нерезидентів;
— від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у
фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним
особам — резидентам.
Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту за валюту на
валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів
України.
Нерезиденти можуть продавати валютні кошти із зарахуванням на
банківській рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в
економіку України. Також уповноважені банки мають право купувати
іноземну валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами
резидентів і нерезидентів — суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
для забезпечення можливості оплати зобов’язань по імпорту товарів,
послуг для обслуговування зовнішнього боргу. Всі операції купівлі та
продажу іноземної валюти провадяться тільки через уповноважені банки на
валютній біржі. Клієнти банку дляпридбання іноземної валюти з метою
здійснення розрахунків з іноземними партнерами подають до банку
замовлення на купівлю іноземної валюти із зазначенням строку дії цього
замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу
іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.
Уповноважені банки та уповноважені установи, здійснюючи операції з
купівлі продажу іноземної валюти за власні кошти, зобов’язані, крім
загальних правил, також додержуватися додаткових обмежень. Такі
операції, зокрема, повинні здійснюватись тільки й межах ліміту відкритої
валютної позиції, який визначає Національний банк України.
Резиденти і нерезиденти — фізичні особи мають право продавати іноземну
валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які
одержали ліцензію НБУ,або за їх посередництвом — іншим фізичним особам —
резидентам.
Одним із істотних обмежень по поточних валютних операціях є вимога НБУ
про обов’язковий продаж експортної валютної виручки, що надходить на
користь резидентів України. Відповідно до постанови ‘Правління НБУ “Про
введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь
резидентів — юридичних осіб” від 4 вересня 1998р. встановлено, що на
період стабілізації на валютному ринку України 50 відсотків надходжень в
іноземній валюті-першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ на
користь резидентів (юридичних та фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності) підлягають обов’язковому продажу – через
уповноважені банки та фінансові установи на
міжбанківському валютному ринку України за винятком випадків,
передбачених у цій постанові.
Фізичні особи — резиденти мають право купувати іноземну валюту в
уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали
ліцензію НБУ, або за їх посередництвом — в інших фізичних осіб —
резидентів і нерезидентів.
У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного
обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі
розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у
валюті України — у готівковій або безготівковій формі.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання
індивідуальної ліцензії НБУ.
Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних
валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних
валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси
встановлюються НБУ за”погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ
може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на
міжбанківському валютному ринку України для
уновноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали
ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов’язаних із строковими
(ф’ючерсними) угодами.
Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами
України, підлягають обов’язковому декларуйанцю у НБУ. Порядок і строки
декларування встановлюються НБУ, НБУ гарантує таємницю інформації,
зазначеної вище, відповідно до положень ст. 60-62 Закону України “Про
банки і банківську діяльність” (про банківську таємницк>); Закону
України “Про Національний банк України”? На сьогодні діє Порядок
декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, та
здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктами підприємницької
Діяльності
України, затверджений спільним наказом Головної державної податкової
інспекції України, НБУ, Міністерства зовнішніх економічних зв’язків
України, Державного митного комітету України від 4 липня 1994 р.
Порядок, види, форми й строки подання звітності резидентами і
нерезидентами про їхні валютні операції визначаються НБУ за погодженням
з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства
України.
Закон України “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”
від 23 вересня 1994 р. передбачає, що виручка резидентів в іноземній
валюті підлягає зарахуванню на їх банківські рахунки в іноземній валюті
в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, вказані в
контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що
експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної
власності, з моменту підписання акта чи іншого документа, який свідчить
про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної
власності. Перевищення вказаного строку потребує індивідуальної ліцензії
НБУ. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах
відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90
календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення
векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг),
потребують індивідуальної ліцензії НБУ.
Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для
забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані
здійснювати перерахунок цих сум протягом 5 робочих днів з моменту
зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення
резидентами вказаних строків (понад 5 робочих днів) тягне за собою
стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від
суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній ;валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним
курсом на день виникнення заборгованості. У разі порушення резидентами
Цих Строків придбана валюта продається уповноваженими банками впродовж 5
робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.
При цьому позитивна курсова різниця, яка може виникнути у такій
операції, щокварталу направляється й Державний бюджет України, а
негативна курсова різниця відноситься на результати господарської
діяльності резидента.
Правилами НБУ також встановлено порядок використання готівкової
іноземної валюта на території України, а саме власних поточних рахунків
юридичними особами –резидентами і розміщення на території України; як
засобу платежу або застави; як засобу платежу у разі здійснення торгівлі
і надання послуг на транспортних засобах під час перебування їх
закордоном.
Резиденти та нерезиденти відповідно до Декрету, Кабінету Міністрів
України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю мають
право ввезення, переказування і, пересилання з-за кордону, а також
вивезення, переказування пересилання за кордон валютних цінностей при
дотриманні; митних правил. Відповідно до Інструкції “Про переміщений
валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних
документів, інших банківських документів платіжних карток через
митний кордон України у затвердженій постановою Правління НБУ від 12
липня 2000 р.; грдмадянам резидентам дозволяється вивезення іноземної
валюти без підтвердження джерел надходження до 1000 долі США на дну
особу незалежно від віку. Громадяни (резиденти і незиденти), які
виїжджають за кордон з метою туризму, можуть вивезти 2000 дол. США, а з
дзволом банку дорожні чеки на суму 5000 дол. США.
§ 4. Валютний контроль і відповідальність *v
за порушення валютного законодавства *f
Валютний контроль — це система контролю уряду за обміном іноземної
валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та
її обмінного Курсу на інші валюти. Валютному контролю в Україні
підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також
зобов’язання про декларування валютних цінностей та іншого майна
резидентів, яке перебуває за межами України. Метою валютного контролю є
забезпечення додержання валютного законодавства під час здійснення
валютних операцій. Для досягнення мети валютного контролю органи
валютного контролю в межах своєї компетенції визначають відповідність
здійснюваних валютних операцій чинному зако
нодавству і наявність необхідних для них ліцензій та дозволів;
перевіряють виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті перед
державою, а також зобов’язань про продаж іноземної валюти на
внутрішньому ринку України; обґрунтованість платежів в іноземній валюті;
перевіряють повноту й об’єктивність обліку та звітності з валютних
операцій, а також з операцій нерезидентів у валюті України. Органи, що
здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати та
одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення
ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в
межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.
Органами валютного контролю в Україні є Кабінет Міністрів України,
Національний банк України та інші органи.
Головним органом, що здійснює валютний контроль на території України, є
Національний”банк України. НБУ надане право здійснювати контроль за
виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з
усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та
забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення
валютного контролю.
Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за
валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на
території України.
Держкомзв’язок України контролює додержання правил поштових переказів та
пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державна
митна служба України додержання правил переміщення валютних цінностей
через митний кордон України.
Уповноважені банки також здійснюють контроль за валютними операціями, що
провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. До компетенції
уповноважених банків відносять запобігання ними проведенню резидентами і
нерезидентами незаконних валютних операцій та/або інформування
уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому
законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами
і нерезидентами валютного законодавства та додержання ними актів органів
валютного контролю.
Чинне закднодавство України передбачає різні види юридичної
відповідальності службових осіб та громадян, винних у порушенні правил
про валютні операції: кримінальну, адміністративну, господарсько-правову
і матеріальну відповідальність.
Найбільш суворим видом юридичної відповідальності є кримінальна
відповідальність, що характеризується жорстокими заходами державного
впливу, які застосовує суд за скоєні валютні злочини (підроблення
іноземної валюти, контрабанда, приховування валютної виручки).
Відповідно до ст. 207 Кримінального кодексу України:
1) умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій
незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську
діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у
передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на
експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей,
отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким
способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей —
карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням
волі на строк до трьох іроків;
2) ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
а також умисне ухилення від повернегіня виручки в іноземній валюті,
товарів або інших матеріальних
цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким
способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у
великих розмірах, якщо ця виручка та інші цінності в тисячу і більше
разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян — караються
обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі
на строк до трьох років;
3) дії, передбачені частинами І або II ст. 207 КК України якщо вони
вчинені в особливо великих розмірах (виручка та інші цінності у три
тисячі і більше разів перевищують неопо
датковуваний мінімум доходів громадян), — караються позбавленням волі на
строк від трьох до семи років.
Статтею 208 КК України (незаконне відкриття або використання за межами
України валютних рахунків) передбачено:
1) незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або
використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене
громадянином України, щб
постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків
юридичних осіб, які діють на території України, вчинене службовою особою
підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою,
а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, — караються штрафом від
п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк
від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що
знаходяться на зазначених вище рахунках;
2) ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,
— караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що
знаходяться на зазначених вище рахунках.
Правопорушення у сфері валютних відносин передбачає також
адміністративну відповідальність. У ст, 162 Кодексу України про
адміністративні правопорушення передбачено, що незаконні скуповування,
Продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як
застави — тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від ЗО до
44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
конфіскацією валютних цінностей.
Важливу роль у правильному використанні валютних цінностей відіграє
інститут матеріальної відповідальності працівників. Збитки, заподіяні
підприємству, установі,
організації працівниками, які виконують валютні операції і є винними у
розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їх втратах,
якщо вони допущені внаслідок халатності в роботі, порушень спеціальних
правил, інструкцій, а також заборгованість працівників підприємству,
установі, організації в разі неповернення в установлений строк авансу,
виданого в іноземній валюті на службове відрядження, господарські
потреби, або в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у
підзвіт, стягуються з працівників у сумі, еквівалентній потрійній сумі
(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України
за обмінним курсом НБУ на день виявлення завданих збитків або на день
погашення працівниками заборгованості.
Серед порушень валютного законодавства найбільш поширеними є здійснення
операцій з валютними цінностями без ліцензій НБУ. Велике значення щодо
цього має прийняте в розвиток ст. 16 зазначеного Декрету Положення пре
валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 8 лютого
2000 p., яке визначає коло суб’єктів, види господарської
відповідальності за порушення валютного законодавства
та порядок застосування санкцій.
За здійснення комерційними банками або кредитно-фінансовими установами
операцій з валютними цінностями, передбачених п. 2 ст. 5 Декрету, без
одержання Генеральної ліцензії НБУ передбачається накладення штрафу * в
и сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей,
перерахованій у валюту України за обмінним курсом, НБУ на день
здійснення таких операцій, з виключенням банку з Державного реєстру
банків або без такого виключення.
За здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними
цінностями, що потребують одержання .ліцензій НБУ, згідно з п, 4 ст. 5
зазначеного Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ
передбачається накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених
валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом
НБУ на день здійснення таких операцій за винятком:
— вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що
визначається НБУ;
— вивезення, переказу і пересилання за межі України фізичними, особами
— резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена
ними:в Україну на Законних підставах;
— платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі
України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо
оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових правг за винятком оплати валютних цінностей;
— платежі в іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за
кредити, доходу (прибутку) від іноземних, інвестицій;
— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті,
раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної
діяльності;
— відкриття фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті
на час перебування їх за кордоном;
— відкриття кореспондентських рахунків, уповноваженими банками за
межами України;
— .відкриття у закордонних банках рахунків в іноземній валюті
дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними
представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні
привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій
України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
За торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами
без одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі
валютними цінностями , на міжбанківському валютному ринку України,
встановлених НБУ, передбачається накладення штрафу у сумі, еквівалентній
сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту
України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з
виключенням банку з Державного реєстру банків або без такого виключення.
Передбачена відповідальність за+невиконання уповноваженими банками
зобов’язань щодо:
— купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України
за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання
зобов’язань резидентів, які випливають зі змісту абзаців 4, 5, 6
підпункту “а” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання і валютного контролю”, передбачає позбавлення
генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або
накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми (вартості) іноземної
валюти, що була зафіксована у дорученні резидента. Штраф сплачується у
валюті України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного
протоколу порушення валютного законодавства.
За нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю
передбачається позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення
валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних
операцій, здійснених резидентами і нерезидентами через ці банки з
порушенням чинного законодавства, або від суми валютних операцій, про
які уповноважений банк зобов’язаний був поінформувати відповідні
державні органи.
У разі використання у розрахунках іноземної валюти штраф сплачується у
валюті України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного
протоколу порушення валютного законодавства.
За нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю
в частині своєчасного інформування; у випадках та в порядку,
встановлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами
НБУ, відповідних державних органів про порушення резидентами і
нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних
операцій, передбачається штраф у розмірі 5% від суми (вартості) валютних
операцій, про які уповноважений банк зі встановленим порядком
зобов’язаний був проінформувати відповідні державні органи.
У разі притягнення уповноваженого банку до відповідальності за порушення
вимог п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання і валютного контролю” розмір одного штрафу не може
перевйщувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким
відкрито рахунки типу “Н” або типу “Й” валюті України, то здійснення
розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і
нерезидентами торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії
НБУ. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю
таких представництв є використанням іноземної
валюти як засобу платежу на території України г потребує індивідуальної
ліцензії НБУ. За невиконання
резидентами вимог щодо строків та порядку декларування валютних
цінностей та іншого майна передбачається така відповідальність:
за порушення строків декларування — штраф у розмірі одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян-за кожний день порушення;
за порушення порядку декларування — штраф у розмірі 20 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або
викривлення даних, що відображуються у відповідній декларації, якщо такі
дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна,
що перебувають за межами України.
За неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за
відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не
передбачається застосування фінансових санкцій.
Несвоєчасне надання, приховування або викривлення встановленої
Національним банком України звітності про валютні операції передбачає
накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від
нерезидентів без реєстрації договорів передбачає накладення штрафу до
резидентів у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного
кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за
офіційним курсом Національного банку України на день одержання кредиту;
позики, з подальшою обов’язковою реєстрацією зазначених договорів.
Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення.
Санкції, передбачені ст. 2 Указу Президента України “Про врегулювання
порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від
нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства від 27 червня 1999 р., п. 2 ст. 16 Декрету, застосовуються
НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ, а органами державної
податкової служби— до інших резидентів і нерезидентів України.
У разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків або
фінансово-кредитних установ уповноваженими працівниками НБУ складається
протокол за формою
згідно з додатком 1, який вручається керівникові (посадовій особі, яка
виконує його обов’язки) банку або фінансово-кредитної установи, ччи їх
відокремленого структурного
підрозділу, де безпосередньо здійснювалась відповідна перевірка. За
кожним випадком порушення, що виявлено під час однієї перевірки,
складається окремий протокол, до якого
обов’язково додаються інші документи, які свідчать про факти порушень.
Якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних
порушень валютного законодавства, то допускається складання одного
протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться.
Після складання протоколу уповноважені працівники НБУ зобов’язані
запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за
кожним фактом порушення.
Підставою для застосування НБУ і його територіальними управліннями
вказаних вище санкцій можуть бути матеріали перевірок, що здійснюються
уповноваженими працівниками:
— центрального апарату та територіальних управлінь НБУ;
— державних органів валютного контролю;
— державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до
органів валютного контролю.
У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними
контрольними і правоохоронними органами порушення банками або фінансово
кредитними установами валютного законодавства складається акт чи довідка
перевірки, які разом із копіями документів, що підтверджують факт
порушення, надсилаються до територіальних управлінь НБУ за місцем
проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівники територіальних
управлінь НБУ здійснюють аналіз отриманих матеріалів та в разі наявності
складу право порушення здійснюють певні дії (складають протокол який
вручається керівникові банку).
У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходяті до НБУ,
документів, які підтверджують факт порушення, уповноважені працівники
НБУ зобов’язані здійснити перевірку отриманої інформації на місці.
Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу
розглядають та приймають рішення про застосування санкцій:
— до 10 тис. доларів США — начальники територіальних управлінь НБУ;
— до 50 тис. доларів США — директор Департаменту валютного контролю та
ліцензування НБУ;
— до 100 тис. доларів США — Голова НБУ та його заступники.
Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Державного реєстру
банків, застосування штрафу, що перевищує суму (вартість), еквівалентну
100 тис. доларів США, перераховану у валюту України за обмінним курсом
НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного
законодавства, застосовуються виключно на підставі постанови Правління
НБУ.
Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного
законодавства складається за встановленою формою, підписується
відповідною службовою особою та надсилається територіальними
управліннями НБУ порушнику, який протягом 5 днів після її отримання має
перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України.
У разі несплати комерційним банком або фінансовою установою штрафу в
зазначений строк постанова про притягнення їх до відповідальності
підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби за
місцем знаходження порушника в порядку, визначеному чинним
законодавством України.
В окремих випадках, з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення
фінансової надійності комерційних банків, постановою Правління НБУ дця
уповноважених банків може бути встановлений інший строк сплати штрафів
(а не 5 днів), проте він не може перевищувати двох років. Зменшення
розмірів сум штрафних санкцій є неприпустимим. Постанова про притягнення
до відповідальності може бути оскаржена в судовому порядку.
Відповідачем у такому разі виступає Національний банк України.
Оскарження, постанови не припиняє її виконання. Щодо дій відповідальних
службових осіб НБУ про порушення ними валютного законодавства, то вони
можуть бути оскаржені в Правління НБУ або в судовому порядку.
Правові основи
валютного регулювання
Валютне регулювання — діяльність державних органів, спрямована на
регламентування порядку здійснення валютних операцій.
Валютні відносини складаються у сфері фінансової діяльності держави і
пов’язані з її роллю в розподілі та перерозподілі валового внутрішнього
продукту з метою утворення і використання необхідних суспільству
валютних фондів.
Структура валютних фондів:
• Державний валютний фонд;
• валютний фонд Автономної Республіки Крим;
• місцеві валютні фонди;
• валютні фонди юридичних і фізичних осіб;
• валютні фонди громадських організацій, інших осіб.
Формування Державного валютного фонду забезпечує Кабінет Міністрів
України:
• з коштів державного бюджету в межах сум видатків, затверджених
Верховною Радою України;
• купівлею валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку
України;
• за рахунок кредитів у іноземній валюті в межах затвердженого
Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
• з інших надходжень, передбачених чинним законодавством.
Галузь валютних відносин складають міжнародні та внутрішні
(внутрішньодержавні) валютні відносини.
Міжнародні валютні відносини проявляються;
• у зовнішній торгівлі;
• у наданні економічної та технічної допомоги;
• у спільній діяльності в галузі капіталовкладень;
• у міжнародних перевезеннях та ін.
Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв’язки,
зорганізовані держаною в ході розробки та здійснення національної
валютної політики й зумовлені утворенням, розподілом і використанням
централізованих і децентралізованих валютних фондів, необхідних для
виконання певними суб’єктами своїх функцій.
Особливості валютних відносин:
1) складаються у сфері фінансової діяльності держави, яка чітко
регламентує порядок утворення й використання централізованих і
децентралізованих валютних фондів;
2) безпосереднім приводом для їх виникнення є здійснювана державою
планова діяльність з утворення і використання необхідних валютних
фондів;
3) об’єктом є валютні цінності як засіб платежу в міжнародних
розрахунках або такі, що можуть бути сурогатом таких розрахункових
засобів, тобто гроші;
4) еквівалентний, тобто двосторонній, рух грошової та товарної форм
між суб’єктами;
5) регулюються нормами не лише фінансового, а й інших галузей права,
насамперед цивільного, тобто є комплексними.
Механізм правового регулювання валютних відносин — сукупність узятих в
органічній єдності та взаємозв’язку правових засобів, за допомогою яких
держава впливає на суспільні відносини, пов’язані з утворенням,
розподілом і використанням валютних фондів.
Правовий режим валютних відносин — це режим валютних обмежень, тобто
законодавча або адміністративна заборона, лімітування чи регламентація
операцій з валютою або валютними цінностями.
Обмеження здійснення валютних операцій:
1) регулювання переказів і платежів за кордон, вивезення капіталу,
репатріація прибутків, золота, грошових знаків і цінних паперів;
2) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти і введення
обов’язкового продажу державної іноземної валюти в обмін на національну
валюту за офіційним курсом;
3) зосередження валютних операцій у центральних або спеціально
уповноважених банках;
4) контроль за створенням і ліквідацією авуарів резидентів у країні;
5) контроль за створенням і ліквідацією нерезидентів — учасників
валютних операцій у країні;
6) контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та
резидентів в економіку інших країн;
7) декларування, попередній дозвіл, контроль або заборона у здійсненні
окремих видів валютних операцій.
Валюта України — власне національна валюта України, платіжні документи
та інші цінні папери, виражені у валюті України.
Іноземна валюта — власне іноземна валюта, монетарні метали, платіжні
документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або в
монетарних металах.
Валютні операції пов’язані:
1) з переходом права власності на валютні цінності, за винятком
операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
2) з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу
платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом
яких є валютні цінності;
3) із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та
вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Уповноважений банк — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований
на території України, який має ліцензію НБУ на виконання валютних
операцій, а також здійснює контроль за операціями своїх клієнтів.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим
кредитію-фінансовим установам України для здійснення валютних операцій
на весь період дії режиму валютного регулювання (мають право відкривати
на території України пункти обміну іноземних валют).
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам для
здійснення разової валютної операції на період, необхідний для
здійснення такої операції. Індивідуальна ліцензія потрібна для таких
операцій:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей;
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну національної валюти
України;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо
терміни й суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством
межі;
г) використання іноземної валюти на території України як засобу
платежу або застави;
ґ) розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами
України;
д) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі придбання цінних
паперів.
Класифікація валютних операцій
Функції валютного контролю:
• контроль відповідності валютних операцій чинному законодавству та
наявності необхідних ліцензій;
• перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і
нерезидентами;
• перевірка повноти та об’єктивності обліку й звітності за операціями
резидентів і нерезидентів.
Державні органи валютного регулювання та контролю:
• Верховна Рада України;
• Кабінет Міністрів України;
• Національний банк України;
• Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України;
• Міністерство фінансів України;
• Державний митний комітет України та ін.
Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:
1) визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт
зовнішнього державного боргу України;
2) бере участь у складанні платіжного балансу України;
3) забезпечує здійснення бюджетної та податкової політики в частині, що
стосується руху валютних цінностей;
4) забезпечує формування і є розпорядником Державного валютного фонду
України;
5) визначає порядок використання надходжень у міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, що використовуються в
торговельному обороті з іноземними державами, а також у не конвертованих
іноземних валютах, які використовуються в неторговельному обороті з
іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.
Національний банк України у сфері валютного регулювання:
1) здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної
політики України;
2) складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс
України;
3) контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту
зовнішнього державного боргу України;
4) визначає в разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті
уповноважених банків нерезидентам;
5) видає в межах, передбачених законодавством, обов’язкові для
виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку
України;
6) нагромаджує, зберігає та використовує резерви валютних цінностей для
здійснення державної валютної політики;
7) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення
про їх скасування;
8) встановлює способи визначення й використання валютних (обмінних)
курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних
цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових
(клірингових) одиницях;
9) установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині
форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок
контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
10) забезпечує публікацію банківських звітів про власні валютні операції
та валютні операції уповноважених банків.
Фінансові правопорушення, передбачені валютнім законодавством:
• несвоєчасне здійснення розрахунків у валютних операціях при
виконанні зобов’язань за угодами тощо;
• здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної
ліцензії Національного банку України;
• незаконне приховування в банках іноземних держав валютних
цінностей, що належать резидентам;
• невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі
та продажу іноземної валюти;
• невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних
коштів, що надійшли на їхні рахунки;
• невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю;
• несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про
валютні операції та ін..г
Конкретні види фінансових правопорушень і відповідальність за них:
• здійснення операцій з валютними цінностями без одержання
генеральної ліцензії НБУ — штраф у сумі еквівалентній сумі (вартості)
зазначених валютних цінностей, яку перераховано у валюту України за
обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням
банку з Республіканської книги реєстрації банків та інших
кредитно-фінансових установ або без такого виключення;
• здійснення операцій з валютними цінностями без одержання
індивідуальної ліцензії НБУ — штраф у сумі еквівалентній сумі зазначених
валютних цінностей, яку перераховано у валюту України за обмінним курсом
НБУ на день здійснення таких операцій;
• несвоєчасне подання, приховування чи перекручування звітності про
валютні операції — штраф у сумі, що встановлюється НБУ;
• невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей
та іншого майна, яке перебуває за межами України, — штраф у сумі, що
встановлюється НБУ.
валютним законодавством.
Список використаної літератури.
Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №17. – ст. 184.
Декрет Кабінету Міністрів України „Про режим валютних рахунків громадян
в уповноважених банках України” від 02.12.1992 р. №2-92; постанова
Найіонального банку України „Щодо функціонування режимів рахунків в
іноземній валюті резидентів і нерезедентів України” № 13-111/1115 від
25.07.96 р.
„Порядок використання іноземної валюти як засобу платежу на території
України”, затверджений Постановою Правління Національного банку України
від 16.05.95 р. №125, із змінами і доповненнями від 26.07.95 р.,
01.08.95 р. Та 18.07.96 р.
Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і
контролю”.
Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
