Фінансово-кредитний механізм (реферат)

Реферат

на тему:

Фінансово-кредитний механізм

Фінанси, як розподільники категорії мають тісний взаємозв’язок з
економікою. При цьому фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток
здійснюється на соціально-економічний розвиток здійснюється не
автоматично сам по собі, а через фінансово-кредитний механізм, який
відображає напрями, характер і сутність функціонування фінансів у
суспільстві.

Фінансово-кредитний механізм – сукупність фінансових методів і форм
інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток
суспільства.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами.

Перший – створення системи планового керівництва, в основі якої лежить
адміністративно-командні методи. Завдання збалансування економічного і
соціального розвитку вирішуються на основі єдиного директивного
централізованого планування.

Другий спосіб державного регулювання економіки полягає у застосуванні
економічних методів управління. Вони в свою чергу, поділяються на два
напрями.

Перший – політика ціноутворення і регламентування цін.

Другий напрям – застосування фінансових інструментів. Дві сторони
функціонування фінансово-кредитного механізму на основі руху фінансових
ресурсів характеризують два методи фінансового впливу на
соціально-економічний розвиток: фінансове забезпечення і фінансове
регулювання.

Оскільки ці два методи є узагальнюючими і включають у себе окремі
часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми
фінансово-кредитного механізму, що характеризують зміст фінансового
впливу на різні сторони розвитку суспільства.

Фінансове забезпечення реалізується на основі встановленої системи
фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування,
кредитування. Бюджетне фінансування.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного
відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних
осіб. Принцип фінансової забезпеченості здійснюється за рахунок
кредитів.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому
використанні позичених ресурсів. Якщо самофінансування – це вихідна
форма фінансового забезпечення, то кредитування, особливо в умовах
ринкової економіки є головною, ведучою формою. Воно застосовується на
принципах поворотності, терміновості, платності й матеріального
забезпечення кредитів.

Акціонерний капітал виступає формою колективного фінансового
забезпечення. Це форми забезпечення суспільний контроль за ефективністю
використання коштів через вторинний ринок цінних паперів.

Четверта форма фінансового забезпечення – бюджетні асигнування. В умовах
ринкової економіки це форма є підпорядкованою відносно до
самофінансування і кредитування. Фінансове регулювання як підсистема
фінансово-кредитного механізму заслуховується на правовому
регламентуванні розподільних відносин у суспільстві й на окремих
підприємствах. Відомі два методи розподільних відносин: сальдовий і
нормативний.

(

Oe-*$^%yoooooooooe?aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeae

улююче навантаження.

Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу
визначаються за нормативами, які встановлюються по відношенню до об’єкту
розподілу.

Нормативним є розподіл прибуття при його оподаткуванні.

У будь-якому механізмі управління засновується на використанні
відповідних важелів. Самі пособі вони нічого не визначають і не
вирішують. Вплив на дію фінансово-кредитного механізму, а через нього на
різні сторони соціально-економічного розвитку, досягається встановленням
і зміною положення. Того чи іншого важеля. Сукупність важелів становить
систему управління фінансово-кредитним механізмом.

За напрямами вони підрозділяються на дві групи: стимул і санкції.

Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання.

Функціонування фінансово-кредитного механізму забезпечується через
організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це
правове регламентування, планування та організація. Правове
регламентування полягає в розробці й прийнятті законодавчих актів з
фінансів: кредиту. Ця функція накладається на органи державної влади.
Фінансове планування полягає в розробці фінансових планів, на основі
яких ведеться оперативне управління. Основний фінансовий план – бюджет
держави – затверджується законодавчо. Функції організації фінансової
діяльності в країні покладаються на органи державного управління і
безпосереднього на Міністерство фінансів та Національний банк.
Ефективність управління фінансово-кредитним механізмом залежить від
чітких і злагоджених дій цих органів.

Фінансово-кредитний механізм має реагувати на існуючі проблеми і сприяти
її вирішенню. Та все ж головна його мета полягає в тому, щоб не
допускати залагодження, а головне, загострення проблеми.

Використана література

Фінанси підприємств.- К.: ЦУЛ, 2002.- 268с.

Міжнародні фінанси.- К.: Либідь, 2003.- 784с.

Фінанси сільськогосподарських підприємств.- К.: ІАЕ, 2000.- 604с.

Дробишева Олена Олегівна Фінанси.- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 74с.

Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях.- К.: ЦУЛ, 2003.- 294с.

Навчальний посібник з курсу ” Фінанси підприємств”.- Запоріжжя: ЗДУ,
2000.- 82с.

Слав’юк Ростислав Анатолійович Фінанси підприємств.- К.: ЦУЛ, 2002.-
460с.

Опарін Валерій Михайлович Фінанси (загальна теорія).- К.: КНЕУ, 2005.-

Філімоненков Олександр Сергійович Фінанси підприємств.- К.: МАУП, 2003.-
288с.

Кириленко Ольга Павлівна Місцеві фінанси.- Тернопіль: Астон, 2004.-
192с.

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
“Фінанси”..- Запоріжжя: ЗДУ, 2001.- 43с.