.

Фінансовий механізм та фінансове право (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
2520 7760
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Фінансовий механізм та фінансове право”

ПЛАН

ВСТУП

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

2. СФЕРИ І ЛАНКИ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

3. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ТА ФІНАНСОВЕ ПРАВО

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Для впливу на процеси суспільного відтворення держава використовує
певний господарський механізм, склад і структура якого визначаються
рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та
національними особливостями. Важливою складовою господарського механізму
є фінансовий механізм.

1. Характеристика та структура фінансового механізму

Фінансовий механізм – це сукупність конкретних фінансових форм, методів
та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного
відтворення, тобто здійснюються розподільчі і перерозподільні відносини,
утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів.
Важливим напрямком фінансової політики є становлення фінансового
механізму.

Фінансовий механізм – найбільш динамічна частина фінансової політики.

Фінансовий механізм може бути:

· директивним;

· регулюючим.

Директивний фінансовий механізм, розробляється, як правило, для
фінансових взаємин, в яких держава приймає безпосередню участь. В його
сферу входять податки, державний кредит, витрати бюджету, бюджетне
фінансування, організація бюджетного устрою та бюджетного процесу,
фінансове планування.

В цьому випадку держава розробляє всю систему організації фінансових
відносин, обов’язкова для всіх його учасників. В ряді випадків
директивний фінансовий механізм може розповсюджуватись і на інші види
фінансових відносин, в яких держава безпосередньої участі не приймає.
Такі відносини мають велике значення для реалізації всієї фінансової
політики (ринок корпоративних цінних паперів) або одна з сторін цих
відносин – агент держави (фінанси державних підприємств).

Регулюючий фінансовий механізм визначає основні «правила гри» в
конкретному сегменті фінансів, що прямо не зачіпає інтереси держави.

Такий різновид фінансового механізму має місце щодо організації
внутрігосподарських фінансових відносин на приватних підприємствах. В
цьому випадку держава встановлює загальний порядок використання
фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві після сплати
податків та інших обов’язкових платежів, а підприємство самостійно
виробляє форми, види грошових фондів, напрями їх використання.

Безпосередньо для реалізації фінансової політики, успішного впровадження
її в життя, використовується фінансовий механізм у вузькому розумінні.

Фінансовий механізм – це система дії фінансових важелів, яка
виражається  в організації, плануванні та стимулюванні використання
фінансових ресурсів.

До складу фінансового механізму входять п’ять взаємозв’язаних елементів:

· фінансові методи;

· фінансові важелі;

· правове забезпечення;

· нормативне забезпечення;

· інформаційне забезпечення.

Фінансовий метод – можна визначити як засіб впливу фінансових відносин
на господарський процес.

Фінансові методи діють у двох напрямках:

· у напрямку управління рухом фінансових ресурсів;

· у напрямку ринкових, комерційних відносин, що пов’язані з вимірюванням
витрат та результатів, з матеріальним стимулюванням та відповідністю за
ефективне використання грошових фондів.

Ринковий зміст в фінансові методи вкладається не випадково. Це
обумовлено тим, що функції фінансів тісно пов’язані з комерційним
розрахунком, під яким розуміємо вимірювання в грошовій (вартісній) формі
витрат і результатів господарської діяльності.

Метою застосування комерційного розрахунку є отримання максимальних
доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної
боротьби.

Реалізація вказаної мети вимагає вимірювання розмірів вкладеного у
виробничо-торгівельну діяльність капіталу з фінансовими результатами
цієї діяльності. При цьому необхідно розрахувати та порівняти
різноманітні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь прийнятому
критерію відбору. (Максимізація доходу на 1 грн. Капіталу, мінімізація
грошових витрат та втрат).

В зарубіжній господарській практиці цей процес має назву INPUT – OUTPUT.

Дія фінансових методів знаходить прояв в утворенні та використанні
грошових фондів (планування, прогнозування, інвестування, оподаткування,
матеріальне стимулювання, страхування, оренда, лізинг, фондоутворення
тощо).

Фінансовий важіль уявляє з себе засіб дії фінансового методу.

До фінансових важелів належать: фінансові стимули та фінансові санкції.
Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих
результатів використовуються фінансові стимули. До них належать:

· заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку;

· бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного
господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе
значення для економіки);

· спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість
проведення прискореної амортизації).

У складі фінансових важелів важливе місце займають фінансові санкції як
особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити
матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання
взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно
зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені.

Штраф – це міра матеріального впливу на винних у порушенні
законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в
твердій грошовій сумі.

Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і
нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється у
відсотках від суми простроченого платежу.

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його
відповідне правове забезпечення, яке представлене, передусім.
Конституцією України, численними законами, а також підзаконними
нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України,
є обов’язковими до виконання і мають вищу юридичну силу по відношенню до
інших нормативних актів. Велике значення в регламентації фінансових
відносин мають такі закони: “Про власність”, “Про систему
оподаткування”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”,
Бюджетний кодекс України тощо.

Нормативне забезпечення утворюють нормативи, інструкції, норми, тарифні
ставки, методичні вказівки тощо. Підзаконні нормативно-правові акти
приймаються компетентними державними органами на підставі діючих
законів. До таких документів належать: Укази Президента України,
Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств,
міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України
тощо.

Інформаційне забезпечення складається з різного роду та виду
економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації.

До складу фінансової інформації належить повідомлення про стан
фінансової стійкості та платоспроможності партнерів та конкурентів, про
ціни, курси, дивіденди, проценти на товарному, фондовому, валютному
ринках тощо.

2. Сфери і ланки фінансового механізму

В залежності від особливостей окремих підрозділів суспільного
виробництва та на підставі виділення сфер фінансових відносин
розрізняють:

· фінансовий механізм підприємств та господарських організацій;

· страховий механізм;

· механізм функціонування державних фінансів.

В свою чергу кожна з цих сфер вміщує окремі структурні ланки.

Наприклад, механізм державних фінансів включає в себе бюджетний механізм
та механізм функціонування позабюджетних фондів.

У відповідності до територіального розподілу можна виділити фінансовий
механізм автономної республіки Крим, місцевих органів влади.

Якщо розглядати фінансовий механізм з точки зору його впливу на
суспільне відтворення виділяються його функціональні ланки: мобілізація
ресурсів; фінансування; стимулювання тощо.

Кожна сфера, кожна ланка фінансового механізму є складовою частиною
єдиного цілого. Вони взаємозв’язані та взаємозалежні. Разом з тим, сфери
і ланки функціонують відносно самостійно. Тому є необхідним постійне
узгодження, внутрішня ув’язка складових ланок фінансового механізму для
підвищення його дійовості.

Сфери і ланки фінансового механізму відрізняються ступенем складності та
розгалуження окремих елементів.

Наприклад, для бюджетного механізму є характерним різноманітність
податків, які надходять до бюджетів, а також різноманітність напрямків
використання коштів та методів фінансування.

На підприємствах, організаціях визначаються відношення між окремими
формами грошових накопичень, розподіляється прибуток, формуються та
використовуються фонди.

В страхових організаціях широко розвинута система резервних фондів.

Сполучення елементів фінансового механізму – форм, видів, методів
організації фінансових відносин утворює  «конструкцію фінансового
механізму», яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів
кожного його елементу, тобто визначення ставок та норм стягнення, обсягу
фондів, рівня витрат тощо.

Кількісні параметри та різноманітні засоби їх отримання є найбільш
мобільною  частиною фінансового механізму.

Наприклад, неодноразово застосовувались різні способи розподілу
прибутку, корегувались ставки податків тощо.

3. Фінансовий механізм та фінансове право

Діяльність держави в області фінансів здійснюється за певними правилами
з дотриманням встановлених норм.

Введення юридичних норм в область фінансів має велике значення для
успішного проведення фінансової політики, чіткого функціонування
фінансового механізму.

Держава, встановлюючи способи організації фінансових відносин, видає
закони.

Так, Верховна Рада України видає закони про податки, щорічно приймається
закон про держбюджет тощо.

Введення юридичних норм дозволяє встановлювати єдині правила організації
фінансових зв’язків, захистити економічні інтереси суспільства і окремих
громадян.

Дотримання правових норм забезпечує сувору фінансову дисципліну,
дозволяє впроваджувати єдину політику в області фінансів.

Таким чином, виступаючи інструментом оформлення та проведення фінансової
політики, право здійснює активний, але опосередкований (через фінансову
політику та фінансовий механізм) вплив на економічний розвиток.

В сучасних умовах, коли впроваджуються кардинальні зміни в життя
суспільства, важливо забезпечити своєчасне рішення законодавчих проблем.

Незадовільний стан законодавства гальмує суспільний розвиток.

Розбіжності щодо правового регулювання перетворюються витратами в
економіці, негативними соціальними та етичними наслідками.

Формуючи фінансовий механізм, держава намагається забезпечити його
найбільш повну відповідність вимогам фінансової політики того чи іншого
періоду, що є запорукою повноти реалізації його цілей та завдань.

При цьому мусить втримуватись прагнення до найбільш повної ув’язки
фінансового механізму та його окремих елементів з особистими та
колективними інтересами, що і є реальною запорукою ефективної діяльності
фінансового механізму.

В сучасних умовах реформування економіки України відбувається
вдосконалення фінансового механізму. Найважливішими проблемами, які
вирішуються при цьому, є такі:

· створення передумов для розвитку і становлення ринкових відносин в
Україні;

· забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валового
внутрішнього продукту;

· забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

· науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів
централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і
використання;

· підвищення результативності фінансового контролю;

· вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів  і санкцій;

· адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього
фінансового механізму.

Література

Василик О.Д. Державні фінанси України. -К.: Вища школа. 1997.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.

Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси
України.-2000.-№1.

Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020